Рішення

від 16.12.2024 по справі 903/783/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2024 року Справа № 903/783/24

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Дор Інвест Сервіс

про стягнення 1359338,75 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Пугинець Н. В., керівник, витяг з ЄДРПОУ;

від відповідача: Чуб М. В., адвокат, ордер серія ВІ № 1178272 від 24.09.2024;

від 3-ї особи: н/з.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 09.09.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія про стягнення 1359338,75 грн, з них 1326750,00 грн основного боргу, 3371,25 грн 3% річних, 29217,50 грн пені (з урахуванням уточнень до позову від 17.09.2024).

При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 2304/23 від 23.04.2023 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №903 від 05.08.2024, товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 року, рахунком на оплату №458 від 02.08.2024, які отримані відповідачем при відвантаженні товару.

Ухвалою суду від 16.09.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

18.09.2024 позивач подав заяву від 17.09.2024 про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява з додатком прийнята судом та приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

14.10.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву щодо судових витрат, які відповідач поніс або має понести у зв`язку з розглядом справи № 903/783/24. Дана заява долучена до матеріалів справи.

14.10.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву, який суд, в судовому засіданні 23.10.2024, ухвалив на місці залишити без розгляду, оскільки строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився 09.10.2024, встановлювався судом та відповідно до вимог процесуального закону не був продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

21.10.2024 позивач через систему Електронний суд подав відповідь на відзив, яка долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.10.2024 представник позивача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТзОВ Дор Інвест Сервіс (перевізника, який здійснював доставку палива), оскільки рішення в даній справі у разі відмови у задоволенні позову, може вплинути на права та обов`язки даної особи.

У судовому засіданні 23.10.2024 представник відповідача не заперечував щодо залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТзОВ Дор Інвест Сервіс.

Ухвалою суду від 23.10.2024 залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Дор Інвест Сервіс; повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 19.11.2024; зобов`язано позивача в строк 3 днів з моменту отримання ухвали суду направити третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю Дор Інвест Сервіс позовну заяву з додатками, докази надіслання (опис вкладення) надати суду; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подати суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання позовної заяви з додатками, письмові пояснення та наявні докази, відповідно до ст.168 ГПК України, копії яких з додатками надіслати іншим учасникам справи, докази надіслання (опис вкладення) надати суду; запропоновано позивачу та відповідачу надати суду протягом десяти днів з дня отримання пояснень третьої особи, відповідь на пояснення третьої особи та наявні докази, відповідно до ч.4 ст.168 ГПК України, копії якої з додатками надіслати іншим учасникам справи, докази надіслання (опис вкладення) надати суду.

29.10.2024 позивач через систему Електронний суд, на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2024, подав заяву з доказами надіслання третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача позовної заяви з додатками. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.

08.11.2024 третя особа через систему Електронний суд подала пояснення щодо позову. При цьому вказує, що 05.08.2024 року позивач здійснив замовлення на перевезення нафтопродуктів (паливо дизельне в кількості 30500 л); вантажоодержувачем товару зазначено ТзОВ Луцька аграрна компанія для здійснення якого позивачем, як замовником, надано супровідні документи на вантаж, а саме: товарно-транспорту накладну №5 та видаткову накладну №903. Зазначає, що завантаження, перевезення та розвантаження вантажу здійснено працівником товариства ОСОБА_1 з використанням транспортних засобів (автомобіль DAF 105.410 державний номерний знак: НОМЕР_1 та причіп SCHRADERZ-STA 24-4 державний номерний знак: НОМЕР_2 ), який повідомив, що 05.08.2024 року, близько 17 години, він в супроводі відповідального працівника відповідача, якому було передано супровідні документи на вантаж (товарно-транспорту накладну №5 та видаткову накладну №903) заїхав на територію господарського двору, де було здійснено розвантаження палива в повному обсязі в зазначений відповідачем резервуар (претензії щодо кількості та якості вантажу відповідачем не висловлювалися). Звертає увагу суду, що на запитання водія щодо повернення документів (примірників позивача) було повідомлено, у зв`язку з відсутністю уповноваженої на підписання документів особи вказані документи будуть передані додатково. Крім того, зазначає, що з відомостей, отриманих з даних GPS трекеру транспортного засобу, вбачається, що при перевезенні вантажу водій не відхилявся від маршруту перевезення. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

13.11.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на пояснення третьої особи. При цьому зазначає, що твердження позивача та третьої особи, щодо передачі відповідачу товарно-транспортно накладної №5 та видаткової накладної №903 в момент відвантаження товару 05.08.2024 є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки відповідач не отримував даних документів по даний час. За відсутності належним чином оформлених та підписаних документів з обох сторін, сторони не можуть здійснити перехід права власності на товар та не можуть вважати поставку товару такою, що відбулась. Також, звертає увагу суду, що у відповідача не виникло обов`язку по оплаті товару на заявлену позивачем суму 1326750,00 грн згідно умов п.2.3 договору. Крім того, зазначають, що оплата товару на умовах передоплати не здійснювалась, а в подальшому обов`язку щодо оплати товару у покупця не виникло, то у постачальника в даному випадку не виникло жодних податкових обов`язків. Дана відповідь на пояснення з додатками долучена до матеріалів справи. На переконання відповідача, заявка № 05/08-2 від 05.08.2024 року до договору № 05-07/2022ПУ від 05.07.2022 року, укладеного між позивачем та третьою особою не містить відомостей про отримувача (його найменування, коду ЄДРПОУ, місцезнаходження, інших індивідуальних ознак отримувача вантажу) та точне місце розвантаження вантажу, наявність товаро-супровідних документів до вантажу, що перевозиться. Документ НОМЕР_3 від 05.08.2024 року наданий третьою особою є інформаційним для внутрішнього користування третьої особи та неналежним, як доказ.

19.11.2024 позивач через систему Електронний суд подав заяву в якій просив відкласти підготовче засідання з метою підготовки заперечень на відповідь відповідача на пояснення третьої особи, також просить поновити строк на подання додаткових доказів та долучити їх до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.11.2024 суд, ухвалив на місці відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів через необґрунтованість, а долучені до нього докази, в силу положень ч.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не приймати до розгляду. Крім того, суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.11.2024.

Ухвалою суду від 19.11.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 25.11.2024.

25.11.2024 позивач через систему Електронний суд подав заяву про відкладення розгляду справи по суті, оскільки не може забезпечити явку свого представника в судове засідання 25.11.2024 через зайнятість останнього в іншому судовому засіданні. Дана заява з додатками долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.11.2024 представник відповідача заперечував проти відкладення розгляду спору по суті.

Ухвалою суду від 25.11.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 03.12.2024.

03.12.2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача через систему Електронний суд подала клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, оскільки вважає, що не виконані всі завдання підготовчого провадження в частині з`ясування заперечень проти позовних вимог, а також визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів. Також зазначає, що ухвала суду від 23.10.2024 не містить відомостей, а саме: на які права та обов`язки третьої особи та яким чином може вплинути рішення суду.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2024 підтримав клопотання третьої особи про повернення до стадії підготовчого провадження, представник відповідача просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 03.12.2024, суд ухвалив на місці відмовити у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача про повернення на стадію підготовчого провадження. Судом у даному випадку не встановлено поважних підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки завдання підготовчого провадження про які зазначає третя особа у даній справі було виконано на стадії підготовчого провадження.

Представником позивача у судовому засіданні 03.12.2024 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність участі (зайнятість) в іншій справі та виклик безпосередньо керівників учасників справи з метою з`ясування питань, що мають істотне значення по справі.

Ухвалою суду від 03.12.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 10.12.2024; явку в судове засідання 10.12.2024 на 14:30 год керівників (директорів) Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед, Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія, Товариства з обмеженою відповідальністю Дор Інвест Сервіс визнано обов`язковою.

09.12.2024 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву від 05.12.2024. При цьому зазначає, що самопредставництво юридичної особи є правом відповідача, а не обов`язком. Керівник відповідача не є адвокатом або фахівцем в галузі права, юридична особа має право на справедливий судовий розгляд, право на доступ до правосуддя, право на професійну правничу допомогу та право на участь у справі через представника. Зазначає, що відповідач на виконання приписів ухвали суду від 03.12.2024 року забезпечить явку в призначене судове засідання (призначені судові засідання в майбутньому за необхідності) свого представника (адвоката), який мав та має повноваження на ведення даної справи в суді, здійснював та здійснюватиме від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Дана заява долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.12.2024 представник (керівник) третьої особи пояснив, що на підставі заявки позивача, водієм його підприємства здійснювалась доставка нафтопродуктів відповідачу 05.08.2024, за адресою с.Федорівка, Володимирський район, однак під час доставки Мавдриком Володимиром(працівником відповідача) в телефонному режимі змінено пункт вивантаження товару на вул.Наталії Ужвій, 66 м.Володимир. Враховуючи, що під час попередньої доставки було аналогічно змінено кінцевий пункт вивантаження товару на зазначену адресу, відповідно у водія не було сумнівів не довіряти даній інформації. Після вивантаження товару представниками підприємства не було підписано ТТН та видаткову накладну, оскільки з їхніх слів були певні розбіжності в об`ємі (42 л) і відсутній керівник, у такий пізній час та запевнено, що дані документи будуть підписані та повернуті пізніше.

Представник (керівник) позивача в судовому засіданні 10.12.2024 пояснила, що з даним перевізником працюють вже багато років, проблем при доставці товару ніколи не виникало, з відповідачем також співпрацюють з 2023 року і таких ситуацій ніколи не було, враховуючи дані обставини не вимагали попередньої оплати, що передбачена договором, оскільки вважали їх надійними клієнтами.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.2024 вказав, що йому невідомий Мавдрик Володимир, запевнив, що реального факту поставки товару відповідачу не було.

Ухвалою суду від 10.12.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 16.12.2024; запропоновано керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія Собіпан С.М. надати до початку судового засідання 16.12.2024 письмові пояснення щодо: фактичного здійснення постачання спірного товару 05.08.2024, де перевізником зазначено ТзОВ Дор Інвест Сервіс, а постачальником ТзОВ Петрол груп лімітед; оформлення первинних документів; наявність або відсутність реального руху спірного товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною № 903 від 05.08.2024, обставини зберігання або використання цього товару у господарській діяльності покупця чи можливо іншої особи); надання розпоряджень по зміні місця доставки спірного товару через Мавдрика Володимира.

13.12.2024 відповідач, на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2024, надав додаткові пояснення в яких вказує, що не здійснює зберігання пального в будь-яких інших місцях, окрім визначених ліцензією на право зберігання пального. Також зазначає, що не здійснював та не здійснює свою господарську діяльність за адресою вул.Наталії Ужвій,66, м.Володимир та не має будь-яких потужностей у власності чи користуванні за зазначеною адресою, які об`єкти знаходяться за даною адресою та кому вони належать відповідачу не відомо. Вказує, що товар згідно видаткової накладної № 903 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн не отримував, відповідно товар у відповідача не зберігався та у господарській діяльності не використовувався, відомості щодо можливого використання товару позивача іншими особами відповідачу не відомі. Дані пояснення долучені до матеріалів справи.

16.12.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав письмові пояснення в яких просить врахувати дані пояснення при вирішенні справи, крім того просить долучити додаткові докази.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 ГПК України).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

Позивач не просив дозволу подати письмові пояснення, а суд дозволу учаснику справи подати додаткові пояснення не надавав та не визнавав їх подання необхідними, тому ці пояснення суд ухвалив на місці залишити без розгляду.

Щодо доказів долучених позивачем до клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст. 118 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано поважності причин неподання доказів разом із позовної заявою, суд ухвалив на місці, в силу положень ч.8 ст. 80 ГПК України, не приймати до розгляду долучені до пояснення позивача докази.

Згідно ч.ч. 1,3 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також ч.1 ст. 62 ГПК України передбачає, що учасниками судового процесу, крім учасників справи та їх представників, є помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст.

У відповідності до п.3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

16.12.2024 ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення та контролю суду подав письмові пояснення з додатками, які суд в судовому засіданні 16.12.2024, ухвалив на місці залишити без розгляду, оскільки дані пояснення з додатками подані особою, яка не є учасником справи чи їх уповноваженою особою, заява свідка не була подана учасником справи у строк, встановлений для подання доказів.

У судовому засіданні 16.12.2024 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю, представник відповідача позов заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Третя особа в судове засідання 16.12.2024 не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча вчасно на належно була повідомлена про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 10.12.2024) до її електронного кабінету 12.12.2024.

Крім цього, у судовому засіданні 16.12.2024 представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи через відсутність адвоката Василюка І.М., яке судом ухвалено на місці відхилити.

Щодо усного клопотання представника позивача та неявки представника третьої особи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи та адвоката Василюка І.М..

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

23.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2304/23 (далі договір).

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов`язався у відповідності з замовленням передавати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті (далі товар), а покупець зобов`язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (а.с.10-12).

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість, ціна, умови (базис) поставки та інші необхідні для поставки партії товару умови визначаються у додаткових угодах. До додаткової угоди в розумінні цього договору також прирівнюються видаткова накладна на товар та/або акт прийому-передачі товару, що підписані сторонами.

Згідно п.2.1 договору вартість товару зазначається у видаткових накладних на кожну партію товару окремо та у відповідних рахунках-фактурах. Розрахунок за товар здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на наступних умовах: 100 % вартості замовленої поставки сплачується покупцем на умовах передоплати не пізніше фактичної поставки товару. У випадку, якщо в день фактичної поставки товару рахунок-фактура не був отриманий покупцем, товар має бути оплачений повністю згідно підписаної двома сторонами видаткової накладної протягом наступного за датою поставки товару дня (п.2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової та товарно-транспортної накладної, після перевірки покупцем відповідності параметрів поставленого товару вимогам, зазначеним у ВН, ТТН та/або рахунку фактурі. У разі відповідності товару вимогам покупця, вимогам якості, кількості та у разі наявності належної до товару супровідної документації, покупець підписує видаткову та товарно-транспортну накладну. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з дати підписання покупцем видаткової або товарно-транспортної накладної на товар.

Відповідно до п. 3.3 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю відповідно до умов (базису) поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної або товарно-транспортної накладної на товар.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставки, відносно якої було допущено прострочення, за кожний день затримки оплати.

Згідно з п. 8.1 договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку в частині виконання зобов`язань до їх повного виконання сторонами. У випадку відсутності заперечень з боку будь-якої із сторін за 20 календарних днів до спливу строку дії договору, договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 1326750,00 грн за видатковою накладною № 903 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 5 від 05.08.2024 (пункт розвантаження: вул.Федорівська,2/А, с.Федорівка, Володимир-Волинський район, Волинська область, Україна), рахунком на оплату № 458 від 02.08.2024 (а.с.25-31), які отримані відповідачем при відвантаженні товару, проте відповідач не оплатив товар на загальну суму 1326750,00 грн.

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви заявку № 05/08-2 від 05.08.2024 до договору № 05-07/2022ПУ від 05.07.2022 про надання транспортних послуг з перевезення автомобільним транспортом, відповідно до умов якої перевізник (3-я особа) має здійснити перевезення вантажу дизельного палива В-0 в кількості 30,50 м3, акт наданих послуг № 171 від 05.08.2024 на загальну суму 13500,00 грн (а.с.32-33).

Отже, у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання.

Так, згідно зі встановленими судом обставинами і визначеними відповідно до них правовідносинами вбачається, що предметом позову є вимога постачальника спрямована до покупця про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договору в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №903 від 05.08.2024 та товаро-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 року, обумовленого укладеним договором.

Судом встановлено, що за правовою природою даний договір є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК).

Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК).

Відповідно до ст.530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).

Частинами 1, 2 ст.692 ЦК встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК).

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4 ст. 692 ЦК).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 ЦК (ст.663 ЦК).

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.538 ЦК).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст.538 ЦК, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст.538 ЦК).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч.4 ст.538 ЦК).

Згідно з ч.1 ст.664 ЦК обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч.1 ст.697 ЦК договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Системне тлумачення ч.1 ст.693 ЦК, ч. 1 ст.655, ч.1 ст.664, ч.1 ст.697 ЦК свідчить, що термін "передача товару" охоплює як передачу у власність, так і передачу у користування.

Право власності на товар може переходити від продавця до покупця у момент передачі товару, до цього моменту, або після нього - відповідно до умов договору купівлі-продажу. Це випливає зі змісту ч.1 ст.655, ч.1 ст.677, ч.1 ст.697 ЦК.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (ч.8 зазначеної статті).

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, й, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Згідно ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

Судом встановлено, що видаткова накладна № 903 від 05.08.2024 року на суму 1326750,00 грн в т.ч. ПДВ та товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 року не підписані покупцем (відповідачем) та оцінюються як неналежні докази. Тобто, позивачем зазначені документи складені та підписані тільки зі своєї сторони та додані до позову. Крім того, товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів № 5 від 05.08.2024 року містить підпис про прийняття товару водієм третьої особи(перевізник) Лозинським А.Б. В той же час, позивачем (постачальником) та ТОВ «Дор Інвест Сервіс»» стверджується факт передачі покупцю супровідних документів та документів на оплату, зокрема рахунок на оплату, видаткову накладну та товаро-транспортну накладну в момент відвантаження товару покупцю 05.08.2024 року, причому ТОВ «Дор Інвест Сервіс» стверджує факт передачі відповідачу тільки товаро транспортної накладної № 5 та видаткової накладної № 903 без рахунку на оплату, на відміну від того, як зазначене стверджує у позові позивач.

Відповідач у процесі судового розгляду факт отримання товару за вказаною видатковою накладною, товаро-транспортною накладною категорично заперечував, також не отримували від позивача та/або третьої особи вищезазначених документів на поставку товару ані в зазначену ним дату, ані станом на час розгляду справи.

Щодо долученої позивачем податкової накладної №18 від 05.08.2024 на підтвердження факту передачі товару та документів відповідачу, суд зазначає таке.

Пункт 201.1 стаття 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачає, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За фактом поставки товару позивач склав податкову накладну №18 від 05.08.2024 на суму 1326750,00 грн, в тому числі ПДВ 221125,00 грн та зареєстрував її у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як доказ податкова накладна №58 від 05.08.2024 може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Надана позивачем зареєстрована податкова накладна № 18 від 05.08.2024, за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних бухгалтерських документів, не може підтверджувати реальності господарської операції з отримання товару чи документів на товар відповідачем.

Щодо долученої позивачем акцизної накладної № 7 від 05.08.2024 з відміткою про її реєстрацію на підтвердження факту передачі товару та документів відповідачу, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 231.1 ст. 231 ПК платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Перехід права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, від одного суб`єкта господарювання до іншого вважається реалізацією пального або спирту етилового з одного акцизного складу пересувного до іншого. При цьому суб`єкт господарювання, від якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається особою, яка реалізує пальне, а суб`єкт господарювання, до якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається отримувачем пального або спирту етилового.

Підтвердженням особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального або спирту етилового надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального або спирту етилового.

Позивач склав і зареєстрував акцизну накладну у Єдиному реєстрі акцизних накладних, що підтверджується копією акцизної накладної № 7 від 05.08.2024 з відміткою про її реєстрацію, однак за відсутності інших доказів у справі, зокрема, первинних документів, даний доказ не може підтверджувати реальності господарської операції з отримання товару чи документів відповідачем.

Щодо долученої заявки №05/08-2 від 05.08.2024 до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг, акту наданих послуг №171 від 05.08.2024 та документу «АС0756СВ від 05.08.2024 року» та відомостей, які містить товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 5 від 05.08.2024, суд зазначає таке.

Згідно п. 1 вказаної заявки, адресою завантаження є м. Луцьк; адресою розвантаження є Володимирський район.

Дана заявка не містить відомостей про отримувача (його найменування, коду ЄДРПОУ, місцезнаходження, інших індивідуальних ознак отримувача вантажу), відсутні відомості про точне місце розвантаження вантажу.

Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача згідно відомостей з ЄДРПОУ є: 45664, Волинська область, Луцький район, село Радомишль, вул. Л. Українки, 35 Е.

Згідно відомостей ліцензій на право зберігання пального № 03080414202000724 від 12.07.2024 року, № 03010414202000665 від 29.04.2023 року, адресами місць зберігання пального відповідача є або адреса місцезнаходження(Волинська область, Луцький район, село Радомишль, вул. Л. Українки, 35 Е) та адреса розташування потужностей: Волинська область, Володимирський район, село Федорівка, вулиця Федорівська, буд 2 А, тобто адреса(пункт розвантаження: вул.Федорівська,2/А, с.Федорівка, Володимир-Волинський район, Волинська область, Україна), що зазначена у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 5 від 05.08.2024.

Проте, документ « НОМЕР_3 від 05.08.2024 року» наданий третьою особою не містить відомостей про місця зберігання пального відповідача або адреси його місцезнаходження на шляху руху зазначеного позивачем та третьою особою транспортного засобу.

Крім того, дані даного документа « НОМЕР_3 від 05.08.2024 року» не є офіційним джерелом інформації та не містить джерела походження змісту даного документу, тобто не містить джерело походження інформації, що зазначена в даному документі.

Враховуючи відсутність відомостей про отримувача (його найменування, коду ЄДРПОУ, місцезнаходження, інших індивідуальних ознак отримувача вантажу) товару та відомостей про точне місце розвантаження вантажу у заявці №05/08-2 від 05.08.2024 до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг, інформацію про адреси місць зберігання пального та місцезнаходження відповідача, судом критично оцінюється підписаний акт наданих послуг №171 від 05.08.2024 між позивачем та третьої особи про можливі транспортні витрати по перевезенню вантажу за маршрутом м.Луцьк-Володимирський р-н, автомобілем НОМЕР_3 / НОМЕР_2 , за відсутності відомостей про отримання товару чи документів на товар відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що акт наданих транспортних послуг перевізник оформляє на основі товарно-транспортної накладної, бо саме в ній повинно бути підтвердження факту доставки товару отримувачу, дані щодо вантажовідправника, автомобільного перевізника, вантажоодержувача, транспортного засобу, вантажу, а не навпаки, як у даній ситуації, позивач та третя особа стверджують про поставку товару, оскільки підписаний акт наданих транспортних послуг між ними.

Заявка №05/08-2 від 05.08.2024 до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг, акт наданих послуг №171 від 05.08.2024 та документ « НОМЕР_3 від 05.08.2024 року» не є тими підтверджуючими документами, якими беззаперечно підтверджується факт приймання-передачі товару від постачальника до покупця за договором поставки між ними або за чинним законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Таким чином у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

Також Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

З урахуванням поданих сторонами і досліджених судом у процесі розгляду справи доказів, позивач у встановленому законом порядку не обґрунтував належними і допустимими доказами факт передачі відповідачу товару на суму 1326750,00 грн. Тобто, відсутні належним чином оформлені (підписані) відповідно до умов договору первинні документи, які б свідчили про здійснення господарських операцій та підтверджували факт поставки товару, місце вивантаження товару, отримання товару повноважним представником відповідача, а надані позивачем податкова накладна, акцизна накладна, заявка до договору від 05.07.2022 про надання транспортних послуг, акт наданих послуг №171 від 05.08.2024 та документ « НОМЕР_3 від 05.08.2024 року», за відсутності інших належних та допустимих доказів поставки товару відповідачу за договором поставки нафтопродуктів №2304/23 від 23.04.2023, не свідчать про передачу товару та документів відповідачу, а відтак, і неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за договором поставки нафтопродуктів № 2304/23 від 23.04.2023, а тому не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 1326750,00 грн основного боргу.

У позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача 29217,50 грн пені та 3371,25 грн 3% річних, посилаючись на порушення строку оплати товару.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 612 ЦК).

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували заборгованість відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 29217,50 грн пені та 3371,25 грн 3% річних, які є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку із їх необґрунтованістю.

В силу положень ст.129 ГПК України витрати позивача зі сплати судового збору залишаються за ним.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія про стягнення 1359338,75 грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

19.12.2024.

СуддяА. С. Вороняк