Рішення

від 19.12.2024 по справі 910/1216/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2024Справа № 910/1216/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1216/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт"

до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 1177092,01 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - відповідач) про стягнення 1177092,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором №178/Ф від 10.10.2016 року не компенсував понесені позивачем витрати, пов`язані зі сплатою за користування земельною ділянкою у розмірі 1177092,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 відкрито провадження у справі №910/1216/24 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

22.02.2024 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з підстав того, що позивачем всупереч вимог чинного законодавства та умов договору не надано документального підтвердження понесених витрат саме по конкретно визначеній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:119:0005 за адресою: вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва.

28.02.2024 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:119:0005 за адресою: вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва є земельною ділянкою комунальної власності і на виконання вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, ТОВ "Гамма Консалт" кожного року у строк, передбачений Податковим кодексом України, подає до Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з плати за землю. Таким чином, подана декларація у відповідності до приписів податкового законодавства за місцезнаходженням земельної ділянки є підтвердженням того, що позивач несе витрати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:119:0005.

Відповідач своїм право на подання заперечень як то передбачено статтею 167 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" (сторона 1) та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (сторона 2) укладено договір №178/Ф, предметом якого є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною з сторін своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених в договорі.

Згідно з пунктом 1.2 договору за цим договором сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації. Зазначені документи повинні бути передані стороні 2 не пізніше 01 жовтня 2017 року.

У преамбулі договору визначено, що земельна ділянка - земельна ділянка площею 30087 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:91:119:0005), що розташована по вулиці Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва; об`єкт договору - це житлово-офісний комплекс з об`єктами соціального побуту та вбудованим паркінгом по вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва (ІІІ черга будівництва), будівництво якого буде здійснюватись у відповідності до умов договору та згідно з проектною документацією.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що сторона 1 протягом дванадцяти місяців з моменту укладення договору, але не пізніше 01.10.2017, зобов`язується у встановленому законодавством порядку оформити право на користування земельною ділянкою з цільовим призначенням земельної ділянки таким, що дозволяє багатоповерхове житлове будівництво на земельній ділянці, отримати містобудівні умови та обмеження для такого будівництва. Зазначені документи повинні бути передані стороні 2 не пізніше 01.10.2017.

За умовами пункту 2.2 договору сторона 1 у встановленому законодавством порядку (в тому числі на підставі "Положення про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд", затвердженим Постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 №16) забезпечує виконання функцій замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним договором, а саме: здійснює функції землекористувача земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 3.1 договору сторона 2 здійснює фінансування у повному обсязі всього комплексу робіт, пов`язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію об`єкта, включаючи пайовий внесок на розвиток інфраструктури населеного пункту, крім витрат, зазначених у пункті 3.2.2 цього договору. Вартість будівництва складається із сум всіх витрат сторін, пов`язаних з виконанням цього договору.

Положеннями підпункту 3.2.2 договору погоджено, що до витрат сторони 1 по реалізації проекту за цим договором належать: витрати пов`язані з оформленням земельної ділянки; витрати пов`язані з оформленням та набуттям об`єкту нерухомості; витрати на виконання п. 2.2.2 договору.

У свою чергу, сторона 2 компенсує стороні 1 витрати в розмірі 1/4 (одна четверта) від загальної суми витрат, понесених стороною 1 на плату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво об`єкту за цим договором, з моменту виконання умов пункту 2.1 договору і до здачі об`єкта в експлуатацію. Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів стороні 1 протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання стороною 1 документального підтвердження понесених витрат (пункт 3.5 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 7.1 договору).

08.09.2017 року сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору №178/Ф від 10.10.2016, якою, зокрема, пункти 3.5, 3.6 договору виклали в наступній редакції: "Сторона 2 компенсує стороні 1 витрати в розмірі 1/2 (одна друга) частина від загальної суми витрат, понесених стороною 1 на плату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво об`єкту за цим договором, з моменту виконання умов пункту 2.1 договору і до здачі об`єкта в експлуатацію. Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів стороні 1 протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання стороною 1 документального підтвердження понесених витрат (пункт 3.5). Сторона 2 компенсує стороні 1 витрати, понесені стороною 1 на виконання п.3.2.2 договору, у розмірі 5000000 грн. Компенсація здійснюється після виконання умов пункту 2.1, пп. 2.2.2 п. 2.2 договору та отримання дозволу на будівельні роботи по будівництву об`єкту шляхом перерахування коштів стороні 1 протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання (надсилання) стороною 1 на адресу сторони 2 відповідної вимоги (пункт 3.6)".

31.03.2017 року між Київською міською радою (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-Інвест" (первісний орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного між орендодавцем та первісним орендарем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., 31.03.2017 за реєстровим №232, згідно з умовами якого замінено сторону по договору оренди "Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛ-Інвест" на сторону "Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт".

Згідно з п.2 договору підпункти 2.1, 2.2 пункту 2 договору оренди викладено в наступній редакції: "Об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішень Київської міської ради від 26.07.2007 за №65/1899, від 23.02.2017 за №1008/2012 та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:91:119:0005; місце розташування - вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва; цільове призначення - 02.07 для іншої житлової забудови; вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об`єктами соціального побуту та вбудованим паркінгом; розмір (площа) - 3,0087 (три цілих вісімдесят сім десятитисячних) га (пункт 2.1). Відповідно до витягу із технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 15.03.2017 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки на дату укладення Договору становить 108 931 550 грн. 44 коп. (пункт 2.2)"

Відповідно до п.3 договору підпункт 4.7 пункту 4 договору оренди викладено в такій редакції: "Орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на рахунок 33216812700011, код 18010600 ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019. Одержувач: УДКСУ в Шевченківському р-ні м. Києва, код ЄДРПОУ 37995466. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов`язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку".

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №84009218 від 31.03.2017 орендарем земельної ділянки за адресою: вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:91:119:0005, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №178/Ф від 10.10.2016, позивач направив відповідачу лист вих. №010 від 27.09.2023 відповідно до якого просив сплатити заборгованість, зокрема, за додатковою угодою № 2 від 08.09.2017 до договору №178/Ф від 10.10.2016 щодо компенсації вартості оренди земельної ділянки залишок за лютий 2022 року, січень-березень та частково квітень 2023 року у розмірі 1972846,18 грн, додавши до листа платіжні доручення у підтвердження сплати позивачем орендної плати за землю та рахунки на оплату.

03.10.2023 року позивач направив відповідачу лист вих. №012 відповідно до якого просив сплатити заборгованість, зокрема, за додатковою угодою № 2 від 08.09.2017 до договору № 178/Ф від 10.10.2016 щодо компенсації вартості оренди земельної ділянки залишок за квітень, травень, червень та частково липень 2023 року у розмірі 2234184,02 грн, додавши до листа платіжні доручення у підтвердження сплати позивачем орендної плати за землю та рахунки на оплату.

Проте, відповідачем належним чином свої зобов`язання за договором №178/Ф від 10.10.2016 щодо своєчасної та повної компенсації витрат за користування земельною ділянкою у спірний період, на якій здійснюється будівництво об`єкту не виконано, у зв`язку з чим виник борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" в загальній сумі 1177092,01 грн.

16.01.2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1, в якій просив відповідача сплатити заборгованість за договором щодо компенсації вартості оренди земельної ділянки у розмірі 1177092 грн. 01 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 16.01.2024, фіскального чеку, накладної, однак відповідач оплату не здійснив, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, укладаючи договір №178/Ф від 10.10.2016 сторони засвідчили їх волю щодо виникнення взаємних прав та обов`язків і згідно приписів статті 11 Цивільного кодексу України між сторонами виникли взаємні зобов`язання відповідно до змісту укладеного договору, що підлягають виконанню згідно умов договору та норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України. Питання плати за користування землею врегульовано Податковим кодексом України.

За змістом положень статей 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як встановлено судом, орендарем земельної ділянки за адресою: вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:91:119:0005 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №84009218 від 31.03.2017.

Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковий платіж, за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Згідно з п.п.269.1.2 п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Отже, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" є орендарем земельної ділянки за адресою: вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:91:119:0005, у відповідності до вимог Податкового кодексу України воно є платником плати за вказану земельну ділянку.

Підпунктом 14.1.178 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах, зокрема, 20 відсотків (п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України)

Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною (п.194.1 ст. 194 Податкового кодексу України)

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" за період з 01.02.2022 по 13.10.2022 та за період з 01.01.2023 по 12.01.2024 було сплачено на користь ГУК у Шевченківському р-ні м. Києва орендну плату за землю у загальному розмірі 4439191,87 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача та платіжними інструкціями наявними в матеріалах справи.

При цьому, на виконання вимог Податкового кодексу України позивачем було складено та подано податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік, а саме: земельної ділянки за адресою: вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:91:119:0005.

Пунктами 3.5, 3.6 договору №178/Ф від 10.10.2016, в редакції додаткової угоди №2 від 08.09.2017, встановлено, що сторона 2 компенсує стороні 1 витрати в розмірі 1/2 (одна друга) частина від загальної суми витрат, понесених стороною 1 на плату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво об`єкту за цим договором, з моменту виконання умов пункту 2.1 договору і до здачі об`єкта в експлуатацію. Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів стороні 1 протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання стороною 1 документального підтвердження понесених витрат.

Таким чином, зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" є платником податку на додану вартість та за період 2022-2023 роки здійснило внесення плати за землю у загальному розмірі 4439191 грн 87 коп., відповідно до п. 3.5 договору №178/Ф від 10.10.2016 та вимог ПК України, відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу витрати в розмірі 1/2 (одна друга) частини від загальної суми витрат, понесених стороною 1 на плату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво об`єкту за цим договором, тобто у розмірі 2663515,12 грн, з урахуванням ПДВ.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

На виконання умов договору №178/Ф від 10.10.2016 позивачем були надіслані на адресу відповідача документи на підтвердження понесених витрат разом з претензією №1 від 16.01.2024 року, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 16.01.2024, фіскального чеку, накладної. При цьому, суд не приймає до уваги листи позивача №010 від 27.09.2023 року, №012 від 03.10.2023 року, оскільки матеріали справи не містять доказів їх направлення на адресу відповідача.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, враховуючи узгоджені сторонами умови договору №178/Ф від 10.10.2016, обов`язок відповідача з компенсації понесених позивачем витрат за період 2022 - 2023 роки на момент розгляду даної справи настав.

Втім, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач в рахунок компенсації понесених позивачем витрат на внесення плати за землю перерахував лише 1486423,09 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 і не заперечується відповідачем, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, виник борг у Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" за договором №178/Ф від 10.10.2016 в розмірі 1177092,01 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" у розмірі 1177092,01 грн відповідачем до суду не надано.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та належної виплати компенсації, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання взятих на себе зобов`язань з компенсації понесених позивачем витрат на внесення плати за землю та відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не доведено витрати на сплату земельного податку за користування земельною ділянкою кадастровий номер - 8000000000:91:119:0005, оскільки вони спростовуються вищевикладеним.

Так, обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №910/14817/22, від 05.12.2023 у справі №920/659/22, від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

На підтвердження виконання умов договору оренди земельної ділянки та внесення у період з 01.02.2022 по 13.10.2022 та у період з 01.01.2023 по 12.01.2024 плати за земельну ділянку на загальну суму 4439191,87 грн, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" надано виписки по рахунку позивача та платіжні інструкції. При цьому, на виконання вимог Податкового кодексу України позивачем було складено та подано податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік, а саме: земельної ділянки за адресою: вул. Глибочицька, 43 у Шевченківському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:91:119:0005.

У той час як відповідач, заперечуючи з приводу вказаних обставин, жодних доказів не надав.

Відтак, за результатом оцінки наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що цілком вірогідним є факт належного внесення плати саме за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:119:0005.

Не приймає до уваги суд і доводи відповідача про безпідставність включення позивачем до суми відшкодування витрат на внесення плати за землю суми податку на додану вартість, оскільки як встановлено вище Товариство з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" є платником податку на додану вартість згідно зазначених вище приписів Податкового кодексу України, а відтак оскільки за період 2022-2023 роки позивач здійснив оплату вартості оренди землі у загальному розмірі 4439191 грн 87 коп. відповідно до умов договору у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачу витрати в розмірі 1/2 (одна друга) частини від загальної суми витрат, понесених стороною 1 на плату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво об`єкту за цим договором та 20% податку на додану вартість.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 1177092,01 грн задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омельяновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамма Консалт" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, оф. 44-А; ідентифікаційний код 40484869) заборгованість у розмірі 1177092 (один мільйон сто сімдесят сім тисяч дев`яносто дві) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 17656 (сімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 38 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2024.

СуддяТ.В. Васильченко