Постанова

від 19.12.2024 по справі 520/2327/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 520/2327/22

адміністративне провадження № К/990/39348/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 520/2327/22

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеопошук» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеопошук» на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Мороко А. С.) від 03 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Жигилій С. П., Русанова В. Б., Перцова Т. С.) від 17 жовтня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргеопошук» (далі - ТОВ «Укргеопошук») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2021 року № 00240180706.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що діяльність ТОВ «Укргеопошук» безпосередньо пов`язана із наданням консультаційних послуг у сфері добування нафти і газу і створенням власного комплексного інформаційно-облікового ресурсу з різних аспектів діяльності в сфері добування нафти та газу, задля чого і було укладено договір з ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ», в результаті чого стались зміни у структурі активів та зобов`язань підприємства. У зв`язку з цим, ТОВ «Укргеопошук» впродовж тривалого часу проводило масштабні роботи із формування власного ресурсу протягом 2016-2020 років, за результатом чого позивачем підписано договір з ТОВ «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» у 2021 році, що вплинуло на майновий стан позивача, спричинило зміни у структурі його активів.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 листопада 2023 року ТОВ «Укргеопошук» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 21 грудня 2023 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС у Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ «Укргеопошук», а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області у період з 23 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укргеопошук» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення з ПДВ, яке сформовано у період з травня 2016 року по липень 2021 року.

9. За результатами перевірки складено акт від 06 жовтня 2021 року № 17634/20-40-07-06-10/39804410 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Укргеопошук» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість», в якому встановлено завищення підприємством від`ємного значення з ПДВ за липень 2021 року на суму 1 042 347 грн, що вказує на порушення ТОВ «Укргеопошук» підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України).

10. Не погодившись із висновками, наведеними у акті перевірки, ТОВ «Укргеопошук» направило контролюючому органу заперечення від 18 жовтня 2021 року № 18-01/10-21 на акт перевірки.

11. Листом від 01 листопада 2021 року за вих. № 47705/6/20-40-07-06-15 контролюючий орган висновки акту перевірки від 06 жовтня 2021 року № 17634/20-40-07-06-10/39804410 підтримав.

12. 05 листопада 2021 року на підставі висновків акту перевірки від 06 жовтня 2021 року № 17634/20-40-07-06-10/39804410 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00240180706, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 1 042 347 грн.

13. ТОВ «Укргеопошук», вважаючи податкове повідомлення рішення № 00240180706 від 05 листопада 2021 року протиправним, направило до Державної податкової служби України скаргу від 18 листопада 2021 року (вх. 34532/6 від 23 листопада 2021 року).

14. 21 грудня 2021 року Державна податкова служба України направила ТОВ «Укргеопошук» рішення про результати розгляду скарги вих. № 28594/6/99-00-06-01-03-06, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 05 листопада 2021 року № 00240180706 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

15. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05 листопада 2021 року № 00240180706 є правомірним, оскільки в ході судового розгляду підтверджено порушення ТОВ «Укргеопошук» вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за липень 2021 року на суму 1 042 347 грн.

17. На обґрунтування таких висновків суди зауважили, що позивачем не надано до суду належних первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» за переліками, які зазначені у всіх Додатках до договору (технічних завданнях) та фіксували б дії, які викликають зміни у зобов`язаннях ТОВ «Укргеопошук» та структурі його активів та зобов`язань, а надані первинні документи не розкривають економічний зміст та не доводять досягнення мети в результаті отриманих позивачем послуг від контрагента у прив`язці до періодів та сум ПДВ, які віднесені позивачем до складу податкового кредиту за період з травня 2016 року по грудень 2020 року.

18. Зокрема судами попередніх інстанцій наголошено, що наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт не підтверджують реальність виконання договору від 18 квітня 2016 року №-00031, оскільки у них зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх вид, детальний опис, та обсяг, що робить неможливим встановлення реального змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності.

19. Водночас суди дійшли висновку, що із наданих документів неможливо встановити, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, не обґрунтовано причинного зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної (тощо) вигоди, а залучені позивачем матеріали консультацій не підтверджують досягнення конкретної цілі, у тому числі і підписання договору з ТОВ «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ», оскільки критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

20. При цьому суди виснували, що на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою послуг, Товариство повинно було надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку, актів виконаних робіт з чітким переліком отриманих послуг, оскільки відображення такого переліку в технічних завданнях не свідчить про факт виконання/отримання таких послуг, а вказує лише на досягнення сторонами домовленостей про певний обсяг послуг та саме по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

22. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

23. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у справі що розглядається не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2022 року по справі № 804/7753/16, від 27 лютого 2020 року по справі № 440/1503/19, від 08 липня 2021 року по справі № 804/4594/16, від 11 серпня 2023 року по справі № 520/12654/19, від 22 листопада 2022 року по справі № 820/6199/16, від 24 січня 2018 року по справі №2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року по справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року по справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року по справі № 640/4687/19, від 24 серпня 2022 року по справі № 400/3884/19, від 03 серпня 2023 року по справі № 320/2797/21, від 21 липня 2020 року по справі № 816/191/17, від 01 лютого 2023 року по справі № 380/9660/21, від 16 лютого 2023 року по справі № 804/27/17, від 17 жовтня 2019 року по справі № 816/2270/16, від 09 травня 2015 року по справі № 21-289а15, від 23 червня 2021 року по справі № 520/11131/19, від 04 червня 2021 року по справі № 824/1007/19-а, від 12 лютого 2020 року по справі № 813/3577/13-а, від 15 квітня 2020 року по справі № 826/13929/17, від 24 серпня 2022 року по справі № 400/3884/19, від 23 липня 2020 року по справі № 816/1122/16, від 24 серпня 2022 року по справі № 826/16217/18, від 28 лютого 2023 року по справі № 640//16421/19, від 24 вересня 2020 року по справі № 820/329/17, від 10 лютого 2021 року по справі № 380/671/20, від 18 червня 2019 року по справі № 804/1606/17, від 28 листопада 2018 року по справі № 809/2161/14.

24. В доводах касаційної скарги позивач наголошує, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, в акті перевірки, у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач не ставив під сумнів ані реальність надання послуг, ані правильність оформлення первинних документів, а вказував виключно на те, що спірна господарська операція не є господарською діяльністю, а тому ТОВ «Укргеопошук» не мало права на податковий кредит.

25. Водночас суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях вийшли за межі позовних вимог та дійшли висновку про те, що: операція нереальна, операція «безтоварна» (оскільки не має матеріального/фізичного результату), операція є адміністративними витратами, а не господарською діяльністю, в той час як предмет спору у справі зводиться до того, чи належить відповідна операція до господарської діяльності ТОВ «Укргеопошук», чи ні.

26. При цьому позивач зазначає, що неотримання невідкладно прибутку від професійних послуг, у т.ч інформаційно-консультаційних, не є індикатором, який може вказувати на негосподарський характер витрат, оскільки специфіка професійних послуг, у т.ч. інформаційно-консультаційних, полягає в тому, що саме по собі створення та удосконалення інформаційного продукту є економічним ефектом, незалежно від того чи призвело воно до отримання додаткового прибутку чи ні.

27. Водночас судами не проаналізовано конкретні господарські операції позивача, щодо яких виник спір, не з`ясовано намір платника на отримання економічного ефекту від кожної з таких операцій за наслідками аналізу умов та обставин їх здійснення.

28. При цьому позивач наголошує, що придбання професійних послуг у ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ», а також серйозна підготовча робота протягом 2016-2020 років надали можливість ТОВ «Укргеопошук» створити власний інформаційний продукт та 05 квітня 2021 року укласти договір з ТОВ «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» про надання консультаційних послуг з питань інформації. За результатами виконання якого були підписані акти здачі-прийняття робіт та сформовані відповідні податкові накладні.

29. Наведене, на переконання позивача, свідчить, що придбання професійних послуг у ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» мало на меті подальше надання послуг, спрямоване на отримання доходу, на досягнення чіткої ділової мети, отримання відповідного економічного ефекту.

30. Окремо позивач звертає увагу й на те, що акти прийняття-передачі консультаційних послуг містять чіткі посилання на конкретні додатки до Договору (Технічні завдання), в яких чітко вказано які саме послуги мають бути надані, їх вид, детальний опис та обсяг.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Відповідно до пункту 198.5 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

33. Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

34. Як видно із Акта перевірки, ключовий його висновок зводився до того, що ТОВ «Укргеопошук» сформувало від`ємне значення з ПДВ за рахунок отриманих послуг, використання яких неможливе в господарській діяльності у зв`язку з відсутністю такої діяльності в перевіряємому періоді, а також подальшої реалізації послуг, з метою отримання доходу, що, як наголошує контролюючий орган, вказує на порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

35. Саме це порушення й намагався спростувати позивач у даному позові, як видно із заявлених у ньому підстав, обґрунтувань та долучених до позовної заяви доказів. Також, позивач намагався довести, що фактично понесені підприємством документально підтверджені витрати на надані професійні (інформаційно-консультаційні) послуги відносились до адміністративних витрат як такі, що спрямовані на створення власного інформаційного продукту та подальшого надання ексклюзивних консультаційних послуг з питань інформатизації у сфері добування нафти, газу та інших видобувних галузях.

36. Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

37. Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування, визначеної в порядку, передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

38. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 360/4169/21.

39. При цьому використання придбаних товарів/послуг поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.

40. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.

41. У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 ПК України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

42. За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

43. Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

44. У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

45. Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

46. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

47. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

48. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

49. Аналогічна право позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 лютого 2024 року у справі № 813/1777/16.

50. Колегія суддів зазначає, що у відповідності до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

51. Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

52. Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

53. За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

54. Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

55. При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

56. Проаналізувавши позицію сторін у цій справі, висновки Акта перевірки, а також судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно визначилися із безпосереднім предметом доказування у цій справі.

57. Так, розглядаючи спір, суди попередніх інстанцій побудували свої обґрунтування й мотиви на дослідженні реальності господарських операцій з надання професійних послуг за Договором від 18 квітня 2016 року № Legal-2016-00031, укладеним між ТОВ «Укргеопошук» (замовник) та ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ» (виконавець). В той же час, ці обставини під сумнів у ході перевірки не ставились, відповідач в акті перевірки не знаходив зв`язку із отриманими від контрагента послугами із господарською діяльністю платника податку - позивача та, власне, отримання доходу від отриманих послуг.

58. Отже, доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, перевірені судами не були, й не отримали правової оцінки в судових рішеннях, тоді як обставини, яких вони стосуються, безпосередньо входять до предмета доказування у цій справі.

59. Таким чином, за наявного мотивування судами попередніх інстанцій своїх судових рішень, колегія суддів не може стверджувати в цій справі про повне і всебічне з`ясування судами її обставин, зокрема, про таке, яке б повною мірою підтверджувало чи спростувало факт учинення позивачем податкового правопорушення.

60. Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

62. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

63. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

64. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргеопошук» - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов