Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/4591/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/4591/24

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a>;

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про визнання неправомірною та скасування оперативно-господарської санкції.

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a>;

про стягнення 79 292,15 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники за первісним позовом:

від позивача: Шакірова Т.В., адвокат, ордер серії АА № 1443150 від 14.05.2024;

від відповідача: Герасименко І.В., адвокат, довіреність № 1098 від 23.04.2024;

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Герасименко І.В., адвокат, довіреність № 1098 від 23.04.2024;

Від відповідача: Шакірова Т.В., адвокат, ордер серії АА № 1443150 від 14.05.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить визнати неправомірною та скасувати оперативно-господарську санкцію, застосовану Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Департаменту екологічного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a>, оформлену у формі розрахунку 15/Д207-02/089-11-2022 від 22.11.2022 сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин та рахунку на оплату №06000005 від 02.01.2023 у розмірі 72 561,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/4591/24, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 28.05.2024.

07.05.2024 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.

07.05.2024 до суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", в якому останнє просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> грошові кошти за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 72 561,71 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 995,04 грн та три проценти річних в розмірі 2 735,40 грн.

13.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> подало до господарського суду відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на позовну заяву.

17.05.2024 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до господарського суду заперечення на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 вирішено, зокрема, прийняти зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> про стягнення 79 292,15 грн до спільного розгляду з первісним позовом.

21.05.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> про зміну предмету позову, в якій заявник просить за наслідками розгляду справи зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" припинити зловживання правом, яке полягає в нарахуванні Товариству з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> додаткової величини плати за скидання стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 72 561,71 грн. за розрахунком 15/Д207-02/089-11-2022 від 22.11.2022, та скасувати нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> додаткової величини плати за скидання стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 72 561,71 грн, оформлене розрахунком 15/Д207-02/089-11-2022 від 22.11.2022 сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

06.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> подало до господарського суду відзив на зустрічну позовну заяву.

Також 06.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> подало до господарського суду клопотання про витребування доказів.

12.06.2024 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до господарського суду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> на зустрічну позовну заяву.

17.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> подало до господарського суду заперечення на відповідь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на відзив на зустрічну позовну заяву.

У підготовчому засіданні 18.06.2024 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> про зміну предмету позову, представник заявника підтримала подану заяву та просила суд здійснювати розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позовних вимог, представник Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" заперечувала проти прийняття її до розгляду.

Згідно частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, процесуальним законодавством чітко передбачено термін подання заяви про зміну предмету позову, після спливу якого позивачем така заява не може бути подана, та, відповідно, не можу бути розглянута судом.

Враховуючи те, що у даній справі підготовче провадження не закрито, а розгляд справи по суті не розпочато, суд, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив здійснювати розгляд первісного позову з урахуванням заяви про зміну предмету позову та в її редакції.

Також у підготовчому засіданні 18.06.2024 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та не вказано причин неможливості отримати цей доказ самостійно Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь".

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів.

26.06.2024 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до господарського суду відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову, в якому просило закрити провадження у справі.

01.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> подало до господарського суду відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

02.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> подало до господарського суду клопотання, в якому просило визнати поважними причини неподання доказу у встановлений законом строк та встановити додатковий строк для подання доказу.

У підготовчому засіданні 02.07.2024 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> подане 01.07.2024.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Тобто, в разі пропуску строку, встановленого законом, учасник справи одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку вчиняє процесуальну дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

В даному випадку, заявник, після отримання відповідного доказу мав звернутися до суду з заявою про поновлення пропущеного строку та долучення відповідного доказу до матеріалів справи, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено встановлення додаткового строку, у разі пропуску строку встановленого законом.

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Також у підготовчому засіданні 02.07.2024 судом розглядалася вимога Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про закриття провадження у справі, викладена у відзиві на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Як передбачено ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

2) відсутній предмет спору;

3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

В обґрунтування вказаної вимоги, заявник зазначає, що позивачем заявлено позовну вимогу, яка не підлягає розгляду в господарських судах та не може самостійно розглядатися в окремій справі, а відтак, провадження за первісним позовом підлягає закриттю.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> просить суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" припинити зловживання правом, яке полягає в нарахуванні Товариству з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> додаткової величини плати за скидання стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 72 561,71 грн за розрахунком 15/Д207-02/089-11-2022 від 22.11.2022, та скасувати нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> додаткової величини плати за скидання стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 72 561,71 грн, оформлене розрахунком 15/Д207-02/089-11-2022 від 22.11.2022 сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип диспозитивності господарського судочинства згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Господарський суд зауважує, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Близька за змістом правова позиція щодо обґрунтування порушеного права викладена у мотивувальній частині постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 9901/14/20 (пункт 19), від 15.04.2020 у справі № 9901/580/19 (пункт 21), від 11.03.2020 у справі № 9901/590/19 (пункт 16) та у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 820/3018/17 (абзац 27), від 13.05.2020 у справі № 826/12446/18 (пункт 38).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві предмет та підставу позову, зазначаючи яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, тобто вказує суду на обраний позивачем спосіб захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17).

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.

При цьому суд вказує, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Враховуючи наведене, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про закриття провадження у справі, викладеній у відзиві на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/4591/24 до судового розгляду по суті.

05.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> подало до господарського суду клопотання про поновлення процесуального строку та клопотання про долучення доказу до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.08.2024 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> про поновлення процесуального строку та клопотання про долучення доказу до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи вищезазначене, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, з метою повної реалізації учасниками справи свої процесуальних прав, які визначені чинним господарським процесуальним законодавством, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказу та долучив акт звіряння взаємних розрахунків за період листопад 2022 року по квітень 2024 року до матеріалів справи.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 26.11.2024 просив первісний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 26.11.2024 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні первісного позову просив відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 26.11.2024 просив зустрічний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні 26.11.2024 проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

26.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2021 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - виконавець, виробник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" (далі також - споживач, абонент, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір №25366/5-06-Т (далі - договір №25366/5-06-Т), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів централізованого водоспоживання та централізованого водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених споживачем вимог до скиду стічних вод у систему централізованого водовідведення м. Києва (надалі - Вимоги до скиду стічних вод), а споживач зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому виконавцем послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування) (далі також - Правила № 190), Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (в подальшому - Правила приймання стічних вод) (далі також - Правила № 316), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 (в подальшому - Місцеві правила приймання) (далі також - Правила № 1879), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 1.5. договору №25366/5-06-Т, споживач забезпечує наявність та своєчасне подовження вимог до скиду стічних вод згідно із вимогами чинного законодавства (за виключенням передбачених законодавством випадків, коли споживачу не потрібно отримувати вимоги до скиду стічних вод), а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

У п. 3.3.6 договору №25366/5-06-Т сторони погодили, що споживач зобов`язаний сплачувати додаткову оплату (з відповідним підвищеним коефіцієнтом кратності) за перевищення нормативів допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах, в розмірі, визначеному згідно чинного законодавства.

Згідно з п. 4.5 договору №25366/5-06-Т, за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин споживач сплачує додаткову плату, передбачену чинними законодавством.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.08.2023 ( п. 7 договору №25366/5-06-Т).

31.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" укладено договір №207 на послуг щодо приймання та відведення понаднормативно забруднених стічних вод споживачів (далі - договір № 207), відповідно до п. 1.1. якого, договір укладається відповідно до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі - Правила приймання стічних вод) та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі - Порядок), затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, та Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12 жовтня 2011 року (в подальшому - Правила приймання стічних вод), іншими актами чинного законодавства України.

За умовами п. 1.2. договору № 207, виробник зобов`язується забезпечити приймання та відведення понаднормативно забруднених стічних вод споживача до системи централізованого водовідведення за фактичною адресою: вул. Госпітальна, буд.4, а споживач зобов`язується сплатити вказані послуги на умовах, передбачених цим договором, та Правилами приймання стічних вод.

Відповідно до п. 2.1. договору № 207, послуги по прийманню та відведенню понаднормативно забруднених стічних вод споживача надаються виробником на підставі заявлених споживачем та погоджених виробником концентрацій забруднюючих речовин. виробник встановлює концентрацію забруднюючих речовин у стічних водах споживача та зазначає їх у додатку до цього договору (додаток №1).

Пунктом 2.2 договору № 207 визначено, що концентрація забруднюючих речовин у стічних водах споживача зазначається у додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.4., п.2.5 договору № 207, виробник виконує розрахунок вартості приймання 1 куб.м. понаднормативно забруднених стічних вод. На підставі розрахунку виробник визначає вартість послуг щодо приймання та відведення понаднормативно забруднених стічних вод споживача.

Як передбачено п. 3.1. договору № 207, вартість наданих послуг за договором за розрахунковий період визначається виробником на підставі обсягів відведення стічних вод з тимчасово погодженими концентраціями забруднюючих речовин та розрахунку вартості приймання 1 куб.м. понднормативно забруднених стічних вод.

Відповідно до пункту 6.1. договору № 207, виробник може самостійно здійснювати контроль якості стічних вод споживача. При виявленні перевищення фактичної концентрації будь-якого показника забруднень над зазначеною у додатку №1 до договору додаткова оплата послуг водовідведення здійснюється споживачем з коефіцієнтом кратності, який визначається відповідно до Порядку, але замість встановлених ДК для розрахунку застосовуються тимчасово погоджені концентрації, зазначені у додатку №1 до договору.

У п. 6.2. договору № 207 сторони погодили, що у разі виявлення перевищення фактичної концентрації будь-якого показника не заявленого в додатку №1 до договору, додаткова оплата послуг з централізованого водовідведення здійснюється згідно з вимогами Порядку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині проведення розрахунків до повного його виконання (п. 9.1. договору № 207).

Додатком №1 до договору № 207 тимчасово погоджені концентрації азота амонійного у розмірі 23,4 г/м (при зазначеній допустимій концентрації ДК - 20,0 г/м) та встановлений коефіцієнт кратності 0,17.

Позивач за первісним позовом заперечує факт скидання 22 листопада 2022 року стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень.

Позивач за первісним позовом вказує, що дії відповідача за первісним позовом під час відбору проб стічних вод для аналізу 22.11.2022, оформлені актом відбору проб стічних вод від 22.11.2022, були неправомірними, оскільки проби відбирались з випуску, що не належить до системи каналізації споживача.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом неправомірною застосована на підставі зазначеного акта відбору проб оперативно-господарська санкція, оформлена у формі розрахунку 15/Д207-02/089-11- 2022 від 22 листопада 2022 року за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин та рахунку на оплату №06000005 від 02 січня 2023 року у розмірі 72 561 грн 71 коп.

При цьому, на думку позивача за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом, при розрахунку сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, було застосовано нечинний нормативно-правовий акт, оскільки на момент складання розрахунку 15/Д207-02/089-11-2022 від 22.11.2022 розпорядженням Кабінету Міністрів України №166-р від 10.03.2017 було скасовано наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, яким була затверджена Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a>, вказує, що представниками департаменту екологічного нагляду виробника, в присутності представника абонента, 22.11.2022 був здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, з контрольного колодязя 2/12 та контрольного колодязя 4/14 для вимірювання показників їх складу та властивостей. За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, відібраних 22.11.2022 з контрольного колодязя 4/14, виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по двох компонентах: - вміст фосфатів становить 11,64 мг/дм, допустима концентрація - 8,00; - вміст амонію (азот амонійний) становить 58,70 мг/дм, допустима концентрація - 20,00 згідно з Правилами № 1879, однак для абонента на підставі п. 6.1 договору № 207 така допустима концентрація становить - 23,40.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначає, що договором №25366/5-06-Т і Правилами № 1879 на споживача покладено обов`язок із забезпечення скиду стічних вод із дотриманням концентрацій забруднюючих речовин та внесення плати у відповідному розмірі у випадку перевищення таких концентрацій, а також забезпечено виробнику право контролю за якістю стічних вод, що скидаються міських мереж водовідведення, та визначено порядок дій відповідача за первісним позовом у випадку виявлення перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, а тому Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" діяло з метою забезпечення контролю за якістю стічних вод, що скидаються до каналізаційних мереж міста Києва відповідно до умов договору та з чітким дотриманням вимог Правил №1879.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що позивачем за первісним позовом в порушення умов договору та вимог чинного законодавства не здійснено плату за скидання стічних вод з понаднормативним забрудненням у міську систему каналізації.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що з метою контролю якості стічних вод, що надходять від абонента у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду, в присутності представника абонента, 22.11.2022 був здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, з контрольного колодязя 2/12 та контрольного колодязя 4/14 для вимірювання показників їх складу та властивостей. За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 22.11.2022 працівниками ДЕН був складений протокол, в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які абонент скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правил № 1879.

Як вказує позивач за зустрічним позовом, листом-повідомленням від 28.11.2022 № 15/0120-Д абонента було повідомлено про результати хімічних аналізів стічних вод, які ним скидалися у систему міської каналізації. За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, відібраних 22.11.2022 з контрольного колодязя 4/14, виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по двох компонентах: - вміст фосфатів становить 11,64 мг/дм, допустима концентрація - 8,00; - вміст амонію (азот амонійний) становить 58,70 мг/дм, допустима концентрація - 20,00 згідно з Правилами № 1879, однак для абонента на підставі п. 6.1 Договору № 207 така допустима концентрація становить - 23,40.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що оскільки попередній відбір проб стічних вод здійснювався більш ніж за три місяці до відбору проби 22.11.2022, у якій зафіксовано перевищення ДК, обсяг скинутих абонентом стічних вод вираховується за три попередні місяці, а саме з 25.08.2022 по 22.11.2022.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що абонентом за період з 25.08.2022 по 22.11.2022 скинуло стічних вод до міської каналізаційної мережі в обсязі 6 130 м/куб, а відтак розмір грошових коштів, з урахуванням коефіцієнту кратності, що підлягають стягненню з абонента за скид ним стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин у стічних водах, виявлених при відборі проби 22.11.2022, становить 72 561,71 грн.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", вказує, що 22 листопада 2022 року проби стічних вод, оформлені актом відбору проб, були відібрані з витоку іншого споживача, а послуги з приймання та відведення понаднормативно забруднених стічних вод на суму 72 561,71 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> позивачем за зустрічним позовом не надавались.

Відповідач за зустрічним позовом стверджує, що 22 листопада 2022 року з його боку не було скиду наднормативно забруднених стічних вод, оскільки готель та той момент вже протягом тривалого часу мав завантаженість на рівні 7-10 %.

Також відповідач за зустрічним позовом звертає увагу на те, що позивачем за зустрічним позовом при розрахунку сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин від 22.11.2022 було застосовано нечинний нормативно-правовий акт, а саме Інструкцію про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджену Наказом Держбуду України від 19.02.2002 №37.

Також, на думку відповідача за зустрічним позовом, за відсутності обґрунтування частки тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 м3 стічних вод, на рівні 59 відсотків, а також відсутності даних про розмір виробничої собівартості по очищенню 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, здійснені ним у розрахунку 15/Д207-02/089-11- 2022 від 22.11.2022 нарахування суми сплати за скид стічних вод є необґрунтованими та спірними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у сторін склалися правовідносини в сфері надання послуг водопостачання та водовідведення, а спір у даній справі стосується скиду до міської каналізації стічних вод із перевищенням концентрації забруднюючих речовин.

За приписами ст. 32 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів. Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.

Відповідно до приписів ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879).

Відповідно до п. 1.2 Правил № 1879, останні поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

Суд зазначає, що як станом на дату відбору проб стічних вод, так і станом на даний час Правила № 1879 є чинними, а тому підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, як вбачається з п. 1.1 Правил № 1879, останні були прийняті не лише на підставі Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, які втратили чинність, а також розроблені відповідно до статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України; статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"; пунктів 1, 5, 8 розділу 1, пункту 21 розділу 3, пунктів 33, 34 розділу 6 Основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Постановою Верховної Ради України від 05.03.98 № 188/98-ВР; Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 № 465; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

02 лютого 2018 року набрали чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за №56/31508 (далі - Правила № 316).

Також, як зазначено, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року в справі № 920/528/19, на період розроблення нової редакції місцевих правил приймання стічних вод, діють місцеві правила, що не суперечать чинним нормам законодавства із застосування ДК, які розраховані для забезпечення встановлених підприємству нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 1.2 Правил № 1879, ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

Згідно з п. 1.6 Правил № 1879, контроль за виконанням абонентами цих правил здійснюють контролюючі служби.

У пункті 1.3 Правил № 1879 передбачено, що контролюючі служби - це Державна екологічна інспекція в м. Києві, Київська міська санітарно-епідеміологічна станція та ПАТ "АК "Київводоканал".

Відповідно до п. 2.1 Правил № 1879, водоканал зобов`язаний, зокрема здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають абоненти, а також режимом та обсягом скидання.

Відтак, Правилами № 1879 визначено право ПАТ "АК "Київводоканал", перейменованого на ПрАТ "АК "Київводоканал" здійснювати контроль якості, кількості та режиму скиду стічних вод, зокрема шляхом відбору проб стічних вод з контрольних колодязів юридичних осіб, які скидають свої стічні води до міської каналізаційної мережі міста Києва.

Пунктом 1.5 Правил № 1879 встановлено, що вони встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з метою контролю якості стічних вод, що надходять від абонента у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду ПрАТ "АК "Київводоканал" (далі - ДЕН), в присутності представника споживача, 22.11.2022 був здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, з контрольного колодязя 2/12 (перевищень не виявлено) та контрольного колодязя 4/14 (виявлено перевищення) для вимірювання показників їх складу та властивостей.

При цьому, 22.11.2022 з випусків абонента здійснювалися відбори проб з колодязів 2/12 та 4/14, з колодязів 1/11 та 3/13 відбір не здійснювався через малий потік.

Відбір проб в контрольному колодязі 4/14 з випуску споживача 22.11.2022 було здійснено о 12-35, про що зазначено в журналі-акті відбору проб стічних вод споживачів (15-08-18).

Представник споживача був присутній при відборі проби, засвідчив такі відбори своїм підписом без зауважень.

У зазначений колодязь також виведено випуск споживача ТОВ "Служба технічного контролю", однак у нього не вдалося відразу відібрати пробу стічних вод, оскільки був відсутній потік.

Вказане пов`язано з тим, що у ТОВ "Служба технічного контролю" наявна каналізаційна насосна станція на випуску, яка спрацьовує після заповнення її стічними водами, і для відбору проб у вказаного споживача було примусово запущено роботу насосу, після чого здійснено відбір проби з випуску ТОВ "Служба технічного контролю" о 13-10.

Наявність у ТОВ "Служба технічного контролю" каналізаційної насосної станції підтверджується доданим самим споживачем актом розмежування балансової належності каналізаційних мереж від 13.01.2009, де на схемі насос позначений "НС", а також Балансом водоспоживання та водовідведення ТОВ "Служба технічного контролю", де також вказано про наявність каналізаційної насосної станції.

З наведеного вбачається, що 22.11.2022 о 12-35 відбір проб стічних вод з колодязя 4/14 було здійснено саме з випуску споживача, оскільки з випуску ТОВ "Служба технічного контролю" потік був відсутній і лише після примусового запуску роботи каналізаційного насосу о 13-10 було відібрано пробу стічних вод з випуску ТОВ "Служба технічного контролю", що засвідчив його уповноважений представник у журналі-акті відбору проб стічних вод споживачів.

При цьому суд вказує, що відповідно до п. 7 розділу 1 Правил № 316, кожен споживач скидає стічні води до системи централізованого водовідведення через окремий випуск з обов`язковим облаштуванням контрольного колодязя, розташованого у місці, погодженому з виконавцем. Об`єднання випусків стічних вод від кількох споживачів може здійснюватися тільки після контрольного колодязя на випуску водовідведення кожного споживача. Скидання стічних вод субспоживачем із використанням мережі водовідведення споживача не є об`єднанням випусків стічних вод кількох споживачів.

З наведеного вбачається, що контрольний колодязь має розташовуватися на випуску водовідведення споживача.

За визначенням Правил № 316, випуск водовідведення споживача - трубопровід для відведення стічних вод від будинків, споруд, приміщень та з території споживача в мережу водовідведення.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19.04.2021 № 97) (далі - Правила № 190), виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем.

В свою чергу, п. 2 розділу ІІ Правил № 190 визначено, що мережі водопостачання та водовідведення споживача експлуатуються та обслуговуються споживачем. Обслуговування мереж споживача може здійснюватися виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення на умовах окремого договору.

З викладеного вбачається, що як обов`язок з облаштування випусків водовідведення споживача, так і обов`язок з облаштування контрольних колодязів на них з дотриманням Правил № 316 та Правил № 190 лежить саме на споживачеві.

А відтак, твердження позивача за первісним позовом в цій частині відхиляються судом як законодавчо необґрунтовані та такі, що не відповідають матеріалам справи.

В подальшому, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 22.11.2022 працівниками ДЕН був складений протокол, в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які абонент скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 1879.

Відповідно до п. 6.2.17 Правил № 1879, у разі виявлення перевищення допустимої концентрації, встановлених правилами приймання:

- у 14-денний термін з моменту відбору робочої проби стічних вод Департамент екологічного нагляду направляє абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК у стічних водах абонента та результати хімічного аналізу;

- після визначення обсягів водовідведення абонента за розрахунковий період, Департамент екологічного нагляду направляє абоненту розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК та відповідний рахунок.

Згідно з п. 6.2.1 Правил № 1879, з метою контролю якості стічних вод абонентів водоканал здійснює відбір разових проб.

Разові проби характеризують хімічний склад стічних вод.

Виявлені таким чином перевищення допустимих концентрацій (далі - ДК) забруднюючих речовин є підставою для нарахування додаткової плати згідно з цими Правилами.

Пунктом 6.2.2 Правил № 1879 визначено, що за призначенням проби поділяються на робочі, проби для Абонента та контрольні, які відбираються одночасно.

Після відбору робоча проба передається в хімічну лабораторію водоканалу для аналізу. Інформацію про хімічний склад стічних вод, відібраних на випуску абонента, абонент може одержати за телефоном в хімічній лабораторії водоканалу на другий день після відбору проби. Ці запити фіксуються у водоканалі в спеціальному журналі (п. 6.2.4 Правил № 1879).

Пунктом 6.2.5 Правил № 1879 передбачено, що проба для абонента відбирається за його бажанням. Аналіз цієї проби проводиться абонентом. Абонент може не проводити аналізу проби, погоджуючись з результатами аналізу робочої групи.

У випадку розходження результатів аналізу між лабораторіями водоканалу і абонента за ініціативою абонента аналіз контрольної (арбітражної) проби може проводитись в лабораторії водоканалу або проба може бути передана для проведення аналізу незалежній лабораторії, акредитованій у цій галузі (п. 6.2.6 Правил № 1879).

З наведеного вбачається, що Правилами № 1879 чітко визначено алгоритм дій абонента для забезпечення його прав при відборі проб та можливості подальшої перевірки результатів аналізів таких проб та проведення незалежного аналізу у випадку наявності сумнівів щодо достовірності результатів досліджень.

Однак при відборі проб 22.11.2022 абонент не виявив бажання відбирати пробу для себе, про що наявний запис у журналі-акті відбору проб стічних вод споживачів, і відповідно не проводив власний альтернативний аналіз проб стічних вод, результати якого могли б підтвердити або спростувати доводи абонента.

З огляду на наведене, судом відхиляються твердження позивача за первісним позовом в цій частині.

Відповідно до п. 5.1 Правил № 1879, ДК забруднюючих речовин у стічних водах на випусках Абонентів для скидання у міську каналізацію наведені у таблиці.

У Правилах № 1879 наведено таблицю, в якій вказано ДК забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються до міської каналізації.

Пунктом 5.4 Правил № 1879 визначено, що ДК забруднюючих речовин на випусках Абонентів, які мають договір про приймання наднормативно забруднених стічних вод, встановлюються на рівні тимчасово погоджених концентрацій.

Як встановлено судом вище, 31.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь" укладено договір №207 на послуг щодо приймання та відведення понаднормативно забруднених стічних вод споживачів.

За умовами п. 1.2. договору № 207, виробник зобов`язується забезпечити приймання та відведення понаднормативно забруднених стічних вод споживача до системи централізованого водовідведення за фактичною адресою: вул. Госпітальна, буд.4, а споживач зобов`язується сплатити вказані послуги на умовах, передбачених цим договором, та Правилами приймання стічних вод.

Відповідно до п. 2.1. договору № 207, послуги по прийманню та відведенню понаднормативно забруднених стічних вод споживача надаються виробником на підставі заявлених споживачем та погоджених виробником концентрацій забруднюючих речовин. виробник встановлює концентрацію забруднюючих речовин у стічних водах споживача та зазначає їх у додатку до цього договору (додаток №1).

Пунктом 2.2 договору № 207 визначено, що концентрація забруднюючих речовин у стічних водах споживача зазначається у додатку № 1 до цього договору.

Додатком №1 до договору № 207 тимчасово погоджені концентрації азота амонійного у розмірі 23,4 г/м (при зазначеній допустимій концентрації ДК - 20,0 г/м) та встановлений коефіцієнт кратності 0,17.

Як встановлено судом, за результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, відібраних 22.11.2022 з контрольного колодязя 4/14, виявлено перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин по двох компонентах: - вміст фосфатів становить 11,64 мг/дм, допустима концентрація - 8,00; - вміст амонію (азот амонійний) становить 58,70 мг/дм, допустима концентрація - 20,00 згідно з Правилами № 1879, однак для абонента на підставі п. 6.1 договору № 207 така допустима концентрація становить - 23,40.

Листом-повідомленням від 28.11.2022 № 15/0120-Д абонента було повідомлено про результати хімічних аналізів стічних вод, які ним скидалися у систему міської каналізації, та надано копію протоколу відповідних вимірювань.

Відповідно до п. 7.5 Правил №1879, плата за скид абонентом стічних вод з перевищенням ДК, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього аналізу, проведеного водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих абонентом за цей період з даного об`єкта.

Відповідно до пункту 7.2 Правил № 1879, при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються абонентами у міську каналізацію, порівняно з встановленими ДК забруднюючих речовин, абоненти сплачують водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми.

Оскільки попередній відбір проб стічних вод здійснювався більш ніж за три місяці до відбору проби 22.11.2022, у якій зафіксовано перевищення ДК, обсяг скинутих абонентом стічних вод вираховується за три попередні місяці (90 днів), а саме з 25.08.2022 по 22.11.2022.

Абонентом за період з 25.08.2022 по 22.11.2022 скинуло стічних вод до міської каналізаційної мережі в обсязі 6 130 м/куб.

Відтак, плата за скид стічних наднормативних забруднень розраховується за наступною формулою - Плата за скид наднормативних забруднень = Нп * Vпз * Кк, де Нп - норматив плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (встановлюється на рівні частки тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 куб. м стічних вод з вмістом забруднень у межах, установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин, відповідно до абз. 2 п. 7.2 Правил № 1879), який становить 59% від затвердженого тарифу на послуги водовідведення. Vпз - обсяг скинутих наднормативно забруднених стічних вод; Кк - коефіцієнт кратності. Норматив плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень (Нп).

При цьому, суд вказує, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 22.12.2021 № 2842, з 01.01.2022 тариф на послуги водовідведення становить 11,85 грн (без податку на додану вартість) за 1 куб.м.

Оскільки частка тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах, установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин становить 59% від затвердженого тарифу на послуги водовідведення Нп складає 6,99 грн (без ПДВ) (11,85 грн * 59%).

Обсяг скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Vпз): Vпз = 6 130 куб.м. (обсяг скинутих абонентом стічних вод за період з 25.08.2022 по 22.11.2022).

При цьому, згідно інформації щодо об`єкта водовідведення, а саме копії витягу з паспорту водного господарства, з КК 4/14 скидається 72% стічних вод. Кк по колодязю 4/14 = 1,96.

Отже, плата за скид абонентом наднормативно забруднених стічних вод розраховується за формулою (Нп * Vпз * Кк) та складає: 72 561,71 грн = (6,99*(6 130 * 72%)*1,96) + 20% (ПДВ).

Таким чином, розмір грошових коштів, з урахуванням коефіцієнту кратності, що підлягають стягненню з абонента за скид ним стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин у стічних водах, виявлених при відборі проби 22.11.2022, становить 72 561,71 грн.

Крім того, за наведеним у Законі України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції, що діяла в період спірних взаємовідносин), централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Відповідно до п. 1.3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.03.2016 № 302 (у редакції постанови НКРЕКП 14.03.2019 № 339), тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення - вартість одиниці (1 куб. м) централізованого водопостачання чи централізованого водовідведення відповідної якості як грошовий вираз суми планованих економічно обґрунтованих витрат, планованого прибутку, коригування витрат базового та звітного періоду (компенсація або зменшення витрат) та зменшення складових тарифу, що передбачалися для здійснення заходів інвестиційної програми.

Таким чином, розмір тарифу на водовідведення є розрахунковою величиною, яка визначається індивідуально для кожного підприємства, виходячи із специфіки та особливостей його виробничих потужностей, очисних споруд, об`ємів наданих послуг тощо.

У складі тарифу на послугу з централізованого водовідведення частина витрат на безпосереднє очищення 1 куб. м стічних вод нормативного складу (з вмістом забруднень у межах, установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин) у виробничому процесі ПрАТ "АК "Київводоканал" становить 59% від усіх складових витрат на виробництво та надання послуги з централізованого водовідведення.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 22.12.2021 № 2842, з 01.01.2022 тариф на послуги водовідведення становить 11,85 грн (без податку на додану вартість) за 1 куб.м.

Оскільки частка тарифу на послуги водовідведення, яка відповідає вартості очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах, установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин становить 59% від затвердженого тарифу на послуги водовідведення при нарахуванні плати за скид стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин норматив плати складає 6,99 грн (без ПДВ) (11,85 грн * 59%).

Натомість набрали чинності Правила № 316 та Порядок визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316.

Відповідно до п. 4 розділу 1 Правил № 316, на підставі цих Правил виконавець розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення.

Місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виконавців та споживачів.

Правила № 1879 були відповідним чином погоджені із належними територіальними підрозділами Міністерства екології та природних ресурсів України та Міністерства охорони здоров`я України.

Підставою для втрати чинності нормативно-правового акту є, зокрема, скасування нормативно-правового акту органом, що його затвердив, чи органом вищого рівня відповідно до його повноважень, визнання нормативно-правового акта за рішенням суду нечинним внаслідок його невідповідності закону чи іншому нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Таким чином, Правила № 1879 не суперечать вимогам закону, оскільки на момент відбору проб і здійснення нарахування плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин вони не були скасовані, визнані недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству.

При цьому, формула, за якою визначається коефіцієнт кратності при нарахуванні плати за скид стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин, визначена пунктом 7.4 Правил № 1879 та повністю відповідає тій, що наведена у пункті 11 Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316.

З огляду на наведене вище, судом відхиляються твердження позивача за первісним позовом в цій частині.

Листом-попередженням від 19.01.2023 абоненту направлені розрахунок від 22.11.2022 № 15/Д207-02/089-11-2022 нарахувань плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та рахунок на оплату від 02.01.2023 № 06000005.

Відповідно до пункту 6.2.18 Правил № 1879, абонент зобов`язаний оплатити наданий Водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання.

Станом на дату розгляду справи судом, позивач за первісним позовом в порушення п. 6.2.18 Правил № 1879 кошти, нараховані за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин по відбору проб стічних вод від 22.11.2022 у розмірі 72 561,71 грн не сплатив.

Таким чином судом встановлено, що нарахування позивачу за первісним позовом, додаткової величини плати за скидання стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 72 561,71 грн за розрахунком 15/Д207-02/089-11-2022 від 22 листопада 2022 року є правомірним, більш того, такий обов`язок покладено на відповідача за первісним позовом законодавством, а відтак у суду відсутні правові підстави для зобов`язання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" припинити зловживання правом та скасовувати вказані нарахування.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, прокладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a>.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом вище, з метою контролю якості стічних вод, що надходять від абонента у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду ПрАТ "АК "Київводоканал" (далі - ДЕН), в присутності представника споживача, 22.11.2022 був здійснений відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4, з контрольного колодязя 2/12 (перевищень не виявлено) та контрольного колодязя 4/14 (виявлено перевищення) для вимірювання показників їх складу та властивостей.

За результатами лабораторних досліджень проб стічних вод, відібраних 22.11.2022 працівниками ДЕН був складений протокол, в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які абонент скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 1879.

Відповідно до п. 6.2.17 Правил № 1879, у разі виявлення перевищення допустимої концентрації, встановлених правилами приймання:

- у 14-денний термін з моменту відбору робочої проби стічних вод Департамент екологічного нагляду направляє абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК у стічних водах абонента та результати хімічного аналізу;

- після визначення обсягів водовідведення абонента за розрахунковий період, Департамент екологічного нагляду направляє абоненту розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК та відповідний рахунок.

За змістом п. 7.4. Правил № 1879, якщо встановлений факт одночасного скиду до міської каналізації кількох забруднень у концентраціях, що перевищують ДК, коефіцієнт кратності КК визначають за формулою: Сфi - фактична концентрація в стічних водах Абонента i-тої речовини; ДКi - допустима концентрація i-тої речовини, яку встановлено Правилами або Умовами на скид для абонента. Загальний коефіцієнт кратності з урахуванням перевищення допустимої концентрації кількох речовин та інших порушень не може бути більше ніж 10. Якщо за розрахунком КК виходить більше ніж 10, то приймається КК = 10.

Згідно з п. 7.5. Правил № 1879, плата за скид абонентом стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього відбору разової проби, проведеного водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих абонентом за цей період з даного об`єкта.

Так, на підставі вказаних положень Правил № 1879 у розрахунку № 15/207-02/089-11-2022 від 22.11.2022, виробник розрахував відповідачеві за зустрічним позовом плату за скидання стічних вод до міської мережі за три попередні місяці, а саме з 25.08.2022 по 22.11.2022, відповідно до зафіксованих у цей період обсягів 6 130 м.куб. скиду стічних вод до міської каналізації мережі, розмір якої становить 72 561,71 грн.

Статтею 44 Водного кодексу України визначені обов`язки водокористувачів, які зобов`язані, зокрема, дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання забруднюючих речовин. Згідно із статтею 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Згідно з п. 4.5 договору, за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин абонент сплачує додаткову плату, передбачену чинними законодавством.

Як встановлено п. 6.2.17. Правил № 1879, у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених Правилами, Водоканал: у 14-денний строк з моменту відбору робочої проби направляє абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах абонента та результати хімічного аналізу; після визначення обсягів водовідведення абонента за розрахунковий період направляє абоненту розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та відповідний рахунок.

Листом-попередженням від 19.01.2023 абоненту направлені розрахунок від 22.11.2022 № 15/Д207-02/089-11-2022 нарахувань плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та рахунок на оплату від 02.01.2023 № 06000005.

Відповідно до пункту 6.2.18 Правил № 1879, абонент зобов`язаний оплатити наданий водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання.

Станом на дату розгляду справи судом, відповідач за зустрічним позовом в порушення п. 6.2.18 Правил № 1879 кошти, нараховані за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин по відбору проб стічних вод від 22.11.2022 у розмірі 72 561,71 грн не сплатив.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 920/730/16, плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі Договору та визначених законодавчих приписів, а не оперативно - господарською санкцією.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач за зустрічним позовом, всупереч п. 6.2.18 Правил № 1879 та умовам договору, своє зобов`язання зі своєчасної оплати за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин не виконав. Доказів сплати боргу у сумі 72 561,71 грн відповідачем за зустрічним позовом не надано, а матеріали справи не містять. Строк оплати є таким, що настав.

У зв`язку з простроченням Товариством з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь", Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить стягнути 2 735,40 грн 3% річних та 3 995,04 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, а саме, у розмірі 3 995,04 грн інфляційних втрат та 2 735,40 грн 3% річних, відповідно за визначений позивачем період.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Русь"</a> (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 4, ідентифікаційний код 35534818) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 72 561 (сімдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят одна) грн 71 коп., 3% річних у розмірі 2 735 (дві тисячі сімсот тридцять п`ять) грн 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 995 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 04 коп. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.12.2024.

Суддя О.В. Мандриченко