Рішення

від 09.12.2024 по справі 740/4429/24

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №740/4429/24

Провадження № 2/730/354/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Данько О.В.

з участю секретаря судового засідання - Граб С.О.

позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

представника позивача - адвоката Глазун Т.О. (в режимі відеоконференції)

третьої особи - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

представника органу опіки та піклування - Парубець М.О. ( в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просить позбавити її батьківських прав щодо дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він та відповідачка є батьками неповнолітньої ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає разом з ним. Відповідачка значний час проживає окремо, не піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, та у майбутньому не збирається виконувати обов`язки матері. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відповідає інтересам дитини, оскільки ОСОБА_3 тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показує поганий приклад та створює небезпеку для її життя та здоров`я, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Зазначає, що при виправленні поведінки ОСОБА_3 в подальшому не позбавлена можливості поновлення батьківських прав.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що він не перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Після народження дитини, вони проживали разом близько 10 років. Під час спільного проживання між ними постійно виникали сварки, у зв`язку з чим ОСОБА_3 пішла від нього, залишивши з ним дочку. Вони вже більше п`яти років не проживають разом. Протягом цього часу він її не бачив та не спілкувався з нею. Відповідачка дочкою не цікавилася взагалі: не приїздила до неї, не телефонувала не надавала фінансової допомоги. Він мав достатні доходи та самостійно утримував дочку. На теперішній час, його доходи зменшились і він звернувся до суду про стягнення аліментів з ОСОБА_3 .

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, зазначивши, що спільне життя між сторонами не склалося і відповідачка поїхала на батьківщину, дитина залишилась на утриманні батька. Протягом цього часу він матеріальних претензій до матері дитини не пред`являв. Однак, на теперішній час він звернувся до суду з метою стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання їх спільної дочки. Також, позивач з дочкою прийняли рішення про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Зазначає, що орган опіки та піклування також надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, відзиву на позов не подала. Вона була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце розгляду справи за місцем реєстраційного обліку (поштове відправлення повернулось із відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження).

Третя особа ОСОБА_2 зазначила, що не спілкувалася з матір`ю більше п`яти років, будь яких контактів з нею не підтримує, у матері інше життя. У той час коли вони жили разом, мати не приймала участі у її житті, вона більше спілкувалася з батьком. Мати її постійно сварила. Всі питання, що виникали у школі вирішував батько. Вона не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав щодо неї та розуміє наслідки цього. Вони з батьком обговорили цей позов та спільно прийняли рішення звернутися до суду. Також, вони спільно вирішили, що мати повинна допомагати матеріально. Крім того, пояснила, що з першого класу вона навчалася у школі №15 м. Ніжина. Протягом 2023 -2024 навчального року вона навчалась у ТОВ «Центр освіти «Оптіма», де навчання проводиться дистанційно. Наразі вона продовжує навчання у цьому навчальному закладі у Коледжі підприємництва та торгівлі.

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 був зроблений з огляду на те, що було встановлено, що мати не спілкується з дитиною, не бере участі у її житті. Висновок ґрунтується на відомостях отриманих у ході спілкування з дитиною, батьком, викладених безпосередньо у самій позовній заяві, відомостей щодо місця проживання, характеристики з навчального закладу, яку надав позивач. Безпосередньо із самими педагогами вони не спілкувались. На засідання комісії із захисту прав дитини запрошувалась ОСОБА_3 , однак, вона не з`явилась, на ім`я міського голови подала заяву про те, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 28 серпня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче судове засідання; до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучений орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, який зобов`язано надати висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті; виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської областізобов`язано надати до суду належним чином засвідчені копії документів, що стали підставою для надання висновку доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд установив, що позивач та відповідачка є батьками неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 7-14, 75).

Мати дитини, ОСОБА_3 зареєстрована у АДРЕСА_2 . (а.с. 15-18).

19.08.2024 дочка сторін у справі ОСОБА_2 звернулася до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради із заявою про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав її матері ОСОБА_3 . У пояснювальній записці датованій 12.08.2024 ОСОБА_2 підтверджує факт непроживання її матері з нею та батьком, зазначає, що батько виховує та утримує її сам, з матір`ю вона не спілкується. (а.с. 80-80 на звороті).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 19.08.2024, на ім`я Ніжинського міського голови, одержаної виконкомом Ніжинської міської ради 19.08.2024, ОСОБА_3 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо дочки ОСОБА_2 (а.с. 73 на звороті).

Відповідно до Акту про фактичне непроживання фізичної особи, дата якого не зазначена, ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , мешканка АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 , мешканка АДРЕСА_5 , підтверджують факт непроживання ОСОБА_3 , 1985 року народження за адресою АДРЕСА_1 , що засвідчили своїми підписами. (а.с.82).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.09.2007, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 75 на звороті).

Як убачається із характеристики ОСОБА_2 , виданої ТОВ «Центр освіти «Оптіма» від 16.07.2024 №02-21-1/3127, ОСОБА_2 з 01.12.2023 навчається за дистанційною формою та є здобувачем освіти 9 класу. Батько ОСОБА_7 приділяє належну увагу вихованню дочки. Цікавиться її навчанням та поведінкою, відвідує онлайн консультації та вебінари для батьків. Постійно та стабільно тримає зв`язок із класною керівницею та вчителями. Прагне створити максимально комфортні умови для розвитку дитини. Зазначено, що вказана характеристика надана за місцем вимоги. (а.с. 77- на звороті).

Згідно з Висновком виконавчого комітету про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області від 19.09.2024 №446 «Про розгляд матеріалів комісії з питань захисту прав дитини», вивчивши питання про участь ОСОБА_3 у вихованні та утриманні неповнолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчий комітет Ніжинської міської ради, як орган опіки та піклування, встановив, що ОСОБА_3 проживає окремо від своєї дитини, участі у вихованні та утриманні не приймає. Не телефонує, не цікавиться станом здоров`я та розвитком дитини. Мати самоусунулась від виконання батьківських обов`язків; зарекомендувала себе з негативної сторони, оскільки, не приділяє уваги доньці, безвідповідально відноситься до батьківських обов`язків. Батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню дитини та фактично займається процесом її виховання, навчання, розвитку та утримання. Комісією заслухано думку та проведено бесіду з неповнолітньою ОСОБА_2 щодо позбавлення матері батьківських прав, та з`ясовано, що вона не заперечує. Питання надання висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, куди запрошувалась ОСОБА_3 . Проте, на засідання вона не з`явилася. ЇЇ відсутність на засіданні комісії підтверджує її байдуже ставлення щодо виховання та утримання дитини. 19.08.2024 на ім`я міського голови надійшла письмова думка ОСОБА_3 щодо позбавлення батьківських прав. Враховуючи найкращі інтереси дитини, члени комісії дійшли висновку про те, що ОСОБА_3 доцільно позбавити батьківських прав стосовно неповнолітньої дочки. (а.с. 45-46).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 9 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 19 цієї Конвенції визначено, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини у тому числі від відсутності піклування чи недбалого поводження. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв`язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом положень Конвенції ООН «Про права дитини», ч.2 ст.11, ст.14 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили . Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

В п.п. 47, 49 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Савіни проти України» від 18.12.2008, зазначено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у п.2 ст.8 Конвенції, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві». Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин; отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими та зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При ухиленні від виконання батьківських обов`язків наявним має бути вольовий аспект діяння в особи, яка не виконує батьківські обов`язки, що, зокрема, може виражатись у стійкому небажанні виконувати свої обов`язки, умисному невиконанні обов`язків, невиконанні, як усвідомленої дії (бездіяльності) щодо здійснення своїх батьківських обов`язків. В інакшому випадку, вказане діяння неможливо кваліфікувати в якості ухилення від виконання батьківських обов`язків.

У цій справі позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав щодо їх спільної неповнолітньої дочки посилаючись на те, що вона ухиляється від виконання батьківських обов`язків, зокрема проявляючи повну бездіяльність щодо їх здійснення.

Однак, він не надав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин. Докази долучені ним до позовної заяви підтверджують, що відповідачка є матір`ю ОСОБА_2 та, що дитина зареєстрована разом з батьком.

Вказані докази не дають можливості суду оцінити особистість відповідачки, встановити її винну поведінку та неможливість зміни її поведінки у кращу сторону. Тоді як доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

У постанові КЦС ВС від 2 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, зазначено, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Також, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки він недостатньо обґрунтований та поверхневий, по суті ґрунтується лише на поясненнях позивача та його дочки. При цьому будь яких заходів для з`ясування обставин та способу життя сім`ї відповідача орган опіки та піклування не вживав.

Зокрема, надані органом опіки та піклування документи, що стали підставою для надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , суд вважає неналежними доказами на підтвердження обставин, викладених у висновку.

Так, позивач та неповнолітня дочка сторін стверджують, що відповідачка протягом останніх п`яти років ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проживає з ними, не забезпечує дитину матеріально, не цікавиться її життям, навчанням, здоров`ям.

Водночас суд вважає, що Акт про фактичне непроживання фізичної особи, є неналежним доказом, оскільки, хоча сусіди позивача і засвідчили, що відповідачка не проживає у його квартирі, однак період її непроживання не зазначений. Крім того, на самому акті відсутня дата його складання, не зазначено з якою метою був складений відповідний цей акт.

У характеристиці ОСОБА_2 , виданої ТОВ «Центр освіти «Оптіма» від 16.07.2024 №02-21-1/3127, ідеться лише про участь ОСОБА_1 у навчальному процесі дочки. Водночас щодо матері будь-які відомості відсутні. Вказана характеристика видана до того як ОСОБА_2 звернулася до органу опіки та піклування із заявою про позбавлення її матері батьківських прав. У характеристиці не зазначено конкретну мету її надання, вказано, що вона видана за місцем вимоги. З огляду на зазначене, суд вважає, що вказаний документ не є належним доказом на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_3 не бере участі у навчальному процесі її дочки, оскільки не містить будь яких відомостей про це.

Крім того, протягом останніх п`яти років ОСОБА_2 навчалася і в іншому навчальному закладі, однак, орган опіки та піклування не досліджував питання участі матері у навчанні дочки під час її навчання у Ніжинській школі №15.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Заява відповідачки адресована до органу опіки та піклування, де вона не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для позитивного висновку про позбалення батьківських прав, у тому числі і підставою для задоволення позову, оскільки, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам.

Такий висновок сформував КЦС ВС у своїй постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.

Висновок органу опіки та піклування сформований на підставі вказаних документів, а також пояснень позивача та ОСОБА_2 , що підтвердила його представник у судовому засіданні, а тому, суд не може прийняти його до уваги при вирішення вказаного спору, з огляду на те, що він не ґрунтується на будь-яких інших доказах, які були б отримані з незацікавлених джерел.

З урахуванням вищевказаних обставин, за відсутності будь якої іншої об`єктивної інформації про ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, думка дитини ОСОБА_2 не є вирішальною для суду при вирішення питання про позбавлення батьківських прав. Хоча вік дитини дозволяє їй зрозуміти суть цієї справи та висловити свою думку, однак, силу свого життєвого досвіду, вона не може у повній мірі усвідомити наслідки позбавлення її матері батьківських прав та розірвання сімейних зв`язків з нею.

Тоді як в найкращих інтересах дитини є збереження її родинного зв`язку з матір`ю.

Неявка відповідачки у судове засідання, також, не може слугувати підставою для безумовного висновку про її винну поведінку та байдуже ставлення до дочки. До того ж, поштові відправлення фактично не були вручені, а повернуті у зв`язку з відсутністю адресата.

За відсутності інших доказів, суд не може опиратися лише на відомості отримані з пояснень позивача та самої дитини.

З огляду на вищевикладене, сторона позивача не довела перед судом достатніми та переконливими доказами наявність виняткових обставин для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав, а тому, у задоволенні позову необхідно відмовити,

Питання розподілу судових витрати слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.19, 150, 164-166, 169, 171, 180-184, 191 СК України, ст.2-4, 12, 19, 23, 76-89, 141, 258-268, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 19 грудня 2024 року.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ- 04061783, місце знаходження: м. Ніжин Чернігівської області, пл. імені Івана Франка, 1.

Суддя О.В. Данько