Ухвала

від 23.03.2017 по справі 826/14435/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14435/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

23 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Марченко Т.В.,

від відповідача Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Київмонтажліфт до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.05.2016 №0852615147 та №0862615147.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.04.2016 податковим органом було видано наказ № 2454 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Київмонтажліфт (код 35235690) на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.03.2016, який разом з направленням на проведення перевірки вручено директору товариства з обмеженою відповідальністю Київмонтажліфт 25.04.2016.

Листом № 105 від 25.04.2016 ОСОБА_4 повідомив контролюючий орган про те, що у зв'язку із службовою необхідністю він буде знаходитись у відрядженні з 26.04.2016 по 09.05.2016, з огляду на що просив перенести строки проведення перевірки з метою надання первинних документів.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було складено запити від 25.04.2016 та від 26.04.2016 Про надання документів відповідно до наведеного в них переліку.

26.04.2016 посадовими особами відповідача складено акт № 262/26-15-14-07-01 щодо неможливості вручення ТОВ КИЇВМОНТАЖЛІФТ код (35235690) запиту про надання документів від 25.04.2016 № б/н та запиту про надання документів від 26.04.2016 № б/н .

В акті зафіксовано, що з метою вручення запиту про надання документів № б/н від 25.04.2016 та запиту про надання документів № б/н від 26.04.2016 головним державним ревізором-інспектором 26.04.2016 здійснено вихід на юридичну адресу ТОВ Київмонтажліфт (код 35235690), а саме: 03939 м. Київ, вул. Саперно-Слобідська буд. 8 кв. 11, та встановлено відсутність директора та головного бухгалтера ТОВ Київмонтажліфт (код 35235690) - ОСОБА_4

28.04.2016 відповідачем прийнято наказ № 2690 Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Київмонтажліфт з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.03.2016, призначену наказом ГУ ДФС у м. Києві № 2454 від 21.04.2016 з 04.05.2016 по 05.05.2016.

27.04.2016, 28.04.2016 та 29.04.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві повторно складено запити про надання ТОВ Київмонтажліфт документів, а також акти від 27.04.2016, від 28.04.2016 та від 29.04.2016 про неможливість їх вручення з наведених вище підстав.

В подальшому посадовими особами контролюючого органу складено акти про ненадання документів №264/26-15-14-07-01 від 27.04.2016, № 285/26-15-14-07-01 від 28.04.2016, № 290/26-15-14-07-01 від 29.04.2016, № 293/26-15-14-07-01 від 29.04.2016, в яких зафіксовано факт ненадання позивачем документів, перелік яких визначено у запитах.

11.05.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт № 78/26-15-14-07-01/35235690 від 11.05.2016 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Київмонтажліфт (код 35235690) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 01.03.2016 .

В акті встановлено порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 176 588,00 грн. та порушення 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме, віднесення до податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 01.03.2016 суми ПДВ в розмірі 3 218 527,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки 26.05.2016 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0852615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 3 523 125,25 грн. та №0862615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 020 288,75 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без достатніх правових підстав.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень та збільшення платнику податків податкових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення податкового кредиту стало ненадання платником податків документів на запити податкової інспекції.

Згідно з п. 77.8 ст. 77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Пунктом 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

Пунктом 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З матеріалів справи встановлено, що з метою отримання документів, необхідних для проведення перевірки, відповідачем було складено відповідні запити.

Таке право контролюючого органу передбачено п. 73.3 ст. 73 ПК України, яким встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

За змістом цієї статті такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що належних доказів в підтвердження направлення позивачу запитів про надання документів листом з повідомленням про вручення контролюючим органом не надано, як і доказів вручення запиту під розписку, що є обов'язковою умовою вважати запит врученим.

Наведене підтверджується також і тим, що листом від 26.05.2016 директор та головний бухгалтер Товариства ОСОБА_4 повідомив контролюючий орган про те, він перебуватиме у відрядженні в період з 26.04.2016 по 09.05.2016.

З огляду на викладене, висновки податкового органу, наведені в актах про неможливість вручення запитів про надання документів з підстав відсутності директора та головного бухгалтера підприємства, в період, у який останній перебував у відрядженні, не можуть вважатися обґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних доказів вручення платнику податків запитів та, як наслідок, встановлення факту ненадання документів, що став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з тим, наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ Київонтажліфт , зокрема, до Фіскальної служби України.

В матеріалах справи міститься копія скарги (а.с. 19-24, том 14), з якої вбачається, що на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та понесених витрат ТОВ Київмонтажліфт додано до скарги копії первинних бухгалтерських документів, а саме: за 2014 рік - на 886 арк., за 2015 рік - на 1350 арк. та за 2016 рік - на 2250 арк.

Однак, вказані документи не були прийняті до уваги, у зв'язку з чим рішенням ДФС України скаргу позивача залишено без задоволення.

Крім того, позивачем було надано суду копії первинної бухгалтерської документації підприємства за 2014-2016 роки в 13 томах.

В той же час, єдиною підставою, на яку посилався контролюючий орган при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, стало ненадання платником податків первинних бухгалтерських документів на вимогу податкового органу.

Такі документи в ході використання процедури адміністративного та судового оскарження платником податків було надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем ніяким чином не спростовано наявність первинної бухгалтерської документації позивача, як і не надано доказів щодо неправильного відображення чи не підтвердження показників податкової звітності за 2014-2016 роки по конкретних господарських операціях з визначеними контрагентами, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, такі документи податковими органами взагалі не досліджувалися з огляду на те, що вони не були надані під час перевірки.

Саме лише ненадання документів під час перевірки не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності шляхом винесення податкових повідомлень-рішень за умови надання підприємством таких документів в подальшому.

Як вказано відповідачем, спірні податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем лише на підставі податкової звітності ТОВ Київмонтажліфт , інформації що містить в базах даних ІС Податковий блок , бази даних єдиний реєстр податкових накладних .

Посилання апеляційної скарги податкового органу на ту обставину, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ Інфоліхт та ТОВ Медітіріан , які згідно з поясненнями їх директорів та засновників не здійснювали господарську діяльність, що виключає можливість включення сплачених сум по господарських операціях з цими контрагентами до податкових зобов'язань, колегія суддів відхиляє, оскільки податковим органом не надано відомостей стосовно того, які саме суми включено позивачем та за які періоди.

Крім того, вказані обставини не відображені в акті перевірки, який є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань, та повинен містити вичерпну інформацію про виявленні порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким вимогам спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають, а тому висновок суду першої інстанції про їх скасування є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 23.03.2017

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.