Постанова

від 16.12.2024 по справі 913/567/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Харків Справа № 913/567/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Радіонова О.О. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

від АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганське обласне управління АТ "Ощадбанк" Марухевич В.Є.

від ТОВ «ЛЕО»- Григор`єв О.М.

від ТОВ "ЛУГАНСЬКОБЛЕНЕРГО"- Герасименко О.О.

від Східного міжрегіонального управління юстиції- Кошлаченко О.І.

від Уктрансгаз Кравченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганське обласне управління АТ "Ощадбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ", м. Луганськ та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКОБЛЕНЕРГО", на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі №913/567/19

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ", м. Луганськ

Про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 18.10.2019 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ 91021, Луганська Область, м. Луганськ, квартал Гайового, будинок 35 А, ідентифікаційний код 31443937(далі-ТОВ ЛЕО); введено процедуру розпорядження майном боржника на 115 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусар Івана Олексійовича свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013 р. (адреса: вул. Патріарха

Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005, м.Київ, Україна, 03035) ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; встановлено грошову винагороду арбітражному керуючому Гусар І.О. за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень, шляхом її авансування заявником боржником ТОВ ЛЕО введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

До Господарського суду Луганської області 19.04.2024 р. надійшло клопотання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі-Управління) №б/н від 19.04.2024 р. про закриття провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВЛЕО.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.10.2024, зокрема, закрито

провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ ЛЕО (21022, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул.Енергетична, будинок 6, кімната 404 ЄДРПОУ 31443937 ); припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ ЛЕО ЄДРПОУ 31443937; припинено повноваження розпорядника майна у справі № 913/567/19 арбітражного керуючого Гусар Іван Олексійович (адреса 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд. 40, офіс 1005, РНОКПП НОМЕР_1 ); державному реєстратору доручено внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ ЛЕО (21022, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Енергетична, будинок 6, кімната 404 ЄДРПОУ 31443937 ).

Ухвала мотивована наявністю правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ЛЕО, оскільки з моменту набрання чинності п. 1-8 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, боржник відноситься до тих осіб щодо яких тимчасово призупинено застосування процедур банкрутства.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Луганське обласне управління АТ Ощадбанк (далі Банк) звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі №913/567/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Банк посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також порушено норми процесуального законодавства, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Банк звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, що Боржник є саме тим оператором розподілу електричної енергії, який здійснює розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності на територіях Луганської області, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31 грудня 2023 року, або території, тимчасово окуповані Російською Федерацією станом на 31грудня 2023 року, і відповідно, що на дану справу про банкрутство ТОВ «ЛЕО» №913/567/19 поширюється дія норми п. 1-8 «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 11.11.24. о 13:45.

У судовому засіданні 11.11.2024р., за участю представників Боржника, Банку та Управління, судовою колегією оголошено перерву до 16.12.24 до 11:00, оскільки в провадженні суду знаходились апеляційні скарги інших учасників справи на ту ж саму ухвалу суду, які задля дотримання прав всіх учасників справи мали бути об`єднанні в одне провадження з даною апеляційною скаргою Банку.

Ухвалами судової колегії від 12.11.2024, після усунення недоліків відкрито провадження за апеляційними скаргами ТОВ ЛЕО та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУГАНСЬКОБЛЕНЕРГО», скарги об`єднано в одне апеляційне провадження з даною апеляційною скаргою Банку, розгляд цих скарг призначено на 16.12 о 11:00.

Так, за доводами апеляційної скарги ТОВ ЛЕО, судом першої інстанції при закритті провадження у справі були порушені норми процесуального та матеріального права, що полягало, зокрема, у наступному:

-судом не взято до уваги відсутність в ст. 90 КУзПБ такої підстави для закриття провадження, як здійснення боржником - оператором системи розподілу електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, отже суд мав припинити провадження, а не закривати його;

- суд не дослідив обставини, що ТОВ ЛЕО не здійснює електропостачання на окуповану територію Луганської області і з цього приводу, до відповідних органів, було подано звернення про скасування ліцензії.

За доводами апеляційної скарги ТОВ «ЛУГАНСЬКОБЛЕНЕРГО, м. Сєвєродонецьк (далі- Кредитор), крім вищенаведених, оскаржувана ухвала порушує його права, знецінює майновий інтерес, а також призведе до невиконання Боржником його зобов`язань перед Кредитором.

Від Управління надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому представник висловлював заперечення проти доводів апеляційних скарг, а ухвалу суду вважав такою, що відповідає приписам чинного законодавства.

У судове засідання 16.12.24 року з`явилися представники апелянтів, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг.

Представник Управління заперечував проти вимог та доводів апеляційних скарг з підстав, викладених у відзиві, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.

Представник АТ «Уктрансгаз», як кредитор у справі про банкрутство, підтримав доводи апеляційних скарг.

Інші учасники справи, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явилися 16.12.2024 у судове засідання апеляційне інстанції, не повідомили про намір взяти у ньому участь за допомогою відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим судова колегія вважає за необхідне розглянути справу у їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 21.10.2019р. введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства, визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про банкрутство» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

З урахуванням приписів Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства подальший розгляд справи №913/5671/19 про банкрутство ТОВ «ЛЕО судом здійснюється відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України.

Частиною 2 ст. 90 КУзПБ встановлено, зокрема, що провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) може бути закрито у випадках, передбачених п. п. 2, 3, 5, 9, 11, 12 ч. 1 цієї статті на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (до та після визнання боржника банкрутом).

Верховною Радою України 07.02.2024 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані» (№ 3577-IX), яким внесені зміни до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ.

Зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ доповнено п. 1-8 , за змістом якого до 1 січня 2026 року не порушуються провадження у справах про банкрутство, а порушені провадження підлягають припиненню щодо боржників - операторів системи розподілу, що здійснюють розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31 грудня 2023 року, або території, тимчасово окуповані Російською Федерацією станом на 31 грудня 2023 року, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України».

Зазначений Закон набрав чинності 08.03.2024.

Як вбачається зі змісту наведеної норми закону, кваліфікуючими ознаками до застосування наслідків вищенаведеного п.1-8 є визначення боржника як оператора системи розподілу, а також здійснення ним розподілу електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31 грудня 2023 року, або території, тимчасово окуповані Російською Федерацією станом на 31 грудня 2023 року, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

В матеріалах справи наявна ліцензія на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, що видана ТОВ ЛЕО відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.12.2001 №1187), дію якої продовжено.

Саме на дії зазначеної ліцензіі базується висновок суду першої інстанції щодо проведення Боржником після 24.02.2022р. діяльності з розподілу електричної енергії на території Луганської області.

Судова колегія вважає зазначений висновок суду помилковим за наступних підстав.

Як вбачається із заперечень апелянтів та наявних матеріалів справи, Боржник здійснював діяльність з розподілу електричної енергії згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2018 №1587, на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.12.2001 №1187.

Зазначеною постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.12.2001 №1187, постановлено до вирішення ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" питань, необхідних для провадження ліцензованої діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території Луганської області, ВАТ "Луганськобленерго" здійснювати передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на території Луганської області на підставі договору оперативного лізингу цілісних майнових комплексів Серговських, Лисичанських, Північних, Краснодонських, Краснолуцьких та Луганських електричних мереж. Отже, встановлено, що місцем розташування місцевих (локальних) електричних мереж для здійснення ТОВ «ЛЕО» передачі електричної енергії є Луганська область.

Отже, основний вид господарської діяльності розподілення електроенергії ТОВ «ЛЕО» може здійснювати тільки на території Луганської області.

Оскільки на даний час територія Луганської області є тимчасово окупованою РФ та такою, на якій проводяться воєнні (бойові) дії, а все майно, в тому числі мережі системи розподілу, ТОВ «ЛЕО» зруйновано або захоплено збройними формуваннями РФ, - Боржник не має технічної можливості на території Луганської області здійснювати свою господарську діяльність згідно наведеної постанови на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Зазначена обставина не спростовувалася учасниками справи, але не взята до уваги судом першої інстанції, який, закриваючий провадження у даній справі, спирався лише на лист НКРЕКП від 16.04.24 за №4003\21.2/7-24, відомості в якому щодо визначення оператором системи розподілу, до місць провадження ліцензованої діяльності яких, станом на 31.12.2023 року, включені території, на яких велися бойові дії ( утому числі функціонують державні електронні інформаційні ресурси або території, тимчасово окуповані Російською Федерацією базуються лише на змісті вищенаведеної постанови НКРЕКП та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України від 22.12.2022 №309 Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ.

Жодних обставин щодо фактичного здійснення Боржником такої діяльності або об`єктивної можливості її здійснення- цей лист не містить, як не містять посилання та таку обставину і інші матеріали справи.

Так, в матеріалах справи є листування Боржника та НЕК Укренерго (а.с.230-231 т.101), зі змісту якого, зокрема, листа останнього від 02.09.2022 вбачається, що через пошкодження внаслідок бойових дій відбулося знеструмлення контрольованої частини Луганської області, спроби підключення мереж не виявилися успішними.

Також в матеріалах справи є інші докази щодо нездійснення ТОВ ЛЕО розподілу електричної енергії на території Луганської області після 2022 року, що додані Боржником до заперечень до клопотання Управління про закриття провадження у справі (а.с.216-250 т.101), а саме-щодо факту руйнування та захоплення ворожими збройними формуваннями майна Боржника (в тому числі обладнання, яким забезпечувалася ліцензована діяльність ) з 24.02 .2002 року на території Луганської області, докази звернення Боржника до НКРЕКП щодо неможливості здійснення ліцензійної діяльності та зупинення ліцензії, звернення до податкової щодо відсутності первісної документації та неможливості податкової звітності, сертифікати про форс-мажорні обставини щодо виконання зобов`язань з договорів про врегулювання небалансів електричної діяльності, надання послуг з передачі електричної енергії, надання послуг з диспетчерського управління, починаючи з 24.02.2022 року, повідомлень щодо неможливості контролю та розподілення обсягів електричної енергії між споживачами та енергопостачальниками з 01.04.2022 року на території Луганської області.

Судом першої інстанції не досліджені зазначені Боржником обставини та не надано оцінку зазначеним доказам, проте, саме наявність обставини здійснення ТОВЛЕО розподілу електричної енергії на території ліцензованої діяльності (Луганської області) станом на 31.12.2023 року законодавець пов`язав із застосуванням спірних процесуальних наслідків.

Покладення судом першої інстанції в основу висновку про закриття провадження у справі лише з визначенням Боржника як оператором розподілу електричної енергії на території Луганської області постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2018 №1587 на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 05.12.2001 №1187- є помилковим, базується на довільному тлумаченні судом норми п.1-8 прикінцевих положень Кодексу, жодними доказами в матеріалах справи не підтверджується здійснення такої діяльності Боржником станом на 31.12.2023р., як зазначено в Законі.

З метою перевірки зазначеного висновку судова колегія звертається також до пояснювальної записки до проекту Закону № 3577-IX, за змістом якої метою його прийняття було недопущення ліквідації державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у державній власності, шляхом встановлення мораторію на їх банкрутство на період до 1 січня 2026 року, а реалізація даного законопроекту дозволить забезпечити подальшу сталу роботу державних вугільних підприємств в умовах воєнного стану, зменшить соціальне напруження в шахтарських колективах .

Терміновість прийняття означеного Закону зумовлена перебіганням строку зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, знімання арештів та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13 квітня 2017 р. № 2021- УШ (зі змінами), терміну мораторію сплати боргів Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а скасування мораторію на виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств призведе до їх банкрутства та подальшої ліквідації.

Саме внаслідок необхідності продовження терміну дії мораторію на банкрутство державних вугледобувних підприємств, держава шляхом прийняття законодавчих рішень, спрямованих на подолання критичної ситуації, пов`язаної із платоспроможністю окремих державних підприємств у сфері енергетики (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані»), визначила спосіб захисту публічного інтересу саме щодо таких підприємств.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем, шляхом прийняття Закону № 3577-IX , не були спрямовані на безпосереднє закриття банкрутства щодо недержавних підприємств, які визначені у якості оператора системи розподілу електричної енергії відповідно до ліцензії, але фактично не здійснюють цю ліцензовану діяльність на територіях, на яких велись бойові дії, або територіях, тимчасово окуповані РФ станом на визначену законом дату.

Судова колегія також враховує, що нормами наведеного Закону жодним чином не забезпечуються, як права самого Боржника, так і законні інтереси кредиторів у справі, зокрема тих, що не належать до державних, про що обґрунтовано зазначено в доводах апеляційних скарг.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку, що на справу про банкрутство ТОВЛЕО поширюється дія п. 1-8 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, що призвело до прийняття помилкової ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство на підставі п. 9 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.

За таких обставин доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 ГПК України встановлено, що підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України, зокрема, у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин ухвала Господарського суду Луганської області від 07.10.2024р. у справі №913/567/19 підлягає скасуванню на підставі частини 1 статті 280 ГПК України через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а справу слід направити для продовження розгляду до Господарського суду Луганської області.

У зв`язку зі скасуванням ухвали господарського суду та передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський

суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганське обласне управління АТ "Ощадбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ", м. Луганськ та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКОБЛЕНЕРГО" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі №913/567/19 задовольнити.

Ухвалу господарського суду господарського суду Луганської області від 07.10.2024 у справі №913/567/19 скасувати.

Справу направити до господарського суду Луганської області для продовження розгляду.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.12.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова

Суддя П.В. Тихий