Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/2810/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/2810/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.11.2024

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В."

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.06.2024

у справі № 910/2810/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В."

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 22.12.2022 № 55-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зі справи №128-26.13/25-22 (далі - Рішення АМК).

Позовні вимоги мотивовано тим, що АМК неповно з`ясував обставини, які мають значення для антимонопольної справи, не довів обставин, які мають значення для антимонопольної справи і які визнав встановленими.

Історія справи, короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/2810/23 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 у справі № 910/2810/23 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." на рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 910/2810/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 910/2810/23 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, зокрема, на тому, що судам попередніх інстанцій слід дослідити, чи була спрямована Вимога про витребування інформації та документів на забезпечення захисту відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України в силу вимог ч. 2 ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; необхідно встановити, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи статей 1, 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з урахуванням їх змісту; чи має позивач відношення до проекту стосовно якого запитувалась інформація, чи пов`язаний останній такими відносинами контролю з іншими встановленими суб`єктами господарювання (що є учасниками проекту), які дають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону; необхідно встановити, які саме обов`язки із забезпечення обміну інформацією згідно зі статтею 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" були виконані чи не виконані безпосередньо суб`єктом правопорушення.

За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що позивач пов`язаний відносинами контролю з іншими суб`єктами господарювання (що є учасниками проекту), які надають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону. Суд також зазначив, що зокрема, ТОВ "БАСФ Т.О.В." та Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V." є єдиним суб`єктом господарювання Групою BASF на який покладено, як обов`язок здійснювати обмін інформацією для цілей виконання вимог органу Комітету, так і надання цієї інформації юридичною та/або фізичною особи, яка входить до складу групи, незалежно від особи, яка є фактичним володільцем запитуваної інформації. При цьому, незабезпечення групою суб`єктів господарювання належного обміну інформації не звільняє юридичну та/або фізичну особу зі складу такого суб`єкта господарювання від відповідальності встановленої законом. Таким чином, суд дійшов висновку, що подання інформації в неповному обсязі у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання заснованої на законі вимоги державного органу що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 27.06.2024 у справі №910/2810/23 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. При цьому апелянт стверджував таке:

- з огляду на приписи ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", не встановивши наявність реального або потенційного впливу укладення Угод на економічну конкуренцію на території України, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. ст. 1, 63 Закону;

- укладення Угод не могло вплинути та не вплинуло на економічну конкуренцію на території України, зокрема, з огляду на те, що: Товариство жодним чином не залучене до підписання Угод та/або до реалізації Північного потоку та займається зовсім іншою господарською діяльністю, яка, в першу чергу, спрямована на постачання важливої продукції для українського сектору сільського господарства; відповідно до публічних даних, Північний потік, з приводу якого АМКУ запитував документи та інформацію у Вимозі, не реалізується у зв?язку із зупиненням Німеччиною сертифікації цього Проєкту, а компанія-оператор Проєкту (Nord Stream 2 AG) розглядала можливість початку процедури банкрутства. Тому не настане жодних негативних наслідків для конкуренції, якщо б такі взагалі могли бути;

- саме на посадових осіб Комітету покладено обов?язок вчинити дії, направлені на всебічне, повне і об?єктивне з?ясування дійсних обставин справи, прав та обов?язків сторін. В свою чергу, подання доказів та доведення їх достовірності (об?єктивності) є правом, а не обов?язком осіб, які беруть участь у справі. Отже, АМКУ у розгляді кожної справи мав дотримуватись обов?язку всебічного, повного та об?єктивного з?ясування дійсних обставин справи на підставі доказів;

- ТОВ "Басф Т.О.В." не мало жодного відношення до укладання Угод, не було жодним чином залучене до процесу розробки, підготовки чи реалізації Проєкту, а господарська діяльність іноземних підприємств, які були безпосередніми учасниками цих Угод, не має жодного відношення до господарської діяльності Товариства, і ані Рішення АМКУ, ані матеріали даної справи доказів зворотного не містять. Більше того, Товариство неодноразово наголошувало на тому, що накладення на нього штрафу на підставі Оскаржуваного рішення, формує необґрунтований зв?язок між ТОВ "Басф Т.О.В." та Проєктом (хоча такого зв?язку не існує), та, відповідно, створює наявність фактичних фінансових та репутаційних ризиків для Товариства;

- питання пов?язаності Товариства відносинами контролю із будь-якими іншими учасниками Угод (компаній Uniper Gas Transportation Finance B.V., Engie Energy Management Holding Switzerland AG, OMV Gas Marketing Trading Finance B.V., Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.) не досліджувалося під час розгляду справи, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що "…позивач пов?язаний відносинами контролю з іншими суб?єктами господарювання (що є учасниками проекту), які дають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону""- є абсолютно безпідставним та таким, що не підтверджений жодними доказами;

- компанії BASF SE, Wintershall Dea AG тa Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. є юридично та економічно самостійними особами, тому компанія BASF SE не може вимагати надання інформації від компанії Wintershall Dea AG (яка є публічною компанією) та її дочірньої компанії Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. відповідно до корпоративного права Німеччини (згідно з параграфом 93 Закону про акціонерні товариства (німецькою - Aktiengesetz). Крім того, Товариство та його материнська компанія BASF SE не мають відповідних засобів, щоб зобов?язати компанії Wintershall Dea AG Ta Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. надати інформацію та/або документи, що вимагаються у Вимозі до Товариства (особливо зважаючи на те, що така інформація та/або документи не пов?язані із діяльністю Товариства або компанії BASF SE та містять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V.).

Узагальнені доводи та заперечення сторін

На адресу суду 27.08.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У відзиві відповідач наголошував, зокрема, на тому, що Товариство та Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V." є єдиним суб?єктом господарювання Групою BASF на який покладено, як обов?язок здійснювати обмін інформацією для цілей виконання вимог органу Комітету, так і надання цієї інформації юридичною та/або фізичною особи, яка входить до складу групи, незалежно від особи, яка є фактичним володілцем запитуваної інформації. При цьому, незабезпечення групою суб?єктів господарювання належного обміну інформації не звільнення юридичну та/або фізичну особу зі складу такого суб?єкта господарювання від відповідальності встановленої законом.

05.09.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечив доводи відповідача, наведені у відзиві та підтримав свою позицію викладену в апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 апеляційну скаргу у справі №910/2810/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

08.08.2024 матеріали справи №910/2810/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2810/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.08.2024, справу №910/2810/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А. , ОСОБА_2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/2810/23. Судове засідання призначено на 08.10.2024.

У судовому засіданні 08.10.2024 оголошено перерву до 26.11.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку та перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2810/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.11.2024, справу №910/2810/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

У судовому засіданні 26.11.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 26.11.2024, з`явились представники сторін, які надали пояснення по справі.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи № 128-26.13/25-22 прийнято рішення № 55-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі також - Рішення № 55-р/тк) яким:

- визнано, що ТОВ "Басф Т.О.В." вчинило порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі також - Закон) у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 28.09.2021 № 128-29/01-14076 у встановлений ним строк;

- за вказане порушення накладено на ТОВ "Басф Т.О.В." штраф у розмірі 20 337 714,00 грн.

У Рішенні № 55-р/тк встановлено, зокрема, таке:

- АМК на сайті іноземного антимонопольного регулятора виявив інформацію про укладання угод іноземними компаніями щодо фінансування проекту та розподілу повноважень між його учасниками. З метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів господарювання розпочато дослідження та здійснення перевірки вказаної інформації;

- за наявною в АМК інформацією, Товариство (через материнську компанію BASF SE [Німеччина]) пов`язане відносинами контролю, у розумінні статті 1 Закону, з Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. (Нідерланди) [через материнську компанію Wintershall Dea AG (Німеччина)], у зв`язку із чим Товариству (м. Київ, Україна) надіслано вимогу від 28.09.2021 №128-29/01-14076 (далі - Вимога) про надання інформації;

- у Вимозі від Товариства вимагалося у п`ятнадцятиденний строк із дня отримання Вимоги надати АМК інформацію, пояснення та копії документів, а саме:

1) підтвердити чи спростувати інформацію щодо укладення суб`єктами господарювання, пов`язаними з Товариством відносинами контролю, Угод;

2) у разі підтвердження такої інформації надати копії підтвердних документів (копії Угод, договорів, тощо та додатків до них, з перекладом на українську мову, засвідчених в установленому порядку);

3) пояснення щодо необхідності чи відсутності необхідності отримання дозволу органів АМК на зазначені дії відповідно до статті 10 Закону;

- також у Вимозі зазначалося, що неподання інформації з причин її відсутності у Товариства за умови, що таку інформацію Товариство може отримати в суб`єктів господарювання, пов`язаних відносинами контролю, на виконання вимог статті 63 Закону буде кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303514464351 уповноважений представник Товариства отримав Вимогу 01.10.2021;

- листом від 14.10.2021 № 3089 Товариство повідомило АМК, що надіслало Вимогу компанії, з якою пов`язане відносинами контролю, та звернулося до АМК щодо продовження строку надання інформації на Вимогу;

- листом від 21.10.2021 №128-29/01-15043 АМК продовжив Товариству строк надання інформації до 02.11.2021;

- листом від 02.11.2021 №3120 Товариство повідомило АМК, що за інформацією, отриманою від BASF SE, Вимога була надіслана Wintershall Nederland Transport and Trading B.V., яка має намір безпосередньо звернутися до АМК з порушених у Вимозі питань;

- листом від 02.11.2021 №2020-21 до АМК звернувся уповноважений представник Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. та висловив прохання проводити комунікації з порушених у Вимозі питань безпосередньо з Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. Разом із цим у листі уповноважений представник Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. звернувся до АМК стосовно продовження строку надання інформації на Вимогу;

- листом від 15.11.2021 №128-29/09-16251 АМК продовжив Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. строк надання інформації до 10.12.2021;

- листом від 10.12.2021 №260-21 уповноважений представник Wintershall Nederland Transport and Trading B.V. повідомив деяку інформацію;

- АМК стверджує, що відповідей на пункти 2, 3 Вимоги не отримав. Відтак, інформація на Вимогу надана в неповному обсязі.

Причиною виникнення спору у даній справі №910/2810/23 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення № 55-р/тк недійсним.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані сторонами пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Статтею 17 названого Закону визначено, що державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною першою статті 221 названого Закону визначено, що, зокрема, юридичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкт господарювання - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими; контроль - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб. Так, інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Органи АМК в процесі реалізації своїх повноважень мають законне право вимагати не лише документи, а й інформацію, яка потрібна їм для виконання покладених на них завдань, причому зміст, обсяг та характер такої інформації законодавчими приписами, зокрема, статтями 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не визначено та обмежено лише дійсною та об`єктивною необхідністю для виконання завдань органу ("статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань").

Отже, Антимонопольний комітет України та його органи для реалізації основного завдання, визначеного у статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 3) відповідно до повноважень, передбачених, зокрема, пунктами 4, 5 частини першої статті 7, статей 12, 22, 221 цього закону, положень закону може витребувати інформацію, пов`язану з дослідженням наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб`єктами господарювання.

Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб`єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.

Пунктом 14 статті 50 Закону визначено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Так, як вбачається з п. 7 оскаржуваного Рішення № 55-р/тк, Комітет на сайті Польського антимонопольного регулятора (https://decyzie.uokik.gov.pl/bp/dec_prez.nsf) виявив інформацію про укладання угод компаніями "Uniper Gas Transportation Finance B.V.", "Engie Energy Management Holding Switzerland AG", "OMV Gas Marketing Trading Finance B.V.", "Shell Exploration and Production (LXXI) B.V.", "Wintershall Nederland Transport and Trading B.V." та приватним акціонерним товариством "Газпром" щодо фінансування проєкту "Північний потік-2" та розподілу повноважень між його учасниками. У зв`язку із цим, з метою вжиття заходів державного контролю з виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції в частині контролю за концентраціями та узгодженими діями суб`єктів господарювання розпочато дослідження та здійснення перевірки вказаної інформації.

АМК направив ТОВ "БАСФ Т.О.В." Вимогу від 28.09.2021 № 128-29/01-14076 про надання інформації.

Необхідність направлення вказаної Вимоги, згідно з доводами Комітету, зумовило те, що дії іноземних компаній у вигляді укладення угод про фінансування проекту та розподілу повноважень між його учасниками згідно з абзацом першим частини першої статті 5 Закону можуть містити ознаки узгоджених дій.

У свою чергу, Товариство одразу повідомило Комітет, що воно не є та ніколи не було учасником Північного потоку, та, відповідно, не володіє ні Запитуваною інформацією, ні будь-якими іншими даними, що стосуються Проєкту, однак, здійснило всі можливі та залежні від нього заходи для сприяння Комітету в реалізації його завдань, зокрема, направивши текст Вимоги своїй материнській компанії BASF SE з проханням посприяти у виконанні Вимоги АМКУ щодо надання Запитуваної інформації.

Компанія BASF SE не мала будь-яких засобів впливу, щоб зобов?язати компанію Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. надати Запитувану у Вимозі інформацію Товариству (особливо зважаючи на те, що така інформація та/або документи не пов?язані із діяльністю Товариства або компанії BASF SE і могли містити комерційну таємницю чи конфіденційну інформацію), однак, погодилася посприяти у здійсненні комунікації із компанією Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. (через її материнську компанію Wintershall Dea AG) задля отримання Комітетом Запитуваної інформації.

Листом за вих. №2020-21 від 02.11.2021 уповноважений представник компанії Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B. V. звернувся до АМКУ, в якому висловив прохання проводити подальшу комунікацію з приводу питань, порушених у Вимозі, безпосередньо з ним. Водночас, у своєму листі представник компанії Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. просив Комітет продовжити строк надання інформації на Вимогу.

Листом за вих. №128-29/09-16251 від 15.11.2021 АМКУ продовжив компанії Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. строк надання інформації.

Тобто, внаслідок добросовісних дій Товариства та його материнської компанії BASF SE, АМКУ мав можливість та фактично здійснював листування щодо отримання запитуваної інформації безпосередньо з розпорядником такої інформації - компанією Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. При цьому, вимогу про надання інформації безпосередньо компанії Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. як розпоряднику цієї інформації Комітет не направляв.

Листом за вих. №260-21 від 10.12.2021 уповноважений представник компанії Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. повідомив Комітету, що:

- згідно з договірними зобов?язаннями компанія зобов?язана не розголошувати будь-яку інформацію та/або документи щодо проєкту Північний потік;

- компанія Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. діяла й діє виключно як фінансовий інвестор проєкту Північний потік;

- договори, укладені компанією з метою фінансування проєкту Північний потік у 2017 році, не є узгодженими діями в розумінні ст. 5 Закону;

- на час укладення договорів із метою фінансування проєкту Північний потік компанія не була зобов?язана отримувати в Комітету дозвіл на узгоджені дії (у розумінні ст. 10 Закону).

Після отримання вказаної відповіді від компанії Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V., AMKУ розпочав розгляд справи №128-26.13/25-22 за ознаками вчинення Товариством порушення, передбаченого п. 14 ст. 50 Закону у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на Вимогу у встановлений строк.

За результатом нового розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що:

- позивач пов`язаний відносинами контролю з іншими суб`єктами господарювання (що є у часниками проекту), які надають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону;

- ТОВ "БАСФ Т.О.В." та Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V." є єдиним суб`єктом господарювання Групою BASF на який покладено, як обов`язок здійснювати обмін інформацією для цілей виконання вимог органу Комітету, так і надання цієї інформації юридичною та/або фізичною особою, яка входить до складу групи, незалежно від особи, яка є фактичним володільцем запитуваної інформації.

Однак, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком місцевого суду, оскільки з наданих позивачем пояснень та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ "БАСФ Т.О.В." не мало жодного відношення до укладання Угод та/або до реалізації Північного потоку, не було жодним чином залучене до процесу розробки, підготовки чи реалізації Проекту, а господарська діяльність іноземних підприємств, які були безпосередніми учасниками цих Угод, не має жодного відношення до господарської діяльності Товариства. Доказів протилежного матеріали справи та спірне рішення АМКУ не містить.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивач пов`язаний відносинами контролю з іншими суб`єктами господарювання (що є учасниками проекту), які дають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону - є такими, що не підтверджені жодними доказами.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 06.02.2024 у даній справі чітко висловив свою правову позицію стосовно того, що Товариство не було тією особою, яка здійснювала контроль над іншими компаніями групи, а, отже, відповідно до змісту статті 1 Закону, позивач не мав встановленої юридичної можливості чинити вирішальний вплив на їхню господарську діяльність безпосередньо або через інших осіб, зокрема, завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, наданню обов`язкових до виконання вказівок або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання.

При цьому, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції підтвердив наведений правовий висновок Верховного Суду, що позивач не мав встановленої юридичної можливості чинити вирішальний вплив на їхню господарську діяльність безпосередньо через інших осіб, однак дійшов помилкового висновку щодо наявності фактичної та юридичної можливості мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМКУ інформацію.

Судом також враховано доводи позивача про те, що компанії BASF SE, Wintershall Dea AG тa Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. є юридично та економічно самостійними особами, тому компанія BASF SE не може вимагати надання інформації від компанії Wintershall Dea AG (яка є публічною компанією) та її дочірньої компанії Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. відповідно до корпоративного права Німеччини (згідно з параграфом 93 Закону про акціонерні товариства). Крім того, Товариство та його материнська компанія BASF SE не мають відповідних засобів, щоб зобов?язати компанії Wintershall Dea AG a Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. надати інформацію та/або документи, що вимагаються у Вимозі до Товариства (особливо зважаючи на те, що така інформація та/або документи не пов?язані із діяльністю Товариства або компанії BASF SE та містять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V.).

Для Товариства отримання Запитуваної інформації у примусовому порядку від безпосереднього розпорядника такої інформації було нездійсненною ціллю, оскільки жодних важелів впливу Товариство на компанію Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. чи будь- яких інших учасників Угод не мало. Вимога АМКУ покладала на Товариство обов?язок із надання Запитуваної інформації, який наперед неможливо виконати на практиці.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність обставин щодо наявності відносин контролю між позивачем та Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V." з посиланням на приписи ст. 1 ЗУ "Про захист еккономічної конкуренції" є помилковим.

Крім того, матеріалами Антимонопольної справи не підтверджується висновок АМКУ про те, що Товариство пов?язане відносинами контролю із компанією Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. (через її материнську компанію Wintershall Dea AG). При цьому, зі змісту позовної заяви БАСФ Т.О.В. у даній справі №910/2810/23 вбачається, що однією з підстав заявлених позовних вимог є недоведеність обставини, які мають значення для справи і які в Оскаржуваному рішенні АМКУ визнав встановленими.

З наведеного вбачається безпідставність посилання АМКУ, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про те, що наявність відносин контролю між Товариством та компанією Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. (через її материнську компанію Wintershall Dea AG) є доведеними лише з тих підстав, що під час здійснення листування зі своєю материнською компанією Товариство не заперечувало того, що всі разом вони складають єдиний суб?єкт господарювання - Групу.

Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів та наданих позивачем пояснень вбачається, що наміром Товариства було добросовісне використання усіх наявних у його розпорядженні засобів для сприяння Комітету в отриманні Запитуваної інформації не тому, що Товариство має хоч якесь відношення до Проєкту чи господарської діяльності когось із учасників Угод (такого зв?язку не існує), а тому, що Товариство намагалося в міру своїх можливостей продемонструвати Комітету готовність до співпраці і добросовісність його намірів при зверненні до своєї материнської компанії BASF SE з проханням посприяти в отриманні Запитуваної інформації.

Використання такої добросовісної поведінки проти Товариства, за наведених обставин, формує неоднозначне розуміння необхідної поведінки суб?єкта господарювання у разі отримання від Комітету вимоги про надання інформації, якою цей суб?єкт господарювання не володіє.

Натомість доводи АМКУ про те, що при направленні вимоги Товариство розглядалося Комітетом як єдиний суб`єкт господарювання у складі Групи, є лише власною оцінкою АМКУ його дій, яка спростовується матеріалами справи, оскільки фактичні обставини справи свідчать, що відповідна вимога була направлена саме Товариству і запитувана інформація вимагалася від Товариства, а не від Групи в особі Товариства.

Водночас, направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2024 вказав про необхідність з`ясування під час нового розгляду справи ряду обставин, а саме:

- (1) чи була спрямована Вимога про витребування інформації та документів на забезпечення захисту відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України в силу вимог ч. 2 ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- (2) чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи статей 1, 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з урахуванням їх змісту;

- (3) чи має позивач відношення до проекту стосовно якого запитувалась інформація, чи пов`язаний останній такими відносинами контролю з іншими встановленими суб`єктами господарювання (що є учасниками проекту), які дають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону;

- (4) які саме обов`язки із забезпечення обміну інформацією згідно зі статтею 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" були виконані чи не виконані безпосередньо суб`єктом правопорушення.

Під час нового розгляду справи №910/2810/23 суд першої інстанції не в повному обсязі дотримався вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2024.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов?язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Щодо першої вказівки Верховного Суду колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб?єктами господарювання; суб?єктів господарювання з іншими суб?єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв?язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, АМКУ у спірному рішенні констатував наявність відносин контролю між двома іноземними суб?єктами господарювання, жоден з яких не зареєстрований за законодавством України, а саме: між компанією BASF SE (Німеччина) та компанією Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. (Нідерланди) (через її материнську компанію - Wintershall DEA AG (Німеччина). Підписання Угод та підготовчі дії з реалізації Проєкту також відбувалися за кордоном, а не на території України.

При цьому, ані в спірному рішенні АМКУ, ані в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, дійсно не досліджувалося питання про те, яким чином укладення Угод компанією Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B.V. впливає або може вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Оскільки зазначене питання не досліджувалося Комітетом взагалі, відповідно, і Оскаржуване рішення АМКУ не містить жодних правових висновків про те, яким чином укладення Угод впливає або може вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Як наслідок, Вимога про надання Запитуваної інформації та документів також не містила жодного обґрунтування про те, що її направлення і необхідність отримання відповідної інформації та документів спрямоване на забезпечення захисту відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону.

3 огляду на приписи ч. 2 ст. 2 Закону, не встановивши наявність реального або потенційного впливу укладення Угод на економічну конкуренцію на території України, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 1, 63 Закону.

В контексті наведеного,суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із фактичними обставинами справи укладення Угод не могло вплинути та не вплинуло на економічну конкуренцію на території України, зокрема, з огляду на таке:

- Товариство жодним чином не залучене до підписання Угод та/або до реалізації Північного потоку та займається зовсім іншою господарською діяльністю, яка, в першу чергу, спрямована на постачання важливої продукції для українського сектору сільського господарства;

- відповідно до публічних даних, Північний потік, з приводу якого АМКУ запитував документи та інформацію у Вимозі, не реалізується у зв?язку із зупиненням Німеччиною сертифікації цього Проєкту, а компанія-оператор Проєкту (Nord Stream 2 AG) розглядала можливість початку процедури банкрутства. Тому не настане жодних негативних наслідків для конкуренції, якщо б такі взагалі могли бути.

Щодо другої та четвертої вказівки Верховного Суду колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту Вимоги вбачається, що АМКУ зробив посилання на ст. 63 Закону, вказавши, що згідно зі ст. 63 Закону суб?єкти господарювання, пов?язані відносинами контролю відповідно до ст. 1 цього Закону, зобов?язані забезпечувати обмін інформацією між собою, в тому числі, стосовно випадків, передбачених ч. 2 ст. 22 згаданого вище Закону (концентрація суб`єктів господарювання), та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Після цього Комітет у Вимозі зазначив, що запитувана інформація витребовується з метою повного, всебічного та об?єктивного здійснення "зазначеного вище повноваження Комітету". Про яке саме повноваження йшлося у Вимозі чітко не зазначено, однак, проаналізувавши текст Вимоги, можна зробити висновок, що мова йшла про повноваження АМКУ надавати дозвіл на узгоджені дії, необхідність отримання якого потенційно могла бути зумовлена укладенням Угод.

Таким чином, метою направлення Вимоги про надання запитуваної інформації було з?ясування Комітетом необхідності отримання учасниками Угод попереднього дозволу АМКУ на вчинення узгоджених дій.

Надаючи оцінку реальності поставленої мети, можна припустити, що вона реальна, оскільки стосується конкретних Угод та конкретних суб?єктів господарювання, які були учасниками цих Угод.

Визначаючи спосіб, спрямований на досягнення вказаної мети, АМКУ обрав - направлення вимоги на адресу Товариства (а не Групи в особі Товариства), яке не є розпорядником запитуваної інформації, однак, знаходиться на території України і, на переконання Комітету, на підставі ст. 63 Закону зобов?язане було здійснити обмін такою інформацією із безпосереднім учасником Угод - компанією Wintershall Dea Nederland Transport and Trading B. V.

Отже, обраний Комітетом спосіб, спрямований на досягнення поставленої мети - отримання необхідної інформації від учасника Угод (безпосереднього розпорядника цієї інформації) через Товариство.

При цьому, Вимоги про отримання запитуваної інформації на адресу безпосередніх учасників Угод Комітетом не направлялися взагалі (доказів протилежного суду не надано та в матеріалах справи відсутні).

До того ж, у постанові від 06.02.2024 у даній справі Верховний Суд наголосив, що поняття "забезпечувати обмін інформацією" не є тотожним за змістом поняттю "обмін інформацією".

Надаючи оцінку реальності обраного Комітетом способу досягнення поставленої мети, колегія суддів зазначає, що такий спосіб не відповідає "вимозі придатності", враховуючи що: позивач не володів запитуваною інформацією та документами, оскільки така інформація не стосувалася діяльності Товариства, а стосувалася господарської діяльності іноземних суб?єктів господарювання; позивач не міг впливати на господарську діяльність та дії жодного з учасників Угод, в тому числі, не мав ні підстав, ні заходів впливу на учасників Угод для отримання Запитуваної інформації; позивач не мав жодного відношення до укладення Угод та реалізації Проєкту, а тому не міг мати у своєму розпорядженні Запитуваної інформації, не могло бути з нею обізнаним та/або володіти нею.

Враховуючи, що АМКУ не направляти вимоги про надання необхідної інформації на адресу безпосередніх учасників Угод, колегія суддів погоджується з апелянтом, що обраний АМКУ спосіб досягнення поставленої мети не може вважатися таким, що відповідає критерію реальності.

Із фактичних обставин справи вбачається, що направивши Вимогу про надання Запитуваної інформації на адресу Товариства, АМКУ поклав на Товариство обов?язки, які наперед неможливо виконати на практиці.

Крім того, обрання Комітетом саме такого способу досягнення поставленої мети одночасно ставить під сумнів те, що кінцевою метою направлення Вимоги на адресу Товариства, яке не володіло Запитуваною інформацією, було саме отримання Запитуваної інформації.

Покладенням Комітетом на позивача обов?язків, які наперед неможливо виконати на практиці, може свідчити про формальне створення підстав для притягнення Товариства до відповідальності за порушення, передбачене п. 13 або п. 14 ст. 50 Закону, а не отримання Запитуваної інформації, що не відповідає ані основоположним принципам добросовісності, справедливості та пропорційності, які лежать в основі принципу верховенства права, ані завданням і функціям, покладеним на АМКУ законом.

Наведене в сукупності свідчить про безпідставність застосування до спірних правовідносин ст. 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції", як норми, що безпосередньо встановлює підставу для обміну інформацією.

Стосовно третьої вказівки Верховного Суду колегія суддів зазначає, що питання того чи має позивач відношення до проекту стосовно якого запитувалась інформація, чи пов`язаний останній такими відносинами контролю з іншими встановленими суб`єктами господарювання (що є учасниками проекту), які дають йому фактичну та юридичну можливість мати у розпорядженні, володінні/користуванні чи доступі запитувану АМК інформацію у розумінні приписів Закону, було розглянуто апеляційним судом вище.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що факт обізнаності АМКУ про відсутність запитуваної інформації у позивача є доведеним, однак, під час нового розгляду цієї справи суд першої інстанції наведеного не врахував і не надав належної оцінки відповідному факту.

Натомість, зі змісту постанови Верховного Суду від 06.02.2024 у даній справі вбачається, що такий підхід АМКУ до реалізації своїх дискреційних повноважень під час витребування інформації в особи, яка запитуваною інформацією не володіє, є порушенням принципу добросовісності зі сторони АМКУ та принципу справедливості юридичної відповідальності, оскільки на підставі Рішення АМКУ відповідальність була покладена на позивача - особу, яка правопорушення не вчиняла.

Таким чином, відсутність у позивача запитуваної інформації за наведених обставин виключала можливість встановити наявність у діях позивача складу правопорушення, визначеного п. 14 ст. 50 Закону, у зв`язку з чим відповідач безпідставно притягнув позивача до відповідальності як особу, яка це правопорушення не вчиняла.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 22.12.2022 № 55-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зі справи №128-26.13/25-22 підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 у справі №910/2810/23 слід скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2024 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 22.12.2022 № 55-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" зі справи №128-26.13/25-22.

Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп.

Матеріали справи №910/2810/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.12.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко