Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/7682/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/7682/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 03.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 (повне рішення складено та підписано 09.08.2024)

у справі №910/7682/22 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення доходів за використання майна в розмірі 345 592 337,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі за текстом - відповідач, Залізниця) про стягнення доходів, які закумульовано на окремому рахунку Філії Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 у розмірі 301 432 683,26 грн та звільнення з-під арешту доходів, які закумульовано на окремому рахунку Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 у розмірі 301 432 683,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Залізницею у період з серпня 2017 року по березень 2020 року отримано дохід від оперування арештованими піввагонами позивача, тоді як ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 №757/45795/17 про передачу 1000 залізничних напіввагонів, що належать позивачу, в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укразалізниця» не передбачала розпорядження Залізницею на власний розсуд доходами, отриманими від користування такими напіввагонами.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі №991/3549/20 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на окремому рахунку НОМЕР_1 , відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця», які перебувають у власності позивача шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування майном. Позивач вважає, що звільнення з-під арешту доходів, які закумульовано на окремому рахунку Філії Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 є ефективним способом захисту його прав.

Господарський суд міста Києва рішенням від 24.01.2023 у справі №910/7682/22, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 21.09.2023, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 345 592 337,99 грн - доходи, які закумульовано на окремому рахунку Філії Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 , в іншій частині позову суд відмовив.

Верховний Суд постановою від 19.03.2024 у справі №910/7682/22 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» задовольнив частково; рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2023 (в оскаржуваній частині) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №910/7682/22 скасував; справу №910/7682/22 направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу №910/7682/22 на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд вказав на таке:

- судами попередніх інстанцій не було досліджено та не було встановило, чи здійснювалося закриття кримінальних проваджень та скасування арештів на підставі постанови прокурора про закриття кримінального провадження на підставі частини 3 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі за текстом - КПК України);

- не було надано оцінки справі № 910/4239/22 за позовом ТОВ «Юнісон Груп» до АТ «Укрзалізниця» та Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця» про стягнення грошових коштів, зокрема, стосовно періоду заявлених позовних вимог, з метою виключення подвійного стягнення;

- суди попередніх інстанцій не досліджували та матеріали справи не містять доказів того, чи було передбачено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №757/45795/17-к чи іншими судовими рішеннями наслідки щодо доходів (прибутку), отриманих від управління такими вагонами;

- судами попередніх інстанцій не досліджувалася вартість послуг Залізниці, пов`язаних із збереженням арештованого майна, адмініструванням договірних відносин та їх подальшого оформлення відповідно до вимог чинного законодавства (щодо витрат на оформлення договорів банківського вкладу, сплату податків, сплату заробітної плати працівникам, які здійснювали збереження, ремонт та обслуговування арештованого майна тощо).

За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 31.07.2024 у справі №910/7682/22 у задоволенні позову відмовив. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача спірних доходів, закумульованих за весь спірний у даній справі період, з огляду на встановлені обставини справи, аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.03.2024 у даній справі. Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, за якою просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22; прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача доходи, які закумульовано на окремому рахунку Філії «Рефрижираторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) в розмірі 345 592 337, 99 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки його доводам стосовно відсутності правових підстав для набуття Залізницею права власності на спірні грошові кошти.

Як зазначає позивач в апеляційній скарзі, обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки Залізниця збагатилась за його рахунок без законних підстав (ухвала про управління не надає відповідачу право власності на грошові кошти), підстава збереження майна (напіввагонів) скасована, а тому до спірних відносин підлягає застосуванню стаття 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

За твердженням позивача суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про передчасність стягнення грошових коштів до вирішення питання про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження.

Також позивач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки, на його думку, суд безпідставно відхилив його клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та витребування у Національного антикорупційного бюро України копію постанови від 19.12.2022 про закриття кримінального провадження №42014000000000521 від 18.06.2014, тоді як такі докази мають значення для вирішення справи №910/7682/22, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.09.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7682/22; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22.

Матеріали справи №910/7682/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 16.09.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22 залишив без руху. Після усунення недоліків апеляційної скарги позивачем, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.10.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22; розгляд апеляційної скарги призначив на 19.11.2024 о 12 год. 15 хв. Відповідач згідно відзиву на позов заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, посилаючись на здійснення комерційного використання наппіввагонів позивача протягом спірного періоду на правовій підставі (ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №757/45795/17-к), що виключає можливість стягнення на підставі положень статей 189, 1212 ЦК України. Заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 345 592 337,99 грн не може вважатися доходом від використання напіввагонів за спірний період, враховуючи їх вибуття з оперування 09.04.2020, тоді як заявлена до стягнення сума, розрахована станом на 01.11.2022. Арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 та які є предметом стягнення у справі №910/7682/22, не скасовано; питання стосовно компенсації витрат Залізниці на зберігання арештованого майна (напіввагонів) залишається не вирішеним.

Крім того, з посиланням на висновки Вищого антикорупційного суду України, викладені в ухвалі від 15.11.2023 у справі №991/9460/23 та Верховного Суду, викладені у постанові від 29.06.2023 у справі №910/4239/22, Залізниця вказує на відсутність підстав для стягнення на користь позивача доходів до дати, коли Залізниця дізналась про зняття арешту з вагонів.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.11.2024 продовжив строк розгляду справи №910/7682/22 та оголосив перерву до 03.12.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2024 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 справі №910/7682/22 скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення доходів у розмірі 345 592 337,99 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.12.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва 31.07.2024 справі №910/7682/22 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач є власником 1000 залізничних напіввагонів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі № 757/40448/17-к задоволено повністю клопотання групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України за підписом Миргородської О.М. про арешт майна у кримінальному провадженні №42016000000003536 та накладено арешт на майно ТОВ «Юнісон Груп», зокрема, на 1000 залізничних напіввагонів за номерами, зазначеними в ухвалі, шляхом заборони розпоряджатися або користуватися вказаним майном.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Опанасенка В.І. Визначено порядок зберігання доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 про арешт, а саме передати 1000 залізничних напіввагонів в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», надавши право комерційного використання 1000 залізничних напіввагонів, що належать ТОВ «Юнісон Груп». Зобов`язано ПАТ «Укрзалізниця» в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» на час дії арешту, накладеного на майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017.

14.08.2017 ПАТ «Укрзалізниця» прийнято рішення №Ц-59/653-2017 про виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №757/45795/17-к, яким ухвалено: Філії «РВК» прийняти в управління на праві комерційного використання вагони відповідно до переліку, зазначеного в ухвалі, з можливістю їх передання в оренду та оперативне управління третім особам; Філії «ГІОЦ» забезпечити внесення до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів інформацію про зміну приналежності вагонів відповідно до переліку, зазначеного в ухвалі до Філії «РВК» на час дії арешту, накладеного на майно ухвалою Печерського районного суду міста Києві від 14.07.2017; на регіональних філіях організувати на станціях дислокації вагонів їх огляд щодо технічного стану, з оформленням актів приймання-передачі; Філіям «РВК», «ГІОЦ» обмежити полігон курсування вагонів, виключивши з нього залізниці країн СНД та Балтії; Філії «РВК» забезпечити ефективне використання вагонів для чого включити до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів ознаку РВК на вагони відповідно до переліку, зазначеного в ухвалі; Філії «РВК» забезпечити окремий облік доходних надходжень, облік витрат, пов`язаних з їх утриманням, а також відкрити окремий банківський рахунок для зарахування виручки від використання зазначених вагонів та забезпечити накопичення коштів із правом їх використання на проведення ремонтів та здійснення інших витрат, пов`язаних з утриманням цих вагонів.

На підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» у відділенні АТ «Ощадбанк» відкрито окремий рахунок для зарахування виручки від використання напіввагонів позивача та забезпечення накопичення коштів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі №757/57435/19-к частково задоволено, у тому числі і клопотання ТОВ «Юнісон Груп». Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №757/40448/17-к, а саме: залізничних вагонів за номерами, зазначеними в ухвалі суду, та скасовано встановлений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва вiд 08.08.2017 у справі №757/45795/17-к порядок зберігання речових доказів у кримінальному проваджені шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 про арешт майна у кримінальному проваджені №757/40448/17-к у вигляді передачі в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ «Укрзалізниця» належних ТОВ «Юнісон Груп» залізничних вагонів за номерами згідно з переліком, зазначеним в ухвалі суду, та зобов`язано АТ «Укрзалізниця» визначити в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів приналежність залізничних напіввагонів до ТОВ «Юнісон груп».

25.02.2020 на адресу АТ «Укрзалізниця» надійшов лист Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2020 № 757/57435/19-к щодо направлення для виконання Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі №757/57435/19-к про скасування арешту, накладеного Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 (провадження №40448/17-к) у кримінальному провадженні від 18.11.2016 № 42016000000003536 та визначеного порядку зберігання майна, встановленого Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у провадженні № 757/45795/17-к.

28.02.2020 та 02.03.2020 АТ «Укрзалізниця» звернулось із листами до Національного антикорупційного бюро України (02.03.2020 №Ц-2-801-384-20 (т.1 а.с. 164) та до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України (від 28.02.2020 № Ц-2-80/375-20 (т.1 а.с. 163) для визначення механізму порядку передачі напіввагонів.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.03.2020 у справі № 991/1990/20 клопотання прокурора задоволено частково. Накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ТОВ «Юнісон Груп» (код ЄДРПОУ 37545528), шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме залізничними напіввагонами за номерами згідно переліку, зазначеному у вказаній ухвалі (1000 залізничних напіввагонів). Передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів майно, належне ТОВ «Юнісон Груп» (код ЄДРПОУ 37545528), а саме - визначені залізничні вагони, для здійснення заходів з управління таким майном з метою забезпечення його збереження та збереження його економічної вартості.

Листом від 10.03.2020 №16/1/2-19651-19 Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора України зазначила, що про вказаний факт прокурору стало відомо з листа Залізниці. На даний час напіввагони арештовані Вищим антикорупційним судом та передані в управління АРМА згідно з ухвалою від 06.03.2020 (справа №991/1990/20) (т. 1 а.с. 165).

23.03.2020 АТ «Укрзалізниця» звернулось до Національного антикорупційного бюро України листом №ЦЦО-13/209 та до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України листом №ЦЦО-13/210 з проханням поінформувати про зворотній порядок передачі речових доказів у вигляді

1000 залізничних напіввагонів власності ТОВ «Юнісон Груп» (т.1 а.с. 168, 169).

Листом від 26.03.2020 №16/1/2-19651-19 Офісом Генерального прокурора України, отриманий Залізницею 02.04.2020, доручено Національному антикорупційному бюро України здійснити процесуальні дії щодо приймання арештованого майна та повідомити про дату та час проведення зазначених дій (т.1 а.с. 166).

10.03.2020 листом №16/1/2-19651-19 Спеціалізована антикорупційна прокуратура Офісу Генерального прокурора України повідомила Залізницю про повторний арешт піввагонів, які перебувають у власності ТОВ «Юнісон Груп».

23.03.2020 залізниця звернулося до Національного антикорупційного бюро України листом №ЦЦО-13/209 та до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України листом №ЦЦО-13/210 з проханням поінформувати про зворотній порядок передачі речових доказів у вигляді 1000 залізничних напіввагонів власності ТОВ «Юнісон Груп».

Листом від 26.03.2020 №16/1/2-19651-19 Офісом Генерального прокурора України було доручено Національному антикорупційному бюро України здійснити процесуальні дії щодо приймання арештованого майна та повідомити про дату та час

проведення зазначених дій.

Листом від 03.04.2020 №РВК-7/1167 філія «РВК» залізниці направило звернення до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора України з проханням повідомити дату, місце та посадову особу, які здійснюватимуть приймання арештованого майна, яке перебуває у власності ТОВ «Юнісон Груп» на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду України від 06.03.2020 у справі №991/1990/20.

07.04.2020 листом №0432-142/13078 Національне антикорупційне бюро України повідомило Залізницю про час і місце підписання актів прийому-передачі 1000 напіввагонів власності ТОВ «Юнісон Груп», а саме - 09.04.2020.

09.04.2020 складено акт приймання-передачі арештованого майна у кримінальному провадженні від 18.06.2014 №42014000000000521.

Залізниця на звернення Національного антикорупційного бюро України від 10.03.2020 №0432-142/9572 листом від 08.04.2020 №Ц-3-80/813-20 (т.1 а.с. 43-46) повідомило останнього, що станом на початок дня 25.03.2020 на рахунку № НОМЕР_1 закумульовано кошти у сумі 301 432 683,26 грн.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20 задоволено клопотання детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про арешт майна у кримінальному провадженню №42014000000000521 від 18.06.2014. Накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти, які знаходяться на окремому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця».

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.05.2021 у справі № 991/3133/21 задоволено клопотання ТОВ «Юнісон Груп» про скасування арешту. Скасовано арешт, накладений в рамках кримінального провадження №42014000000000521 вiд 18.06.2014 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2020 у справі № 991/1990/20 на майно, яке перебуває у власності ТОВ «Юнісон Груп», а саме: 1000 напіввагонів за номерами наведеними у вказаній ухвалі.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.07.2021 у справі №991/4672/21 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Юнісон груп» про скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20.

Відповідно до Інформації щодо доходів, отриманих від комерційного використання Філією «РВК» АТ «Укрзалізниця» залізничних напіввагонів, які належать ТОВ «Юнісон Груп» за період з 08.08.2017 по 25.02.2020 від 17.11.2022, наданої відповідачем, за період з 08.08.2017 по 25.02.2020 Філією «РВК» АТ «Укрзалізниця», відповідно до укладених договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах під управлінням Філії «РВК» надано послуг контрагентам на суму 824 084 404,32 грн (без ПДВ). Для організації процесу перевезення вантажів у напіввагонах та підтримання їх у робочому стані Філією «РВК» АТ «Укрзалізниця» за відповідний період понесено витрати на суму 550 901 131,78 грн, у тому числі: 522 255 755,70 грн тариф за перевезення завантажених та порожніх напіввагонів, знаходження вагонів на коліях станцій, переадресовка вагонів та інше; 30 645 376,08 грн - витрати на планові ремонти.

За результатом роботи Філії «РВК» АТ «Укрзалізниця» на прибуток, отриманий від даного виду діяльності, нараховано та сплачено до Державного бюджету України податок на прибуток підприємства на суму 49 172 989,06 грн; Філія «РВК» АТ «Укрзалізниця» отримала від комерційного використання залізничних напіввагонів, які належать ТОВ «Юнісон Груп» за період з 08.08.2017 по 25.02.2020 чистий дохід на суму 224 010 283,48 грн.

Згідно наданої АТ «Ощадбанк» інформації та документів станом на 01.11.2022 залишок коштів на відкритому рахунку становить 345 592 337,99 грн. Спір виник через те, що відповідач з серпня 2017 року по березень 2020 року отримав дохід від оперування арештованими піввагонами позивача, а тому позивач вважає, що заявлена ним до стягнення сума є безпідставно набутою відповідачем та має бути повернута на підставі статті 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Згідно із частиною 1 статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Згідно приписів статей 316, 317, 319, 321 та 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із частиною 1 статті 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю.

Позивач вважає, що у Залізниці були відсутні правові підстави на отримання доходів від експлуатації арештованого майна позивача, а за відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем, та спеціального закону, який наділяв Філію «РВК» ПАТ «Українська залізниця» правом розпоряджатися такими грошовими коштами, між учасниками справи наявні позадоговірні відносини, предметом регулювання яких є глава 83 ЦК України.

За змістом приписів глави 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Отже, тлумачення статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність встановлення обставин, які в сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 (справа №757/40448/17-к) в рамках кримінального провадження №42016000000003536 від 18.11.2016 накладено арешт на майно ТОВ «Юнісон Груп», а саме на 1 000 залізничних напіввагонів, шляхом заборони розпоряджатися або користуватися таким майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, яка для України набрала чинності 11.09.1997 та є частиною національного законодавства України, гарантовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі «законну ціль» у «загальному інтересі», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державною, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті «справедливий баланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті необхідно встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (рішення у справі «Хуттен-Чапська проти Польщі»).

Разом з тим, ЄСПЛ у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі «Раймондо проти Італії», ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі «Адамчик проти Польщі», рішення у справах «Карамітров та інші проти Болгарії» від 10.01.2008 та «Боржонов проти Росії» від 22.01.2009).

Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи в порядку господарського, адміністративного, цивільного, кримінального судочинства при розгляді справ, що віднесені процесуальним законом до їх юрисдикції, за умови дотримання таких вищенаведених вимог встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес. Відповідно до частини 2 статті 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Опанасенка В.І. Визначено порядок зберігання доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 про арешт, а саме передати 1000 залізничних напіввагонів в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» АТ «Укрзалізниця», надавши право комерційного використання 1000 залізничних напіввагонів, що належать ТОВ «Юнісон Груп». Зобов`язано ПАТ «Укрзалізниця» в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів визначити приналежність зазначених вагонів до Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» на час дії арешту, накладеного на майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №757/45795/17-к чи іншими судовими рішеннями не було передбачено наслідки щодо доходів (прибутку), отриманих від управління такими напіввагонами Залізницею.

Ухвалення судом рішення про обмеження права власності в порядку одного виду судочинства ніякою мірою не виключає можливість застосування такого обмеження в порядку іншого виду судочинства.

Верховний Суд зазначає, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним. У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №461/233/17-ц.

Згідно із частиною 2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 КПК України. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постановах від 15.05.2018 у справі №335/12096/15-ц та від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц.

Скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів статті 174 КПК України, виключає можливість скасування такого арешту господарським судом у межах даної справи, з чим погодився Верховний Суд у постанові від 19.03.2024 у справі №910/7682/22.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При новому розгляді справи №910/7682/22 позивач підтримав лише позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 345 592 337,99 грн - доходи, які закумульовано на окремому рахунку Філії Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ «Укрзалізниця», відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду 01.11.2019 у справі №757/57435/19-к частково задоволено, у тому числі і клопотання ТОВ «Юнісон Груп». Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №757/40448/17-к, а саме: залізничних вагонів за номерами, зазначеними в ухвалі суду, та скасовано встановлений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва вiд 08.08.2017 у справі №757/45795/17-к порядок зберігання речових доказів у кримінальному проваджені шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 про арешт майна у кримінальному проваджені №757/40448/17-к у вигляді передачі в управління та користування Філії «Рефрижераторна вагонна компанія ПАТ «Укрзалізниця» належних ТОВ «Юнісон Груп» залізничних вагонів за номерами згідно з переліком, зазначеним в ухвалі суду, та зобов`язано АТ «Укрзалізниця» визначити в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів приналежність залізничних напіввагонів до ТОВ «Юнісон груп».

25.02.2020 на адресу АТ «Укрзалізниця» надійшов лист Печерського районного суду міста Києва від 19.02.2020 № 757/57435/19-к (т.1 а.с. 145) щодо направлення для виконання Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі №757/57435/19-к про скасування арешту, накладеного Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2017 (провадження №40448/17-к) у кримінальному провадженні від 18.11.2016 № 42016000000003536 та визначеного порядку зберігання майна, встановленого Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у провадженні № 757/45795/17-к.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Залізниця не є та не була учасником справи № 757/57435/19-к, а тому не була повідомлена про розгляд відповідного питання у судовому засіданні 01.11.2019 та не могла бути обізнана про знятий судом арешт.

При цьому, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі № 757/57435/19-к була оприлюднена лише 18.06.2020, тоді як матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження фактів звернення до Залізниці певних осіб (зокрема особи, яка вимагала накладення арешту, або позивача) з відповідним повідомленням про скасування арешту, так само як і доказів можливості отримання відповідачем такого повідомлення у день постановлення ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач дізнався про скасування арешту залізничних напіввагонів позивача на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі № 757/57435/19-к після отримання листа Печерського районного суду міста Києва № 757/57435/19-к про направлення цієї ухвали до виконання, датованого 19.02.2020, дата отримання листа відповідачем, про що свідчить відтиск вхідного штемпеля відповідача 25.02.2020, тобто з 25.02.2022 (т. 1, а.с. 145). Таким чином, починаючи з 08.08.2017 по 25.02.2022 арештовані напіввагони позивача перебували в управлінні та користуванні відповідача, з правом комерційного використання на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к.

Управління майном - це будь-які юридичні та фактичні дії, що вчиняються з таким майном. Право користування - це забезпечена законом можливість вилучати з речі її корисні властивості відповідно до її призначення, одержувати плоди і доходи, з метою задоволення різноманітних потреб. Комерційне використання, у свою чергу, передбачає використання майна в ході господарської діяльності підприємства з метою отримання прибутку.

За приписами частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Визначення комерційного використання наведено у Законі України «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів» як продаж, прокат, лізинг або будь-який інший спосіб комерційного розповсюдження чи пропонування для цих цілей (відносно компонування напівпровідникових виробів).

Отже, метою комерційного використання є отримання прибутку.

З економічного погляду комерційне використання - термін більш прийнятний для характеристики процесу виробництва, а саме відносин щодо господарського використання майна (будівлі, споруди, устаткування, транспорт тощо) з метою отримання благ (корисні властивості, вигоди, доходи) для суб`єкта господарювання.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

За статтею 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 757/45795/17-к є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Доводи апелянта про неможливість оскарження даної ухвали до суду апеляційної інстанції не дає суду підстави вважати, що така ухвала в силу приписів статті 129-1 Конституції України та статті 533 КПК України не є обов`язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб та не підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, доходи Залізниці за користування арештованим майном позивача та переданого Залізниці в управління та користування, з правом комерційного використання не можна вважати безпідставно набутим майном на статтею 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

Добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Відповідно до частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Згідно, наданої Залізницею Інформації щодо доходів, отриманих від комерційного використання Філією «РВК» АТ «Укрзалізниця» залізничних напіввагонів, які належать позивачу за період з 26.02.2020 по 09.04.2020 відповідно до укладених договорів про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах під управління Філії «РВК» надано послуг контрагентам у сумі 1 379 077,50 грн (без ПДВ). Для організації процесу перевезення вантажів у напіввагонах Філією «РВК» АТ «Укрзалізниця» понесено витрати за відповідний період у сумі 795 166,10 грн. Крім того, сплачено до державного бюджету України 105 104,05 грн податку на прибуток підприємства. Таким чином, Філією «РВК» АТ «Укрзалізниця» від комерційного використання напіввагонів позивача за період з 26.02.2020 по 09.04.2020 отримано дохід у сумі 478 807,35 грн.

При цьому за спірними правовідносинами позивачем заявлено до стягнення доходи, які закумульовано на окремому рахунку Філії «Рефрижираторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця» відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) в розмірі 345 592 337, 99 грн за період з 08.08.2017 по 01.11.2019.

Крім того, за період з 01.09.2017 по 31.03.2020 Залізниця для організації роботи з оперування напіввагонами власності позивача у кількості 983 одиниць також, але не виключно, понесла витрати на оплату праці персоналу, задіяного в організації експлуатації напіввагонів позивача та інші витрати на їх утримання в загальній сумі 10 682 084,10 грн; на виконання поточних ремонтів (ТОв-1 та ТОв-2) (без урахування витрат на планові та деповські ремонти) напіввагонів позивача понесені витрати на загальну суму 6 255 989,84 грн.

У матеріалах даної справи відсутні докази того, що грошові кошти, на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 у справа № 991/3549/20, підлягають спеціальній конфіскації.

Вирішення подальшої долі таких доходів повинне визначатися з урахуванням прав та обов`язків юридичної особи, якій було передане арештоване майно в управління, користування, з правом комерційного використання, та витрат такої особи на управління та збереження майна, його ремонт, а також здійснення інших супутніх витрат, пов`язаних із збереженням та використанням арештованого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі №757/45795/17-к майна позивача.

У матеріалах даної справи відсутні докази, які свідчать про вирішення у межах кримінального провадження № 42014000000000521 відповідного питання стосовно компенсації витрат Залізниці на зберігання арештованого майна - напіввагонів, зокрема, після зняття арешту та/або за рахунок отриманих від використання такого майна коштів, у тому числі акумульованих на окремому рахунку філії відповідача тощо. За наявною у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією, до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката, подане в інтересах позивача, в якому останній просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2020 у справі №991/3549/20 у кримінальному провадженні № 42014000000000521 від 18.06.2014, на кошти, які знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділенні АТ «Ощадбанк» філією «Рефрижераторна вагонна компанія» Залізниці.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 у справі № 991/9460/23 (провадження 1-кс/991/9552/23) у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Доказів оскарження ухвали суду не надано.

Зі змісту вказаної ухвали Вищого антикорупційного суду вбачається, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.03.2020 у справі № 991/1990/20, слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 у справі № 991/3549/20), а також слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.05.2021 у справі № 991/3133/21 вирішувалися питання щодо накладення та скасування арештів на рухоме майно та грошові кошти.

Наявність зазначених судових рішень свідчить про те, що накладений 06.03.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України у справі № 991/1990/20 арешт на майно, яке перебуває у власності позивача, шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування майном, за залізничними напіввагонами (1 000 залізничних напіввагонів), 12.05.2021 скасований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду в справі № 991/3133/21.

При цьому відомості про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 у справі №991/3549/20 на грошові кошти, які знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» філією «Рефрижераторна вагонна компанія» Залізниці, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні; доказів на підтвердження скасування арешту у порядку, передбаченому процесуальним законом, матеріали справи також не містять.

Постановою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному проваджені, прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 29.04.2021 кримінальне провадження № 42014000000000521 від 18.06.2014 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 ГПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. 13.08.2021 виконувачем обов`язки Генерального прокурора вищенаведене рішення прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 29.04.2021 про закриття кримінального провадження № 42014000000000521 від 18.06.2014 щодо підозрюваних скасовано.

Постановою старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні, прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 16.09.2021 кримінальне провадження №42014000000000521 щодо підозрюваних Клименка Олександра Вікторовича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було повторно закрите у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Цією постановою арешт, накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, скасовано, а також вказано, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні за наявності підстав має бути вирішено ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 КПК України. Однак, у постанові про закриття кримінального провадження № 42014000000000521 прокурор не вирішував питання про скасування арешту, накладеного на грошові кошти, що знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» філією «Рефрижераторна вагонна компанія» Залізниці.

З ухвали Вищого антикорупційного суду від 15.11.2023 у справі № 991/9460/23 вбачається, що 19.12.2022 детективом Національного антикорупційного бюро України Поминальним Я.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42014000000000521 від 18.06.2014 у зв`язку з встановленням відсутності в діянні ознак складу кримінальних правопорушень, підслідних детективам Національного антикорупційного бюро України. Проте арешт, накладений на грошові кошти, що знаходяться на окремому рахунку, відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» філією «Рефрижераторна вагонна компанія» Залізниці, також скасований не був.

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, накладений арешт на грошові кошти, що знаходяться на відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» філією «Рефрижераторна вагонна компанія» Залізниці окремому рахунку, не був скасований (знятий) у порядку статті 174 КПК України ані слідчим суддею, ані прокурором. У межах відповідного кримінального провадження питання стосовно компенсації витрат Філії «Рефрижераторна вагонна компанія» Залізниці на зберігання арештованого майна - напіввагонів, зокрема, після зняття арешту та/або за рахунок отриманих від використання такого майна коштів, у тому числі акумульованих на окремому рахунку тощо, не вирішувалося.

Отже, наявність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду України від 06.05.2020 у справі №991/3549/20, яка набрала законної сили, про накладення арешту шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на грошові кошти, які знаходяться на окремому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у відділені АТ «Ощадбанк» Філією «Рефрижераторна вагонна компанія» ПАТ «Укрзалізниця», є передбаченою законом підставою, яка позбавляє як Залізницю, так і інших осіб, здійснювати будь-які дії з арештованими коштами до зняття наявного арешту в порядку, передбаченому законом, що додатково свідчить про відсутність правових підстав для задоволення майнових вимог позивача.

Щодо справи №910/4239/22 за позовом позивача до Залізниці та Філії «РВК» Залізниці про стягнення грошових коштів на підставі статей 1212, 1214 ЦК України від комерційного використання 1 000 залізничних напіввагонів, то за результатами розгляду вказаної справи Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.12.2023, залишеною без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 18.04.2024, позов залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

Зазначене виключає можливість подвійного стягнення з Залізниці на користь позивача доходів від оперування арештованими піввагонами позивача.

Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції у судовому засіданні 31.07.2024 постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки позивачем не було наведено ґрунтовних підстав для повернення судом до означеної стадії для розгляду клопотання про витребування доказів у справі та залишив без розгляду клопотання позивача про витребування у Національного антикорупційного бюро України копії постанови від 19.12.2022 про закриття кримінального провадження № 42014000000000521 від 18.06.2014 через недотримання позивачем вимог статті 81 ГПК України.

Однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із частиною 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Главою 6 Розділу ІІІ ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії розгляду справи по суті.

Водночас це правило не є абсолютним і не може застосовуватись автоматично; важливо враховувати обставини конкретної справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження №61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, від 14.03.2023 у справі № 921/174/21.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя» (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18). Встановлення сторонами строку на подання доказів суду на підтвердження своїх доводів та аргументів безумовно має законну мету - належне здійснення правосуддя.

Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, суд першої інстанції має встановити, чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими.

На переконання суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/7682/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнісон Груп».

4. Матеріали справи №910/7682/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 18.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська