Постанова

від 17.12.2024 по справі 826/14435/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 826/14435/16

адміністративне провадження № К/9901/39389/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Головне управління ДПС у м. Києві)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 року (Суддя: Огурцов О.П.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року (Судді: Парінов А.Б., Грибан І.О., Губська О.А.),

у справі № 826/14435/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонтажліфт»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київмонтажліфт» (далі - позивач, ТОВ «Київмонтажліфт») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі- відповідач, правонаступник ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2016 року №0852615147 та №0862615147 (т. 1 а.с. 4-8).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються виключно на тому, що товариством не було надано до перевірки первинні документи на підтвердження даних, визначених у податковій звітності. При цьому, відповідач залишив поза увагою перебування на момент перевірки у відрядженні в період з 26.04.2016 по 09.05.2016 директора ТОВ «Київмонтажліфт», який є одночасно і головним бухгалтером, про що відповідача було повідомлено листом № 105 від 25.04.2016 в якому викладено прохання перенести терміни проведення перевірки. Разом з тим, первинні документи були надані під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень до ДФС України, а також до суду у даній справі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року, адміністративний позов задоволено (т. 14 а.с. 78-80, 139-144).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок не надання позивачем на запити контролюючого органу первинних документів в строк, встановлений Податковим кодексом України до прийняття рішення контролюючим органом за наслідками перевірки. Додатково скаржник посилався на порушення судами попередніх інстанцій вимог ч. 3 ст. 143, ст. 159 КАС України, внаслідок не розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про проведення експертизи у даній справі, а також посилався на не дослідження первинних документів, наданих позивачем до суду першої інстанції. Крім цього, контролюючий орган звернув увагу, що позивачем до матеріалів справи надані документи відносно двох контрагентів ТОВ «Інфоліхт» та ТОВ «Медітіріан», які згідно з поясненнями їх директорів та засновників не здійснювали господарську діяльність (протоколи допиту свідків), що виключає можливість включення сплачених сум по господарських операціях з цими контрагентами до податкових зобов`язань. Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суддів попередніх інстанції та відмовити в задоволенні позову (т. 14 а.с. 156-162).

В надісланих на адресу суду додаткових поясненнях від 02.06.2020 року відповідач просив суд врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.05.2020 року у справі № 826/678/16 (К/9901/32749/18) в частині не надання до перевірки первинних документів (п. 21 постанови Верховного Суду).

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.04.2016 року начальником Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ № 2454 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київмонтажліфт (код 35235690)» на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.03.2016 тривалістю 5 робочих днів з 25.04.2016 року (т. 1 а.с. 61).

Наказ про проведення перевірки та направлення № 249/26-15-14-07-01 від 25.04.2016 та № 250/26-15-14-07-01 від 25.04.2016 були вручені ОСОБА_1 , який є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонтажліфт» 25.04.2016 року (т. 1 а.с. 28, 61).

Судами встановлено, що Листом від 25.04.2016 № 105 ОСОБА_1 повідомив Головному управлінню ДФС у м. Києві про те, що у зв`язку з службовою необхідністю він буде знаходитись у відрядженні з 26.04.2016 по 09.05.2016 з огляду на викладене, просив перенести строки проведення перевірки з метою надання первинних документів (т. 14 а.с. 29).

Крім цього, матеріали справи містять наказ від 25.04.2016 року № 15 про відрядження ОСОБА_1 за свій рахунок у м. Одеса у зв`язку з службовою необхідністю з 26.04.2016 року по 09.06.2016 року (т. 14 а.с. 30).

25.04.2016 року та 26.04.2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві складено запити б/н від 25.04.2016 та б/н від 26.04.2016 «Про надання документів» ТОВ «Київмонтажліфт» відповідно до наведеного в них переліку (т. 14 а.с. 58, 59).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.04.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт № 262/26-15-14-07-01 «щодо неможливості вручення ТОВ «КИЇВМОНТАЖЛІФТ» код (35235690) запиту про надання документів від 25.04.2016 № б/н та запиту про надання документів від 26.04.2016 № б/н» в якому зазначено про те, що з метою вручення запиту про надання документів № б/н від 25.04.2016 та запиту про надання документів № б/н від 26.04.2016 головним державним ревізором-інспектором 26.04.2016 здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ «Київмонтажліфт» (код 35235690), а саме: 03939 м. Київ, вул. Саперно-Слобідська буд. 8 кв. 11, та встановлено відсутність директора та головного бухгалтера ТОВ «Київмонтажліфт» (код 35235690) - ОСОБА_1 (т. 14 а.с. 60).

До того ж, як встановлено судами, 28.04.2016 року начальником Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до пункту 82.2 статті 82 видано наказ № 2690 «Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київмонтажліфт» (код 35235690)» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.03.2016, призначену наказом ГУ ДФС у м. Києві № 2454 від 21.04.2016 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київмонтажліфт (код 35235690)» з 04.05.2016 по 05.05.2016 (т. 14 а.с. 62).

Крім цього, Головним управлінням ДФС у м. Києві складено запити б/н від 27.04.2016, б/н від 28.04.2016, б/н від 29.04.2016 «Про надання документів» (відповідно до наведеного переліку), адресовані ТОВ «Київмонтажліфт» (т. 14 а.с. 51-54,44-47,35-38).

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акти № 267/26-15-14-07-01 від 27.04.2016 «щодо неможливості вручення ТОВ «КИЇВМОНТАЖЛІФТ» код (35235690) запиту про надання інформації від 27.04.2016 № б/н" (т. 14 а.с. 55), № 280/26-15-14-07-01 від 28.04.2016 «щодо неможливості вручення ТОВ «КИЇВМОНТАЖЛІФТ» код (35235690) запиту про надання інформації від 28.04.2016 № б/н» (т. 14 а.с. 48), №286/26-15-14-07-01 від 29.04.2016 «щодо неможливості вручення ТОВ «КИЇВМОНТАЖЛІФТ» код (35235690) запиту про надання інформації від 29.04.2016 № б/н" (т. 14 а.с. 39), №289/26-15-14-07-01/35235690 від 29.04.2016 «щодо неможливості вручення ТОВ «КИЇВМОНТАЖЛІФТ» код (35235690) наказу про продовження строків проведення перевірки від 28.04.2016 № 2690» (т. 14 а.с. 40), в яких зазначено про те, що з метою вручення документів здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ «Київмонтажліфт» (код 35235690), а саме: 03939 м. Київ, вул. Саперно-Слобідська буд. 8 кв. 11, та встановлено відсутність директора та головного бухгалтера ТОВ «Київмонтажліфт» (код 35235690) - ОСОБА_1 .

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акти про ненадання документів №264/26-15-14-07-01 від 27.04.2016 (т. 14 а.с. 56), № 285/26-15-14-07-01 від 28.04.2016 (т. 14 а.с. 49), № 290/26-15-14-07-01 від 29.04.2016 (т. 14 а.с. 41), № 293/26-15-14-07-01 від 29.04.2016 (т. 14 а.с. 42), в яких зафіксовано факт ненадання позивачем документів перелік яких визначено в запитах про надання документів.

11.05.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт № 78/26-15-14-07-01/35235690 від 11.05.2016 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонтажліфт» (код 35235690) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.03.2016», яким встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44, статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 176 588 грн, а також, в порушення пп. 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України неправомірно віднесено до податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 01.03.2016 суми ПДВ в розмірі 3 218 527,00 грн (т. 1 а.с. 4-39).

26.05.2016 на підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: - №0852615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3 523 125,25 грн, з яких: за податковим зобов`язанням на суму 3 216 231 грн, штрафні (фінансові санкції) 804 057, 75 грн (т. 1 а.с. 40); - №0862615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 020 288,75 грн, з яких: за податковим зобов`язанням на суму 3 176 588 грн, штрафні (фінансові санкції) 346 537,25 грн (т. 1 а.с. 41).

До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до ДФС України 06.06.2016 року (т. 14 ас. 19-22), додавши первинні документи, але рішенням ДФС України скарга залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, що слугувало підставою звернення з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку про наявність підстав для скасування спірних рішень, з огляду на те, що відповідач в акті перевірки обмежився встановленням формальних умов застосування податкового законодавства, не врахувавши відсутність директора та головного бухгалтера на момент перевірки та, внаслідок цього, об`єктивну неможливість у платника податків надати значний об`єм документів. Крім того, судами наголошено на ненаданні відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів того, що Товариство відмовилось надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, а також відсутність у складених ГУ ДФС у м. Києві актах підписів уповноваженої посадової особи позивача чи запису про відмову такої особи від їх підписання. Натомість засвідчено лише факт ненадання документів у зв`язку із відсутністю директора та головного бухгалтера Товариства, що за висновками судів попередніх інстанцій, не може свідчити про відмову платника податків надати копії первинних документів до перевірки (т. 14 а.с. 78-80, 139-144).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, наведеними нормами передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів та надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

У відповідності до пункту 73.3 статті 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

За змістом цієї статті, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

До того ж, у відповідності до вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 Податкового кодексу України).

Пунктом 121.1. статті 121 ПК України передбачена відповідальність за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як наголошено в постанові Верховного Суду від 08.11.2021 у справі №640/21601/19 (адміністративне провадження №К/9901/29708/20), в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 121.1 статті 121 ПК України.

Отже, з`ясуванню підлягає, чи дійсно позивач вживав усі залежні від нього заходи для забезпечення повної і об`єктивної перевірки, чи ухилявся від її проведення, а також перевірити та оцінити поведінку контролюючого органу (чи надав він реальну можливість платникові податків надати усі документи, чи у повній мірі забезпечив право на участь в її проведенні).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після отримання 25.04.2016 року позивачем наказу № 2454 від 21.04.2016 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київмонтажліфт (код 35235690)», ОСОБА_1 (який є директором та головним бухгалтером ТОВ «Київмонтажліфт», було направлено відповідачу лист № 105 від 25.04.2016, яким повідомлено про те, що в період з 26.04.2016 по 09.05.2016 ОСОБА_1 , перебуватиме у відрядженні. Також в зазначеному листі було викладено прохання перенести строки проведення перевірки.

З аналізу актів про ненадання документів № 264/26-15-14-07-01 від 27.04.2016, №285/26-15-14-07-01 від 28.04.2016, № 290/26-15-14-07-01 від 29.04.2016, № 293/26-15-14-07-01 від 29.04.2016 та актів щодо неможливості вручення запитів та наказу про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 262/26-15-14-07-01 від 26.04.2016, № 267/26-15-14-07-01 від 27.04.2016, №280/26-15-14-07-01 від 28.04.2016, № 286/26-15-14-07-01 від 29.04.2016, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем за результатами здійснення виходу за юридичною адресою позивача а саме: 03939 м. Київ, вул. Саперно-Слобідська буд. 8 кв. 11 встановлено відсутність директора та головного бухгалтера ТОВ «Київмонтажліфт» (код 35235690) - ОСОБА_1 з огляду на що, не вручено запити б/н від 25.04.2016, б/н від 26.04.2016, б/н від 27.04.2016, б/н від 28.04.2016, б/н від 29.04.2016 та наказ № 2690 від 28.04.2016.

Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, будь-яких належних та допустимих доказів того, що позивач відмовлявся надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, як-то акту, складеного у відповідності до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, відповідач суду не надав.

Водночас, наявні в матеріалах справи акти, що складені ГУ ДФС у м. Києві, не містять підпису уповноваженої посадової особи ТОВ «Київмонтажліфт» чи запису про відмову такої особи від їх підписання, та засвідчують лише факт ненадання документів у зв`язку із відсутністю директора та головного бухгалтера за податковою адресою, що, на переконання судів, не може свідчити про відмову платника податків надати копії первинних документів до перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 826/14312/16 (адміністративне провадження № К/9901/42254/18), але не виключно.

Суди першої та апеляційної інстанції констатували, що в даному випадку податковий орган в акті перевірки обмежився встановленням формальних умов застосування положень пунктів 44.1, 44.6 статті 44 та пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, не з`ясувавши обставини, що мають значення для кваліфікації дій платника податків.

Крім цього, не спростовано доводами касаційної скарги і висновки судів попередніх інстанцій, що належних доказів на підтвердження направлення позивачу запитів про надання документів листом з повідомленням про вручення контролюючим органом не надано, як і не надано доказів вручення запиту під розписку, що в розрізі вимог п. 73.3 статті 73 ПК України є обов`язковою умовою вважати запит врученим.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, після початку проведення перевірки контролюючий орган не здійснив усіх залежних від нього заходів задля забезпечення платнику податків можливості надати усі наявні у нього первинні та інші документи, пов`язані із предметом перевірки, що не спростовано доводами касаційної скарги.

Посилання скаржника на не надання оцінки первинним документам, наданим позивачем до матеріалів справи колегія суддів відхиляє, з огляду на зафіксовані судами попередніх інстанцій процедурні порушення відповідачем вимог податкового законодавства.

Крім цього, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на не розгляд судами попередніх інстанцій заявленого відповідачем під час розгляду справи клопотання про проведення експертизи, оскільки зі звукозапису судового засідання суду апеляційної інстанції від 23 березня 2017 року вбачається, що судом апеляційної інстанції у задоволенні вищенаведеного клопотання, заявленого представником відповідача було відмовлено протокольною ухвалою суду. При цьому доказів подання такого клопотання в письмового або усному порядку в суді першої інстанції, відповідачем до касаційної скарги не надано.

Посилання скаржника на врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові Верховного Суду від 05.05.2020 року у справі № 826/678/16 (К/9901/32749/18) (п. 21 постанови Верховного Суду), колегія суддів відхиляє з огляду на неподібність правовідносин у справах.

Зокрема, в наведеній скаржником постанові Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що рішення суду першої інстанції не містило обґрунтувань, що первинні документи по правовідносинам з ТОВ «Креденсінвест» та ТОВ «Укр.Сервіс Груп» до перевірки позивачем взагалі не надавались, а такі було надано лише до суду. Крім того, Верховним Судом в цій постанові встановлено, що позивачем а ні в позовній заяві, а ні в касаційній скарзі взагалі не ставляться під сумнів та не спростовуються твердження контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки, який є носієм доказової бази, про ненадання ним до перевірки первинних документів. Не вбачається також, що позивач при поданні заперечень на акт перевірки та скарг на податкові повідомлення - рішення обґрунтовує такі безпідставністю тверджень про ненадання документів до перевірки, не вбачається також, що Товариство скористалось своїм правом (пункт 44.7 статті 44 ПКУ) надати до контролюючого органу протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки документи, визначені в акті перевірки як відсутні. З матеріалів справи вбачається, що позивачем також не надано доказів і того, що ним вчинялись будь - які дії, які передбачені нормами Податкового кодексу, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу.

Разом з тим, обставини у справах не є подібними, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій в межах даної справи, до скарги на податкові повідомлення-рішення, яка подавалась позивачем до ДФС України, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та понесених витрат ТОВ «Київмонтажліфт» позивачем додано копії первинних бухгалтерських документів, а саме: за 2014 рік - на 886 арк., за 2015 рік - на 1350 арк. та за 2016 рік - на 2250 арк. (т. 14 а.с. 19-22). При цьому, після отримання 25.04.2016 позивачем наказу від 21.04.2016 № 2454 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київмонтажліфт (код 35235690)», позивачем було направлено відповідачу лист № 105 від 25.04.2016, яким повідомлено про те, що в період з 26.04.2016 по 09.05.2016 ОСОБА_1 , який є директором та головним бухгалтером позивача, перебуватиме у відрядженні, у зв`язку з чим заявлено прохання перенести строки проведення перевірки для надання первинних документів.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права. Тоді, як в доводах касаційної скарги скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Головне управління ДПС у м. Києві), залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року у справі № 826/14435/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева