Рішення

від 12.12.2024 по справі 461/9080/15-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/9080/15-ц

Провадження №2/461/429/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Панасюк А.В.,

за участю:

представника позивача Ільїнової І.,

представника відповідача Квіткіна Ю.М.,

представника третьої особи ОСОБА_1 Галаси Ж.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Галичина», Публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко», ОСОБА_1 , простягнення заборгованості -

в с т а н о в и в:

у серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 20 березня 2013 рокуміж ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», Приватним акціонерним товариством «Галичина» таПублічним акціонерним товариством «Ковельмолоко» укладено генеральну кредитну угоду № 151213N2, із змінами і доповненнями.

У межах генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» і ПрАТ «Галичина» було укладено:

1. 20 березня 2013 року кредитний договір № 151213К8, із змінами і доповненнями, на суму 95 198 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення 19 березня 2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених підпунктом 3.2.4 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 цього кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та в порядку, встановлених підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 цього кредитного договору;

2. 06 березня 2014 року кредитний договір № 151214К5, із змінами і доповненнями, на суму 31 000 000,00 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту 25 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 20 % річних, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та в порядку, встановлених підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 цього кредитного договору.

У межах генеральної угоди між АТ «Укрексімбанк» і ПАТ «Ковельмолоко» укладено:

1. 21 серпня 2007 року кредитний договір № 151407К37, із змінами і доповненнями, на суму 6 000 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 цього кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та в порядку, встановлених підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 цього кредитного договору;

2. 25 червня 2008 року кредитний договір № 151208К34, із змінами і доповненнями, на суму 3 640 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту 31 грудня 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених підпунктом 3.2.6 пункту 3.2, пунктом 3.5 статті 3 цього кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в розмірі та в порядку, встановлених підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 та статтею 4 цього кредитного договору.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами, які укладені в рамках генеральної угоди, між позивачем та ОСОБА_2 25 березня 2013 року укладено договір поруки № 151213Р12, за яким відповідач несе солідарну відповідальність за належне виконання умов кредитних договорів.

Позивач стверджує, що позичальники неналежно виконували взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Водночас положеннями кредитних договорів передбачено, що в разі невиконання зобов`язань позичальники сплачують банку пеню, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у відповідних пунктах кредитних договорів. Посилаючись на частину другустатті 625 ЦК України, представник банку стверджує, що у позичальників виник обов`язок зі сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Відтак, заборгованість позичальника перед АТ «Укрексімбанк», яка виникла з 05 березня 2015 року до 31 липня 2015 року у зв`язку з невиконання зобов`язань за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами, станом на 01 серпня 2015 року становить 20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн., з яких: заборгованість за кредитним договором № 151213К8 - 14 736 147,14 дол. США та 136 630 113,97 грн., у тому числі: 11 681 500,00 дол. США та 95 198 000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 915 148,66 дол. США та 13 318 679,31 грн. - прострочені проценти за користування кредитом; 5 693 941,85 грн. - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 1 885 394,79 дол. США та 14 710 047,12 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 182 862,79 дол. США та 2 053 298,97 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 584 473,55 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 101 240,90 дол. США та 867 391,08 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; 4 204 282,09 грн. - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; заборгованість за кредитним договором № 151214К5 - 43 877 873,14 грн., у тому числі: 31 000 000,00 грн. - прострочена сума заборгованості за кредитом; 5 218 125,86 грн. - прострочені проценти за користування кредитом; 522 350,00 грн. - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 4 856 666,67 - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 706 997,12 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 54 831,25 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитної лінією; 277 076,47 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; 1 241 825,77 грн. - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням основного боргу, процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; заборгованість за кредитним договором № 151407К37 - 3 434 353,34 дол. США та 1 436 606,52 грн., у тому числі: 2 260 000,00 дол. США - прострочена сума заборгованості за кредитом; 182 495,00 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 1 176 168,96 грн. - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 866 333,33 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 78 910,26 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 159 568,43 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 46 614,75 дол. США та 7 869,13 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 93 000,00 грн. - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією;- заборгованість за кредитним договором № 151208К34 - 2 061 315,78 дол. США та 911 001,91 грн., у тому числі: 1 355 00,00 дол. США - прострочена сума заборгованості за кредитом; 109 565,01 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом; 737 154,84 грн. - прострочена комісія за управління кредитною лінією; 520 285,83 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 48 419,21 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 104 878,32 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією; 28 045,73 дол. США та 5 172,08 грн. 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, сплати процентів за користування кредитом і комісії за управління кредитною лінією; 63 796,67 грн. - втрати від інфляцій у зв`язку з несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією.

Позивач зазначив, що у зв`язку з невиконанням ПрАТ «Галичина» зобов`язань за вказаними кредитними договорами банк надіслав на адресу ПрАТ «Галичина» вимогу про дострокове погашення заборгованості. Однак вимоги банку виконано не було. Відтак ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитними договорами від 20 березня 2013 року № 151213К8, від 06 березня 2014 року № 151214К5, від 21 серпня 2008 року № 151407К37 та від 25 червня 2008 року № 151208К34, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди від 20 березня 2013 року № 151213N2, яка виникла у період з 05 березня 2015 року до 31 липня 2015 року, у розмірі 20 231 816,26 дол. США та 182 855 595,54 грн.

09 листопада 2015 року залучено до участі у справі третіх осіб ПрАТ «Галичина» і ПАТ «Ковельмолоко».

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30.10.2017 позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за Кредитним договором №151213К8 від 20.03.2013, №151214К5 від 06.03.2014, №151407К37 від 21.08.2008 та №151208К34 від 25.06.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, яка виникла у період з 05.03.2015 по 31.07.2015 у розмірі 20231816,26 (двадцять мільйонів двісті тридцять одна тисяча вісімсот шістнадцять, 26) доларів США та 182855595,54 (сто вісімдесят два мільйони вісімсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 54 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» 3654,00 грн. сплаченого судового збору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30.11.2022 рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 жовтня 2017 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитними договорами № 151213К8 від 20 березня 2013 року, № 151407К37 від 21 серпня 2007 року та № 151208К34 від 25 червня 2008 року укладених в рамках Генеральної кредитної угоди № 151213N2 від 20 березня 2013 року у період з 05.03.2015 по 31.07.2015 в загальному розмірі18 691 644,43 доларів США (Вісімнадцять мільйонів шістсот дев`яносто одна тисяча шістсот сорок чотири, 43 доларів США) та 158 509 475 гривень (Сто п`ятдесят вісім мільйонів п`ятсот дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень). В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2023 рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08 листопада 2023 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Галичина», Публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко», прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 05 грудня 2023 року розгляд справи зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Галицького районного суду м.Львова у справі №461/2992/15-ц за позовом AT «Укрексімбанк» до ОСОБА_2 , треті особи ПАТ «Ковельмолоко», ПрАТ «Галичина» про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09.07.2024 скасовано ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 05 грудня 2023 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 25.07.2024 розгляд справи відновлено.

19.08.2024 представник позивача Ільїнова І.В. подала клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме копій протоколів засідань Наглядової Ради ПАТ «Ковельмолоко».

24 жовтня 2024 року протокольною ухвалою залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

21 листопада 2024 року представником позивача Ільїновою І.В. долучено до матеріалів справи розрахунки заборгованості.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 21 листопада 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

05 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 через Електронний суд подав додаткові пояснення у справі, у яких просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, ОСОБА_4 зазначив, що незважаючи на положення договору поруки, в силу положень ч.1 ст. 559, абз. 3 ч.3 ст. 202 ЦК України, в будь-якому випадку позивач зобов`язаний був погодити із поручителем внесення усіх змін до генеральної кредитної угоди, кредитних договорів, оскільки такі збільшують основне зобов`язання та, відповідно обсяг відповідальності поручителя, однак цього позивачем дотримано не було. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_5 , яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_1 ОСОБА_6 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб ПАТ «Галичина» та ПАТ «Ковельмолоко» в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися шляхом скерування судових повісток на їх поштову адреси.

Суд, вислухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» укладено Генеральну кредитну угоду №151213N2 від 20.03.2013 /т.1, а.с.8-35/.

Відповідно до умов п. 1.1 ст. 1 Генеральної угоди, вона регулює загальні засади співпраці між Банком та Позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника, яка містить усі напрями діяльності підприємства позичальника, зазначені у бізнес-плані позичальника.

Метою Генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання Кредитних договорів (п. 1.2. ст. 1 Генеральної угоди).

Пунктом 4.2 ст. 4 Генеральної угоди встановлено, що кредитний договір укладається сторонами за умови позитивного рішення банку відповідно до конкретних потреб позичальнику у фінансуванні та інших домовленостей між сторонами і повинен визначати валюту та суму кредиту чи ліміт кредитної лінії, термін користування кредитними коштами, розмір процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів за кредитним договором, розрахунки для обслуговування кредиту, графік надання і погашення кредиту та інші умови.

Строк користування кредитом за цією Генеральною угодою встановлюється до 19 березня 2018 року (п.4.3 ст. Генеральної угоди).

Пунктом 4.5.1 ст.4 Генеральної угоди визначає загальний ліміт заборгованості за Генеральною угодою: загальний розмір заборгованості позичальника за кредитом за цією Генеральною угодою не може перевищувати 350000000,00 грн.

Ліміт заборгованості за Кредитним договором встановлюється в порядку та на умовах, визначених у Кредитному договорі, укладеному банком з позичальником, який є невід`ємною частиною Генеральної угоди (п.4.5.2 Генеральної угоди).

Загальна сума всіх чинних лімітів заборгованості за кредитними договорами в будь-який момент дії Генеральної угоди не може перевищувати суми загального ліміту заборгованості за Генеральною угодою. (п.4.5.3 Генеральної угоди).

Відповідно до п.6.9.2 ст.6 Генеральної угоди, позичальник зобов`язаний протягом 5 банківських днів з дати укладання Генеральної угоди забезпечити укладання взаємної поруки позичальників та укладання договорів поруки з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по зобов`язаннях позичальників за цією Генеральною угодою.

Відповідно до п.10.6 ст. 10 Генеральної угоди, будь-які зміни та доповнення до Генеральної угоди можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформлюються, якщо інше не передбачено цією Генеральною угодою, додатковими угодами (правочинами), які підписуються повноважними представниками позичальника і банку та є невід`ємними частинами цієї Генеральної угоди.

Дана Генеральна угода підписана банком, позичальником ПАТ «Ковельмолоко» та позичальником ПрАТ «Галичина».

В рамках вищевказаної Генеральної угоди було укладено ряд кредитних договорів, а саме: кредитний договір №151213К8 від 20.03.2013 /т.1, а.с.58-90/; кредитний договір №151407К37 від 21.08.2007 /т.1, а.с.160-174/; кредитний договір №151208К34 від 25.06.2008 /т.2, а.с.49-63/.

16.08.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» було укладено додаткову угоду №151213N2-1 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, якою внесено зміни у підпункти 5.2.22, 5.2.27, 6.9.1 /т.1, а.с.36-37/.

Згідно додатку 1 до Додаткової угоди №151213N2-1 від 16.08.2013 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, додатками до цієї угоди є: кредитний договір №151407К37 від 21.08.2007; Кредитний договір №151208К34 від 25.06.2008; Кредитний договір №151213К7 від 20.03.2013; Кредитний договір №151213К8 від 20.03.2013; Кредитний договір №151213К16 від 16.08.2013 /т.1 а.с.38/.

27.08.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» було укладено додаткову угоду №151213N2-2 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, якою внесено зміни у підпункти 6.9.1, доповнено підпункт 6.7.2 /т.1 а.с.39-40/.

01.11.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» було укладено додаткову угоду №151213N2-3 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, якою внесено зміни до підпункту 5.2.29 /т.1, а.с.41/.

29.11.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» було укладено додаткову угоду №151213N2-4 до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, якою підпункт 5.2.12 Генеральної угоди викладено в новій редакції /т.1, а.с.42-44/.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2013, 12.12.2013, 06.03.2014, 27.06.2014, 01.09.2014, 29.12.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Ковельмолоко», ПАТ «Галичина» було укладено ряд додаткових угод до Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013 /т.1, а.с.42-57/.

Окрім того, в рамках Генеральної угоди між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПАТ «Галичина» було укладено кредитний договір №151213К8 від 20.03.2013 /т.1, а.с.58-90/.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Кредитного договору, банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття мультивалютної невідновлюваної відкличної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі встановлені цим договором.

Згідно п.3.2.1 ст. 3 Кредитного договору, ліміт кредитної лінії: 201092875,00 грн.

Ліміт кредитної лінії не може перевищувати ліміту Генеральної угоди.

Відповідно до п.5.1.4.17 ст. 5 Кредитного договору, обов`язок позичальника письмово погоджувати з банком усі питання щодо оренди, іпотеки, застави майна (частини майна), що є предметом забезпечення виконання зобов`язань за договором та/або сприяти погодженню з поручителем.

У період з 16.08.2013 до 29.12.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПАТ «Галичина» було укладено ряд додаткових договорів до Кредитного договору №151213К8 від 20.03.2013 /т.1, а.с.91-117/.

Так, додатковим договором №151213К8-11 до Кредитного договору №151213К8 від 20.03.2013 підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Статті 3 Договору викладено в новій редакції, зокрема «3.2.1 ліміт кредитної лінії: 296600000,00 грн., в т.ч. для заборгованості в доларах США 11875000,00 дол. США; для заборгованості в гривні 95198000,00 грн. Ліміт кредитної лінії не може перевищувати ліміту Генеральної угоди» /т.1, а.с.113/.

06.03.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Галичина» укладено Кредитний договір №151214К5 /т.1, а.с.118-151/.

Відповідно до п.п.2.3.1 Кредитного договору №151214К5, ліміт кредитної лінії: 31000000,00 грн.

Відповідно до п.п.2.3.2 Кредитного договору №151214К5, спільний ліміт заборгованості за договором та кредитним договором від 20.03.2013 №151213К7 не може перевищувати 31000000,00 грн.

30.04.2014, 30.05.2014, 01.09.2014 та 29.12.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПрАТ «Галичина» були укладені додаткові договори до Кредитного договору №151214К5 від 06.03.2014 /т.1, а.с.152-159/.

Також, 21.08.2007 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ковельмолоко» укладено Кредитний договір №151407К37 /т.1, а.с.160-174/.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору №151407К37 банк відкриває позичальникові невідновлювану кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Ліміт кредитної лінії: 6000000,00 доларів США (п.п.3.2.1 Кредитного договору №151407К37).

21.08.2007, 31.08.2007, 06.09.2007, 04.01.2008, 25.04.2008, 23.06.2008, 29.08.2008, 28.11.2008, 23.01.2009, 28.01.2009, 27.02.2009, 30.03.2009, 30.04.2009, 28.05.2009, 23.07.2009, 30.07.2009, 28.10.2009, 29.10.2009, 05.11.2009, 10.11.2009, 19.11.2009, 01.12.2009, 14.01.2010, 28.01.2010, 25.02.2010, 30.03.2010, 03.08.2010, 07.09.2010, 02.11.2010, 30.11.2010, 09.12.2010, 14.12.2010, 27.01.2011, 28.02.2011, 29.03.2011, 26.04.2011, 21.07.2011, 29.11.2011, 27.12.2011, 24.07.2012, 28.11.2012, 29.12.2012, 20.03.2013, 16.08.2013, 27.08.2013, 20.11.2013, 29.11.2013, 12.12.2013, 06.03.2014, 30.04.2014, 30.05.2014, 27.06.2014, 01.09.2014, 29.12.2014 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ковельмолоко» було укладено ряд додаткових угод до Кредитного договору №151407К37 від 21.08.2007 /т.1, а.с.175-250; т. 2, а.с.-1-48/.

25.06.2008 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ковельмолоко» був укладений Кредитний договір №151208К34 від 25.06.2008 /т.2, а.с.49-63/.

Відповідно до п. 3.2.1 ст. 3 Кредитного договору №151208К34 ліміт кредитної лінії 3640000,00 дол. США.

Процентна ставка річних за кредитом: 13,9 % річних. (п.3.2.6 ст. 3 Кредитного договору №151208К34).

29.08.2008, 30.12.2008, 30.01.2009, 27.02.2009, 27.03.2009, 30.04.2009, 28.07.2009, 28.10.2009, 30.10.2009, 05.11.2009, 19.11.2009, 01.12.2009, 30.12.2009, 14.01.2010, 28.01.2010, 25.02.2010, 01.04.2010, 03.08.2010, 20.08.2010, 31.08.2010, 07.09.2010, 02.11.2010, 09.12.2010, 27.01.2011, 28.02.2011, 29.03.2011, 26.04.2011, 21.07.2011, 29.11.2011, 27.12.2011, 24.07.2012, 28.11.2012, 29.12.2012, 20.03.2013, 16.08.2013, 27.08.2013, 20.11.2013, 29.11.2013, 12.12.2013, 06.06.2014, 30.04.2014, 30.05.2014, 27.06.2014, 01.09.2014, 29.12.2014 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ВАТ «Ковельмолоко» було укладено ряд додаткових угод про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 25.06.2008 №151208К34. /т.2, а.с.64-169/.

Відповідно до розрахунку заборгованості ПрАТ «Галичина» та ПАТ «Ковельмолоко» за кредитними договорами за період з 05.03.2015 по 31.07.2015, станом на 01.08.2015 становить 20231816,26 дол. США та 182855595,54 грн. /т.2, а.с.170/.

25.03.2013 між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ПрАТ «Галичина», ПАТ «Ковельмолоко» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №151213Р12 /т.2, а.с.233-235/.

Відповідно до Договору поруки зобов`язання позичальника передбачені Кредитною угодою щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту /т.2, а.с.233/.

Статтею 1 Договору поруки визначено термін Кредитна Угода Генеральна угода №151213N2 від 20.03.2013 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до Генеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладена між Кредитором Позичальником 1 та Позичальником 2, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов проводить кредитні операції в межах ліміту, встановленого в розмірі, що не перевищує 350000000,00 гривень, на визначених Кредитною угодою умовах, строком погашення 19.03.2018 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов Кредитної угоди.

07.04.2015 позивачем направлено до ПАТ «Ковельмолоко» вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, в якій вказано, що станом на 27.03.2015 позичальнику нарахована пеня, 3% річних та індекс інфляції, у загальній сумі 412647,53 дол. США та 38995,95 грн. /т.2, а.с.236-237/.

27.03.2015 позивачем направлено до ПрАТ «Галичина» вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, в якій вказано, що станом на 27.03.2015 позичальнику нарахована пеня, 3% річних та індекс інфляції, у загальній сумі 34543,35 дол. США та 151919,42 грн. /т.2, а.с.240-241/.

07.04.2015 позивачем направлено до ОСОБА_2 повідомлення про порушення зобов`язань, в якому вказано, що станом на 27.03.2015 позичальникам нараховано пеню, 3% річних та індекс інфляції у загальній сумі: 34543,35 дол. США та 151919,42 грн. ПрАТ «Галичина»; 412647, 53 дол. США та 38995,95 грн. ПАТ «Ковельмолоко» /т.2, а.с.246-279/.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2017 (справа №914/3734/15) визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127; код ЄДРПОУ № 00032112) на загальну суму 889 417 535, 64 грн., з них: грошові вимоги на суму 889 415 099,64 грн. - забезпечені заставою майна боржника в першу чергу реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Галичина" підлягає включенню 2 436, 00 грн. судового збору /т.3, а.с.202-208/.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017, із врахування ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2018, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 06 липня 2017 року справі №914/3734/15 і прийнято нове судове рішення, яким визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до приватного акціонерного товариства "Галичина" у сумі 889 417535,64 грн., з яких: 191 536 728,00 грн. підлягають погашенню поза чергою; 2436,00 грн. судового збору - перша черга; 501 045 869,60 грн. - четверта черга; 196 832 502,04 грн. - шоста черга. /т.4, а.с.43-48, т.4, а.с.98-99/.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина" задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 914/3734/15 скасовано, ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.07.2017 у справі № 914/3734/15 залишено в силі /т.4, а.с.163-167/.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.10.2022 у справі №903/426/16 затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко". Ліквідовано юридичну особу - Публічне акціонерне товариство "Ковельмолоко" (м. Ковель, вул. Ватутіна, 114, код ЄДРПОУ 00444636). Закрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" (м. Ковель, вул. Ватутіна, 114, код ЄДРПОУ 00444636). Зобов`язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та спрямовані на припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Ковельмолоко" (м. Ковель, вул. Ватутіна, 114, код ЄДРПОУ 00444636) /т.8, а.с.5-18/.

Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що та ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.10.2022 у справі №903/426/16 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 залишено без змін постановою Верховного Суду від 06.06.2023.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 509 та статті 11 ЦК України договір є підставою виникнення зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Вказані норми про позику застосовуються до відносин за кредитним договором (частина 2статті 1054 ЦК України).

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з частиною 1статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статтею 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення, розстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки та періоду її нарахування, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або за відсутності відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19), а також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 489/6127/15-ц (провадження № 61-16083св20).

Закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Згода поручителя на зміну основного зобов`язання, внаслідок якого збільшується обсяг відповідальності поручителя, має бути конкретно виражена.

У разі, якщо в договорі поруки передбачена, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору є результатом досягнення певної домовленості між сторонами (банком і поручителем), а отже, поручитель дав згоду на зміну у майбутньому основного зобов`язання.

Указане узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 757/4111/13-ц (провадження № 61-37688сво18).

Саме такі висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №461/2992/15-ц (провадження № 61-20352св21), від 27 листопада 2024 року у справі № 465/2919/15-ц.

Відповідно до пункту 2.1.6 договору поруки № 151213Р12 , укладеного 25 березня 2013 року між кредитором ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» та поручителем ОСОБА_2 , поручитель надав згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за Кредитною угодою (в межах ліміту 350 000 000,00 грн. згідно зі ст. 1 договору), у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому /т.2, а.с.233/.

Тобто, договір поруки не передбачає можливість збільшення переліку кредитних договорів, які укладені в межах генеральної кредитної угоди, збільшення загального ліміту заборгованості та ліміту кредитної лінії, здійснення коригування графіків погашення кредиту в сторону збільшення щомісячних платежів у пізніші періоди, встановлення процентної ставку на користування кредитними коштами, встановлення підвищеного розміру комісії за управління кредитом без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, у ньому не зазначено, що зміни та доповнення умов основного договору можуть здійснюватися без повідомлення про це поручителя і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-100цс12 і ця позиція не змінювалася.

Верховний Суду України у вищевказаній постанові вказав, що зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов`язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово також зазначила про необхідність повідомлення поручителя про зміну основного зобов`язання, якщо сторони не узгодили, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18, провадження № 12-7 гс 20, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 910/13109/18 (провадження № 12-7гс20) зазначено, що за правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи частини першої статті 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Як вже зазначалось, відповідно до підпункту 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за Кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Тобто, умовами договору поруки не передбачено, що зміна основного зобов`язання відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору.

А відтак, суд вважає, що поручитель повинен бути повідомлений про зміну основного зобов`язання, а його згода повинна бути виражена у внесенні змін до договору поруки. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на забезпечення порукою за цим договором всіх зобов`язань позичальника за Кредитною угодою, у тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, не виключає застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та відповідно, від необхідності узгодження змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору поруки (25.03.2013) до Генеральної кредитної угоди від 20.03.2013 № 151213N2, Кредитних договорів № 151213К8 від 20 березня 2013 року, № 151407К37 від 21 серпня 2007 року та № 151208К34 від 25 червня 2008 року неодноразово вносились зміни, внаслідок чого було збільшено відповідальність поручителя ОСОБА_2 .

Наявність в матеріалах справи протоколів 29/08-1 від 29.08.2014, № 31/07-1 від 31.07.2014, №29/12-1 від 29.12.2014 Наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко» /т.9 ст.204-209/, не дає підстав вважати, що під час цих засідань ОСОБА_2 висловлювалась чи надавалась згода саме як поручителя відповідати за збільшеним зобов`язанням .

Дані протоколи не охоплюють всіх змін та доповнень, які були внесені до Генеральної кредитної угоди від 20.03.2013 № 151213N2, Кредитних договорів № 151213К8 від 20 березня 2013 року, № 151407К37 від 21 серпня 2007 року та № 151208К34 від 25 червня 2008 року, внаслідок чого було збільшено відповідальність поручителя ОСОБА_2 .

Зокрема, пунктом 10 протоколу № 29/12-1 від 29.12.2014 Наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко» передбачено необхідність внесення відповідних змін в договори застави та поруки, що укладені в рамках Генеральної угоди.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що такі зміни були внесені у договір поруки № 151213Р12 від 25.03. 2013.

Крім того, з копії протоколу Наглядової ради ПАТ «Ковельмолоко» вбачається, що така вирішувала питання про внесення змін до умов кредитного договору №151213К8, укладеного між ПрАТ «Галичина» та АТ «Укрексімбанк».

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що Наглядова рада ПАТ «Ковельмолоко» наділена повноваженнями щодо здійснення іншою юридичною особою ПрАТ «Галичина» господарської діяльності та укладання нею відповідних кредитних договорів.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення поручителя ОСОБА_2 про збільшення основного зобов`язання та погодження з ним як з поручителем збільшення обсягу відповідальності, такі зміни до кредитного договору були внесені за домовленістю лише сторін кредитного договору, хоча такі зміни основного зобов`язання призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя з моменту внесення таких змін.

Оскільки позивач просить стягнути заборгованість за кредитними договорами №151213К8 від 20.03.2013, №151214К5 від 06.03.2014, №151407К37 від 21.08.2007 та №151208К34 від 25.06.2008, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди №151213N2 від 20.03.2013, яка виникла у період з 05.03.2015 по 31.07.2015 у розмірі 20231816,26 доларів США та 182855595,54 грн., яка розрахована, в тому числі і з врахуванням заборгованості, яка виникла й після укладання додаткових угод, якими збільшено перелік кредитних договорів, які укладені в межах генеральної кредитної угоди, збільшено загальний ліміт заборгованості та ліміт кредитної лінії, здійснено коригування графіків погашення кредиту в сторону збільшення щомісячних платежів у пізніші періоди, встановлено процентну ставку на користування кредитними коштами, встановлено підвищений розмір комісії за управління кредитом , то суд приходить до висновку, що позивач просить стягнути заборгованість з поручителя, відповідальність якого збільшилася у зв`язку з укладеними без його повідомлення та згоди додатковими угодами, які були укладені між банком ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та позичальниками ПАТ «Ковельмолоко», ПрАТ «Галичина» до кредитних договорів № 151213К8 від 20.03.2013, № 151407К37 від 21.08.2007, № 151208К34 від 25.06.2008.

Умовами Генеральної кредитної угоди № 151213N2 від 20.03.2013 та умовами договору поруки № 151213Р12 від 25.03.2013 не встановлено порядок погодження поручителем змін до основного зобов`язання, сторони не узгодили між собою, що зміна відбувається автоматично і не потребує укладення між сторонами будь-якої додаткової угоди/договору про внесення змін до цього договору, а відтак АТ «Укрексімбанк» зобов`язаний був повідомляти поручителя ОСОБА_2 про зміну основного зобов`язання та отримати його згоду на збільшення відповідальності за цим зобов`язанням як Поручителя, оскільки вищенаведені зміни та доповнення до кредитної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів призвело до збільшення основного зобов`язання, що в свою чергу вплинуло на обсяг обов`язків поручителя ОСОБА_2 , призвело до збільшення відповідальності поручителя без його згоди, що згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України є підставою припинення поруки.

Тобто, позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували повідомлення поручителя ОСОБА_2 та отримання від нього згоди на збільшення обсягу його відповідальності внаслідок зміни основного зобов`язання, яке виразилось у збільшенні переліку кредитних договорів, які укладені в межах генеральної кредитної угоди, збільшенні загального ліміту заборгованості та ліміту кредитної лінії, здійсненні коригування графіків погашення кредиту в сторону збільшення щомісячних платежів у пізніші періоди, встановленні процентної ставки на користування кредитними коштами, встановленні підвищеного розміру комісії за управління кредитом.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).

Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11, від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц, постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Судом встановлено, що виконання зобов`язань за Генеральною угодою №11213N2 від 20.03.2013 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, забезпечено порукою ОСОБА_2 на підставі укладеного 20.03.2013 між ним, банком та позичальниками ПрАТ «Галичина, та «ПАТ «Ковельмолоко» договору поруки, підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 статті 2 якого передбачено, що поручитель надає згоду на забезпечення цією порукою всіх зобов`язань позичальника за Кредитною угодою, в тому числі з урахуванням всіх змін та доповнень до Кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому.

Суд вважає, що наявність у договорі поруки положень про згоду поручителя на забезпечення порукою всіх зобов`язань позичальників за кредитною угодою, у тому числі, з урахуванням всіх змін та доповнень до кредитної угоди, що будуть укладені в майбутньому, не виключають необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч.1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв`язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно дост.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.11, 207, 509, 526, 530, 543, 546, 553, 554, 559, 610, 611, 625, 626, 651, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.77, 81,82, 141,258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Галичина», Публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко», ОСОБА_1 , простягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Ідентифікаційний код: 00032112, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Галичина», Ідентифікаційний код 25553579, місцезнаходження: 80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б. Хмельницького, б. 120.

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко», Ідентифікаційний код: 00444636, місцезнаходження: Волинська область, м. Ковель, вул. Ватутіна, б. 114.

Третя особа: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 20.12.2024.

Суддя Зубачик Н.Б.