Постанова

від 16.12.2024 по справі 910/2109/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа№ 910/2109/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - Чернявський О.М.,

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО-ГРЕЙ»</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/2109/24 (суддя Трофименко Т.Ю., повний текст складено - 02.09.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО-ГРЕЙ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Перший Київський машинобудівний завод» про стягнення 1 981 912,31 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО-ГРЕЙ»</a> про стягнення 1 981 912,31 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 1 326 508,02 грн, пеня у розмірі 351 414,86 грн, 3% річних у розмірі 71 405,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 232 583,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх обов`язків із повної та своєчасної сплати орендних платежів згідно з договорами суборенди нежитлового приміщення від 01.04.2019 № 010419 та від 01.01.2020 № 010120.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/2109/24 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 1 326 508,02 грн, 3% річних у розмірі 57 349,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 196 636,39 грн, пеню у розмірі 34 804,14 грн та судовий збір у розмірі 24 229,47 грн.

Приймаючи вказане рішення в частині задоволення вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасності здійснення орендних платежів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповідомлення його про заміну кредитора, вказує про пропуск позивачем строку позовної давності, а також зазначає про те, що позовна заява підлягала залишенню без руху, оскільки її було подано без додержання вимог ст. ст. 162 та 172 ГПК України.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Позивач та третя особа правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 11.11.2024 про відкладення розгляду справи на 16.12.2024) до електронних кабінетів вказаних осіб.

Враховуючи належне повідомлення позивача та третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формін» (надалі - ТОВ «Формін», орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІО-ГРЕЙ» (надалі - ТОВ «ТРІО-ГРЕЙ», суборендар) укладено договір №010419 суборенди нерухомого майна (надалі - Договір-1), відповідно до умов п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі ЗУ, 1, 2, 3, 4 поверхи загальною площею 1978,7 кв.м., що знаходяться за адресою: В. Гетьмана, 2, АТ «ПКМЗ» (надалі - об`єкт суборенди -1).

В п. 1.2. Договору-1 визначено, що об`єкт суборенди перебуває в оренді у орендаря на підставі Договору оренди № ДО-04/Б-2019 від 01.04.2019.

Крім того, 01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Формін» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІО-ГРЕЙ» (суборендар) укладено договір № 010120 суборенди нежитлового приміщення (надалі - Договір-2), відповідно до умов п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі заводоуправління, перший поверх, загальною площею 108,6 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Перемоги, 49/2 (надалі - об`єкт суборенди - 2).

Відповідно до п. 1.2. Договору-2 об`єкт суборенди перебуває в оренді орендаря на підставі Договору оренди № ДО-18/Б-2019 від 01.07.2019.

Пунктом 2.1. Договорів 1, 2 визначено, що приймання-передача об`єктів суборенди оформляється актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1. Договору-1 термін дії цього договору - 35 календарних місяців з моменту передачі об`єкта суборенди за актом.

Відповідно до п. 3.1. Договору-2 термін його дії визначений з 01.01.2020 по 29.06.2022.

За умовами п. 4.2. Договорів 1, 2 плата за суборенду сплачується суборендарем щомісячно до 3 числа за поточний місяць шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря (або внесення грошових коштів через касу орендаря) на підставі рахунків, виставлених орендарем. Суборендар сплачує орендну плату та отримує акт надання послуг від орендаря за поточний календарний місяць. Акт надання послуг надсилається на юридичну та електронну адресу суборендаря.

Суборендна плата починає нараховуватись з 1 дня після підписання акту приймання-передачі приміщення (п. 4.3. Договору-1).

В п. 4.3. Договору-2 визначено, що суборендна плата за цим договором починає нараховуватись з 3 дня після підписання акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 4.4. Договору-1 загальна суборендна плата приміщення за один календарний місяць становить за об`єкт площею 1978,7 кв.м. становить 197 653,50 грн з ПДВ.

За Договором-2 орендна плата за об`єкт суборенди становить 10 860,00 грн з ПДВ за один календарний місяць (п. 4.4. Договору-2).

При цьому, до розміру орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та інші платежі. Суборендар протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків, компенсує вартість комунальних послуг згідно виставлених рахунків (п. 4.5. Договорів 1, 2).

Після закінчення строку дії договору суборенди чи при достроковому його розірванні чи припиненні суборендар зобов`язаний протягом 3-х днів повернути об`єкт суборенди орендарю в аналогічному порядку, встановленому при передачі об`єкту суборенди суборендарю (п. 7.1. Договорів 1, 2).

Пунктом 9.2. Договорів 1, 2 визначено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування плати за суборенду суборендар зобов`язується сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Так, ТОВ «Формін» передало, а ТОВ «ТРІО-ГРЕЙ» прийняло в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 1978,7 кв.м. за Договором-1, для хостелу та підприємницької діяльності, про що сторонами Договору-1 підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2019. У вказаному акті сторони зафіксували задовільний стан приміщення, що передається в суборенду.

За Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2020, ТОВ «Формін» передало, а ТОВ «ТРІО-ГРЕЙ» прийняло в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 108,6 кв.м. за Договором-2, для здійснення підприємницької діяльності. У вказаному акті сторони зафіксували задовільний стан приміщення, що передається в суборенду.

Надалі, 17.08.2020 між ТОВ «Формін» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРГРУП» (надалі - ТОВ «ЮРГРУП») (фактор) укладено договір факторингу № 0108-1/20 (надалі - договір факторингу), відповідно до п. 3.1. якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну відступлення, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за договорами, які зазначені в Додатку № 1 в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

З дати відступлення прав вимоги клієнт перестає бути стороною за Договорами згідно додатку № 1, а фактор стає виключним та єдиним власником права вимоги за Договорами згідно Додатку № 1 та набуває всіх прав за ним (п. 3.2. договору факторингу).

Так, у Додатку № 1 до договору факторингу «Реєстр боржників» визначено боржника - ТОВ «ТРІО-ГРЕЙ» та визначено договори, за якими відступається право вимоги ТОВ «ЮРГРУП» за договором факторингу, а саме: договір № 010419 суборенди нерухомого майна від 01.04.2019 разом з актом прийому-передачі нежитлового приміщення та додатком № 1 до договору-1; договір № 010120 суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2020 разом із актом прийому-передачі нежитлового та додатком № 1 до договору-2.

В п. 3.8. договору факторингу погоджено, що за договорами згідно Додатку № 1 відступаються такі права: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою наданих послуг відповідно до договорів згідно Додатку № 1; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання боржниками зобов`язань за договорами згідно Додатку № 1.

Фактор набуває прав вимоги за договорами згідно Додатку № 1 у день виконання в повному обсязі п. 3.1. даного договору; про перехід прав вимоги складається акт (п. 3.13. договору факторингу).

Відповідно до п. 5.1. договору факторингу, у зв`язку з відступленням права вимоги за Договорами згідно Додатку № 1, фактор протягом 3 місяців з моменту підписання даного договору сплачує клієнту загальну ціну відступлення за цим договором, яка складає 100 000,00 грн. При цьому, сторони домовилися, що загальна ціна відступлення сплачується фактором на рахунок клієнта не пізніше 17.11.2020 (п. 5.3. договору факторингу).

Згідно з умовами пунктів 5.6., 5.7. договору факторингу сторони встановили, що після укладення цього договору (з дати укладення цього договору) клієнт, у разі отримання ним будь-яких коштів від боржника в рахунок погашення заборгованості за Договорами згідно з Додатком № 1, зобов`язується перераховувати на користь фактора суми таких грошових коштів у повному обсязі не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання таких коштів. Протягом 60 робочих днів з дня підписання цього договору та акту прийому-передачі клієнт зобов`язується повідомити боржника про відступлення права вимоги за Договорами згідно Додатку № 1 шляхом направлення цінного листа з повідомленням про вручення або вручення листа під розписку боржнику. Повідомлення повинно містити інформацію про відступлення права вимоги із зазначенням реквізитів фактора, необхідних для виконання боржником своїх зобов`язань за Договорами згідно Додатку № 1.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і дає до 31.12.2020 (п. 10.1. договору факторингу).

На виконання умов договору факторингу позивач 30.09.2020 сплатив на користь ТОВ «Формін» кошти у розмірі 100 000,00 грн за відступлення права вимоги.

Факт передачі ТОВ «Формін» для ТОВ «ЮРГРУП» прав вимоги до боржника - ТОВ «ТРІО-ГРЕЙ» за договором факторингу підтверджується також Актом прийому-передачі (подано у вигляді витягу з Додатку № 3 до договору факторингу).

Підставою позову позивачем визначено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати орендних платежів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи (актами прийому-передачі нежитлових приміщень за Договорами 1, 2 від 01.04.2019 та від 01.01.2020) підтверджується факт передачі ТОВ «Формін» в суборенду відповідачу об`єктів оренди за Договорами, починаючи з квітня 2019 року та січня 2020 року, відповідно.

В свою чергу, ТОВ «Формін» орендувало зазначені об`єкти оренди у Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод» на підставі договорів оренди від 01.04.2019 № ДО-04/Б-2019 та від 01.07.2019 № ДО-18/Б-2019, від яких третя особа відмовилася в односторонньому порядку у зв`язку з порушенням ТОВ «Формін» умов договорів в частині дотримання строків оплати за користування приміщеннями, вручивши 08.07.2020 уповноваженому представнику зазначеного товариства відповідні повідомлення № 168-33, № 171-33.

Так, відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вірно вказав суд першої інстанції питання правомірності відмови Акціонерного товариства «Перший київський машинобудівний завод» від укладених з ТОВ «Формін» договорів оренди оренди від 01.04.2019 № ДО-04/Б-2019 та від 01.07.2019 № ДО-18/Б-2019 не є предметом даного спору.

Так, із наданих в матеріали справи актів надання послуг за період січень-липень 2020 року вбачається, що заборгованість відповідача є більшою, аніж заявлено до стягнення за даним позовом.

Водночас, відповідно до наданого позивачем акту звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «Формін» та ТОВ «ТРІО-ГРЕЙ» за період липень 2019 - липень 2020 встановлено, що заявлена до стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 1 326 508,02 грн розрахована з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, зокрема, в січні - березні 2020 року.

При цьому, із наявних в матеріалах справи актів надання послуг та рахунків встановлено, що суборендна плата розраховувалась з урахуванням індексації.

Акти надання послуг за спірний період не містять підпису відповідача, як і не містять будь-якої обґрунтованої відмови останнього від їх підписання. При цьому, в п. 4.2. Договорів 1, 2 було погоджено конкретний термін сплати суборендної плати, а в п. 4.4. визначено її фіксований розмір.

Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплат за користування об`єктами оренди згідно з Договорами 1, 2 (платіжних документів) у спірний період матеріали справи не містять, як і не містять будь-яких заперечень відповідача щодо фактичного користування ним приміщеннями, які є об`єктами оренди за Договорами 1, 2 у спірний період, а також щодо зазначених у актах надання послуг та рахунках сум суборендної плати.

Таким чином, оскільки відповідач обізнаний з умовами Договорів 1, 2 в частині терміну виконання зобов`язання із оплати суборендних платежів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов`язок відповідача сплатити такі платежі за спірний період настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, відповідачем порушено умови Договорів 1, 2 в частині оплати суборендних платежів за період з січня по липень 2020 року.

При цьому, у зв`язку з укладенням договору факторингу з ТОВ «Формін», позивач у справі набув право вимоги до відповідача за Договорами 1, 2.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за договорами суборенди, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором, тобто, ТОВ «Формін». Неповідомлення про заміну кредитора може тягти наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобов`язання не новому, а колишньому кредитору.

Стосовно посилань апелянта на неповідомлення його про заміну кредитора, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявне повідомлення від 10.03.2021 про відступлення прав вимоги, адресоване боржнику - ТОВ «ТРІО-ГРЕЙ» (т.1, а.с. 98).

Також, повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується отримання боржником 17.03.2021 кореспонденції.

Одночасно колегія суддів вказує, що наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, вказані доводи скаржника про його неповідомлення щодо відступлення права вимоги не можуть бути підставою для звільнення боржника від обов`язку виконання грошових зобов`язань.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 04.01.2021 по справі № 911/4055/15 викладено, що за загальним правилом, у випадку заміни кредитора чи боржника на підставі правочину, суд виходить зі загальних засад цивільного законодавства, зокрема, свободи договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України), а також презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), яка встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про визнання недійсним договору факторингу, укладеного 17.08.2020 між позивачем та ТОВ «Формін», а тому на підставі ст. 512 ЦК України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, встановленому Договорами 1, 2, укладених між ТОВ «Формін» та ТОВ «ТРІО-ГРЕЙ».

Доказів сплати відповідачем суборендної плати за Договорами 1, 2 за період січень-липень 2020 року як первісному кредитору (ТОВ «Формін»), так і позивачу, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, позивач звертався до відповідача, зокрема, із повідомленням (претензією) від 02.01.2024 вих. № 02/01-2024, у якому зазначено про укладення 17.08.2020 договору факторингу між ТОВ «Формін» та ТОВ «ЮРГРУП» та про наявну за Договорами 1, 2 заборгованість у розмірі 1 326 508,02 грн, визначено строк для оплати такої заборгованості.

Вказане повідомлення (претензія) направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням № 0214707436107 та вручене останньому 09.01.2024. Втім, жодних відповідей на вказане повідомлення від відповідача не надходило, коштів заборгованості у вказаному розмірі не було сплачено, як і не спростовано факту користування приміщеннями за Договорами 1, 2 у спірний період.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач викладені у позові обставини та здійснені позивачем розрахунки заборгованості не спростував, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів заборгованості за Договорами 1, 2 у розмірі 1 326 508,02 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем окрім суми основного боргу також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 351 414,86 грн, 3% річних у розмірі 71 405,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 232 583,64 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 9.2. Договорів 1, 2 визначено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування плати за суборенду суборендар зобов`язується сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 34 804,14 грн, 3% річних в сумі 57 349,45 грн та інфляційних втрат в сумі 196 636,39 грн, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із Законом України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» ЦК України доповнено пунктами 12 - 14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. В подальшому до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, якими строк дії воєнного стану продовжувався та станом на момент ухвалення даного рішення не є скасованим.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Водночас, судом також враховується, що відповідно до Закону України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 ЦК України викладено у новій редакції, відповідно до якої визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява підлягала залишенню без руху, оскільки її було подано без додержання вимог ст. ст. 162 та 172 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вказані доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, а саме змістом позовної заяви та доданими до неї доказами, зокрема, доказами направлення копії цієї заяви відповідачу у справі за належною адресою.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО-ГРЕЙ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/2109/24 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 19.12.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко