Рішення

від 18.12.2024 по справі 926/2641/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2641/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Поліграф-Сервіс, м. Чернівці

до публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Яблунівка, Чернівецької області

про відшкодування збитків в сумі 126085,43 грн

представники сторін:

від позивача Байцар І.Б.

від відповідача не з`явилися

від третьої особи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Поліграф-Сервіс звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта про стягнення страхового відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 126085,43 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України належним чином не виконав зобов`язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну позивача завданого автомобілем «Тойота Кемрі» держ.номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем.

Ухвалою від 18.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного підготовчого провадження, розгляд справи призначено на 13.11.2024. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

08.11.2024 до суду від представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Александрова О.П надійшли пояснення в яких зазначено, що позов безпідставний та задоволенню не підлягає. ОСОБА_1 свою вину в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди не визнає, так як йому була створена аварійна ситуація водієм автомобіля «Акура», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який рухався на зустріч та при виконанні лівого повороту не надав перевагу в русі ОСОБА_1 , в результаті чого знаходячись у аварійній ситуації та уникаючи зіткнення з транспортним засобом «Акура», д.н.з. НОМЕР_3 , з метою збереження життя і здоров`я громадян, виїхав за межі проїзної частини дороги та наїхав на рекламний щит.

Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 визнав порушення вимог п.п.10.1 та 16.6 ПДР України і на підставі цього був складений європротокол у якому свою вину ОСОБА_2 визнав повністю, а тому саме ОСОБА_2 має відповідати за наслідки дорожньо-транспортної пригоди та спричинення шкоди. Згідно постанови Чернівецького апеляційного суду від 25.03.2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення на підставі п.1 ст.247КУпАП.

Ухвалами від 13.11.2024, 04.12.2024 розгляд справи відкладався.

Ухвалою від 04.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

Ухвалою від 04.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про витребування доказів.

Ухвалою від 16.12.2024 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про призначення експертизи.

У судовому засіданні 16.12.2024 оголошувалась перерва до 18.12.2024.

17.12.2024 відповідач подав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, при цьому позовні вимоги відповідач не визнає з підстав, викладених у письмових поясненнях. У письмових поясненнях відповідач зазначив, що ДТП сталась в зв`язку із тим, що для водія ОСОБА_1 мали місце дії непереборної сили - раптовий виїзд автомобіля «Аkura» д.н.з НОМЕР_4 на зустрічну смугу. При цьому водій ОСОБА_1 з метою запобігання зіткнення з вказаним транспортним засобом та загибелі чи каліцтва людей вимушений був виїхати за межі проїзної частини. Окрім того, розмір заподіяних збитків ґрунтується на висновку будівельно- технічної експертизи №136 від 19 червня 2024р. З аналізу зведеного кошторисного розрахунку та локального кошторису, який покладений в основу висновку експерту, вбачається, що вартість матеріалів (стояки опори, ферми та ін.) складає 80 358,51 грн. При цьому, експерт не надав Відомість ресурсів для підтвердження кількості та переліку використаних матеріалів. При визначенні розміру заподіяної шкоди не враховано вартість металобрухту який залишився після ДТП. Відповідно до довідки TOB «Поліграф-Сервіс» рекламна конструкція експлуатується з 2012р., при цьому експертом безпідставно не врахований показник фізичного зносу. Отже, висновок будівельно-технічної експертизи №136 від 19 червня 2024р., наданий позивачем в обґрунтування своїх вимог, викликає обґрунтовані сумніви щодо його правильності.

У судовому засіданні 18.12.2024 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги. Представники відповідача, третьої особи в засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідача, третьої особи про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача, третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з позовної заяви, 14.12.2023р. о 15 год. 25 хвилин на розі вулиць Героїв Майдану та Пилипа Орлика в м.Чернівці відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за наступних обставин: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_5 , не впорався з керуванням та здійснив наїзд на належний позивачу рекламний щит. Викладені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом подій.

Після завдання шкоди рекламній конструкції позивача, водій ОСОБА_1 залишив місце пригоди, при цьому поліцію не викликав, з позивачем як з власником пошкодженого майна не зв`язувався, хоча на вказаній рекламній конструкції були розміщені всі контактні дані TOB «Поліграф-Сервіс». Тому даний водій був розшуканий поліцією за зверненням TOB «Поліграф-Сервіс» та на нього були складені протоколи про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст.124 КУпАП, які були розглянуті судом.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.03.2024р. у справі №727/13946/23 ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності на підставі ст.17 КУпАП, оскільки він діяв у стані крайньої необхідності. А саме: йому створив перешкоду водій іншого транспортного засобу, тому ОСОБА_1 уникав зіткнення з ним, а отже наїздом на рекламну конструкцію була відвернута шкода життю та здоров`ю людей.

При цьому Чернівецький апеляційний суд у постанові від 25.03.2024р. встановив обставину, що саме ОСОБА_1 пошкодив рекламну конструкцію, яка належить TOB «Поліграф-Сервіс». При цьому сам ОСОБА_1 не заперечував дану обставину.

Суд у вказаній постанові дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст.17 КУпАП, оскільки останній діяв в стані крайньої необхідності. Проте цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки та діяла у стані крайньої необхідності, чітко визначена законом, зокрема ст.ст. 1187, 1171 ЦК України.

Тому доведений судовим рішенням та іншими доказами факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого водій ОСОБА_1 пошкодив належну позивачу рекламну конструкцію, відповідно завдав майнову шкоду, є підставою для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 за завдану шкоду.

Відповідно до Висновку за результатами будівельно-технічної експертизи №136 від 19.06.2024 вартість завданого TOB «Поліграф-Сервіс» матеріального збитку внаслідок пошкодження рекламної конструкції становить 126085,43 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ПАТ HACK «Оранта», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 12.08.2021р. №205399072.

З метою відшкодування майнової шкоди TOB «Поліграф-Сервіс» в установленому законом порядку 08.08.2024 звернулося до відповідача ПАТ HACK «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої були додані усі необхідні документи. Проте відповідач листом від 06.09.2024 №09-02-20/9753 відмовився здійснювати страхову виплату, обґрунтовуючи своє рішення тим, що водій ОСОБА_1 рішенням суду звільнений від адміністративної відповідальності за вчинення ДТП, тобто відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.

За наведених обставин, позивач вважає відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування протиправною та просить стягнути страхове відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 126085,43 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Згідно із частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 1188 Цивільного кодекс України).

Відповідно до частини 1 статті 1171 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі у зв`язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик це - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (частина 2 статті 8 Закону України "Про страхування").

Статтею 990 Цивільного кодексу України унормовано, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом (пункт 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування").

Згідно з положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як встановлено судом, цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Тойота Кемрі», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ НАСК «Оранта» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.05.2023 №214712804 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 160 000,00 грн, франшизи 0 грн. Відтак, обов`язок щодо відшкодування збитку, завданого позивачу внаслідок ДТП водієм «Тойота Кемрі», державний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №686/10520/15, від 08.05.2018 у справі №922/2026/17, від 21.09.2018 у справі №910/19960/15).

За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на сторони покладений обов`язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, враховуючи обставини настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, позивач повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, розмір заподіяної шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та настанням шкоди.

В свою чергу відповідач має довести відсутність вини третьої особи у заподіянні шкоди та відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та довідки ТОВ «Поліграф-Сервіс» від 20.02.2024 №4 рекламна конструкція-вказівник перебуває на балансі за інвентарним номером 112, розмір 5м х 1,25м, загальна площа рекламної конструкції 12,5 кв.м.(двостороння), яка встановлена за адресою: м.Чернівці, вул.Пилипа Орлика. Балансова вартість на 01.0.12024 складає 143000,00 грн.

Обґрунтовуючи обставини пошкодження рекламної конструкції внаслідок ДТП, позивач посилається на відеозапис з місця події, згідно якого 14.12.2023р. о 15 год. 25 хвилин на розі вулиць Героїв Майдану та Пилипа Орлика в місті Чернівці водій автомобіля «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_6 ОСОБА_1 не впорався з керуванням та здійснив наїзд на належний TOB «Поліграф-Сервіс» рекламний щит, який пошкодив.

Як вбачається з відеозапису, водій іншого транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який рухався по вул.Героїв Майдану та виконував поворот ліворуч на вул.П.Орлика, створив перешкоду ОСОБА_1 , що могло вплинути на втрату останнім керування транспортним засобом та призвело до зіткнення з рекламною конструкцією.

Разом з тим, водії поліцію на місце ДТП не викликали. Тому на водія транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 не складався протокол про адміністративне правопорушення за створення аварійної обстановки. А отже правові підстави для встановлення його вини у даній ДТП відсутні.

В цей ж день о 17:08 год, тобто через дві години після ДТП, обидва водії подали до страхової компанії ПрАТ CK УНІКА, яка є страховиком водія ОСОБА_2 , електронне повідомлення. Проте у цьому повідомленні подали недостовірну інформацію щодо обставин ДТП. Відповідно до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії не мали права спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, оскільки в даному випадку дорожньо-транспортна пригода настала не лише за участю забезпечених транспортних засобів, адже завдана шкода майну TOB «Поліграф-Сервіс», а також відсутня згода водіїв транспортних засобів щодо обставин її скоєння, що підтверджується змістом повідомлення. У цьому повідомленні водій ОСОБА_2 не визнав свою вину в ДТП.

На наступний день, 15.12.2023р., працівники TOB «Поліграф-Сервіс» виявили пошкодження свого майна та звернулися до поліції із заявою про розшук винуватця. Поліція на основі відеозаписів з камер відеоспостережння встановила і розшукала винуватця ДТП - ОСОБА_1 , на якого було складено ряд протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст.124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24.01.2024 у справі №727/13946/23 ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності на підставі примітки до ст.124 КУпАП, оскільки учасниками ДТП було спільно складено повідомлення про пригоду (Європротокол) з відміткою про визнання вини іншим учасником ДТП - ОСОБА_2

TOB «Поліграф-Сервіс» оскаржило дане судове рішення, і постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.03.2024 постанова суду першої інстанції була скасована. При цьому, апеляційний суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки на думку суду водій ОСОБА_1 , діяв у стані крайньої необхідності, а саме: виїхав за межі проїжджої частини та пошкодив рекламний щит, уникаючи зіткнення з транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_2 , тим самим зберігаючи життя та здоров`я громадян.

Таким чином, позивач зазначає, що суд у вказаній постанові підтвердив ту обставину, що саме водій ОСОБА_1 пошкодив рекламну конструкцію TOB «Поліграф-Сервіс».

В силу приписів частини 1 статті 221, частини 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 цього ж Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Проте, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18).

У постанові Верховного Суд від 07.12.2023 у справі № 914/607/23 зазначено, що встановлення в межах цивільно-правового спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, обставин спричинення пошкодження майна потерпілої сторони, а також наявності в діях особи, яка завдала відповідної шкоди, вини (умислу чи необережності), може оцінюватись господарським судом на загальних підставах.

У постанові Чернівецького апеляційного суду від 25.03.2024 у справі №727/13946/23 встановлено: з відеозапису вбачається, що автомобіль «TOYOTA CAMRU», як було пізніше встановлено, державний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 рухався по вул. Героїв Майдану, яка є головною. Проїжджаючи через перехрестя з вул. Пилипа Орлика на зелене світло світлофора, уникаючи зіткнення з іншим автомобілем, який рухався назустріч та повертав наліво на вул.П.Орлика, різко виїхав за межі проїзної частини дороги та допустив зіткнення з рекламним щитом. Як пізніше було встановлено, автомобілем, що здійсню маневр вліво на вул. Пилипа Орлика, був автомобіль, державний номерний зі НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Не оцінюючи дії водія, який виконував лівий поворот з виїздом на зустрічну смугу, щодо дотримання ним вимог Правил дорожнього руху Україні в результаті чого зустрічний автомобіль, уникаючи зіткнення транспортних засобів, виїхав за межі проїзної частини дороги та здійснив наїзд на рекламний щит, пошкодивши його, апеляційний суд не вбачає в діях ОСОБА_3 порушень вимог 2.3(6) та 12.1 ПДР України і що саме з вини останнього настала дорожньо-транспортна пригода.

Крім того, відповідно до ст. 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоча і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною ніж відвернена шкода.

Уникаючи зіткнення з транспортним засобом та з метою збереження життя і здоров`я громадян, ОСОБА_1 виїхав за межі проїзної частини дороги наїхавши на рекламний щит, який є власністю ОСОБА_4 , заподіявши останньому матеріальну шкоду.

За таких обставин суд вважає, що вимоги апелянта про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтовані.

Суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення передбачений ст.124 КУпАП і провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення.

У відповідності до частин 4, 5, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, в матеріалах справи містяться достатні та достовірні докази в розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують, що водій автомобіля «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_6 ОСОБА_1 заподіяв позивачу матеріальну шкоду, цивільна відповідальність якого застрахована відповідачем.

Суд також звертає увагу на те, що звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв`язку з вчиненням правопорушення у стані крайньої необхідності не звільняє таку особу від цивільно-правової відповідальності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв`язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред`явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Таким чином, незважаючи на те, що провадження відносно водія ОСОБА_1 по справі №727/13946/23 Чернівецьким апеляційним судом закрите через відсутність вини (крайню необхідність), у відповідача в якого була застрахована відповідальність водія ОСОБА_1 відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.05.2023 №214712804, виник обов`язок відшкодувати потерпілій особі завдану шкоду, незважаючи на те, що вона і була завдана у стані крайньої необхідності.

Наявність вини не є умовою для настання відповідальності особи відповідно до змісту статті 1171 Цивільного кодексу України (така правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 914/607/23).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Твердження відповідача про те, що ДТП сталась у зв`язку з тим, що для водія ОСОБА_1 мали місце дії непереборної сили раптовий виїзд автомобіля «Akura» дн.з. НОМЕР_4 на зустрічну смугу, викладені у письмових поясненнях від 17.12.2024, судом оцінюються критично з огляду на відсутність у справі документів, що підтверджують дію непереборної сили.

Згідно висновку №136 від 19.0.2024 за результатами будівельно-технічної експертизи, складеного на замовлення позивача судовим експертом Юзвенко Р.В. (свідоцтво №911 від 15.07.2005, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), загальна вартість матеріального збитку двосторонньої конструкції білборду, що належить ТОВ «Поліграф-Сервіс», яка була пошкоджена внаслідок ДТП на розі вулиць Пилипа Орлика Героїв Майдану в м.Чернівці станом на день проведення експертизи становить 126085,43 грн.

Так, відповідно до частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта, складений на замовлення учасника справи, має відповідати певним вимогам, а саме: у ньому має зазначатися, що висновок підготовлено для подання до суду та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У висновку експерта №136 від 19.06.2024 зазначено, що даний висновок експертизи підготовлений для подання до суду, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, в зв`язку з чим суд доходить висновку про належність цього доказу.

Твердження відповідача про обґрунтовані сумніви щодо правильності висновку будівельно-технічної експертизи №136 від 19.06.2024 судом не беруться до уваги з огляду на їх безпідставність.

Як підтверджено матеріалами справи, 08.08.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою №58/24 про виплату страхового відшкодування в розмірі 126085,43 грн.

Проте, відповідач листом від 06.09.2024 №09-02-20/9753 повідомив позивача про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, посилаючись на закриття судової справи відносно водія ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 126085,43 грн.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд відшкодувати понесені витрати за проведення будівельно-технічно експертизи в сумі 5796,00 грн.

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат (стаття 132, КАС України, стаття 123 ГПК України, стаття 133 ЦПК України).

Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №712/4126/22).

Згідно з частиною четвертою статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи для підтвердження розміру завданої шкоди на замовлення позивача було проведено будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складений висновок судового експерта №136 від 19.06.2024.

На підтвердження здійснення оплати за вказану судову експертизу позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію № 141 від 27.05.2024 на суму 5796,00 грн.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що відповідний висновок експерта врахований судом як доказ.

Таким чином, розмір судових витрат на проведення експертизи підтверджений належними та допустимими доказами.

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, суд покладає судові витрати позивача, пов`язані з проведення експертизи, в розмірі 5796,00 грн на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корпус Г, код ЄДРПОУ 00034186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Сервіс» (58000, м.Чернівці, вул.П.Орлика, 5-А, код ЄДРПОУ 30501607) страхове відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 126085,43 грн., витрати на проведення експертизи 5796,00 грн, судовий збір 2422,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2024.

Суддя В.В.Дутка