Постанова

від 11.12.2024 по справі 911/3919/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 911/3919/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мартиненка Олега Васильовича

на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024

та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степова Креветка»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024

у справі № 911/3919/23 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка"

до Фізичної особи-підприємця Мартиненка Олега Васильовича

про стягнення 599 310,68 грн попередньої оплати,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича (далі також - Підприємець) про стягнення попередньої оплати за товар, проведеної позивачем на підставі рахунку № 2 від 30.01.2023 у розмірі 590 000, 00 грн та 9 310, 68 грн 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 29.04.2023 по 06.11.2023.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.05.2024 у справі №911/3919/23 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" 590 000, 00 грн попередньої оплати та 8850, 00 грн судового збору, в іншій частині вимог у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 640-642, 655, 692, 693, 712 ЦК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №99 від 24.05.1995 та встановленими судом обставинами укладення між сторонами договору у спрощений спосіб, оплатою покупцем придбаного у покупця товару та відсутністю належних доказів передання продавцем покупцю придбаного ним товару.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа підприємець Мартиненко Олег Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 у справі №911/3919/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про укладення сторонами договору поставки, оскільки за доводами відповідача укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу. Також, безпідставними є висновки суду про те, що предметом договору було встановлення системи УЗВ, а не барабанного фільтр-модулю, який є складовою частиною цієї системи.

Судом не надано належної правової оцінки акту приймання передачі товару від 15.04.2023, накладній №3 від 15.04.2023, які підтверджують належне виконання Підприємцем зобов`язань за договором. Додатково підкреслює на наявності порушень вимог процесуального законодавства, з огляду на відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотань Підприємця про зупинення провадження у справі, а також про призначення експертизи.

22.05.2024 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 передані колегії суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, Владимиренко С.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3919/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

На виконання вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду 29.05.2024 надійшли матеріали справи № 911/3919/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 у справі №911/3919/23 та призначено скаргу до розгляду на 17.07.2024. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 26.06.2024.

13.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства на апеляційну скаргу підприємця, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Підкреслює, що акт приймання передачі товару від 15.04.2023 не є належним доказом виконання підприємцем зобов`язань за договором, оскільки має підпис фізичної особи, яка не є, та не була законним представником Товариства. Матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, а бо інших документів, які б надавали гр.. Слєпньову Олексію Леонідовичу діяти в інтересах Товариства. Отже, зобов`язання Підприємця перед Товариством не виконані, товар не поставлено, відповідно, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3919/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова креветка" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3919/23 частково задоволено, стягнуто з Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" 19 690,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовлено в іншій частині вимог заяви.

Додаткове рішення суду вмотивоване нормами ст.ст. 2, 124, 126, 129 ГПК України. Суд, врахувавши характер виконаної адвокатами роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, керуючись такими критеріями, як складність, обґрунтованість, значення справи для сторін, у тому числі результат її вирішення, дійшов висновку, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 20 000, 00 грн від попередньо заявленої суми (48 000, 00 грн). Вимоги задоволено пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Степова креветка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 в частині розподілу витрат на правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути із Фізичної особи-підприємця Мартиненко Олега Васильовича на користь ТОВ «Степова Креветка» - 48000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне застосування судом норм ст.126, 129 ГПК України, ст.ст. 1, 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

18.06.2024 року матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 18.06.2024 передані колегії суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, Владимиренко С.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка", на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3919/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.08.2024. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 11.07.2024.

Судове засідання, призначене на 17.07.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів ОСОБА_1 (головуючий), Владимиренко С.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 у справі №911/3919/23 призначено на 07.08.2024.

На підставі розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/395/24 від 10.09.2024 у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 05.09.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3919/23.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 апеляційні скарги у справі № 911/3919/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мартиненка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3919/23 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П. Спільний розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця Мартиненка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3919/23 призначено на 16.10.2024.

16.10.2024 розгляд вищевказаних апеляційних скарг у справі № 911/3919/23 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відрядженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мартиненка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3919/23 призначено на 30.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 оголошено у розгляді справи № 911/3919/23 перерву до 27.11.2024.

25.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 оголошено у розгляді справи № 911/3919/23 перерву до 11.12.2024.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення в частині, у якій суд відмовив у здійсненні розподілу судових витрат на користь позивача та просив ухвалити цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування судових витрат у повному обсязі. Проти апеляційної скарги ФОП Мартиненка О.В. представник заперечив, вказуючи на її необґрунтованість, просив суд відмовити у її задоволенні.

Відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024, просили його скасувати та постановити нове, яким відмовити ТОВ "Степова Креветка" у задоволенні позову. Відповідно у задоволенні апеляційної скарги товариства на додаткове рішення у справі просили суд апеляційної інстанції відмовити повністю.

11.12.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, а також відзиву на неї, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мартиненка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 підлягає задоволенню. Натомість, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степова Креветка» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 колегія суддів залишає без задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Степова Креветка" та ФОП Мартиненко О.В. було укладено договір шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури №2 від 30.01.2023, на загальну суму 590 000,00 грн.

Позивач платіжними інструкціями № 1 від 01.02.2023 на суму 540 000 та № 2 від 01.02.2023 на суму 50 000,00 грн оплатив виставлений відповідачем рахунок № 2 від 30.01.2023.

10.11.2023 за вих. № 4/23 від 10.11.2023 ТОВ "Степова Креветка" направило на адресу ФОП Мартиненка О.В. вимогу про поставку УЗВ, оплаченого відповідно до рахунку № 2 від 30.01.2023 на суму 590000,00грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження направленої кореспонденції.

29.11.2023 за вих. № 5/23 від 29.11.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу негайно повернути сплачені по рахунку № 2 від 30.01.2023 платіжними інструкціями № 1 та № 2 від 01.02.2023 за УЗВ грошові кошти у сумі 590 000,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та роздруківкою з сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження направленої кореспонденції.

Позивач стверджує, що відповідач відповіді на вимоги не надав, товар не поставив, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 590 000,00 грн боргу та нарахованих 3% річних за період користування грошовими коштами з 29.04.2023 по 06.11.2023 у сумі 9 310,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог, у зв`язку з відсутністю доказів передання відповідачем позивачу придбаного товару.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, у зв`язку з таким.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в частині першій статті 642 Цивільного кодексу України.

Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є рахунок на оплату № 2 від 30.01.2023, що містить найменування товару, його ціну, а також реквізити відповідача (оферта), та платіжні інструкції № 1 та № 3 від 01.02.2023 про здійснення оплати за вказаним рахунком на загальну суму 590 000,00 грн (акцепт).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки товару.

Єдиним обґрунтуванням цього висновку судом першої інстанції є зазначення у рахунку на оплату № 2 від 30.01.2023 найменування товару: «система УЗВ», у зв`язку з чим суд дійшов висновку що зобов`язання Підприємця за договором включає не тільки виготовлення цієї системи, а і її монтаж.

Разом з цим, рахунок на оплату не включає жодних витрат на монтаж системи, або ж будь-яких інших послуг, пов`язаних з доставкою товару. Відповідно, зазначення у рахунку лише найменування власне товару, вказує, що сторонами укладено договір купівлі-продажу.

До того ж, під час судового розгляду справи, колегії суддів було надано для огляду оригінал цього рахунку, у якому чітко вказано - барабанний фільтр, а не система УЗВ.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За нормою ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання договору, укладеного в спрощений спосіб, позивач здійснив оплату за товар відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 2 від 30.01.2023 у сумі 590 000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними інструкціями № 1 та № 2 від 01.02.2023.

Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що Підприємець не виконав зобов`язання щодо надання товару придбаного Товариством в розпорядження покупця.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів не погоджується з доводами Товариства, як і з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів виконання Підприємцем зобов`язань за договором купівлі-продажу.

Зокрема, за доводами Підприємця, оплачений у повному обсязі товар було передано позивачу через ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ТОВ "Степова Креветка", оскільки був його засновником/власником і з ним була домовленість про поставку товару.

Так, відповідно до наданих відповідачем акту приймання-передачі товару від 15.04.2023 та накладної № 3 від 15.04.2023 ФОП Мартиненко О.В. (постачальник) передав, а покупець ТОВ "Степова Креветка" через ОСОБА_2 прийняв барабанний фільтр модуль системи УЗВ у кількості 1 шт на суму 590 000,00 грн, які містять підпис особи, яка прийняла товар, та такою особою вказаний ОСОБА_2 .

Незважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_2 довіреності на представництво інтересів ТОВ «Степова Креветка», оцінюючи долучені до матеріалів справи докази, враховуючи надані сторонами пояснення, керуючись нормами ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи у Підприємця товар, який був предметом договору, укладення якого ініціював власне ОСОБА_2 , останній діяв в інтересах Товариства, а не як самостійна особа.

Так, як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 є одним із засновників Товариства. Більше того, із пояснень, наданих представником Товариства у суді апеляційної інстанції, саме ОСОБА_4 був ініціатором створення Товариства, оскільки мав відповідний досвід та зв`язки у сфері вирощування та продажу креветок у комерційний цілях.

Товариством також не заперечується тієї обставини, що усі перемовини щодо придбання товару у Підприємця вів саме ОСОБА_3 .

Після погодження умов та виставлення рахунку Підприємцем, Товариство оплатило рахунок у повному обсязі двома платежами.

Отже, колегія суддів вважає підставними доводи Підприємця про те, що у нього не було сумнівів у наявності повноважень у ОСОБА_3 щодо представництва ним інтересів Товариства.

Колегія суддів відхиляє посилання суду першої інстанції на п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №99 від 24.05.1995, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Оскільки законодавством не визначено довіреність як обов`язкову та єдину підставу отримання товарно-матеріальних цінностей від імені юридичної особи, то її відсутність у ОСОБА_2 під час отримання товару у Підприємця не вказує на відсутність у нього повноважень на такі дії.

До того ж, умова щодо отримання товару саме ОСОБА_2 могла мати місце під час проведення перемовин щодо укладення договору, що є підставою позовних вимог.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

У праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14).

Отже, здійснюючи оплату за рахунком, виставленим Підприємцем у результаті проведених ОСОБА_2 перемовин від імені Товариства, а потім відхиляючи підписаний цією особою акт приймання-передачі товару, який був предметом договору вказує на порушення Товариством принципу добросовісності, закріпленого у ст. 3 ЦК України, а також недотримання ним положень ст. 13 ЦК України, якими встановлено, що Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У будь-якому випадку Підприємець не має нести відповідальність за негативні наслідки взаємодії Товариства зі ОСОБА_2 як із одним із засновників.

Отже, підтвердження матеріалами справи обставин отримання Товариством обумовленого рахунком товару виключає можливість застосування ч.2 ст. 693 ЦК України, якими Товариства обґрунтовує свої позовні вимоги та на підставі яких було ці вимоги задоволено.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9 310,68 грн 3% річних, нарахованих за період 29.04.2023 06.11.2023, то колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги, оскільки вона є похідною від вимоги про стягнення попередньої оплати за договором.

Розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степова Креветка» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024, колегія суддів виходить з таких міркувань.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21.

Оскільки колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям у справі нового рішення про відмову у позові, то додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 також слід скасувати, а у задоволенні заяви ТОВ «Степова Креветка» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3919/23 - слід відмовити.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Підприємця, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог не підтвердились під час апеляційного перегляду спору. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у позові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Степова Креветка».

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 270-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мартиненка Олега Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 у справі № 911/3919/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.05.2024 у справі №911/3919/23 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Степова Креветка" до Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича про стягнення попередньої оплати за товар, проведеної позивачем на підставі рахунку № 2 від 30.01.2023 у розмірі 599 310,68 грн, з яких 590 000,00 грн заборгованості та 9 310,68 грн 3% річних за період прострочення з 29.04.2023 по 06.11.2023 - відмовити повністю.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Степова Креветка» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3919/23 залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі № 911/3919/23 - скасувати. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Степова Креветка» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3919/23 - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Степова Креветка» (09354, Київська область, Білоцерківський район, село Зрайки, вул.Лісова, буд. 1Б, код ЄДРПОУ 44921843) на користь Фізичної особи підприємця Мартиненка Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 13 514 (тринадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 71 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.

6. Матеріали справи № 911/3919/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова