Ухвала

від 19.12.2024 по справі 450/2568/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2568/23 Провадження № 4-с/450/21/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Микитів Н.С.

за участі представника скаржника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Хурдепи С., представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити скаргу представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , заінтересована особа Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення та дії державного виконавця, -

в с т а н о в и в:

представник скаржника звернувся в суд зі скаргою, у якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 76201253 від 31 жовтня 2024 року, винесену головним державним виконавцем Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепа С.Ю. Зобов`язати державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином та в повному обсязі виконати виконавчий лист № 450/2568/23 від 12 вересня 2024 року по виконавчому провадженню № 76201253. Стягнути з виконавчої служби судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, які становлять 5000 грн. на професійну правничу допомогу.

Мотивував скаргу тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_4 . Вселено ОСОБА_4 до будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 передати ОСОБА_4 примірник всіх ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_4 завдану шкоду в результаті вчинення перешкод йому у користуванні частиною будинковолодіння АДРЕСА_1 , в розмірі 61500 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. 29 листопада 2024 року ОСОБА_4 отримано постанову про закриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 450/2568/23 від 12 вересня 2024 року, згідно мотивів якої встановлено, що стягувача ОСОБА_4 , якому не чиняться перешкоди у користуванні майном, вселено до будинку АДРЕСА_1 і передано йому примірник ключів від вхідних дверей та воріт до земельної ділянки, а тому виконавчий документ виконано в повному обсязі, на підставі чого складено відповідний акт. Вказав, що таким актом підтверджується виконання рішення суду в частині передачі примірника ключів, однак виконання рішення про вселення фактично не відбулось. Зазначив, що примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача в приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому, яке здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Водночас, державним виконавцем не було забезпечено вказаної процедури, рішення фактично не виконано, а щодо ОСОБА_4 надалі здійснюються перешкоди у доступі до приміщень. Отже, державний виконавець фактично не виконав рішення суду, а його дії не призвели до вирішення конфлікту та його врегулювання. З огляду на вказане, просив вимоги скарги задовольнити.

10 грудня 2024 року адвокатом Жидачек Т.М. подано заяву, згідно мотивів якої повідомила, що у зв`язку із розірванням договору про надання правової допомоги, у неї відсутні повноваження для представлення інтересів ОСОБА_5

13 грудня 2024 року представником Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепа С.Ю. подано відзив на скаргу, згідно мотивів якого просив відмовити у задоволенні такої в повному обсязі. Вказав, що 31 жовтня 2024 року ним встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_6 передала стягувачу ОСОБА_4 примірник ключів від вхідних дверей та воріт до земельної ділянки. Крім цього, встановлено, що ОСОБА_4 не чиняться перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт. У зв`язку із чим, ним винесено постанову про закриття виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначив, що у поданій скарзі представник ОСОБА_1 вказує, що при вчиненні виконавчих дій державний виконавець не залучив понятих та працівників поліції, однак такі дії передбачені лише при відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних із примусовим вселенням. Однак, примусового вселення не відбулось, оскільки 31 жовтня 2024 року державним виконавцем перевірено виконання рішення суду, яке боржниками виконано. Наголосив, що ним разом із стягувачем перевірено відповідність всіх ключів від вхідних дверей та воріт. Додатково зауважив, що ні стягувач, ні його представник не звертались до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення про поділ майна, звільнення боржниками приміщень та встановлення перегородки. Зауважив, що згідно ч. 6 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувач має право звернутись до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження у випадку перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, після закінчення виконавчого провадження, однак сторона заявника із зазначеними вимогами до державного виконавця не зверталась.

18 грудня 2024 року представником Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепа С.Ю. подано клопотання про долучення письмових доказів та залучення боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до участі у розгляді скарги.

В судовому засіданні 18 грудня 2024 року представник скаржника ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги з мотивів викладених письмово, просив таку задовольнити. Надав пояснення щодо вказаних ним зауважень у акті державного виконавця, згідно яких рішення суду фактично не виконано, примірники ключів від 2-ох дверей стягувачу не надано, як і доступу до господарської будівлі. Зазначив, що всі приміщення, які належать ОСОБА_4 , зайняті боржниками і він не має змоги такими користуватись, з огляду на що йому чиняться перешкоди у користуванні майном.

Державний виконавець Хурдепа С.Ю. в судовому засіданні пояснив, що він виконав виконавчий лист в повному обсязі у межах закону. Покликаючись на ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження», вказав, що ним перевірено виконання боржниками рішення про вселення стягувача, яке було виконано, а відтак, у примусовому вселенні стягувача була відсутня потреба.

Представник боржника ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що у будинковолодінні АДРЕСА_1 , зачиняються лише вхідні двері, ключі від яких має стягувач. Відтак, жодні перешкоди у користуванні майном щодо ОСОБА_4 не вчиняються. Додатково вказала, що стягувач ОСОБА_4 отримує листи за вищезгаданою адресою, де він проживає, а відтак мотиви скарги не відповідають дійсності. З огляду на вказане, просила відмовити у задоволенні скарги.

Інші учасники розгляду скарги, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, явку уповноважених представників не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду скарги або про розгляд такої у їх відсутності не подав.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового розгляду, розглянувши матеріали скарги та цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 09 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності та вселення задоволено. Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_4 . Вселено ОСОБА_4 до будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 передати ОСОБА_4 примірник всіх ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 , та воріт до земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в рівних частках на користь ОСОБА_4 завдану шкоду в результаті вчинення перешкод йому у користуванні частиною будинковолодіння АДРЕСА_1 , в розмірі 61500 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат із врахуванням додаткового рішення суду від 14 лютого 2024 року.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У поданій скарзі представник скаржника ОСОБА_1 покликається на неправомірність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, а також на неправомірність рішення державного виконавця про закінчення вказаного виконавчого провадження з огляду на фактичне невиконання рішення суду.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 31 жовтня 2024 року, виконавче провадження № 76201253 закінчено, оскільки ОСОБА_4 вселено до житлового будинку АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_6 надала стягувачу примірник ключів від вхідних дверей та воріт, а також встановлено, що ОСОБА_4 не чиняться перешкоди у користуванні вищезгаданим будинком, про що складено відповідний акт державного виконавця, а тому виконавчий документ виконано в повному обсязі.

З мотивів викладених державним виконавцем Хурдепа С.Ю. у відзиві на скаргу, які ніким не заперечуються, встановлено, що 07.10.2024 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень АСВП № 76201030 щодо боржника ОСОБА_5 , АСВП № 76201452 щодо боржника ОСОБА_6 , АСВП № 76201253 щодо боржника ОСОБА_2 за заявами стягувача ОСОБА_4 від 01.10.2024 року, з долученими до них виконавчими документами - виконавчими листами № 450/2568/23, виданими 12.09.2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області.

09.10.2024 року сторонам виконавчого провадження скеровано постанови про відкриття виконавчих проваджень. Стягувачу ОСОБА_4 відправлення вручено особисто 12.10.2024 року, боржникам ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відправлення вручено особисто 25.10.2024 року, боржнику ОСОБА_5 відправлення не вручено, а за закінченням терміну зберігання повернуто відправнику, яке отримано останнім 29.10.2024 року. Вказані обставини підтверджуються долученими до матеріалів відзиву на скаргу трекінгами поштових відправлень, які не викликають сумнівів щодо достовірності вказаної інформації.

Частиною 1 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

З огляду на те, що боржнику ОСОБА_5 відправлення не вручено, а за закінченням терміну зберігання повернуто відправнику, яке отримано останнім 29.10.2024 року, 31 жовтня 2024 року державним виконавцем за адресою АДРЕСА_1 , на виконання вимог ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження» здійснювалась перевірка виконання боржником рішення суду, яке згідно акту АСВП № 76201253 виконано.

Представником скаржника ОСОБА_1 зазначається, що при складанні акту державного виконавця не забезпечено участі понятих та працівників поліції.

За ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Частиною 4 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

Водночас, як вбачається з акту АСВП № 76201253 державного виконавця від 31 жовтня 2024 року, при перевірці виконання рішення суду були присутні стягувач ОСОБА_4 , його представник ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_6 , державний виконавець Гураль Л.П., ОСОБА_2 .

З огляду на вказане, при перевірці державним виконавцем виконання рішення суду, не пов`язаного із примусовим вселенням та присутності боржника під час таких дій, у державного виконавця відсутній обов`язок щодо залучення понятих чи працівників поліції.

Слід також вказати, що стягувачем ОСОБА_4 та його представником ОСОБА_1 не долучено до матеріалів скарги доказів на підтвердження звернення до державного виконавцями із заявами про примусове вселення для виконання рішення суду.

Відтак, правові підстави для примусового виконання державним виконавцем рішення про вселення стягувача, відсутні.

Із долученої заяви боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_6 від 22 жовтня 2024 року, яка адресована стягувачу ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що вони жодним чином не здійснюють перешкод у доступі до належної стягувачу частини будинку. З моменту ухвалення рішення минуло 4 місяці, однак ОСОБА_4 не намагався потрапити у будинок та не звертався до боржників для отримання доступу до такого, а примірники ключів залишились у стягувача після переїзду, якими він може скористатись.

Окрему увагу суд звертає на список № 69, згідно якого вбачається, що державним виконавцем скеровувалась поштова кореспонденція ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , яка згідно трекінгів поштових відправлень вручена йому особисто.

З огляду на вказане, ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_1 , а мотиви скарги про вчинення боржниками перешкод є явно надуманими та не підкріплені належними і допустимими доказами.

Враховуючи викладене вище, у акті АСВП № 76201253 державного виконавця від 31 жовтня 2024 року здійснені представником стягувача ОСОБА_4 ОСОБА_1 зауваження щодо невиконання рішення суду, не відповідають дійсності та не підкріплені жодними належними і допустимими доказами.

Покликання представника стягувача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на обставини, що рішення суду не виконано, скаржнику чиняться перешкоди, не надано примірники ключів від 2-ох дверей, не надано доступу до господарської будівлі, всі приміщення зайняті боржниками і він не має змоги такими користуватись, жодним чином не підтверджені письмовими доказами.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідно до закону, в межах повноважень головного державного виконавця Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хурдепа С.Ю., а державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та відповідно до законодавства України.

В силу ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у задоволені скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 81, 89, 259-261, 447, 450, 451 ЦПК України, ст.ст. 22, 39, 67, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , заінтересована особа Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення та дії державного виконавця, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Повний текст буде виготовлено 23.12.2024 року.

СуддяЄ. О. Данилів