Постанова

від 09.12.2024 по справі 911/1241/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа№ 911/1241/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.,

представників сторін:

від позивача: Лакотош Д.В.

від відповідача: Іванов М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни

на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 (повний текст складено 28.06.2024)

у справі №911/1241/23 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус»

до Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни

про розірвання договору, зобов`язання повернути об`єкт оренди та стягнення 694 287,32 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни (далі-відповідач) про розірвання договору, зобов`язання повернути об`єкт оренди та стягнення 694 287,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем в якості орендаря та відповідачем в якості суборендаря було укладено договір суборенди від 01.10.2021, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення №82 за адресою: 08132 Київська область, м.Вишневе, вул.Першотравнева, 21/25, надалі договір суборенди. Позивач посилався на те, що відповідач неналежним чином сплачував орендну плату за користування об`єктом суборенди, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість (основний борг) в сумі 562 200,00 грн. З наведених підстав позивачем в позовній заяві були заявлені такі позовні вимоги до відповідача: 1) про розірвання договору суборенди; 2) про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт суборенди за договором суборенди; 3) про стягнення з відповідача 562 200,00 грн заборгованості з орендної плати (основного боргу), а також 83 376,55 грн пені, 5 473,98 грн 3% річних та 43 236,69 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.05.2023 у справі №911/1241/23 зазначений позов залишено без руху.

В установлений строк позивач надав до Господарського суду Київської області заяву про усунення недоліків разом із позовною заявою в новій редакції, якою усунув недоліки позовної заяви. В позовній заяві в новій редакції вимога про розірвання договору суборенди позивачем не заявляється, при цьому позивачем викладена обставина того, позивач на підставі п.15.2 договору суборенди направив відповідачу лист-повідомлення від 05.04.2023 про розірвання договору суборенди, а тому в позовній заяві (в новій редакції) позивач зазначає, що договір суборенди вже є розірваним з 17.04.2023.

З урахуванням наведеного, у позовній заяві в новій редакції позивачем до відповідача заявлені такі позовні вимоги: 1) про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт суборенди за договором суборенди; 2) про стягнення з відповідача 497 986,66 грн заборгованості з орендної плати (основного боргу), а також 62 241,31 грн пені, 3 906,81 грн 3% річних та 27 993,87 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати орендної плати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус» 497 986,66 грн основного боргу, 61 676,72 грн пені, 3 866,30 грн 3% річних, 27 993,87 грн інфляційних витрат та 11 556,85 грн витрат зі сплати судового збору.

Закрито провадження у справі №911/1241/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус» об`єкт оренди за договором суборенди №0109/21-2 від 01.10.2021 нежитлове приміщення №82 загальною площею 140,00 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл, м.Вишневе, вул.Першотравнева, буд.21/25 .

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус» до Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни в частині стягнення 564,59 грн пені та 40,51 грн 3% річних відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вказав, що наданий відповідачем акт звірки розрахунків від 01.11.2022 не є належним та допустимим доказом проведення готівкових розрахунків відповідачем з позивачем за договором, оскільки: умовами договору була передбачена саме безготівкова форма розрахунків, а не готівковий розрахунок; письмові докази зміни умов договору щодо форми розрахунку та можливості відповідача вносити готівку відповідачем суду не надано; допустимими засобами доказування обставин у разі проведення готівкових розрахунків відповідачем з позивачем є прибуткові касові ордери чи інші касові документи про оприбуткування готівки, але такі докази відповідачем суду не надані; позивач заперечує факт оприбуткування готівки в касу позивача, а відповідач доказів оприбуткування готівки в касу позивача суду не надав.

Суд першої інстанції також зазначив, що надані відповідачем інші докази: розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2022 рік; розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходу фізичних осіб та військового збору за 2022 рік; податкова декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік, витяг із книги доходів та витрат у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 також не є належними та допустимими доказами проведення готівкових розрахунків відповідача з позивачем, оскільки не містять відомостей про обставини проведення готівкових розрахунків відповідачем з позивачем між ними.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що основний борг відповідача в сумі 497 986,66 грн, який заявлений позивачем до стягнення, матеріалами справи підтверджений, відповідачем не спростований та задовольнив позовні вимоги в цій в частині.

Також суд першої інстанції, зробивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що у межах заявленого позивачем періоду прострочення та розміру основного боргу, розмір пені становить 61 676,72 грн, 3% річних 3 866,30 грн, інфляційних витрат 27 993,87 грн, у зв`язку з чим вказані позовні вимоги задовольнив частково.

Крім того, суд закрив провадження у справі №911/1241/23 в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди за договором суборенди №0109/21-2 від 01.10.2021 нежитлове приміщення №82 загальною площею 140,00 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл, м.Вишневе, вул.Першотравнева, буд.21/25 на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на момент розгляду спору судом об`єкт оренди за договором суборенди №0109/21-2 від 01.10.2021 був фактично повернутий відповідачем позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Горбенко Марія Віталіївна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом факту здійснення господарських операцій, оскільки акт звірки взаєморозрахунків від 01.11.2022 має всі необхідні реквізити відповідно до ст.9 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про те, що даний документ є первинним бухгалтерським обліковим документом, має такі обов`язкові реквізити як: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, скаржник зауважує, що судом першої інстанції не було враховано актуальної судової практики Верховного Суду та положень діючого законодавства щодо визнання акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.2022 належним та допустимими доказом та первинним бухгалтерським обліковим документом, який підтверджує відсутність заборгованості апелянта перед позивачем у розмірі 402 000,00 грн.

Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції не було проаналізовано суперечливої поведінки позивача, а саме, спочатку позивач заявив клопотання про проведення почеркознавчої експертизи підпису, який міститься на акті звірки взаєморозрахунків від 01.11.2022 від імені позивача, а потім у підготовчому засіданні позивач не підтримав раніше заявлене клопотання, пояснивши, що він не вбачає за доцільне проводити експертизу у даній справі, оскільки вважає зазначений акт взаєморозрахунків не є допустимим засобом доказування для підтвердження факту готівкових розрахунків відповідача з позивачем. З урахуванням зазначеного апелянт вважає, що дії позивача свідчать про підписання акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.2022 та визнання ним положень цього акту.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Ухвалою суду від 22.07.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1241/23, які надійшли на адресу суду 07.08.2024.

Ухвалою суду від 12.08.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 залишено без руху. Встановлено апелянту строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору у розмірі 5 912,14 грн.

21.08.2024 від ФОП Горбенко Марії Віталіївни надійшла заява про усунення недоліків з квитанцією про сплату судового збору у розмірі 5 912,14 грн.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024, зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, для розгляду справи №911/1241/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 та призначено до розгляду на 02.10.2024.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024, у зв`язку із звільненням головуючої судді Палія В.В. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Суліма В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Суліма В.В., Андрієнко В.В. та призначено на 11.11.2024.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024, у зв`язку перебуванням судді Андрієнко В.В. у відрядженні, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Суліма В.В..

У судовому засіданні 11.11.2024 оголошено перерву у розгляді справи №911/1241/23 до 09.12.2024.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 09.12.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 09.12.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ермітаж Хаус» у якості орендаря та Фізичною особою-підприємцем Горбенко Марією Віталіївною у якості суборендаря було укладено договір суборенди №0109/21-2 (далі-договір).

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення №82 загальною площею 140 кв.м., яке розташоване за адресою: Київська область, м.Вишневе, вул.Першотравнева, буд.21/25, (далі- об`єкт оренди) для здійснення господарської діяльності, а саме розміщення закладу громадського харчування (піцерії).

Згідно з пунктом 2.1. договору об`єкт орендар передає об`єкт суборенди в момент підписання акту приймання-передачі, який є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили строк суборенди, а саме тридцять п`ять місяців з 01.10.2021, тобто період суборенди за цим Договором становить з 01.10.2021 по 01.09.2024.

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що розмір щомісячної орендної плати, яка підлягає сплаті суборендарем-відповідачем орендарю-позивачу, становить 44 800,00 грн без ПДВ із розрахунку 320,00 грн за 1 кв.м.

Як випливає із п.4.1 договору, орендна плата за перший місяць оренди, тобто за жовтень 2021, підлягала сплати відповідачем позивачу протягом 10 днів після підписання договору, тобто в строк до 11.10.2021.

Крім того, пунктом 4.1 договору сторони встановили зобов`язання відповідача сплатити орендну плату за останній місяць оренди авансом в такому порядку: до 10.10.2021 у розмірі 11 200,00 грн, до 10.11.2021 у розмірі 11 200,00 грн, до 10.12.2021 у розмірі 11 200,00 грн та до 10.01.2022 у розмірі 11 200,00 грн.

Як випливає із пункту 4.3 договору, сторони визначили, що орендна плата за поточні місяці оренди підлягає сплаті суборендарем-відповідачем орендарю-позивачу в безготівковому порядку не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць.

Порядок повернення майна орендареві сторони визначили в статті 13 договору, відповідно до пункту 13.1 якої після закінчення терміну суборенди за даним договором суборендар-відповідач зобов`язаний протягом 1 календарного дня повернути об`єкт суборенди орендарю-позивачу за актом передачі та приймання об`єкта суборенди.

Пунктом 14.3.1 договору сторони визначили, що за порушення строків сплати орендної плати, комунальних та інших платежів, передбачених даним Договором, орендар-позивач має право виставити, а суборендар-відповідач повинен сплатити пеню на користь орендаря у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Також, відповідно до п.15.2 договору у разі прострочення суборендарем сплати орендної плати або інших платежів, передбачених даним договором, одноразово протягом 10 календарних днів, або два і більше разів понад 1 і більше календарних днів, орендар має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередивши суборендаря за п`ять днів до такого розірвання. Суборендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення в строк, вказаний у відповідному повідомленні орендаря.

Фактична передача об`єкта суборенди орендарем-позивачем в суборенду суборендарю-відповідачу за договором підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі об`єкта суборенди від 01.10.2021 (додаток №1 до договору), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення №82 загальною площею 140 кв.м. за адресою: 08132 Київська область, м.Вишневе, вул.Першотравнева, буд.21/25 (тут і надалі - об`єкт суборенди).

Листом від 05.04.2023, який був направлений відповідачу 06.04.2023 згідно з описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком «Укрпошти» від 06.04.2023, позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 17.04.2023 в порядку пункту 15.2 договору з підстав порушення відповідачем строків сплати орендної плати, а також повідомив про обов`язок відповідача звільнити об`єкт суборенди в строк до 20.04.2023 у зв`язку з розірванням договору позивачем.

Наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок позивача про безготівкові перерахування відповідачем позивачу орендних платежів підтверджується сплата відповідачем позивачу в безготівковій формі орендна плата за договором в загальній сумі 333 800,00 грн.

У той час, як загальна сума орендної плати до сплати відповідачем позивачу за період суборенди з 01.10.2021 (дата початку строку суборенди) по 17.04.2023 (дата дострокового розірвання договору позивачем) становить розмір 831 786,67 грн.

Як випливає із таблиці, зазначеній у рішенні суду першої інстанції, співставлення строків, в які мала бути сплачена відповідачем орендна плата за умовами договору, із календарними датами, в яких відповідач фактично сплачував орендну плату, вказує на те, що відповідач неодноразово порушував строки сплати орендної плати, передбачені договором. Зокрема, станом на 11.12.2021 загальна сума простроченого основного боргу відповідача по орендній платі становила 123 200,00 грн, станом на 11.01.2022 - 53 200,00 грн, станом на 11.02.2022 -44 600,00 грн, тощо.

Звертаючись до суду з даним позовом (в новій редакції), позивач зазначає, що після дострокового розірвання договору (згідно з листом позивача від 05.04.2023) відповідач не виконав зобов`язання з повернення позивачу об`єкта суборенди за договором суборенди. Також позивач просить стягнути з відповідача прострочений основний борг по орендній платі за період суборенди з 01.10.2021 по 17.04.2023 в сумі 497 986,66 грн, а також 62 241,31 грн пені, 3 906,81 грн 3% річних та 27 993,87 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати орендної плати за місяці суборенди квітень-листопад 2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу №911/1241/23 у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині, чи проводились готівкові розрахунки між сторонами, на що посилається відповідач-суборендар і що заперечує позивач-орендар та аналізу наданого відповідачем акту звірки розрахунків від 01.11.2022 в якості доказу здійснення готівкових оплат орендної плати відповідачем позивачу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Надаючи правову оцінку укладеному сторонами договору від 01.10.2021, колегія суддів зазначає, що між сторонами на підставі договору від 01.10.2021 виникли правовідносини за договором суборенди, який є різновидом договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.3 ст.285 та ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи наданий відповідачем акт звірки розрахунків від 01.11.2022 в якості доказу здійснення, як стверджує відповідач, готівкових оплат орендної плати відповідачем позивачу, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що цей акт не містить відомостей про конкретні дати господарських операцій (дати сплати відповідачем позивачу готівкових коштів), на наявність яких (внесення готівки) посилається відповідач. Відповідач не не довів суду конкретні дати господарських операцій (дати сплати відповідачем позивачу готівкових коштів), на наявність яких (внесення сум готівки) посилається відповідач у спорі.

Крім того, за умовами пункту 4.3 договору орендна плата підлягала сплаті відповідачем позивачу саме в безготівковій формі, а не готівкою. Доказів внесення сторонами змін в п.4.3 договору, яким була передбачена саме безготівкова форма розрахунків, відповідачем суду також не надано.

Також судом першої інстанції вірно відмічено, що відповідач у даній справі є суб`єктом господарської діяльності і брав об`єкт (приміщення) в суборенду за договором для здійснення в ньому діяльності закладу громадського харчування, тобто предметом діяльності самого відповідача у цій справі є виробничо-торгівельна діяльність, при здійсненні якої поширеним є використання саме готівки під час розрахунків населенням (споживачами) за послуги громадського харчування. У зв`язку з цим відповідач, який здійснював діяльність в сфері громадського харчування, що передбачало приймання ним готівки як засобу платежу, не міг не знати про особливості використання готівки як засобу платежу, а саме про вимогу оформлення касового чека, прибуткового касового ордеру чи іншого розрахункового документа при розрахунках готівкою.

Так, вимога про обов`язковість оформлення касового чека, прибуткового касового ордеру чи іншого розрахункового документа при розрахунках готівкою є відносно давньою та сталою в законодавстві, що регулює обіг готівки. Типова форма прибуткового касового ордеру КО-1 спочатку була затверджена наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996 №51, а постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 №148 затверджена чинна редакція Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, надалі Положення про ведення касових операцій, та нова форма прибуткового касового ордеру КО-1.

Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 (в редакції Закону від 28.12.2014 №71-VIII із змінами згідно із Законом від 20.09.2019 №128-IX), надалі Закон про РРО, встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пункту 1 статті 9 зазначеного Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб`єкта господарювання.

Крім того, як випливає із пункту 1 розділу І вказаного Положення про ведення касових операцій, це Положення поширюється як на юридичних осіб (крім банків), так і на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі разом у тексті цього Положення - суб`єкти господарювання).

Відповідно до підпунктів 10 та 18 пункту 3 вказаного Положення касовий ордер це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; оприбуткування готівки це проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/фіскальному звітному чеку/електронному фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Згідно із п.11 цього Положення:

- готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі;

- оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

- оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками/електронними фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання на період виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії);

- оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням програмних РРО без ведення касової книги, є забезпечення щоденного створення засобами програмних РРО у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків та подання їх до фіскального сервера засобами телекомунікацій, а також направлення створених програмними РРО електронних розрахункових документів та повідомлень для їх реєстрації і довгострокового зберігання до фіскального сервера.

-оприбуткуванням готівки в касах суб`єктів господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням КОРО без застосування РРО, є занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

-оприбуткування та облік фізичними особами-підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат/у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Відповідно до п.23 цього Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Пунктом 26 цього Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Згідно із п.28 цього Положення касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Відповідно до пункту 25 цього Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Із наведених норм законодавства, що регулює обіг готівки, випливає, що, використання готівки як засобу платежу при розрахунках та оприбуткування готівки в касу передбачає обов`язковість оформлення при цьому встановленого законодавством первинного документа прибуткового касового ордеру, фіскального чека, розрахункової квитанції або іншого касового документа згідно із законодавством України.

Оскільки в розрахунках готівкою задіяно декілька учасників: (1) платник (покупець/замовник), який сплачує готівку, (2) суб`єкт господарювання-отримувач готівки та (3) касир суб`єкта господарювання, то встановлена законодавством вимога про обов`язковість оформлення касового документа при розрахунках готівкою покликана тим самим захистити інтереси усіх учасників, задіяних у готівковому розрахунку, а саме: 1) платника, який сплачує готівку та якому на підтвердження отримання готівки касир суб`єкта господарювання-отримувача готівки повинен видати відповідний касовий документ, який є належним первинним документом обліку господарської операції отримання готівки від платника; 2) суб`єкта господарювання-отримувача коштів, оскільки виданий його касиром касовий документ є одночасно також документальним оформленням настання матеріальної відповідальності цього касира, який, як правило, несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих ним в касу валютних цінностей; 3) самого касира, оскільки останній несе повну матеріальну відповідальність у межах лише фактично оприбуткованих ним валютних цінностей.

Отже, виходячи із вищевказаних правил готівкового розрахунку, обставина проведення готівкового розрахунку між суб`єктами господарювання повинна бути підтверджена саме прибутковим касовим ордером, фіскальним чеком, розрахунковою квитанцією або іншим касовим документом, що оформлюється при розрахунках готівкою згідно із законодавством України, що регулює правила готівкового обігу.

Водночас, наданий відповідачем в якості доказу акт звірки розрахунків від 01.11.2022 не є таким первинним документом (доказом), що засвідчує факт проведення готівкових розрахунків відповідачем з позивачем.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт, звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18; від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17.

Водночас, у даній справі №911/1241/23 відповідач посилається на акт звірки не як на доказ визнання боржником (відповідачем) боргу, а як на доказ проведення готівкових розрахунків відповідачем з позивачем, хоча, як зазначено судом вище, допустимими доказами проведення готівкового розрахунку між суб`єктами господарювання є саме прибуткові касові ордери чи інші касові документи про оприбуткування готівки, але таких доказів відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наданий відповідачем акт звірки розрахунків від 01.11.2022 не є належним та допустимим доказом проведення готівкових розрахунків відповідачем з позивачем за договором в розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України.

Надані відповідачем інші докази розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2022 рік, розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходу фізичних осіб та військового збору за 2022 рік, податкова декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік, витяг із книги доходів та витрат у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 також не є належними та допустимими доказами проведення готівкових розрахунків відповідачем з позивачем, оскільки не містять відомостей про обставини проведення готівкових розрахунків відповідачем з позивачем (про дату господарської операції щодо передачі готівки відповідачем позивачу, підставу господарської операції; суму переданих позивачем відповідачу коштів готівкою в якості оплати орендної плати).

З огляду на вище викладене, приймаючи до уваги, що позивач заперечує факт отримання готівкових коштів від відповідача, а відповідачем не надано допустимих доказів на підтвердження факту проведення відповідачем готівкових розрахунків по сплаті позивачу орендної плати за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що основний борг відповідача в сумі 497 986,66 грн, який заявлений позивачем до стягнення, матеріалами справи підтверджений, відповідачем не спростований та задовольнив в частині позовні вимоги.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 62 241,31 грн пені, 3 906,81 грн 3% річних та 27 993,87 грн інфляційних втрат за порушення строків сплати орендної плати за місяці суборенди квітень-листопад 2022.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 14.3.1 договору сторони визначили відповідальність відповідача за порушення строків сплати орендної плати у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши за допомогою системи «ЛІГА:ЗАКОН» наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, погоджується із судом першої інстанції, що у межах заявленого позивачем періоду прострочення та розміру основного боргу, розмір пені становить 61 676,72 грн, 3% річних 3 866,30 грн, інфляційних витрат 27 993,87 грн, у зв`язку з чим вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Горбенко Марії Віталіївни на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2024 у справі №911/1241/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №911/1241/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.12.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун