Постанова

від 17.12.2024 по справі 914/1154/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. Справа №914/1154/14

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олех М.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача Якубович В.П.;

представник відповідача не з`явився;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» від 30.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3101/24 від 31.10.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.10.2024, (повний текст ухвали складено 24.10.2024, суддя Запотічняк О.Д.)

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл», м.Київ

пропоновлення строку для пред`явлення до виконання наказу

у справі№914/1154/14

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл», м.Київ,

до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради, м.Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача:Львівська міська рада, м. Львів

про:стягнення 14 330 747,00 грн боргу, 385 163,36 грн пені, 71 653,74 грн штрафу, 174 324,70 грн 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Львівська міська рада участі уповноважених представників в судове засідання 17.12.2024 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

11.11.2024 на адресу суду від Управління капітального будівництва Львівської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, заяву свідповідача про розгляд справи без участі його представника, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1154/14 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» до відповідача Управління капітального будівництва Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Львівська міська рада, про стягнення 14 330 747,00 грн боргу, 385 163,36 грн пені, 71 653,74 грн штрафу, 174 324,70 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 затверджено укладену сторонами мирову угоду.

26.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» подано заяву (вх.№3598/24) про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу, у якій заявник просить суд поновити строк для пред`явлення до виконання документа, а саме ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 у справі №9914/1154/14.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 відмовлено у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання - Ухвали господарського суду Львівської області від 22.05.2014 щодо затвердження мирової угоди у справі №914/1154/14.

Ухвала суду мотивована тим, зокрема, що, враховуючи ст. ст. 86 та 329 ГПК України та положення Закону України «Про виконавче провадження» , суд дійшов висновку, що заявником не надано доказів поважної причини пропуску строку для пред`явлення ухвали як виконавчого документа до виконання, що одночасно є підставою для відмови у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» подано апеляційну скаргу від 30.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3101/24 від 31.10.2024), в якій просить залучити Тернопільську міську раду третьою особою на стороні відповідача та скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12 лютого 2024 року у справі №921/748/23, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Зокрема, скаржник зазначає, що боржник як зобов`язальна сторона, не виконав умови мирової угоди від 22.05.2014 і не розрахувався із стягувачем в порядку і на умовах, які були передбачені цією угодою, змусивши тим самим стягувача ініціювати процедуру примусового виконання виконавчого документу.

Боржник звернувся до ТзОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» з проханням відстрочити виконання судового рішення і відкликати з Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області ухвалу з метою вирішення питання фінансування.

Так, стягувач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області із заявою про повернення без виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2014.

20.05.2015 Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області повернуло стягувачеві ухвалу із копією мирової угоди і повідомило про можливість повторно надіслати органові Казначейства повернутий виконавчий документ.

Однак, питання фінансування боржником не вирішено. Стягувач неодноразово мав намір стягнути з боржника суму боргу, однак, повсякчас йшов назустріч проханням боржника відстрочити примусове виконання судового рішення у зв`язку із відсутністю фінансування.

Відповідно, строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання стягувачем було пропущено, відтак просить суд поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа (ухвали від 22.05.2014 про затвердження мирової угоди у справі №914/1154/14).

Управлінням капітального будівництва Львівської міської ради подано заяву, в якій зазначає, що у нього були наміри виконати умови мирової угоди, однак через відсутність фінансування відповідачу не вдалось їх реалізувати.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» від 30.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3101/24 від 31.10.2024) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 області у справі № 914/1154/14, розгляд справи призначено на 03.12.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 розгляд справи відкладено на 17.12.2024.

У судовому засіданні 17.12.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 року у справі № 914/1154/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» до Управління капітального будівництва Львівської міської ради про стягнення 14 330 747,00 грн. боргу, 385 163,36грн пені, 71 653,74 грн штрафу, 174 324,70грн 3% річних» було затверджено укладену сторонами мирову угоду, за умовами якої Боржник за погодженням із Львівською міською радою визнав заборгованість перед стягувачем в загальній сумі 14330747грн. та зобов`язався протягом 2 (двох) календарних місяців з моменту затвердження судом цієї мирової угоди сплатити на користь стягувача борг в сумі 14330747грн. і судові витрати (судовий збір) в сумі 73 080грн., а всього 14403827грн.00коп., шляхом перерахування належних до сплати коштів на банківський рахунок стягувача.

Статтею 193 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Провиконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Боржник як зобов`язальна сторона, не виконав умови мирової угоди і не розрахувався із стягувачем в порядку і на умовах, які були передбачені цією угодою сторін.

Враховуючи наведене, керуючись умовами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, Стягувач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області із заявою про виконання рішення про стягнення коштів та списання в безспірному порядку суми боргу і судового збору з відповідних рахунків Боржника.

15.05.2015 боржник листом №05-199 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», в якому з метою вирішення питання фінансування просив відкликати з Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області Ухвалу Господарського суду Львівської області у даній справі до 22.08.2015.

ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області із заявою про повернення без виконання Ухвали.

20.05.2015 листом № 15-10-01/4672 Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області повернуло стягувачеві Ухвалу із копією мирової угоди і повідомило про можливість повторно надіслати органові Казначейства повернутий виконавчий документ.

Таким чином, у зв`язку з пред`явленням ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 у справі № 914/1154/14 до виконання, а також її поверненням 20.05.2015, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання перервався та ухвала могла бути пред`явлена до виконання до 20.05.2018.

Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII набрав чинності 05.10.2016.

Пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Так, частинами 1, 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 05.01.2017) визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, в тому числі, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Станом на теперішній час строк пред`явлення ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 у справі № 914/1154/14 до виконання є таким, що сплинув.

Частиною 1 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 329 ГПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд поставляє ухвалу.

Вказана норма процесуального закону пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

Водночас, норми Господарського процесуального кодексу України не пов`язують право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто, у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, підлягають оцінці доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та представлені на їх підтвердження докази.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Установлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

За загальним правилом, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. Поважною причиною визнається така обставина, яка є об`єктивно непереборною та пов`язаною з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути поновлено з причин, визнаних господарським судом поважними. При цьому причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів відповідно до статті 86 ГПК України.

Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання (у розумінні частини 1 статті 329 ГПК України) тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливили або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; при цьому визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

Таким чином суд, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про його поновлення, аналізує докази, які були наведені в обґрунтуванні заяви про поновлення строку для подання наказу до виконання,, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Подання стягувачем клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання, з огляду на приписи статті 119 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Отже, звертаючись із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заявник повинен навести обставини, які не залежали від нього та зумовили пропуск строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також надати докази на підтвердження цих обставин.

З матеріалів оскарження вбачається, що заява ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» не містить посилання на докази, які підтверджували наведені в заяві обставини, що зумовили пропущення строку для пред`явлення ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 у справі № 914/1154/14 до виконання.

Окрім того, заявник посилається на запровадження карантину у зв`язку з епідемією COVID-19, та запровадження воєнного стану 24.02.2022, як підстави для об`єктивної неможливості пред`явлення ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 у справі № 914/1154/14 до виконання.

Колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів натериторії із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) не установлено жодних перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року по справі №990/115/22.

В даному випадку, фактичні обставини справи свідчать про пасивну поведінку стягувача, який протягом тривалого часу не вживав заходів щодо виконання рішення суду, а отже такі обставини вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду відповідної заяви у господарському суді Львівської області, заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред`явлення ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 у справі № 914/1154/14 до виконання. Заявником не подано належних доказів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Окрім того, колегією суддів, встановлено що обставини запровадження у 2020 році карантинних обмежень у зв`язку з поширенням респіраторної хвороби COVID-19, та запровадження воєнного стану 24.02.2022 на усій території України не мають жодного відношення до спірних правовідносин. Адже повторний термін пред`явлення наказу до виконання сплинув 20.05.2018, тоді як карантин запроваджений 2020 року, а воєнний стан на усій територій України - 24.02.2022.

Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що заява ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» про визнання поважною причину пропуску строку пред`явлення ухвали Господарського суду Львівської області від 22.05.2014 у справі № 914/1154/14 до виконання та поновлення такого строку не підлягає до задоволення.

Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» не спростовують висновку суду першої інстанції при постановлені ухвали від 21.0.2024 та не можуть бути підставою для її скасування або зміни.

За таких обставин апеляційну скаргу ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.0.2024 у справі №914/1154/14 - без змін.

Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1.В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» від 30.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/3101/24 від 31.10.2024) відмовити.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.10.2024 у справі №914/1154/14 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 20.12.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.