Ухвала

від 20.12.2024 по справі 916/4165/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

20 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4165/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

перевіривши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на її подання ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

від 27 червня 2024 року (повний текст складено 08.07.2024)

у справі № 916/4165/23

за позовом: керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІГ» та Фізичної особи-підприємця Малого Павла Феліксовича

про: визнання незаконним та скасування рішень державних реєстраторів, звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/4165/23 (суддя Гут С.Ф.) у задоволенні позову керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Малого Павла Феліксовича про визнання незаконним та скасування рішень державних реєстраторів, звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва відмовлено. Позов керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІГ» про визнання незаконним та скасування рішень державних реєстраторів, звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮІГ» за власний рахунок звільнити земельну ділянку територіальної громади міста Одеси шляхом знесення об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі загальною площею 582 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Офіцерська, 29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1980220051101). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮІГ» на користь Одеської обласної прокуратури 2684 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

У грудні 2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/4165/23, в якій він просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, яке обумовлено тим, що 16.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі. Згідно Іпотечного договору Іпотекодержатель має право по застереженню задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, Іпотечний договір який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 582,0 кв.м. Апелянту стало відомо від державного реєстратора про арешт предмета іпотеки та судовий розгляд у Південно-західному апеляційному господарському суді, тому ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою, так як його права порушуються, та предметом розгляду є саме нежитлова будівля, яка є предметом іпотеки.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.12.2024 для розгляду справи № 916/4165/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ознайомившись з поданими матеріалами апеляційної скарги та розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 ГПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 ГПК України).

Частиною 1 ст. 254 ГПК України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У даному випадку ОСОБА_1 не брав участі у даній справі, однак він вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки.

У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Отже, на стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.

Таким чином, на даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 08.07.2024, з цього дня почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для його оскарження в апеляційному порядку, відповідно, останнім днем для подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення був 29.07.2024. Після цієї дати процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Однак, апеляційна скарга направлена апелянтом безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду лише 17.12.2024, тобто з пропуском, передбаченого чинним процесуальним кодексом України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

Як вже зазначалось, разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що про існування даного спору йому стало відомо лише 16.12.2024 від державного реєстратора під час вчинення дій, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Дослідивши обставини, зазначені апелянтом в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/4165/23, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Крім того, якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

По-перше, колегія суддів зауважує, що скаржником до апеляційної скарги не надано жодного доказу на підтвердження того, що про існування рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі № 916/4165/23 він дізнався лише 16.12.2024 від державного реєстратора під час вчинення дій, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

По-друге, як вбачається з матеріалів цієї справи, 22.09.2023 прокурором подано позов, а 26.09.2023 ухвалою суду вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірної нежитлової будівлі.

Водночас, зі змісту доданих скаржником до апеляційної скарги документів, зокрема, укладеного між скаржником та відповідачем договору позики від 26.09.2022, слідує, що сума позики має бути повернута Позичальником (відповідачем) у будь-якому разі не пізніше 31.12.2023 (п. 4 договору з урахуванням змін, внесених додатковим договором від 24.03.2023).

Відповідно до п. 2.1.2 укладеного між сторонами 26.09.2022 договору іпотеки, Іпотекодержатель ( ОСОБА_1 ) має право у будь-який час (починаючи з моменту укладення цього договору і до повного виконання зобов`язань за цим договором та за договором позики) перевіряти документально і фактично наявність, стан та умови збереження та цільового використання предмету іпотеки, розмір заборгованості за платежами, пов`язаними з предметом іпотеки, а також виконання зобов`язань іпотекодавця за цим договором, а іпотекодавець зобов`язаний надати іпотекодержателю необмежені можливості для таких перевірок.

Отже ОСОБА_1 щонайменше з 31.12.2023 (кінцевий строк повернення позики), не був позбавлений права дізнатись будь-яку інформацію щодо спірного нерухомого майна (перевірити документально і фактично), відповідно, мав можливість дізнатись про факт звернення прокурора до суду з цим позовом (22.09.2023), про вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення (26.09.2023), про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення суду.

Тобто скаржник жодним чином не був позбавлений можливості як відстежувати хід судового процесу, так і ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення суду, у тому числі і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно, у розумний строк реалізувати своє право на його апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/4165/23

У пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: «Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов`язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне».

Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, а також невчинення усіх можливих та залежних від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб`єктивної поведінки самого скаржника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, не являються поважними.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 260 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом подання суду апеляційної інстанції заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 14 ст. 32, ст. ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 у справі №916/4165/23 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду (в якій вказати інші підстави для поновлення строку) - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

3. Попередити ОСОБА_1 , що якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або якщо вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяЯ.Ф. Савицький

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська