Постанова

від 28.10.2024 по справі 904/1733/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1733/23 (904/2680/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Данильченко М.С., представник

від відповідача-2: Братцев Н.С., представник;

інші сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року (повний текст складено 25.03.2024 року) у справі № 904/1733/23 (904/2680/23) (суддя Суховаров А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл" (01023, м.Київ, вул.Жилянська, 87/30, оф.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 42529492)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (04074, м.Київ, вул.Резервна, буд.8, оф.13, ідентифікаційний номер юридичної особи 44630056);

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.74, офіс 316, ідентифікаційний номер юридичної особи 42248258);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" (09201, Київська область, Обухівський район, м.Кагарлик, вул.Став`янка, буд.95, ідентифікаційний номер юридичної особи 44068733)

про визнання правочину недійсним,-

в межах справи №904/1733/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл" (01023, м.Київ, вул.Жилянська, 87/30, оф.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 42529492)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (49107, м.Дніпро, проспект Гагаріна, 74, оф.316, ідентифікаційний номер юридичної особи 42248258)

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артойл" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1-Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" та відповідача-2-Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", за змістом якого просить суд визнати недійсним договір факторингу №21/09/22 від 21.09.2022 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ "Буддевелопмент Київ" укладено договір факторингу, за умовами якого товариство відступило власне право грошової вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" (та ряду поручителів) на суму 175 584 513, 50 грн, визначивши при цьому оплату за нього у розмірі 71 089 629, 00 грн, що економічно неефективно, оскільки актив підприємства у вигляді дебіторської вимоги було безпідставно зменшено, чим нанесено шкоди підприємству-боржнику та кредиторам боржника відповідно.

При цьому, станом на дату укладення оскаржуваного договору (21.09.2022 року) ТОВ "Буддевелопмент Київ" мало обов`язок з виконання зобов`язання перед ТОВ "Артойл" за договором №04-АВ-10 від 04.09.2020 року, зокрема, і щодо повернення коштів за оплачений кредитором та не переданий боржником у його власність товар, що спричинило відкриття провадження про банкрутство ТОВ "Буддевелопмент Київ".

На переконання позивача, уклавши оскаржуваний договір, за яким ТОВ "Буддевелопмент Київ" відступило право вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" (та ряду поручителів в тому числі) на суму 175 584 513, 50 грн, визначивши при цьому оплату за нього у розмірі 71 089 629, 00 грн, ТОВ "Буддевелопмент Київ", при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності та всупереч власним фінансовим інтересам, вчинило правочин, що передбачав недоотримання прибутку.

Посилаючись на положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч.1 ст. 42 КУзПБ, позивач вважає наявними підстави для визнання оскаржуваного правочину недійсним, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:

Звертаючись з позовом до суду, позивач стверджував, що оскаржуваний правочин є фраудаторним, оскільки укладений на шкоду кредиторам. Проте, в матеріалах справи відсутні докази таких тверджень позивача. Отже, така кваліфікуюча ознака, як завдання шкоди майновим інтересам кредитора шляхом укладання оспорюваного правочину, відсутня. Вказане виключає можливість визнання фраудаторним оспорюваного правочину з підстав, визначених позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що:

- на момент укладення ТОВ "Буддевелопмент Київ" та ТОВ "ФК "Вінстар" договору факторингу № 21/09/22, право вимоги за попереднім договором купівлі-продажу частки та додатковою угодою № 1 належало виключно Товариству з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест";

- ще до укладення договору факторингу №21/09/22 від 21.09.2022 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" було укладено договір про відступлення права вимоги №1 від 01.10.2021 року, на підставі якого було передано ТОВ "Фаст Агро Інвест" право вимоги, належне первісному кредиторові (ТОВ "Буддевелопмент Київ") на підставі попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019 року та додаткової угоди №1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 10.06.2019 року, які укладені між ТОВ "Буддевелопмент Київ" - первісним кредитором (покупцем за вищезгаданим договором) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", що є продавцем за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019 року та додатковою угодою №1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 10.06.2019 року, укладеною між первісним кредитором та боржником , в сумі 142 179 258,00 грн.;

- ТОВ "Буддевелопмент Київ" після укладення з ТОВ "Фаст Агро Інвест" договору про відступлення права вимоги №1 від 01.10.2021 року, в подальшому (через 1 рік) повторно здійснило відступлення неіснуючого права вимоги вже на користь третьої особи ТОВ "ФК Вінстар" на підставі договору факторингу №21/09/22 від 21.09.2022 року, що з урахуванням норм чинного законодавства та правозастосовної практики Верховного Суду вказує на те, що заміна кредитора на підставі таких договорів не відбувається і відповідно права кредитора у даному зобов`язанні не переходять до набувача.

На переконання скаржника ТОВ "Буддевелопмент Київ" не володіло спірним правом вимоги за попереднім договором купівлі-продажу частки та додатковою угодою до нього № 1 від 10.06.2019 року, не було кредитором ТОВ "Комплекс Агромарс" відносно вказаного договору та не було управненим суб`єктом на укладення з ТОВ "ФК "Вінстар" договору факторингу № 21/09/22 від 21.09.2022 року.

Апелянт вказує, що станом на момент укладення договору факторингу № 21/09/22, заміна кредитора у зобов`язанні за попереднім договором купівлі-продажу частки та додатковою угодою № 1 до нього з ТОВ "Буддевелопмент Київ" на ТОВ "ФК "Вінстар" була неможливою. Вказані обставини встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року по справі №910/15043/21.

На думку скаржника суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позовних вимог з підстави того, що оскаржуваний у даній справі правочин не створював жодних правових наслідків по відношенню до спірного права вимоги, а отже - не міг порушувати права позивача, оскільки право вимоги перейшло до ТОВ "Фаст Агро Інвест".

З наведених підстав апелянт просив суд змінити оскаржуване рішення в частині мотивування відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл". Викласти мотивувальну частину оскаржуваного рішення з урахуванням доводів, викладених у апеляційній скарзі, а саме відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл" з підстави відсутності порушеного права позивача.

Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача-2, інші учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2024 року на 14:40 год.

У судовому засіданні 17.07.2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.10.2024 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 15.10.2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.10.2024 року о 10:00 год.

До судового засідання 28.10.2024 року представник апелянта через систему "Електронний суд" заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника скаржника адвоката Мастістого І.А. з`явитися до суду через погане самопочуття.

Колегією суддів вказане клопотання протокольною ухвалою відхилено. При цьому колегією зауважено, що представник скаржника жодного разу у призначені судові засідання не з`являвся, звертався до суду з аналогічними клопотаннями про відкладення судових засідань, які були призначені на 17.07.2024 року та 15.10.2024 року, у зв`язку з неможливістю участі представника. Належні докази на підтвердження хвороби представника скаржника 28.10.2024 року суду апеляційної інстанції надано не було.

Крім того, колегією зауважено, що коло представників юридичної особи не є обмеженим, а передбачений процесуальний строк на розгляд апеляційної скарги вичерпано.

За вищевикладеного апеляційна скарга розглянута судом за відсутності представника скаржника.

У судовому засіданні 28.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Колегією суддів встановлено, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області на стадії розпорядження майном перебуває справа №904/1733/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.74, офіс 316, ідентифікаційний номер юридичної особи 42248258).

Повноваження розпорядника майна по справі покладені на арбітражного керуючого Пасько Ганну Маратівну, свідоцтво №1824 від 26.06.2017 (49107, м.Дніпро, вул.Казакова, буд.3, оф.14, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Як зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артойл" в межах справи про банкрутство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (04074, м.Київ, вул.Резервна, буд.8, оф.13, ідентифікаційний номер юридичної особи 44630056) та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.74, офіс 316, ідентифікаційний номер юридичної особи 42248258), за змістом якого просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами договір факторингу №21/09/22 від 21.09.2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2022 року між ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" (Фактор) та ТОВ "Буддевелопмент Київ" (Клієнт) укладено Договір факторингу №21/09/22, на умовах якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 71 089 629, 00 грн. в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги за Попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (код ЄДРПОУ 30160757) в розмірі 142 179 258, 00 грн. - основного боргу, 18 045 166, 31 грн. - інфляційного збільшення боргу, 8 251 126, 29 грн. - 3% річних, 7 108 962, 90 грн. - штрафу згідно п. 5.3. Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019; 4 540, 00 - сума судового збору. Заборгованість підтверджується Попереднім договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019, платіжними дорученнями, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі №910/15043/21, та ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/15043/21.

Разом із відступленням права грошової вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" Клієнт відступає право грошових вимог до поручителів:

- Товариства з обмеженою відповідальності "Курганський бройлер" (код ЄДРПОУ 30773272) на суму 175 815 190,67 грн., що виникли на підставі Договору поруки від 11.06.2019 та підтверджені ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 та 15.06.2022 у справі №910/15200/21;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 42362447) на суму 175 435 090,75 грн., що виникли на підставі Договору поруки від 11.06.2019 та підтверджені ухвалами Господарського суду Київської області від 29.09.2021 та 21.06.2022 у справі №911/2794/21;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Київкомбікорм" (код ЄДРПОУ 42341390) на суму 163 859 153, 20 грн., що виникли на підставі Договору поруки від 11.06.2019 та підтверджені ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 та 03.08.2022 у справі №910/18544/21, про що між Клієнтом та Фактором укладаються відповідні договори про відступлення права вимоги (п. 1.1. Договору).

Право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості. Разом з правом грошової вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.1.4. Договору).

За цим Договором Клієнт відступає та передає Факторові право грошової вимоги в сумі 175 815 190, 67 грн. (п.2.1. Договору).

У свою чергу, Фактор сплачує Клієнтові грошові кошти в розмірі 71 089 629, 00 грн. протягом 2 (двох) календарних місяців, з дня отримання від Клієнта підтвердження наявності та дійсності права грошової вимоги, що відступається, шляхом перерахування на банківський рахунок за реквізитами (п. 2.2 Договору).

Розрахунок між Сторонами вважається здійсненим в момент зарахування на рахунок Клієнта всієї грошової суми, що передбачена в п. 2.1. цього Договору (п.2.3. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з 19.09.2022 моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії Договору розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить з 19.09.2022 та до повного виконання його умов сторонами (п.п.6.1, 6.2 Договору).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 року у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 року у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 року у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 року у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).

Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі №910/3907/18).

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

У даній справі з позовною вимогою щодо визнання договору факторингу №21/09/22 від 21.09.2022 року недійсним звернулась не сторона цього правочину, а заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Артойл" (кредитор у справі), яка вважає порушеними свої права та інтереси.

Позов ґрунтується, зокрема, на приписах статей 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вимоги позову мотивовані наявністю обставин, що свідчать про недобросовісність сторін оскаржуваного договору, який вчинений на шкоду інтересам кредиторів (як фраудаторний правочин).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 року у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 року у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 року у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 року у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 року у справі № 904/2979/20.

З наведеного слідує, що ЦК України наділяє правом оспорювати правочин не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 910/23097/17).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину, вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину), особою (не стороною правочину), чиї інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам.

Отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Як зазначено вище, в обґрунтування позовних вимог, ТОВ "Артойл" зазначає, що уклавши оскаржуваний договір, за яким ТОВ "Буддевелопмент Київ" відступило право вимоги, зокрема, до ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 175 584 513, 50 грн, визначивши при цьому оплату за нього у розмірі всього 71 089 629, 00 грн., що ТОВ "Буддевелопмент Київ", за відсутності коштів для виконання вимог власних кредиторів, та наявності заборгованості перед ТОВ "Артойл", укладено правочин, що передбачає недоотримання прибутку, що є економічно неефективним, оскільки актив підприємства у вигляді дебіторської вимоги було безпідставно зменшено, чим нанесено шкоду підприємству боржника та кредиторам боржника відповідно.

При цьому, відповідач-2 заперечує проти вказаних тверджень позивача. Вказує, що у зв`язку з невиконанням обов`язку ТОВ "Буддевелопмент Київ" щодо поставки товару за договором №04-АВ-10 від 04.09.2020 року, ТОВ "Артойл" лише 01.03.2023 року було направлено на адресу боржника вимогу про повернення передоплати за вказаним договором №04-АВ-10.

Тому ТОВ "Буддевелопмент Київ" стверджує, що станом на момент укладення спірного договору факторингу позивач не звертався на адресу ТОВ "Буддевелопмент Київ" з вимогою про повернення передплати або з відповідним позовом про стягнення забргованості. Докази вчинення ТОВ "Артойл" станом на момент укладення оскаржуваного правочину дій, спрямованих на повернення передплати у розмірі 30 823 637,88 грн за договором №04-АВ-10 від 04.09.2020 року, яка, є значно меншою за суму коштів, що повинна бути передана фактором в розпорядження клієнта, та становить 71 089 629, 00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено такі правовідносини позивача та боржника:

Відповідно до умов укладеного між ТОВ "Буддевелопмент Київ" та ТОВ "Артойл" договору №04-АВ-10 від 04.09.2020 року (а.с. 20-21, т.1 справи №904/1733/23) позивачем за наявними у справі платіжними дорученнями (а.с. 23-43, т.1 справи №904/1733/23) та банківськими виписками (а.с.112-115, т.1 справи №904/1733/23) здійснено на користь відповідача-2 попередні оплати за паливно-мастильні матеріали, які відповідач-2 зобов`язався поставити позивачу протягом 365-ти днів з моменту отримання на свій рахунок оплати за відповідну партію товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 року у справі №904/1733/23 встановлено та матеріалами справи №904/1733/23 підтверджується, що позивачем в період з 18.09.2020 року по 27.10.2020 року сплачено на користь ТОВ "Буддевелопмент Київ" суму 30 823 637, 88 грн.

Таким чином, станом на 21.09.2022 року за ТОВ "Буддевелопмент Київ" обліковувалась заборгованість перед ТОВ "Артойл" з поставки передплаченого товару, сплата якого здійснена за період до 27.10.2020 року, що свідчить про укладення відповідачем-2 правочину, за наявності заборгованості перед ТОВ "Артойл" за договором №04-АВ-10 від 04.09.2020 року.

Між тим обставини, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

Сам по собі факт пред`явлення позову не може свідчити про беззаперечну обґрунтованість позовних вимог, однозначне їх задоволення, а таке звернення з позовом не може зупинити господарську діяльність особи, до якої пред`явлено позов, зокрема можливість розпоряджатися майном (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 02.05.2023 року по справі №904/648/22).

Колегія суддів звертає увагу на те, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 року у справі №914/385/18).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 73, 77 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Звертаючись з даним з позовом до суду, позивач стверджує що оскаржуваний правочин є фраудаторним, оскільки укладений на шкоду кредиторам.

Проте, позивач не надав доказів, які б підтверджували обставини заниження вартості відступлених на користь ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" майнових прав ТОВ "Буддевелопмент Київ" до ТОВ "Комплекс Агромарс" за оскаржуваним правочином, та які б дозволяли визнати оспорюваний договір фраудаторним або таким, що не відповідає вимогам статті 234 ЦК України. Позивач не довів, що відповідач-2, який уклав з відповідачем-1 спірний договір та відчужив за ним своє право майнової вимоги, свідомо погіршив свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав вважати заниженою ціну відступленого права вимоги у конструкції фраудаторності оспорюваного правочину підлягає дослідженню питання вартості майнових прав.

Ці доводи суду апелянт не спростовує.

З матеріалів справи вбачається здійснення ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" на користь ТОВ "Буддевелопмент Київ" повної оплати відступленого права вимоги за умовами оскаржуваного договору у розмірі 71 089 629, 00 грн, наявність якої не заперечується сторонами.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вартість частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" в розмірі 142 179 258, 00 грн була визначена сторонами Попереднього договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Грандісон" (а.с.48 -50, т. 2) у Додатковій угоді № 1 від 10.01.2019 року (а.с.51, т.2), тобто більш ніж за рік до початку повномасштабної війни в Україні, а підписання і виконання спірного договору відбулось в реаліях повномасштабної війни, коли бойовими діями була охоплена значна частина території України, були зруйновані або знаходились під ризиком руйнування та знищення потужності промисловості та інфраструктури на всій без виключення території України, логістичні обмеження, що зумовили спад транспорту, скорочення внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, спад торгівлі.

За висновками Національного Банку України у звіті "Економіка України в умовах війни", що розміщені в мережі інтернет за посиланням: https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Poharska_pr_01-02.06.2023.pdf?v=4 та є загальнодоступною інфрмацією, падіння економіки України у 2022 році внаслідок повномасштабної війни було найглибшим за всю історію України.

Враховуючи, що на час укладання спірного договору (21.09.2022 року) ТОВ "Комплекс Агромарс" (боржник за вимогою) знаходилось в процедурі банкрутства (ухвала господарського суду м. Києва про відкриття провадження у справі №910/15043/21 від 13.10.2021 року), твердження відповідача-2 щодо дійсної ринкової вартості відступлених майнових прав, визначених сторонами спірного договору у розмірі 71 089 629, 00 грн, не спростовані належними та допустимими доказами зі сторони позивача.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що є обов`язковими складовими конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі, з якими закон пов`язує визнання такого договору недійсним на момент його вчинення (укладення).

Отже, підстав для визнання недійсним договору факторингу №21/09/22 від 21.09.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", судом не встановлено.

Вирішуючи питання обґрунтованості доводів апелянта, колегія суддів акцентує увагу на наступному:

Зі змісту поданої апеляційної скарги вбачається, що доводи апелянта зводяться до того, що ТОВ "Буддевелопмент Київ" спірним правом вимоги за попереднім договором купівлі-продажу частки та додатковою угодою № 1 від 10.06.2019 року до нього на момент укладення з ТОВ "ФК "Вінстар" договору факторингу № 21/09/22, не володів, тому право вимоги у нього, на думку апелянта, було відсутнє.

У зв`язку з наведеним скаржник просить змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення і відмовити позивачу в задоволенні позову з інших підстав.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл" вбачається, що предметом позову є визнання правочину недійсним, підставами визнання спірного правочину недійсним є наявність ознак фраудаторності спірного правочину.

Доводи скаржника щодо обставин недійсності спірного договору з причин відсутності у ТОВ "Буддевелопмент Київ" на момент укладання договору з відповідачем-1 права вимоги, відносно якого здійснено уступку, не приймаются судом до уваги. Такі обґрунтування позовних вимог ТОВ "Артойл" (позивач) не заявляв, вони не є тими підставами, які досліджуються судом під час вирішення питання щодо наявності критеріїв фраудаторності правочину.

З огляду на вказане, колегія суддів не надає оцінку доводам апелянта щодо обставин відсутності чи наявності у ТОВ "Буддевелопмент Київ" права вимоги, яке він уступив ТОВ "ФК "Вінстар" за спірним у даній справі договором факторингу, які, як зазначає скаржник, встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року по справі №910/15043/21.

Отже, під час апеляційного перегляду справи апелянтом не спростовано правильність висновків оскаржуваного судового рішення щодо відсутності підстав для визнання недійсним спірного правочину за ознаками фраудаторності.

З урахуванням зазначеного, розглядаючи дану справу в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 269 ГПК України).

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи апеляційна скарга третьої особи у даній справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест", не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у справі № 904/1733/23 (904/2680/23) залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена у повному обсязі 20.12.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя О.Г. Іванов