Ухвала

від 19.12.2024 по справі 925/220/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/220/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч"

на рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Зарічанська З.В.)

від 09.05.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Майданевич А.Г., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.)

від 18.11.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч"

про стягнення 266 513,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" (далі - відповідач, Товариство, скаржник) з вимогою (з урахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення з відповідача 266 513,38 грн, з яких залишок заборгованості за акції 47 432,4 грн, 3% річних у розмірі 24 994 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 194 086,98 грн.

2. Позов обґрунтовано невиплатою позивачеві повної компенсації вартості акцій у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Уманський "Сортнасіннєовоч", власником яких він був.

3. 09.05.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача залишок заборгованості за акції 47 432,35 грн, 3 % річних у розмірі 24 988,92 грн, інфляційне збільшення боргу у розмірі 194 086,98 грн, а також 3 198,10 грн судового збору, в іншій частині позову відмовив.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що Товариство, яке стало правонаступником Публічного акціонерного товариства "Уманський "Сортнасіннєовоч" зобов`язане було виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості акцій, але цього зроблено не було, в свою чергу позивач довів факт невиплати відповідачем 47 432,35 грн грошової компенсації вартості акції, тому позов у цій частині підлягає задоволенню. Щодо нарахованих 3 % річних в межах заявленого періоду, суд встановив, що позивач допустив помилку при визначенні кінцевої дати нарахування на суму боргу 104 432,00 грн - 16.08.2019, оскільки день фактичної оплати заборгованості не включається до часу прострочення виконання грошового зобов`язання при здійсненні розрахунку, тому правильним розрахунком 3 % річних на заявлені суми є: період 04.09.2013 - 15.08.2019 на суму боргу 104 432 грн - 18 634,67 грн 3% річних; період 16.08.2019 - 01.02.2024 на суму боргу 47 432 грн - 6 354,25 грн, а загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 24 988,92 грн. Стосовно розрахунку інфляційних втрат, здійснених позивачем, суд встановив, що всупереч зазначеним періодам позивач нарахував інфляційні втрати, включивши в першому періоді до розрахунку серпень 2019 року та не включивши до розрахунку другий період січня 2024 року. Водночас, позивач має право на стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму 104 432 грн за період вересень 2013 року - серпень 2019 року у сумі 167 679,88 грн та на суму 47 432 грн за період вересень 2019 року - грудень 2023 року у сумі 26 407,10 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 194 086,98 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

5. Крім того, суд дійшов висновку, що позивач на момент звернення з позовом до суду не пропустив встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

6. 18.11.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Товариства залишив без задоволення, мотивувальну частину рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 змінив, виклавши її в редакції цієї постанови, а резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишив без змін.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення дійшов помилкового висновку щодо не пропущення позивачем строку позовної давності у зв`язку з його перериванням та дати, з якої позивачу стало відомо про порушене його право. Оскільки позивач звернувся з обґрунтованим клопотання щодо поновлення строків позовної давності, які визнані судом апеляційної інстанції поважними, тому суд вважав за необхідне застосувати положення частини четвертої статті 277 ГПК України та змінити його мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови.

8. 05.12.2024 відповідач надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

9. 06.12.2024 позивач надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" заперечення проти відкриття касаційного провадження, 09.12.2024 подав доповнення до заперечень. В обґрунтування зазначає, що відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Натомість подавши касаційну скаргу, відповідач посилається на виключення з цього правила, яке полягає нібито у тому, що даний спір є корпоративним спором, однак виключення щодо прийняття справи до касаційного перегляду не існує, вказані твердження є результатом власного хибного розуміння відповідачем норм процесуального закону. Позивач також вважає, що відкриття касаційного провадження у цій справі було б ознакою порушення принципу рівності сторін, тим більше в контексті покладання на слабку сторону - акціонера (учасника) додаткового тягаря простояти відповідачу і у суді касаційної інстанції, при цьому в умовах, коли акціонер був позбавлений корпоративної частки без будь-якої компенсації, що підтверджується у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 925/615/22 (пункти 40, 41, 44 постанови).

10. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу, заперечення проти відкриття касаційного провадження та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

11. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

13. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

14. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

15. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

17. Предметом позову у цій справі є стягнення 266 513,38 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн).

18. Норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

19. Скаржник у скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень визначає випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, проте не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

20. Натомість, скаржник стверджує, що приписами пункту 3 частини четвертої статті 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій), тому вважає, що оскільки в межах цієї справи розглядається спір, що виник з корпоративних правовідносин, то така справа не є малозначимою, і на неї не поширюються положення частини третьої статті 287 ГПК України.

21. Верховний Суд зазначає, що питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується судом у кожній конкретній справі, при цьому, немає значення чи корпоративний спір, оскільки значення має саме ціна позову, яка визначається відповідно до статті 163 ГПК України. Натомість корпоративний спір має важливість щодо розгляду справи, оскільки відповідно до положень частини четвертої статті 247 ГПК України вирішується питання щодо їх не можливості розгляду в порядку спрощеного провадження.

22. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржених судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 266 513,38 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

23. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

24. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

25. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 925/220/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманський "Сортнасіннєовоч" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець