Постанова

від 17.12.2024 по справі 916/4615/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4615/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.,

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача Шараг О.В.,

від відповідача Джига В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Менте»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.10.2024, постановлену суддею Мостепаненко Ю.І., м. Одеса, про відмову у забезпеченні позову

у справі № 916/4615/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Менте»

до відповідача: Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради

про: визнання укладеним договору,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бона Менте» (далі ТОВ «Бона Менте») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради (далі КУ «Одесреклама»), в якому просить суд визнати укладеним між сторонами договір на право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів у редакції, запропонованій позивачем (далі договір).

Позов мотивований тим, що на підставі отриманих дозволів на розміщення зовнішньої реклами, строк дії яких станом на дату подання позову не закінчився, позивач розмістив відповідні спеціальні конструкції по адресам, які визначені в цих дозволах. Листом від 23.09.2024 № 53 позивач звернувся до КУ «Одесреклама» з проханням укласти відповідний договір з метою внесення плати за користування місцями для розташування рекламних засобів, проте листом від 01.10.2024 № 01-28/713 КУ «Одесреклама» відмовлено в укладанні договору, що, на думку позивача, є прямою перешкодою у здійсненні господарської діяльності та суперечить рішенням органу місцевого самоврядування, яким надано дозволи на розміщення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами.

Разом з позовною заявою ТОВ «Бона Менте» подало заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд:

- заборони до набрання законної сили рішенням суду Виконавчому комітету Одеської міської ради, Управлінню реклами Одеської міської ради, КУ «Одесреклама» та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Одеської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Одеської міської ради, вчиняти будь-які дії, скеровані на видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами (прийняття розпорядчих актів про встановлення пріоритету, здійснення погодження) відносно місць розташування рекламних конструкцій ТОВ «Бона Менте» (перелік яких наведений в прохальній частині заяви, загалом 98 місць);

- заборони до набрання законної сили рішення суду Виконавчому комітету Одеської міської ради, Управлінню реклами Одеської міської ради, КУ «Одесреклама» та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Одеської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Одеської міської ради, та/або іншим суб`єктам господарювання будь якої форми власності, вчиняти будь-які дії, спрямовані на демонтаж рекламних засобів (рекламних конструкцій) та/або частин рекламних засобів (рекламних конструкцій) (бетонних блоків/фундаментів), в тому числі шляхом здійснення підготовки та прийняття відповідних розпорядчих актів (рішень, розпоряджень, наказів, приписів, направлення) та їх виконання, ТОВ «Бона Менте», а саме згідно дозволів, вказаних вище;

- заборони до набрання законної сили рішення суду Виконавчому комітету Одеської міської ради, Управлінню реклами Одеської міської ради, КУ «Одесреклама», та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Одеської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Одеської міської ради вчиняти будь-які дії, спрямовані на анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, в тому числі шляхом здійснення підготовки та прийняття відповідних розпорядчих актів (рішень, розпоряджень, наказів) та їх виконання, які видані ТОВ «Бона Менте», а саме дозволів, вказаних вище.

Заява мотивована, зокрема, тим, що відповідач у листі про відмову в укладанні договору зазначив про необхідність позивачу в 3-денний термін демонтувати рекламні засоби. Таким чином, за твердженням заявника, існує реальна небезпека, що відповідач у будь-який час може демонтувати рекламні конструкції позивача, що розміщені у відповідності до отриманих дозволів, а Виконавчим комітетом Одеської міської ради може бути прийнято рішення про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Водночас, у разі демонтажу рекламних конструкцій, при подальшому задоволенні судом позовних вимог, відновлення порушених прав позивача потребуватиме значних зусиль, часу та витрат, адже потребуватиме відновлення цілісності демонтованих конструкцій, перевезення та транспортування з місця зберігання, повторного монтажу та оплати вказаних витрат, відшкодування збитків за час простою (за час, коли рекламні конструкції не будуть функціонувати), а у разі встановлення на відповідних місцях рекламних конструкцій третіх осіб, відновлення порушених прав та інтересів позивача може стати взагалі неможливим.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення заяви, зазначив, що викладені у ній доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Також відповідач зазначив, що позивач має значну заборгованість перед бюджетом м. Одеси. Внаслідок неналежного виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань (систематичної несплати) за аналогічним попереднім договором від 01.07.2013, КУ «Одесреклама» 20.09.2024 розірвано його в односторонньому порядку.

Крім того, для підтвердження права звертатися із заявою стосовно заборони демонтажу рекламних конструкцій, ТОВ «Бона Менте» повинно насамперед підтвердити, що зазначені рекламні конструкції взагалі належать їй на праві власності, а не надані у користування іншими особами.

Заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову у відношенні до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління реклами Одеської міської ради, та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Одеської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Одеської міської ради, оскільки цих юридичних осіб не додано до складу учасників даної заяви.

Також в заяві не зазначено, які дії по відношенню по демонтажу та прийняття перелічених рішень вчинятимуться вищевказаними особами. Заявник не надав жодних приписів або листів, якими його було проінформовано про те, що КУ «Одесреклама» буде здійснено демонтаж.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2024 у справі № 916/4615/24 у задоволенні заяви ТОВ «Бона Менте» про забезпечення позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що у даному випадку заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, зокрема й з урахуванням того, що такі обмеження мають своїм наслідком обмеження прав відповідача щодо використання місць на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.

Суд не прийняв доводи заявника про чинність дозволів, оскільки оцінку таким доводам може бути надано лише під час вирішення спору по суті.

Заявником не надано суду доказів вчинення відповідачем дій щодо демонтажу/можливого демонтажу рекламних засобів. Заявником не надано жодних приписів або листів, якими його було проінформовано здійснення КУ «Одесреклама» демонтажу.

Також матеріалами поданої заяви не підтверджено вчинення Виконавчим комітетом Одеської міської ради дій з прийняття рішення про анулювання дозволів ТОВ «Бона Менте» на розміщення зовнішньої реклами. Жодних листів, звернень із вказаного приводу заявником до матеріалів поданої заяви не додано.

Викладені у заяві мотиви щодо можливої незаконної поведінки відповідача носять умовний, гіпотетичний характер. В заяві міститься лише посилання на потенційне порушення прав позивача, від можливих недобросовісних дій відповідача, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову.

Окрім того, такі заходи забезпечення позову фактично зводяться до вирішення справи по суті, адже вони є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки надають позивачеві право безперешкодного користування місцями на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси задля розташування рекламних засобів та забезпечення власних потреб.

Додатково суд зауважив, що заявником взагалі не викладена позиція стосовно необхідності вжиття заходу забезпечення позову по відношенню до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління реклами Одеської міської ради, а також не визначено їх в складі учасників, як за заявою про забезпечення позову, так і в позові.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування доводі та вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, та вкотре наголошує, що відповідач у листі про відмову в укладанні договору зазначив про необхідність позивачу в 3-денний термін демонтувати рекламні засоби, що свідчить про існування реальної загрози демонтажу рекламних конструкцій позивача та анулювання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області копії матеріалів даної справи, необхідних для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Менте» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.10.2024 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження копій матеріалів з Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 за апеляційною скаргою ТОВ «Бона Менте» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.10.2024 у справі № 916/4615/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено відповідачу строк до 22.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення позивачу), роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, вирішено розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України, у розумний строк, призначено справу № 916/4615/24 до розгляду на 17.12.2024 о 13:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти її задоволення, зазначаючи, зокрема, що скаржником не спростовані висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 17.12.2024 з`явились представники учасників справи.

Представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.10.2024 у даній справі, задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Виконавчому комітету Одеської міської ради, Управлінню реклами Одеської міської ради, КУ «Одесреклама» та/або будь-якому іншому структурному підрозділу Одеської міської ради та/або комунальним підприємствам чи закладам, що належать до сфери управління Одеської міської ради, вчиняти будь-які дії: 1) скеровані на видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами (прийняття розпорядчих актів про встановлення пріоритету, здійснення погодження) відносно місць розташування рекламних конструкцій ТОВ «Бона Менте» (перелік яких наведений в прохальній частині заяви, загалом 98 місць); 2) спрямовані на демонтаж рекламних засобів (рекламних конструкцій) та/або частин рекламних засобів (рекламних конструкцій) (бетонних блоків/фундаментів), в тому числі шляхом здійснення підготовки та прийняття відповідних розпорядчих актів (рішень, розпоряджень, наказів, приписів, направлення) та їх виконання, ТОВ «Бона Менте», а саме згідно дозволів, вказаних вище; 3) спрямовані на анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, в тому числі шляхом здійснення підготовки та прийняття відповідних розпорядчих актів (рішень, розпоряджень, наказів) та їх виконання, які видані ТОВ «Бона Менте», а саме дозволів, вказаних вище.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) уста-новленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Колегія суддів також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 такого змісту:

«33. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

35. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20)»;

« 37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18)».

46. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку має забезпечуватися справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, який полягає в тому, що невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам, зокрема, відповідачу.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Втім, заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, зокрема й з урахуванням того, що такі обмеження мають своїм наслідком обмеження прав відповідача щодо використання місць на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.

При цьому, до заяви про забезпечення позову і не було додано жодного належного та допустимого доказу вчинення відповідачем дій щодо демонтажу/можливого демонтажу рекламних засобів. Заявником не надано жодних приписів, листів тощо якими його було проінформовано здійснення відповідачем демонтажу рекламних засобів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у листі від 01.10.2024 № 01-28/713 відповідачем не зазначається про здійснення саме ним демонтажу рекламних засобів позивача, а зазначається лише про такий обов`язок у ТОВ «Бона Менте».

Також матеріалами поданої заяви не підтверджено вчинення і Виконавчим комітетом Одеської міської ради дій з прийняття рішення про анулювання дозволів ТОВ «Бона Менте» на розміщення зовнішньої реклами.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, відповідно, про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Більш того, такі заходи забезпечення позову фактично зводяться до вирішення справи по суті, заходи забезпечення позову фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, адже вони дадуть позивачеві право безперешкодного користування місцями на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси задля розташування рекламних засобів та забезпечення власних потреб.

Натомість, як доводи про чинність дозволів, так і про обов`язковість укладення договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів між позивачем та відповідачем встановлена законом, потребує доведенню у загальному порядку під час розгляду справи по суті.

Окремо колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання укладеним між сторонами нового договору на право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів у редакції, запропонованій позивачем. Натомість, доводи заявника та запропоновані ним заходи забезпечення позову фактично стосуються правовідносин, пов`язаних з попереднім договором, який розірвано в односторонньому порядку, в той час як жодних вимог стосовно неправомірності дій відповідача, пов`язаних з одностороннім розірванням попереднього договору, в межах даної справи не заявлено.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, виходячи з обраних заходів забезпечення позову, предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, а також беручи до уваги аргументи відповідача (про наявність у позивача заборгованості за попереднім договором та про його розірвання у зв`язку з цим в односторонньому порядку), слід зазначити, що у даному випадку застосування заходів забезпечення позову не узгоджуватиметься з вимогами статей 2, 7, 13, 136, 137 ГПК України, не відповідатимуть вказаним вище правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування приписів статей 136 та 137 ГПК України в аспекті адекватності заходу забезпечення, співвідношення виду такого заходу, його співмірності та збалансованості, як інтересів заявника, так і інтересів відповідача.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 17.10.2024 у справі №916/4615/24 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, отже не можуть бути підставою для її задоволення.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Менте» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.10.2024 у справі №916/4615/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 18.12.2024.

Головуючий суддяН.С. Богацька

СуддіГ.І. Діброва

А.І. Ярош