Рішення

від 18.12.2024 по справі 922/3584/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3584/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) до Фірми "Ванда" Товариство з обмеженою відповідальністю (61135, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 44) про стягнення 26658,91 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фірми "Ванда" Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення 26658,91 грн., з яких:

- заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №3028 від 01.03.2002 про постачання теплової енергії в сумі 24914,29 грн. за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022;

- заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 1368,30 грн., за період: жовтень 2023 - листопад 2023;

- заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 232,68 грн. за період: жовтень 2022 - листопад 2023;

- заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води сумі 143,64 грн. за період: жовтень 2022 - листопад 2023 та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

14.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків разом із доданими документами (вх. №25678), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, розгляд справу постановлено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України відповідач зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у даній справі відповідачем не зареєстровано "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 18.10.2024 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку було повернуто на адресу суду без вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 18.10.2024 по справі №922/3584/24 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, враховуючи положення статті 248 ГПК України щодо строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.03.2002 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (далі позивач, постачальник) та Фірмою "Ванда" Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №3028 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно до виробничої програми; кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Умовами пункту 5.1. договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться відповідно до додатку 4.

Пунктом 6.1. договору погоджено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, провадяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії.

Згідно пункту 6.4. договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно умов пункту 10.1., 10.4. договору, договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

16.12.2003 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору про постачання теплової енергії №3028 від 01.03.2002

Споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 44 підтверджуються актом про підключення опалення на початку опалювальних сезонах: 2020-2021; 2021-2022, 2022-2023 та відключення опалення наприкінці зазначених опалювальних сезонів.

В обґрунтування позовних вимог у відповідній частині позивачем зазначено, що станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17500-1916) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за договором №3028 від 01.03.2002 у розмірі 24914,29 грн., яка утворилася за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022. Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які в повному обсязі сплачені не були.

Крім того, матеріали справи свідчать, що на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та набрав чинності з 01.12.2021, а тому укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Умовами пункту 5 договору погоджено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Пунктом 11 договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. №315.

Відповідно до пункту 17 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Умовами пункту 22 договору передбачено, що розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.

Відповідно до пункту 23 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

Згідно пункту 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 р., №71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Умовами пункту 32 договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 34 договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

В обґрунтування позовних вимог у відповідній частині позивачем зазначено, що станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17501-1916) обліковується заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за: спожиту теплову енергію на потреби опалення у розмірі 1368,30 грн., яка утворилася за період: жовтень 2023 - листопад 2023; абонентську плату за спожиту теплову енергію у розмірі 232,68 грн., яка утворилася за період: жовтень 2022 - листопад 2023. Факт отримання теплової енергії підтверджується актом про підключення опалення на початку опалюваного сезону, а також, актом про відключення опалення наприкінці опалюваного сезону. Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які сплачені не були.

Разом з тим, обставини справи свідчать, що на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.

Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021. Даний договір укладений сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Приміщення відповідача за зазначеною адресою розташовані в житловому будинку, тому, починаючи з 01.01.2022 надання послуги з постачання гарячої води за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води. Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182. Відповідно до положень пункту 51 договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до пункту 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Факт отримання та споживання відповідачем послуги з постачання гарячої води є фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору).

Умовами пункту 5 договору передбачено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Пунктом 12 договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг гарячої води, спожитої в будинку, за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) розраховується відповідно до Методики розподілу.

Згідно з пунктом 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. №1182 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1023, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку; плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги, обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування та плата за послугу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

В обґрунтування позовних вимог у відповідній частині позивачем зазначено, що станом на подання заяви по особовому рахунку відповідача (17502-1916) обліковується заборгованість по договору за абонентську плату в сумі 143,64 грн., яка утворилася за період: жовтень 2022 листопад 2023. Відповідачу направлялися рахунки-фактури, які сплачені не були. Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 26658,91 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем оформлено на скеровано на адресу відповідача лист-вимогу №58-58/1284 від 17.09.2024, в якому просив сплатити обліковану на рахунку відповідача заборгованість, проте вказаний лист залишено з боку відповідача без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України унормовано, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Пунктом 2 статті 275 ГК України передбачено, що споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

При цьому, вказана норма права покладає на споживача обов`язок щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тобто, зміст зазначеного закону не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов`язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з: плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Обставини справи свідчать, що 01.03.2002 між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії №3028 (далі - договір).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні портеби - відповідно до виробничої програми; кондиціювання повітря - по мірі необхідності

Разом з тим, на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) на офіційному сайті Позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та набрав чинності з 01.12.2021 з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Також, на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет було розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, а тому є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення за вищевказаною адресою підтверджуються актом про підключення опалення на початку опалювальних сезонах: 2020-2021; 2021-2022, 2022-2023 та відключення опалення наприкінці зазначених опалювальних сезонів: №175/27199 від 15.11.2021, №175/32047 від 22.10.2022, №175/35349 від 06.04.2023, №175/1450 від 24.10.2023, №175/3425 від 26.03.2024.

Зазначені вище акти підписані уповноваженими представниками КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача, підписи скріплено печатками.

Крім того, матеріали також містять підписані акти готовності до опалювального періоду 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024: №175/12460 від 08.07.2021, №175/13712 від 06.09.2022, №175/14598 від 10.07.2023, відповідно до яких системи опалення підготовлені до опалювального періоду.

Разом з тим, позивачем оформлено акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії, акти звіряння та рахунки-фактури №17500-1916 від 14.01.2022, №17500-1916 від 03.02.2022, №17500-1916 від 16.03.2022, №17500-1916 від 12.04.2022, №17500-1916 від 10.05.2022, №17500-1916 від 04.07.2022, №17502-1916 від 07.11.2022, №17501-1916 від 07.11.2022, №17501-1916 від 05.12.2022, №17502-1916 від 31.12.2022, №17501-1916 від 31.01.2023, №17501-1916 від 28.02.2023, №17501-1916 від 31.03.2023, №17502-1916 від 30.04.2023, №17501-1916 від 31.05.2023, №17501-1916 від 30.06.2023, №17501-1916 від 31.07.2023, №17501-1916 від 31.08.2023, №17501-1916 від 30.09.2023, №17501-1916 від 31.10.2023, №17501-1916 від 30.11.2023, №17501-1916 від 31.12.2023, №17501-1916 від 31.01.2024, №17501-1916 від 31.03.2024, №17501-1916 від 30.04.2024, які направлялися на адресу відповідача.

Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17500-1916) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за договором про постачання теплової енергії №3028 від 01.03.2002 у розмірі 24914,29 грн., яка утворилася за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022).

Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17501-1916) обліковується заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в у розмірі 1368,30 грн., яка утворилася за період: жовтень 2023 листопад 2023; абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 232,68 грн., яка утворилася за період: жовтень 2022 листопад 2023.

Станом на подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17502-1916) обліковується заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води у розмірі 143,64 грн., яка утворилася за період: жовтень 2022 листопад 2023.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Отже, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Зазначені положення законодавства вказують, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Враховуючи встановлені обставини обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд констатує, що матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість здійсненого позивачем детального розрахунку заборгованості за договором №3028 від 01.03.2002 про постачання теплової енергії в сумі 24914,29 грн. за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1368,30 грн., за період: жовтень 2023 - листопад 2023; заборгованості за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 232,68 грн. за період: жовтень 2022 - листопад 2023; заборгованості за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води сумі 143,64 грн. за період: жовтень 2022 - листопад 2023.

Водночас матеріали справи не містять доказів на спростування правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, які свідчать про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, що визначені погодженими між сторонами умовами договору щодо здійснення своєчасної та повної сплати обумовлених договорами платежів за визначений період. Будь-яке листування претензійного характеру з боку відповідача щодо здійснення перерахунку наявної заборгованості або методики розрахунку в матеріалах справи також відсутнє.

Відтак, оскільки відповідач не здійснив належний розрахунок з позивачем, що суперечить договірним зобов`язанням та наведеним вище вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Враховуючи зазначене, слід констатувати, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №3028 від 01.03.2002 про постачання теплової енергії в сумі 24914,29 грн. за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1368,30 грн., за період: жовтень 2023 - листопад 2023; заборгованості за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 232,68 грн. за період: жовтень 2022 - листопад 2023; заборгованості за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води сумі 143,64 грн. за період: жовтень 2022 - листопад 2023 є цілком обґрунтованими, доведеними, жодним чином не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Натомість всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування правомірності та обґрунтованості позовних вимог та необхідності сплати обґрунтованої та заявленої до стягнення заборгованості, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ванда" (61135, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 44, код ЄДРПОУ 21193322) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за невиконання зобов`язань за договором №3028 від 01.03.2002 про постачання теплової енергії в розмірі 24914,29 грн. за період: грудень 2021; січень 2022; лютий 2022; березень 2022; заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 1368,30 грн., за період: жовтень 2023 - листопад 2023; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в розмірі 232,68 грн. за період: жовтень 2022 - листопад 2023; заборгованість за абонентську плату за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води в розмірі 143,64 грн. за період: жовтень 2022 - листопад 2023 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку та строки, що передбачено ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "18" грудня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова