Постанова

від 19.12.2024 по справі 912/1473/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1473/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2024 року у справі №912/1473/24 (суддя Закурін М.К.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер", м. Кропивницький

про стягнення штрафу 113 950,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2024 року АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося з позовом до господарського суду Кіровоградської області про стягнення з ТОВ "Балкер" 113950,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправильно зазначену масу вантажу у накладній № 43257617 (вагон № 65335382), наслідком чого наявні підстави для нарахування штрафу у п`ятикратному розмірі провізної плати, у вказаній вище сумі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2024 року у справі №912/1473/24 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" 113 950,00 грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору

Рішення мотивовано тим, що оскільки товариство у накладній № 43257617 вказало недостовірні відомості стосовно маси вантажу, то залізниця має право нарахувати штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати на підставі ст. 118 Статуту залізниць України.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балкер" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скарга обґрунтована тим, що:

- залізницею двічі було проведено зважування спірного вагону, і як стверджує позивач, в обох випадках на справних вагонних вагах № 032 та № 088, які проходили держповірку у 2023 році, між тим різниця між результатами зважування вагону на вагах № 032 та № 088 склала 1150 кг, що, на думку скаржника, ставить під сумнів їх справність та коректну роботу, оскільки згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (зввт) № 088, похибка під час зважування із зупинкою, з урахуванням маси вагону № 65335382, повинна була становити в межах збільшення або зменшення у 100 кг.

- з урахуванням значних розбіжностей між результатами зважування вагону № 65335382 на вагах № 032 та № 088, на яких ґрунтується доказування позивача, такі результати не є достатніми та достовірними доказами, однак судом не було надано оцінку вказаним обставинам та проігноровано у судовому рішенні;

- відповідно до п. 22 розділу 8 Правил перевезення вантажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, однак, у даному випадку, результати зважування, на які посилається позивач, були виконанні на електронних вагонних вагах, а визначення маси вантажу перед відправкою та відображенням у декларації була здійснена на кранових вагах;

- позивачем не було надано до суду достатніх та достовірних доказів зазначення ТОВ "Балкер" невірної маси вантажу у накладній № 43257617, однак суд не врахував ці обставини та прийняв рішення на підставі неналежних та недостовірних доказів, не надавши оцінку доказам та запереченням відповідача;

- 04.07.2024 року ухвалою по справі №912/1473/24 було відмовлено у задоволені заяви відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з тих підстав, що ця категорія справ розглядається виключно у спрощеному позовному провадженні, однак судом неправильно застосовано норми матеріального права, що в свою чергу призвело до прийняття незаконного рішення, оскільки п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України не містить такої прямої вказівки.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2024 року у справі №912/1473/24 обґрунтованим, законним та справедливим, винесеним з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи.

Позивач зазначає, що у накладній 43257617 відправником, тобто, відповідачем, зазначена маса вантажу 61 450 кг. При перевірці маси встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній, не відповідала масі вантажу, встановленій при проведенні контрольного зважування - 65 050 кг, що більше на 3 600кг.

Позивач звертає увагу, що у відповідності до Правил складання актів, Правил видачу вантажу та Статуту залізниць України підставою для покладення матеріальної відповідальності на відповідача є комерційний акт станції Запоріжжя Ліве від 19.12.2023 року №460005/699. Акт від 16.12.2023 року № 450003/291, складений по станції слідування Нижньодніпровськ-Вузол, лише підтверджує підстави для відповідальності відповідача.

Щодо ваг станції Нижньодніпровськ-Вузол та Запоріжжя Ліве, то за доводами позивача, залізницею здійснена повірка ваг та огляд - повірка, що вбачається з технічного паспорту ваг. Таким чином, станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки був повірений належним чином. Тому, посилання відповідача в апеляційній скарзі стосовно неможливості використання ваг для проведення контрольних зважувань є безпідставним та суперечить нормативним актам.

За твердженнями позивача, залізниця не зобов`язана здійснювати перевірку маси та кількості вантажу, завантаженого відправником, при цьому не позбавлена права перевірити правильність відомостей про вантаж, визначених у накладній. З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до графи 28 накладної, вантаж завантажено відправником.

Також у відзиві йдеться про безпідставність доводів відповідача щодо визначення маси вантажу за спірним перевезенням у різний спосіб, що на його думку суперечить п.22 Правил видачі вантажів, оскільки існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах, підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом, розрахунковим методом, за обміром та умовно.

При цьому відповідачем безпідставно ототожнюється спосіб визначення/перевірки маси вантажу (регламентований ст.37 Статуту залізниць України) зі способом зважування на вагах. Спосіб визначення маси вантажу, який кореспондується зі ст.37 Статуту залізниць України, в означеному випадку є вірним як при відправленні, так й на шляху прямування.

Позивач посилається не необґрунтованість доводів відповідача про недотримання порядку зважування, тобто процедури в межах одного способу визначення маси вантажу, оскільки з п.10 Правил приймання вантажів до перевезення вбачається, що порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг. Вказує, що при цьому вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення (на шляху прямування) нормативні документи не містять.

Також позивач заперечує проти заявлених скаржником витрат на правничу допомогу у сумі 30 000 грн., оскільки вважає її не обґрунтованою, явно завищеною та такою що не відповідає обсягам роботи, складності справи, ціні позову, новизні правових питань тощо.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А., суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.10.2024 року, після усунення недоліків, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та ухвалено розглянути її у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2023 року відповідно до накладної № 43257617 на перевезення вантажу та акту загальної форми № 770 від 16.12.2023 року, АТ Українська залізниця на станції Харків-Балашовський прийняла до перевезення від відправника ТОВ Балкер до станції Запоріжжя-Ліве вагон № 65335382 з ломом чорних металів.

У накладній № 43257617 та акті № 770 ТОВ Балкер вказало масу вантажу нетто 61450 кг та спосіб вимірювання на кранових вагах, заводський номер 2223, тип 5ВК-ІК.

За змістом накладної відстань перевезення становить 402 км, а вартість провізної плати 22790 грн.

У комерційному акті № 450003/291, складеному АТ Українська залізниця 16.12.2023 року на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, зазначено, що при перевірці маси вантажу у вагоні № 65335382 його маса становила 66300 кг (а.с. 9).

Згідно з комерційним актом № 460005/699, який складений АТ Українська залізниця 19.12.2023 року на станції призначення - Запоріжжя-Ліве, у зв`язку з невідповідністю маси вантажу у вагоні № 65335382 при складанні попереднього комерційного акту, здійснене зважування вантажу, за наслідками якого визначена остаточна його маса - 65050 кг (а.с 10-11). В акті також вказано, що вантаж завантажувався у вагон відправником та ним же визначена його маса.

Данні про зважування вантажу відображені у Книзі зважувань вантажів на вагонних вагах. Відповідно до запису у Книзі 19.12.2023 року відбулося зважування вагону № 65335382 з вантажем, за наслідками якого виявилося, що його вага становить 65050 кг (а.с. 14-15).

За розрахунками АТ Українська залізниця у зв`язку з невідповідністю маси вантажу при перевезенні, ТОВ Балкер повинне сплатити штраф у розмірі 113950 грн, що складає 5 провізних плат ( 22790 грн. - провізна плата, зазначена у накладній х 5 ).

Неоплата відповідачем вказаної вище суми штрафу стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Про затвердження Статуту залізниць України, Статут визначає обов`язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організації і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

За приписами частини першої статті 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Частиною другою статті 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (частина четверта статті 52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).

За приписами статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника,

порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

Відправник заповнює відповідні графи, у тому числі щодо маси вантажу, накладної самостійно (пункт 2.1. та додаток № 3 Правил оформлення перевізних документів). У графі 55 накладної Правильність внесених відомостей підтверджую представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (пункт 2.3. Правил оформлення перевізних документів).

У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

З положень наведених норм можливо зробити висновок, що накладна на перевезення вантажу є письмовим договором щодо перевезення вантажу, що оформлюється та формується відправником, та у якій відображається в обов`язковому порядку маса вантажу. При цьому перевізник має право перевіряти правильність відомостей, вказаних у накладній, у тому числі і маси вантажу.

Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно статті 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Отже, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статті 129 Статуту.

Щодо досліджуваної справи, то відповідач, як відправник вантажу у вагоні № 65335382, подав залізниці оформлену накладну № 43257617, в якій вказав масу вантажу 61450 кг.

За наслідками реалізації наявного у залізниці права на перевірку правильності відомостей, вказаних у накладній, вона здійснила відповідну перевірку, про що склала комерційний акт № 460005/699 від 19.12.2023 року, в якому відобразила невідповідність маси вантажу, а саме маса становила 65050 кг, що є більшою ніж вказана у накладній на 3600 кг.

Наведені обставини свідчать, що товариство відповідача вказало у накладній недостовірні відомості стосовно маси вантажу і така невідповідність визначена залізницею за допомогою власних технічних засобів та відображена у вказаному вище комерційному акті.

У силу положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Штрафною санкцією визнається господарська санкція у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (частина перша статті 231 Господарського кодексу України).

Зокрема, згідно зі статтею 10 Закону України Про залізничний транспорт штрафи за перевезення здійснюються у порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Так, за пред`явлення вантажу з неправильним зазначенням його властивостей, з відправника стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту залізниць України).

Таким чином, у випадку неправильного зазначення у накладній маси вантажу залізниця має право стягнути штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи засвідчення у комерційному акті № 460005/699 від 19.12.2023 року у встановленому порядку факту того, що маса вантажу становить на 3 600 кг більше, ніж маса, зазначена у документі (накладній), місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 113 950,00 грн, який розрахований виходячи із встановленої провізної плати за спірний вагон, яка згідно з накладною №43257617 складає 22 790,00 грн.

Доводи скаржника про те, що результати зважування на вагах №088 не є достатнім і достовірним доказом у справі і викликають сумнів, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки залізницею здійснена повірка ваг та огляд- перевірка, що вбачається з технічного паспорту ваг. Отже, станом на дату складання комерційного акту засіб вимірювальної техніки був повірений належним чином. Результати цієї повірки не спростовані відповідачем, докази в обґрунтування цих обставин не надані, тому відповідні доводи скаржника мають характер припущень. До того ж, обставини щодо результатів зважування на вагах №032 не є предметом розгляду у цій справі. У будь-якому випадку вказані обставини не спростовують наявність порушення у вигляді невірно зазначеної відповідачем у накладній маси вантажу, штраф за яке розраховується у залежності від визначеної у пункті 31 накладної провізної плати.

Твердження апелянта про те, що позивачем зважування було виконано на електронних вагонних вагах, а визначення маси вантажу перед відправкою було здійснено на кранових вагах, що протирічить пункту 22 Правил видачі вантажів, ґрунтуються на хибному тлумаченні ним норм чинного законодавства України, яким не передбачена обов`язковість перевірки маси вантажу залізницею за допомогою аналогічних засобів вимірювання, що застосовувалися замовником перевезення.

При цьому скаржником помилково ототожнюється спосіб перевірки маси вантажу (регламентований статтею 37 Статуту залізниць України), зі способом зважування на вагах. Спосіб визначення маси вантажу кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України та у даному випадку є вірним як при відправленні, так й на шляху прямування. Докази зворотного апелянтом не надано.

Доводи апелянта про відмову судом у задоволенні його заяви про розгляд справи з викликом сторін відхиляються колегією суддів, оскільки згідно з частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з частиною п`ятою статті12 цього Кодексу малозначними є, у тому числі, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з огляду на ціну позову, яка є меншою ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та у відповідності до частини першої статті 247 та частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, за якими малозначна справа розглядається виключно у спрощеному провадженні, розгляд вказаної заяви було обґрунтовано призначено місцевим господарським судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Разом з тим, згідно з матеріалами справи, 08.07.2024 року судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання ТОВ Балкер та призначення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін, про що належним чином було повідомлено останніх.

При цьому слід зазначити, що представник відповідача своїм процесуальним правом не скористався, у судове засідання не з`явився.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене, інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.07.2024 року у справі №912/1473/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков