Рішення

від 12.12.2024 по справі 907/544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/544/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево Закарпатської області в інтересах держави в особі

позивача Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 52 671,72 грн

За участю представників:

прокуратури Чулей О.Ю., службове посвідчення №069356 від 01.03.2023;

позивача не з`явилися;

відповідача Баблюк О.Б., адвокат, ордер серії АО №1132601 від 24.06.2024.

ВСТАНОВИВ:

Мукачівська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» у якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 15.10.2024):

- визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до договору № 170012/2022/16 від 28.12.2021, укладені між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» 52 671,72 грн надмірно сплачених коштів.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907544/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17 червня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, а також встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Надалі, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи враховуючи декларований відповідачем у поданих суду клопотаннях намір взяти участь в усних слуханнях справи з посиланнями на правові позиції Європейського суду з прав людини (рішення від 13.03.2018 у справі Mirovni Institut v Slovenia), суд ухвалою від 28 червня 2024 року відмовив у задоволенні заяв від 20.06.2024 та від 24.06.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» та призначив справу №907/544/24 до розгляду у судовому засіданні, повідомив учасників справи, що воно відбудеться 17 липня 2024 року.

У судових засіданнях судом неодноразово оголошувалися перерви.

Так, під час судового засідання 18 вересня 2024 року суд ухвалою від 18.09.2024 постановив здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/544/24 за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Виконавчого комітету Мукачівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 52 671,72 грн за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, а також призначив підготовче засідання на 17 жовтня 2024 року.

У підготовчому засіданні 17 жовтня 2024 року, за участю прокурора та представника відповідача, суд оголосив перерву до 24 жовтня 2024 року зважаючи на відповідне клопотання представника відповідача з метою ознайомлення останнього з поданою прокурором заявою про зміну предмету позову.

Ухвалою від 24 жовтня 2024 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, прийняв до розгляду заяву Мукачівської окружної прокуратури від 15.10.2024 про зміну предмету позову та постановив здійснювати в подальшому розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позову, а також встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору (в частині зміненого предмета позову) та відклав підготовче засідання у справі на 21 листопада 2024 року.

11 листопада 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява №11-2024/6 від 07.11.2024 якою скеровано до суду відзив на позов в частині зміненого предмета позову.

13 листопада 2024 року від Мукачівської окружної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 21.11.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 12.12.2024 року.

Прокурор в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених в позовній заяві підстав.

Позивач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 21.11.2024 до електронного кабінету Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 25.11.2024 року.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечує проти задоволення позовних з викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях підстав.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та відповідачів.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані недійсністю додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу № 170012/2022/16 від 28.12.2021, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю.

У зв`язку з наведеним прокурор зазначає, що розмір безпідставно (зайво) отриманих відповідачем коштів від позивача в якості оплати вартості поставленої останньому електричної енергії, як різниця між фактично сплаченою Споживачем вартістю електроенергії та сумою, яку він повинен був сплатити без врахування зміненої означеними додатковими угодами ціни 1 кВт/год електроенергії, становить 52 671,72 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.

Письмові пояснення позивачів.

Позивачем не подано суду жодних пояснень щодо предмету позовних вимог у даній справі.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву від 04.07.2024 та відзиві від 08.11.2024 (в частині зміненого прокурором предмета позову) заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Доводить, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

За позицією відповідача застосована законодавцем конструкція «за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю» передбачає, що у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення сторони договору про закупівлю можуть збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, що також вказує на неможливість збільшення ціни товару, якщо предметом договору про закупівлю є одна одиниця товару.

Також, за позицією відповідача, попри однозначно встановлену можливість декілька разів підвищувати ціну за одиницю товару, в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не обмежується підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни, а відтак сторони в договорі про закупівлю можуть щоразу збільшувати ціну за одиницю товару до 10% та таке збільшення відбувається під час коливання ціни на товар (електроенергія) пропорційно збільшенню ціни на ринку, що свідчить про те, що усі додаткові угоди про підвищення ціни за одиницю товару були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у повній відповідності до Листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Крім того, зауважує, що починаючи з лютого 2022 року, коли почалися військові дії на території України, видобуток електроенергії значно знизився через зазначені обставини, які є надзвичайними і невідворотними, що призвели до значних коливань на ринку електричної енергії, а відмова від укладення оспорюваних прокурором додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 170012/2022/16 від 28.12.2021 порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, так як ціна визначена у Договорі № 170012/2022/16 не покривала б витрат відповідача, пов`язаних з постачанням електричної енергії відповідно умов даного договору, тоді як в разі розірвання Договору № 170012/2022/16 сторонами, позивачу необхідно б було обрати нового постачальника, провівши відповідну процедуру закупівлі, або укласти договір з постачальником «останньої надії», ціни якого в спірний період були значно більшими від зазначених в оспорюваних прокурором додаткових угодах.

Окремо звертає увагу, що якщо правомірним є підняття ціни лише на 10% загальної вартості за 1 кВт, то сума надмірно сплачених коштів буде становити 48 983,40 грн, що на 3688,32 грн менша, від тої що зазначена у позовній заяві прокурора, на підтвердження чого відповідачем подано відповідні розрахунки суду.

Крім того, звертає увагу, що при подачі позову до суду прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а також не наведено обставин нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень у сфері закупівель, а визначений прокурором в позовній заяві позивач з огляду на суб`єктний склад осіб-підписантів оспорюваних прокурором додаткових угоди повинен бути відповідачем у справі.

Просить звернути увагу, що наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред`явлення позову в порядку статті 1212 ЦК України.

Відповідь на відзив.

Прокурор згідно з поданою суду відповіддю на відзив від 09.07.2024 та відповіддю на відзив від 13.11.2024 (в частині зміненого предмета позову) викладено власні аргументи та міркування на спростування заперечень проти позову, які зазначені відповідачем у відзиві на позов.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 пояснює, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод за позицією прокурора є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Звертає увагу також на постанову від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Зауважує, що в спірних правовідносинах чинною залишається дія Додаткової угоди № 1 від 20.01.2022 до договору, відповідно до якої ціну 1 кВт/год електричної енергії збільшено на 8,68% від ціни за договором до 3,445248 грн, а відтак, неналежними є розрахунки відповідача, виходячи з десяти-відсоткового підняття вартості електроенергії.

Крім того, доводить, що Виконавчий комітет Мукачівської міської ради є належним позивачем у даному позові і не може бути одночасно відповідачем, у зв`язку з тим, що саме виконавчим комітетом не вжито будь-яких заходів з відновлення порушених інтересів держави, що слугувало підставою звернення до суду прокурора.

Заперечення.

Відповідач у поданих суду запереченнях на відповідь на відзив від 15.07.2024 з посиланнями на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 та враховуючи європейське законодавство, на якому ґрунтується Закон України «Про публічні закупівлі» в силу статті 148 Угоди про асоціацію з ЄС, та ґрунтуючись на європейській практиці, висвітленій у рішеннях ЄСПЛ, вважає, що «Правило 10 %» викладене у частині п`ятій статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» за позицією відповідача повинно трактуватися на користь учасника закупівлі.

Зауважує, що всі дії сторін Договору № 170012/2022/16 спрямовані на укладання додаткових угод були здійснені у межах визначених законодавством, а саме: предметом закупівлі є електрична енергія, і зміни, які вносилися до договору спірними додатковими угодами, за рахунок зменшення обсягу закупівлі товару не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; жодною зі спірних додаткових угод ціну за одиницю товару не було збільшено понад 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку; на підтвердження обґрунтованості коливання ціни на електричну енергію, що зумовило її збільшення за договором, Відповідач надав довідки Закарпатської торгово-промислової палати, зі змісту яких можна відстежити динаміку цін та встановити її рух у бік збільшення.

Зауважує, що наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України. У тому разі, якщо договір між сторонами не був укладений, тобто правова підстава передачі коштів у момент їх передачі відсутня, до правовідносин застосовується стаття 1212 ЦК України, а відтак, доводить передчасність вимоги прокурора про стягнення неправомірно сплачених коштів.

Окрім того, зазначає, що встановлення ціни за спожиту електричну енергію на рівні 5,27 грн за 1 кВт/год згідно Додаткової угоди № 5 до Договору №170012/2022/16 не тільки підтверджується належними доказами, а є економічно обґрунтованою з огляду на тендер, що був проведений Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Закарпатської області у листопаді 2022 року та укладений сторонами даної справи Договір №170012/-2022 від 30.11.22, згідно якого ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, без урахування тарифів на розподіл в грудні 2022 року становила 5,272085 грн.

Наводить інші заперечення аналогічні, що й у відзиві на позовну заяву.

Крім того, відповідно до наданих відповідачем суду письмових пояснень від 01.08.2024 відповідач з посиланням на приписи ст.ст. 215, 216 ЦК України зазначає, що у випадку визнанням оспорюваних змін до договору недійсними у ТОВ «Закарпаттяенергозбут» виникає право на відшкодування збитків з винної сторони у зв`язку із вчиненням недійсного правочину, якою за позицією відповідача є позивач у справі, як особа, на яку законодавцем покладено обов`язок дотримання Закону України «Про публічні закупівлі», а додаткова угода № 5 до Договору № 170012/2022/16 встановила вартість електричної енергії поставленої споживачу за весь період постачання, яку Споживач був зобов`язаний сплатити Постачальнику.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

28 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (надалі ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та/або Постачальник, та/або відповідач) та Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради (надалі Споживач та/або позивач) за наслідками проведення закупівлі UA-2021-11-24-015348-а (оголошення про проведення відкритих торгів, протокол розкриття тендерних пропозицій/пропозицій від 10.12.2021, повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, звіт про виконання договору про закупівлю) був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник продає Електричну енергію (09310000-5) (ДК 021:2015) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії 385 000 кВт/год (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні (28.12.2021), якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше початку строку дії Договору та завершення процедури зміни постачальника.

Відповідно до п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Ціна за спожиту електричну енергію у 2022 році за 1 кВт/год без урахування тарифів на її розподіл становить 3,17 (з ПДВ), у тому числі: ціна електричної енергії 2,296027 грн, тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,34564 грн, ПДВ у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,528333 грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає 1 220 450,00 грн (з ПДВ).

Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунковим періодом за цим Договором календарний місяць.

Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника (п. 5.6. Договору).

Відповідно до п. 13.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання електроенергії з моменту завершення процедури зміни постачальника до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного його виконання.

Судом встановлено також, що протягом строку дії Договору між його сторонами були укладені такі додаткові угоди:

- додаткова угода № 1 від 20.01.2022 про зміну (збільшення) ціни електроенергії, зазначеної в п. 5.1. Договору до 3,445248 грн (з ПДВ) зі зменшенням обсягу закупівлі (п. 2.1. Договору) до 354 241 кВт/год та загальної вартості усього обсягу поставки до 1 220 448,10 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 2 від 23.08.2022 про зміну (збільшення) ціни електроенергії, зазначеної в п. 5.1. Договору до 3,747994 грн (з ПДВ) зі зменшенням обсягу закупівлі (п. 2.1. Договору) до 346 112 кВт/год та загальної вартості усього обсягу поставки до 1 220 447,50 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 4 від 30.09.2022 про зміну (збільшення) ціни електроенергії, зазначеної в п. 5.1. Договору до 4,080983 грн (з ПДВ) зі зменшенням обсягу закупівлі (п. 2.1. Договору) до 340 334 кВт/год та загальної вартості усього обсягу поставки до 1 220 446,20 грн (з ПДВ);

- додаткова угода № 5 від 29.12.2022 про встановлення ціни електроенергії, зазначеної в п. 5.1. Договору в розмірі 4,080983 грн (з ПДВ) зі зменшенням обсягу закупівлі (п. 2.1. Договору) до 337 473 кВт/год та загальної вартості усього обсягу поставки до 1 208 768,54 грн (з ПДВ).

Вказані додаткові угоди містять посилання на наявне коливання цін на ринку електроенергії, що за позицією відповідача підтверджується долученими учасниками справи доказами листами ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від 14.01.2022 №502-16/16/1, від 17.08.2022 №502-16/731, від 20.09.2022 №502-16/860 із зазначеними в них відомостями порівняння середньозважених цін на РДН (ринок добу наперед) та ВДР (внутрішньодобовий ринок), ціновими довідками Закарпатської торгово-промислової палати № Ц-02 від 11.01.2022, №Ц-62 від 10.08.2022, №Ц-64 від 16.09.2022, аналітичними матеріалами з веб-сайту АТ «Оператор ринку», які долучалися відповідачем до означених листів-пропозицій щодо зміни ціни електроенергії за Договором.

Судом встановлено та учасниками справи визнається, що на виконання умов Договору Постачальник протягом січня-листопада 2022 року включно поставив, а Споживач прийняв електричну енергію загальним обсягом 329 026 кВт/год, а саме:

- в січні 2022 року 50 603 кВт/год електроенергії за ціною 2,871036 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 174 339,88 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за січень 2022 року №151808/1/1, №170012/1/1, №181444/1/1 від 31.01.2022 року;

- в лютому 2022 року 60 813 кВт/год електроенергії за ціною 2,871036 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 209 515,87 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2022 року №151808/2/1 від 01.03.2022, №181444/2/1 від 28.02.2022, №170012/2/1 від 01.03.2022 року;

- в березні 2022 року 44 181 кВт/год електроенергії за ціною 2,87104 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 152 214,51 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за березень 2022 року №151808/3/1 від 29.03.2022, №170012/3/1, №181444/3/1 від 28.03.2022 року;

- в квітні 2022 року 32 304 кВт/год електроенергії за ціною 2,87104 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 111 295,29 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за квітень 2022 року №151808/4/1, №170012/4/1, №181444/4/1 від 02.05.2022 року;

- в травні 2022 року 23 304 кВт/год електроенергії за ціною 2,87104 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 80 288,06 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за травень 2022 року №151808/5/1, №170012/5/1, №181444/5/1 від 01.06.2022 року;

- в червні 2022 року 19 351 кВт/год електроенергії за ціною 2,87104 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 66 669,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за червень 2022 року №151808/6/1, №170012/6/1, №181444/6/1 від 01.07.2022 року;

- в липні 2022 року 23 050 кВт/год електроенергії за ціною 2,87104 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 79 412,96 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за липень 2022 року №151808/7/1, №170012/7/1, №181444/7/1 від 01.08.2022 року;

- в серпні 2022 року 21 697 кВт/год електроенергії за ціною 3,123333 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 81 320,22 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за серпень 2022 року №151808/8/1, №170012/8/1, №181444/8/1 від 01.09.2022 року;

- у вересні 2022 року 22 470 кВт/год електроенергії за ціною 3,400819 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 91 699,68 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2022 року №151808/9/1, №170012/9/1 від 05.10.2022, №181444/9/1 від 07.10.2022 року;

- в жовтні 2022 року 26 541,00 кВт/год електроенергії за ціною 3,400818 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 108 313,36 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2022 року №151808/10/1, №170012/10/1 від 05.10.2022, №181444/10/1 від 01.11.2022 року;

- в листопаді 2022 року 4732 кВт/год електроенергії за ціною 3,40082 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 19 311,21 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору Актами прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2022 року №151808/11/1, №181444/11/1 від 02.12.2022 року.

Крім того, за позицією прокурора в грудні 2022 року за Договором було поставлено 6523 кВт/год електроенергії за ціною 4,393408 грн (без ПДВ) за 1 кВт/год на суму 34 389,80 грн, що підтверджується Актами прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року №151808/12/1, №181444/11/1 від 22.12.2022 року.

З наданих Актів прийняття-передавання товарної продукції вбачається, що в період з серпня по листопад 2022 року загальний обсяг поставленої відповідачем позивачу електроенергії становив 75 440 кВт/год.

Встановлено також, що Споживачем здійснено оплату за отриману електроенергію за Договором в повному обсязі, на загальну суму 1 174 380,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №683 від 11.10.2022 на суму 84 615,10 грн, №681 від 11.10.2022 на суму 1334,48 грн, №682 від 11.10.2022 на суму 5750,10 грн, №749 від 02.11.2022 на суму12 426,59 грн, №750 від 02.11.2022 на суму 1714,01 грн, №751 від 02.11.2022 на суму 94 172,76 грн, №823 від 06.12.2022 на суму 1538,53 грн, №822 від 06.12.2022 на суму 17 772,68 грн, №25 від 28.01.2022 на суму 1229,95 грн, №24 від 28.01.2022 на суму 144 231,86 грн, №26 від 28.01.2022 на суму 28 878,07 грн, №115 від 01.03.2022 на суму 850,98 грн, №114 від 01.03.2022 на суму 49 959,54 грн, №113 від 01.03.2022 на суму 158 705,35 грн, №173 від 29.03.2022 на суму 771,73 грн, №170 від 29.03.2022 на суму 31 189,84 грн,№169 від 29.03.2022 на суму 120 252,94 грн, №259 від 03.05.2022 на суму 981,90 грн, №260 від 03.05.2022 на суму 24 344,12 грн, №261 від 03.05.2022 на суму 85 969,27 грн, №336 від 01.06.2022 на суму 713,17 грн, №337 від 01.06.2022 на суму 7827,60 грн, №338 від 01.06.2022 на суму 71 747,29 грн, №453 від 05.07.2022 на суму 265,28 грн, №452 від 05.07.2022 на суму 3207,53 грн, №451 від 05.07.2022 на суму 63 196,19 грн, №506 від 02.08.2022 на суму 596,03 грн, №505 від 02.08.2022 на суму 6397,82 грн, №504 від 02.08.2022 на суму 72 419,11 грн, №586 від 01.09.2022 на суму 550,96 грн, №585 від 01.09.2022 на суму 6442,80 грн та №584 від 01.09.2022 на суму 74 326,46 грн.

Крім того, відповідно до платіжних доручень №885 від 22.12.2022 (на суму 943,70 грн) та №884 від 22.12.2022 (на суму 33 446,10 грн) підтверджується сплата позивачем вартості отриманої від відповідача у грудні 2022 року електроенергії в розмірі 34 389,80 грн, а за спірний у справі період з серпня по грудень 2022 року Споживачем сплачено 335 034,27 грн.

Стверджуючи про безпідставність та незаконність внесених сторонами в Договір змін в частині збільшення вартості електричної енергії та, відповідно, недійсність додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до Договору відповідно до ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор просить такі додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності правочину шляхом реституції - стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем, як Споживачем, грошові кошти за придбану у період з серпня по грудень 2022 року включно електроенергію в загальній сумі 52 671,72 грн.

Означена сума прокурором обрахована як різниця між фактично сплаченою позивачем вартістю електроенергії відповідно до її ціни, яка визначалася відповідно до недійсних додаткових угод до Договору та встановленою Сторонами в додатковій угоді №1 від 20.01.2022 до Договору вартістю електроенергії (3,445248 грн за 1 кВт/год з ПДВ), яка повинна була оплачуватися позивачем на користь відповідача з врахуванням недійсності внесених в Договір подальших змін щодо збільшення вартості електричної енергії, які перевищують 10% від початково визначеної в Договорі ціни електричної енергії.

Крім того, на підставі поданих учасниками справи доказів судом встановлено, що 30 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» та Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради укладено новий договір постачання електричної енергії споживачу №170012/2022 (далі Договір від 30.11.2022), за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Кількість електричної енергії 106 000 кВт/год (п. 2.1. Договору від 30.11.2022).

Згідно з до п. 13.1. Договору від 30.11.2022, цей Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання електроенергії з моменту завершення процедури зміни постачальника до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного його виконання.

Положеннями п. 5.1. Договору від 30.11.2022 сторонами встановлено ціну електричної енергії в розмірі 5,272085 грн (з ПДВ) та, як вбачається з наданих прокурором Актів прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року №151808/12/1, №181444/11/1 від 22.12.2022 року, вони містять посилання саме на Договір від 30.11.2022, а зазначена в таких актах ціна електричної енергії відповідає встановленій в п. 5.1. Договору від 30.11.2022 (без ПДВ).

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено позивачем Виконавчий комітет Мукачівської міської ради, в обґрунтуванні наявності підстав для представництва якого та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначає, що означений орган місцевого самоврядування шляхом укладення оспорюваних додаткових угод порушив вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, недискримінації учасників, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів.

При цьому, за позицією прокурора, бездіяльність позивача в частині невизнання недійсними додаткових угоду до Договору та нестягнення з Постачальника зайво отриманих коштів за Договором порушує економічні інтереси держави не відповідає суспільному інтересу, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради в суді, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Мукачівська окружна прокуратура звернулася з листом-запитом №07.51-95-4708 вих-24 від 08.05.2024 до Виконавчого комітету Мукачівської міської ради з проханням в строк до 20.05.2024 надати докази щодо укладення та виконання Договору, підстав внесення до нього змін та зазначити інформацію чи звертався орган місцевого самоврядування з позовною заявою про визнання недійсним Договору чи про стягнення безпідставно отриманих коштів.

На адресу Мукачівської окружної прокуратури Виконавчий комітет Мукачівської міської ради листами №6780-24 від 20.05.2024, №7191-24 від 28.05.2024 надав запитувані прокурором документи та повідомив, що органом місцевого самоврядування не вживалися заходи щодо повернення надміру сплачених коштів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, прокурор у позовній заяві та згідно з поясненнями в судовому засіданні стверджує, що у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування є стороною укладеного з відповідачем Договору та, окрім того, наділений владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів місцевого бюджету територіальної громади м. Мукачево.

Підставою позовних вимог у цій справі прокурор зазначає, що сторони Договору всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав та з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали недійсні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання 52 671,72 грн з місцевого бюджету, що не відповідає меті цього Закону та гарантованим державою принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі за бюджетні кошти. При цьому правовідносини, пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів за нікчемними угодами такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Ради, яка не вживала заходів для повернення зазначених коштів, хоча була обізнана про стверджувані порушення.

Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частинами першою та четвертою статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

До відання виконавчих органів міських рад серед власних (самоврядних) повноважень у галузі бюджету, фінансів та цін належить забезпечення виконання бюджету, здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету (п.п. 1, 4 п. «а» ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), а у галузі управління комунальною власністю - управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п.п. 1 п. «а» ч. 1 ст. 29 указаного Закону).

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території Мукачівської територіальної громади таким органом місцевого самоврядування є Мукачівська міська рада, яка через свій виконавчий орган Виконавчий комітет Мукачівської міської ради реалізовує компетенцію із забезпечення виконання бюджету, здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

У вже згадувані постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду за подібних обставин справи зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб в даній справі мешканців Мукачівської територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси місцевої територіальної громади.

У контексті заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь органу місцевого самоврядування суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, де вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Разом із цим відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вже зазначалось вище, Мукачівською окружною прокуратурою в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом №07.51-95-4708 вих-24 від 08.05.2024 пропоновано Виконавчому комітету Мукачівської міської ради вжити заходів щодо належного захисту інтересів держави та подання до суду позовної заяви про визнання недійсним Договору та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах Виконавчий комітет Мукачівської міської ради є органом до компетенції якого віднесено повноваження з контролю за використанням бюджетних коштів територіальної громади м. Мукачево, в тому числі й щодо повернення заяво сплачених коштів місцевого бюджету, відповідний позов органом місцевого самоврядування до відповідача не подавався, а відтак, Мукачівською окружною прокуратурою згідно з листом №07.51-95-5533 вих-24 від 05.06.2024 повідомлено позивача про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв`язку з необхідністю визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно сплачених бюджетних коштів та про подання відповідної позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави, а відповідні заперечення відповідача щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду та невірно обраного позивача судом відхиляються.

Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

В даному аспекті, надаючи оцінку запереченням відповідача в частині неналежного суб`єктного складу учасників цієї справи (з посиланням на викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2024 у справі № 910/9383/23 висновки), як самостійної підстави для відмови у позові та з посиланням на те, що правовідносини щодо визнання недійсними оспорюваних прокурором додаткових угод до Договору безпосередньо стосуються прав та обов`язків Виконавчого комітету Мукачівської міської ради як сторони оспорюваного правочину, яка у даному спорі, за позицією відповідача, мала бути співвідповідачем, суд враховує наступне.

У зазначеній відповідачем справі № 910/9383/23 за подібних до цієї справи предмету спору (визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення грошової суми) та правових підстав заявленого позову (порушення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» внаслідок укладення додаткових угод) Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини щодо визнання недійними додаткових угод безпосередньо стосуються прав та обов`язків однієї зі сторін оспорюваних правочинів, а саме одного із позивачів - Національного фармацевтичного університету (далі Університет), в особі якого, зокрема, прокурор звернувся з позовом до суду.

Водночас Верховним Судом у справі № 910/9383/23 (пункт 5.25 постанови від 30.10.2024) враховано, що Університет фактично втратив процесуальний статус позивача в справі (учасника справи) в зв`язку із попереднім залишенням судом першої інстанції без розгляду позову прокурора в частині захисту інтересів держави в особі Університету з підстав неправомірності заявлення прокурором позову в особі Університету, який не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

Натомість, оскільки на відміну від обставин справи № 910/9383/23, у даній справі позивач Виконавчий комітет Мукачівської міської ради є органом місцевого самоврядування, що зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд висновує, що Виконавчий комітет Мукачівської міської ради є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а відтак, правомірно визначений прокурором як позивач у цій справі, яким не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Щодо спірних правовідносин.

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України).

Підставою позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 року та стягнення безпідставно (надмірно) сплачених грошових коштів прокурор визначає положення Закону України «Про публічні закупівлі», які були чинні на час внесення змін до Договору.

Враховуючи, що Договір про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 року, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної відповідачем публічної закупівлі за бюджетні кошти (UA-2021-11-24-015348-а), до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про публічні закупівлі».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у редакції, яка діяла на момент існування спірних правовідносин) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до ст. 41Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

За встановленими у даній справі обставинами, в момент підписання сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 року між ними досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, обсягу закупівлі, ціни предмета закупівлі, встановивши останню в розмірі 3,17 грн з 1 кВт/год електроенергії (з ПДВ) та, в подальшому, в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшивши відповідну ціну 1 кВт/год електроенергії до 3,445248 грн, тобто в межах встановленої Законом 10-відсоткової межі збільшення ціни (додаткова угода №1 від 20.01.2022 до Договору).

Водночас, надалі в серпні-вересні 2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 сторонами укладено ряд додаткових угод, якими повторно збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії.

Надаючи оцінку доводам прокурора про недійсність додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до Договору, як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення законодавства України про публічні закупівлі, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Як встановлено вище, наслідком внесення сторонами оспорюваних змін до Договору стало збільшення ціни 1 кВт/год електричної енергії зі зменшенням обсягу постачання, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 23.08.2022 року сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії (порівняно зі збільшеною додатковою угодою №1 від 20.01.2022 ціною) з 3,445248 грн до 3,747994 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 4 від 30.09.2022 року сторонами збільшено ціну 1 кВт/год електроенергії з 3,747994 грн до 4,080983 грн (з ПДВ);

- додатковою угодою № 5 від 29.12.2022 року сторонами підтверджено збільшену додатковою угодою № 4 від 30.09.2022 ціну 1 кВт/год електроенергії в розмірі 4,080983 грн (з ПДВ) та констатовано обсяги постачання та вартість електричної енергії помісячно в період дії Договору, з урахуванням зміни ціни за додатковими угодами № 2 від 23.08.2022 року та № 4 від 30.09.2022 року .

В той же час, як зазначалось вище, в ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що наявність факту збільшення ціни за одиницю товару за змістом вищенаведених приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічна правова міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 у справі №904/3255/13.

Крім того, переглядаючи вказані справи за касаційними скаргами відповідачів, Верховний Суд погодився із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %.

Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а підвищення більш як на 10 % шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є недобросовісною діловою практикою з боку Продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 927/568/21; від 09.06.2022 № 927/636/21; від 31.05.2022 № 927/515/21; від 25.11.2022 № 927/563/20.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 надано висновок про застосування законодавства про публічні закупівлі в цій частині, за яким у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

З урахуванням наведеного, відхиляються судом заперечення відповідача з посиланням на листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 за №3302-06/34307-06, від 14.08.2019 за №3304-04/33869-06, від 24.11.2020 за № 3304-04/69987-06 щодо застосування 10% підняття ціни кожного разу при зміні умов договору та про те, що така ціна, як наслідок, може підніматися і більше 10% від зазначеної в договорі про закупівлю.

В даному аспекті відхиляються судом також й аргументи відповідача щодо передбачуваності застосування закону, його якості та дотриманням принципу верховенства права, позаяк положеннями п.п. 12, 13 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено рекомендаційний характер відповідей та консультацій Уповноваженого органу з приводу застосування законодавства про публічні закупівлі, а внесення змін до договору про закупівлю в частині збільшення ціни понад встановлені в ст. 41 Закону ліміти a priori не може вважатися таким, що відповідає меті здійснення та принципам публічних закупівель, оскільки нівелює саме значення проведення закупівлі та надає змогу учасникам закупівлі свідомо занижувати її початкову ціну, що, в свою чергу, спотворює конкуренцію та порушує принципи максимальної економії та ефективності закупівлі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторонами без будь-яких підстав та з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень укладеного Договору, укладено додаткові угоди № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022, згідно з якими збільшено ціну за одиницю товару (1 кВт/год) більш як на 10% від визначеної в Договорі ціни (3,17 грн) до 3,747994 грн та 4,080983 грн за 1 кВт/год (з ПДВ) відповідно.

Таким чином, судом встановлено, що при укладенні додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до Договору їх сторонами, в тому числі й позивачем, порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення в розмірі, що перевищує гранично допустимі обсяги збільшення ціни (10%).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього Кодексу (частина перша) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наведені вище обставини свідчать про протиправність внесених сторонами змін до Договору та, відповідно, наявність правових підстав для визнання недійсними додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 року, позаяк порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами мали системний характер, а під час розгляду справи в суді знайшли свої документальне підтвердження доводи прокурора про перевищення встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» ліміту можливого збільшення, а відтак позовні вимоги прокурора в цій частині підлягають до задоволення судом.

При цьому, з огляду на приписи ч. 1 ст. 236 ЦК України за якими нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, беручи до уваги встановлену судом недійсність змін, що внесені до Договору Додатковими угодами № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022, застосуванню між сторонами в спірний період підлягали зазначені в Договорі положення щодо ціни електроенергії, обсягів постачання та ціни Договору (з урахуванням їх зміни відповідно до Додаткової угоди №1 від 20.01.2022 до Договору).

Варто зауважити, що, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, визнання недійсної (нікчемною) будь-якої додаткової угоди, якою змінено ціну, тягне за собою визнання недійсними (нікчемними) всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару тому є похідною від попередніх додаткових угод та є недійсною, якщо ціна за такою угодою перевищує можливе підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених у статті 36 3акону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні з первісною ціною без врахування змін внесених на підставі нікчемних додаткових угод.

З урахування викладеного, суд висновує, що сторонами Договору під час укладення Додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до Договору допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши збільшення ціни товару, в результаті чого вартість 1 кВт/год електроенергії зросла:

-більш як на 18% - з 3,17 грн до 3,747994 грн за 1 кВт/год (з ПДВ) за додатковою угодою № 2 від 23.08.2022;

-майже на 29% - з 3,17 грн до 4,080983 грн за 1 кВт/год (з ПДВ) за додатковими угодами № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022.

Таким чином, внесення сторонами змін до Договору відповідно до Додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині збільшення ціни закупівлі поза межами встановленої законом граничної межі її збільшення та свідчить про недійсність відповідних змін до Договору, які внесені означеними Додатковими угодами до Договору.

Водночас, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням означених додаткових угод не має значення для встановлення їх нікчемності, а відтак, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

В силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересів держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на електроенергію, в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» та положень Договору, укладено Додаткові угоди, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації.

Недійсність додаткових угод, з врахуванням обставин даної справи, визначає необхідність регулювання зобов`язання між сторонами за положеннями укладеного Договору з урахуванням Додаткової угоди №1 від 20.01.2022 до Договору, проте без тих змін, які були внесені до нього Додатковими угодами № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022.

При цьому, відхиляються судом аргументи відповідача щодо можливості застосування в спірних правовідносинах встановленого Законом України «Про публічні закупівлі» максимуму можливого збільшення ціни договору (10%) та використання його в розрахунках між сторонами, позаяк ТОВ «Закарпаттяенергозбут» не надано суду доказів укладення сторонами Договору додаткової угоди, яка б визначала вартість електроенергії в розмірі саме на 10% більше ніж зазначено в самому Договору, а правовідносини між сторонами носять господарський характер та суд неправі самостійно застосовувати відповідну ціну товару без доказів її погодження сторонами Договору та доказів відповідності означеної зміни ціни Закону України «Про публічні закупівлі».

Критично суд оцінює й доводи відповідача про наявність в Товариства збитків, які в порядку ч. 2 ст. 216 ЦК України підлягають до відшкодування позивачем як особою, яку відповідач вважає винною з огляду на визнання судом недійсними Додаткових угод до Договору, позаяк відповідної вимоги про стягнення з позивача збитків ТОВ «Закарпаттяенергозбут» не заявлено, а суд невправі при прийнятті рішення виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

При цьому, як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 року ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за період з серпня по листопад 2022 року включно поставив, а відповідач, в свою чергу, прийняв електричну енергію в обсязі 75 440 кВт/год, вартість якої, з урахуванням визначеної в п. 5.1. Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 20.01.2022) ціни 1 кВт/год 3,445248 грн (без врахування внесених змін за недійсними Додатковими угодами) становить 259 909,51 грн (75 440 кВт/год * 3,445248 грн).

При цьому, починаючи з серпня 2022 року означені обсяги електроенергії позивачем оплачувалися, виходячи зі збільшеної її ціни за недійсними додатковими угодами до Договору.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги оплату Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради вартості поставленої за Договором з серпня по листопад 2022 року електроенергії в розмірі 300 644,47 грн (платіжні доручення №586 від 01.09.2022, №585 від 01.09.2022, №584 від 01.09.2022, №683 від 11.10.2022, №681 від 11.10.2022, №682 від 11.10.2022, №749 від 02.11.2022 на суму12 426,59 грн, №750 від 02.11.2022 на суму 1714,01 грн, №751 від 02.11.2022, №823 від 06.12.2022 та №822 від 06.12.2022), суд доходить висновку, що в результаті укладення недійсних додаткових угод позивачем зайво сплачено 40 734,96 грн (300 644,47 грн - 259 909,51 грн) за придбану з серпня по листопад 2022 року включно електроенергію.

Водночас, даючи оцінку підставності доводів прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 11 916,45 грн безпідставно отриманих коштів, отриманих за придбану в грудні 2022 року електроенергію, суд зважає, що зміст наданих суду Актів прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року №151808/12/1, №181444/11/1 від 22.12.2022 року свідчить, що електроенергія позивачу в грудні 2022 року поставлялася відповідачем за Договором постачання електричної енергії споживачу №170012/2022 від 30.11.2022, а відтак, правове регулювання наслідків недійсності додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 не поширюються на період постачання грудень 2022 року, що слугує підставою для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в цій частині.

Резюмуючи викладене, суд зауважує, що порушення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до Договору унеможливлює раціональне та ефективне використання державних коштів і створюють загрозу інтересам держави у подальшому. Як наслідок, указане призвело до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу державним інтересам у подальшому.

Відтак, суд доходить до висновку, що із відповідача слід стягнути надмірно сплачені кошти за постачання електричної енергії в сумі 40 734,96 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом порівну на позивача та відповідача у справі, позаяк саме з їх неправильних дій (внесення змін до Договору з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі») і виник даний спір між сторонами.

Зокрема, стягненню з сторін на користь прокурора в повному обсязі підлягає судовий збір за розгляд трьох вимог немайнового характеру про визнання недійсними додаткових угод (в тому числі по одній з них із застосування встановленого в ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту) та за розгляд майнової вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, з урахуванням поданої відповідачем заяви від 18.09.2024 про розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 23.08.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 року, укладеного між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут».

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 30.09.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 року, укладеного між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут».

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 29.12.2022 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №170012/2022/16 від 28.12.2021 року, укладеного між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Виконавчого комітету Мукачівської міської ради (89600, м. Мукачево Закарпатської області, пл. Олександра Духновича, буд. 2, код ЄДРПОУ 04053743) 40 734,96 грн (сорок тисяч сімсот тридцять чотири гривні 96 копійок) безпідставно отриманих коштів.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 5410,09 грн (п`ять тисяч чотириста десять гривень 09 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

8. Стягнути з Виконавчого комітету Мукачівської міської ради (89600, м. Мукачево Закарпатської області, пл. Олександра Духновича, буд. 2, код ЄДРПОУ 04053743) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 5410,09 грн (п`ять тисяч чотириста десять гривень 09 копійок) у повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 19 грудня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.