Повістка

від 16.01.2025 по справі 907/544/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 м. УжгородСправа № 907/544/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Штундер Д.Л.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 17.12.2024

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат

у справі №907/544/24

за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево Закарпатської області в інтересах держави в особі

позивача Виконавчого комітету Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», м. Ужгород

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 52 671,72 грн

За участю представників:

прокуратури Чулей О.Ю., службове посвідчення №069356 від 01.03.2023;

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Мукачівська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» у якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 15.10.2024):

- визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 23.08.2022, № 4 від 30.09.2022 та № 5 від 29.12.2022 до договору № 170012/2022/16 від 28.12.2021, укладені між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» 52 671,72 грн надмірно сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12 грудня 2024 року в справі № 907/544/24 позовні вимоги задоволено частково.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 12 грудня 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.

18 грудня 2024 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 17.12.2024 у якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 907/544/24, у якому вирішити питання про судові витрати та стягнути з Мукачівської окружної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До означеної заяви долучено акт № 225/24 про надання правової допомоги від 13 грудня 2024 року та докази надіслання вказаної заяви іншим учасникам справи до Електронного кабінету.

Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року розгляд заяви представника відповідача від 17.12.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат призначено в судовому засіданні 16.01.2025 та встановлено учасникам справи строк до 13.01.2025 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/544/24.

Відповідно до поданої прокурором заяви від 08.01.2025 Мукачівська окружна прокуратура заперечує проти задоволення заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи про їх невідповідність критеріям обґрунтованості та реальності та неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат наданій адвокатом відповідачу правовій допомозі.

В судовому засіданні 16.01.2025 прокурор підтримав подані 08.01.2025 заперечення проти стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу та зазначив, що Мукачівська окружна прокуратура не є юридичною особою, а відтак стягнення з окружної прокуратури витрат на правничу допомогу відповідача є неможливим.

Представники сторін в судове засідання 16.01.2025 не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча дату, час та місце розгляду заяви відповідача сторони були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 19.12.2024 до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 19.12.2024 року.

Відповідач згідно з прохальною частиною заяви від 17.12.2024 просив провести розгляд заяви про розподіл судових витрат за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут».

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву відповідача про розподіл судових витрат за участю прокурора та за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 233 ГПК України додаткове рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, заслухавши думку прокурора, суд зважає на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в розумінні п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України в 20 000,00 грн. Крім того, до відзиву на позов відповідачем долучено витяг з договору про надання правової допомоги від 25.04.2019 за №26, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» та Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» та додаток №2/24 до означеного Договору.

Водночас, приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України вирішення судом питання про розподілу судових витрат після прийняття рішення у справі пов`язується з поданням учасником справи доказів їх понесення до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

Відповідачем у справі 18.09.2024 через систему «Електронний суд» подано суду заяву про розподіл судових витрат, до якої долучено копію платіжної інструкції №80700 від 03.07.2024 про сплату 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на користь Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий альянс» та зазначено клопотання про ухвалення рішення про розподіл судових витрат, в частині понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» витрат на професійну правничу допомогу, після постановлення рішення Господарським судом Закарпатської області у даній справі.

Крім того, в ході розгляду справи відповідачем зроблено усну заяву про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у справі, що підтверджується звукозаписами відповідних засідань, зокрема, під час підготовчого засідання 21.11.2024 року.

Водночас, ТОВ «Закарпаттяенергозбут» в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат надано суду Акт про надання правової допомоги №225/24 від 13.12.2024, відповідно до якого загальна вартість наданої адвокатом відповідачу професійної правничої допомоги по даній справі становить 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1 Додатку №2/24 від 24.06.2024 до Договору про надання правової допомоги від 25.04.2019 №26 (надалі Договір), укладеного між Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс», як Об`єднанням, та ТОВ «Закарпаттяенергозбут», як Клієнтом, останній доручає, а Об`єднання бере на себе зобов`язання в межах умов Договору про надання правової допомоги від 25.04.2019 року №26, здійснити всі необхідні дії в інтересах Клієнта, з метою надання правової допомоги Клієнту та супровід господарської справи у суді першої інстанції у господарській справі № 907/544/24 за позовною заявою Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області до ТОВ «Закарпаттяенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 170012/2022/16 від 28.12.2021, укладеного між Виконавчим комітетом Мукачівської міської ради і ТОВ «Закарпаттяенергозбут», та стягнення з ТОВ «Закарпаттяенергозбут» 52 671,72 грн надмірно сплачених коштів і судових витрат.

За умовами п. 3 Договору вартість наданої Клієнту об`єднанням правової допомоги в даній справі складає 20 000,00 грн, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та результатів розгляду справи, а відповідно до платіжного доручення №80700 від 03.07.2024 підтверджується сплата відповідачем на користь Об`єднання 10 000,00 грн за надання правової допомоги у даній справі.

Згідно з долученим до заяви про ухвалення додаткового рішення Акту про надання правової допомоги №225/24 від 13.12.2024 до Договору про надання правової допомоги від 25.04.2019 №26 та Додатку №2/24 від 24.06.2024 до означеного Договору, зазначено про виконання Об`єднанням наступних робіт на користь відповідача:

-підготовка заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та перехід розгляду у загальне позовне провадження від 20.06.2024 та заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від 24.06.2024 тривалістю 6 годин;

-підготовка відзиву на позовну заяву Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області №07.51-95-5603ВИХ-24 від 06.06.2024р. з додатками (Вих.№ 07-2024/62 від 15.07.2024) тривалістю 17 годин;

-підготовка заперечення на відповідь на відзив (Вих.№ 07- 2024/62 від 15.07.2024) тривалістю 8 годин;

-підготовка додаткових пояснень з додатками (Вих.№ 08- 2024/2 від 01.08.2024) тривалістю 8 годин;

-підготовка заяви про розподіл судових витрат (Вих.№ 09- 2024/18 від 19.09.2024) тривалістю 3 години;

-підготовка відзиву на позов (в частині зміненого предмета позову) (Вих.№ 11-2024/6 від 07.11.2024) тривалістю 10 годин;

-участь в судових засіданнях у справі 25.07.2024, 18.09.2024, 17.10.2024, 24.10.2024, 21.11.2024 та 12.12.2024 загальною тривалістю 3,5 години.

Як зазначено у вказаному Акті про надання правової допомоги №225/24 від 13.12.2024 загальна кількість затраченого адвокатом часу становить 55,5 годин, а розмір винагороди Об`єднання за надання правової допомоги Клієнту згідно Договору та Додатку № 2/24, становить 20 000,00 грн.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу Професійним адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс» правової допомоги вартістю 20 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено очевидної необхідності в поданні до суду заяв від 20.06.2024, 24.06.2024 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, додаткових пояснень з додатками (Вих.№ 08- 2024/2 від 01.08.2024) та загального часу 14 годин, витрачених адвокатом Об`єднання на їх підготовку, а декількаразове включення ТОВ «Закарпаттяенергозбут» до Акту витрати на повторну підготовку відзиву в частині зміненого предмета позову тривалістю 10 годин (з урахуванням витрачених на підготовку відзиву на позовну заяву 17 годин) не можуть вважатися неминучими, є непропорційними, зокрема, й обсягу змінених прокурором вимог, а відтак, суд погоджується з позицією прокурора про необґрунтованість їх включення відповідачем до складу судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню прокурором.

Також, не може бути визнано судом обґрунтованим, неминучим та необхідним включення відповідачем до обсягу правничої допомоги «Підготовка заяви про розподіл судових витрат (Вих.№ 09- 2024/18 від 19.09.2024)» на що, за твердженням заявника, адвокатом витрачено 3 години, позаяк така послуга не стосується суті спору і безпосереднього захисту порушених прав та інтересів клієнта в межах даної судової справи.

При цьому, суд зазначає, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, з огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).

Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 10 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, яка підтверджена документально та з урахуванням часу, необхідного для підготовки відповідних заяв по суті та участі в судових засіданнях представника відповідача.

Відхиляються судом, при цьому, заперечення прокурора щодо неспівмірності даних витрат на професійну правничу допомогу з ціною позову, позаяк спір у справі №907/544/24 носить як майновий, так і немайновий характер, а підтверджений судом розмір судових витрат на професійну правничу допомогу відповідача є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони відповідача.

Необґрунтованими також суд вважає заперечення прокурора щодо неможливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу з прокуратури, позаяк звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №923/199/21).

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору в даній справі 907/544/24 прийнято рішення про часткове задоволення вимог прокурора, підтверджені витрати відповідача на професійну правничу допомогу відповідача у розмірі 10 000,00 грн покладаються на прокуратуру та відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, в частині розгляду трьох вимог немайнового характеру про визнання недійсними додаткових угод, по яких позовні вимоги судом задоволено витрати на професійну правничу допомогу покладаються судом на самого відповідача у справі, а за розгляд майнової вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 566,56 грн та підлягають стягненню з Закарпатської обласної прокуратури як юридичної особи та розпорядника бюджетних коштів Мукачівської окружної прокуратури.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 126, 127, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» від 17.12.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №907/409/24, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (88000, м. Ужгород, пл. Жупанатська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41999833) 566,56 грн (п`ятсот шістдесят шість гривень 56 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18 січня 2025 року.

Суддя Лучко Р.М.