Рішення

від 19.12.2024 по справі 910/13275/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2024Справа № 910/13275/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Державного авіаційного підприємства "Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтейнер.юа"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 800 800,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне авіаційне підприємство "Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтейнер.юа" про стягнення пені в розмірі 300 300,00 грн та 500 500,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов укладеного договору № 11513 від 10.06.2024 щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтейнер.юа" 25.11.2024 надійшла до суду заява про продовження процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву, відповідно до якої останній просив суд продовжити відповідачу строк для подачи відзиву на позовну заяву на 15 днів, починаючи з 22.11.2024 після вступу адвоката Рубана Ігоря Володимировича у справу в якості представника відповідача.

Ухвалою суду від 02.12.2024 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроконтейнер.юа" строк для подачі відзиву на позовну заяву до 09.12.2024.

Через систему «Електронний суд» 10.12.2024 (сформовано в системі 09.12.2024) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Позивачем 11.12.2024 через систему «Електронний суд» подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідачем 17.12.2024 через систему «Електронний суд» подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 10.06.2024 укладено договір № 11513, за умовами пункту 1.1. якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар - мототранспортні засоби для перевезення 10 і більше осіб (автобус пасажирський), а позивач зобов`язався прийняти і оплатити товар у порядку, у терміни і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Згідно з пунктом 3.1 договору, загальна ціна цього договору становить 7 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1 191 666,67 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору, оплата за товар, що постачається, здійснюється 100% відповідно до видаткової накладної, рахунка відповідача та документів на товар зазначених в пункті 2.3 протягом 7 робочих днів з моменту підписання видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Умовами пунктів 5.1. - 5.3. договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP Інкотермс-2020 уповноваженими представниками позивача та відповідача на території відповідача. Строк поставки товару - не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту письмової заявки позивача. Заявка оформлюється позивачем в довільній формі.

Вважається, що відповідач повністю виконає своє зобов`язання по передачі товару позивачу з моменту його надання в розпорядження позивачу за видатковою накладною. Датою постачання є дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Згідно з пунктом 6.1 договору, приймання товару здійснюється на підставі видаткової накладної.

Відповідно до пунктів 11.1. та 11.2. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2024 включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що виникли в період дії цього договору в повному обсязі та відповідальності за цим договором.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку договір не оспорено та не визнано недійсним.

Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.2 договору, строк поставки товару - не більше 10 (десяти) робочих днів з моменту письмової заявки позивача. Заявка оформлюється позивачем в довільній формі.

Судом встановлено, що 11.06.2024 позивачем складено Лист-заявку за № 01-26/785, відповідно до якої останній просив відповідача здійснити поставку пасажирського автобусу КСТ-ОТО-NT-35 у строк, не більше 10 робочих днів з моменту надходження даного листа. Лист-заявку позивачем направлено на юридичну адресу відповідача: 04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7. Зазначена адреса також вказана у договорі в розділі 16 - «Адреси та реквізити сторін». В якості доказів направлення заявки позивачем долучено до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600939596280. Відповідно до цього повідомлення відповідач отримав поштове відправлення 10.07.2024. В примітках цього повідомлення зазначено - Лист № 01-25/785 від 11.06.2024.

Судом враховано, що у пункті 12.3. договору, визначено, що у випадку зміни реквізитів сторони зобов`язані впродовж 3 (трьох) днів сповістити про це одна одну з подальшим підписанням відповідної додаткової угоди до цього договору.

Наразі, суд встановив, що матеріали справи не містять а ні доказів зміни відповідачем юридичної адреси, а ні повідомлення про це позивача.

Отже, враховуючи умови пункту 5.2. договору, та дату отримання заявки (10.07.2024), відповідач був зобов`язаний здійснити поставку пасажирського автобусу КСТ-ОТО-NT-35 до 24.07.2024. Таким чином, прострочення постачання предмету договору почалось 25.07.2024.

При цьому, судом взято до уваги заперечення відповідача щодо відсутності належних доказів направлення позивачем відповідачу заявки.

Проте, судом відхиляються зазначені заперечення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статей 74 та 75 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності(частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачем не надано суду іншої заявки позивача, на підставі якої відповідачем було здійснено поставку предмету договору, Господарський суд міста Києва приймає як належний, допустимий та більш вірогідний доказ направлення позивачем відповідачу листа-заявки № 01-26/785 від 11.06.2024 про поставку пасажирського автобусу КСТ-ОТО-NT-35 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600939596280.

В подальшому, 05.08.2024 позивачем складено та направлено відповідачу претензію № 01-26/974, якою повідомлено, що станом на 05.08.2024 відповідачем не виконано умови договору в частині поставки товару на протязі 10 днів з моменту отримання листа-заявки позивача, що є підставою для застосування штрафу у розмірі 7 % вартості товару і тому вимагав негайної поставки пасажирського автобусу КСТ-ОТО-NT-35. На підтвердження направлення зазначеної претензії позивачем долучено до матеріалів справи копії опису вкладення у цінний лист, накладної № 0830300005708 та фіскального чеку № 0830300005708.

Відповідачем 04.09.2024 поставлено, а позивачем прийнято предмет договору - пасажирський автобус КСТ-ОТО-NT-35 загальною вартістю 7 150 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 233 від 04.09.2024.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи вищенаведене, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 300300,00 грн. та штраф у розмірі 500 500,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення зобов`язання. Відповідачем отримано заявку позивача 10.07.2024, отже, як було встановлено судом вище, прострочення почалось 25.07.2024.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, за період часу з 25.07.2024 по 03.09.2024, Господарський суд міста Києва встановив, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, зазначені позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроконтейнер.юа" (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73-Г, офіс 7; ідентифікаційний код 44082805) на користь Державного авіаційного підприємства "Україна" (08303, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 2; ідентифікаційний код 25196197) 300 300,00 грн. пені, 500 500,00 грн. штрфу та 12 012,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк