Постанова

від 10.09.2024 по справі 908/1409/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1409/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від прокуратури: Карпенко О.І. (в залі суду);

від відповідача-1: Гурильов А.С. (поза межами суду);

інші учасники не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2020, ухвалене колегією суддів у складі: головуючий, доповідач Проскуряков К.В., Горохов І.С., Смірнов О.Г., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 07.12.2020, у справі №908/1409/20

за позовом Керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі: Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, м. Кам`янка-Дніпровська

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя

відповідача-2: Фермерського господарства Діана-2, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с.Велика Знам`янка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: ОСОБА_1 , Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам`янка

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі: Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до відповідачів: 1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 2 Фермерського господарства Діана-2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідачем 1 прийнято наказ з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки у ОСОБА_1 відсутні власні виробничі та трудові ресурси для повноцінного обробітку та використання спірної земельної ділянки. На момент отримання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже був засновником та головою ФГ Діана. Разом з тим, ОСОБА_1 використав своє право на отримання у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності ще у 1992 р. Отже, ОСОБА_1 вже використавши своє пільгове право на отримання земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства в порушення вимог Закону України Фермерське господарство, Земельного кодексу України, отримав в користування земельну ділянку площею 60,5317 га для ведення фермерського господарства.

ОСОБА_1 надав суду заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки саме Енергодарська місцева прокуратура достеменно знала про спірні накази Держгеокадастра та договір оренди землі від 14.03.2016, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства ще 18.03.2016.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.11.2020 у справі №908/1409/20 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що за матеріалами господарської справи Енергодарській місцевій прокуратурі про порушення прав та інтересів Кам`янсько-Дніпровської міської ради стало відомо саме з моменту отримання з Кам`янско-Дніпровської районної ради 05.12.2019 рішення вказаної ради від 06.05.1992 № 2 щодо передачі в постійне користування ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності площею 50 га, яке підтверджувало факт порушення наведених вище норм матеріального права з боку ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області при повторній передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки поза конкурсною процедурою.

Також зазначає, що судом не взято до уваги, що предметом дослідження кримінального провадження № 12016080260000366 наведені у позові порушення закону не були, а досліджувались факти самовільного зайняття орендованих ОСОБА_1 земель та розорення розміщених на них курганів. Факт передачі в постійне користування у 1992 році земельної ділянки площею 50 га не був предметом його заяви до органів поліції. Тому Енергодарська місцева прокуратура у вказаному кримінальному провадженні не мала об`єктивної можливості та не повинна була довідатись про порушення прав та інтересів держави в особі органів Держгеокадастру.

З урахуванням принципу реєстраційного підтвердження володіння речовим правом, проведення лише 10.10.2018 державної реєстрації отриманої ОСОБА_1 у 1992 році земельної ділянки з кадастровим номером 2322481800:03:003:0334 свідчить про неможливість як органів Держгеокадастру, так і прокуратури знати до 10.10.2018 про факт перебування в його користуванні наведеної земельної ділянки без офіційного підтвердження цієї інформації.

Також у подальшому на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2304/15-18-СГ за актом приймання-передачі земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:03:003:0334 площею 50 га та спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:03:003:0281 площею 60,5317 га в масиві земель сільськогосподарського призначення загальною площею 11769 га передано у власність Кам`янсько-Дніпровській міській об`єднаній територіальній громаді.

Право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.12.2018 за позивачем у даній справі, Кам`янсько-Дніпровською міською радою, а на земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:03:003:0334 за останньою 05.01.2019.

Отже, у розумінні ст. ст. 316, 318, 319, 327, 328 ЦК України, ст. 79-1 Земельного кодексу України Кам`янсько-Дніпровська міська рада набула статусу титульного власника на спірну земельну ділянку з 22.12.2018, а на попередньо отриману ОСОБА_1 в постійне користування з 05.01.2019.

Таким чином, Кам`янсько-Дніпровська міська рада могла довідатись про порушення своїх прав як власника обох зазначених земельних ділянок лише з 22.12.2018, тобто з моменту підписання акту приймання-передачі у власність землі та її державної реєстрації, а відтак саме з цієї дати почався відлік для позивача строку позовної давності.

Господарський суд у порушення вимог ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 321 ЦК України безпідставно позбавив Кам`янсько-Дніпровську міську раду права на судовий захист своїх порушених прав та інтересів щодо спірної земельної ділянки.

Прокурор при зверненні до суду із зазначеним позовом вірно послався на наведені у справі № 525/1225/15-ц правові позиції.

Висновки суду у цій справі щодо встановлення державними органами додаткових кваліфікаційних вимог до фермера, а саме наявність у нього матеріальних і трудових ресурсів, є дискримінацією за ознакою майнового стану, не відповідають наведеним нормам законів, меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств та правовим позиціям Верховного Суду у спірних правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області просить рішення залишити без змін, апеляційну скарги залишити без задоволення. Головне управління погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про те, що при зверненні прокурором до суду з позовної заявою, ним був пропущений строк позовної давності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2021 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Іванов О.Г., судді Дармін М.О., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2020 у справі №908/1409/20; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 15.02.2021.

Ухвалою від 15.02.2021 задоволено клопотання третьої особи та відкладено судове засідання на 04.03.2021.

03.03.2021 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1409/20 у зв`язку з відпусткою судді Дарміна М.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021, справу №908/1409/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. та ухвалою суду від 04.03.2021 справу прийнято до свого провадження вказаною колегією суддів.

04.03.2020 в судовому засіданні, після перевірки явки учасників справи та їх повноважень, з огляду на незадоволення усних клопотань відповідача-2 про не визнання повноважень прокурора та допуск його до участі у справі, від представника Фермерського господарства Діана-2 надійшла заява про відвід колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г., яка мотивована п.5 ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, зокрема іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою суду від 04.03.2021 заяву Фермерського господарства Діана-2 про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. визнано необґрунтованою; в задоволенні заяви Фермерського господарства Діана-2 про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. відмовлено.

Також в судовому засіданні 04.03.2021 третьою особою зроблено усну заяву про відвід колегії суддів, при цьому мотивів такої заяви наведено не було, наголошено на необхідності часу для підготування письмової заяви.

З метою надати час для подання письмової заяви про відвід колегії суддів в судовому засіданні 04.03.2021 оголошено перерву до 15.03.2021.

11.03.2021 до Центрального апеляційного господарського суду третьою особою у справі ОСОБА_1 , подано дві заяви про відвід: судді Антоніка С.Г. та суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В.

Заява про відвід судді ОСОБА_2 мотивована сумнівами заявника у неупередженості судді, так як, на його думку, наявний конфлікт інтересів, оскільки суддя є близьким родичем прокурора позивача (батьком), що відомо з відкритих джерел, зокрема, сайту Чесно. Фільтруй суд та сайту декларування.

Ухвалою суду від 15.03.2021 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Антоніка С.Г. визнати необґрунтованою; заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Іванова О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіної О.В., визнати необґрунтованою. В задоволенні заяв ОСОБА_1 про відвід судді Антоніка С.Г. та суддів Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіної О.В. відмовлено.

Також 15.03.2020 до початку судового засідання, від представника Фермерського господарства Діана-2 надійшла заява про відвід колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г., яка мотивована п.5 ч.1 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, зокрема іншими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Такими обставинами заявник вважає упередженість складу суду, з огляду на порушення порядку розгляду заяв про відвід суддів, поданих третьою особою; в даних обставинах заявник вбачає затягування розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.03.2021 Заяву Фермерського господарства Діана-2 про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. визнано необґрунтованою; в задоволенні заяви Фермерського господарства Діана-2 про відвід колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г. відмовлено.

В судовому засіданні 15.03.2021 оголошено перерву до 30.03.2021.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Антоніка С.Г. на лікарняному, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи № 908/1409/20, призначеної на 30 березня 2021 року не відбувся, про що розміщено інформаційну довідку у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" та повідомлення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду; також учасників провадження повідомлено, що після усунення зазначених обставин, справу буде призначено до розгляду в судовому засіданні ухвалою суду.

В той же час, 30.03.2021 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: ОСОБА_1 подана чергова заява про відвід складу суду, а саме суддям - Іванову О.Г., Антоніку С.Г., Березкіній О.В., яка мотивована поданням скарги на вказаний склад суду до Вищої ради правосуддя та, відповідно, на його думку, неможливості розгляду справи цим складом суду, до вирішення вказаного питання Вищою радою правосуддя.

З урахуванням закінчення строків розгляду апеляційної скарги (05.05.2021), подальшою тимчасовою непрацездатністю судді Антоніка С.Г., члена колегії суддів, визначеного протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021, що перешкоджає вчасному розгляду справи, на підставі розпорядження керівника апарату здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та згідно протоколу від 26.04.2021 для розгляду справи обрана колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.

Ухвалою суду від 26.04.2021 вказаним складом суду справу №908/1409/20 прийнято до свого провадження та призначено на 31.05.2021.

Ухвалою від 27.04.2021 подану ОСОБА_1 заяву про відвід суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В., Антоніка С.Г., колегією суддів залишено без розгляду, на підставі ст.43 ГПК України через зловживання правом.

27.05.2021 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: ОСОБА_1 подана чергова заява про відвід складу суду, а саме суддям - Іванову О.Г., Антоніку С.Г., Березкіній О.В., Дарміну М.О., яка мотивована поданням скарги на склад суду ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) до Вищої ради правосуддя та, відповідно, на його думку, неможливості розгляду справи цим складом суду, до вирішення вказаного питання Вищою радою правосуддя.

Ухвалою суду від 28.05.2021 визнано заяву ОСОБА_1 (№б/н від 27.05.2021) про відвід суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В., Антоніка С.Г., Дарміна М.О. зловживанням процесуальними правами; заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Іванова О.Г., Березкіної О.В., Антоніка С.Г., Дарміна М.О. від розгляду справи №908/1409/20 залишено без розгляду; повторно попереджено ОСОБА_1 про недопустимість зловживання процесуальними правами та про те, що при подальшому зловживанні процесуальними правами апеляційний суд може застосувати заходи процесуального примусу, передбачені статтею 135 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням виходу з лікарняного судді Антоніка С.Г., члена колегії суддів, визначеного протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2021, на підставі розпорядження керівника апарату від 31.05.2021, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1409/20 (з метою дотримання принципу незмінності складу суду) та відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 31.05.2021 для розгляду справи визначена колегія суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В.

31.05.2021 представником відповідача-2 Доненко В.О. складу суду заявлений відвід, з підстав упередженості суду, яку він пов`язує із знаходженням місця прокурора "за бар`єром" від інших учасників процесу, фактично у складі суду.

В судовому засіданні 31.05.2021 під запис заявник заявив усне клопотання про залишення заяви про відвід без розгляду. Вказане клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 31.05.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2020 у справі № 908/1409/20 зупинити до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19 та оприлюднення відповідної постанови в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою суду від 25.01.2023 поновлено провадження у справі № 908/1409/20; судове засідання призначено на 27.02.2023.

02.02.2023 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (1, 2) ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій останній просить відкласти розгляд справи до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану. В обґрунтування заяви посилається на те, що територія на якій він мешкає, та на якій знаходиться ФГ "Діана-2" визнано окупованою, органи влади на ній не діють, відсутній український зв`язок та інтернет, не працює пошта, відсутня фізична можливість прибути у судове засідання.

Ухвалою суду від 27.02.2023 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2020 у справі №908/1409/20 відкладено до усунення обставин, що зумовили окупацію Кам`янсько-Дніпровської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області.

В той же час за висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.12.2022 по справі №908/859/22, що відкладення розгляду справи до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні, фактично є зупиненням провадження у справі, є необґрунтованим та призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним здійснити подальший розгляд справи та ухвалою від 17.05.2024 призначив розгляд справи на 10.09.2024.

Щодо повідомлення учасників процесу, які перебувають на окупованих територіях суд зазначає наступне.

Пунктом 21 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

За змістом ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відтак, як нормами чинного процесуального законодавства, так і нормами матеріального права, зокрема Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначений порядок сповіщення учасників справи місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території про судовий розгляд.

17.05.2024 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1409/20 у зв`язку з відставкою суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024, справу №908/1409/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

На підставі викладеного, ухвалою суду від 17.05.2024 апеляційна скарга прокурора прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів; продовжити розгляд апеляційної скарги та призначено судове засідання на 10.09.2024.

В судовому засіданні 10.09.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника Відповідача-1, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради народних депутатів Запорізької області Про відвід землі для створення сільського господарства від 06.05.1992 р. №2, вирішено надати земельні ділянки загальною площею 621,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства громадянам, окрім інших, ОСОБА_1 50 га с/г ім. Тимирязєва.

06.02.1992 складено акт про встановлення меж ділянки в натурі, відповідно до якого ОСОБА_1 надано земельну ділянку з землекористування колгоспу "Тимирязево" Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області загальною площею 50 га в довічне володіння для ведення селянського господарства.

В подальшому ОСОБА_1 з 26 січня 1995 року став засновником та головою Фермерського господарства Діана (код ЄДРПОУ: 22144426, місцезнаходження: вул. Леніна, 575, с. Велика Знам`янка, Кам`янско-Дніпровський район, Запорізька область), яке було засноване на земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення площею 50 га, яка була надана ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до рішення Кам`янсько-Дніпровської районної ради від 06.05.1992 № 2.

Даний факт підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер якої 2322481800:03:003:0334, рішенням Кам`янсько-Дніпровської районної ради від 06.05.1992 № 2.

Проте, 14.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ № 8-189/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, згідно пункту 1 якого вирішено затвердити розроблений Державним підприємством Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

Відповідно до пункту 2 наказу передано в оренду громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 60, 5317 га (кадастровий номер 2322481800:03:003:0281) строком на 7 років, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, за межами населеного пункту.

14.03.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (далі Орендодавець) та громадянином України ОСОБА_1 (далі Орендар) укладено договір оренди землі. Відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства (кадастровий номер ділянки 2322481800:03:003:0281), яка знаходиться на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

У пункті 7 зазначено, що договір укладено строком на 7 років.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2016 за №13706905 за ОСОБА_1

04.11.2016 сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі (зареєстрований 15.03.2016 № 13706905), якою внесено зміни до пункту 7 договору, а саме: договір укладено строком на 49 років.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 №8-2304/15-18-ГС Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Кам`янсько-Дніпровській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11769,6698 га, які розташовані на території Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. На використання земельних ділянок встановлено обмеження та обтяження прав згідно з додатком. (п. 1) Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. (п. 2)

В Графі 16 Додатку до вказаного наказу міститься запис: кадастровий номер 2322481800:03:003:0281, площа: 60,5317, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку: договір оренди землі від 14.03.2016 ОСОБА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 27.05.2020 за реєстраційний номером об`єкта нерухомого майна: 875888223224 земельна ділянка з кадастровим номером 2322481800:03:003:281 площею 60,5317 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 03.03.2016 з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства за адресою: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с/рада, Великознам`янська.

Згідно запитуваної актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права міститься запис: 15.03.2016 підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі б/н, виданий 14.03.2016, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області і Коба О.В.; додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 14.03.2016, б/н виданий 04.11.2016; підстава виникнення: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28753018 від 16.03.2016, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки зі строком дії 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду). Орендодавець: Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області. Орендар: Коба Олександр Віталійович; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 60,5317 га для ведення фермерського господарства, місце розташування якої: Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, Великознам`янська сільська рада.

На думку Прокурора, недотримання процедури передачі в оренду землі комунальної власності з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281 є підставою для скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-189/15-16-СГ від 14.03.2016 "Про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди, укладеного на підставі цього наказу, а також для повернення спірної земельної ділянки власнику.

Прокурор вважає, що таке розпорядження майном Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області у спосіб та поза межами повноважень передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі з боку держави. Таку правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, а також у постановах Верховного Суду України від 02.11.2016 у справі № 6-2161цс16 (522/10652/15-ц), від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15. Вказане свідчить про наявність інтересів держави по відношенню до законності передачі в користування та безпосереднього використання землі. Недотримання ж встановленої процедури набуття права користування на землю суперечить державному, а як наслідок і суспільному інтересу.

Енергодарською місцевою прокуратурою Запорізької області 27.05.2020 направлено на адресу Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області повідомлення від 26.05.2020 № 32/2-3084 вих-20 про представництво інтересів держави щодо земельної ділянки площею 76,1881 га з кадастровим номером 2322481800:03:003:0281, а саме про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області.

Зважаючи на нездійснення Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави, Керівник Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Фермерського господарства "Діана-2" про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 № 8-189/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду"; визнання недійсним договору оренди землі від 14.03.2016 щодо земельної ділянки площею 60,5317 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281, який укладено між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та Кобою О.В., припинивши право оренди Коби Олександра Віталійовича зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право № 13706905 від 15.03.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 875888223224; зобов`язання Фермерське господарство "Діана-2" повернути Кам`янсько-Дніпровській міській раді Кам`янсько-Дніпровського району, Запорізької області земельну ділянку площею 60,5317 га з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281, яка розташована за межами населеного пункту села Велика Знам`янка Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на дату прийняття оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та укладення спірного договору (14.03.2016) ОСОБА_1 вже використав своє однократне право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду та створив у 1995 році ФГ «Діана» і повторно, у порушення ст.ст. 7, 12 Закону «Про фермерське господарство» та ст. ст. 116, 118, 123, 134 Земельного кодексу України, отримав безоплатно в оренду земельну ділянку площею 60, 5317 га для ведення фермерського господарства.

З огляду на викладене, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області при винесені наказу від 14.03.2016 щодо передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки в порушення вимог законодавства не врахував того факту, що останній раніше вже був засновником і головою фермерського господарства та вже отримував земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

З урахуванням того, що договір оренди землі від 14.03.20016 є похідним від спірного наказу Відповідача - 1 від 14.03.2016 № 8-189/15-16-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, то суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо визнання спірного договору недійсним з моменту його вчинення, оскільки його укладено з порушенням вимог ст.ст. 7, 8 Закону України Про фермерське господарство, ст. 123, ч. 2 ст. 124, 134 Земельного кодексу України та про зобов`язання повернення земельної ділянки Кам`янсько-Дніпровській міській раді Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, а отже і наявність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, у зв`язку з заявленим ФГ «Діана-2» клопотанням про застосуванню наслідків спливу позовної давності, судом відмовлено у задоволенні позову через пропуск прокурором трирічного строку позовної давності щодо звернення до суду за захистом прав та інтересів Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько- Дніпровського району Запорізької області.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2304/15-18-ГС "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Кам`янсько-Дніпровській міській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 11769,6698 га, які розташовані на території Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. На використання земельних ділянок встановлено обмеження та обтяження прав згідно з додатком ( п. 1 ). Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( п. 2 ).

У зв`язку з викладеним, Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області представляє інтереси ОТГ, є юридичною особою та відповідно до вимог ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування, ст. 122 Земельного кодексу України здійснює на теперішній час повноваження власника щодо спірної земельної ділянки, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з ч. 3 даної статті Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З наведеного слідує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 02.10.2019 по справі № 4/166 "Б".

Крім того, право звернення прокурора в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування підтверджене у постанові Великої Плати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563 ( провадження № 12-172гс18 ).

Таким чином, Прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Так, Енергодарською місцевою прокуратурою Запорізької області 27.05.2020 направлено на адресу Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області повідомлення від 26.05.2020 № 32/2-3084 вих-20 про представництво інтересів держави щодо земельної ділянки площею 60,5317 га з кадастровим номером 2322481800:03:003:0281, а саме про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області.

Однак, після отримання листа від прокуратури, жодних заходів цивільно-правового характеру щодо її повернення, визнання наказу та договору недійсними тощо вжито не було.

Зважаючи на нездійснення Кам`янсько-Дніпровською міською радою Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області заходів для звернення до суду з позовом стосовно захисту інтересів держави та враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прокурор обґрунтовано, у межах своїх повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Так, предметом спору в даному випадку є передача в оренду земельної ділянки з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19.06.2003 р. № 973-IV Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV Про фермерське господарство (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 7 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці попереднім землекористувачем.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону № 973-IV).

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинні бути зазначені не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Крім того, Закон № 973-IV передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону № 973-IV не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для відмови.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 922/1948/19, від 30.06.2020 у справі № 665/2508/16-ц, від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 378/766/15-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц; постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

В порушення вищенаведених норм ЗК України та Закону № 973-ІV Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області при винесені наказу від 14.03.2016 № 8-189/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", яким вирішено затвердити розроблений державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту та передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 60,5317 га ( кадастровий номер 2322481800:03:003:0281) не встановлено дійсності волевиявлення заявника на створення фермерського господарства з урахуванням перспектив його діяльності, не перевірено наявність власних матеріальних та трудових ресурсів для обробітку землі., не надано оцінки тому, що ОСОБА_1 вже був засновником та головою фермерського господарства та вже отримував земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

З матеріалів даної справи слідує, що рішенням Кам`янсько-Дніпровської районної ради народних депутатів Запорізької області від 06.05.1992 № 2 ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 50 га на території радгоспу ім. Тимирязева.

У подальшому на вказаній земельній ділянці державної власності сільськогосподарського призначення ОСОБА_1 26.01.1995 засновано ФГ Діана, код ЄДРПОУ 22144426.

За результатами проведеної інвентаризації земель згадану земельну ділянку з кадастровим номером 2322481800:03:003:0334 зареєстровано в Державному земельному кадастрі 28.09.2018, а 10.10.2018 в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області за № 8-189/15-16-СГ від 14.03.2016 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 60,5317 га (кадастровий номер 2322481800:03:003:0281) строком на 7 років, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області за межами населеного пункту.

А вже 14.03.2016 між ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та гр. ОСОБА_1 укладено відповідний договір оренди землі.

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 15.03.2016.

Додатковою угоди від 04.11.2016 сторонами внесено зміни до договору в частині строку, на який його укладено, визначивши строк у 49 років.

Судом також встановлено, що 29.03.2016 ОСОБА_1 було зареєстровано фермерське господарство Діана-2.

Відповідно до п. 1.2. Статуту ФГ Діана-2 господарство засноване на земельних ділянках, що надані в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 , в тому числі на підставі договору від 11.03.2016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 875888223224.

Однак, Енергодарською міською прокуратурою встановлено, що за ОСОБА_1 та новоствореним фермерським господарством Діана-2 не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, що підтверджується інформацією Головного управління Держспоживслужби в Запорізькій області від 13.02.2020 вих. № 08-13-13/887.

При цьому за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в запорізькій області від 21.02.2020 вих. № 0800-0603-6/5100 вбачається, що у новоствореному ФГ Діана-2 кількість застрахованих осіб в 2016 році складає 1 особа, з 2017 по 2019 рік 3 особи, що об`єктивно ставить під сумнів можливість самостійного забезпечення обробітку земельної ділянки загальною площею 60,5317 га.

Наведе вказує на відсутність у Відповідача власних виробничих та трудових ресурсів для повноцінного оброблення та використання спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до інформації Кам`янсько-Дніпровської міської ради від 24.02.2020 вих. № 737/12-10 сплата орендної плати за орендовані земельні ділянки за 2018-2019 роки здійснювалась від імені ОСОБА_1 .

Вищевказані обставини Відповідачем-2 та третьою особою належними та допустимими доказами не спростовані, зокрема, суду не надано договорів про оброблення землі, укладених з іншими особами тощо.

З огляду на викладене апеляційний суд констатує, що гр. ОСОБА_1 не обґрунтовано належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, наявності в нього техніки для обробітку землі, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, що свідчить про відсутність в нього волевиявлення та можливості ведення фермерського господарства, раціональному використанні земельних ділянок у відповідності до норм та мети Закону № 973-IV.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області при винесені спірного наказу про передачу в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_1 було порушено порядок, визначеного Законом № 973-IV щодо надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства, тобто спірний наказ не відповідає вимогам закону.

Висновки суду першої інстанції, що встановлення державними органами кваліфікаційних вимог до фермера або його заяви для отримання ним землі для ведення фермерського господарства є дискримінацією не відповідають наведеним вимогам законодавства, меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

Матеріалами справи також засвідчено, що на момент отримання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже був засновником та головою ФГ Діана.

Окрім того, судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 . ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі наказу від 04.03.2016 № 8-147/15-16-СГ передано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки з кадастровими номерами: 2322481800:03:003:0279 площею 34,6214 га та 2322481800:03:003:0289 площею 100 га, а також на підставі наказів від 14.03.2016 № 8-190/15-16-СГ та № 8-189/15-16-СГ передано в оренду гр. ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 2322481800:03:003:0281 площею 60,5317 га та 2322481800:03:003:0280 площею 76,1881 га,

Таким чином, ОСОБА_1 у березні 2016 року отримано в оренду 4 земельні ділянки державної власності загальною площею понад 260 га, які розташовані на території Великознам`янської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району.

Означене в сукупності підтверджує те, що ОСОБА_1 не мав наміру використовувати земельні ділянки для цілей, заявлених для їх отримання, а саме для ведення фермерського господарства.

Дані обставини свідчить про те, що ОСОБА_1 було штучно створено передумови застосування пільгового порядку для отримання, в тому числі, спірної земельної ділянки без наміру самостійного господарювання на ній.

Наведене призвело до порушення правових засад рівності прав та загального доступу громадян до земельних ресурсів, як власності Українського народу, визначених у ст. ст. 13, 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України, які на практиці реалізуються шляхом запровадження механізму передачі земель державної та комунальної власності в оренду за результатами земельних торгів.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора щодо доведення матеріалами справи факту отримання ОСОБА_1 з порушенням встановленого порядку, поза конкурсною процедурою в березні 2016 року для ведення фермерського господарства спірної земельної ділянки державної власності площею 60,5317 га (кадастровий номер 2322481800:03:003:0281).

З огляду на що, апеляційний суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка передана Відповідачу із порушенням вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що свідчить про незаконність наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду від 14.03.2016 № 8-189/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та згідно з ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України є підставою для визнання недійсним договору оренди землі б/н від 14.03.2016, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 .

Наряду з цим, колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні ( господарські ) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20.11.2018, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 ).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо Позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва Прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас, в обох цих випадках Прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Слід також акцентувати увагу на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (п. 7), згідно з якою пред`явлення Прокурором позову в інтересах держави до неї самої (в особі державного органу) не відповідає частині першій ст. 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - Позивачами і Відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто Позивач і Відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Разом з тим, Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного у позові наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зазначила, що вимога про визнання наказів ГУ Держземагентства незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, а тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Вказане слідує з того, що виданий Управлінням спірний наказ реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання у березні 2016 року внаслідок укладення між ОСОБА_1 і ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області оспорюваного договору оренди та державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.

Апеляційний суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 щодо неефективності такого способу захисту прав власника, як визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, який вже реалізований та вичерпав свою дію фактом виконання.

В свою чергу, відповідно до викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19 правового висновку: договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний Позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права Позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний Позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права Позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14.03.2016 № 8-189/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", незаконність якого встановлена судом під час апеляційного перегляду справи.

Щодо строку позовної давності.

З матеріалів справи також вбачається, що Відповідачем -2 та ОСОБА_1 під час розгляду справи було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог прокурора, в тому числі на підставі спільного клопотання.

Представник ФГ Діана-2 та ОСОБА_1 стверджують, що Енергодарська місцева прокуратура знала про накази Головного управління Держгеокадастру Запорізької області і договори оренди ОСОБА_1 ще 18.03.2016. В обґрунтування своєї позиції вони посилаються на надані до матеріалів справи копії матеріалів кримінальних справ № 318/571/16-к та 318/710/16-к, вказують на проведення перевірок і досудових розслідувань саме прокурорами Енергодарською місцевої прокуратури Запорізької області. Вважають, що за результатами досудових розслідувань кримінальних проваджень Енергодарській місцевій прокуратурі було відомо про спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області ще з 2016 року, у зв`язку з чим, органами прокуратури пропущено загальний трирічний строк позовної давності.

Прокурор заперечив проти задоволення вказаного клопотання пославшись на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016080260000366 законність отримання ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок, на яких розташовувались могильники, не перевірялась і до матеріалів кримінального провадження не долучались правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280 та установчі документи фермерських господарств Діана та Діана-2. За доводами Прокурора, проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні Кам`янсько-Дніпровським ВП Енергодарського ВП ГУ НП в Запорізькій області не може свідчити про обізнаність органів прокуратури про порушення земельного законодавства при наданні в оренду земельної ділянки з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0280 ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про застосування позовної давності апеляційний суд звертає увагу, що Європейський Суд з прав людини наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Частиною першою ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 17.03.2021 у справі № 922/1017/20, від 30.06.2021 у справі № 922/3274/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 23.10.2019 у справі № 359/6456/15, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц.

У застосуванні наведених вище положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів ( статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).

Частиною п`ятою ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Водночас, до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.

Так, у даній справі Прокурором подано даний позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2304/15-18-СГ у комунальну власність Кам`янсько-Дніпровської міської об`єднаної територіальної громади передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 711769,6698 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером: 2322481800:03:003:0281.

Колегія суддів зазначає, що зміна власника земельної ділянки не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності. За таких обставин передача земельної ділянки з державної у комунальну власність не змінює початку перебігу позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (п. 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц ).

З урахуванням того, що перебіг позовної давності починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а зміна орендодавця його правонаступником не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності, апеляційний суд доходить висновку, що перебіг позовної давності для пред`явлення вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 14.03.2016 № 8-189/15-16-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" та визнання недійсним договору оренди землі від 14.03.2016 має обліковуватися саме з моменту прийняття спірного наказу та дня укладення оспорюваного договору.

Водночас, з огляду на положення частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом по цій справі - 04.06.2020.

Судом встановлено, що Відповідач-1 не заявляв про застосування позовної давності до пред`явлених до нього вимог.

Разом з тим, враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування наказу № 8-189/15-16-СГ від 14.03.2016 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, апеляційний суд не досліджує питання застосування строку позовної давності до вимог в цій частині позову до Відповідача -1.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 14.03.2016 та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку власнику, як вже було зазначено, якщо Прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, у зв`язку із вчиненням порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, момент початку перебігу строку позовної давності повинен відліковуватися з моменту коли про порушення прав або про особу, яка їх порушила дізнався або мав можливість дізнатися відповідний орган державної влади.

В даному випадку оспорюваний договір оренди землі був укладений 14.03.2016, тобто саме з цієї дати розпочинає свій перебіг трирічний строк позовної давності для пред`явлення вимог про визнання означеного правочину недійсним.

Відтак, Прокурором пропущено трирічний термін позовної давності на дату звернення до суду з даним позовом за захистом прав та інтересів Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Разом з тим, Прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Водночас, клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності прокурором до суду не подавалося.

З матеріалів справи вбачається, що Прокурор вважає, що ним не пропущено строк позовної давності (див. зміст позовної заяви, відповіді на заяву, апеляційної скарги, пояснень до суду апеляційної інстанції), а оскільки Кам`янсько-Дніпровська міська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області стала власником спірної земельної ділянки 22.12.2018, то строк позовної давності слід обчислювати саме з цієї дати.

Проте, такі висновки, як вже було зазначено вище, апеляційний суд вважає помилковими та відхиляє твердження прокурора щодо дотримання ним строку звернення з позовними вимогами в межах позовної давності.

Колегія суддів зауважує, що питання щодо поважності причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

У справі, що розглядається, прокурором не наведено поважних причин пропуску строку для пред`явлення позовних вимог, а колегією суддів такі не встановлені, відтак відсутні підстави для його поновлення.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Відповідно, оскільки судом встановлено, що строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами сплив у березні 2019 року, а Відповідач-2 та Третя особа заявили про застосування наслідків спливу строку позовної давності, за умов відсутності визнаних судом поважними причин його пропуску, наявні підстави для відмови у позові з наведених у цій постанові підстав.

Підсумовуючи усе вищенаведене, апеляційний суд зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

З огляду на що у зв`язку з заявленим ФГ «Діана-2» клопотанням про застосування наслідків спливу позовної давності, господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні позову через пропуск прокурором трирічного строку позовної давності щодо звернення до суду за захистом прав та інтересів Кам`янсько-Дніпровської міської ради Кам`янсько- Дніпровського району Запорізької області.

До аналогічного висновку прийшов й Верховний Суд в ухвалі від 10.04.2024 у справі № 908/1410/20, якою закрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 908/1410/20 за позовом керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, Фермерського господарства «Діана-2», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Тобто, у справі між тими самими сторонами, про аналогічний предмет спору (інша земельна ділянка) і з тих самих підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права (за виключенням не розгляду клопотання Відповідач про продовження строку на подання відзиву), що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь Позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при розгляді апеляційної скарги покладаються на Відповідача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2020 у справі №908/1409/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.11.2020 у справі №908/1409/20 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.12.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков