Рішення

від 19.12.2024 по справі 911/139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/139/24

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/139/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет ТК» (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 100/31, кв. 103)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ 2019» (07450, Київська область, Броварський р-н, с. Плоске, вул. Гагаріна, 73-Б)

про стягнення 96648,70 грн

без повідомлення (виклику) сторін.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаркет ТК» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ 2019» (далі відповідач) про стягнення 96648,70 грн основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач протягом січня-лютого 2022 поставив відповідачу товари на загальну суму 139248,70 грн, на підтвердження чого позивач надає до позовної заяви відповідні видаткові та податкові накладні, однак відповідач поставлені йому товари оплатив лише частково в сумі 42600,00 грн, у зв`язку з чим основний борг відповідача становить 96648,70 грн

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2024 у справі №911/139/24 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/139/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ст.250 Господарського процесуального кодексу України, без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 26.02.2024 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 16.03.2024, що підтверджується онлайн трекінгом поштового відправлення №0600094027290, за яким на адресу відповідача надіслано зазначену ухвалу про відкриття провадження у справі №911/139/24 від 26.02.2024.

В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 26.02.2024 строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Позивачем у період з грудня 2021 по лютий 2022 поставлено відповідачу товар на загальну суму 142301,40 грн, що підтверджується видатковими накладними від 29.12.2021 №291221 на суму 13886,40 грн, від 13.01.2022 №130103 на суму 12804,00 грн, від 13.01.2022 №130104 на суму 14454,60 грн, від 13.01.2022 №130105 на суму 13063,20 грн, від 24.01.2022 №240108 на суму 12009,00 грн, від 24.01.2022 №240109 на суму 14877,00 грн, від 24.01.2022 №240110 на суму 6868,80 грн, від 25.01.2024 №250117 на суму 8473,20 грн, від 25.01.2022 №250118 на суму 9468,60 грн, від 25.01.2022 №250119 на суму 11364,60 грн, від 07.02.2022 №070201 на суму 9117,60 грн, від 07.02.2022 №070202 на суму 9030,60 грн, від 18.02.2022 №180216 на суму 6883,80 грн та відповідними податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Перелічені видаткові накладні підписані з боку позивача та відповідача, а їх підписи скріплені печатками сторін.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в підтвердження чого позивач надав копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 по контрагенту відповідачу за грудень 2021, банківські виписки з рахунку позивача в АТ «Райффайзен Банк» за період з 01.01.2022 по 09.09.2023 та за період з 01.01.2023 по 07.09.2023.

Таким чином, частково неоплаченим відповідачем залишився товар, поставлений позивачем за видатковою накладною від 29.12.2021 №291221, на суму 10833,70 грн та поставлений позивачем у період з січня по лютий 2022, на загальну суму 85815,00 грн, що разом складає 96648,70 грн.

Оскільки відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.09.2023, в якій у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, просив погасити наявний у відповідача борг за отриманий товар у розмірі 96648,70 грн у десятиденний строк, з моменту отримання претензії. На підтвердження направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем додано до матеріалів позовної заяви копію фіскального чеку «Укрпошта» від 13.09.2023 та скріншот монітору про направлення на електронну адресу відповідача, зокрема, вказаної претензії.

Проте відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення, суму боргу позивачу не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання, що надає позивачу право стягнення з відповідача суми боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 96648,70 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не запереченою та належним чином не спростованою, а отже такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на задоволення позову витрати позивача зі сплати судового збору відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет ТК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ 2019» про стягнення 96648,70 грн основного боргу задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШБУ 2019» (07450, Київська область, Броварський р-н, с. Плоске, вул. Гагаріна, 73-Б, ідентифікаційний код 42928632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет ТК» (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 100/31, кв. 103, ідентифікаційний код 38371602) 96648 (дев`яносто шість тисяч шістсот сорок вісім) грн 70 коп. основного боргу та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.12.2024.

Суддя О.О. Третьякова