Постанова

від 16.12.2024 по справі 909/172/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа №909/172/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської від 22.10.2024 (повний текст ухвали складено 24.10.2024, суддя Михайлишин В. В.)

у справі № 909/172/24

за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури

до відповідача-1 Коломийської міської ради

відповідача-2 Комунального підприємства «Коломия Екоагроліс»

відповідача-3 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Національна академія аграрних наук України

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування запису про державну реєстрацію права користування земельними ділянками та скасування запису у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок,

за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору

Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України

до відповідача-1 Коломийської міської ради

відповідача-2 Комунального підприємства «Коломия Екоагроліс»

відповідача-3 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні державними землями площею 707,84 га шляхом передачі земель у стані, не гіршому, ніж передбачено законодавством для даної категорії ґрунтів, а також про зобов`язання відновити в Державному земельному кадастрі межі земельної ділянки державної форми власності площею 707,84 га

за участю представників:

прокурор Винницька Л.М.

від відповідача 2 Святенко С.В.

від відповідачів 1,3 не з`явились

від третьої особи Бакун А.Ю. (в режимі відеоконференції)

28.02.2024 Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури (далі прокурор) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Коломийської міської ради (далі міськрада), Комунального підприємства (далі КП) «Коломия Екоагроліс» та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Національна академія аграрних наук України (далі НААН України) та Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом скасування запису про державну реєстрацію права користування земельними ділянками та скасування запису у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок. Разом з тим, третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України звернулася з позовом до Коломийської міської ради, Комунального підприємства «Коломия Екоагроліс», Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні державними землями площею 707, 84 га шляхом передачі земель у стані, не гіршому, ніж передбачено законодавством для даної категорії ґрунтів, а також про зобов`язання відновити в Державному земельному кадастрі межі земельної ділянки державної форми власності площею 707, 84 га.

08.10.2024 Комунальне підприємство «Коломия Екоагроліс» звернулося до суду з клопотанням про призначення експертизи, в обґрунтування якого покликається на те, що державою не було забезпечено виготовлення та видачу агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, відтак неможливо встановити чи дійсно відносяться спірні земельні ділянки площею: 510, 75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та площею 197, 09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 до особливо цінних земель.

Господарський суд Івано-Франківської області в ухвалі від 22.10.2024 розглянувши, зокрема, клопотання відповідача задоволив таке; призначив у цій справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерту поставив питання такого змісту: «Чи відносяться земельні ділянки площею: 510, 75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та площею 197, 09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 до особливо цінних земель, у відповідності до положень частини 1 статті 150 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та наказу Держкомзему України № 245 від 06.10.2003 «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів»?»; дозволив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз у разі необхідності залучити для проведення у справі № 909/172/24 судової експертизи фахівців з відповідних галузей знань, а в разі залучення таких, зобов`язав експертну установу долучити до матеріалів справи копії відповідних документів, які свідчать про їхню освіту, стаж роботи у відповідній галузі.

Не погодившись з постановленою ухвалою місцевого господарського суду, прокурор оскаржив таку в апеляційному порядку, оскільки вважає, що ухвала підлягає скасуванню з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призводить до безпідставного затягування розгляду справи. В своїй апеляційній скарзі прокурор зазначає, що:

- наказом Мінагрополітики від 11.10.2011 за № 536 затверджено Порядок ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, відповідно до умов якого агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Завданням агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є визначення показників якісного стану ґрунту, їх зміни внаслідок господарської діяльності, а також умов для раціонального використання мінеральних, органічних добрив у господарствах всіх форм власності, збереження від забруднення, відтворення їх родючості. Водночас, агрохімічна паспортизація земель та її результати не є підставою для встановлення агровиробничих груп ґрунтів, за якими визначається генетична будова та властивості ґрунтів, структура ґрунтового покриву. Таким чином, відповідачем при заявлені клопотання та судом при винесенні оскаржуваної ухвали фактично допущено підміну понять, що не призведе до встановлення об`єктивних обставин у справі;

- прокурор звертає увагу суду на те, що ним до матеріалів справи було долучено діючу на даний час Картограму агровиробничих груп ґрунтів, складену Івано-Франківським філіалом Інституту Укрземпроект у 1984 році за результатами проведення обстеження земель Івано-Франківської сільськогосподарської дослідної станції Коломийського району, за даними якої на спірних земельних ділянках встановлено категорію ґрунтів за шифром 28Д та 180Д. Належність земельних ділянок площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009, та площею 197,09 га, кадастровий 2610600000:01:003:0029, до категорії особливо цінних ґрунтів (категорії 28Д) підтверджується наявними у справі матеріалами технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель в районі об`їзної дороги м. Коломиї Івано-Франківської області із цільовим призначенням: землі запасу, яка наявна у матеріалах справи. В даній технічній документації міститься відомість про склад агровиробничих груп ґрунтів, у якій зазначено, що земельні ділянки площею 510,7 га та 197 га вкриті ґрунтами агровиробничої групи 28Д, які, відповідно до наказу Державного комітету України по земельним ресурсам від 06.10.2003 за № 245, відносяться до особливо цінних груп ґрунтів;

- отже, прокурор стверджує, що в матеріалах справи достатньо доказів, на підставі та в ході дослідження яких можна встановити віднесення спірних земельних ділянок до категорії особливо цінних, відтак, не вбачає доцільності у призначенні та проведенні судової земельно-технічної експертизи.

Таким чином, прокурор просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, а справу скерувати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Коломийська міська рада, не погодившись з апеляційною скаргою прокурора, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів про те, що спірні земельні ділянки відносяться до особливо цінних земель. Довідка, що міститься в технічній документації щодо інвентаризації земель про склад агровиробничих груп ґрунтів була врахована Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області при позитивному погодженні матеріалів технічної інвентаризації. З огляду на вказане, відповідач-1 не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України також не погодилося з ухвалою суду першої інстанції та звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали, покликається на таке:

-предметом судового розгляду є рішення Коломийської міської ради №2931-36/2018-36 від 06.09.2018 «Про землекористування в районі об`їзної дороги», яким затверджено технічну документацію, якою було сформовано спірні земельні ділянки. Перед поданням на затвердження органу місцевого самоврядування проект землеустрою був направлений на державну експертизу, яка повернулася без позитивного висновку з підстави віднесення земель до особливо цінних у відповідності до наказу Держземагенства від 06.10.2003 №245. Після повернення з експертизи виконавець проекту землеустрою додав до технічної документації відомості про склад агровиробничих груп ґрунтів з підтвердженням віднесення земель до категорії особливо цінних, які склало та надало розробнику проекту землеустрою ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Таким чином, Управління державних експертиз Держгеокадастру, ДП «Івано Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» достовірно визначили віднесення ґрунтів в межах земельних ділянок 510,7500 га та 197,0900 га до особливо цінних категорій ґрунтів;

-у справі №344/17059/23 начальнику Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області висунуто обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України за те, що він, діючи в порушення вимог ст. 150, 186 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Проземлеустрій», ст. 5, 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», погодив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок з особливо цінними землями кадастрові номери 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:003:0029 загальною площею 707,84 га в районі об`їзної дороги м. Коломия, що призвело до їх вибуття з державної власності. Таким чином, віднесення земель до особливо цінних було встановлено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні;

-представник Прикарпатської ДСДС подав до суду заперечення щодо призначення експертизи, надавши матеріали ґрунтового обстеження 1984 року. При цьому нормативно та законодавчо обґрунтував, що ґрунтове обстеження проводиться на рівні держави з терміном у 20 років. Проте, з 1984 року по даний час ґрунтове обстеження не проводилось. В своєму запереченні з посиланням на норми Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель», постанов Кабінету Міністрів України моніторинг земель передбачає ґрунтове обстеження, яким і визначаються категорії ґрунтів на відповідній території. При цьому зазначено, що агрохімічна паспортизація земель та її результати не є підставою для встановлення агровиробничих груп ґрунтів, за якими визначається генетична будова та властивості ґрунтів, структуру ґрунтового покриву;

-докази віднесення ґрунтів до шифру 28Д на спірних земельних ділянках суду було надано, а тому необхідності у спеціальних знаннях у іншій сфері, ніж право, у суду підстав не було. Дане питання стосується виключно правового визначення на підставі норм статті 150 Земельного кодексу України та наказу Держземагентства від 06.10.2003 №245.

З огляду на перелічені вище обставини, тертя особа просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду в частині призначення судової земельно-технічної експертизи.

КП «Коломия Екоагроліс», скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи апелянтів та зазначило, що долучені позивачем та третьою особою до матеріалів справи копії документів зроблені з копії документів, нечитабельні і не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в жодній копії документів не міститься посилання на те, що земельні ділянки площею: 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029, у відповідності до переліку затвердженого наказом Держкомзему України від 06.10.2003 року №245, відносяться до особливо цінних. Отож, відповідач-2 просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні вимог апеляційних скарг, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Коломийська міська рада також подала відзив на апеляційну скаргу третьої особи, в якому зазначила, що покликаючись на наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують належність спірних земельних ділянок до особливо цінних земель, апелянт сам покликається на норми закону, який визначає, що ґрунтове обстеження проводиться не рідше ніж раз у 20 років, зазначаючи при цьому, що востаннє таке обстеження проводилось у 1984 році, тобто 40 років тому. Таким чином, міськрада вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б з достовірністю підтвердили належність спірних земельних ділянок до особливо цінних земель. Відтак, зазначає, що доводи апеляційної скарги третьої особи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, яка постановлена судом на виконання його дискреційних повноважень.

Процесуальний хід розгляду апеляційних скарг відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представника відповідача-2 розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції.

В дане судове засідання прибули прокурор, представник третьої особи 1 (апелянта) та представник відповідача-2, які підтримали своїм доводи, міркування, заперечення, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них.

Відповідачі 1 та 3, а також третя особа-2 участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційних скарг, шляхом надіслання відповідних ухвал до їх електронних кабінетів.

З огляду на строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 273 ГПК України, враховуючи, що ухвалами суду апеляційної інстанції участь уповноважених представників в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів 1 та 3, а також третьої особи-2.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду з огляду на таке:

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до суду з даним позовом, в якому покликається на те, що спірні земельні ділянки з 1956 року постійно знаходилися в користуванні державних установ, правонаступником яких є Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України та відносилися до державної форми власності; спірні земельні ділянки з державної власності в комунальну не передавалися, НААН України від вказаних ділянок не відмовлялося; Коломийська міська рада не наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які віднесені до категорії особливо цінних, та які всупереч волі власника (держави) рішенням останньої передано в постійне користування Комунальному підприємству «Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування». Таким чином, прийняття Коломийською міською радою оскаржуваного рішення та проведення державної реєстрації за Коломийською міською радою права власності на спірні земельні ділянки суперечить вимогам законодавства.

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України в межах своїх позовних вимог зазначає, що спірні земельні ділянки знаходились у державній власності і були надані у користування Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції НААН України. Відповідно до даних інституту землеустрою спірні землі державної науково-дослідної установи в межах адміністративної території міста Коломиї мають статус особливо цінних, однак ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України, ні Президія Національної академії аграрних наук України, ні Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН згоди на вилучення належних на праві користування державних земель науково-дослідних установ в межах Івано-Франківської області не давала.

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України вже більше п`яти років (з моменту прийняття оскаржених рішень Коломийської міської ради) не може належним чином користуватись наданими їй державними землями та виконувати свої статутні завдання. При цьому орган управління Прикарпатською ДСДС - Національна академія аграрних наук України, багато років зобов`язувала користувача науково-дослідних земель належним чином оформити право постійного користування у відповідності до законодавства.

Для належного та ефективного захисту інтересів Прикарпатської ДСДС, як постійного користувача земель державної форми власності, в т.ч. земель орієнтовною площею 707,84 га в районі об`їзної дороги міста Коломиї, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області має відновити в Державному земельному кадастрі межі земельної ділянки особливо цінних земель державної форми власності.

Комунальне підприємство «Коломия Екоагроліс» зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення - це обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами. Результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення є агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки.

Разом з тим, відповідач-2 вказує, що встановити чи дійсно відносяться спірні земельні ділянки площею: 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 та площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 до особливо цінних земель, не вбачається за можливе, оскільки державою не було забезпечено виготовлення та видачу агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки.

Водночас, відповідач-2 вважає безпідставним покликання позивача на висновок експертних досліджень, в рамках розгляду господарської справи № 909/835/18 та в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020090000000815, яким, зокрема, встановлено що ґрунтовий покрив земельних ділянок площею 510,75 га та площею 197,09 га представлений ґрунтами, які, відповідно до переліку затвердженого наказом Держкомзему України від 06.10.2003 року № 245, відносяться до особливо цінних, оскільки дане питання не було предметом експертних досліджень, а рішення у справі № 909/835/18 скасовано.

Отже, достеменно з`ясувати, чи відносяться спірні земельні ділянки до категорії особливо цінних неможливо, відтак вказані обставини слугували підставою для звернення відповідача-2 до суду з клопотанням про призначення експертизи.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на предмет спору у цій справі з`ясуванню підлягають доводи сторін щодо наявності чи відсутності у спірних земельних ділянок статусу особливо цінних земель.

За змістом ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з врахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 910/18570/17, від 14.12.2021 у справі № 910/9564/20, від 24.11.2021 у справі № 914/1396/20, від 17.12.2020 у справі № 910/7426/17.

Призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України і таке призначення не може розцінюватися, як порушення норм процесуального права. Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя, суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Таким чином, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи, суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Пунктом 2 частини1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Враховуючи обставини даної справи в сукупності з доводами представників сторін, які стосуються предмета спору, приймаючи до уваги, що ґрунтове обстеження спірних земель, при умові проведення такого що двадцять років, не проводилось вже 40 років, що ставить під сумнів належність та вірогідність доказів, якими прокурор та третя особа обґрунтовують свої позовні вимоги, судова колегія вважає, що для правильного вирішення даного спору необхідні спеціальні знання, відтак, висновок суду першої інстанції про доцільність призначення судової земельно-технічної експертизи у цій справі є обґрунтованим та правильним.

Разом з тим, слід наголосити на постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 922/1341/22, в якій суд звернув увагу на необхідності належного дослідження обставин щодо наявності або відсутності статусу особливо цінних земель, дослідження яких є першочерговим для вирішення спору у справі, з врахуванням поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Арґументи, наведені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційних скарг Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України відмовити.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 22.10.2024 у справі № 909/172/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржників.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 20.12.2024

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік