Ухвала

від 19.12.2024 по справі 485/2374/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2374/24

Провадження № 4-с/485/5/24

УХВАЛА

іменем України

19 грудня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засіданняГусарова І.М.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Перший відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, яка полягає у не скасуванні арешту майна боржника та заборони на його відчуження,

встановив:

25 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Снігурівського районного суду Миколаївської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, яка полягає у не скасуванні арешту майна боржника та заборони на його відчуження та просив суд зобов`язати Перший відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області скасувати арешт майна та заборону на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 20 червня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 58478593.

В обґрунтування скарги зазначив, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4825781200:06:000:0072, площею 4,33 га, розташованої в межах Василівської сільської ради. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на зазначену земельну ділянку Снігурівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області накладено арешт та заборону на відчуження на підставі постанови про арешт боржника № 58478593, виданої 20 червня 2019 року. Починаючи з 23 вересня 2019 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку зі смертю стягувача ОСОБА_3 , але арешт з майна не знятий. На його звернення до Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, який є правонаступником Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, отримав відмову із зазначенням про відсутність підстав для зняття арешту. Оскільки всі виконавчі провадження по його відношенню були завершені, а також з урахуванням того, що стягувач по виконавчому провадженню № 58478593 ОСОБА_4 померла, арешт з майна не знято, він змушений звертатись до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця в частині не зняття арешту з його нерухомого майна.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Заінтересована особа ОСОБА_2 не заперечувала щодо скасування арешту майна ОСОБА_1 та заборону на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 20 червня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 58478593. При цьому зазначила, що вона як законний представник малолітньої дитини, на утримання якої за судовим рішенням зі скаржника стягнуто аліменти та було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначенго судового рішення, з заявою про заміну стягувача у вказаному виконавчому провадженні вона не зверталася.

Представник Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області в судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, згідно нданих письмових пояснень вказали про відсутність заперечень з приводу припинення та вилучення обтяження з Державного реєстру речових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України,неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши заявника, заінтересовану особу, дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно дост.447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Законуза заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу.

Так з матеріалів справи встановлено, що на виконанні у Снігурівському відділі державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 58478593 з примусового виконання судового наказу № 2-н/485/16/19 від 12 лютого 2019 року виданого Снігурівським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 лютого 2019 року та до досягненню дитиною повноліття.

04 квітня 2019 року державним виконавцем Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було винесено постанову про відкриття вище зазначеного виконавчого провадження.

23 вересня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач у виконавчому провадженні № 58478593 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На теперішній час опікуном малолітнього ОСОБА_5 , відповідно до рішення виконавчого комітету Снігурівської міської ради від 16 лютого 2022 року № 48 є ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження номер 58478593 від 20 червня 2019 року Снігурівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області накладено арешт на все майно ОСОБА_1 з реєстраційним номером обтяження 32557965.

Листом від 06 вересня 2024 року № 42505 Перший відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, який є правонаступником Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, повідомив ОСОБА_1 про те, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За приписами ч. 2 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно ч. 3 п. 1.ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разіприпинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом, державним виконавцем перевіркою Автоматизованої Системи Виконавчого Провадження (виконавчі провадження, які перебувають на виконанні, виконавчі провадження, які перебували на виконанні в архіві та спецрозділі) встановлено, що виконавчі провадження, у тому числі № 58478593, за якими боржником є ОСОБА_1 не обліковуються.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієютазаконами України.

Статтею 129 Конституції України визначено,що основними задачами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, єЗакон «Про виконавче провадження».

Згідно із статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Положенням ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження, орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року №206/2832/21 (провадження № 61-10757св22).

За таких обставин, враховуючи, що стягувач по виконавчому провадженню № 58478593 ОСОБА_3 померла, опікун малолітньої дитини з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні не зверталась, а також в судовому засіданні не заперечувала проти скасування обтяження на нерухоме майно боржника, підстав для накладання арешту на майно скаржника станом на сьогоднішній день відсутні, виконавче провадження в межах якого накладався арешт завершено, отже продовження дії арешту нерухомого майна порушує права боржника, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення, так як саме такий спосіб захисту прав скаржника,в цій ситуації є ефективним засобом, здатним відновити право останнього.

Керуючисьст. 12, 81, 258-261, 353-355, 448, 450, 451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Перший відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області, яка полягає у не скасуванні арешту майна боржника та заборони на його відчуження - задовольнити.

Зобов`язати Перший відділ Державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області скасувати арешт майна та оголошення заборони на його відчуження боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Снігурівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 20 червня 2019 року в рамках виконавчого провадження № 58478593.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 19 грудня 2024 року.

Суддя О.В. Соловйов