Рішення

від 17.12.2024 по справі 911/2760/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2760/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та проведенням судового засідання матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора

до Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс УКР», Київська обл., Бориспільський р-н., с. Мартусівка

про стягнення заборгованості

представники:

від позивача Юрченко Н.

від відповідача Петрик С.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» б/н від 11.10.2024 року (вх. №3768 від 17.10.2024) (далі позивач) до Дочірнього підприємства «Квенберг Логістикс УКР» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором №02.1.2-25-224 від 19.05.2009 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у розмірі 354614,83 грн., з яких 225851,66 грн. основного боргу, 101191,44 грн. пені, 8310,37 грн. 3% річних та 19261,36 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 14.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2760/24 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Судове засідання призначено на 12.11.2024 року.

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив б/н від 29.10.2024 року (вх. №12124/24 від 30.10.2024), в якому відповідач проти позову заперечує та клопотання б/н від 29.10.2024 року (вх. №12125/24 від 30.10.2024) про долучення доказу - сертифікату ТПП України.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 04.11.2024 року (вх. №12388/24 від 05.11.2024).

Також, від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення б/н від 08.11.2024 року (вх. №12611/24 від 08.11.2024) на клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи сертифікату ТПП України.

Ухвалою суду від 12.11.2024 року клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказу задоволено; долучено до матеріалів справи докази; відкладено судове засідання на 17.12.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2024 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору у судовому засіданні 17.12.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (за договором - балансоутримувач) та Дочірнім підприємством «Квеєнбергер Україна» (далі орендар) 19.05.2009 укладено Договір №02.1.2-25-224 про надання комунальних послуг для орендованого приміщення (надалі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого (у редакції Додаткової угоди №3 від 02.01.2020) у зв`язку з наданням Орендарю в строкове платне користування державного нерухомого майна нежитлового приміщення № 90, площею 25,0 кв.м, на 2-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу для розміщення офісу щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом (без права здійснення брокерської, в тому числі митної), (далі Майно) Балансоутримувач надає, а Орендар отримує та оплачує наступні послуги (надалі Послуги): відшкодування витрат вартості послуги з поводження з побутовими відходами; - утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП МА «Бориспіль»; побутові відходи та великогабаритні відходи за 1 куб.м.; вода, використана для прибирання одного кв.м приміщення самостійно; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за 1 Гкал; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника за місяць; - створення та підтримання Балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення Орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль»; - відшкодування вартості спожитої електричної енергії; Орендар щорічно сплачує Балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду Майна. Сума компенсації розраховується пропорційно площі орендованого Майна. Сплата відбувається після отримання рахунку-фактури в термін, визначений п.2.2.1 Договору (п.п.1.1.3 Договору).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди №2 від 16.09.2011 до Договору, сторонами змінено назву Договору з «про надання комунальних послуг для орендованого приміщення» на «про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю».

Крім того, згідно п.1 Додаткової угоди №1 від 09.12.2010 до Договору, змінено назву орендаря на Дочірнє підприємство «Квенбергер Логістикс УКР», яке є правонаступником Дочірнього підприємства «Квеєнбергер-Україна».

Розмір оплати за Послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат Балансоутримувача, пов`язаних з обсягом Послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України (п.1.4 Договору).

Позивачем зазначено, що листами від 04.01.2022 № 19-22/1-160, від 12.01.2022 № 19-22/1-406, від 31.03.2023 №25-22/1-130, від 13.10.2023 № 25-22/1-574, від 21.08.2024 № 25-22/1-64 Балансоутримувачем змінено вартість послуг, що надаються згідно умов Договору про що було повідомлено Орендаря.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2 Договору визначено, що Аеропорт відповідно до умов Договору зобов`язаний надавати Орендарю послуги, визначені договором, забезпечувати технічну можливість для під`єднання обладнання Орендаря до електричних мереж Балансоутримувача та передачі Клієнту електричної енергії в межах 5 кВт потужності на 3 класі напруги.

Згідно п. 2.1.6. Договору, Балансоутримувач зобов`язаний щомісяця до 10 числа місяця, виставляти Клієнту рахунок за надані Послуги за звітний місяць (надалі Рахунок) та складати Акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі Акт), який є контрольним та звітним документом Сторін щодо надання-отримання Послуг та їх якості.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Клієнт зобовязується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаним Сторонами. Акт підписується керівниками Сторін або призначеними керівниками повноваженими особами, за умови надання документів про підтвердження таких повноважень. Підписання Акту Орендарем є підтвердженням відсутності претензії до якості наданих Послуг.

Як зазначено позивачем, на виконання умов Договору, ним виставлено рахунки-фактури та складено Акти приймання-здачі за надані послуги у період січень 2022 року - грудень 2022 року, січень 2023 - грудень 2023 року, січень 2024 липень 2024 року, які не були сплачені відповідачем, у зв`язку із чим, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 225851,66 грн.

Зазначені рахунки-фактури та акти приймання здачі виконаних послуг відправлено відповідно до реєстру виданих/отриманих оригіналів документів, направлені Балансоутримувачем Орендарю засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» і отримані Орендарем, що підтверджується копіями електронних Універсальних документів до кожного з електронних відправлень окремо з використанням гарантованої доставки. Крім того, рахунки-фактури та акти приймання здачі виконаних послуг направлено на поштову адресу Орендаря (докази надіслання додано до матеріалів справи).

Однак, в порушення п. 2.2.1 Договору, Акти приймання-здачі отриманих послуг не були повернуті відповідачем в бухгалтерію ДП МА «Бориспіль», проте, зі слів позивача, відповідно до умов п.2.2.1 Договору вони вважаються підписаними Сторонами.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензії від 27.02.2023 року №35-28/5-43, від 07.09.2023 №35-28/5-213 з вимогою сплатити заборгованості, однак, зазначені претензії повернуто відділенням «Укрпошта» за закінченням терміну зберігання, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 225851,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем за період січень 2022 року - грудень 2022 року, січень 2023 - грудень 2023 року, січень 2024 липень 2024 року надано відповідачу послуги на загальну суму 225851,66 грн., що підтверджується складеними актами приймання-здачі виконаних послуг, а також, виставленими рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Рахунки-фактури та Акти приймання-здачі робіт (виконаних послуг) направлені позивачем відповідачу за допомогою програмного забезпечення М.E.Doc. і отримані Орендарем, що підтверджується копіями електронних Універсальних документів до кожного з електронних відправлень окремо з використанням гарантованої доставки. Крім того рахунки-фактури та акти приймання здачі виконаних послуг були направлені на поштову адресу Орендаря (докази надіслання додано до позовної заяви).

Відповідно до п. 2.2.1 Договору, Клієнт зобов`язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата Рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт не буде повернутий Балансоутримувачу, він вважається підписаним Сторонами. Акт підписується керівниками Сторін або призначеними керівниками повноваженими особами, за умови надання документів про підтвердження таких повноважень. Підписання Акту Орендарем є підтвердженням відсутності претензії до якості наданих Послуг.

За умовами Договору, акт приймання-здачі виконаних послуг є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості (п. 2.1.6 Договору).

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач не надав суду доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт, суд дійшов висновку, що вказані акти, у відповідності до п. 2.2.1 Договору, вважаються підписаними сторонами.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України та п.п. 1.3, 2.2.1 Договору, відповідач повинен оплатити надані йому, відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період січень 2022 року - грудень 2022 року, січень 2023 - грудень 2023 року, січень 2024 липень 2024 року послуги у сумі 225851,66 грн.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 225851,66 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання послуг позивачем відповідачу документально підтверджено, тому, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 225851,66 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 101191,44 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожним рахунком-фактурою, з урахуванням періодів нарахування, згідно виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Клієнт зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, умовами Договору сторонами узгодили нарахування пені з вказівкою на період, включаючи день оплати, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно здійснено розрахунок пені за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо нарахування позивачем пені в порушення п. 6 ст. 232 ГК України, а клопотання про застосування строків позовної давності стосовно вимог про стягнення пені не підлягає задоволенню з огляду на вищевикладене.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 101191,44 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 8310,37 грн. 3% річних та 19261,36 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним рахунком-фактурою з урахуванням періодів нарахування, згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 8310,37 грн. та інфляційних втрат у сумі 19261,36 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як зазначено відповідачем, ним на адресу позивача надсилався лист від 19.03.2022 №119/03, в якому відповідач посилався на те, що через форс-мажорні обставини не має змоги користуватись орендованими приміщеннями, а за місцем оренди відсутні працівники відповідача та просив зупинити нарахування за Договором від 19.05.2009 року №02.1.2-25-224.

Позивач листом від 10.06.2022 №01-22-476 повідомив відповідача про безпідставність його вимог.

В подальшому, відповідач листом від 25.08.22 №253/03 (вх. 01-16-2680 від 29.08.22) звернувся до позивача з пропозицією не нараховувати та не виставляти рахунки на оплату комунальних послуг з 24.02.2022 за Договором.

Позивач листом від 27.09.2022 (докази надіслання додано до матеріалів справи) надіслав на адресу відповідача для підписання проект додаткової угоди №4 до Договору щодо тимчасового припинення, починаючи з 24.02.2022, надання наступних послуг: забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - за місяць; вода, використана для прибирання 1 кв. м приміщення самостійно - за місяць; відшкодування витрат вартості послуги з поводження з побутовими відходами - за 1 куб. м; утримання контейнерів для побутових відходів та контроль за вивозом побутових відходів з території ДП МА «Бориспіль» - побутові відходи та великогабаритні відходи - за 1 куб. м. Однак, підписана додаткова угода № 4 до Договору позивачу повернута не була, що під час розгляду справи не спростовано сторонами, доказів протилежного відповідачем не подано.

Щодо посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за Договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу Сторону протягом 10 днів з моменту настання Форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну Сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому. Якщо дія форс-мажору триває більше 30 днів кожна з Сторін має право на розірвання Договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу Сторону не пізніше, як за 14 днів до розірвання (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.5.4 Договору, достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Однак, відповідачем доказів дотримання п.п. 5.2, 5.4 Договору до матеріалів справи не подано. Матеріали справи не містять ані повідомлення відповідача позивачу про настання форс-мажорних обставин, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю у зв`язку з чим, суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Суд звертає увагу відповідача, що існування листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань з відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, а відтак, вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за Договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

Щодо тверджень відповідача про безпідставну зміну ціни на послуги що надаються за умовами Договору, суд зазначає наступне.

Пунктом п.1.9 Договору передбачено, що ціни на послуги можуть змінюватися позивачем у разі зміни витрат Аеропорту, пов`язаних з надання послуг та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, Аеропорт зобов`язаний повідомити Клієнта у письмовій формі (рекомендованим листом або вручити уповноваженій особі під розписку) не пізніше, ніж за 15 днів до введення їх в дію, а Клієнт зобов`язаний прийняти їх для розрахунків.

Позивачем на адресу відповідача надсилались листи про зміну цін на послуги від 29.12.2022 №37-22-186, від 31.03.2023 №25-22/1-130, від 21.08.2024 №25-22/1-64, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, та відміткою про отримання представником відповідача від 03.01.23, від 11.04.23 та від 16.09.24. Лист від 13.10.2023 року №25-22/1-574 надіслано позивачем відповідачу за допомогою електронної пошти з гарантованою доставкою, що підтверджується відповідною роздруківкою.

Щодо посилань відповідача на неможливість користування орендованим майном суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пп. 4-2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору оренди спірного приміщення, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує орендувати спірне приміщення та не обмежений у своїх правах на використання даних приміщень.

Суд враховує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» застосовується до договорів оренди державного майна щодо звільнення орендарів від орендної плати. При цьому, суд зазначає, спірні послуги - не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість корелюється з обсягами фактичного споживання, відтак, враховує стан господарської діяльності відповідача.

Посилання відповідача на обмежене користування орендованим приміщенням, без підтвердження цієї обставини належними доказами, зокрема, письмової відмови в допуску до орендованого приміщення, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань за Договором, у тому числі - в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Усі інші твердження та заперечення відповідача уважно розглянуті та досліджені судом, однак вони не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс УКР» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Квенбергер Логістикс УКР» (08343, Київська область, Бориспільський район, село Мартусівка, вул. Промислова, будинок 72, код ЄДРПОУ 30455653) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 225851 (двісті двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн. 66 коп. основного боргу, 101191 (сто одну тисячу сто дев`яносто одну) грн. 44 коп. пені, 8310 (вісім тисяч триста десять) грн. 37 коп. 3% річних, 19261 (дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 36 коп. інфляційних втрат та 4255 (чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 19.12.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць