Ухвала

від 16.12.2024 по справі 450/2568/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2568/23 Провадження № 4-с/450/22/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

секретаря судового засідання Качмар М.З.

за участю представника скаржника - адвоката Блонського М.А.

представника органу примусового виконання Хурдепи С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити скаргу представника стягувача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Блонський Михайло Андрійович, на дії Державний виконавець Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), -

в с т а н о в и в:

представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Блонський М.А. звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №76201030 від 31.10.2024, винесену головним державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепою С.Ю., просив зобов`язати державного виконавця Пустомитівського ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконати належним чином в повному обсязі виконавчий лист №450/2568/23 від 12.09.2024 р. по ВП №76201030 та стягнути з виконавчої служби судові витрати, пов`язані з розглядом скарги.

В обгрунтування скарги покликається на те, що 29.11.2024 ОСОБА_2 отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №450/2568/23 від 12.09.2024. Однак з даною постановою не погоджуються, оскільки така винесена на основі акту державного виконавця від 31.10.2024, яким зафіксовано надання примірника ключів ОСОБА_2 , однак його фактичного вселення не відбулося. Державний виконавець не запросив понятих та поліції для виконання рішення. Представник стягувача на самому акті зазначив, що рішення суду не виконано, перешкоди вчиняються, доступу до господарських будівель не надано, не надано ключі від двох дверей, всі приміщення, які належать ОСОБА_2 , зайняті боржниками і він не може ними користуватися. Державний виконавець у виконавчому провадженні жодним чином не відреагував на дані зауваження, а в самій постанові зазначив, що перешкоди ОСОБА_2 не вчиняються. Тобто хоча в акті і прямо зазначено про невселення ОСОБА_1 та вчинення йому перешкод з наведенням конкретних перешкод, але державним виконавцем дані недоліки виконання рішення не усунуті. Саме для цього державний виконавець при примусовому виконанні рішення повинен був запросити понятих. Вселення стягувача полягає не лише у наданні йому права зайти в одне з приміщень, але і в забезпеченні проживання його в ньому. Саме тому в акті державного виконавця представник зазначив, що фактично рішення не виконане. Дане будинковолодіння АДРЕСА_1 розділено між двома співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2020 року по справі №450/657/19. ОСОБА_3 має окремо виділені їй приміщення, в яких вона може проживати зі своїми батьками. Натомість вони повністю займають приміщення ОСОБА_1 і не збираються їх звільняти. Можливості проживати в своїй частині будинку ОСОБА_1 не має і не може мати до тих пір, поки дані особи не звільнять цих помешкань і не дадуть влаштувати перегородку між приміщеннями згідно рішення суду. Під час складання акту 31.10.2024 кожен з боржників заявили, що вони ніколи не дадуть цього зробити та приміщення ОСОБА_1 звільняти не будуть. Боржники заявили, що не будуть звільняти належних ОСОБА_1 приміщень. А тому державний виконавець фактично рішення суду не виконав, наведені представником стягувача зауваження ним не спростовані та не аргументовано їх безпідставність. Дії державного виконавця породжують нові судові процеси, хоча фактично вже є рішення суду яке має бути належним чином виконане. Належне виконання рішення суду повністю завершить спір між сторонами.

В судовому засіданні представник стягувача (скаржника) вимоги скарги підтримав та просив такі задоволити.

Представник Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вимоги скарги заперечив та зазначив, що 07.10.2024 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень АСВП №76201030 щодо боржника ОСОБА_4 , АСВП №76201452 щодо боржника ОСОБА_5 , АСВП №76201253 щодо боржника ОСОБА_6 за заявами стягувача ОСОБА_1 від 01.10.2024, з долученими до них виконавчими документом виконавчими листами №450/2568/23, виданих 12.09.2024 Пустомитівським районним судом Львівської області, згідно яких зобов`язано: вселити ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 . 09.10.2024 сторонам виконавчого провадження скеровано постанови про відкриття виконавчих проваджень. Стягувачу ОСОБА_1 вручено відправлення особисто 12.10.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення. Боржникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відправлення вручено особисто 25.10.2024, боржнику ОСОБА_4 відправлення не вручено, а за закінченням терміну зберігання відправлення повернуто відправнику, яке вручено за довіреністю 29.10.2024, що підтверджується трекінгами поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» вселення стягувача полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. 31.10.2024 року державним виконавцем за адресою вказаної у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_5 передала ОСОБА_1 примірник ключів від вхідних дверей та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 , а також встановлено, що ОСОБА_1 не чиняться перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 , про що було складено відповідні акти державного виконавця. А тому було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. 31.10.2024 проводилась перевірка виконання рішення боржником, а не примусове вселення стягувача. Оскільки боржники виконали рішення суду, про що складено акт, а тому поняті та працівники поліції не залучалися. В межах виконавчих проваджень АСВП №76201874 щодо боржника ОСОБА_4 , АСВП №76202410 щодо боржника ОСОБА_5 , АСВП №76202124 щодо боржника ОСОБА_6 , з примусового виконання виконавчих листів №450/2568/23 виданих 12.09.2024 Пустомитівським районним судом Львівської області, якими зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 передати ОСОБА_1 примірник всіх ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 , та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 31.10.2024 за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 передала ОСОБА_1 примірник ключів від вхідних дверей та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт державного виконавця. Державний виконавець разом зі стягувачем перевірив відповідність всіх ключів, а саме від вхідних дверей та воріт. Ні стягувач, ні представник стягувача до Відділу з заявою про примусове виконання рішення про поділ майна або про звільнення боржниками приміщень та встановлення перегородки до Відділу не звертався. Рішенням суду у справі №450/2568/23 не передбачено звільнення боржниками приміщень та встановлення перегородки. З моменту складання акту державного виконавця від 30.10.2024 по 10.12.2024 ні стягувач ОСОБА_1 , ні представник стягувача ОСОБА_7 з заявою про те, що стягувачу чиняться перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 , а також про відновлення виконавчого провадження №76201030 до Відділу не звертався. А тому просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд дійшов висновку про наступне.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.01.2024, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03.06.2024, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення; усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 та вселено ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 передати ОСОБА_1 примірник всіх ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 , та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках на користь ОСОБА_1 завдану шкоду в результаті вчинення перешкод йому у користуванні майном частиною будинковолодіння АДРЕСА_1 , в розмірі 61500 грн.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, щосторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (пп. «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК України).

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності тощо (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції з прав людини (далі - Конвенція), також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява N 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

23.08.2024 представник ОСОБА_1 отримав виконавчі листи у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Як зазначив державний виконавець, у ВП №76201030, відкритого за виконавчим листом №450/3568/23 боржнику ОСОБА_4 було надано строк для добровільного виконання рішення суду про вселення стягувача.

В силу вимог ч.1 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті26цього Закону,перевіряє виконанняборжником рішенняпро вселеннястягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Державний виконавець Хурдепа С.Ю. вказав, що 31.10.2024, після закінчення строку, наданого ним для добровільного виконання рішення про вселення стягувача, він вийшов за адресою, вказаною у виконавчому документі.

Згідно акту державного виконавця Пустомитівського ВДВС у Львівському районі Львівської області ЗМУ МЮ Худрепи С.Ю. від 31.10.2024 в АСВП №76201030 при примусовому виконанні рішення суду (виконавчий лист №450/2568/23) про вселення ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 , стягувачу було передано примірник ключів від вхідних дверей та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 , встановлено, що перешкоди в користуванні будинком не чиняться, рішення суду виконано в повному обсязі.

Однак у даному акті представник стягувача вказав, що рішення суду не виконано, першкоди Мацевку Б. чиняться, оскільки не надано ключів до одних з дверей, всіх приміщень, які належать ОСОБА_8 .

Таким чином, висновок про добровільне виконання рішення суду про вселення стягувача ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи та державний виконавець зобов`язаний був вчинити дії щодо примусового виконання такого рішення.

Судом встановлено, що станом на 31.10.2024 рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.01.2024 в частині вселення ОСОБА_1 , на виконання якого було видано виконавчий лист №450/3568/23 та відкрито ВП №76201030 боржником у якому вказано ОСОБА_4 , не виконане.

В оскаржуваній постанові державний виконавець покликається на п.9 ч.1 ст. 39 Закону «Про виконавче провадження», згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчого листа не відбулося.

Таким чином, постанова головного державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львіської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепи С.Ю. від 31.10.2024 про закінчення виконавчого провадження винесена безпідставно та таку слід скасувати, а рішення суду про вселення ОСОБА_1 , яке набрало законної сили, підлягає виконанню.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, то слід зазначити наступне.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розміробґрунтованим (п.268).

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Як вбачається, замовник ОСОБА_1 02.12.2024 уклав договір №03/12 про надання правової допомоги з адвокатським бюро «Михайла Блонського».

На підставі даного договору було видано ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 .

Згідно попереднього розрахунку суми витрат на правову допомогу складає 5000,00 грн.

Однак у платіжній інструкції №066с63de-2d3e-4ec5-9595-f0665cc1ffdd від 03.12.2024 зазначено про оплату по договору номер 02/12 гонорару адвоката справа ОСОБА_4 .

Таким чином, доказів оплати скаржником за надану правничу допомогу згідно договору №03/12 від 02.12.2024 не надано, а тому в задоволенні вимог про стягнення з виконавчої служби судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259-261, 450, 451,452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

п о с т а н о в и в:

скаргу представника стягувача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Блонський Михайло Андрійович, на дії Державний виконавець Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), - задоволити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №76201030 від 31.10.2024, винесену головним державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепою С.Ю.

Зобов`язати державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в повному обсязі виконати рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист №450/2568/23 від 12.09.2024 та відкрито ВП №76201030.

В задоволенні інших вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 18.12.2024.

Суддя Д.А. Кукса