Рішення

від 27.12.2024 по справі 903/783/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

27 грудня 2024 року Справа № 903/783/24

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Назаров Назарій Володимирович

за відсутністю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення по справі №903/783/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Дор Інвест Сервіс, про стягнення 1359338,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

09.09.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед до Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія</a> про стягнення 1359338,75 грн, з них 1326750,00 грн основного боргу, 3371,25 грн 3% річних, 29217,50 грн пені (з урахуванням уточнень до позову від 17.09.2024).

При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 2304/23 від 23.04.2023 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною №903 від 05.08.2024.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 у справі №903/783/24 (суддя Вороняк А.С.) у позові відмовлено.

16.12.2024 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія</a> від 16.12.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 40 000,00 грн. у справі №903/783/24.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Згідно відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Вороняк А.С. з 23.12.2024 по 06.01.2025 перебуватиме у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 справу розподілено судді Гарбару І.О.

Ухвалою суду від 17.12.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено на 27.12.2024 о 12:00 год. Запропоновано позивачу до 20.12.2024 подати мотивовані письмові пояснення, в яких викласти свою позицію стосовно заявлених відповідачем вимог про стягнення витрат на правову допомогу та направити останні на адресу суду та відповідача, докази надіслання надати суду.

Ухвала суду надіслана та доставлена до електронних кабінетів сторін 17.12.2024 о 23:30 год, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

23.12.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» заперечення щодо заявлених витрат на правничу допомогу, в яких просить суд:

1. Поновити строк звернення до суду з даними запереченнями на заяву.

2. Врахувати дані заперечення під час розгляду заяви про розподіл та стягнення судових витрат.

3. Відмовити відповідачу у задоволенні заяви.

В обгрунтування поновлення строку на звернення до суду з даними запереченнями на заяву вказує, що позивач не отримував заяву представника відповідача про розподіл та стягнення судових, а тому позбавлений можливості подати заперечення на заяву у строк встановлений судом. Про існування заяви відповідача позивач дізнавався випадково за наслідками огляду додатків прикріплених до позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Щодо заявлених витрат на правову допомогу зазначає, що розмір заявлених витрат є необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Вважає, що посилання представника відповідача на наявний в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги не може взятись судом до уваги, оскільки відзив з додатками (в т.ч. договір) судом не прийнято до уваги. Оскільки, представником відповідача до матеріалів справи не долучено договір про надання правової допомоги, відповідно, вимога про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката задоволенню не підлягає. Крім цього, до заяви представником відповідача надано акт здачі-прийняття робіт від 16.12.2024, згідно якого адвокатом Чубом М.В. надано послуги з аналізу судової практики, формування правової позиції, підготовки та подачі до господарського суду відзиву на позовну заяву. Вартість даної роботи встановлено в сумі 5000,00 грн. Оскільки, відзив відповідача судом залишено без розгляду відсутні підстави для стягнення з позивача витрат за надані такі послуги. Крім цього, у додаткові угоді сторони погодили орієнтований розмір гонорару в розмірі 40 000,00 грн. Крім цього, не може взятись судом до уваги надання послуг адвокатом за підготовку та подачу до суду відповіді на пояснення третьої особа. Викладені в відповіді на пояснення третьої особи доводи представника відповідача є однаковими за своєю природою та не потребують різного часу на їх надання. Сам зміст відповіді на пояснення не вимагали від відповідача збору та надання до суду обсягу доказової бази. Невідомо, яку кількість часу представник відповідача потратив, на надання тих чи інших послуг. Крім цього, відсутність договору, рахунку та доказу оплати послуг є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Представники сторін в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

У статті 244 ГПК України, визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 16.12.2024 у справі №903/783/24 (суддя Вороняк А.С.) у позові відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в такому випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №242/4741/16-ц).

Сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що, в свою чергу, відповідає правовій позиції Верховного Суду, котра сформована у Постанові від 06 березня 2019 року по справі №922/1163/18.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як слідує з матеріалів справи, 14.10.2024 відповідач подав до суду заяву від 08.10.2024 (а.с.48), в якій вказав, що докази, що підтверджують розмір судових витрат, які відповідач поніс або має понести у зв`язку з розглядом справи будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими відповідачем доказами:

- копією договору про надання правової допомоги від 21.12.2022 (а.с.131-133);

- копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність (а.с.134-135);

- копією ордеру серія ВІ №1178272 від 24.09.2024 (а.с.136);

- копією додаткової угоди від 23.09.2024 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2022 (т.2, а.с.10);

- копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг» від 16.12.2024 (т.2, а.с.11).

До матеріалів справи № 903/783/24 відповідач не надав доказів фактичної сплати наданої правничої допомоги. Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 21.12.2022 між адвокатом Чуб М.В. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна конпація (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (далі договір, а.с.131-132).

Згідно з п. 1.1 договору, Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо, зокрема але не виключно:

-Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.

- Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій тощо) та інших документів правового характеру.

- Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову тощо та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

- Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, в будь-яких підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в будь-яких судах будь-яких інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України Центрах надання адміністративних послуг на території України органах Державної фіскальної служби України, органах Державної податкової служби та усіх інших без виключення правоохоронних органах та органах державної влади та/або місцевого самоврядування, тощо з будь-яких питань.

-надання усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів на території України.

Відповідно до п. 3.1 договору, гонорар - винагорода адвоката за надання правової допомоги щодо захисту прав, свобод та інтересів клієнта, здійснення захисту, представництва клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Розмір гонорару, який Клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами цим договором або окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня підписання уповноваженими представниками Сторін.

Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (п.3.2 договору).

У відповідності до п.п.3.3.- 3.6. договору, Факт наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на акт. Оплата за даним договором здійснюється в порядку передбаченим цим Договором, але не пізніше 10 днів з моменту підписання Сторонами Акт про надання юридичної допомоги. У випадку дострокового розірвання даного Договору з ініціативи Клієнта, Адвокат не повертає раніше отримані від Клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до додаткової угоди, на виконання п.3.1. зазначеного договору, Сторони дійшли взаємної згоди затвердити орієнтовний розмір гонорару Адвоката за надану правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів Клієнта, в Господарському суді Волинської області у справі №903/783/24 в сумі 40000,00 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб (ПДВ не передбачено). Детальний, орієнтовний опис робіт (наданих послуг), які надаються адвокатом Чубом М.В.: Аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовка та подача до Господарського суду Волинської області відзиву на позові заяву, копіювання матеріалів; Підготовка та подача до Господарського суду Волинської області заперечень до відповіді на відзив (за необхідності копіювання матеріалів. Участь у судових засіданнях; Складання та подання пояснень, клопотань/заяв з процесуальних питань (за необхідності). Надання іншої правової допомоги пов`язаної з розглядом справи.

У відповідності до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.12.2024 Адвокатом були проведені наступні роботи (надані послуги) у справі № 903/783/24 при її розгляді у Господарському суді Волинської області:

1.Аналіз судової практики, формування правової позиції, підготовка та подача до Господарського суду Волинської області відзиву на позовну заяву - 5000,00 грн.

2. Підготовка та подача до Господарського суду Волинської області пояснень в порядку ч. 4 ст. 168 ГПК України (відповідь на пояснення третьої особи) - 5000,00 грн.

3. Участь у судовому засіданні (з розрахунку 5000,00 грн. за одне судове засідання/судодень): 23.10.2024 року; 19.11.2024 року; 25.11.2024 року; 03.12.2024 року; 10.12.2024 року, 16.12.2024 року -30000,00 грн.

Всього, з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб (ПДВ не передбачено) 40000,00 грн.

Сторони претензій одна до іншої не мають.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: «Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції».

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Верховний Суд в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив таку позицію:

« 3.42. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до укладеної угоди клієнтом, адвокат виконує обов`язки з представництва інтересів клієнта у суді, також бере на себе відповідальність здійснювати таке представництво у комплексі, не за взяту кожну окрему правничу дію, наприклад тільки написати процесуальна документ або суто виступити у судовому засіданні. Саме вчинення комплексу правничих дій забезпечить належну реалізацію прав та обов`язків клієнта д представництва його інтересів. (...)

3.44.Так, у частині першій статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що іншими видами правової допомоги - є види адвокатські діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

3.45.Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпечені реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративної та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільно позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

3.46.Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представниця інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

У відповідності до правового висновку, що викладений Верховним Судом в постанові від 25.05.2021 справі № 910/7586/19:

« 3.47. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередньо участь у судовому засіданні.

3.48. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При ньому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

3.49. З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.»

В даномувипадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 вказує, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону. Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Суд зауважує, що описані в акті документи: позовна заява подана в межах цієї справи, тобто послуги по підготовці таких документів є реальними і такими, що відповідають обставинам справи.

Разом з цим, судом враховано, що протокольною ухвалою суду від 23.10.2024 (а.с.86-88) залишено без розгляду поданий відповідачем відзив, оскільки пропущений процесуальний строк.

Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати на складання позову є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову.

З огляду на складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 40000,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, оскільки розмір судових витрат доведений, документально обгрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених відповідачем до стягнення з позивача 40000 грн до суми 10000,00 грн.

Щодо заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду з даними запереченнями на заяву, судом враховано наступне.

Згідно з п.6 ч.2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.

Відповідно до частин 6-8 статті 119 ГПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд наголошує, що пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними ж визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Як слідує з матеріалів справи, представник відповідача 15.12.2024 надіслав на юридичну адресу позивача заяву про розподіл та стягнення судових витрат (т.2, а.с.4-6) та станом на 17.12.2024 відправлення прибуло до відділення (що не заперечується представником позивача, т.2, а.с.22).

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 16.12.2024 канцелярією господарського суду Волинської області за вх.№01-74/1698/24 було зареєстрований заяву представника відповідача разом з додатками.

Також, заява про розподіл та стягнення судових витрат від 16.12.2024 була приєднана 16.12.2024 до електронної справи в системі «Електронний суд».

Суд бере до уваги, що Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивіль-них прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Отже, з врахуванням викладеного, представник позивача не заперечує, що поштове відправлення не отримане останнім, водночас долучає до заперечень витяг з Укрпошти, що дане відправлення прибуло до відділення 17.12.2024.

Ухвала суду від 17.12.2024 доставлена до електронного кабінету представника відповідача 17.12.2024 о 23:30 год (т.2, а.с.16).

Строк для надання письмових пояснень (заперечень) встановлений ухвалою суду до 20.12.2024.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наведені представником позивача підстави для поновлення строку на подачу заперечень щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, не є поважними, а тому в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду з даними запереченнями на заяву, слід відмовити, а заперечення представника позивача щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 119, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду з даними запереченнями на заяву, - відмовити.

2. Заперечення представника позивача щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

3. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія</a> про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Петрол Груп Лімітед (вул. Кафедральна,10, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 44808485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія</a> (вулиця Лесі Українки, 35 Е, село Радомишль, Луцький район, Волинська область, 45664, код ЄДРПОУ 39910709) 10000,00 грн (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

5. В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення виготовлений 27.12.2024.

СуддяГарбар І. О.