Ухвала

від 19.12.2024 по справі 916/2492/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

19 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2492/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Богацької Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Київ

на ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року м. Одеса, суддя першої інстанції Гут С.Ф., повний текст складено та підписано 20.02.2024 року

За заявою боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю ДП «Державні лотереї» м. Одеса

у справі №916/2492/23

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Одеської області від 15.02.2024, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї», м. Одеса, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї»; розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» призначено арбітражного керуючого Васюка Миколу Миколайовича (свідоцтво № 2013 від 08.11.2021); постановлено здійснити оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Державні лотереї» на офіційному веб-порталі судової влади України.

18.09.2024 року не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , м. Київ звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (головуючий суддя Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Ярош А.І.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а в подальшому, у зв`язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 05.11.2024 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

22.11.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла вдруге апеляційна скарга ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2492/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Колоколов С.І., Богацька Н.С., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2024 року.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/2492/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Державні лотереї м. Одеса про відкриття провадження у справі про банкрутство на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2492/23 в частині, яка стосується вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

13.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2492/23.

Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, судді який не є суддею-доповідачем, Колоколова С.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.12.2024 року №483 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2492/23, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Разом з апеляційною скаргою надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 року у справі № 916/1942/24.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У даному випадку ОСОБА_1 не брала участі у даній справі, однак вона вважає, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки.

У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Отже, на стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.

На даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваною ухвалою прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга, зокрема, на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваної ухвали було складено та підписано 20.02.2024 року, отже, кінцевим строком на подання апеляційної скарги було 01.03.2024 року.

Водночас, апеляційна скарга була зареєстрована 22.11.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначила, що вона 11.09.2024 року отримала копію апеляційної скарги адвоката Оберемка Р.А. по справі №910/8745/24, з якої дізналась про існування справи про банкрутство та постановлення судом даної ухвали впливає на її права.

Дослідивши обставини, зазначені в заяві про поновлення строку, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущене та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодексу України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Ухвала, яку оскаржила заявниця, була прийнята 15.02.2024 року. Водночас, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася лише 22.11.2024 року, тобто через 9 місяців, обмежуючись лише тим, що вона нібито 11.09.2024 року отримала копію апеляційної скарги адвоката Оберемка Р.А. по справі №910/8745/24, з якої дізналась про існування справи про банкрутство. Пояснень щодо неможливості раніше дізнатись про існування даної справи, скарга не містить.

У пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: «Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов`язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне».

Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися, в тому числі, зі змістом оскаржуваного судового рішення є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від неї дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, якщо остання вважає, що таке право у неї є, в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у неї прав і обов`язків, а також невчинення усіх можливих та залежних від неї дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства не містить такого поняття як окремий учасник підприємства банкрота.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб`єктивної поведінки самого скаржника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в апеляційній скарзі, не є поважними. До того ж, скаржником не обґрунтовано підстав можливості його звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою на судове рішення у справі про банкрутство нормами Кодексу України з процедур банкрутства взагалі, виходячи з того, що відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства такого терміну серед учасників такої справи як окремий учасник товариства боржника взагалі не існує.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, .і тільки пізнє ознайомлення з його текстом ще не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку, адже процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору.

З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, викладені в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції визнаються необґрунтованими та неповажними.

Згідно з ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Положенням ч.2 п.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За положеннями п. 7 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 3 028 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуючи ухвалу місцевого господарського суду, апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Київ та доданих до неї документів, апелянтом не надано жодних доказів сплати судового збору за подання відповідної апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку та розмірі.

З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що скаржником не надано належних доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство Господарського суду Одеської області 15.02.2024 року у справі №916/2492/23.

Частиною 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Прийняти апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23 до свого провадження колегією суддів у новому складі.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23 залишити без руху.

3. ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 року у справі №916/2492/23 та надати належні докази сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, будуть застосовані наслідки, передбачені п.4 ст.260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяГ.І. Діброва

СуддіЯ.Ф. Савицький

Н.С. Богацька