Постанова

від 17.10.2023 по справі 520/2327/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 р.Справа № 520/2327/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

представника позивача Лушпієнко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 (суддя Мороко А.С.; м. Харків; дата складання повного тексту - 10.05.2023) по справі № 520/2327/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук" (далі по тексту позивач, ТОВ "Укргеопошук") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00240180706 від 05.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що діяльність ТОВ «Укргеопошук» безпосередньо та нерозривно пов`язана із наданням допоміжних послуг у сфері добування нафти і газу та спрямована на отримання доходу, зокрема, подальшого надання позивачем консультаційних послуг у сфері добування нафти і газу і створення власного комплексного інформаційно-облікового ресурсу з різних аспектів діяльності в сфері добування нафти та газу, задля чого і було укладено договір з ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ», в результатів чого стались зміни у структурі активів та зобов`язань підприємства позивача. У зв`язку з цим, ТОВ "Укргеопошук" впродовж тривалого часу проводило масштабні роботи із формування власного ресурсу протягом 2016-2020 років, за результатом чого позивачем підписано договір з ТОВ «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» у 2021 році, що вплинуло на майновий стан позивача, спричинило зміни у структурі активів. Таким чином, враховуючи те, що позивачем не відразу було отримано дохід від співпраці з ТОВ «ЕРНСТ ЕНД ЯНГ», вважає, що ТОВ "Укргеопошук" дотримано процедуру відображення від`ємного значення ПДВ за відповідний період, а тому підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року по справі № 520/2327/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року по справі № 520/2327/22 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що позивачем було надано усі первинні документи, які підтверджують факт отримання послуг за договором від 18.04.2016 №Legal-2016-00031. Зазначає, що чинним законодавством України не передбачено будь-яких типових документів для оформлення операцій з надання (отримання) наданих послуг. Вказує, що надані документи оформлені належним чином і у повному обсязі, а також надають змогу ідентифікувати операції та їх зміст відповідно до договору «Про надання професійних послуг» від 18.04.2016 та його додатків, у яких деталізовано зміст таких професійних послуг, що у свою чергу є підтвердженням справжності відповідних господарських операцій. Також, з викладених підстав, зазначив, що позивач належними діями та задокументованими обставинами наявність ділової мети за відповідними операціями.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. З викладених підстав, зазначає, що на момент перевірки платника податку контролюючим органом ТОВ «Укргеопошук» сформувало від`ємне значення з ПДВ за рахунок отриманих послуг, використання яких неможливе в господарській діяльності у зв`язку з відсутністю такої діяльності в періоді, що перевірявся, а також подальшої реалізації послуг з метою отримання доходу.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області з 23.09.2021 по 29.09.2021 проводилася документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення з ПДВ, яке сформовано у період з травня 2016 року по липень 2021 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.10.2021 №17634/20-40-07- 06-10/39804410 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Укргеопошук" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість», в якому встановлено завищення підприємством від`ємного значення з ПДВ за липень 2021 року на суму 1042347 грн., що вказує на порушення ТОВ "Укргеопошук" пункту "г" п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України.

Не погодившись із висновками, наведеними у акті перевірки, ТОВ "Укргеопошук" направило контролюючому органу заперечення від 18.10.2021 №18-01/10-21 на акт перевірки від 06.10.2021 №17634/20-40-07-06-10/39804410.

Листом від 01.11.2021 вих. №47705/6/20-40-07-06-15 контролюючий орган висновки акту перевірки від 06.10.2021 №17634/20-40-07-06-10/39804410 підтримав.

На підставі висновків акту перевірки від 06.10.2021 №17634/20-40-07- 06-10/39804410 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення рішення №00240180706 від 05.11.2021, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1042347,00 грн., та встановлено порушення, що здійснене ТОВ "Укргеопошук" в липні 2021 року, згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем умисно завищено від`ємне значення з ПДВ за липень 2021 року на суму 1 042 347.00 грн..

ТОВ "Укргеопошук", вважаючи податкове повідомлення рішення №00240180706 від 05.11.2021 протиправним, направило до Державної податкової служби України скаргу від 18.11.2021 (вх. 34532/6 від 23.11.2021).

Державна податкова служба України прийняла рішення від 06.12.2021 №27492/6/99-00-06-01-03-06, яким для з`ясування обставин справи продовжила строк розгляду скарги до 21.01.2022 (включно).

21.12.2021 Державна податкова служба України направила ТОВ "Укргеопошук" рішення про результати розгляду скарги вих.№28594/6/99-00-06-01-03-06, за яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 05.11.2021 №00240180706, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 №00240180706 протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки в ході судового розгляду підтверджено порушення ТОВ "Укргеопошук" в липні 2021 року, згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення з ПДВ за липень 2021 року на суму 1 042 347.00 грн..

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовано положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі по тексту - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі по тексту - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

У свою чергу, питання, пов`язані з обчисленням податку на додану вартість, обчисленням об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг унормовано статтями 14, 44, 198, 201 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 в редакції, чинній на час вчинення господарської операції).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 вказаної статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

Згідно з п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у свою чергу, визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.11.2018 у справі №809/1253/17, від 06.11.2018 у справі №805/3183/17-а, від 08.11.2018 у справі №816/709/17.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), від 26 грудня 2018 року у справі №2а/0570/23581/11, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Так, підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише у такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За приписами підпункту 14.1.231 п. 14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Отже, будь-яка операція платника повинна бути спрямована на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, економічний ефект не обов`язково повинен спостерігатися негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Таким чином, у такому випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов`язань та виникнення права на податковий кредит, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Укргеопошук" (Замовник) та ТОВ "Ернст енд Янг" (виконавець) укладено договір про надання професійних послуг від 18.04.2016 №Legal-2016-00031 (а.с. 65), предметом якого є зобов`язання виконавця надати професійні послуги, обсяг яких визначається у конкретному випадку в письмовій формі і фіксується у вигляді технічного завдання за проектом відповідно до форми, що наведена у Додатку С (п. 1 договору).

Представник позивача пояснив, що додатковою угодою від 22.11.2019 № 43 до договору від 18.04.2016 №Legal-2016-00031 сторонами узгоджено підписання додатків С00, С01, С02, С03, С04 до договору новими розділами з переліками нових інформаційно-консультаційних послуг, які має надати замовник (а.с. 74-84 позивачем залучено лише додатки С00, С01, С02 та Додаток D а.с. 85-87).

На підтвердження виконання умов вказаного договору та додатків до нього, позивачем залучено до матеріалів справи акти приймання-передачі послуг від 30.12.2016, 27.12.2016, 06.12.2018, 29.05.2017, 09.01.2018, 29.04.2020, 15.10.2019 (а.с. 89-96), витяги з програми навчання, семінарів, тренінгів, викопіювання з програмного забезпечення, матеріали консультацій (а.с. 97-125), а також податкові накладні, виписані ТОВ "Ернст енд Янг" по спірним операціям.

Отримані від ТОВ "Ернст енд Янг" консультаційні послуги ТОВ "Укргеопошук" віднесено до складу податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1238548, 00 грн. за період з травня 2016 року по грудень 2020 року.

При цьому, як встановлено в акті перевірки, на момент проведення перевірки ТОВ "Укргеопошук", підприємство сформувало від`ємне значення з ПДВ на послуги, які не були використані в господарській діяльності в періоді, що перевірявся, а також подальшої реалізації послуг, з метою отримання доходу, оскільки придбавало послуги для подальшого провадження з метою отримання доходу (згідно наданих пояснень посадових осіб підприємства (а.с. 42-43)).

Так, як вбачається з технічного завдання до договору від 18.04.2016 №Legal-2016-00031 (Додаток С), виконавець зобов`язується надати замовнику послуги із загальної юридичної перевірки основних документів, необхідних для користування надрами, та умов надрокористування, а також виявлення основних юридичних ризиків та питань для подальшого аналізу, зокрема: загальна перевірка двох спеціальних дозволів на користування надрами, перевірка дотримання основних вимог законодавства при проведенні аукціонів з видачі спецдозволів (своєчасне здійснення відповідних платежів, укладання відповідних договорів купівлі продажу), перевірка отримання необхідних державних/регуляторних узгоджень, перевірка наявності актів перевірок державних органів (якщо такі проводилися), їх опис, обговорення випадків порушення умов спецдозволів, тощо (а.с. 72-73).

Результати послуг виконавця, визначених у п. 1.1 цього додатку, будуть оформлені у вигляді стислого звіту російською мовою (п. 1.3 Додатку С).

На виконання умов вказаного договору, позивач залучив до матеріалів справи акт приймання передачі консультаційних послуг від 30.12.2016 відповідно до умов додатку С до договору від 18.04.2016 №Legal-2016-00031 (а.с. 89), за змістом якого замовник прийняв консультаційні послуги відповідно до датку С до договору від 18.04.2016 № Legal-2016-00031.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано до суду доказів дотримання умов п. 1.3 Додатку С, а саме не надано звіт про результати послуг за переліком, який зазначено у п. 1.1 Додатку С до договору від 18.04.2016 № Legal-2016-00031, з якого можливо було встановити конкретний перелік отриманих послуг, які також не конкретизовані і в акті від 30.12.2016.

Обґрунтовану необхідність отримання саме таких юридичних послуг за переліком Додатку С як на момент підписання акту прийманняпередачі наданих послуг від 30.12.2016, так і в майбутньому, позивачем не наведено, враховуючи те, що навіть договір з ТОВ "БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ" не передбачав отримання від ТОВ "Укргеопошук" саме послуг юридичного характеру дії/зупинення/анулювання спецдозволів на користування надрами, особливостей проведення аукціонів з видачі спецдозволів, а обмежувався сферою електронного документообігу.

Водночас, позивачем не надано обґрунтованих пояснень стосовно того, яким чином послуги, отримані у 2016 році від ТОВ "Ернст енд Янг" (зокрема по переліку Додатку С), позивач планував використати для надання аналогічних послуг третім особам, оскільки можливість надання таких послуг третім особам позивач отримав лише у листопаді 2019 року шляхом підписання додаткової угоди № 3 (а.с. 88), яка вступила в силу з моменту підписання обома сторонами.

Також, дослідивши зміст актів прийманняпередачі наданих консультаційних послуг, колегія суддів звертає увагу, що відсутність деталізації та конкретизації в актах прийманняпередачі наданих консультаційних послуг, отриманих від ТОВ "Ернст енд Янг", перешкоджає достеменному з`ясуванню надання позивачем саме цього конкретно визначеного переліку послуг третій особі - ТОВ "БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ", враховуючи також те, що залучені позивачем матеріали консультаційних послуг чітко не вказують на факт їх формування в результаті отриманих інформаційноконсультаційних послуг саме від ТОВ "Ернст енд Янг", наслідком чого є непідтвердження необхідності отримання позивачем таких послуг від контрагента, наявності необхідної ділової мети та потреби у таких послугах у період, коли ТОВ "Укргеопошук" включило вказані витрати у свій податковий кредит.

Зокрема, додатком № С01 (а.с. 77) передбачено надання виконавцем замовнику обсягу консультаційних послуг щодо автоматизації бюджетування для нафтогазової галузі на базі технологій 1С:підприємство 8 з переліком функціональних напрямків, які, однак, не відображено (не конкретизовано) у відповідному акті прийманняпередачі наданих консультаційних послуг (а.с. 91).

Додатком № С02 передбачено надання виконавцем замовнику обсягу консультаційних послуг щодо автоматизації документообігу на базі технологій 1С:підприємство 8 з переліком певних видів документів, на які поширюються такі послуги, проте в акті приймання передачі наданих консультаційних послуг від 29.05.2017 лише вказано загальну назву наданих послуг - «консультаційні послуги щодо автоматизації документообігу на базі технологій 1С:підприємство 8» (а.с. 92).

Додатком D передбачено надання виконавцем на користь замовника послуг податково-юридичних консультацій за переліком питань (а.с. 25), які також не конкретизовано в акті приймання передачі наданих консультаційних послуг від 30.12.2016 (а.с. 93).

При цьому, як вбачається зі змісту актів здачі-приймання робіт (а.с. 137-139), які підписані позивачем з ТОВ «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (якому позивачем були надані аналогічні інформаційно-консультаційні послуги, отримані від ТОВ «Ернст енд Янг», як вказує позивач), ТОВ «БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» отримані наступні послуги від позивача: консультаційні послуги з питань інформатизації щодо створення системи електронного документообігу та бази BAS «Документообіг» та її інтеграції з обліковими системами; консультаційні послуги з питань інформатизації щодо адаптації автоматизованої системи управління нормативно-довідковою інформацією на базі «УТП» та інтеграції з іншими комп`ютерними системами; консультаційні послуги з питань інформатизації щодо інтеграції програмних продуктів «Консолідації» та УТП у бюджетні процеси підприємства.

Тобто, вказані послуги за змістом, характером та суттю мають відмінності від отриманих позивачем послуг від ТОВ «Ернст енд Янг». Доказів надання позивачем податково юридичних консультацій за переліком додатку D матеріали справи не містять, а, згідно з доданими позивачем консультаційними матеріалами (а.с. 100-125), неможливо встановити до яких саме актів наданих послуг відносяться ті чи інші письмові консультації, відсутні критерії визначення вартості наданих послуг.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження формування власного комплексного інформаційнооблікового ресурсу з різних аспектів діяльності в сфері добування нафти та газу, як результату співпраці з ТОВ "Ернст енд Янг", оскільки залучені позивачем консультаційні матеріали не містять жодного логотипу компанії саме ТОВ "Укргеопошук", не завірені жодним чином (ані мокрою печаткою, ані електронним цифровим підписом), не містять жодних посилань на авторські права та інтелектуальну власність саме ТОВ "Укргеопошук".

Посилання позивача на те, що продукт, який сформовано ТОВ "Укргеопошук" за результатом отриманих послуг від ТОВ "Ернст енд Янг", є комп`ютерною програмою не нівелює право позивача на надання до суду скріншотів/фотокопій з даної програми, як доказу її існування та власної правової позиції по справі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що директором підприємства прийнято наказ «Про визначення напрямку діяльності товариства» № 01-04/16 від 01.04.2016, в якому обрано основний вид діяльності консультування інших суб`єктів з питань газу і нафти, оскільки вказане розпорядження є лише наміром підприємства без доказів їх реального виконання, зокрема шляхом зміни основного напрямку діяльності по КВЕД за законодавчо встановленою процедурою.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що зі змісту акту приймання-передачі наданих професійних послуг від 27.12.2016 (а.с. 90) не вбачаться за можливе встановити які саме послуги були отримані замовником, оскільки вказаний документ не містить взагалі посилання на технічні завдання (додатки до договору), а містить лише вказівку на отримання послуг відповідно до договору від 18.04.2016 №Legal-2016-00031 та ціну отриманих послуг, що унеможливлює підтвердження факту того, що господарська операція взагалі відбулась.

Так, у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №826/9368/15 вказано, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Надання інформаційно-консультаційних послуг (перелік наведено в технічних завданнях) належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є адміністративними витратами.

Документами, що підтверджують фактичне отримання послуг з консультацій, можуть бути акти приймання-передачі послуг та (або) інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», звіти про надані послуги, в яких мають бути викладені результати наданих консультаційних послуг та відповідні рекомендації замовнику в розрізі конкретних статей.

Однак, наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт не підтверджують реальність виконання договору від 18.04.2016 №Legal-2016-00031, оскільки у них зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх вид, детальний опис, та обсяг, що робить неможливим встановлення реального змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності.

Із наданих документів неможливо встановити, які критерії використовувались для визначення вартості послуг, не обґрунтовано причинного зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної (тощо) вигоди, а залучені позивачем матеріали консультацій не підтверджують досягнення конкретної цілі, у тому числі і підписання договору з ТОВ "БІ ДЖІ ВІ ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ", оскільки критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А, відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою послуг, товариство повинно було надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку, актів виконаних робіт з чітким переліком отриманих послуг, оскільки відображення такого переліку в технічних завданнях не свідчить про факт виконання/отримання таких послуг, а вказує лише на досягнення сторонами домовленостей про певний обсяг послуг та саме по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій.

Аналогічна позиція щодо підтвердження реальності здійснення послуг та вимоги до первинних документів щодо їх оформлення викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 804/56/15, від 24.04.2018 у справі № 804/4249/15, від 12.03.2019 у справі № 826/14489/16.

Окремо колегія суддів зауважує, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження).

Відтак, відсутність розумних економічних причин (ділової мети) отримання інформаційно-консультаційних послуг, якщо такі послуги не використовуються у господарській діяльності платника податку, унеможливлює включення відповідних сум до складу витрат за наявності складених документів. В цьому випадку такі документи мають юридичну ваду змісту та не можуть сприйматися як належне джерело формування фінансової та податкової звітності.

Також, Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 19.04.2019 у справі №803/236/15-а, від 21.10.2019 у справі №0540/7843/18-а, від 09.10.2020 у справі №826/11085/18) зазначав, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вказує, що позивачем не надано до суду належних первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Ернст енд Янг" за переліками, які зазначені у всіх Додатках до договору (технічних завданнях), та фіксували б дії, які викликають зміни у зобов`язаннях ТОВ "Укргеопошук" та структурі його активів та зобов`язань, а надані первинні документи не розкривають економічний зміст та не доводять досягнення мети в результаті отриманих позивачем послуг від контрагента у прив`язці до періодів та сум ПДВ, які віднесені позивачем до складу податкового кредиту за період з травня 2016 року по грудень 2020 року, враховуючи те, що наявність у платника податків документів, якими оформлені господарські операції, та податкових накладних, оформлених з дотриманням норм ПК, не є безумовною підставою виникнення у платника податків права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій може свідчити облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 420/3897/19, від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18.

Відтак, враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що в ході судового розгляду підтверджено порушення ТОВ "Укргеопошук" в липні 2021 року підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення з ПДВ за липень 2021 року на суму 1 042 347.00 грн., з огляду на що податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 05.11.2021 № 00240180706 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Укргеопошук».

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргеопошук" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі № 520/2327/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 24.10.2023 року