Рішення

від 17.12.2024 по справі 904/5058/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5058/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Солодухін М.В. ;

від відповідача: Рєзнік І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення суми штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 375 400 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" (далі - відповідач) суму штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 187 700 грн. 00 коп. та пеню в сумі 187 700 грн. 00 коп., а всього: 375 400 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23 визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (в редакції, яка була чинна до 01.01.2024), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торів на закупівлю послуг. Вказаним рішенням за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладений штраф у розмірі 187 700 грн. 00 коп.;

- не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Юрістек Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про скасування вказаного рішення;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі №904/5959/23 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Юрістек Груп" відмовлено у повному обсязі;

- постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі № 904/5959/23 залишено без змін;

- відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду;

- таким чином, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням, зупинялось на час розгляду справи № 904/5959/23 Господарським судом Дніпропетровської області - з 05.12.2023 по 28.03.2024 та Центральним апеляційним господарським судом - з 20.05.2024 по 25.09.2024;

- позивачем нарахована пеня за період з 21.11.2023 по 04.12.2023, з 29.03.2024 по 19.05.2024 та з 26.09.2024 по 14.11.2024, яка з урахуванням обмежень статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 187 700 грн. 00 коп. та підлягає сплаті відповідачем;

- відповідно до частин 7, 9 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.11.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2024.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 57112/24 від 09.12.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатом розгляду матеріалів справи № 54/22-23 було прийнято рішення від 07.09.2023 № 54/46-р/к, яким дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів та накладено штраф у сумі 187 700 грн. 00 коп. Вказане рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" було отримано 19.09.2023. Двомісячний строк на сплату штрафу завершується - 20.11.2023;

- Законом України "Про захист економічної конкуренції", а саме частиною 5 статі 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" направило позовну заяву про скасування вказаного рішення, яку Господарським судом Дніпропетровської області було отримано 13.11.2023. Тобто, починаючи з 13.11.2023 перебіг двомісячного строку на добровільну сплату штрафу було зупинено, у зв`язку з оскарженням рішення колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (повний текст складено 30.09.2024) по справі № 904/5959/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі № 904/5959/23 залишено без змін. Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" внаслідок неможливості сплати штрафу одноразовим платежем 07.11.2024 було направлено клопотання про розстрочення сплати штрафу до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на офіційну електронну адресу, яке позивач зареєстрував 08.11.2024 (також було направлено поштовим відправленням через АТ "Укрпошта"). Листом за вих. № 54 - 02/3283е від 14.11.2024, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" отримало 19.11.2024, позивач повідомив про відмову у розстроченні сплати штрафу та додатково вказав, що ТОВ "Юрістек Груп" повинно сплатити пеню в сумі, яка дорівнює 100% сумі штрафу, тобто 187 700 грн. 00 коп. Про нарахування пені, її суму ТОВ "Юрістек Груп" дізналося з даного листа. Інформації про реквізити оплати в листі не було вказано. Норми закону не вказують чіткої процедури порядку сплати пені, що призводить до двоякого тлумачення та розуміння норм законодавства з даного приводу, що суперечить принципу правової визначеності. Алгоритм сплати пені не врегульований, позивач не повідомив про її нарахування та реквізити сплати після набрання рішення суду по справі № 904/5959/23 законної сили;

- з урахуванням норми частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", можна прийти до висновку, що нарахування пені можливе лише після винесення остаточного рішення судом та спливу строку на добровільну сплату штрафу;

- постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", на яку посилається позивач, носить виключно рекомендаційний характер та ніяким чином не може доповнювати або змінювати норми чинного законодавства, тобто не може бути нормативно-правовим актом та визначати права і обов`язки людини та громадянина.

Від відповідача надійшла заява про розстрочення сплати штрафу (вх. суду №5269/24 від 10.12.2024), в якій він просить суд прийняти рішення про надання ТОВ "Юрістек Груп" розстрочки сплати штрафу на 12 місяців (щомісячно до повного погашення штрафу) орієнтовно в рівних частинах від суми штрафу 187 700 грн. 00 коп., накладеного рішенням Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/46-р/к від 07.09.2023 у справі № 54/22-23 та затвердити вказаний графік його виконання. В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на таке:

- у зв`язку з нападом Російської Федерації було запроваджено воєнний стан, що призвело до економічної нестабільності в країні, регіоні, в тому числі, і на підприємстві відповідача. Вже цілий рік ТОВ "Юрістек Груп" не приймає участі в державних закупівлях, дохід значно зменшився і становить за 1 півріччя 2024 року - 736 952 грн. 82 коп., що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку. Через відсутність роботи та державних замовлень більшість працівників написали заяви про відпустки без збереження заробітної плати і лише невелика кількість залишилася працювати на неповний робочий день (для підтвердження надаються табелі обліку робочого часу). На даний час на підприємстві лише 5 осіб працюють неповний робочий день (по 2 години), інші знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати. Великий штраф, який був визначений підприємству, на даний момент є непосильною сумою, що може призвести до визнання ТОВ "Юрістек Груп" банкрутом або подальшої ліквідації, що, в свою чергу, призведе до припинення надання послуг, звільнення всіх працівників та інше;

- з метою дотримання норм чинного законодавства України про захист економічної конкуренції та з`ясування всіх обставин справи ТОВ "Юрістек Груп" співпрацювало з Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, надавало всі необхідні документи на вимогу та запити. У важкі часи для України в період воєнного стану ТОВ "Юрістек Груп" не припинило свою діяльність, продовжило працювати, якби складно це не було, сплачувало заробітну плату своїм працівникам, сплачувало податки, виконувало важливі роботи та надавало землевпорядні послуги державним установам по всій Україні, намагалося підтримувати економіку держави в цей складний час;

- у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 зазначено, що Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту Торгово-промислової палати України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні";

- розстрочення штрафу надасть можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. суду № 57267/24 від 10.12.2024), в яких він звертає увагу на те, що постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", на яку посилається позивач, носить виключно рекомендаційний характер та ніяким чином не може доповнювати або змінювати норми чинного законодавства, тобто не може бути нормативно-правовим актом та визначати права і обов`язки людини та громадянина.

У підготовче засідання 10.12.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні судом було відзначено, що відзив на позовну заяву відповідачем подано лише 09.12.2024, тому строк для надання відповіді на відзив на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 10.12.2024 судом протокольно було оголошено перерву до 17.12.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 57721/24 від 12.12.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Рішення Відділення від 07.09.2023 № 54/46-р/к (далі - рішення) було направлено на юридичну адресу ТОВ "Юрістек Груп" із супровідним листом від 13.09.2023 №54-02/1911, та отримано товариством 19.09.2023. Таким чином, рішення вручене 19.09.2023. Строк сплати штрафу, накладеного рішенням, закінчився 20.11.2023. Рішення відділення було оскаржено ТОВ "Юрістек Груп" до Господарського суду Дніпропетровської області. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі №904/5959/23 у задоволенні позову товариства було відмовлено у повному обсязі. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі №904/5959/23 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі № 904/5959/23 залишено без змін. Отже, рішення є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов`язковим до виконання;

- Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить двомісячний строк, відведений на добровільну сплату штрафу, в залежність від судового оскарження або перегляду рішення органами Комітету. Законом України не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного органами Антимонопольного комітету України, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 цього Закону передбачено лише зупинення примусового виконання рішення АМКУ у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, цей строк є присічним і відновленню не підлягає. До аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2020 у справі № 910/4585/19, в якій зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій, беручи до уваги те, що згаданими положеннями статті 56 вказаного закону не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням АМК, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду; у свою чергу, положеннями статті 60 вказаного закону передбачено лише зупинення примусового виконання рішення АМК у разі його оскарження в двомісячний строк з дня одержання такого рішення, цей строк є присікальним і відновленню не підлягає (кінець цитати);

- відповідно до частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше. Виходячи з системного аналізу частин 1, 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду має відбуватися у двомісячний строк з дня одержання такого рішення, який (строк) не може бути відновлено, тоді як порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним такого рішення, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє лише примусове виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду та не зупиняє і не перериває визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячний строк для сплати штрафу;

- положеннями статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено переривання чи зупинення двомісячного строку, відведеного для добровільної сплати штрафу, а передбачено лише переривання строку для нарахування пені у зв`язку з оскарженням такого рішення до суду. Аналогічна позиція щодо визначення кінцевого строку для сплати штрафу міститься у постановах Верховного суду від 13.02.2018 у справі №922/4646/16, від 29.05.2018 у справі № 922/3513/17, від 10.04.2018 у справі № 910/14222/17, ВГСУ від 07.12.2016 у справі № 910/11441/16, від 24.03.2016 у справі № 922/5004/15. Отже, порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу до закінчення визначеного частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для сплати штрафу не впливає на перебіг та закінчення цього строку, в тому числі не перериває, не зупиняє й не продовжує його. Частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Таким чином, відповідач не сплатив штраф у термін, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Абзацами 3-5 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21). Аналогічна правова позиція міститься у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 16.04.2019 у справі № 910/11550/18, від 11.06.2019 у справі №914/3050/14, від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18, від 24.04.2018 по справі № 914/2160/17, від 20.03.2018 по справі № 904/6668/17. Крім того, як зазначив Верховний суд (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17), нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування та у зв`язку із цим не підпадає під ознаки адміністративно- господарських санкцій, у розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 Господарського кодексу України;

- частина 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, враховуючи наведене вище, відділення діяло у межах та у спосіб передбачений Законом України "Про захист економічної конкуренції", а відтак позовні вимоги щодо стягнення штрафу та пені у загальному розмірі 375 400 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

До відповіді на відзив на позовну заяву позивач долучив Відповідь на заяву про розстрочення виконання судового засідання у справі, в якій зазначив таке:

- у період, відведений для добровільної сплати штрафу, ТОВ "Юрістек Груп" не зверталось до відділення щодо розстрочення його сплати;

- Рішення відділення було оскаржено ТОВ "Юрістек Груп" до Господарського суду Дніпропетровської області. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі № 904/5959/23 у задоволенні позову товариства було відмовлено у повному обсязі. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі №904/5959/23 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області було залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі № 904/5959/23 залишено без змін. Отже, рішення є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", є обов`язковим до виконання;

- штраф у розмірі 187 700 грн. 00 коп. підлягає сплаті у дохід Державного бюджету України;

- крім того, відповідно до частини 5 статті 56 "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу у зв`язку з несвоєчасною сплатою штрафу;

- отже, у зв`язку з несвоєчасною сплатою штрафу за рішенням ТОВ "Юрістек Груп" була нарахована пеня у розмірі 187 700 грн. 00 коп.;

- нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органами Антимонопольного комітету України;

- у той же час, відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;

- таким чином, ураховуючи приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України, саме суд оцінює наявність або відсутність підстав для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення;

- отже, керуючись статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить суд вирішити питання щодо розстрочення виконання судового рішення у справі №904/5058/24 на розсуд суду.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" та засобами електронного зв`язку надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 58185/24 від 17.12.2024, вх. суду 58188/24 від 17.122024), в яких він просить суд під час ухвалення рішення у справі, врахувати наступне:

- норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" не вказують чіткої процедури порядку сплати пені, що призводить до двоякого тлумачення та розуміння норм законодавства з даного приводу, що суперечить принципу правової визначеності. Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп", внаслідок неможливості сплати штрафу одноразовим платежем, 07.11.2024 було направлено клопотання про розстрочення штрафу до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на офіційну електронну адресу, яке позивач зареєстрував 08.11.2024 (також було направлено поштовим відправленням через АТ "Укрпошта"). Листом за вих. № 54-02/3283e від 14.11.2024, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" отримало 19.11.2024, позивач повідомив про відмову у розстроченні сплати штрафу та додатково вказав, що ТОВ "Юрістек Груп" повинно сплатити пеню в сумі, яка дорівнює 100% сумі штрафу, тобто 187 000 грн. 00 коп. Про нарахування пені, її суму ТОВ "Юрістек Груп" дізналося з даного листа. Інформації про реквізити оплати в листі не було вказано. При цьому в національній судовій практиці також є непоодинокі приклади незастосування судом касаційної інстанції положень правового акта, що не відповідає критерію "якість закону", або тлумачення такої правової норми у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи;

- підхід стосовно найбільш сприятливого для суб`єкта приватного права тлумачення закону, який не відповідає критерію "якість закону", застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.07.2020 у справі № 823/647/17, від 29.04.2020 у справі №826/18792/16, від 17.06.2020 у справі № 826/17578/15 та інших;

- розмір та порядок розрахунку пені, здійснений позивачем, не відповідає дійсності та суперечить нормам матеріального права і обставинам справи. Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Таким чином, внаслідок того, що нарахування пені зупиняється на строк перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, а цей строк закінчується прийняттям постанови судом касаційної інстанції, то і протягом 20-денного терміну на касаційне оскарження постанови апеляційного суду не може бути нараховано пеню, оскільки цей строк входить до загального строку протягом якого пеня не нараховується. Чинне українське законодавство про захист економічної конкуренції встановлює розмір пені за несвоєчасну сплату штрафу, який багаторазово перевищує звичайні розміри процентних ставок і має яскраво виражений каральний характер. Як наслідок застосування пені, сума штрафу, накладеного Комітетом, подвоюється;

- відповідач зазначає, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до правового висновку Конституційного Суду України - неустойка (штраф /пеня) не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для держави як кредитора (рішення від 11.07.2013 №7-рп/2013).

У підготовче засідання 17.12.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представники позивача та відповідача повідомили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Так, у підготовчому засіданні 17.12.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до положення частини 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині 2 статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У вказаному засіданні 17.12.2024 позивачем та відповідачем було подано письмову згоду на початок розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання (заява про письмову згоду (вх. суду № 58320/24 від 17.12.2024).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.12.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день - 17.12.2024, після закінчення підготовчого судового засідання.

У судове засідання 17.12.2024 з`явився представник позивача та відповідача.

У судовому засідання 17.12.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву; також у судовому засіданні представник позивача просив суд врахувати подані ним пояснення з приводу заяви відповідача про розстрочення судового рішення у даній справі.

У судовому засіданні 17.12.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву; у випадку задоволення позовних вимог судом представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців рівними частинами, з огляду на існування обставин, викладених у заяві про розстрочення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому з приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи та доказів з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 17.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, нарахування та стягнення з відповідача пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у заявленій сумі.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23 визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" (далі - ТОВ "Юрістек Груп", відповідач) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (в редакції, яка була чинна до 01.01.2024), у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю:

- Послуги щодо оформлення права користування на земельні ділянки під свердловинами №№ 51, 53 Личківського родовища АТ "Укргазвидобування, яка проведена Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Шебелинкагазвидобування" за ідентифікатором закупівлі в системі "Prozzoro" UA2021-07-22-004239-b;

- Послуги щодо оформлення права користування на земельні ділянки під стовпами ПЛ 10 кВ Личківського родовища АТ "Укргазвидобування", яка проведена Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Шебелинкагазвидобування", за ідентифікатором закупівлі в системі: UA-2021-07-22-004788-b;

- Послуги щодо оформлення права користування на земельні ділянки під об`єктами Личківського родовища АТ "Укргазвидобування", яка проведена Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Шебелинкагазвидобування", ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2021-07-22-005087-b;

- Послуги щодо оформлення права користування на земельні ділянки під свердловинами №№ 59, 60 Східно-Новоселівського родовища та свердловинами №№ 80, 91 Кременівського родовища АТ "Укргазвидобування", яка проведена Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Шебелинкагазвидобування", за ідентифікатором закупівлі в системі: UA-2021-07-20-006116-b;

- Послуги щодо оформлення права користування на земельні ділянки під свердловинами №№ 27, 32, 50, 52 Личківського родовища АТ "Укргазвидобування", яка проведена Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Шебелинкагазвидобування", ідентифікатор закупівлі в системі: UA-2021-07-20-006673-b;

- Послуги щодо оформлення права користування на земельні ділянки під свердловинами №№ 54, 55, 56, 57 Личківського родовища АТ "Укргазвидобування", яка проведена Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Шебелинкагазвидобування", за ідентифікатором закупівлі в системі: UA-2021-07-20-007230-b;

- Послуги щодо оформлення права користування на земельні ділянки під свердловинами №№ 58, 60, 62 та артезіанськими свердловинами №№ 1, 2, 3, 4 Личківського родовища Укргазвидобування", яка проведена Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Шебелинкагазвидобування", за ідентифікатором закупівлі в системі: UA-2021-07-22-004239-b;

- Послуги щодо оформлення права користування на земельні ділянки під свердловинами №10, 23 Скворцівського родовища, яка проведена Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії "Шебелинкагазвидобування", за ідентифікатором закупівлі в системі: UA-2021-07-22-005591-b.

За зазначені порушення, на відповідача накладено штраф в загальному розмірі 187 700 грн. 00 коп.

У вказаному рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

У вказаному вище рішенні також було зазначено, що відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

У рішенні також зазначено, що рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання (а.с.9-26).

Отже, судом встановлено, що рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23 на відповідача було накладено штраф у загальному розмірі 187 700 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Комітету надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як зазначає позивач у позовній заяві та що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, вказане Рішення було отримано відповідачем 19.09.2023.

Відповідно до частин 3, 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, останній день двомісячного строку сплати штрафу є 20.11.2023.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідач вказаним правом скористався та оскаржив Рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 було відкрито провадження у справі № 904/5959/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" до Південно-східного міжобласного територіального відділення про скасування рішення (а.с.28-29).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі №904/5959/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі (а.с.30-38).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі №904/5959/23 (а.с.39-40).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі №904/5959/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі № 904/5959/23 залишено без змін (а.с.41-50).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Слід також відзначити, спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку з несплатою відповідачем суми штрафу у розмірі 187 700 грн. 00 коп., внаслідок чого позивачем додатково було нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 187 700 грн. 00 коп., яка також у добровільному порядку відповідачем не сплачена. Викладене і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Слід відзначити, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачем Антимонопольному комітету України документів, що підтверджують сплату штрафу; під час розгляду справи судом відповідач не заперечував, що штраф, накладений рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23 в загальному розмірі 187 700 грн. 00 коп. на час розгляду справи не сплатив.

Отже, станом на день розгляду справи судом штраф відповідачем не сплачений, доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ухилився від сплати накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.

Оскільки, рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23 було отримано відповідачем 19.09.2023, то двомісячний строк, протягом якого відповідач зобов`язаний був сплатити штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочав перебіг 20.09.2023 року і закінчився у відповідне число останнього місяця строку 20.11.2023.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Станом на день розгляду справи судом штраф в сумі 187 700 грн. 00 коп. відповідачем не сплачений, доказів на підтвердження його оплати відповідачем не надано.

Враховуюче викладене вище, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 187 700 грн. 00 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 21.11.2023 по 04.12.2023, з 29.03.2024 по 19.05.2024 та з 26.09.2024 по 14.11.2024, яка з урахуванням обмежень статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 187 700 грн. 00 коп.

Відповідач, у свою чергу, вважає визначені позивачем періоди нарахування пені неправомірними та вважає, що періоди прострочення мають бути визначені судом з урахуванням дати складання повного тексту рішення господарського суду, а також враховуючи дату фактичного оскарження відповідачем вказаного рішення до суду апеляційної інстанції та строк для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Надаючи оцінку твердженням сторін стосовно періоду нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу, суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, згідно з яким у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати наступне:

- абзацами 3-5 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМКУ про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

- отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (постанова Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 914/3599/23).

В силу вимог частини 2 статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

Оскільки, рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23 було отримано відповідачем 19.09.2023, то двомісячний строк, протягом якого відповідач зобов`язаний був сплатити штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочав перебіг 20.09.2023 року і закінчився у відповідне число останнього місяця строку 20.11.2023.

Отже, період прострочення оплати штрафу та нарахування пені розпочав перебіг з 21.11.2023.

Судом досліджено рух господарської справи № 904/5959/23 та встановлено, що відповідачем подано позовну заяву до суду 13.11.2023, ухвалою суду від 20.11.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення встановлених судом недоліків; 30.11.2023 та 04.12.2023 позивачем були усунуті визначені ухвалою суду недоліки та ухвалою суду від 05.12.2023 було відкрито провадження у справі, отже провадження у справі № 904/5959/23 відкрито у межах процесуальних строків 05.12.2023.

Період пересилання позовної заяви поштою, визначений строк на вирішення судом питання про відкриття провадження у справі не впливає на тривалість зупинення нарахування пені, з огляду на викладені вище правові висновки Верховного Суду.

Щодо заперечень відповідача в частині необхідності врахування під час розгляду даної справи дати складання повного тексту рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/5959/23 суд зазначає таке.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2024 у справі №904/5959/23 вбачається, що під час його проголошення у судовому засіданні 28.03.2024 були присутні представники як позивача так і відповідача, отже датою ухвалення вказаного рішення є саме 28.03.2024, а не дата складання його повного тексту, як помилково вважає відповідач.

Аналогічним чином, з постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 904/5959/23 вбачається, що під час її проголошення у судовому засіданні 25.09.2024 були присутні представники як позивача так і відповідача, отже датою ухвалення вказаного рішення є саме 25.09.2024, а не дата складання повного тексту постанови, як помилково вважає відповідач.

Беручи до уваги викладене, суд відзначає, що фактично розгляд справи № 904/5959/23 здійснювався Господарським судом Дніпропетровської області з 05.12.2023 (дата ухвали про відкриття провадження у справі) по 28.03.2024 (дата проголошення судового рішення, оскільки, як вбачається з тексту рішення, його було ухвалено в присутності учасників справи - позивача та відповідача), а також з 20.05.2024 (дати постановлення Центральним апеляційним господарським судом ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 904/5959/23) по 25.09.2024 (дати ухвалення Центральним апеляційним господарським судом постанови у справі № 904/5959/23).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованим періодом нарахування пені є період з 21.11.2023 (після закінчення кінцевого терміну сплати відповідачем штрафу) по 04.12.2023 (до дати постановлення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали про відкриття провадження у справі № 904/5959/23), в період з 29.03.2024 (з дати ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі № 904/5959/23) по 19.05.2024 (до дати постановлення Центральним апеляційним господарським судом ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі № 904/5959/23), з 26.09.2024 (з дати ухвалення Центральним апеляційним господарським судом постанови у справі № 904/5959/23) по 14.11.2024 (по дату, на яку штраф не був сплачений відповідачем, та на яку здійснив нарахування пені позивач); всього 116 днів.

Отже, розрахунок пені здійснений позивачем (а.с.3) визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Сума штрафів, накладених Рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23, складає 272 000 грн. 00 коп., відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені за один день складає 2 815 грн. 50 коп. (187 700 грн. 00 коп. * 1,5% = 2 815 грн. 50 коп.).

Враховуючи строк, на який зупинялося стягнення пені, загальна кількість днів прострочення сплати штрафу складає 116 днів, а саме: пеня підлягає нарахуванню в період з 21.11.2023 по 04.12.2023, з 29.03.2024 по 19.05.2024 та з 26.09.2024 по 14.11.2024, яка в цей період складає 326 598 грн. 00 коп., але з урахуванням обмежень статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пеня становить 187 700 грн. 00 коп.

Відтак, сума пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.09.2023 № 54/46-р/к у справі № 54/22-23, складає 187 700 грн. 00 коп.

Таким чином, заперечення відповідача щодо невірно здійсненого позивачем розрахунку відхиляються судом, як такі, що спростовуються встановленими судом обставинами.

Накладений Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф є видом відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Отже, посилання відповідача на відсутність вимоги щодо сплати пені також розцінюється судом критично.

Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Накладений Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф є видом відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені такими, що підлягають задоволенню в сумі 187 700 грн. 00 коп.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає, оскільки заявлена до стягнення пеня нарахована на підставі норм Закону України "Про захист економічної конкуренції", яким чітко визначено її розмір та порядок нарахування; можливості її зменшення вказаним Законом не передбачено; наявність підстав для такого зменшення судом не встановлено та відповідачем не доведено.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 4 504 грн. 80 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 4 504 грн. 80 коп. (з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8).

З приводу клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на дванадцять місяців суд зазначає наступне.

Так, у статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Отже, процесуальним законом передбачена можливість надання відстрочки або розстрочки виконання рішення в момент його прийняття, при цьому, підстави для такої відстрочки або розстрочки містяться у статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду такої заяви на стадії виконання рішення, а саме: підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, на відміну від статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) стаття 331 Господарського процесуального кодексу України не містить вимогу про винятковість випадків, коли може бути відстрочено чи розстрочено виконання рішення суду.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги зазначені відповідачем підстави для розстрочки виконання рішення суду, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо вказаного питання, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- відповідач, підтверджуючи свою добросовісність, наявність заборгованості щодо сплати штрафу в сумі 187 700 грн. 00 коп. під час розгляду справи в суді не заперечував;

- також відповідач звертався із заявою про розстрочення сплати штрафу до позивача, однак внаслідок пропуску строку для звернення із такою заявою, позивачем було відмовленню у наданні розстрочки відповідачу;

- у відповіді на заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення позивачем не було наведено заперечень щодо розстрочення; позивач залишив вирішення даного питання на розсуд суду (а.с.111-112);

- як вбачається з фінансових звітів, підприємство на даний час перебуває у тяжкому фінансовому стані. Разом з тим, із звітних документів вбачається тенденція виходу підприємства з рівня збитковості, що свідчить про можливість погашення боргів у разі розстрочення їх оплати частинами;

- заявлене відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суд розглядає, як таке, що направлене на фактичне та повне виконання рішення суду, а дії відповідача підтверджують, що він не ухиляється від виконання свого обов`язку перед позивачем, визнає наявність заборгованості, але просить суд під час вирішення питання про розстрочення врахувати його матеріальні інтереси та фінансовий стан; господарський суд вважає, що відповідачем доведено наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі.

Отже, судом було описано вище обставини, що підтверджують неможливість негайного повного виконання рішення суду відповідачем.

Таким чином, відповідачем, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

В той же час, господарський суд зазначає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 17.12.2024 представник позивача заперечень з приводу поданого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду не висловив, залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Так, приймаючи до уваги правову позицію позивача, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців рівними частинами. Такий період розстрочення суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп про стягнення суми штрафу та пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 375 400 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" (вулиця Караманиць Федора, будинок 35, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 38789135) на користь Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (проспект Олександра Поля, будинок 2, м. Дніпро, 49004; ідентифікаційний код 20306037) 187 700 грн. 00 коп. - штрафу, 187 700 грн. 00 коп. - пені, розстрочивши виконання рішення рівними частинами наступним чином:

- по 17.01.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.02.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.03.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.04.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.05.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.06.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.07.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.08.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.09.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.10.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.11.2025 - 31 283 грн. 33 коп.;

- по 17.12.2025 - 31 283 грн. 37 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрістек Груп" (вулиця Караманиць Федора, будинок 35, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 38789135) на користь Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (проспект Олександра Поля, будинок 2, м. Дніпро, 49004; ідентифікаційний код 20306037) 4 504 грн. 80 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.12.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко