Постанова

від 18.12.2024 по справі 826/14206/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 826/14206/13-а

адміністративне провадження № К/9901/38321/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

судді: Юрченко В.П., Бившева Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 (суддя Огурцов О.П.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 (судді Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.),

у справі № 826/14206/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Техноресурс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Техноресурс» (далі - позивач, ПрАТ «Техноресурс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - відповідач, скаржник, контролюючий орган, податковий орган), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 червня 2013 року № 0000462230 та № 0000472230.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач висловлює незгоду з висновками податкового органу про те, що фінансово-господарські правовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехсервіс-1991" здійснені без мети настання правових та економічних наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини із зазначеним контрагентом, які, за твердженням позивача, мали реальний характер, а товар було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. При цьому документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог законодавства.

Також позивач посилався на те, що в І кварталі 2011 року ним не було включено до складу витрат попередню оплату послуг здійснену на користь ТОВ "Євротехсервіс-1991".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000462230 від 06.06.2013, а у решті позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат у перевіряємому періоді, у зв`язку з вставленням факту відсутності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості попередньої оплати послуг за договором від 05.10.2011 № 11/01-1 у розмірі 3 851 799,00 грн.

При цьому, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472230, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, слугував висновок суду першої інстанції про відсутність підтвердження належними первинними документами реальності виконання договірних відносин позивача з ТОВ «Євротехсервіс-1991».

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.07.2014 зазначену постанову суду першої інстанції залишив без змін

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення протиправністю спірних податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 № 0000462230 та № 0000472230, зважаючи на встановлення факту документального підтвердження формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ТОВ «Євротехсервіс-1991».

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.11.2016 скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2014 та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України вказав, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток та відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції безпідставно вдався до аналізу підстав та наслідків формування податкового кредиту позивача, що знаходиться поза межами оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, та залишив поза увагою дослідження господарських операцій спірного періоду, за наслідками вчинення яких донараховані спірні податкові зобов`язання з податку на прибуток.

За результатами нового апеляційного розгляду Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою 18.01.2017 залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняте нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій установили, що в період з 25.04.2013 по 07.05.2013 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 876 від 22.04.2013 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Техноресурс» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за березень 2011 та податку на прибуток за І квартал 2011 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Євротехсервіс-1991».

За результатами перевірки складено акт № 1508/22-30-33107041 від 14.05.2013 року, яким встановлено порушення пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 770 360,00 грн, та порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 962 950,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов, виходячи з такого.

Згідно з наданими до перевірки документами ПрАТ «Техноресурс» в березні 2011 здійснило попередню оплату послуг (роботи по спорудженню розвідувальної свердловини № 5 Володимірівського родовища проектною глибиною 2520 м) ТОВ «Євротехсервіс-1991» на загальну суму 4622159 грн, в тому числі податок на додану вартість - 770360,00 грн.

У ході проведення перевірки ПрАТ «Техноресурс» згідно наданих до перевірки документів встановлено, що правові відносини між ПрАТ «Техноресурс» та ТОВ «Євротехсервіс-1991» здійснювались на підставі договору 11/01-1 від 05.01.2011 на проведення робіт по спорудженню розвідувальної свердловини № 5 Володимирського родовища. Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) до перевірки надано не було.

На сторінці 6 та на сторінках 11-12 акта перевірки зазначено таке: «Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби отримано Акт ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 4852/23-6/13928181 від 03.06.2011 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євротехсервіс-1991» (код ЄДРПОУ 13928181) щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків за березень 2011, за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, згідно з якою не встановлено фактів передачі послуг (послуг) від ТОВ «Євротехсервіс-1991» (код ЄДРПОУ 13928181) до підприємств-покупців у зв`язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів та вищенаведених фактів, що свідчать про «фіктивність» формування податкового кредиту ТОВ «Євротехсервіс-1991» в березні 2011 року.

Тобто, з урахуванням вищезазначеного, встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Євротехсервіс-1991» з метою надання податкової вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит, а саме формування податкового кредиту зазначеного контрагенту-покупця за рахунок ТОВ «Євротехсервіс-1991».

Таким чином, операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) ТОВ «Євротехсервіс-1991» порушують ч.ч.1.5 ст.203, ч.ч.1.2 ст.215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Євротехсервіс-1991» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.»

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово-господарські правовідносини між ПрАТ «Техноресурс» та ТОВ «Євротехсервіс-1991» здійснені без мети настання правових та економічних наслідків.

28 травня 2013 року Приватне акціонерне товариство «Техноресурс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби були подало заперечення на акт № 1508/22-30-33107041 від 14.05.2013 року, за результатами розгляду яких листом № 11264/10/22-311 від 03.06.2013 року повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

06 червня 2013 року на підставі зазначеного акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання: № 0000472230 - за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 770361,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1,00 грн; та № 0000362230 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 962951,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1,00 грн.

Приватне акціонерне товариство «Техноресурс» зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржило в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарг Міністерство доходів та зборів України прийняло рішення № 9853/6/99.99/00115 від 28.08.2013, яким рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Приватне акціонерне товариство «Техноресурс», не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000472230 від 06.06.2013 року та № 0000462230 від 06.06.2013 року, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з цим позовом до суду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв`язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

ПрАТ «Техноресурс» є власником спеціального дозволу на користування надрами № 5371 від 13.01.2011, виданого Державною службою геології та надр України (видобування вуглеводнів) Володимирівського родовища (Роменський район Сумської області) терміном до 13.01.2013.

Згідно з пунктом Особливих умов вказаного Спеціалізованого дозволу держава в особі Держгеонадр України зобов`язала ПрАТ «Техноресурс» протягом трьох років затвердити запаси вуглеводнів в Державній комісії по запасах України. Позивач зазначає, що вказане, як і бажання отримати прибуток від продажу вуглеводневої сировини, було можливе лише в результаті буріння розвідувальних свердловин, в тому числі свердловини № 5.

Так, на підставі вказаного Спеціалізованого дозволу було укладено договір ПрАТ «Техноресурс» з ТОВ «Євротехсервіс-1991» від 05.01.2011 № 11/01-1 на проведення робіт по спорудженню розвідувальної свердловини №5 Володимирівського родовища.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що ним не було включено до складу валових витрат попередню оплату послуг здійснену на користь ТОВ «Євротехсервіс-1991» та фактично до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року включено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) - строка 04.1 - тільки в частині суми 11 000,00 грн, з огляду на що ним не могло бути допущено завищення валових витрат за зазначений період на суму 3 851 799,00 грн.

Позивач зазначає, що сума попередньої оплати у розмірі 3 851 799,00 грн не може бути включена до поточних витрат як у бухгалтерському обліку, так і в податковому обліку як частина вартості необоротного активу, який буде взято на облік у майбутніх звітних періодах та на період перевірки та перевіряємий період зазначена сума обліковується у складі незавершених капітальних інвестицій на бухгалтерському рахунку № 1521.

Указане викладено ПрАТ «Техноресурс» в бухгалтерській довідці від 17.10.2013 року.

Відповідач доказів та обґрунтувань на спростування зазначених обставин у касаційній скарзі не зазначив.

Як вбачається з оскаржуваних відповідачем судових рішень, у судовому засіданні, в суді першої інстанції, на питання суду щодо того, що стало підставою для висновку про те, що позивачем до валових витрат було віднесено попередню оплату послуг здійснену на користь ТОВ «Євротехсервіс-1991» у розмірі 3 851 799,00 грн представник відповідача не зміг надати суду чітких пояснень щодо підстав встановлення факту віднесення позивачем зазначеної суми до складу валових витрат. Таких пояснень не було надано і в суді апеляційної інстанції, а також не зазначено у касаційній скарзі.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати, що позивачем до складу валових витрат було віднесено попередню оплату послуг здійснену на користь ТОВ «Євротехсервіс-1991» у розмірі 3 851 799,00 грн, є правильним та обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000362230 від 06.06.2013 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог (щодо нереальності господарських операцій), враховуючи, що відповідач в своїй апеляційній скарзі просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а позивач не заперечує правомірність рішення суду першої інстанції у цій частині та те, що під час касаційного провадження не встановлено порушень, допущених судами попередніх інстанцій, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає за доцільне переглядати рішення суду у цій частині.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.П. Юрченко

Л.І. Бившева