Постанова

від 17.12.2024 по справі 916/1417/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1417/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства "Українська залізниця": Лісецька Н.В.,

від Головного управління Національної поліції в Одеській області: Рудь В.В.,

від Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 року, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 26.09.2024, в м. Одесі

у справі №916/1417/24

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Головного управління Національної поліції в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України

про витребування майна

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просило суд витребувати з Головного управління національної поліції в Одеській області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» дизельне паливо в кількості 5 384 кг вартістю 256 989,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно позивача було набуте відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки жодних правочинів, направлених на набуття відповідачем майна позивача сторонами не вчинялось, відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням не приймалися, інші підстави набуття відповідачем майна відсутні.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/1417/24 позов задоволено частково; витребувано від Головного управління національної поліції в Одеській області на користь Акціонерного товариства Українська залізниця дизельне паливо в кількості 5 384 кг; у задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління національної поліції в Одеській області на користь Акціонерного товариства Українська залізниця витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 541,94 грн.

Суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту передачі дизельного палива у заявленій кількості саме відповідачу, оскільки відповідачем до суду не надано доказів, які б спростовували отримання ним дизельного палива у заявленій позивачем кількості, а також приймаючи до уваги наявні підпис та печатку відповідача в акті прийому-передачі матеріальних цінностей від 15.08.2022 в графі «прийняв».

За таких обставин, враховуючи встановлення судом обставин щодо передачі спірного майна саме відповідачу, а також недоведеність відповідачем наявності достатніх правових підстав для збереження переданого позивачем відповідачу дизельного палива в кількості 5384 кг, виходячи з положень ст.1212 ЦК України, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем позивачу дизельного палива в кількості 5 384 кг.

Разом з цим, господарський суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог про визначення вартості витребуваного дизельного палива, оскільки першочергово підлягає виконанню обов`язок щодо повернення безпідставно набутого майна в натурі, а у разі неможливості такого повернення може бути відшкодована його вартість. Доказів неможливості повернення такого майна до суду не надано, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають частковому задоволенню без визначення вартості витребуваного майна.

16.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/1417/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у даному спорі не може застосовуватись глава 83 Цивільного кодексу України оскільки відносини не були виникненні у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна. Передача матеріальних цінностей дизельного пального відбулась як благодійна допомога у зв`язку з тим, що в Україні триває повномасштабна війна з російським агресором для функціонування мобільних військових груп та груп забезпечення правопорядку. Зазначене підтверджується листами Виробничого підрозділу «Локомотивне депо Одеса - Сортувальна».

Додатково стверджує, що суд безпідставно зазначив, що матеріали справи не містять первинних документів щодо передачі дизельного палива позивачем у спірний період саме третій особі, оскільки суд сам же посилається на акт приймання- передачі від 15.08.2022, де в графі «прийняв» зазначена профспілка.

Відповідачем наголошується, що серед зазначених у добових відомостях та актах на видачу дизельного палива ідентифіковано лише один службовий транспортний засіб «RENAULT TRAFIC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ГУНП в області, інші зазначені у них транспортні засоби, відповідачу не належать, на обліках не рахуються.

У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та зазначає, зокрема, що листами Виробничого підрозділу «Локомотивне депо Одеса-Сортувальна» від 23.09.2022 №ТЧ-1-07/868, від 24.01.2023 №ТЧ-1-07/88, на які посилається Скаржник в апеляційній скарзі не підтверджується факт передачі дизельного палива Позивачем як благодійної допомоги, як це стверджує Скаржник, а навпаки зазначається, що враховуючи складні обставини, що склалися, дизельне паливо, було передано як тимчасова допомога. Крім того, зазначеними листами Позивач звертався до Позивача з проханням щодо сприяння у вирішенні питання про підписання актів про примусове відчуження або повернення Майна.

Жодних правочинів, направлених на набуття Відповідачем Майна за рахунок Позивача сторонами не вчинялось, інші підстави набуття Відповідачем Майна, визначені ст. 11 ЦК України відсутні, Позивач вважає, що Майно, було набуте Відповідачем без достатньої правової підстави. В акті прийому-передачі матеріальних цінностей від 15.08.2022, зазначено, що отримане дизельне паливо обліковане в повному обсязі та використане для потреб підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області. Зазначене в акті підтверджує той факт, що кінцевим одержувачем дизельного палива є саме Головне управління Національної поліції в Одеській області. Також у листі від 31.01.2023 №32/144 (наявний в матеріалах справи) Відповідач підтверджує, що дизельне паливо, яке є предметом даної судової справи використано на службові автомобілі ГУНП в Одеській області.

В письмових поясненнях відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дизельне паливо які належали позивачу, набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Суд не звернув уваги, що безпідставно набуте дизельне паливо не підлягає поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для надання такого палива, проте здійснює надання його, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення наданого палива.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/1417/24 та призначено справу до розгляду на 17.12.2024 об 11:30.

В судовому засіданні 16.12.2024 прийняли участь представники Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Головного управління Національної поліції в Одеській області. Представник Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України не з`явився, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2022 Головне управління Національної поліції в Одеській області Болградського районного відділу поліції звернулося до Голови Правління АТ «Укрзалізниця» з листом, в якому для організації військового опору та протидії агресору, що намагається порушити територіальну цілісність України та знищити нашу державність, просило видати 2.2 т. дизпалива як гуманітарну допомогу Болградському РВП ГУНП в Одеській області.

Матеріали справи містять добові відомості відпуску твердого палива або мастильних та інших матеріалів на локомотиви депо та акти на видачу дизельного палива, з яких вбачається передача дизельного палива протягом лютого-березня 2022 в загальній кількості 5384 кг:

- добова відомість №179 від 27.02.2022 про видачу палива у кількості 1063 кг, акт на видачу дизельного палива №4 від 27.02.2022 про видачу палива у кількості 1063 кг, отримувач підрозділ БПОП, реєстраційний номер т/з КА 9638АТ;

- добова відомість №3 від 09.03.2022 про видачу палива у кількості 2200 кг, акт на видачу дизельного палива №1 від 09.03.2022 про видачу палива у кількості 2200 кг, отримувач Болградське РВПГУПН, реєстраційний номер т/з НОМЕР_2 ;

- добова відомість №177 від 27.02.2022 про видачу палива у кількості 86 кг, акт на видачу дизельного палива №1 від 27.02.2022 про видачу палива у кількості 86 кг, отримувач ГУНП КОРД, реєстраційний номер т/з НОМЕР_3 ;

- добова відомість №180 від 27.02.2022 про видачу палива у кількості 85 кг, акт на видачу дизельного палива №5 від 27.02.2022 про видачу палива у кількості 85 кг, отримувач підрозділ Відділ поліції №3, реєстраційний номер т/з 16/1999;

- добова відомість №182 від 27.02.2022 про видачу палива у кількості 393 кг, акт на видачу дизельного палива №3 від 27.02.2022 про видачу палива у кількості 393 кг, отримувач підрозділ Поліція Шторм, реєстраційний номер т/з 16/2312;

- добова відомість №190 від 01.03.2022 про видачу палива у кількості 839 кг, акт на видачу дизельного палива №8 від 01.03.2022 про видачу палива у кількості 839 кг, отримувач підрозділ БПОП, реєстраційний номер т/з 16/0061;

- добова відомість №195 від 02.03.2022 про видачу палива у кількості 503 кг, акт на видачу дизельного палива №9 від 02.03.2022 про видачу палива у кількості 503 кг, отримувач підрозділ Відділ поліції №2 Усатове, реєстраційний номер т/з ВН87-14ЕА;

- добова відомість №216 від 10.03.2022 про видачу палива у кількості 42 кг, акт на видачу дизельного палива №18 від 10.03.2022 про видачу палива у кількості 42 кг, отримувач поліція, реєстраційний номер т/з НОМЕР_4 ;

- добова відомість №220 від 11.03.2022 про видачу палива у кількості 173 кг, акт на видачу дизельного палива №19 від 11.03.2022 про видачу палива у кількості 173 кг, отримувач ГУНП поліція, реєстраційний номер т/з НОМЕР_4 .

З акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 15.08.2022 вбачається, що цей акт складений та підписаний ВП Локомотивне депо Одеса-Сортувальна РФ Одеська залізниця АТ Укрзалізниця (Постачальник), Одеською обласною організацією професійної спідки атестованих працівників органів внутрішніх справ України та Головним управлінням Національної поліції в Одеській області.

В акті зазначено, що Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар, а саме: дизельне паливо у кількості 6424 л 5384 кг.

Примітка: Дане пальне обліковане в повному обсязі та використане для потреб підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області. Заздалегідь вдячні за співпрацю та підтримку в умовах правового режиму воєнного стану, відвернення військової агресії російської федерації проти України.

У листі від 23.09.2022 позивач звернувся до відповідача із проханням вирішити питання щодо підпису актів про примусове відчуження майна у зв`язку з наданням позивачем у період лютий-березень 2022 тимчасової допомоги у вигляді дизельного палива у кількості 5384 кг для функціонування мобільних військових груп та груп забезпечення правопорядку.

У листі від 24.01.2023 №ТЧ-1-07/88 позивач звернувся до відповідача та повідомив, що згідно з п.35 Статуту АТ Укрзалізниця, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 02.09.2015 №735, АТ Укрзалізниця не має права безоплатно передавати майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків. У відповідності до вимог Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану передане дизельне паливо необхідно встановленим порядком або примусово відчужити з повним відшкодуванням його вартості, або повернути дану кількість дизельного палива на баланс підприємства, або примусово вилучити без відшкодування його вартості. Також позивач просив або примусового відчужити 5169 кг дизельного палива з повним відшкодуванням його вартості, або повернути його у майбутньому на баланс АТ Укрзалізниця, або примусового вилучити без відшкодування вартості даної кількості дизельного палива.

У листі від 31.01.2023 №32/1447 відповідач звернувся до позивача та повідомив, що Національна поліція України не віднесена до тих органів, які мають право приймати рішення про примусове відчуження майна. В ході додаткових перевірок встановлено, що у березні 2022 ВП Локомотивне депо Одеса-Сортувальна було передано допомогу у вигляді матеріальних цінностей - дизельного пального, у кількості - 6 424 л або 5 384 кг- Одеській обласній організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України. В період з 23.02.2022 по час написання листа на виконання Колективного договору між відповідачем та ООО ПАП ОВС України, останнє неодноразово передавало відповідачу матеріальні цінності у вигляді благодійної допомоги, для потреб підрозділів підпорядкованих Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, серед яких було наявне пальне різних видів. З огляду на визначений механізм отримання Головним управлінням матеріальних цінностей від ООО ПАП ОВС України, вказані позивачем матеріальні цінності надходили на адресу відповідача у вигляді благодійної допомоги, та вже були використані, що виключає можливість їх повернення у відповідності до Закону України Про благодійну діяльність та благодійні організації та можливість відчудження/вилучення вказаного майна, у відповідності до вимог Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Матеріали справи також містять:

- лист відповідача на адресу позивача від 28.03.2022 №32/311, в якому відповідач на лист позивача від 16.03.2022 № Н-002/9 повідомив, що окремі підрозділи поліції ГУНП в Одеській області отримали із регіональної філії Одеська залізниця наступну кількість дизельного палива, а саме: батальйон поліції особливого призначення ГУНП - 2 278 л.; корпус оперативно-раптової дії ГУНП - 103 л.; батальйон патрульної служби поліції особливого призначення ШТОРМ ГУНП - 470 л.; відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП-102 л.; відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП- 602 л.; Болградський районний відділ поліції ГУНП - 2 635 л. Всього - 6 190 л.

- бухгалтерську довідку від 18.03.2024, в якій зазначено про видачу дизельного пальна підрозділам ГУНП в Одеській області згідно з добовими відомостями та акту приймання-передачі матеріальних цінностей від 15.08.2022 з ТНТС Одеса-Сортувальна локомотивного депо Одеса-Сортувальна (на 01.03.2024 вартість дизельного палива за 1 т складає 46821,9001 грн.) та з ТНТС Ізмаїл локомотивного депо Одеса-Сортувальна (на 01.03.2024 вартість дизельного палива за 1 т складає 49049,2581 грн.).

- відповідь відповідача від 28.06.2024 №25/11/аз на адвокатський запит адвоката Лісецької Н., з якого вбачається, що відповідачем серед зазначених у добових відомостях та актах на видачу дизельного палива ідентифіковано лише один службовий транспортний засіб RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ГУНП в області, інші зазначені у них транспортні засоби, відповідачу не належать, на обліках не рахуються. Також зазначено, що у відповідача відсутня можливість ідентифікувати осіб за підписами, які містяться на копіях добових відомостей та актах на видачу дизельного пального. Додатково повідомлено, що дизельне паливо до ГУНП в області від Регіональної філії Одеська залізниця AT Українська залізниця не надходило та не отримувалось, в період з 27.02.2022 по 11.03.2022 дизельне паливо отримувалось Головним управлінням як благодійна допомога від ООО ПАП ОВС України та в подальшому було використане в службових цілях, за призначенням.

- довідку від 16.04.2024 №14/683, з якої вбачається, що ГУНП в Одеській області за період з лютого по грудень 2022 у регістрах бухгалтерського обліку операцій по надходженню від контрагентів Акціонерного товариства Українська залізниця та від його підрозділів не відображалось.

- листи третьої особи від 2022 року №295, №176, №149, №41, №55, №63, №67, №22, №18, в яких зазначено про передачу позивачу дизельного палива.

- акти прийняття-передачі, складені між відповідачем та третьою особою про передачу дизельного палива, від 28.12.2022, 28.07.2022, 12.07.2022, 21.04.2022, 27.04.2022, 29.04.2022, 12.05.2022, 06.04.2022, 28.03.2022.

- колективний договір між Головним Управлінням Національної поліції в Одеській області та Одеською обласною організацією професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України на 2020 - 2023 роки, затверджений комітетом Одеської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 05.02.2020.

- витяг з аудиторського звіту за результатами проведення позапланового внутрішнього аудита в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2023 №19 від 23.06.2023.

Отже, предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про повернення відповідачем безпідставно набутого майна - дизельне паливо в кількості 5 384 кг вартістю 256 989,30 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив зі встановлення обставин щодо передачі спірного майна саме відповідачу, а також недоведеності відповідачем наявності достатніх правових підстав для збереження переданого позивачем відповідачу дизельного палива в кількості 5384 кг, а тому, виходячи з положень ст.1212 ЦК України, наявні правові підстави для повернення відповідачем позивачу дизельного палива в кількості 5 384 кг.

Разом з цим, господарський суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог про визначення вартості витребуваного дизельного палива, оскільки першочергово підлягає виконанню обов`язок щодо повернення безпідставно набутого майна в натурі, а у разі неможливості такого повернення може бути відшкодована його вартість. Доказів неможливості повернення такого майна до суду не надано, а тому позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають частковому задоволенню без визначення вартості витребуваного майна..

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції та вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог повністю, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного Кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Тобто, загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Близька за змістом позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15.

Позивач у позові, як підставу для звернення до суду, зазначив, що його майно дизельне паливо було набуто відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки жодних правочинів, направлених на набуття відповідачем майна позивача сторонами не вчинялось, відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням не приймалося, інші підстави набуття відповідачем майна відсутні.

Судова колегія вважає такі твердження помилковими, зважаючи на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на положення частини першої статті 202 та частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договір є правочином.

За загальним правилом, встановленим статтею 638 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з частинами першою, другою статті 180 Господарського кодексу України), договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому за змістом частини першої статті 641 і частин першої, третьої статті 642 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, тоді як відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції договір є укладеним (частина перша статті 640 Цивільного кодексу України). Натомість відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (стаття 646 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 184 Господарського кодексу укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу, за змістом якої господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 Цивільного кодексу України).

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку: шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій. При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що укладені в письмовій формі.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України від 24.02.2022 №2102-IX. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, внаслідок чого останній триває до теперішнього часу.

До широкого кола осіб (у тому числі мешканців Одещини) через засоби масової інформації доводились обставини того, що з перших днів військової агресії рф проти України територія м. Одеси та прилеглий регіон неодноразово обстрілювалися російськими військами та існувала висока вірогідність вторгнення на узбережжя Одеси.

На даний час на території України проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по об`єктам промисловості, інфраструктури та житловим будинкам.

Колегія суддів зазначає, що після введення Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 воєнного стану, 09.03.2022 Головне управління Національної поліції в Одеській області Болградського районного відділу поліції звернулося до Голови Правління АТ «Укрзалізниця» з листом, в якому для організації військового опору та протидії агресору, що намагається порушити територіальну цілісність України та знищити нашу державність, просило видати 2.2 т. дизпалива як гуманітарну допомогу Болградському РВП ГУНП в Одеській області.

При цьому, суд звертає увагу, що Головне управління Національної поліції в Одеській області Болградського районного відділу поліції просило видати дизпаливо саме як гуманітарну допомогу, без зазначення умов оплатності чи повернення.

Після чого структурним підрозділом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (Відокремленим підрозділом «ЛОКОМОТИВНЕ ДЕПО ОДЕСА-СОРТУВАЛЬНА» Регіональної філії «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ») було передано Одеській обласній організації професійної спідки атестованих працівників органів внутрішніх справ України та Головному управлінню Національної поліції в Одеській області дизельне паливо у кількості 5384 кг згідно акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 15.08.2022.

Колегія суддів також звертає увагу, що у примітці до акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 15.08.2022 визначено, що дане пальне обліковане в повному обсязі та використане для потреб підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області. Заздалегідь вдячні за співпрацю та підтримку в умовах правового режиму воєнного стану, відвернення військової агресії російської федерації проти України.

Отже, судова колегія констатує, що позивач на підставі листа відповідача від 09.03.2022 здійснив передачу дизельного палива відповідачу, а відповідач прийняв таке майно для потреб функціонування мобільних військових груп у зв`язку із повномасштабною війною з російським агресором.

Таким чином, позивач своїми конклюдентними діями (передачею дизельного палива) прийняв пропозицію відповідача та, водночас, не висловив зауважень чи зустрічних умов передачі такого палива, зокрема, щодо його оплатності чи поворотності.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб.

Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором пожертви, який підпадає під правове регулювання Глави 55 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 № 1192-XIV, гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Як вже неодноразово зазначалося вище, позивач на підставі листа відповідача від 09.03.2022 здійснив передачу дизельного палива відповідачу, а відповідач прийняв таке майно для потреб функціонування мобільних військових груп у зв`язку із повномасштабною війною з російським агресором.

Висловлена відповідачем в згаданому вище листі від 09.03.2022 прохання щодо надання гуманітарної, тобто безоплатної та безповоротної допомоги є чіткою, такою, що не дає жодних сумнівів у її змісті та не передбачає ніяких можливих сподівань на платність чи поворотність.

Позивач, своїми діями (передачею дизельного палива) прийняв пропозицію відповідача та водночас не висловив жодних зауважень чи зустрічних умов передачі такого палива, зокрема, щодо його оплатності чи поворотності.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що акт приймання-передачі від 15.08.2022 не містять жодного формулювання щодо тимчасової передачі дизельного палива чи необхідності в подальшому його повернення або відшкодування коштів.

Отже майно передано позивачем безоплатно.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Загальні засади (принципи), зокрема добросовісність, є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Безпідставно набуте майно не підлягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов`язання (немає обов`язку) для його передачі, проте здійснює таку передачу, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення такого майна.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 185/446/18.

Отже, позивач, передаючи дизельне паливо відповідачу знав, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без примусу погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

Також слід враховувати, що безоплатна передача у власність бенефіціарів коштів, іншого майна є одним із видів благодійної діяльності, що передбачено статтею 5 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Відповідно частини першої статті 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара; бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом; благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Благодійна допомога, на відміну від звичайного дарування, завжди має цільовий характер. Так, за статтею 6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону

При цьому Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» однією із сфер благодійної діяльності визначає сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану (пункт 15 частини другої статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»).

Отже, добровільна допомога відповідачу у вигляді надання йому позивачем дизельного палива цілком підпадає під визначення благодійної діяльності, що мало місце у даних спірних правовідносинах, які склалися між позивачем та відповідачем.

Щодо твердження позивача про те, що Статутом АТ «Укрзалізниця» не передбачено можливості надання безоплатної допомоги у вигляді передачі майна АТ «Укрзалізниця» іншим юридичним особам чи громадянам виходячи з наступного.

Згідно п.33, 34 Статуту АТ «Укрзалізниця» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 р. № 938) від 30.10.2018 №938, здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства. Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків. Розпорядження майном товариства, в тому числі шляхом списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію відповідного майна, розпорядження майном, внесеним до статутного капіталу товариства, та майном, набутим товариством під час його господарської діяльності, здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням обмежень щодо розпорядження таким майном, визначених законом та цим Статутом.

Оскільки безоплатно передане відповідачу майно (дизельне паливо) не внесене до статутного капіталу товариства, передання здійснювалося без порушення норм статуту АТ «Укрзалізниця».

Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем у даній справі жодним чином не доведено, що спірне майно було залишено у відповідача у власності по справі і знаходиться в нього станом на момент вирішення спору, оскільки у примітці до акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 15.08.2022 визначено, що дане пальне обліковане в повному обсязі та використане для потреб підрозділів Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених апеляційним судом у цій справі обставин укладення у спрощений спосіб договору пожертви, за яким позивачем добровільно та безоплатно передано у 2022 році дизельне паливо відповідачу з певною метою, а саме, для потреб функціонування мобільних військових груп у зв`язку із повномасштабною війною з російським агресором, спірне майно не підлягає поверненню позивачу, оскільки останній, передаючи дизельне паливо відповідачу, знав, що у нього відсутні повноваження щодо добровільного відчуження (передачі) дизельного палива, проте здійснив таку передачу, а тому така поведінка позивача щодо вимагання згодом повернення майна є суперечливою.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/1417/24 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити.

Рішення Господарського Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/1417/24 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Головного управління Національної поліції в Одеській області про витребування дизельного палива в кількості 5 384 кг вартістю 256 989,30 грн відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Головного управління Національної поліції в Одеській області витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.12.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська