Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/2776/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Справа№ 910/2776/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шворак О.М.;

від відповідачів: 1) Лаврін О.В.;

2) Сидоренко Ю.А.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 23.08.2024)

у справі № 910/2776/24 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія»

до 1) Акціонерного товариства, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, щодо несплати коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», передбачених йому до сплати законом як кредитору сьомої черги в межах ліквідаційної процедури Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк»;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, усунути порушення ліквідаційної процедури банку шляхом сплати в межах передбаченої законом ліквідаційної процедури банку грошових коштів у розмірі 6 313 168,55 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», як кредитору сьомої черги;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб усунути перешкоди у реалізації права Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», як кредитора сьомої черги на отримання грошових коштів в межах ліквідаційної процедури Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якими було погоджено початок часткового задоволення вимог кредиторів 7-ої черги, а також збільшено розмір часткового задоволення вимог кредиторів 7-ої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк», кредиторські вимоги позивача не були задоволені відповідачами 1, 2, останні не виконали своїх обов`язків щодо сплати коштів, у розмірі, передбаченому Законом, як кредитору сьомої черги та безпідставно, продовжують ухилятися від їх виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/2776/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/2776/24 в частині застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» як однієї з підстав відмови в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано доведений відповідачами факт того, що станом на 04.03.2022 (дата набрання чинності Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації») кінцевим бенефіціарним власником позивача був ОСОБА_1 , громадянин Російської Федерації, що визначає застосування саме з 04.03.2022 мораторію на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань на користь ТОВ «Подільська торговельна компанія».

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та призначено до розгляду на 09.10.2024.

Також не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить поновити строк на апеляційне оскарження; змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/2776/24 в частині застосування норм Закону України «Про санкції» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» як однієї з підстав відмови в задоволенні позову.

Апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано, доведений відповідачами факт того, що станом на 04.03.2022 (дата набрання чинності Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації») кінцевим бенефіціарним власником позивача був ОСОБА_1 , громадянин Російської Федерації, що визначає застосування саме з 04.03.2022 мораторію на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань на користь ТОВ «Подільська торговельна компанія».

Крім того, апелянт наголосив, що суд першої інстанції повинен був приймати як належний та допустимий доказ перевірки наявності підстав для застосування у справі, що розглядається Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 виключно інформацію про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) станом на день набуття чинності зазначеної постанови, коли мораторій почав діяти.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.09.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В. судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та призначено до розгляду на 09.10.2024. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича.

До того ж, не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Мотиви та доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, ТОВ «Подільська торговельна компанія» зазначила, що задоволення вимог позивача у даному випадку відбувається не за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а за рахунок коштів, акумульованих внаслідок реалізації ліквідаційної маси банку, тому вимоги позивача не порушують законної процедури ліквідації банку.

Крім того, апелянт вказує, що жодна із позовних вимог не є вимогою майнового характеру, оскільки позивач не просить стягнути кошти з відповідачів.

Також, скаржник наголошує, що всі його позовні вимоги є ефективними та спрямовані на відновлення порушеного права. Вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Фонду та Уповноваженої особи та зобов`язання усунути перешкоди у реалізації права неодноразово визнавалися ефективними, зокрема у наступних постановах Верховного Суду: від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, від 28.02.2020 у справі № 813/4291/15, від 05.03.2020 у справі № 815/7155/16, від 27.03.2024 у справі № 922/2824/23 та від 24.11.2021 у справі № 461/5777/16-а.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» та призначено до розгляду на 09.10.2024. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія».

20.09.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» до суду надійшла заява про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючого судді - Суліма В.В., суддів Майданевича А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 визнано необґрунтованим заявлений ТОВ «Подільська торговельна компанія» відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Суліма В.В., суддів Майданевича А.Г., Коротун О.М. від розгляду справи № 910/2776/24. Передано справу № 910/2776/24 для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Суліма В.В., суддів Майданевича А.Г., Коротун О.М. у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючого судді - Суліма В.В., суддів Майданевича А.Г., Коротун О.М. сформовано колегію суддів, головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді - Суліма В.В., суддів Майданевича А.Г., Коротун О.М. від розгляду справи № 910/2776/24.

02.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», відповідно до якого останній просив відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного «Міжнародний резервний банк».

Зокрема, позивач зазначив, що Постанова КМУ № 187 від 03.03.2022 ніколи не встановлювала заборон здійснювати виплати коштів громадянам Республіки Білорусь та пов`язаним з ним особам, тому позивач ніколи не підпадав під її дію. Доказів, які б підтверджували, що кінцевим бенефіціарним власником позивача є резидент Російської Федерації, що є підставою для призупинення виконання грошових зобов`язань, відповідачами не надано.

08.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні 09.10.2024 оголошена перерва до 13.11.2024.

14.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Подільська торговельна компанія» відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, відповідач 1 зазначив, що для задоволення позовних вимог щодо «усунення перешкод в реалізації права», позивач повинен довести наявність прав на майно, щодо якого він не позбавлений права володіння, наявність перешкод з боку відповідачів в користуванні чи розпорядженні цим майном, а такі перешкоди повинні бути активними діями. Отже, позивач повинен довести належними та допустимими доказами дії відповідачів щодо створення перешкод для нього, тобто скоєння відповідачами дій, які фактично заважать позивачу щось зробити.

25.10.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Так, позивач зазначив, що єдиним правомірним варіантом поведінки відповідачів було спрямування коштів позивачу як кредитору сьомої черги в межах процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк», а тому суд має право в судовому порядку зобов`язати відповідачів виконати прямо передбачений ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обов`язок, що полягає у спрямуванні коштів як кредитору сьомої черги в межах процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк».

У судовому засіданні 13.11.2024 оголошена перерва до 27.11.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2024 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. У задоволенні апеляційних скарг відповідачів відмовити.

Представники відповідачів у судовому засіданні 27.11.2024 підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Подільська торговельна компанія» відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до постанови Правління Національного банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 131 від 25.02.2022 «Про початок процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.

Рішенням Правління НБУ з 25.02.2022 Фондом на власному офіційному веб-сайті повідомлено про початок процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.

Уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР Банк» призначено Луньо Іллю Вікторовича на вказаний вище строк.

12.03.2022 на офіційному веб-сайті Фонду опубліковано оголошення, в якому зазначено, що кредиторам AT «Міжнародний резервний банк» для перерахування коштів у погашення їхніх вимог необхідно направити до Фонду заяву про визнання вимог кредитора разом із реквізитами банківського рахунку, відкритого у діючому (платоспроможному) банку. Таку заяву кредитори АТ «Міжнародний резервний банк» можуть направити протягом усього терміну ліквідації банку на адреси електронної пошти: MRB_credutor@fg.gov.ua та fgvfo@fg.gov.ua, а також на поштову адресу Фонду: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, та АТ «МР БАНК»: вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601.

Оголошення Фонду про виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам АТ «Міжнародний резервний банк» за договорами банківського вкладу надруковано в газеті «Голос України» № 72 (7822) за 31.03.2022.

Крім того, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» та Указу Президента України від 11.05.2022 № 326/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», 19.05.2022 в Україні примусово вилучені корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна AT «Міжнародний резервний банк», що належали Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії», яке повністю припинило участь у Банку, переставши бути акціонером Банку, а держава Україна набула право власності на корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна Банку.

Так, з 25.02.2022 АТ «Міжнародний резервний банк», власником якого є держава Україна, перебуває в процедурі ліквідації.

Вказані відомості є загальновідомими та містяться на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua).

З огляду на запроваджений воєнний стан в державі, 04.03.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення за №148, яким визначено, що формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк» здійснюватиметься на підставі балансових даних в розмірі залишків на рахунках контрагентів на дату запровадження процедури ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк». 11 квітня 2022 року рішенням виконавчої дирекції Фонду № 238 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк».

Як стверджує позивач у позовній заяві, ТОВ «Подільська торговельна компанія» (до 13.07.2022 мало назву ТОВ «Агро-промислова компанія співдружність Україна») станом на 25.02.2022 мало залишки на рахунках у АТ «Міжнародний резервний банк» в розмірі 335 800, 12 грн та 204 660,76 доларів США.

Листом від 23.11.2022 за вих. № 3854 «Про результати розгляду заяви про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог» представник АТ «Міжнародний резервний банк» повідомив позивача, що вимоги ТОВ «Подільська торговельна компанія» акцептовані в сумі 6 313 168,55 грн. та віднесені до 7 (сьомої) черги погашення акцептованих вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк», а також звернув увагу позивача, що вже здійснюється задоволення вимог кредиторів 7-ої черги АТ «Міжнародний резервний банк» в розмірі 10% від суми акцептованих кредиторських вимог, що погоджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 серпня 2022 року № 602.

Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якими було погоджено початок часткового задоволення вимог кредиторів 7-ої черги (№ 602 від 15.06.2022), а також збільшення розміру часткового задоволення вимог кредиторів 7-ої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк» (№ 67 від 16.01.2023, № 244 від 27.02.2023, № 724 від 15.06.2023, № 1384 від 30.10.2023), звернувся з даним позовом, оскільки станом на день подання позовної заяви не отримав жодних виплат як кредитор сьомої черги. Вважає бездіяльність відповідачів 1, 2 щодо не задоволення акцептованої кредиторської вимоги позивача у розмірі, передбаченому Законом, незаконною та такою, що безпідставно порушує його права.

Згідно ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована вказаним Законом, який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Порядок задоволення кредиторів неплатоспроможного банку врегульовано положеннями статей 45, 46, 48, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно ст.ст. 45, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів

Колегією суддів встановлено, що 04.03.2022 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 148 «Щодо формування реєстру вимог кредиторів АТ «Міжнародний резервний банк».

Кредиторські вимоги позивача акцептовані в сумі 6 313 168, 55 грн та віднесені до 7 черги погашення акцептованих вимог кредиторів АТ «МР БАНК», вказані обставини підтверджені листом від 23.11.2022 за вих. № 3854 представника АТ «Міжнародний резервний банк» адресованим позивачу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так, згідно з частиною 1 наведеної статті Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в черговості, передбаченій цією статтею.

Отже, відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії у АТ «Міжнародний резервний банк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбаченої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правовий статус Фонду гарантування вкладів визначений ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом;

- Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду;

- Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання (ескроу), а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - банках України;

- Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16 викладено такий правовий висновок: відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (п. 6.6 вказаної постанови ВП ВС).

Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами та вкладниками, рівно як і здійснення своїх повноважень Фондом, норми Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому вищезазначені обмеження стосуються всіх без виключення вимог кредиторів банку, що ліквідується, не залежно від моменту виникнення відповідного грошового зобов`язання останнього.

На день розгляду даної справи процедура ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» не завершена.

Отже, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», спірні правовідносини сторін не регулюються Цивільним кодексом України, оскільки визначаються спеціальним законом - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 20.03.2018 у справі № 910/3226/17, від 29.08.2018 у справі 910/3361/17.

За таких обставин, оскільки на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку в окремому позовному провадженні.

Заперечуючи проти вказаних висновків суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» зазначає, що його вимога про усунення порушення ліквідаційної процедури банку шляхом сплати коштів у сумі 6 313 168, 55 грн не є майновою вимогою, а тому не є вимогою, задоволення якої призводить до виходу поза межі ліквідаційної процедури банку.

Колегія суддів не погоджується із даними твердженнями позивача і зазначає, що позовна вимога про «усунення перешкод у реалізації права» є негаторним позовом.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна. Отже негаторний позов, насамперед розрахований на усунення фактичних перешкод, тобто тих, які створюються без певних юридичних перешкод.

Колегія суддів зазначає, що грошовим коштам притаманні родові ознаки (певна сума коштів), а не індивідуальні ознаки (конкретні індивідуалізовані банкноти з відповідними серією та номером), що виключає можливість пред`явлення негаторного позову шляхом сплати коштів.

Крім того, посилаючись на бездіяльність відповідачів щодо не виплати коштів, позивач зазначає, що відповідачі не задовольняють його вимоги в межах ліквідаційної процедури, оскільки кошти на рахунку заблоковані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», де встановлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, у випадку змін, що відбулися в структурі власності компаній після початку повномасштабної збройної агресії Росії проти України (тобто після 24.02.2022 ).

Водночас, позивач зауважує, що на нього не може розповсюджуватися мораторій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, оскільки жодного відношення до громадян чи юридичних осіб Російської Федерації він не мав та не має, його учасниками чи кінцевими бенефіціарними власниками ніколи не були громадяни чи юридичні особи Російської Федерації, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.03.2022.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.03.2022 кінцевими бенефіціарними власниками були ОСОБА_2 (50%) та ОСОБА_1 (50%).

В подальшому, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2024 кінцевим бенефіціарним власником став ОСОБА_3 .

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором):

- громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

- юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений у постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 22.08.2023 у справі №922/1589/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23.

Отже, у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України «Про санкції», а також чи є позивач особою щодо якої Постановою введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 910/4052/22.

Так, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції прийшов до висновків, що ані Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська Торговельна Компанія», ані його кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_3, станом на момент розгляду справи, не є тими суб`єктами, які зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», відтак позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Водночас, колегія суддів частково не погоджується із вказаними висновками Господарського суду міста Києва, враховуючи наступне.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 набрала чинності 24.03.2022 (день опублікування), та діє до набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, але не більше одного місяця з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду № 256 від 19.04.2022 та № 474 від 11.07.2022 уповноваженим особам Фонду на ліквідацію неплатоспроможних банків доручено вжити можливих заходів щодо, між іншим:

- забезпечення дотримання мораторію (заборони) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, позв`язані з державою-агресором, під час задоволення акцептованих вимог кредиторів, шляхом виявлення осіб, пов`язаних з державою-агресором серед кредиторів неплатоспроможних банків з урахуванням виключень, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», та зупинення виконання будь-яких грошових зобов`язань на користь таких осіб до прийняття, та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

- забезпечення дотримання мораторію (заборони) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, позв`язані з державою-агресором, у разі наявності залишкового майна банку після задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, право на отримання якого належить акціонерам банку;

- забезпечення дотримання мораторію (заборони) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, при оплаті послуг, наданих третіми особами, залученими на підставі цивільно-правових угод.

Указом Президента України №727/2022 від 19.10.2022 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в якому, в переліку осіб, до яких застосовані санкції, під номером 60 зазначений ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин Російської Федерації, який станом на 24.02.2022 та 04.03.2022 і був кінцевим бенефіціарним власником (контролерами), з непрямим (опосередкованим) вирішальним впливом, більше ніж на 10% щодо позивача ТОВ «Подільська торговельна компанія» (код за ЄДРПОУ 37817784), на той час ТОВ «Агро промислова компанія Співдружність Україна».

Суд першої інстанції, зазначаючи про постанову КМУ №187 від 03.03.2022, безпідставно посилається на те, що як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2024 кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_3, а тому дані обставини унеможливлюють розповсюдження на товариство дію мораторію, про який зазначено у Постанові № 187 від 03.03.2022.

Так, дійсно ОСОБА_3 не підпадає під дію мораторію встановлено постановою КМУ № 187 від 03.03.2022.

Водночас, судом першої інстанції не враховано, що станом на 04.03.2022 (дата набуття чинності Постановою КМУ №187) кінцевим бенефіціарним власником позивача був ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який як вбачається із рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» є громадянином Російської Федерації. Вказане визначає застосування саме з 04.03.2022 мораторію на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань на користь ТОВ «Подільська торговельна компанія», на той час ще ТОВ «Агро-промислова компанія Співдружність Україна».

Постановою КМУ №187 від 03.03.2022 не передбачені інші, ніж набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором підстави для відміни (скасування) застосованого до кредиторів (стягувачів) пов`язаних з державою-акгресором мораторію (заборони) на виконання грошових та інших зобов`язань.

Таким чином, подані пов`язаними з державою-агресором кредиторами документи, які підтверджують в тому числі зміни у складі учасників (власників, засновків, кінцевих бенефіціарів) що відбулися після набрання чинності Постановою КМУ №187 та запровадженими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, обмеженнями виплати коштів, внаслідок яких вони перестали в розумінні Постанови бути особами пов`язаними з державою-агресором, не можуть бути підставами для відміни (скасування) встановленого Постановою мораторію та обмежень виплати коштів.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується із твердженнями відповідачів, що на позивача поширюється дія мораторію згідно Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо незастосування вищезазначеної норми права, через що апеляційні скарги Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягають задоволенню, а мотивувальна частина рішення - зміні враховуючи вищевикладене та наступне.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, щодо несплати коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», передбачених йому до сплати законом як кредитору сьомої черги в межах ліквідаційної процедури Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб усунути перешкоди у реалізації права Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», як кредитора сьомої черги на отримання грошових коштів в межах ліквідаційної процедури Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін спору покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як було встановлено вище, на позивача розповсюджується дія мораторію, накладена згідно Постанови КМУ № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», а тому твердження ТОВ «Подільська торговельна компанія», що бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, щодо несплати коштів ТОВ «Подільська торговельна компанія», передбачених йому до сплати законом як кредитору сьомої черги в межах ліквідації процедури АТ «Міжнародний резервний банк» є безпідставними.

Крім того, згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Колегія суддів звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Так, колегія суддів погоджується в цій частині із висновками суду першої інстанції, що у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тоді як позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича, щодо несплати коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», передбачених йому до сплати законом як кредитору сьомої черги в межах ліквідаційної процедури Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» та зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб усунути перешкоди у реалізації права Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», як кредитора сьомої черги на отримання грошових коштів в межах ліквідаційної процедури Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» за відсутності підстав для задоволення вимоги про зобов`язання відповідачів 1, 2 здійснити сплату в межах передбаченої законом ліквідаційної процедури банку грошових коштів у розмірі 6 313 168,55 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», як кредитору сьомої черги у даній справі, не будуть спрямовані на забезпечення поновлення прав позивача.

Заперечуючи проти вищевикладених висновків, позивач зазначає, що у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 902/858/15(902/310/21), суд встановив, що кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом. Отже, якщо законом такий спосіб не заборонений, а право позивача є порушене, то суд не вправі посилатися на те, що прямо не встановлює можливості звернення до суду з конкретною вимогою.

Крім того, позивач наголошує, що Верховний Суд неодноразово визнавав ефективними вимоги про усунення порушення ліквідаційної процедури банку та визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема в постановах: від 28.02.2020 № 813/4291/15, від 05.03.2020 у справі № 815/7155/16, від 07.07.2021 у справі № 808/3446/14, від 27.03.2024 у справі № 922/2824/23, від 24.11.2021 у справі № 461/5777/16-а та від 18.02.2021 у справі № 922/548/20.

Колегія суддів погоджується із твердженнями позивача, що визнання протиправною бездіяльність Фонду та усунення порушення ліквідаційної процедури в цілому можуть бути ефективним способом захисту порушеного права.

Однак, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Так, колегія суддів зазначає предметом розгляду справ № 813/4219/15, № 815/7155/16 та № 808/3446/17 є визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення позивача до переліків вкладників та зобов`язання Фонду включити позивача до переліку владників банку.

Отже, вказані справи не є релевантними до даної справи. При цьому, задоволення позовних вимог у вказаних справах та включення позивачів до переліку вкладників повністю відновить їх порушені права, а отже є ефективними.

Предметом розгляду справи № 922/2824/23 є усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно шляхом повернення майна, а предметом розгляду справи № 461/5777/16-а - визнання протиправної та скасування ухвали про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Таким чином, правовідносини у зазначених справах не є подібними до справи № 910/2776/24.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 922/548/20, то суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом розгляду цієї справи були, зокрема вимоги про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку сплатити кредитору в межах ліквідаційної процедури грошові кошти відповідно до приписів чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача, що вказаний у справі № 922/548/20 спосіб захисту порушеного права є ефективним і у даних правовідносинах та наголошує, що ТОВ «Подільська торговельна компанія», після зняття мораторію встановленого Постановою КМУ № 187 від 03.03.2022, не позбавлено права звертатися в загальному порядку для захисту свого порушеного права.

З огляду на зазначене, колегія суддів за сукупності вищевстановлених обставин, не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів 1, 2 в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо несплати коштів, зобов`язання усунути перешкоди у реалізації права на отримання грошових коштів та зобов`язання усунути порушення ліквідаційної процедури банку шляхом сплати в межах передбаченої законом ліквідаційної процедури банку грошових коштів у розмірі 6 313 168, 55 грн Товариству з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія», як кредитору сьомої черги не підлягають задоволенню.

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, передчасно зазначив, що до позивача не розповсюджується мораторій накладений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації».

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції з мотивів, наведених вище.

За таких обставин, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 277, ст. 269 ГПК України через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а як наслідок неправильне застосування норм матеріального права (ст. 1173 ГПК України).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» задоволенню не підлягає.

Враховуючи задоволення апеляційних скарг Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зважаючи на те, що апелянти оскаржували рішення лише в частині зміни мотивувальної частини (в резолютивній частині та не оскаржуваній частині мотивувальної частини щодо інших відстав відмови в задоволенні не оскаржували), то судовий збір за розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягав сплаті, як за немайнову вимогу, який згідно із ст. 129 ГПК України покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська Торговельна Компанія» залишити без задоволення.

2. Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Міжнародний Резервний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/2776/24 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/2776/24 змінити, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 37817784) на користь Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича (01601, м. Київ, Володимирська, 46; код ЄДРПОУ 25959784) 4 542, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська торговельна компанія» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 37817784) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016) 4 542, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/2776/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 20.12.2024