Постанова

від 10.12.2024 по справі 904/372/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/372/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

арбітражний керуючий керуючий санацією Шевченко В.Є.;

від заявника: Демченко С.В., представник ПрАТ"Страхова компанія "Інгосстрах"

інші сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року у справі №904/372/23 (суддя Мартинюк С.В.)

за клопотанням АТ КБ ПриватБанк (вх.№31884/24 від 02.07.2024 року) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м.Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал", м. Дніпро

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

По даній справі про банкрутство ТОВ "Істейтглобал" з 19.06.2023 року триває ліквідаційна процедура.

Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шевченка В.Є.

02.07.2024 року до господарського суду через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Істейтглобал".

У поданому клопотанні АТ КБ "ПриватБанк" просив суд вжити заходи забезпечення вимог кредиторів з метою збереження майна боржника шляхом встановлення заборони курсування залізничних вантажних вагонів-хоперів у кількості 195 шт., що належать на праві власності ТОВ "Істейтглобал" та зобов`язання філії Головного інформаційно-обчислювального центру АТ "Українська залізниця" в автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів встановити на час дії заходів забезпечення вимог кредиторів ознаку заборони курсування залізничних вантажних вагонів.

Заявлене клопотання АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовував тим, що 06.01.2023 року між ТОВ "Істейтглобал" (орендодавець) та ТОВ "Курбас" (орендар) укладено договір оренди майна № 06-01/2023КБ, за яким орендодавцем передано орендарю у строкове платне користування (оренду) залізничні вагони-хопери для перевезення сипучих вантажів у кількості 195 шт.

З метою встановлення обставин щодо фактичного використання ТОВ "Курбас" вказаних вагонів-хоперів, АТ КБ "ПриватБанк" в особі свого представника звернувся з запитом до Філії Головний інформаційно-обчислювальний центр АТ "Українська залізниця" та отримав відповідь, що вагони-хопери, які належать ТОВ "Істейтглобал" у кількості 175 штук, постійно перетинають державний кордон України та використовуються за призначенням перевезення сипучих вантажів. Наведене свідчить, що ТОВ "Курбас" використовує орендоване майно.

Заявник зазначав, що своєчасне вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів унеможливить зникнення 195 вагонів, що залишилися, та забезпечить реальне задоволення вимог заставного кредитора АТ КБ "ПриватБанк".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у даній справі № 904/372/23 від 05.07.2024 року в задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх.№31884/24 від 02.07.2024 року) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що договір оренди майна № 06-01/2023КБ від 06.01.2023 року, укладений між ТОВ "Істейтглобал" та ТОВ "Курбас", є предметом оскарження по справі №904/372/23(904/6434/23). На даний час судовий спір по справі №904/372/23 (904/6434/23) не вирішено. З урахуванням презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК України, на даний момент ТОВ "Курбас" використовує у господарській діяльності вагони-хопери за наявності правових підстав.

Суд зазначив, що застосування заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом встановлення заборони курсування залізничних вантажних вагонів-хоперів у кількості 195 шт., що належать на праві власності ТОВ "Істейтглобал", які використовуються ТОВ "Курбас" на підставі договору оренди, призведе до значних негативних наслідків для ТОВ "Курбас".

Також суд послався на недоведеність заявником наявності таких вагомих ризиків втрати чи значного зменшення вартості вагонів, які були б співмірними та пропорційними до негативних наслідків, яких зазнає ТОВ "Курбас" у випадку застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у вигляді встановлення заборони курсування вагонів.

Не погодившись з ухвалою суду, з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк".

Вважає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає наступні доводи:

ТОВ Курбас використовує майно, яке належить боржнику та знаходиться в заставі Банку, отримує дохід від такої діяльності не сплачуючи орендну плату та не виконуючи обов`язки за договором оренди від 06.01.2024 року, що значною мірою порушує права заставного кредитора, який має право на задоволення своїх вимог за рахунок продажу цього майна, яке всупереч як діючому законодавству, так ї головній меті проведення ліквідаційної процедури - не повертається до відання боржника та не виставляється на продаж (ліквідатором впродовж річного терміну проведення ліквідаційної процедури навіть не направлено заставному кредитору на погодження умови продажу заставного майна).

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення вимог кредитора, суд першої інстанції зазначив, що застосування заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом встановлення заборони курсування залізничних вантажних вагонів-хоперів у кількості 195 шт., що належать на праві власності ТОВ "Істейтглобал", та які використовуються ТОВ "Курбас" на підставі договору оренди, призведе до значних негативних наслідків для ТОВ "Курбас".

Банк не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки це суперечить загальному вектору провадження справ про банкрутство, встановленому КУзПБ, так як з прийняттям Кодексу головною метою стало не відновлення платоспроможності боржника, а захист кредиторів, зокрема шляхом використання інститутів банкрутства, які дають змогу шукати активи й погашати заборгованість.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції став на захист майнових прав третьої особи, ігноруючи законні інтереси найбільшого заставного кредитора у справі, заставне майно якого використовується третьою особою безкоштовно, що призводить до погіршення його стану, ліквідності та вартості.

Вказує, що без вжиття судом належних заходів забезпечення вимог кредиторів існує реальна загроза збереження майнових активів боржника, які знаходяться у фактичному володінні третьої особи, яка відмовляється повертати власнику та виконувати законну вимогу ліквідатора по їх поверненню. У зв`язку з тим, що рухоме майно, яке перебуває в заставі у Банку, буде й надалі використовуватися цією особою всупереч приписам Кодексу, на шкоду заставному кредитору, це може унеможливити задоволення вимог Банку.

Також, на думку скаржника, створюються передумови для затягування строку ліквідаційної процедури та виникнення необґрунтованих додаткових витрат на її проведення.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не придав належної уваги вищезазначеному та відмовив Банку в заходах забезпечення вимог посилаючись лише на те, що застосування таких заходів призведе до значних негативних наслідків для ТОВ "Курбас", яке не є кредитором у справі, але є контрагентом боржника, яке не виконує своїх обов`язків за договором оренди від 06.01.2023 року та не виконує законних вимог ліквідатора ТОВ "Істейтглобал" з повернення орендованого майна боржнику.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (вх.№31884/24 від 02.07.2024 року) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

У відзиві на апеляційну скаргу керуючий санацією ТОВ "Істейтглобал" арбітражний керуючий Шевченко В.Є. вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року є законною та обґрунтованою, такою, що постановлена внаслідок повного встановлення обставин, які мають значення для справи, а судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Спростовує доводи апелянта та вказує наступне:

Між ТОВ "Істейтглобал" та ТОВ "Курбас" 06.01.2023 року було укладено договір оренди майна №06-01/2023 КБ, яким було передано 195 вагонів-хоперів в оренду. Метою цього договору оренди майна була передача у строкове платне користування 195 вагонів-хоперів. Згідно актів приймання-передачі ТОВ "Істейтглобал" передав ТОВ "Курбас" в оренду 195 вагонів- хоперів.

Відповідно до умов договору відступлення права вимоги №24/01/23АК від 06.01.2023 року обов`язки ТОВ "Курбас" за договором оренди майна №06-01/2023КБ від 06.01.2023 року перейшли до ТОВ "Агро Комплект", а відтак, є виконаними ТОВ "Курбас".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 року відкрито провадження за позовною заявою АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним договору оренди майна №06-01/2023КБ від 06.01.2023 року та договору відступлення права вимоги №24/01/23АК від 06.01.2023 року.

Щодо договору оренди майна №06-01/2023 КБ від 06.01.2023 року, який оскаржується АТ КБ"ПриватБанк" (провадження №904/6434/23), господарським судом Дніпропетровської області рішення в цій справі не винесено, відповідно, зазначений договір не визнаний недійсним.

АТ КБ "ПриватБанк", подаючи вищевказане клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, по суті намагався зупинити дію договору оренди № 06-01/2023 КБ від 06.01.2023 року, в якому АТ КБ "ПриватБанк" не є стороною, та підмінити вирішення справи №904/6434/23 шляхом розгляду клопотання з забезпеченням вимог кредиторів щодо розгляду позовних вимог в іншому провадженні.

Вважає, що АТ КБ "ПриватБанк" не надано в апеляційній скарзі жодного доказу, що суд першої інстанції, відмовляючи апелянту в задоволенні клопотання, порушив майнові права скаржника.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" також заперечує проти апеляційної скарги та зазначає, що АТ КБ "ПриватБанк" не навів жодних доказів наявності можливих порушень майнових прав заявника клопотання або гіпотетичного порушення зі сторони ТОВ "Курбас", яке АТ КБ "ПриватБанк" хоче убезпечити, не навів жодних доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення майнових вимог, причинно-наслідкового зв`язку задоволення вимог АТ КБ "ПриватБанк" та зупиненням руху вагонів, належних ТОВ "Істейтглобал".

У відзиві також йдеться про наступне:

Заявлені АТ КБ "ПриватБанк" вимоги щодо заборони будь - якого курсування залізничних вантажних вагонів-хоперів, що належать на праві власності ТОВ "Істейтглобал", є неспівмірними з ризиками їх не вжиття та взагалі жодним чином не пов`язані з можливістю задоволення грошових вимог апелянта, не містять прописаного механізму - на кого покладається відповідальність за збереження та належне утримання 195 вагонів на невизначений термін їх знерухомлення та майже гарантовано призведуть до прямих збитків ТОВ "Істейтглобал", пов`язаними з необхідністю несення компенсаційних платежів на користь осіб, на території яких такі вагони будуть зупинені. Наведене показує, що жодних переваг АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Істейтглобал" від задоволення вимог, викладених в клопотанні заявника, не отримає. Натомість, саме такий захід забезпечення може призвести до затягування процедури банкрутства та додаткових поточних фінансових зобов`язань у ТОВ "Істенйтглобал" (компенсація збереження вагонів, гіпотетичне відшкодування шкоди ТОВ "Курбас" за невиконання договору оренди), які не підуть на задоволення вимог кредиторів.

Також ініціюючий кредитор зазначає, що 07.10.2024 року господарським судом Дніпропетровської області було винесено ухвалу по справі №904/372/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122267829), якою було припинено процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" та затверджено план санації Товариства. У разі задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх.№31884/24 від 02.07.2024 року) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, буде встановлено перешкоду в реалізації плану санації, що призведе до порушення законних прав та інтересів ПРАТ СК "Інгосстрах".

Просить суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

ТОВ "Сотейра Плюс" у наданих поясненнях вважає, що Центральним апеляційним господарським судом повинно бути відмовлено у задоволені апеляційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 року у даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року. Розгляд справи призначено на 05.11.2024 року на 9 год. 30 хв.

05.11.2024 року представники сторін не з`явились, розгляд справи відкладено на 12.11.2024 року на 9 год. 15 хв.

12.11.2024 року розгляд справи відкладено на 10.12.2024 року на 11 год. 20 хв. у зв`язку з перебуванням члена колегії судді Паруснікова Ю.Б. на лікарняному.

10.12.2024 року в судове засідання не з`явився скаржник. Про час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчить довідка від 19.11.2024 року про доставку ухвали суду про відкладення розгляду справи в електронний кабінет АТ КБ "ПриватБанк".

Враховуючи, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги, які передбачені ст.202 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, судом розглянута апеляційна скарга за відсутності представника АТ КБ "ПриватБанк".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, що з`явилися, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

Преамбулою Кодексу України з процедур з банкрутства визначено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 40 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі:

- пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;

- пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;

арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство;

- корпоративні права засновників (учасників, акціонерів) боржника реалізуються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;

- задоволення вимог засновника (учасника) боржника - юридичної особи про виділення частки у майні боржника у зв`язку з виходом із складу його учасників забороняється;

- рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи - боржника приймається в порядку, визначеному цим Кодексом.

Системний аналіз частини чотирнадцятої статті 40, частини першої - третьої, шостої статті 41 КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, введення процедури розпорядження майном та мораторію на задоволення вимог кредиторів, боржник фактично втрачає право самостійно, на власний розсуд визначати порядок погашення заборгованості за власними зобов`язаннями, крім випадків, на які згідно з частиною п`ятою статті 41 КУзПБ не поширюється дія мораторію, а подальше задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ.

Положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено загальні підстави для застосування заходів забезпечення позову. Застосування таких заходів допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положення статей 136, 137 ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 цього Кодексу як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство, попередження їх можливого порушення в майбутньому, а також забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення та попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії тощо. Разом з тим, обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Водночас Кодексом України з процедур банкрутства, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так і за ініціативою суду. Разом з тим загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.

Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 року у справі № 50/790-43/173.

Відповідно до частини першої статті 40 КУзПБ господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до правового висновку, який викладено в пункті 9.2.4. постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 року у справі № 910/16586/18 зазначено, що забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ "Істейтглобал" та ТОВ "Курбас" 06.01.2023 року було укладено договір оренди майна №06-01/2023 КБ, яким було передано 195 вагонів-хоперів в оренду у строкове платне користування.

Відповідно до актів приймання-передачі ТОВ "Істейтглобал" було передано ТОВ "Курбас" в оренду 195 вагонів-хоперів.

Вказані вагони, які належать боржнику, знаходяться в заставі Банку.

Згідно умов договору відступлення права вимоги №24/01/23АК від 06.01.2023 року, обов`язки ТОВ "Курбас" за договором оренди майна №06-01/2023КБ від 06.01.2023 року перейшли до ТОВ "Агрокомплект", а відтак, є виконаними ТОВ "Курбас".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2023 року у справі№ 904/372/23(904/6434/23) відкрито провадження за позовною заявою АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним договору оренди майна №06-01/2023КБ від 06.01.2023 року та договору відступлення права вимоги №24/01/23АК від 06.01.2023 року.

Станом на дату винесення оскаржуваної ухвали господарським судом Дніпропетровської області рішення в цій справі не винесено, відповідно зазначений договір не визнаний недійсним, а відтак, відповідно до вимог Цивільного кодексу України він є дійсним.

Отже, є встановленим, що належне боржнику майно використовується на загальних підставах у господарській діяльності іншої юридичної особи.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з доводами арбітражного керуючого про те, що АТ КБ "ПриватБанк", звернувшись до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, по суті намагається зупинити дію договору оренди № №06- 01/2023 КБ від 06.01.2023 року, в якій АТ КБ "ПриватБанк" не є стороною та підмінити вирішення справи №904/6434/23 шляхом розгляду клопотання з забезпеченням позову.

Доводи скаржника про те, що невжиття судом належних заходів забезпечення вимог кредиторів, ставить під загрозу збереження майнових активів боржника, які знаходяться у фактичному володінні третьої особи, яка відмовляється повертати майно власнику та виконувати законну вимогу ліквідатора по його поверненню, що це рухоме майно, яке перебуває в заставі у банку, буде й надалі використовуватися цією особою всупереч приписам Кодексу, на шкоду заставному кредитору, що може унеможливити задоволення вимог Банку, колегія суддів відхиляє в силу наступного:

На час розгляду даної апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що 07.10.2024 року господарським судом Дніпропетровської області було винесено ухвалу по справі №904/372/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122267829), якою було припинено процедуру ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (49005, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 12; ідентифікаційний номер юридичної особи 36053130). Припинено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (49008, м. Дніпро, вул. Театральна, буд. 2; який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1231 від 24.07.2013). Затверджено план санації Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (49005, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 12; ідентифікаційний номер юридичної особи 36053130) у редакції, схваленій зборами кредиторів 24.09.2024. Введено процедуру санації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (49005, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 12; ідентифікаційний номер юридичної особи 36053130) строком на 5 (п`ять) років до 07.10.2029 року. Призначено керуючим санацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (49005, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 12; ідентифікаційний номер юридичної особи 36053130) арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (49008, м. Дніпро, вул. Театральна, буд. 2; який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1231 від 24.07.2013 року).

Таким чином, у разі задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх.№31884/24 від 02.07.2024) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, буде встановлено перешкоду в реалізації Плану санації.

Колегія суддів зауважує, що частинами першою-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Крім того, частиною третьою статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі статтею 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Як вбачається з матеріалів даної справи апелянт двічі не з`являвся в судові засідання по розгляду його апеляційної скарги, не скористався можливістю довести її обгрунтованість.

Між тим, за встановлених апеляційним судом обставин справи колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки апелянт не спростував висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Банку та наявність обставин для забезпечення вимог вказаного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал".

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 року у справі №904/372/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков