Постанова

від 20.12.2024 по справі 922/1573/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1573/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (вх.№ 2377Х) на рішення Господарського суду Харківській області від 09.09.2024 (повний текст складено та підписано 19.09.2024), ухвалене у складі судді Усатої В.В. у справі №922/1573/24

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України"

про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Украгролізинг" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України в якому просить:

- Стягнути із Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (ідентифікаційний код 01203834) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (ідентифікаційний код 30401456) заборгованість в сумі 211757,31грн, з яких: 144202,51грн - сума заборгованості за лізинговими платежами, 23841,71грн - сума пені, 3061,90грн - індекс інфляції, 17701,19грн - 25 % річних, 22950,00грн - штраф за п. 8.1. Договору.

- Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу від 31.08.2021 № 20-21-178 ств-фл/376 щодо сплати лізингових платежів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" заборгованість в сумі 211757,31грн, з яких: 144202,51грн - сума заборгованості за лізинговими платежами, 23841,71грн - сума пені, 3061,90грн - індекс інфляції, 17701,19грн - 25 % річних, 22950,00грн - штраф за п. 8.1. договору; витрати зі сплати судового збору у розмірі 3176,36грн.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", яке просить:

- відстрочити на підставі ч. 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" апелянту оплату судового збору за подання апеляційної скарги до розгляду скарги по суті із врахуванням складного майнового стану спричиненого активізацією наступу та активних воєнних дій в тому числі станом на зараз у Вовчанському районі Харківської області, які наразі перешкоджають повноцінному веденню господарської діяльності;

- прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1573/24 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог;

- застосувати ч. 1 статті 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України до вимог про стягнення пені та штрафу у даній справі шляхом зменшення сукупного розміру пені та штрафу до розміру 5 % від суми основного боргу у випадку задоволення позову;

- здійснити розподіл судових витрат за подання позову та за подання апеляційної скарги між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 у справі № 922/1573/24 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1573/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (вх. № 2377Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1573/24 до надходження матеріалів справи.

16.10.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/1573/24.

Апеляційна скарга залишалась судом без руху. Після усунення апелянтом виявлених судом недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (вх. №2377Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1573/24.

Ухвалено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України» (вх. №2377Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1573/24 здійснювати без повідомлення учасників справи.

До Східного апеляційного господарського суду від Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наводить заперечення на доводи апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

Інші заяви, клопотання щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як установлено місцевим господарським судом та убачається з матеріалів справи 31.08.2021 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі Позивач, Лізингодавець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (далі Відповідач, Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №20-21-178 ств-фл/376 (далі - Договір), згідно якого Позивач передав Відповідачу у користування Трактор "Беларус- 892" (зав. № Y4R900Z04К1130697) (1 од.), (далі - Предмет лізингу) строком на 48 (сорок вісім) місяців, а останній зобов`язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах Договору.

Факт отримання техніки Відповідачем підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 06.09.2021 №6.

Відповідно до п. 4.2. Договору, з моменту підписання Акту Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу (п. 4.2.1. Договору); комісію за організацію лізингової операції в розмірі 1 (одного) відсотка (без ПДВ) від вартості Предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору (п. 4.2.2. Договору); комісію за супроводження Договору в розмірі 14 (чотирнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткуванням податком на додану вартість (п. 4.2.3.Договору).

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж у частині відшкодування вартості Предмета лізингу сплачується через три місяці з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожних 3 місяці. Черговість сплати лізингових платежів у частині комісії за супроводження Договору кратна 1 місяцю. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожен 1 місяць (п. 4.3. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до Договору (далі - Додаток №2 до Договору).

Відповідно до п. 3.4.3. Договору Лізингоодержувач (Відповідач) зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, сторони цим Договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов Договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п.8.4 цього Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

У разі порушення умов Договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

У разі порушення умов Договору втрете Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

За кожне наступне порушення умов Договору Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити па користь Лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Під первинною вартістю Предмета лізингу розуміється вартість техніки переданої в лізинг, яка зазначається у Додатках №1 до Договору, та становить (включаючи ПДВ) 540000,00грн.

Попередній лізинговий платіж - це платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу, який згідно п. 4.1. Договору сплачується протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором, розмір якого становить 25 (двадцять п`ять) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), сума якого зазначена в Додатку № 2 до Договору та становить (включаючи ПДВ) 81000,00грн.

Згідно п. 8.3. Договору на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця пені та процентів не звільняє Лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього Договору.

Пунктом 8.9. Договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.3. Договору строк позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Внаслідок порушення ДП "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" умов договору щодо своєчасних лізінгових платежів за погодженим сторонами графіком утворилась заборгованістьу розмірі 144202,51грн.

Крім того, лізінгодавець нарахував пеню у розмірі 23841,71грн, індекс інфляції у розмірі 3061,90грн, 25 % річних у розмірі 17701,19грн, та штраф за п. 8.1. Договору у розмірі 5 %, що становить 22950,00грн.

Лізінгодавець звертався до Лізінгоодержувача з вимогою від 28.03.2024 № 14/311 про оплату заборгованості та зазначених штрафних санкцій та інфляційних.

Не виконання Лізінгоодержувачем умов договору та вимоги про оплату стало підставою звернення позивача з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність законність та обґрунтованість заявлених вимог.

Відповідач не погодився з ухваленим місцевим господарським судом рішенням та звернувся з апеляційною скаргою.

Доводами апеляційної скарги є наступні:

- апелянт вважає, що у рішенні першої інстанції судом взагалі не було досліджено та не надано оцінки наведеним Відповідачем аргументів та вимог до алгоритму дій Позивача, які викладені в Правилах надання послуг з фінансового лізингу Національною акціонерною компанією "Украгролізинг", які є невід`ємною частиною договору.

- відповідач просив суд розглядаючи справу застосувати ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені та штрафу в даній справі шляхом зменшення сукупного розміру пені та штрафу в даній справі до розміру 5% від суми основного боргу у випадку задоволення позову. Однак, на думку апелянта зазначене клопотання безпідставно відхилено судом;

- апелянт звертає увагу суду на те, що Договір не передбачає для Постачальника жодних співмірних із передбаченими для Покупця за розмірами заходів відповідальності, тобто, за висновком апелянта, Договір ставить сторони у нерівне становище.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Відповідно до статі 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як правильно установлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених п. 1-4 ч. 1 статті 5 цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з врахуванням особливостей, встановлених законом; до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

Як установлено та зазначено вище, спір у даній справі виник через несплату відповідачем (Лізингоодержувачем) лізингових платежів.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повної оплати за лізинговими платежами.

Апелянтом не заперечується факт заборгованості за лізинговими платежами та не оспорюється розмір цієї заборгованості.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не досліджені Правила надання послуг з фінансового лізингу Компанії, затверджених рішенням дирекції від 01.03.2017 у відповідності до яких укладений договір та протокол проведення наради Компанії щодо боржника. Зазначені Правила, на думку апелянта, містять встановлений чіткий "спосіб захисту цивільних прав", та "регламентований алгоритм дій для Позивача в разі невиконання його контрагентами договірних умов", а також є суттєво важливими документами, які фундаментально впливають на законність позовних вимог.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що Правила є обов`язковими до застосування всіма посадовими особами та працівниками Компанії, які приймають участь у наданні послуг з фінансового лізингу.

Так, зазначені правила надання послуг з фінансового лізингу, затверджені рішенням дирекції від 01.03.2017 є локальними документами, що діють у межах компанії позивача та регламентують порядок здійснення внутрішнього контролю за наданням послуг фінансового лізингу, порядок обліку укладених та виконаних договорів фінансового лізингу, опис завдань, які підлягають виконанню кожним структурним підрозділом, відповідальність осадових осіб та працівників, до службових обов`язків яких належать безпосередня робота з клієнтами, укладання та виконання договорів.

Зазначені правила не є первинними документами, жодним чином не доказують ні наявності або відсутності боргу, ані причин його виникнення та не можуть вважатись належними доказами, які б могли спростувати будь-яку з заявлених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем (апелянтом) не спростовано наявну суму боргу зі сплати лізингових платежів, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 25 % річних у розмірі 17701,19грн та індексу інфляції у розмірі 3061,90грн, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, яку суд апеляційної інстанції враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до ч. 4 статті 236 ГПК України.

У відповідності до п.8.3 договору на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних.

Перевіривши розрахунок 25 % річних та індексу інфляції, суд апеляційної інстанції встановив, що він не суперечить вимогам законодавства та здійснений арифметично правильно.

Щодо стягнення пені у розмірі 23841,71грн та штрафу у розмірі 22950,00грн, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до п.8.1 за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4 договору, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Згідно з п.8.3 договору на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1 цього договору.

На підставі п. 8.9. договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі та штрафу, суд апеляційної інстанції установив, що він не суперечить вимогам законодавства та здійснено арифметично правильно.

Водночас, апелянт просить суд зменшити розмір пені, штрафу та річних сукупно до розміру 5 % від суми основного боргу.

В обґрунтування вказує, що Вовчанський район, де розміщені поля відповідача зазнавав і продовжує досі зазнавати постійних обстрілів, руйнувань та збитків. Будівлі та територія, що знаходиться у володінні та користуванні відповідача також перебувають під постійним обстрілом. З урахуванням чого, підприємство зазнає постійних фінансових збитків та наразі не можу повноцінно функціонувати, займатись своєю господарською діяльністю та отримувати стабільний дохід.

Як убачається з матеріалів справи, установлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, порушення відповідачем умов договору лізингу є систематичним та довготриваючим. Східний апеляційний господарський суд враховує ступінь виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та зауважує на тому, що відповідач не здійснив навіть часткового погашення заборгованості.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18). При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на Відповідача.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що "здійснення господарської діяльності для відповідача з 24.02.2022 є неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин, а саме військової агресії російської федерації та її наслідків у вигляді замінованих сільськогосподарських угідь, а також постійних ракетних (і не тільки) обстрілів як території Харківської області в цілому, так і території Старосалтівської селищної громади Чугуївського (колишнього Вовчанського) району". Також апелянт зазначає про ймовірність замінування населених пунктів та розташованих в них земельних ділянок, при цьому не надавши жодних доказів.

Запроваджений Указом Президента України воєнний стан та місцезнаходження Відповідача у прифронтовій зоні не є безумовною підставою для невиконання зобов`язань за договором, ані для зменшення штрафних санкцій.

Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Східний апеляційний господарський суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 03.03.2019 у справі №925/74/19; від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та інші).

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії, яка вчиняється на розсуд суду та не свідчить про втручання суду в договірні відносини сторін.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2, 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони на власний розсуд погодили умови договору фінансового лізингу, а отже, лізингоодержувач був обізнаний про відповідальність за невиконання своїх зобов`язань.

Положення щодо відповідальності сторін за невиконання зобов`язань нечинними у судовому порядку не визнавалися.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу та 25 % річних.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1573/24 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2024 у справі №922/1573/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін