Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/7152/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7152/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Академ-Клуб»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі

за позовом керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академ-Клуб»

про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок.

У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Валевач М. М. та представники Київської міської ради - Гончаров О. В., Перепелицін К. М.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академ-Клуб» (далі - відповідач та/або ТОВ «Академ-Клуб»), що містить такі вимоги:

1) розірвати договір оренди земельних ділянок, які розташовані на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 площею 245067 кв. м, у тому числі в межах прибережних захисних смуг 24 607 кв. м та 8000000000:90:010:0169 площею 157 369 кв. м, у тому числі в межах прибережних захисних смуг 68 436 кв. м, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Академ-Клуб», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. 12.04.2006 та зареєстрований в реєстрі за № 238, а також зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 13.04.2006 за № 63-6-00348 (далі - договір оренди землі від 12.04.2006);

2) зобов`язати ТОВ «Академ-Клуб» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:009:0023 площею 245 067 кв. м, у тому числі в межах прибережних захисних смуг 24 607 кв. м, розташовану на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання;

3) зобов`язати ТОВ «Академ-Клуб» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:010:0169 площею 157 369 кв. м, у тому числі в межах прибережних захисних смуг 68 436 кв. м, розташовану на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва, у стані, придатному для її подальшого використання.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано систематичним невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором оренди землі від 12.04.2006 у частині сплати орендних платежів, а також невикористанням земельних ділянок відповідно до умов договору оренди землі від 12.04.2006 та пункту 3.13 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 827/3402, що є підставою для розірвання вказаного договору та повернення земельних ділянок власнику.

Обґрунтовуючи підстави для подання позову в інтересах держави в особі Київської міської ради, Прокурор посилався на те, що відповідач тривалий час ухиляється від сплати орендної плати, у зв`язку із чим Київська міська рада зверталася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 69,9 млн. грн і рішенням від 20.03.2024 у справі № 910/20838/20 позов було задоволено частково, проте, ТОВ «Академ-Клуб» продовжує ухилятися від сплати орендної плати та не завершує забудову. Прокурор направив до Київської міської ради листи від 08.01.2024 та від 26.03.2024 з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства, на які відповів Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент земельних ресурсів) про те, що заходів цивільно-правового характеру не вжито, у зв`язку із чим листом від 04.06.2024 Прокурором повідомлено Київську міську раду про звернення до суду із позовом у цій справі.

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7152/24.

1.4. 27.06.2024 до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі - «Електроний суд» та/або ЄСІТС) від Київської міської ради надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пунктів 3, 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на те, що Київською міською радою самостійно подано аналогічний позов до Господарського суду міста Києва, за яким відкрито провадження у справі № 910/7451/24.

1.5. 09.07.2024 до місцевого господарського суду через «Електронний суд» надійшли заперечення Прокурора на клопотання Київської міської ради про залишення позову без розгляду у даній справі, в яких зазначено про дотримання Прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що є достатнім для підтвердження підстав для представництва. Так, Прокурор зазначив, що ще у січні 2024 року повідомив Київську міську раду про виявлені порушення вимог земельного законодавства, однак остання впродовж 5 місяців жодних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади міста Києва не вживала, хоча про такі порушення знала ще з 2019 року, що підтверджується, зокрема, зверненням Київської міської ради у 2020 році до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Академ-Клуб» заборгованості з орендної плати (справа № 910/20838/20). Однак, лише після звернення Прокурора із даним позовом до суду, Київська міська рада, достовірно знаючи про таке звернення, самостійно подала позов про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006, який, в свою чергу, не містить вимоги про повернення земельних ділянок, що вказує на неефективність обраного Київською міською радою способу захисту.

1.6. 07.08.2024 через відділ діловодства суду від ТОВ «Академ-Клуб» надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/7152/24 (суддя Трофименко Т. Ю.) позов Прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Академ-Клуб» про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 та повернення земельних ділянок залишено без розгляду.

2.2. Місцевий господарський суд, залишаючи позов Прокурора без розгляду, керувався положеннями пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. Так, суд звернув увагу на те, що Прокурором подано даний позов до Господарського суду міста Києва 07.06.2024. При цьому, як установлено місцевим господарським судом із системи «Діловодство спеціалізованого суду», 14.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов позов Київської міської ради до ТОВ «Академ-Клуб» про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 та зобов`язання ТОВ «Академ-Клуб» повернути Київській міській раді у придатному для використання стані земельні ділянки із кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 та 8000000000:90:010:0169, що розташовані на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відкрито провадження у справі № 910/7451/24 за вищевказаним позовом Київської міської ради та наразі судом здійснюється розгляд цього позову.

Тобто за наведених обставин у їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку, що компетентним органом після отримання повідомлення Прокурора в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» самостійно вжито заходи із захисту прав та інтересів територіальної громади, що свідчить про те, що Прокурор діяв саме як альтернативний суб`єкт звернення, замінивши позивача, який може самостійно захищати інтереси держави в суді, та передчасно звернувся із позовом до суду.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (Козир Т. П. - головуючий, судді: Агрикова О. В., Мальченко А. О.) скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі № 910/7152/24, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.4. Апеляційний господарський суд, перевіривши обставини, викладені Прокурором у позові, з посиланням на відповідні докази, встановив, що, незважаючи на тривале невиконання ТОВ «Академ-Клуб» умов договору оренди землі від 12.04.2006, орган місцевого самоврядування не здійснював жодних заходів, спрямованих як на проведення державного контролю за використанням та охороною земель, так і щодо розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 і повернення земельних ділянок, протягом майже п`яти місяців, після отримання листа Прокурора від 08.01.2024, взагалі не вживав.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріали справи також не містять доказів того, що Київська міська рада повідомляла Прокурора про самостійне звернення до суду з належним позовом, тобто виявила бездіяльність. Вказане стало підставою для звернення Прокурора до суду, у порядку представництва інтересів держави в особі цієї міської ради.

Зважаючи на вказане, апеляційний суд погодився з доводами Прокурора, що наведені ним обставини свідчать про факт самоусунення Київської міської ради від виконання покладених на неї законодавством обов`язків щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також відсутність будь-якої зацікавленості органу місцевого самоврядування у поновленні інтересів держави, що відповідно до законодавства вже є достатньою підставою для звернення Прокурора з позовом до суду в інтересах держави, на підставі положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що подальше подання Київською міською радою самостійного позову (вже після відкриття провадження у справі за позовом Прокурора) не може бути підставою для залишення позову Прокурора без розгляду.

Отже, як убачається з матеріалів справи та зі змісту позовної заяви, зазначеного предмета спору, характеру спірних правовідносин, Прокурор виконав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а також навів достатньо суджень та обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Київської міської ради, яка самостійно у розумний строк не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, тому позовні вимоги Прокурора, який, на думку суду апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах не виступає альтернативним суб`єктом звернення до суду, підлягають розгляду по суті.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою, ТОВ «Академ-Клуб» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/7152/24 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2024.

3.2. Скаржник наголошує на порушенні апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України. При цьому скаржник посилається на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 8.11), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Менчинська проти Росії» (пункти 30- 33) та у справі «Мартіні проти Франції» (пункт 53).

У контексті наведених доводів скаржник зауважує, що із змісту норм чинного законодавства, можна дійти висновку, що виключними випадками, за яких Прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави та бездіяльність відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування або відсутність такого органу.

У цьому спорі, органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах, є Київська міська рада, яка має усі передбачені законом повноваження на звернення з позовом до суду. Крім того, Київська міська рада реалізувала такі свої повноваження та самостійно подала аналогічний позов про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006, та за таким позовом відкрито провадження у справі № 910/7451/24, що підтверджується відповідною ухвалою про відкриття провадження.

За таких підстав заявник стверджує, що в цій справі Прокурор звернувся до суду без достатніх на це підстав, адже орган місцевого самоврядування вже звернувся до суду самостійно з аналогічними позовними вимогами.

Той факт, що Київська міська рада не повідомляла Прокурора про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом, жодним чином не впливає на законність ухвали суду першої інстанції, оскільки законодавство не вимагає від органу місцевого самоврядування такого повідомлення.

Скаржник також звертає увагу на те, що Прокурор діє саме як альтернативний суб`єкт звернення, замінивши позивача, який може самостійно захищати інтереси держави в суді.

Синтаксичне тлумачення слова «альтернативний» означає необхідність вибору однієї з двох можливостей, що виключають одна одну.

У разі наявності іншого судового спору, провадження в якому на даний час триває, хоча таке провадження і відкрито пізніше, створює правову невизначеність і порушує право Позивача в такій іншій справі, оскільки у разі, якщо розгляд цієї справи буде подовжений, розгляд справи № 910/7451/24, в якій позивачем є саме орган місцевої влади, має бути припинений.

3.3. У відзиві Прокурор просить касаційну скаргу ТОВ «Академ-Клуб» залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/7152/24 - без змін. При цьому Прокурор звертає увагу на те, що ТОВ «Академ-Клуб», будучи достовірно обізнаним про те, що за його власним клопотанням ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/7451/24 залишено без розгляду позов Київської міської ради, намагається оскаржити в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 08.10.2024 у справі № 910/7152/24, посилаючись на необхідність захисту інтересів держави саме Київською міською радою, а не Прокурором.

Таким чином, недобросовісні процесуальні дії ТОВ «Академ-Клуб» у справах № 910/7152/24 та № 910/7451/24 спрямовані на затягування розгляду даної справи, є взаємно суперечливими і свідчать про зловживання процесуальними правами з метою створення умов, за яких порушені інтереси держави та територіальної громади міста Києва залишатимуться незахищеними.

3.4. 03.02.2024 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Академ-Клуб», в якому відповідач з метою вирішення виключної правової проблеми щодо можливості розгляду справи за позовом Прокурора у разі, якщо уповноважений орган звернувся до суду з аналогічним позовом, та з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, просить передати справу № 910/7152/24 на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

Відповідач у вказаному клопотанні звертає увагу на те, що питання, яке визначає, чи підлягає розгляду спір за позовом Прокурора, якщо компетентний орган відреагував на звернення шляхом подання відповідного позову, має характер виключної правової проблеми, яка з урахуванням існування кількісного критерію та зважаючи на відсутність у судовій практиці відповідного висновку, є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Із посланнями на положення частини 5 статті 302 ГПК України скаржник звертає увагу на те, що у цій справі постало питання щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частин 4, 5 статті 53 ГПК України.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.3. Ураховуючи зміст правовідносин, що склалися між учасниками цієї справи, висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, необхідним є з`ясування питання щодо наявності чи, навпаки, відсутності підстав для звернення Прокурора з позовом до суду та наявності (відсутності) підстав для залишення позову Прокурора без розгляду.

Перевіряючи правильність застосування судами норм законодавства, яке врегульовує підстави представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункти 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункти 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

Наведена права позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

З вищевикладеного слідує, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 38, 39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.055.2020 у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У частинах 3 та 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.

Апеляційний господарським судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що зі змісту позовної заяви вбачається, що 12.04.2006 між Київською міською радою та ТОВ «Академ-Клуб» було укладено договір оренди земельних ділянок, за умовами якого відповідачу були надані в оренду 2 земельні ділянки на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі міста Києва площею 157 369 кв. м для комплексної забудови та благоустрою території з відселенням мешканців, облаштуванням водно-ландшафтної зони і парку для суспільних потреб.

Однак, за доводами Прокурора, відповідач систематично не сплачує орендну плату, що, зокрема, встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі № 910/20838/20, згідно з яким з ТОВ «Академ-Клуб» стягнуто заборгованість за період 2017- 2020 років, проте відповідно до інформації ГУ ДПС України в м. Києві, відповідач продовжує несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувати оренду плату, а згідно з актами огляду земельних ділянок встановлено, що відповідачем не проводиться забудова земельних ділянок, відсутня дозвільна документація на будівництво та прийняття об`єктів в експлуатацію, що свідчить про те, що відповідач до використання спірних земельних ділянок не приступив, будівництво не розпочато протягом 18 років.

Вказані дії відповідача свідчать про порушення умов договору оренди землі від 12.04.2006 та заподіяння шкоди територіальній громаді міста Києва, яка позбавлена можливості отримати те, на що розраховувала при укладенні договору оренди землі від 12.04.2006, що є підставою для дострокового розірвання цього договору за рішенням суду та повернення земельних ділянок.

У позовній заяві Прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення із цим позовом до суду, оскільки Київська міська рада цього не зробила, у той час як до обов`язків органів місцевого самоврядування належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом. Ураховуючи компетенцію та повноваження органу місцевого самоврядування, Прокурор вважає, що Київська міська рада не могла не знати про тривале невиконання відповідачем умов договору оренди землі від 12.04.2006, що підтверджується зверненням у 2020 році з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати.

При цьому, за встановлених апеляційним господарським судом обставин цієї справи, зверненню Прокурора з даним позовом передувало, зокрема, відповідне листування з Київською міською радою.

Так, листом від 08.01.2024 за вих.№ 46-110ВИХ-24 Прокурор повідомив Київську міську раду про те, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадження № 4202310202000000027 від 21.03.2023 встановлено, зокрема, що земельні ділянки, передані в оренду ТОВ «Академ-Клуб», відносяться до зон охоронюваного ландшафту, і окрім цього, ТОВ «Академ-Клуб» тривалий час ухиляється від сплати орендної плати, а тому Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва вирішується питання щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держави, тому просив у строк до 12.01.2024 надати інформацію про вжиті заходи реагування цивільно-правового характеру щодо усунення вказаних порушень, або повідомити про причини їх невжиття.

У відповідь на вказаний лист Прокурора Департамент земельних ресурсів листом від 17.01.2024 за вих. № 057031-641 повідомив, що за наявною у нього інформацією Київською міською радою не вчинялися заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі Прокурора питань, водночас Департаментом земельних ресурсів опрацьовується питання щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 у зв`язку з порушенням умов вказаного договору.

Листом від 26.03.2024 за вих.№ 46-1718ВИХ-24 Прокурор повторно звернувся до Київської міської ради щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держав, тому просить у строк до 08.04.2024 надати інформацію про вжиті заходи реагування цивільно-правового характеру щодо усунення вказаних порушень, або повідомити про причини їх невжиття.

У відповідь на вказаний лист Прокурора Департамент земельних ресурсів листом від 08.04.2024 за вих. № 05716-4701 повідомив, що ним було ініційовано внесення на розгляд Київської міської ради проєкту рішення від 04.10.2019 № 08/231-3041/ПР про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006, вказаний проєкт було включено до проєкту порядку денного засідання Київської міської ради 29.02.2024, однак під час зазначеного пленарного засідання його було виключено з проєкту порядку денного рішенням більшості голосів депутатів/депутаток, наразі проєкт рішення перебуває в Управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради для внесення до попереднього проєкту порядку денного пленарного засідання Київської міської ради. За наявною у Департаменту земельних ресурсів інформацією Київською міською радою не вчинялись заходи цивільно-правового характеру щодо порушених у листі Прокурора питань, водночас Департаментом земельних ресурсів опрацьовується питання щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 у зв`язку з порушенням умов вказаного договору.

Листом від 04.06.2024 № 46-3244ВИХ-24 Прокурор повідомив Київську міську раду про підготовку позовної заяви до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Академ-Клуб» про розірвання договору оренди землі від 12.04.2006 та повернення земельних ділянок на території 11-го мікрорайону житлового масиву Позняки-Західні (с. Осокорки) у Дарницькому районі м. Києва з кадастровими номерами 8000000000:90:009:0023 та 8000000000:90:010:0169.

07.06.2024 позовна заява була подана до Господарського суду міста Києва, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 прийнято вказаний позов Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7152/24.

При цьому апеляційним господарським судом перевірено обставини, викладені Прокурором у позові, з посиланням на відповідні докази, та встановлено, що, незважаючи на тривале невиконання ТОВ «Академ-Клуб» умов договору оренди землі від 12.04.2006, орган місцевого самоврядування не здійснював жодних заходів, спрямованих як проведення державного контролю за використанням та охороною земель, так і щодо розірвання договору оренди землі від 12.04.2006і повернення земельних ділянок, протягом майже п`яти місяців після отримання листа Прокурора від 08.01.2024, взагалі не вживав.

Водночас матеріали справи також не містять доказів того, що Київська міська рада повідомляла Прокурора про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом, тобто виявила бездіяльність. Вказане стало підставою для звернення Прокурора до суду, у порядку представництва інтересів держави в особі цієї міської ради.

Зважаючи на вказане, апеляційний суд погодився з доводами Прокурора, що вказані ним обставини свідчать про факт самоусунення Київської міської ради від виконання покладених на неї законодавством обов`язків щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також відсутність будь-якої зацікавленості органу місцевого самоврядування у поновленні інтересів держави, що відповідно до законодавства вже є достатньою підставою для звернення Прокурора з позовом до суду в інтересах держави на підставі положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки позивач як орган, на який покладено відповідні повноваження, неналежним чином здійснював свої повноваження, що вбачається з неподання позову самостійно до відповідача протягом тривалого часу. Так, варто звернути увагу на те, що, починаючи щонайменше із січня 2024 року, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення інтересів держави, проте самостійно не захистив інтереси держави в суді, тобто станом до 07.06.2024 (день подання Прокурором даного позову до суду) Прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо спірного договору оренди землі від 12.04.2006, зокрема, шляхом вчинення відповідних дій для виправлення ситуації та відновлення прав та інтересів держави.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції у цій справі узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Водночас колегією суддів визнається помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність у Прокурора законних підстав на звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради з огляду на самостійне звернення такого позивача до суду з відповідним позовом .

Так, Верховний Суд наголошує, що подання Київською міською радою позовної заяви вже після звернення Прокурора з позовом у даній справі не може нівелювати законність підстав представництва інтересів держави та звернення Прокурора з позовом у цій справі, оскільки відповідно до вимог статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність бездіяльності компетентного органу оцінюється судом за конкретними фактичними обставинами, які передували зверненню Прокурора з позовом до суду та, які були встановлені апеляційним судом.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2022 у справі № 910/11335/21

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не доводять порушення апеляційним господарським судом норм матеріального чи процесуального права, та спростовуються обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції. При цьому доводи Прокурора, викладені у відзиві на касаційну скаргу, знайшли підтвердження під час касаційного перегляду цієї справи.

З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що Прокурор виконав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а також навів достатньо суджень та обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Київської міської ради, яка самостійно у розумний строк не звернулася до суду з позовом в інтересах держави на момент звернення Прокурора з таким позовом, а тому Прокурор не може у даному випадку вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду, а його позовні вимоги підлягають розгляду по суті, колегія суддів вважає правомірними.

4.4. Крім цього, дослідивши наведені скаржником доводи у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та беручи до уваги положення частини 5 статті 302 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення зазначеного клопотання без задоволення з таких підстав.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30.10.2018 у справі № 757/172/16-ц (провадження № 14-475цс18) зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Що ж до якісного критерію про виключність правової проблеми, то про нього свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

Клопотання скаржника не містить належного обґрунтування щодо існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не доведена відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників.

Посилання скаржника на зміст ухвали Верховного Суду у справі № 925/1133/18, в якій проаналізовано кількість справ за участю прокурора та зазначено, що в період з 01.01.2018 до 07.09.2023 судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглянули більш як 2860 справ за позовами прокурорів, та судові рішення в яких є діаметрально протилежними з точки зору застосування норм частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частин 4, 5 статті 53 ГПК України, колегією суддів відхиляються, оскільки узагальнення обставин, які мають подібні ознаки, не може вказувати на наявність виключної правової проблеми. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду 11.06.2024 ухвалила постанову у справі № 925/1133/18, в якій виклала правові висновки, у тому числі щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України, які не суперечать, висновкам, викладеним у цій справі, з урахуванням конкретних обставин, встановлених судами під час розгляду цієї справи.

Водночас Верховний Суд зазначає, що відповідно до вимог статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність бездіяльності компетентного органу оцінюється судом за конкретними фактичними обставинами, які передували зверненню Прокурора з позовом до суду та, які були встановлені апеляційним судом.

За таких обставин підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду немає, а тому у задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Академ-Клуб» залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 910/7152/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

О. В. Случ