Постанова

від 28.10.2024 по справі 904/1733/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1733/23 (904/2678/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

представники сторін:

від позивача: Братцева Н.С., представник;

від відповідача-2 Данильченко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у справі № 904/1733/23(904/2678/23) (суддя Суховаров А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл" (01023, м.Київ, вул. Жилянська, 87/30, оф.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 42529492)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" (09201, Київська область, Обухівський район, м.Кагарлик, вул. Став`янка, буд.95, ідентифікаційний номер юридичної особи 44068733)

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.74, офіс 316, ідентифікаційний номер юридичної особи 42248258)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Вінстар" (04074, місто Київ, вулиця Резервна, будинок 8, офіс 13; код ЄДРПОУ 44630056)

про визнання правочину недійсним,-

в межах справи №904/1733/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл" (01023, м.Київ, вул. Жилянська, 87/30, оф.3, ідентифікаційний номер юридичної особи 42529492)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (49107, м.Дніпро, проспект Гагаріна, 74, оф.316, ідентифікаційний номер юридичної особи 42248258)

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артойл" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", за змістом якого просить суд визнати недійсним договір №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ".

В обґрунтування позову позивач вказує, що укладення ТОВ "Буддевелопмент Київ" договору №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року, за умовами якого відповідач-2 відступив відповідачу-1 право грошової вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" з розтермінуванням (відстроченням) платежу на 20 років, є економічно неефективним, оскільки актив підприємства у вигляді дебіторської вимоги було безпідставно зменшено за відсутності вчинення будь-яких майнових дій іншої сторони, чим нанесено шкоду ТОВ "Буддевелопмент Київ".

Позивач вказує, що станом на дату укладення оскаржуваного договору (01.10.2021 року) ТОВ "Буддевелопмент Київ" мало обов`язок з виконання зобов`язання перед ТОВ "Артойл" за договором №04-АВ-10 від 04.09.2020 року, зокрема, і щодо повернення коштів за оплачений кредитором та не переданий боржником у його власність товар. На підставі вимог ТОВ "Артойл" за вказаним договором від 04.09.2020 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Буддевелопмент Київ".

За викладених обставин позивач зазначає про наявність підстав для визнання недійсним спірного у цій справі правочину згідно приписів ч.1 ст. 42 КУзПБ, ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артойл" задоволено. Визнано недійсним договір №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест".

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з обставин обґрунтованості доводів позивача щодо відсутності економічної ефективності укладення між ТОВ "Фаст Агро Інвест" та ТОВ "Буддевелопмент Київ" договору про відступлення вимоги з розтермінуванням сплати відступленої вимоги на строк 20 років.

Також суд зазначив і описав в мотивувальній частині рішення обставини, які встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року у справі №910/15043/21, за змістом якої вбачається, що у справі про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", яка перебуває на розгляді господарського суду міста Києва, вирішувалось питання заміни ініціюючого кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" його правонаступником, і судом було встановлено, що з заявами до суду про заміну сторони правонаступником звернулись:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар", яке обґрунтовує свою заяву тим, що набуло право вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на підставі договору факторингу від 21.09.2022 року №21/09/22, який укладено між ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" (новий кредитор, фактор) та ТОВ "Буддевелопмент Київ" (первісний кредитор, клієнт) (далі - договір факторингу від 21.09.2022 року), відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 71 089 629,00 грн ("кошти") в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги за Попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ("боржник") в розмірі: 142 179 258,00 - основного боргу; 18 045 166,31 - інфляційного збільшення боргу; 8 251 126,29 - 3% річних; 7 108 962,90 - штраф згідно з п. 5.3. Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року; 4540,00 - сума судового збору (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги"). Заборгованість підтверджується Попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року, платіжними дорученнями, ухвалами господарського суду міста Києва від 13.10.2021 року та від 12.11.2021 року у справі №910/15043/21;

-Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест", яке обґрунтовує свою заяву тим, що набуло права вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року № 1, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест", як новим кредитором (далі - договір від 01.10.2021 року № 1), відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору на підставі попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року та додаткової угоди №1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 10.06.2019 року, укладених між ТОВ "Буддевелопмент Київ" - первісним кредитором (покупцем за вищезгаданим договором) та Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", що є продавцем за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року та додатковою угодою №1 від 10.06.2019 року до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року, укладених між первісним кредитором та боржником. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" зазначає, що згідно з пунктом 1.2. договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги у вищевказаному зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існують на момент підписання даного договору про відступлення права вимоги, в тому числі, за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати повернення сплачених коштів в розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору від боржника, які були сплачені ТОВ "Буддевелопмент Київ" - первісним кредитором (покупцем за вищезгаданим договором), на виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року та додаткової угоди від 10.06.2019 року №1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також всі можливі нараховані штрафи, пені, 3% річних, інфляційні втрати, тощо. У відповідності до положень п.п.1.1, 1.2, 2.1, 4.1, 6.1 договору від 01.10.2021 року № 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" набуло право вимоги на всю визнану у даній справі суму грошових вимог ТОВ "Буддевелопмент Київ" у розмірі 158570465,96 грн. з дня підписання цього договору.

Суд в оскаржуваному рішенні, посилаючись на встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року у справі №910/15043/21 обставини, вказав, що:

- у справі №910/15043/21 виник спір щодо визначення правонаступника кредиторських вимог ТОВ Буддевелопмент Київ, оскільки до господарського суду міста Києва було надано декілька договорів про відступлення ТОВ Буддевелопмент Київ права вимоги до ТОВ Комплекс Агромарс за Попереднім договором від 03.06.2019 року;

- ТОВ "Буддевелопмент Київ" подано до господарського суду міста Києва письмові пояснення, відповідно до яких Товариство заперечувало щодо заміни його правонаступником саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест", вказуючи, що відступлення прав вимоги на користь цього Товариства за договором про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року № 1 не здійснювалося, оскільки на той час ТОВ "Буддевелопмент Київ" вже був укладений договір факторингу від 30.09.2021 року №93/21-Ф із ТОВ "Фінансова компанія "Стронг", який 11.10.2021 року відповідно до додаткової угоди № 1 у зв`язку з невиконанням фактором п. 2.2 договору, а саме, не здійснення оплати, передбаченої п. 1.1.4 договору, сторонами був розірваний;

- ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №910/15043/21 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Фаст Агро Інвест про заміну кредитора у справі про банкрутство, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Вінстар про заміну кредитора та замінено кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю Буддевелопмент Київ на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Вінстар, з огляду на те, що станом на момент укладення договору відступлення права вимоги №1 із ТОВ Фаст Агро Інвест вже існував договір факторингу №93/21-Ф, тому право вимоги до ТОВ Фаст Агро Інвест не перейшло;

- за результатом розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №910/15043/21 постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" задоволено частково; ухвалу господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №910/15043/21 скасовано в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" про заміну кредитора та заміни кредитора у справі №910/15043/21 Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17, пов. 2, оф. 8, код ЄДРПОУ 42248258) правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, оф. 13, код ЄДРПОУ 44630056) на суму 158 570 465,96 грн. (152 182 344,84 грн. - основна заборгованість, 6 388 121,12 грн. - штрафні санкції); в цій частині прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" про заміну кредитора та заміни кредитора у справі №910/15043/21 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17, пов. 2, оф. 8, код ЄДРПОУ 42248258) правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, оф. 13, код ЄДРПОУ 44630056) на суму 158 570 465,96 грн. (152 182 344,84 грн. - основна заборгованість, 6 388 121,12 грн. - штрафні санкції); заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" про заміну кредитора у справі №910/15043/21 задоволено; замінено кредитора у справі № 910/15043/21 за кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" за Попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" вiд 03.06.2019 року та додатковою угодою № 1 до Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 10.06.2019 року, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс" у розмірі 158 570 465,96 грн (152 182 344,84 грн. - основна заборгованість, 6 388 121,12 грн. - штрафні санкції) - з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 74, офіс 316, код ЄДРПОУ 42248258) на процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" (09201, Київська обл., Обухівський р-н, м. Кагарлик, вул. Став`янка, буд. 95, код ЄДРПОУ 44068733); закрито апеляційне провадження в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/15043/21 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" у задоволенні клопотань про призначення комплексної судової експертизи (почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів) та про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підписів, виконаних від імені ОСОБА_1 в договорі №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест"; постановлено матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №910/15043/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Суд в оскаржуваному рішенні у даній справі звернув увагу на встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду обставини щодо укладення ТОВ "Буддевелопмент Київ" та ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" договору факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року та оригіналу додаткової угоди №1 від 11.10.2021 року до цього договору і вказав, що за змістом вказаної постанови судом апеляційної інстанції зазначено про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" вимог ухвали суду про витребування оригіналу договору факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року та оригіналу додаткової угоди №1 від 11.10.2021 року до договору факторингу, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції відмовлено у визнанні тієї обставини, що договір факторингу від 30.09.2021 року №93/21-Ф було підписано саме 30.09.2021 року, що цей договір існував на дату укладення договору відступлення права вимоги від 01.10.2021 року № 1.

Суд самостійно, в межах справи що переглядається -№ 904/1733/23(904/2678/23), також дослідив питання укладання між ТОВ Буддевелопмент Київ та ТОВ "ФК "Стронг" договору факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року.

При цьому суд зазначив, що в матеріалах справи наявний висновок судового експерта Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз №23-5561-2 від 16.11.2023 року за результатами проведення судової експертизи матеріалів документів в к/п №62023000000000911 від 24.10.2023 року, на який посилається позивач в обґрунтування своїх тверджень щодо укладення оскаржуваного правочину саме 30.09.2021 року, проте вказаний висновок складено судовим експертом Юрченко Є.М., який згідно інформації, що надана Міністерством юстиції України у відповідному листі за вих.№19771/16730-33-24/6.3. від 07.02.2024 року, не є атестованим судовим експертом, оскільки згідно даних державного реєстру атестованих судових експертів свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №231 за експертною спеціальністю 8.4, доповнення до свідоцтва № 231 за експертними спеціальностями: 8.7, 8.9, 8.11, 8.6, 2.2, 8.13 та свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №204 за експертною спеціальністю 8.2, видані Юрченку Є.М, як працівнику Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, недійсні у зв`язку зі звільненням останнього з Одеського НДІСУ згідно наказу від 04.08.2008 року №93-к.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що з огляду на невиконання ТОВ "Комплекс Агромарс" своїх зобов`язань за попереднім договором, у ТОВ "Буддевелопмент Київ" виникло право вимоги грошових коштів до ТОВ "Комплекс Агромарс" на підставі попереднього договору від 03.06.2019 року.

В подальшому, у процесі розгляду справи № 910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", ТОВ "Буддевелопмент Київ" було надано до господарського суду міста Києва договір факторингу №93/21-Ф, укладений з ТОВ "ФК "Стронг", який датується 30.09.2021 року та предметом якого є відступлення права вимоги за попереднім договором від 03.06.2019 року.

Також у справі № 910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" містились інші договори про відступлення ТОВ "Буддевелопмент Київ" прав вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за попереднім договором від 03.06.2019 року, з відповідними заявами про заміну ініціюючого кредитора у справі, зокрема і спірний договір у цій справі.

Отже, за доводами скаржника, у справі № 910/15043/21 виник спір щодо визначення правонаступника кредиторських вимог ТОВ "Буддевелопмент Київ", оскільки до господарського суду міста Києва було надано декілька договорів про відступлення ТОВ "Буддевелопмент Київ" права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за попереднім договором від 03.06.2019 року.

Скаржник вказує, що ТОВ "Буддевелопмент Київ" було отримано кошти за продаж відповідного активу - права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" вiд 03.06.2019 року та додатковою угодою № 1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 10.06.2019 року, укладеного між ТОВ "Буддевелопмент Київ" та ТОВ "Комплекс Агромарс".

Отримання ТОВ "Буддевелопмент Київ" коштів за відчуження вищенаведеного права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" свідчить про те, що вибуття з власності відповідного активу не призвело до непластоспроможності ТОВ "Буддевелопмент Київ", адже, як мінімум, право вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" було трансформовано у кошти, які були отримані за договором факторингу №21/09/22 від 21.09.2022 року.

Зазначене, на думку апелянта, свідчить про те, що вибуття з власності ТОВ "Буддевелопмент Київ" відповідного активу не порушує прав ТОВ "Артойл" як кредитора.

За доводами скарги, оскарження ТОВ "Артойл" ланцюга договорів щодо відступлення права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за попереднім договором від 03.06.2019 року є неефективним способом захисту та самостійною й достатньою підставою для відмови в позові.

Апелянт вважає помилковим посилання ТОВ "Артойл" на положення абз. 2 ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства як на підставу для визнання договору №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року недійсним, оскільки боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, адже право вимоги ТОВ "Буддевелопмент Київ" до ТОВ "Комплекс Агромарс" за попереднім договором від 03.06.2019 року було відчужено до ТОВ "Фаст Агро Інвест" за вартість у сумі 142 179 258,00 грн, а не безоплатно.

При цьому скаржник наголошує, що п. 2.3. договору №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року передбачає не відкладення оплати саме на 20 років, а передбачає строк оплати протягом 20 років, тобто даний строк визначається як максимально граничний для оплати, проте не перешкоджає здійснити розрахунок раніше.

Також апелянт вважає порушенням норм процесуального права рішення суду щодо відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Фаст Агро Інвест" про об`єднання в одне провадження справ, які стосувались оскарження укладених ТОВ "Буддевелопмент Київ" договорів щодо відчуження одного й того ж активу права вимоги за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року та додатковою угодою №1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 10.06.2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" також оскаржило в апеляційному порядку рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у справі № 904/1733/23(904/2678/23). Просить оскаржуване рішення скасувати в частині невизнання судом як належного та допустимого доказу висновку експерта №23-5561/2 від 16.11.2023 року, виконаного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Євгеном Юрченко.

Скаржник просить суд змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині визнання висновку експерта №23-5561/2, складеного 16.11.2023 року, виконаного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Євгеном Юрченко, як належного та допустимого доказу, виклавши її в редакції постанови Центрального апеляційного господарського суду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує наступні доводи:

Відповідно до висновку експерта №23-5561/2, складеного 16.11.2023 року, який виконано судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Євгеном Юрченко, зазначено наступне:

- дати, зазначені в документах: договорі факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ТОВ "Буддевелопмент Київ", акті приймання-передачі документів від 30.09.2021 року, додатковій угоді від 11.10.2021року до договору факторингу №39/21-Ф віл 30.09.2021 року, акті приймання-передачі (повернення) документів від 11.10.2021 року за договором факторингу від 30.09.2021 року №93/21-Ф, відповідають фактичному періоду підписання документів;

- підписи в документах: договорі факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року укладеному між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ТОВ "Буддевелопмент Київ", акті приймання-передачі документів від 30.09.2021 року, додатковій угоді №1 від року до договору факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року, акті приймання-передачі (повернення) документів від 11.10.2021 року за договором факторингу від 30.09.2021 року №93/21-Ф виконано в період серпень 2021 року - лютий 2022 року.

Відхиляючи поданий висновок експерта, як неналежний та недопустимий, суд зазначив, що експерта Юрченко Ю.М., станом на час проведення експертних досліджень, звільнено з Одеського НДІСУ, а свідоцтва, видані Юрченку Є.М, як працівнику Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, недійсні.

Проте, ТОВ "Буддевелопмент Київ" звертає увагу суду, що спірний договір факторингу витребувано ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.10.2023 року у справі №757/48615/23-к, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Занкова А.В., про тимчасовий доступ до речей та документів.

В межах розгляду кримінально справи №757/48615/23-к за к/п №62023000000000911 від 24.10.2023 року, старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Артуром Занковим складено протокол від 31.10.2023 року тимчасового доступу до речей і документів.

31.10.2023 року старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Артуром Занковим складено опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 31.10.2023 року, серед яких є оригінал оспорюваного договору факторингу.

Скаржник, керуючись ст. 80 ГПК України просить долучити відповідь Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 166-0-11.34-24 від 18.03.2024 року, якою зазначено, що ОНДІСЕ укладено договір про проведення експертних досліджень та судових експертиз матеріалів, речовин та виробів з Юрченком Євгеном Миколайовичем, який має спеціальні знання в галузі хімії та інструментальних методів дослідження матеріалів, речовин та виробів, відповідає вимогам Закону України "Про судову експертизу", Кримінального процесуального кодексу України, має багаторічний досвід (з 2006 року) проведення таких експертиз, та є належним суб`єктом експертної діяльності, про що свідчать відповідні правові позиції Верховного суду України.

Також інформує, що в ОНДІСЕ відсутній комплекс обладнання та матеріали для вивчення динамічних процесів змін хімічного складу матеріалів письма, необхідних для встановлення абсолютної давності створення документів під час проведення дослідження, відповідно до чого, ОНДІСЕ пропонує органу, який призначив експертизу (залучив експерта) на власний розсуд розглянути питання про залучення ОСОБА_1 , та залучає його виключно за наявності письмової згоди особи, яка призначила експертизу.

Вказаний лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 166-0-11.34-24 від 18.03.2024 року не міг бути долучений під час ухвалення оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі.

Апелянт вважає, що створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи першою та апеляційною інстанціями може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі.

Учасники справи відзиви на апеляційні скарги не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача-2, інші учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.04.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у справі № 904/1733/23(904/2678/23); розгляд апеляційної скарги призначено на 17.07.2024 року на 14:00 год.

До початку судового засідання від представника скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 17.07.2024 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.10.2024 року на 09:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у справі № 904/1733/23(904/2678/23); розгляд апеляційної скарги призначено на 15.10.2024 року на 09:30 год.

Обидві апеляційні скарги обєднані в одне апеляційне провадження.

14.10.2024 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" Попова Романа Віталійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з наявністю у представника ознак гострого распіраторного захворювання.

У судовому засіданні 15.10.2024 року розгляд апеляційних скарг відкладено на 28.10.2024 року на 09:30 год.

До судового засідання 28.10.2024 року представник апелянта через систему "Електронний суд" заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника скаржника адвоката Мастістого І.А. з`явитися до суду через наявність у представника ознак гострого распіраторного захворювання.

Від представника цього ж скаржника Попова Романа Віталійовича також надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи до моменту вирішення господарським судом Дніпропетровської області питання про відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" про внесення змін до договору №1 про відступлення прав вимоги від 01.10.2021 року.

Колегією суддів клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи протокольною ухвалою відхилено. При цьому колегією зауважено, що представник скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" жодного разу у призначені судові засідання не з`являвся, неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення судових засідань. Вказана процесуальна поведінка скаржника призводить до затягування розгляду справи, а передбачений процесуальний строк на розгляд апеляційних скарг вичерпано.

За вищевикладеного розгляд даної справи проведено за відсутності представника скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест".

У судовому засіданні 28.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши присутніх представників, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" не підлягає задоволенню, апеляційну скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" слід задовольнити з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області на стадії розпорядження майном перебуває справа №904/1733/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" (49107, м.Дніпро, пр.Гагаріна, буд.74, офіс 316, ідентифікаційний номер юридичної особи 42248258).

Повноваження розпорядника майна по справі покладені на арбітражного керуючого Пасько Ганну Маратівну, свідоцтво №1824 від 26.06.2017 року (49107, м.Дніпро, вул.Казакова, буд.3, оф.14, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Артойл" в межах справи про банкрутство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", за змістом якого просить суд визнати недійсним договір №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ".

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", як (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги від 01.10.2021 №1(договір).

За умовами договору первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору на підставі попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 та додаткової угоди №1 до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 10.06.2019 року, укладеного між ТОВ "Буддевелопмент Київ" - первісним кредитором (покупцем за вищезгаданим договором) та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (код ЄДРПОУ 30160757), що є продавцем за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019 року та додаткової угоди №1 від 10.06.2019 року до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Грандісон" від 03.06.2019 року, укладеним між первісним кредитором та боржником, в сумі 142 179 258, 00 грн. (п. 1.1. договору).

Первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги у вищевказаному зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існують на момент підписання даного договору про відступлення права вимоги, в тому числі, за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати повернення від боржника сплачених коштів в розмірі, визначеному в п. 2.1. цього договору, які були сплачені ТОВ "Буддевелопмент Київ" -первісним кредитором (покупцем за вищезгаданим договором), на виконання попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року та додаткової угоди №1 від 10.06.2019 року до попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також всі можливі нараховані штрафи, пені, 3% річних, інфляційні втрати, тощо (п.1.2. договору).

Право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 142 179 258,00 грн. (п.2.1 договору).

За отримане право вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору суму 142 179 258,00 грн. (п.2.2 договору).

Новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору суму, зазначену в п. 2.2. цього договору,/ протягом 20 (двадцяти) років з моменту укладання даного договору/ будь-яким не забороненим чинним законодавством шляхом (пункт 2.3 договору).

Первісний кредитор зобов`язаний в день набрання чинності цим договором передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги за даним договором (п. 4.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.1 договору).

Позивач вказує, що станом на дату укладення оскаржуваного договору (01.10.2021 року) ТОВ "Буддевелопмент Київ" мало обов`язок з виконання зобов`язання перед ТОВ "Артойл" за договором №04-АВ-10 від 04.09.2020 року, зокрема, і щодо повернення коштів за оплачений кредитором та не переданий боржником у його власність товар на підставі вимог за даним договором від 04.09.2020 року, що стало причиною відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Буддевелопмент Київ".

Отже, уклавши оскаржуваний договір, за яким ТОВ "Буддевелопмент Київ" фактично безоплатно (з можливістю проведення оплати протягом 20 років) відступило право вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 142 179 258, 00 грн., ТОВ "Буддевелопмент Київ", при недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів, в противагу меті здійснення підприємницької діяльності та всупереч власним фінансовим інтересам, вчинило правочин, що передбачає недоотримання прибутку.

При цьому, позивач зазначає, що станом на дату його звернення з даним позовом у цій справі, ТОВ " Фаст Агро Інвест" не вчинено навіть часткової оплати за оскаржуваним договором, що, з урахуванням обов`язку нового кредитора сплатити первісному кредитору визначену у договорі суму протягом 20 років, свідчить про наявність сумнівів у реальності такого договору.

З огляду на провадження щодо ТОВ "Буддевелопмент Київ" процедури банкрутства, реальною є загроза недоотримання вказаних коштів у сумі 142 179 258, 00 грн. з метою їх подальшого спрямування на погашення вимог кредиторів, оскільки ТОВ "Буддевелопмент Київ" може бути припинено (ліквідовано) ще до моменту закінчення строку оплати за договором у 20 років, тобто до 01.10.2041 року.

Таким чином, позивач дійшов висновку про укладення оскаржуваного договору не для настання його реальних наслідків, які полягають у забезпеченні належного виконання зобов`язань. Також звертає увагу, що ТОВ "Буддевелопмент Київ" уклало оскаржуваний правочин всупереч власним фінансовим інтересам, не отримало жодного прибутку, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети, та наявність неправомірної мети, направленої на ухилення від виконання наявних зобов`язань та погіршення становища інших кредиторів.

Враховуючи викладене, посилаючись на ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч.1 ст. 42 КУзПБ, позивач вважає наявними підстави для визнання оскаржуваного правочину недійсним, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Отже, предметом спору у цій справі за вимогами кредитора боржника став договір відступлення прав вимоги, укладений ТОВ "Буддевелопмент Київ" в так званий "підозрілий період", у зв`язку із чим суд звертається до підстав, порядку та правил заперечення та спростовування у межах справи про банкрутство правочинів, вчинених боржником.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною яких є боржник, за правилами, визначеним ГПК України.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Разом з цим, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі № 910/3907/18).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимога про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги обґрунтована вчиненням боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство фраудаторного правочину.

Відповідно до частини 1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна.

Відносно критеріїв (ознак), за якими правочин може бути кваліфікований як фраудаторний, колегія суддів зазначає наступне.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частин другої та третьої статті 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може (подібні висновки викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) від 24.11.2021 року).

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 року у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 року у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 року у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 року у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 року у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).

Слід зазначити, що оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Згідно частини першої-третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до приписів статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Колегія суддів вважає, що є обгрунтованими посилання позивача на те, що умови оспорюваного у цій справі договору є економічно недоцільними.

Так, апеляційним судом встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2023 року у справі №904/1733/23 та матеріалами справи №904/1733/23 підтверджується, що станом на 01.10.2021 року за ТОВ "Буддевелопмент Київ" обліковувалась заборгованість перед ТОВ "Артойл" з поставки передплаченого товару.

Між тим, уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" договір №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" позбулося реального ліквідного активу, за наявності якого борг перед позивачем можливо було б сплатити.

Крім того, є обгрунтованими доводи позивача, які вірно прийняв суд першої інстанції, що є економічно недоцільними за встановлених обставин наявної заборгованості відповідача-2 перед позивачем, умови оспорюваного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення з даним позовом ТОВ "Фаст Агро Інвест" вчинено часткову оплату за оскаржуваним договором, у сумі 200 000, 00 грн, що у відсотковому співвідношенні становить 0,14% від загальної вартості відступленого права вимоги за оскаржуваним договором. Між тим, обов`язок нового кредитора сплатити первісному кредитору визначену у договорі суму /142 179 258,00 грн. протягом 20 (двадцяти) років з моменту укладання даного договору /ставить під сумнів реальність виконання такого договору, оскільки ТОВ "Буддевелопмент Київ" перебуває в процедурі банкрутства і отримання ним цих коштів від відповідача-1 є сумнівним.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Очевидним є висновок, що оскаржуваний договір є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки.

Слід зазначити, що умовами чинності правочинів є дотримання вимог, передбачених статтею 203 ЦК України.

Зокрема, відповідно до положень статті 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед іншого, є вимога про те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Водночас, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин - поняття, яке охоплює поняття договору. Кожний договір - є правочином, але не кожний правочин є договором.

З огляду на викладені вище обставини/суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що оспорюваний договір укладено відповідачами не для настання реальних наслідків, що обумовлені даним правочином, які полягають у забезпеченні належного виконання зобов`язань.

Суд наголошує, що правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

За встановлених обставин, вимоги ТОВ "Артойл" про визнання спірного договору відступлення права вимоги, є обґрунтованими та вірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-1 про відсутність порушеного права у позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 року у справі № 6-806цс16 тощо.

Отже, правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

З позовною вимогою щодо визнання договору відступлення прав вимоги недійсним звернулась не сторона цього договору, а заінтересована особа - ТОВ "Артойл", яка вважає порушеними свої права та інтереси.

При цьому, кредиторські вимоги позивача визнано ухвалою суду від 04.05.2023 року у справі №904/1733/23.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Розгляд позову ТОВ "Артойл" до відповідачів у даній справі про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги № 1 від 01.10.2021 року здійснюється в межах справи про банкрутство ТОВ "Буддевелопмент Київ", яке було стороною спірних договорів.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства (норми якого слугують підставою для передачі даного спору для розгляду в межах справи про банкрутство), які передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

За приписами статті 1 КУПБ сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

За змістом ч. 1, ст. 64 КУПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.

У даному випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.

Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі №910/7547/17).

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №910/8992/19 (910/20867/17).

Таким чином, доводи відповідача-1 про відсутність порушеного права у позивача є необгрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Також колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача-1 про наявність спору щодо визначення правонаступника кредиторських вимог ТОВ "Буддевелопмент Київ", з урахуванням подання до господарського суду міста Києва декількох договорів про відступлення ТОВ "Буддевелопмент Київ" права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за попереднім договором від 03.06.2019 року.

Щодо цього колегія суддів звертає увагу на наступне:

За змістом поданих матеріалів встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2021 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757); визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" у розмірі 158 570 465,96 грн.

За змістом вищевказаної ухвали суду від 13.10.2021 року встановлено, що на виконання умов вказаного Попереднього договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" станом на 29.08.2019 року грошові кошти в сумі 132 607 422,33 грн, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, у зв`язку з чим судом визнано грошові вимоги за Попереднім договором купівлі-продажу частки від 03.06.2019 року у розмірі 158 570 465,96 грн, з якої: 127 762 422, 33 грн - заявлена сума основної заборгованості за Попереднім договором купівлі-продажу частки; 6 388 121, 12 грн - сума штрафу в розмірі 5%; 16 617 663, 90 грн - інфляційні втрати; 7 802 258, 61 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості.

В межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до господарського суду міста Києва надійшли заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" про заміну ініціюючого кредитора процесуальним правонаступником та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" про заміну ініціюючого кредитора процесуальним правонаступником.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" обґрунтовує свою заяву тим, що набуло право вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на підставі Договору факторингу від 21.09.2022 року №21/09/22, який укладено між ТОВ "Фінансова компанія "Вінстар" (Новий кредитор, Фактор) та ТОВ "Буддевелопмент Київ" (Первісний кредитор, Клієнт) (далі - Договір факторингу від 21.09.2022 року), відповідно до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 71 089 629,00 грн ("кошти") в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги за Попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" ("Боржник") в розмірі: 142 179 258, 00 грн - основного боргу; 18 045 166, 31 грн - інфляційного збільшення боргу; 8 251 126, 29 грн - 3% річних; 7 108 962, 90 грн - штраф згідно з п. 5.3. Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року; 4540,00 - сума судового збору (надалі іменується "сума відступленої грошової вимоги").

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" обґрунтовує свою заяву тим, що набуло права вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на підставі Договору про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року № 1, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ", як Первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест", як Новим кредитором (далі - Договір від 01.10.2021 року № 1), відповідно до якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові на підставі Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року та Додаткової угоди №1 до Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 10.06.2019 року, укладених між ТОВ "Буддевелопмент Київ" - Первісним кредитором (Покупцем за вищезгаданим договором) та Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", що є Продавцем за Попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 та Додатковою угодою №1 від 10.06.2019 року до Попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандісон" від 03.06.2019 року, укладених між Первісним кредитором та Боржником.

Разом з тим, ТОВ "Буддевелопмент Київ", як особа, що уступила права вимоги, заперечувало щодо заміни його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест", вказуючи, що відступлення прав вимоги на користь ТОВ "Фаст Агро Інвест" за Договором про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року № 1 не здійснювалося, оскільки на той час ТОВ "Буддевелопмент Київ" вже був укладений Договір факторингу від 30.09.2021 року №93/21-Ф із ТОВ "Фінансова компанія "Стронг".

Суд вірно в оскаржуваному рішенні вказав, що у справі №910/15043/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" виник спір щодо визначення правонаступника кредиторських вимог ТОВ "Буддевелопмент Київ", оскільки до господарського суду міста Києва було надано декілька договорів про відступлення ТОВ "Буддевелопмент Київ" права вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" за Попереднім договором від 03.06.2019 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на зміст постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року у справі №910/15043/21 щодо обставин дослідження питання факту укладання між ТОВ "Буддевелопмент Київ" та ТОВ "ФК "Стронг" Договору факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року. Дослідження цього питання не є визначальним при вирішенні спору у справі, що переглядається, оскільки оскаржуваним рішенням суд вірно встановив наявність підстав для визнання недійсним договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року №1.

Однак, в контексті доводів апеляційної скарги відповідача-2 колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано надана перевага доводам відповідача-1 при оцінці доказів.

Відповідно до висновку експерта №23-5561/2, складеного 16.11.2023 року, який виконано судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Євгеном Юрченко, зазначено наступне:

- дати, зазначені в документах: договорі факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ТОВ "Буддевелопмент Київ", акті приймання-передачі документів від 30.09.2021 року, додатковій угоді від 11.10.2021року до договору факторингу №39/21-Ф віл 30.09.2021 року, акті приймання-передачі (повернення) документів від 11.10.2021 року за договором факторингу від 30.09.2021 року №93/21-Ф, відповідають фактичному періоду підписання документів;

- підписи в документах: договорі факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року укладеному між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ТОВ "Буддевелопмент Київ", акті приймання-передачі документів від 30.09.2021 року, додатковій угоді №1 від року до договору факторингу №93/21-Ф від 30.09.2021 року, акті приймання-передачі (повернення) документів від 11.10.2021 року за договором факторингу від 30.09.2021 року №93/21-Ф виконано в період серпень 2021 року - лютий 2022 року.

Суд в мотивувальній частині рішення надав оцінку обставинам, які зазначало ТОВ "Фаст Агро Інвест" з посиланням на факти та доводи, що надав Північний апеляційний господарський суд в постанові від від 21.11.2023 року у справі №910/15043/21, в тому числі і тому факту, що саме ТОВ "Фаст Агро Інвест" суд у справі №910/15043/21 визнав правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" за договором №1 про відступлення права вимоги від 01.10.2021 року. Однак доводи відповідача-2 щодо обставин укладення та розірвання логовору відступлення прав вимоги між ТОВ "Фінансова компанія "Стронг" та ТОВ "Буддевелопмент Київ" з огляду на висновки експерта не надав, оскільки висновок експерта не прийнят як належний доказ у справі..

На думку колегії суддів вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, є порушенням принципу рівності прав сторін у процесі, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи.

Для повноти дослідження всіх обставин справи, зокрема, обставин щодо укладення ТОВ "Буддевелопмент Київ" договорів про відступлення прав вимоги не лише з ТОВ "Фаст Агро Інвест", то такий доказ, як висновок судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №23-5561-2 від 16.11.2023 року за результатами проведення судової експертизи матеріалів документів в к/п №62023000000000911 від 24.10.2023 року, також підлягає дослідженню.

Так, визнаючи вказаний висновок неналежним доказом, суд першої інстанції послався на те, що висновок складено судовим експертом Юрченко Є.М., який згідно інформації, що надана Міністерством юстиції України у відповідному листі за вих.№19771/16730-33-24/6.3. від 07.02.2024 року, не є атестованим судовим експертом, оскільки згідно даних державного реєстру атестованих судових експертів свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №231 за експертною спеціальністю 8.4, доповнення до свідоцтва № 231 за експертними спеціальностями: 8.7, 8.9, 8.11, 8.6, 2.2, 8.13 та свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №204 за експертною спеціальністю 8.2, видані Юрченку Є.М, як працівнику Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, недійсні у зв`язку зі звільненням останнього з Одеського НДІСЕ згідно наказу від 04.08.2008 року №93-к.

Проте, зі змісту вказано висновку вбачається, що Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз проведення експертизи матеріалів документів доручено ОСОБА_1 , який має: вищу хімічну освіту (диплом ХА № 14537694 (2001 рік) Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна) кваліфікація спеціаліст-хімік; підготовку на ЗАТ "Спеціальне конструкторське бюро "Хроматек" м. Йошкар Ола та здобув кваліфікацію інженер апаратно-програмованих комплексів на базі газових хроматографів серії "Кристалл" (додаток до диплому ХА № 14537694); спеціальні звання кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 2.2 "Дослідження матеріалів документів" (додаток до свідоцтва № 231, виданий ЕКК Одеського НДІСЕ МЮ України 11.10.2007 року). Примітка: свідоцтво скасоване у зв`язку із звільненням (наказ № 93-к від 04.08.2008 року), що не позбавляє експерта кваліфікації.

Згідно частини першої статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 10 зазначеного Закону до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Чинне законодавство України не містить імперативних норм про можливість проведення фізико-хімічної експертизи виключно державними спеціалізованими установи (за виключенням встановлених законом обмежень), а тому експерт Юрченко Євген Миколайович є належним суб`єктом здійснення судово-експертної діяльності.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду від 29.05.2019 року у справі № 322/426/16.

Аналогічні позиції викладені також в постановах Верховного Суду від 20.03.2020 року у справі № 704/589/17, від 16.04.2020 року у справі № 704/628/17, від 25.09.2020 року у справі № 704/41/18, від 24.02.2021 року у справі № 552/2660/16-ц.

Таким чином, експерт Юрченко Є.М. є належним суб`єктом здійснення судово-експертної діяльності і наданий ним висновок є одним із доказів у розумінні ст.109 ГПК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "Буддевелопмент Київ" слід задовольнити, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного ним рішення суду в редакції даної постанови, зокрема, щодо оцінки висновку судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №23-5561-2 від 16.11.2023 року за результатами проведення судової експертизи матеріалів документів в к/п №62023000000000911 від 24.10.2023 року як належного та допустимого доказу.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 ГПК України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у справі № 904/1733/23(904/2678/23) слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови, отже, апеляційну скаргу відповідача-2 слід задовольнити.

В задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 колегія суддів відмовляє за її недоведеністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на кожного з скаржників, оскільки позов задоволено.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у справі № 904/1733/23(904/2678/23) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2024 року у справі № 904/1733/23(904/2678/23) змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

Резолютивну частину рішення залишити без змін.

Cудові витрати за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Агро Інвест" та за розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" покладаються на кожного з скаржників.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено і підписано 20.12.2024 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков