Рішення

від 12.12.2024 по справі 906/913/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/913/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Дмитрієв С.О., адвокат, ордер серії А.І. №1690449 від 28.08.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву ТОВ "Тхорівське" від 29.11.2024 ( вх. № г/с 01-44/3404/24) про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Тхорівське"

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"

про стягнення 600 005, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.11.2024 у цій справі стягнуто з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (код ЄДРПОУ 00375504) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Тхорівське" (код ЄДРПОУ 03376929) : 600 005,00грн безпідставно набутих грошових коштів; 9 000, 07грн судового збору.

Призначено судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на 19 грудня 2024 о 12 год. 00 хв., в приміщенні Господарського суду Житомирської області, в залі судових засідань №108.

04.12.2024 до суду надійшла заява ТОВ "Тхорівське" від 29.11.2024 ( вх. № г/с 01-44/3404/24) про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу ( далі - Заява про ухвалення додаткового рішення).

Заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню. Мотиви суду.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст.126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді підтверджується наданими у строк, встановлений ч.8ст.129 ГПК України, доказами:

- копією договору про надання правничої допомоги № 278/1/24 від 08.08.2024;

- копією додаткової угоди №1 від 08.08.32024 до договору про надання правничої допомоги № 278/1/24 від 08.08.2024;

- копією Акту про надання правової допомоги №1 від 28.11.2024 до договору про надання правничої допомоги № 278/1/24 від 08.08.2024 ;

- оригіналом детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом АО "Джастлікторз" в рамках надання правничої допомоги ТДВ "Тхорівське" згідно договору про надання правничої допомоги № 278/1/24 від 08.08.2024, додаткової угоди № 1 від 08.08.2024, станом на 28.11.2024;

- рахунками на оплату № 1-278/1/24 від 16.08.2024 на суму40000,00грн, № 2-278/1/24 від 28.11.2024 на суму 5761,10грн, № 3-278/1/24 від 28.11.2024 на суму 60000,50грн;

- копією платіжної інструкції № 4946 від 28.11.2024 на суму 40000,00грн.

Так, у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги № 278/1/24 від 08.08.2024 (далі - Договір), укладеного між ТДВ "Тхорівське" (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Джастлікторз", предметом даного договору є надання Адвокатським об`єднанням усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних , невизнаних прав і законних інтересів клієнта.

За умовою п.3.1 Договору сторони погодили, що гонорар - винагорода Адвокатському об`єднанню за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

На визначення розміру гонорару Адвокатського об`єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обгрунтованого розміру гонорару ( п.3.2 Договору).

У п.3.3 Договору сторони погодили, що гонорар Адвокатського об`єднання погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.

За умовою п.3.5 Договору факт наданих послуг та розмір гонорару підтверджується актом надання правової допомоги, підписаним Сторонами.

Договір підписано представниками Сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

08.08.2024 Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 278/1/24 від 08.08.2024 про надання правничої допомоги.

За умовою п.1 Додаткової угоди № 1 від 08.08.2024 клієнт доручає Адвокатському об`єднанню надання правової допомоги та ведення справи від свого імені та представництво його інтересів за позовом ТДВ "Тхорівське" до ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення коштів.

У п.2 Додаткової угоди № 1 від 08.08.2024 Сторони погодили, що у відповідності до п.3.3 Договору, розмір гонорару Адвокатського об`єднання становить суму, що еквівалентна 100 (сто) доларів США за 1 годину роботи. Додатково до Гонорару клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню витрати здійснені для виконання доручення клієнта та надання правової допомоги.

За умовою п.3 Додаткової угоди № 1 від 08.08.2024 клієнт сплачує аванс Адвокатському об`єднанню у розмірі 40000 грн.

У п. 4 Додаткової угоди № 1 від 08.08.2024 Сторони домовились, що клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню 10% від суми стягнення.

Додаткову угоду підписано представниками Сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

28.11.2024 Сторони підписали Акт про надання правової допомоги №1 до Договору № 278/1/24 від 08.08.2024 про надання правничої допомоги.

За змістом Акту про надання правової допомоги №1 від 28.11.2024 Сторони погодили, що Адвокатським об`єднанням надано правову допомогу та визначено гонорар за її надання, а саме:

- правова допомога у питанні стягнення із ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь ТДВ "Тхорівське" безпідставно набутих грошових коштів - досудова допомога (первинна правова допомога) та у суді першої інстанції ( вторинна правова допомога) у справі № 906/913/24 , гонорар складає 45 761,10грн;

- гонорар за успішне ведення справи в суді ( рішення суду про задоволення позову клієнта) у розмірі 10% від суми стягнення (600 005,00грн) згідно з п.4 Додаткової угоди № 1 до Договору № 278/1/24 від 08.08.2024 про надання правничої допомоги, гонорар складає 60 000,50 грн.

Загальні витрати часу Адвокатського об`єднання на надання правової допомоги - 11 год., що за курсом НБУ 41,60/1 дол. США на 28.11.2024 становить 45761,10 грн.

Даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками ( а. с. 71).

Окремим додатком оформлено детальний опис робіт ( наданих послуг) виконаних адвокатом АО " Джаслікторз" в рамках надання правничої допомоги ТДВ "Тхорівське" згідно Договору № 278/1/24 від 08.08.2024 про надання правничої допомоги та Додаткової угоди № 1 від 08.08.2024 ( а.с. 72).

Судом встановлено факт сплати ТДВ "Тхорівське" авансу у розмірі 40000,00грн згідно платіжної інструкції № 4946 від 28.11.2024 ( а.с. 76).

Також надання адвокатом професійної правничої допомоги ТДВ "" у Господарському суді Житомирської області при розгляді справи № 906/913/24 підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АІ від 1690449 від 28.08.2024 на ім`я адвоката Дмитрієва Станіслава Олександровича ( а с. 77).

Таким чином, позивач згідно з вимогамист.74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №906/913/24 у Господарському суді Житомирської області на загальну суму 45761,10 грн.

Оскільки згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, тоді як відповідач таким правом не скористався, підстави для застосування цієї норми відсутні.

Щодо гонорару за успішне ведення справи в суді ( рішення суду про задоволення позову клієнта) у розмірі 10% від суми стягнення (600 005,00грн) згідно з п.4 Додаткової угоди № 1 до Договору № 278/1/24 від 08.08.2024 про надання правничої допомоги у розмірі 60 000,50 грн.

Оскільки за своєю правовою природою це "гонорар успіху", то суд зазначає наступне.

Відповідно дост.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару, відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте апеляційний господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Суд відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи ст.ст.126,129,244 ГПК України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу, як вже зазначалося вище, згідно договору "гонорар успіху" (10% від суми стягнення) виплачується адвокату у випадку прийняття судом позитивного на користь замовника судового рішення.

Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632,903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні п.1 ч.2ст.126 ГПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що гонорар успіху, визначений у розмірі 60000,50грн, не був необхідним з огляду на предмет та ціну спору, обсяг доказів, проте є зобов`язанням позивача відповідно до договору з адвокатом.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У пункті 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 також зазначено: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».

Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача на підставі частини п`ятої статті 129 ГПК України про право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили.

Разом з тим, Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом за укладеним договором про надання правової допомоги № 278/1/24 від 08.08.2024, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Відповідно до ч.1ст.74ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись ст.ст. ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ТОВ "Тхорівське" від 29.11.2024 ( вх. № г/с 01-44/3404/24) про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 38, код ЄДРПОУ - 00375504) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Тхорівське" (09050, Київська обл., Білоцерківський район, с. Тхорівка, вул. Лісова, буд. 32, код ЄДРПОУ - 03376929):

- 45761,10грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

3. У стягненні 60000,50грн гонорару, що становить 10% від суми, присудженої судовим рішенням до стягнення з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 20.12.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам через електронний суд