Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/12912/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/12912/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/12912/23 (суддя - Ломака В.С., повний текст складено - 12.08.2024) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про скасування наказу та рішення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

ВСТАНОВИВ наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про:

визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 ;

визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 ;

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 14.04.2023 по день поновлення на роботі з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів із розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 311,63 грн;

стягнення протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн;

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі №910/12912/23 у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. Провадження у справі № 910/12912/23 в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн - закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. ОСОБА_1 роз`яснено, що розгляд спору в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн віднесено до юрисдикції суду загальної юрисдикції.

Постановою від 10.06.2024 Північний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про визнання протиправним та скасування рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 13/2023 від 13.04.2023 в частині звільнення ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" ОСОБА_2 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" негайно поновити ОСОБА_1 на роботі; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину щодо цих вимог Північний апеляційний господарський суд залишив без змін. Скасував рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 в частині закриття провадження у справі № 910/12912/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн (та в частині роз`яснення, що розгляд цього спору в частині вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023 в загальній сумі 137 856,69 грн віднесено до юрисдикції суду загальної юрисдикції). Присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" на користь ОСОБА_1 137 856,69 грн недоплачених коштів за період з 01.03.2022 по 13.04.2023. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 у справі № 910/12912/23 залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.09.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 у справі № 910/12912/23 залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/12912/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про стягнення судових витрат відмовлено.

Так, беручи до уваги не подання відповідачем разом із відзивом на позовну заяву попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відсутність у тексті договору про надання правової допомоги від 28.09.2023 року, інших наявних у матеріалах справи документах умов (пунктів) щодо порядку та механізму обчислення чи конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, з огляду на те, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, а також розумності, співмірності та пропорційності, зважаючи що такий розмір не підтверджений належними доказами, а також враховуючи інші зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача в частині стягнення з позивача 21 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Крім цього, суд вказав, що витрати відповідача у розмірі 15 000,00 грн. на проведення судової експертизи та 3 300,00 грн. на посвідчення заяв свідків, безпосередньо не пов`язані з предметом спору в справі № 910/12912/23 та не відповідають критерію їх неминучості, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для їх покладення на позивача.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане додаткове рішення суду та задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність підстав для відмови у задоволенні його заяви про стягнення судових витрат та відповідно безпідставність висновку місцевого господарського суду в наведеній частині.

Сторони правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 13.11.2024) до електронних кабінетів представників позивача та відповідача.

При цьому, від апелянта до суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.

В свою чергу, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від позивача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про часткове задоволення заяви відповідача, з наступних підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідач разом із відзивом на позовну заяву не подав до суду першої інстанції попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2023 до клопотання про призначення експертизи були подані: копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.09.2023 року, Акту прийому - передачі наданих послуг від 07.11.2023 на суму 21 000 грн.

Згодом, у заяві від 20.11.2023 року відповідач вказав, що поніс витрати на проведення експертизи в сумі 15 000,00 грн. та очікує понести витрати у зв`язку з отриманням професійної правничої допомоги, а також зазначив про намір подати докази на підтвердження усіх понесених відповідачем судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Рішення у даній справі ухвалено судом першої інстанції 06.02.2024, докази понесених витрат подані відповідачем до суду 12.02.2024, тобто у п`ятиденний строк (оскільки 5 день припадав на вихідний).

Стосовно неподання відповідачем до суду першої інстанції попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат разом із першою заявою по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту ч.2 ст.124 ГПК вбачається, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З положень ч.2 ст.124 ГПК вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Схожа позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23.

З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20.

Тобто, застосування відповідних положень ст.124 ГПК належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

У даному випадку, не подання відповідачем орієнтовного розрахунку судових витрат разом з відзивом на позовну заяву не порушило принцип змагальності та не завадило іншій стороні спору (позивачу) належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Так, в матеріалах справи (т.3, а.с. 137) наявне клопотання позивача про зменшення судових витрат, в якому викладено його заперечення щодо заявлених до стягнення витрат.

З огляду на викладене, за висновком колегії суддів, у даному випадку факт неподання відповідачем попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не може бути підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Щодо заяви відповідача про покладення на позивача витрат правничої допомоги в розмірі 21 000 грн., слід зазначити наступне.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 21 000 грн. заявник надав: копію укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" (клієнт) та адвокатом Ганганом В`ячеславом Георгійовичем (адвокат) договору про надання правової (правничої) допомоги від 28.09.2023 року, копію Акту прийому - передачі наданих послуг від 07.11.2023 на суму 21 000 грн.

За умовами якого адвокат взяв на себе обов`язок представляти права та інтереси клієнта у справі № 910/12912/23 в господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді та в інших справах і судах першої, апеляційної, касаційної інстанції без обмежень у процесуальних повноваженнях відповідно до ЦПК, ГПК України незалежно від процесуального статусу клієнта.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору від 28.09.2023 року загальний розмір гонорару адвоката за надання професійної правової (правничої) допомоги складається із загального витраченого часу адвокатом при виконанні доручення клієнта, пов`язаного з представництвом інтересів клієнта за вказаним Договором. Документом, який підтверджує надання правової допомоги, є акт про надання правової допомоги, в якому зазначається вартість послуги та кількість годин, витрачених адвокатом на виконання доручення, який повинен бути підписаний сторонами Договору.

Зі змісту наявного у матеріалах справи акту від 07.11.2023 року прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги на суму 21 000,00 грн. вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу в господарській справі №907/12912/23, що розглядається господарським судом Закарпатської області.

Представник апелянта в засіданні апеляційного господарського суду пояснив, що у вказаному Акті допущена помилка в частині номеру справи (вказано №907 замість вірного № 910, решта номеру є вірною та відповідає номеру даної справи), а також помилково зазначено Господарський суд Закарпатської області.

Колегія суддів приймає вказані доводи скаржника щодо наявності помилок в Акті, а також враховує, що з матеріалів даної справи є можливим встановлення фактичного обсягу наданих адвокатом послуг відповідачу.

Таким чином, наявність помилок в Акті не є перешкодою для встановлення судом обсягу наданих відповідачу послуг правничої допомоги по даній справі.

Так, відповідно до вказаного Акту прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 07.11.2023 року адвокатом надано відповідачу наступні послуги:

усна консультація (5 год.) 2 000 грн.;

опрацювання та вивчення документації (5 год.) 5 000 грн.;

складання процесуальних документів (8 год.) 10 000 грн.

представництво інтересів в суді (2 год.) 4 000 грн.

Всього на 21 000 грн.

З матеріалів даної справи вбачається, що адвокатом відповідачу фактично було надано наступні послуги: підготовка відзиву на позовну заяву; клопотань про призначення експертизи та про приєднання доказів; заперечення на відповідь на відзив, а також прийнято участь у судових засіданнях суду першої інстанції 03.10.2023, 08.11.2023, 22.11.2023, 06.12.2023, 26.12.2023 та 06.02.2024.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що звертаючись із позовом у даній справі, позивачем було заявлено наступні позовні вимоги:

1. Визнання протиправним та скасування ТОВ "Фідес Мед" від 13.04.2023 №13/2023 в частині звільнення позивача;

2. Визнання протиправним та скасування наказу № 1/к про звільнення ОСОБА_1 ;

3. Зобов`язання відповідача негайно поновити ОСОБА_1 на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 14.04.2023 року по день поновлення на роботі з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів із розрахунку середньоденної заробітної плати позивачки в сумі 311,63 грн.;

4. Стягнення протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 року по 13.04.2023 року в загальній сумі 137 856,69 грн;

5. Зобов`язання відповідача негайно поновити ОСОБА_1 на роботі.

За результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції було задоволено позовну вимогу про стягнення протиправно недоплачених коштів за період з 01.03.2022 року по 13.04.2023 року в загальній сумі 137 856,69 грн. В решті задоволення вимог - відмовлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи з оцінки критерію складності справи, обсягу наданих адвокатських робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини даної справи, та виходячи із принципу пропорційності, дійшов висновку, що обґрунтований розмір витрат відповідача на правничу допомогу в суді першої інстанції є 16 800 грн. Вказаний розмір відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості.

Щодо вимог відповідача про покладення на позивача 15 000,00 грн. витрат на проведення судової експертизи та 3 300,00 грн. витрат на посвідчення заяв свідків, суд зазначає таке.

У частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (пункт 1 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду справи № 910/12912/23 суди дійшли висновку, що доводи учасників справи щодо обставин належного чи неналежного розпорядженням позивачем коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед", орендних правовідносин відповідача з третіми особами, обставин укладення та виконання договору поворотної фінансової допомоги від 07.06.2018 року №01/2018 не входять до безпосереднього предмета доказування у справі №910/12912/23.

За таких обставин, суд зазначає, що заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також висновок експерта від 15.11.2023 року № 3432, подані на підтвердження обставин, що не входять до предмета доказування у справі

Відтак, витрати відповідача у розмірі 15 000,00 грн. на проведення судової експертизи та 3 300,00 грн. на посвідчення заяв свідків, безпосередньо не пов`язані з предметом спору в справі № 910/12912/23, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для їх покладення на позивача.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового - про часткове задоволення заяви відповідача та покладення на позивача витрат правничої допомоги в сумі 16 800 грн.

Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено скаржником з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/12912/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/12912/23 скасувати та прийняти нове, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідес Мед" 16 800 грн. витрат правничої допомоги.

4. У задоволенні решти заяви відмовити.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.12.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук