Рішення

від 28.11.2024 по справі 907/380/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

28 листопада 2024 р. м. Ужгород Справа №907/380/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Дочірнього підприємства Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К, м. Свалява Закарпатської області

про стягнення 476 117,05 грн, у тому числі 470 000 грн безпідставно збережених грошових коштів, 3767,05 грн інфляційних нарахувань та 2350 грн трьох процентів річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Шикітка О.В.

представники:

Позивача

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, м. Ужгород Закарпатської області звернулося до суду з позовом до відповідача Дочірнього підприємства Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К, м. Свалява Закарпатської області про стягнення 476 117,05 грн, у тому числі 470 000 грн безпідставно збережених грошових коштів, 3767,05 грн інфляційних нарахувань та 2350 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.04.2024 відкрито провадження у справі №907/380/24 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 31.05.2024.

Ухвалою суду від 01.07.2024 судове засідання по розгляду справи №907/380/24 відкладено на 22.08.2024 без виклику уповноважених представників сторін спору.

Ухвалою суду від 22.08.2024 судове засідання по розгляду справи №907/380/24 в порядку спрощеного позовного провадження призначено на 25.09.2024 з викликом уповноважених представників учасників спору.

В судовому засіданні 25.09.2024 судом за участю уповноважених представників позивача та відповідача проголошено перерву до 29.10.2024.

Ухвалою суду від 29.10.2024 судове засідання по розгляду справи №907/380/24 в порядку спрощеного позовного провадження відкладено на 28.11.2024 з викликом уповноважених представників учасників спору.

Поданим через канцелярію суду клопотанням б/н від 28.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9299/24 від 28.11.2024) представник позивача просить розглянути справу за її відсутності; заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні. Крім того, вказаним клопотанням повідомила суд про те, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

Представник відповідача через підсистему Електронний суд подав клопотання б/н від 28.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9283/24 від 28.11.2024), за змістом якого, серед іншого, просить розгляд справи здійснити без його участі.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі представник позивача покликається на те, що 01.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс та Дочірнім підприємством Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К було укладено Договір купівлі продажу товару №24/05-23, на виконання якого позивачем здійснено попередню оплату вартості товару в сукупному розмірі 470 000 грн згідно платіжних інструкцій №110 від 01.06.2023 та №141 від 20.06.2023.

За твердженням представника позивача, на підставі видаткової накладної №1 від 07.06.2023 відповідачем було відпущено товар (мінеральну воду) на загальну суму 163 296 грн, і на вказаний товар останнім було надано Посвідчення якості харчових продуктів №1, де зазначено про гарантійний термін зберігання мінеральної води тривалістю 1 рік.

Представник позивача звертає увагу, що 05.06.2023 між ТОВ СТМ Транс та ТОВ ТД Сармат було укладено Договір, за яким позивач поставив придбаний у відповідача товар ТОВ ТД Сармат, а вже у вересні 2023 року останнє повідомило ТОВ СТМ Транс про неналежну якість мінеральної води (пляшки були неналежно герметизовані та, знаходячись по 6 штук у поліетиленовій тарі, почали вибухати). У зв`язку з виявленими недоліками ТОВ ТД Сармат оплату товару не здійснив.

За твердженням представника позивача, з метою усунення виявлених недоліків товару ТОВ СТМ Транс неодноразово зверталося до відповідача із проханням замінити останній, надавши належної якості, та забезпечити явку свого представника для фіксації недоліків товару; такі повідомлення надсилались засобами телефонного зв`язку та повідомлялись у телефонній розмові, однак, були залишені поза увагою відповідача.

У зв`язку з наведеним, позивач, як стверджує його уповноважений представник, направив засобами поштового зв`язку відповідачу лист із проханням забезпечити участь його представника в огляді та складанні акту виявлених недоліків товару, водночас такий аналогічно був залишений без належного реагування.

В подальшому, як вказує представник позивача, між ТОВ СТМ Транс та ТОВ ТД Сармат був складений Акт про виявлені недоліки товару.

Представник позивача зауважує, що 05.01.2024 на адресу відповідача була надіслана претензія, в якій ТОВ СТМ Транс повідомило про відмову від укладеного Договору, просило повернути кошти, сплачені як аванс, та кошти за товар неналежної якості, проте вказана претензія повернулася на адресу позивача у зв`язку із закінченням терміну її зберігання.

За твердженням представника позивача, надіслана відповідачу 03.02.2024 вимога про повернення коштів в розмірі 470 000 грн (за неякісний товар та ненаданий товар згідно договору) аналогічно була повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Покликаючись на закінчення строку укладеного між сторонами спору Договору купівлі продажу та невчинення відповідачем жодних дій, спрямованих на поставку нового товару чи заміну товару неналежної якості, представник позивача вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми 470 000 грн безпідставно збережених коштів у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, представником позивача нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3767,05 грн інфляційних нарахувань та 2350 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Поданим через підсистему Електронний суд клопотанням б/н від 01.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7670/24 від 02.10.2024) представник відповідача долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву №01-02/74 від 01.10.2024, за змістом якого стверджує про те, що рахунок №1 від 01.06.2023, на підставі якого позивачем було здійснено попередню оплату в сумі 470 000 грн, суду не наданий, а отже, невідомо якого саме товару він стосується, та на підставі якого саме договору виписаний.

Із посиланням на положення ДСТУ 878-93 (Води мінеральні фасовані), прийнятого на підставі наказу Державного підприємства Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості №57 від 07.03.2019, представник відповідача вказує, що гарантійний термін, зазначений у Посвідченні якості харчових продуктів, є максимальним терміном придатності мінеральної води до споживання.

Водночас представник відповідача у контексті п. 4.2., 4.3. Договору купівлі продажу від 01.06.2023 звертає увагу на те, що ні під час передачі товару (07.06.2023), ні протягом 90 днів, під час яких товар мав зберігатися на складі позивача, претензії з боку останнього щодо якості мінеральної води не пред`являлись.

Покликаючись на п. 3.2., 3.4. Договору поставки №05/09 від 05.06.2023, укладеного між ТОВ СТМ Транс та ТОВ ТД Сармат, представник відповідача наголошує, що в матеріалах справи відсутні фотокопії накладних, документів, які посвідчують якість товару, докази надання покупцю товару таких документів, а отже наявними є сумніви щодо самого факту передачі мінеральної води та документів, які посвідчують її якість.

За твердженням представника відповідача, в поданому позивачем акті про виявлені недоліки товару від 04.01.2024 не описано, скільки саме пляшок мінеральної води взято для аналізу, не вказано об`єм вибірки та бракувальне число, що суперечить правилам Державного стандарту Води мінеральні фасовані. Технічні умови.

Представник відповідача наголошує, що оскільки позивач не надав ТОВ ТД Сармат документа про якість товару, в якому були би прописані чіткі умови його зберігання, можна зробити висновок, що мінеральна вода могла зберігатися взимку в неналежному приміщенні, при недопустимій для зберігання температурі.

Із посиланням на відсутність у позовній заяві будь-яких згадок про різницю між кількістю пляшок в отриманій ТОВ ТД Сармат партії товару, а саме, між поставленими відповідачем 15 120 штук і перепроданим товаром у кількості 13 104 пляшок, тобто про 2016 пляшок мінеральної води, представник відповідача припускає, що вказані 2016 пляшок залишились у розпорядженні позивача, що, у свою чергу, опосередковано підтверджує факт зберігання нібито поставленої ТОВ ТД Сармат мінеральної води при неналежних умовах.

Як стверджує представник відповідача, жодних претензій щодо якості товару, запрошень для складання акту про його неналежну якість відповідач не отримував, а наявна в матеріалах справи фотокопія руху поштового відправлення не містить даних про відправника листа, а тому, за відсутності опису вкладення, не є належним доказом його надіслання на адресу Дочірнього підприємства Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К.

Покликаючись на умови п. 9.6. Договору купівлі продажу №24/05-23 від 01.06.2023, представник відповідача звертає увагу на те, що позивач не реалізував своє право надсилати листи на адресу електронної пошти відповідача.

Водночас представник відповідача вказує, що на різницю між сплаченою позивачем попередньою оплатою та вартістю поставленого відповідачем товару (306 704 грн) Дочірнє підприємство Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К мало би поставити додаткові партії товару, однак позивач не виявив зацікавленості в отриманні останніх; сама мінеральна вода була виготовлена та довгий час залишалась на складі відповідача.

За твердженням представника відповідача, вимоги про розірвання Договору купівлі продажу №24/05-23 від 01.06.2023 відповідач не отримував, про такі наміри дізнався лише з матеріалів судової справи №907/380/24, але у випадку отримання від позивача листа про повернення грошових коштів у розмірі 306 704 грн, відповідна вимога буде ним розглянута.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Представник позивача через підсистему Електронний суд подала відповідь на відзив б/н від 07.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7779/24 від 07.10.2024), за змістом якої, серед іншого, стверджує про те, що в розділі 10 Договору Юридичні адреси та реквізити сторін зазначено, зокрема, телефон відповідача (0502671658) та його електронну адресу (super.lim.48@ukr.net); із вказаного номеру телефону з боку продавця (відповідача) також була вказана електронна адреса alexandrevgenovich1204@ukr.net, з якої позивач 01.06.2023 отримав рахунок №1 від 01.06.2023 на загальну суму 1 524 096 грн, де зазначено найменування товару мінеральна вода, постачальник ДП Синевір-Плюс, покупець ТОВ СТМ Транс, вказано Договір №1 від 01.06.2023.

За доводами представника позивача, хоча номер Договору, який міститься у рахунку, не відповідає номеру укладеного між сторонами Договору, однак, рахунок формував відповідач, тому відомості вказані саме ним; будь-яких інших договорів між сторонами укладено не було, а сума рахунку вказана із врахуванням строку дії Договору.

Представник позивача зазначає, що кожна конкретна покупка товару погоджувалась усно, а вже вартість та кількість вказувались у видаткових накладних, і оскільки поставка товару здійснювалась на умовах попередньої оплати, позивач оплатив суму 470 000 грн; водночас доказів того, що оплата здійснена на підставі іншого договору стороною відповідача не надано, як і не вказано, що між сторонами існують будь-які інші договірні відносини.

Як вказує представник позивача, твердження відповідача щодо відсутності претензій стосовно заміни товару підтверджуються копією електронних доказів, а саме, повідомлень у додатку Viber з контактним номером +380502671658, який відповідає номеру телефону, вказаному у Договорі, з іменем контакту Ігор.

Представник позивача звертає увагу на те, що у вересні 2023 року позивач надіслав відеозйомку отриманого товару на вказаний контактний номер, у відповідь Ігор зазначив: Я ж тобі казав що все поміняєм.

Відтак, на переконання представника позивача, відповідач знав про неналежну якість товару та зазначав, що здійснить його заміну, однак жодних дій, спрямованих на вищевказане, не вчиняв.

Представник позивача наголошує, що 27.09.2023 відповідачу в додатку Viber також була надіслана вимога від 26.09.2023 із проханням забезпечити участь уповноваженого представника в огляді та встановленні обставин неналежної якості товару; така вимога була прочитана відповідачем у додатку Viber, проте після її отримання представник останнього взагалі перестав відповідати на дзвінки та повідомлення позивача.

Також, як вказує представник позивача, вимога від 26.09.2023 була надіслана засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача, і така отримана ним 30.11.2023, а отже твердження представника останнього про те, що відповідач не був повідомлений про неякісний товар є безпідставними.

Із посиланням на те, що відповідач нібито погоджується у випадку отримання вимоги на суму 306 704 грн її виконати, представник позивача зазначає, що з моменту виникнення спору у правовідносинах сторін відповідач жодним чином не намагався врегулювати такий шляхом переговорів, і навіть із моменту отримання матеріалів позовної заяви останній хоча би частково, на суму яку визнає, не здійснив перерахування коштів, хоча всі реквізити позивача вказані в Договорі.

За твердженням представника позивача, з посвідчення якості харчових продуктів вбачається, що перевезення товару здійснюється автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , аналогічні відомості містяться і у товарно-транспортній накладній №07/06/1 від 07.06.2023; крім того, підтвердженням факту поставки товару ТОВ ТД Сармат за Договором №05/09 від 05.06.2023 є копія видаткової накладної №118 від 07.06.2023.

Щодо розбіжності у 2016 пляшок, які були придбані у відповідача та не поставлені ТОВ ТД Сармат, представник позивача вказує на те, що такі знаходились на зберіганні у позивача і також виявились товаром неналежної якості, однак, без присутності відповідача самостійно позивач акт про виявлені недоліки не складав, оскільки надсилав останньому інформацію про недоліки товару і очікував його заміни, на що погодився сам відповідач.

Безпідставними, на думку представника позивача, є посилання відповідача на ДСТУ та норми щодо аналізу води, позаяк неналежна якість товару полягала саме в його пакуванні, а тому не було необхідності надсилати зразки води для здійснення лабораторних аналізів.

За змістом поданого через підсистему Електронний суд клопотання б/н від 19.11.2024 (вх. №02.3.1-02/8948/24 від 19.11.2024) представник позивача повідомила про те, що з метою мирного врегулювання спору в частині суми 306 704 грн позивачем на поштову та електронну адреси відповідача, а також за допомогою застосунку Viber було надіслано лист про повернення коштів.

Представник позивача через канцелярію суду подала клопотання б/н від 21.11.2024 (вх. №02.3.1-02/9029/24 від 21.11.2024), за змістом якого вказує на те, що предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які складаються із коштів, що зберігаються у відповідача без відповідної правової підстави, і коштів, які сплачені позивачем за неякісний товар; підстави позову правовідносини, які виникли між сторонами відповідно до Договору від 01.06.2023; докази, які підтверджують вимоги позивача як щодо безпідставно збережених коштів, так і щодо стягнення коштів за неналежний товар є частково однаковими (договір, оплата товару, листування між сторонами).

Аналіз вищенаведеного, за доводами представника позивача, свідчить про те, що позивачем не порушено правил щодо об`єднання двох вимог в одне провадження, оскільки спосіб захисту є однаковим, заявлений одним і тим же позивачем до того ж відповідача, правовідносини виникли на підставі одного й того ж договору та обґрунтовуються однаковими доказами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс (покупцем, позивачем у справі) та Дочірнім підприємством Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К (продавцем, відповідачем у справі) було укладено Договір купівлі продажу №24/05-23 від 01.06.2023 (далі Договір), згідно із п. 1.1. якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує продукти харчування та інші товари народного споживання (надалі товар) на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по цьому Договору, визначаються у накладних, які оформляються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід`ємною частиною Договору.

Ціни на товар, що поставляється, формуються продавцем в національний валюті України та зазначаються в накладних. Загальна сума Договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляються прийом-передача товару, поставленого на підставі цього Договору (п. 2.1., 2.2. Договору).

За змістом п. 3.1. Договору, поставка товару, що продається у відповідності до умов цього Договору, здійснюється на умовах самовивозу його покупцем зі складу продавця, розташованого за адресою: вул. Промислова, буд. 1, м. Свалява, Закарпатська область.

Пунктами 4.1. 4.3. Договору визначено, що прийомка товару по кількості і якості проводиться на складі продавця і оформляється шляхом підписання товарно-супровідних документів.Претензії покупця по якості, кількості, пакуванню та маркуванню поставленого продавцем товару приймаються продавцем під час прийому-передачі товару. З моменту передачі товару покупцю продавець вважається таким, що належним чином виконав свої зобов`язання за цим Договором. Товар може зберігатися на складі покупця на протязі 90 днів від дати купівлі.

Згідно із п. 5.1. Договору, платежі за товар, проданий по цьому Договору, здійснюються в безготівковому порядку через банківське перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах попередньої оплати. У випадку досягнення сторонами додаткової письмової домовленості оплата за поставлений покупцю товар може здійснюватись в день фактичного отримання покупцем поставленого продавцем товару.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 р., а в частині розрахунків до повного виконання своїх зобов`язань (п. 9.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем на підставі платіжних інструкцій №110 від 01.06.2023 на суму 400 000 грн та №141 від 20.06.2023 на суму 70 000 грн (копії містяться в матеріалах справи) було здійснено попередню оплату вартості товару в сукупному розмірі 470 000 грн.

Водночас відповідачем, згідно із видатковою накладною №1 від 07.06.2023, що підписана та скріплена печатками сторін спору без будь-яких зауважень, було поставлено, а позивачем, у свою чергу, прийнято товар мінеральну воду в кількості 15 120 пляшок, загальною вартістю 163 296 грн із ПДВ.

За твердженням представника позивача, на означену партію товару відповідачем було надано Посвідчення якості харчових продуктів №01 (дата видачі не зазначена), в якому, серед іншого, вказано дату виготовлення мінеральної води 24.06.2023 29.06.2023, а також зазначено, що гарантійний термін її зберігання становить 1 рік.

За матеріалами справи судом також встановлено, що 05.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Сармат (покупцем) було укладено Договір поставки №05/09 (далі Договір №05/09), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується продати, а покупець прийняти товар, у кількості та асортименті, передбачених в накладних.

Відповідно до п. 3.2. Договору №05/09, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами накладних про поставку товару належної якості, які становлять невід`ємну частину цього Договору. Накладна підписана покупцем факсимільним зв`язком має силу оригіналу. Видаткова накладна підтверджує факт проведення господарської операції.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 року (п. 7.7. Договору №05/09).

На виконання умов Договору №05/09 Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, як постачальником, було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Сармат, як покупцем, у свою чергу, прийнято товар мінеральну воду кількістю 13 104 пляшок та вартістю 190 008 грн із ПДВ, свідченням чого є наявна в матеріалах справи видаткова накладна №118 від 07.06.2023, підписана уповноваженими представниками без будь-яких зауважень та виявлених недоліків.

Як стверджує позивач, у вересні 2023 року ТОВ ТД Сармат повідомило ТОВ СТМ Транс про неналежну якість отриманого за Договором №05/09 товару, що знайшла свій вияв у поганій герметизації останнього, та, як наслідок, відмовилося від здійснення оплати вартості такого товару у зв`язку з його недоліками.

З огляду на наведені обставини, позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 26.09.2023 (що надіслана на офіційну юридичну адресу останнього 26.10.2023, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копія фіскального чеку відділення поштового зв`язку та трекінг поштового відправлення з офіційного вебсайту АТ Укрпошта), в якій просив невідкладно направити та забезпечити участь представника відповідача у перевірці та встановленні обставин поставки товару неналежної якості мінеральної води Поляна Квасова, виготовленої з 24.06.2023 по 29.06.2023 та переданої позивачу на підставі видаткової накладної №1 від 07.06.2023 в кількості 15 120 пляшок, протягом 28.09.2023 29.09.2023 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Віто-Поштова, Шахровське урочище, вул. Кар`єрна (пн.), будинок 1.

В подальшому, у зв`язку із тривалою відсутністю будь-якого реагування відповідача на вищевказану вимогу, позивачем за участю уповноваженого представника ТОВ ТД Сармат було складено й підписано акт про виявлення недоліків (прихованих недоліків) б/н від 04.01.2024, в якому, зокрема, зазначені найменування та кількість товару (мінеральна вода (1,5 л), 13 104 пляшки), а також його дефекти (відсутність належної герметизації пляшки та її самовільне відкриття).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2024 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію (датована 04.01.2023), в якій ТОВ СТМ Транс повідомило про його відмову від Договору купівлі продажу №24/05-23 від 01.06.2023, просило відповідача невідкладно отримати та розпорядитись частиною вищезгаданого товару неналежної якості сукупною вартістю 136 080 грн та повернути позивачу суму 333 920 грн попередньої оплати за непоставлений товар, а також грошові кошти в розмірі 136 080 грн, сплачені за мінеральну воду неналежної якості.

Невиконання відповідачем у добровільному порядку висунутої позивачем вимоги про повернення суми 470 000 грн зумовило підстави для звернення останнього до суду з позовом про примусове стягнення грошових коштів в означеному розмірі та нарахованих на них на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3767,05 грн інфляційних нарахувань та 2350 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості товару неналежної якості, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, 4, 5 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України).

За положеннями ст. 674 Цивільного кодексу України, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 676 Цивільного кодексу України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв`язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв`язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Приписами статті 679 Цивільного кодексу України визначено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Отже виходячи зі змісту статті 679 Цивільного кодексу України, вона містить дві презумпції. Перша встановлена на випадок передання покупцеві товару з недоліками, які виникли (існували) до передання або з причин, які існували до цього моменту. Друга встановлена на випадок, коли попри надання продавцем покупцеві гарантії щодо якості товару недоліки все-таки виникли після передачі товару. У цьому випадку презюмується, що продавець передав товар належної якості, а причини виникнення недоліків до цього моменту відсутні. Виходячи з того, що недоліки товару виявляє безпосередньо покупець після його отримання, то така презумпція покладає тягар доказування того, що вони виникли до передачі, на покупця. І якщо він цього не доведе, то слід виходити з того, що товар був належної якості, а продавець відповідальності за виявлені недоліки не несе. Друга презумпція ґрунтується на тому, що недоліки виникли не в результаті: порушення правил користування та зберігання товару; дій третіх осіб чи непереборної сили; випадку, а вже були до моменту передання з причин, що існували до передання. Ця презумпція покладає тягар доказування зворотного на продавця (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №921/622/16-г/6, від 10.01.2024 у справі №911/1249/22).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 687 Цивільного кодексу України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Відповідно до ч. 3, 4 статті 687 Цивільного кодексу України, обов`язок перевіряти кількість, асортимент, якість, комплектність, тару та (або) упаковку товару (випробовування, аналіз, огляд тощо) може бути покладений на продавця відповідно до договору купівлі-продажу, актів цивільного законодавства та нормативно-правових актів. У цьому разі продавець повинен на вимогу покупця надати йому докази проведення такої перевірки. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

В силу приписів абз. 1 ч. 3 ст. 680 Цивільного кодексу України, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Приписами статті 688 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в даній справі в частині стягнення з відповідача грошових коштів за поставлений товар неналежної якості, позивач посилається, зокрема, на Посвідчення якості харчових продуктів №01 (дата видачі не зазначена), в якому вказано дату виготовлення мінеральної води 24.06.2023 29.06.2023, а також зазначено, що гарантійний термін її зберігання становить 1 рік.

Водночас суд критично оцінює Посвідчення якості харчових продуктів №01, долученого представником позивача до матеріалів справи, позаяк останнім не доведено, що Посвідчення якості харчових продуктів №01 (мінеральної води, виготовленої протягом 24.06.2023-29.06.2023, гарантійний термін зберігання 1 рік) стосується саме спірної поставки товару на суму 163 296 грн, яка відбулася значно раніше згідно видаткової накладної 07.06.2023. Відтак, суд висновує, що до спірних правовідносин у цій частині не підлягає застосуванню вказаний у Посвідченні якості харчових продуктів №01 гарантійний термін зберігання 1 рік.

Крім того, відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду (щодо застосування положень ч. 2 ст. 679 Цивільного кодексу України) у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.09.2020 у справі №927/787/19, від 29.07.2021 у справі №904/5217/19, від 10.01.2024 у справі №911/1249/22.

Разом з тим, судом встановлено, що ані Договором купівлі-продажу №24/05-23 від 01.06.2023, ані видатковою накладною №1 від 07.06.2023, ані будь-яким інших документом сторонами не погоджувався гарантійний строк щодо якості спірного товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 677 Цивільного кодексу України, строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

У свою чергу, згідно зі ч. 2 ст. 675 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Таким чином, гарантійний строк експлуатації (гарантії щодо якості товар) є додатковими зобов`язаннями/гарантіями продавця/виробника щодо якості товару під час його експлуатації споживачем/покупцем.

Поряд із цим, у пункті 4.2. Договору купівлі продажу №24/05-23 від 01.06.2023 сторонами спору обумовлено, що претензії покупця по якості, кількості, пакуванню та маркуванню поставленого продавцем товару приймаються продавцем під час прийому-передачі товару. З моменту передачі товару покупцю продавець вважається таким, що належним чином виконав свої зобов`язання за цим Договором.

За встановлених судом у даній справі обставин, етап передання-приймання товару за якістю та кількістю у спірних правовідносинах закінчився та відбувся без зауважень шляхом підписання та скріплення печатками сторін видаткової накладної №1 від 07.06.2023. Спір у справі виник саме у процесі використання/експлуатації товару (зокрема, шляхом його відчуження позивачем на користь ТОВ ТД Сармат).

При цьому, обґрунтовуючи факт поставки відповідачем товару неналежної якості, позивач, зокрема, посилається на відомості, зазначені в акті про виявлення недоліків (прихованих недоліків) б/н від 04.01.2024, складеному і підписаному між Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Сармат.

У даному контексті слід відзначити, що матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано будь-яких документальних доказів у підтвердження факту звернення ТОВ ТД Сармат до ТОВ СТМ Транс із повідомленням про неналежну якість товару після його прийняття (07.06.2023); в позовній заяві наведене посилання на відповідне звернення ТОВ ТД Сармат у вересні 2023 року, однак, таке не доведено документально.

Доводи позивача про те, що ним запрошувався представник відповідача для участі в огляді та встановленні обставин поставки товару неналежної якості, суд оцінює критично, позаяк у наявній у матеріалах справи вимозі від 26.09.2023 зазначено, що згаданий огляд повинен був відбутися 28-29 вересня 2023 року, у той час, як сама вимога на адресу відповідача направлена 26.10.2023 (майже через місяць після запропонованої дати). Разом з тим, доказів повідомлення останнього про здійснення перевірки товару на якість 04.01.2024 матеріали справи не містять.

Критично суд оцінює й долучені представником позивача роздруківки електронного листування із застосунку Viber, оскільки, згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

В даному випадку подана представником позивача роздруківка електронного листування з месенджеру Viber від 11.09.2023 не дозволяє дійти однозначного висновку про те, що обмін її учасниками смс-повідомленнями відбувався саме із приводу спірної поставки товару від 07.06.2023, а тому, така судом до уваги не береться.

Водночас не може вважатися належним засвідчення недоліків товару, зафіксоване в акті про виявлення недоліків (прихованих недоліків) б/н від 04.01.2024, оскільки останній складений за відсутності уповноваженого представника відповідача та зі спливом значного строку (майже 6 місяців) після здійснення спірної поставки (07.06.2023). При цьому, позивачем не доведено будь-якими належними і допустимими доказами, що встановлені у вказаному акті недоліки (відсутність належної герметизації пляшок мінеральної води та їх самовільне відкриття) є такими, які не могли бути встановлені при звичайному прийманні, шляхом візуального огляду товару під час його отримання.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 3.2. Договору поставки №05/09 від 05.09.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Сармат датою поставки товару вважається, дата підписання сторонами накладних про поставку товару належної якості, які становлять невід`ємну частину цього Договору. Накладна підписана покупцем факсимільним зв`язком має силу оригіналу. Видаткова накладна підтверджує факт проведення господарської операції.

За матеріалами справи, судом встановлено, що на виконання умов Договору №05/09 Товариством з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, як постачальником, було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Сармат, як покупцем, у свою чергу, прийнято товар мінеральну воду кількістю 13 104 пляшок та вартістю 190 008 грн із ПДВ, згідно видаткової накладної №118 від 07.06.2023, яка підписана сторонами без будь-яких зауважень та зазначенням яких-небудь недоліків товару, що у свою чергу свідчить про поставку та отримання товару належної якості.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд доходить до висновку про те, що позивачем належними й допустимими доказами не доведено факту виникнення недоліків поставленого відповідачем товару до його прийняття або із причин, що існували до вказаного моменту, як і не обґрунтовано об`єктивної неможливості пересвідчитися щодо якості товару під час його отримання.

За таких обставин, позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених на виконання Договору купівлі продажу №24/05-23 від 01.06.2023 суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача із посиланням, зокрема, на здійснену ТОВ СТМ Транс відмову від укладеного між сторонами Договору та закінчення строку дії останнього, вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми 470 000 грн безпідставно збережених грошових коштів у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом за матеріалами справи, перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів у розмірі 470 000 грн відбулося на виконання укладеного між сторонами Договору купівлі продажу №24/05-23 від 01.06.2023.

Пунктом 9.1. вказаного Договору визначено, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 р., а в частині розрахунків до повного виконання своїх зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 щодо змісту понять строк договору, строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання відзначила наступне:

п. 29. Поняття строк договору, строк виконання зобов`язання та термін виконання зобов`язання згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст.

п. 30. Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

п. 31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

п. 32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України).

п. 33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

п. 34. Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

п. 35. З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03.04.2024 у справі №910/21315/21.

Отже, строк дії договору та строк/термін виконання зобов`язання за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.

За приписами ст. 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Поняття строк виконання зобов`язання, термін виконання зобов`язання визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 Цивільного кодексу України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №925/1238/22, від 11.11.2024 у справі №912/335/24.

Отже, договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Таким чином, закінчення строку дії договору, зобов`язання по якому були виконані лише однією зі сторін шляхом, наприклад: поставки товару, надання послуг, здійснення попередньої оплати тощо - не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за таким договором. Зокрема закінчення строку дії договору не звільняє іншу сторону, що порушила умови договору, від виконання своїх зобов`язань.

Згідно з статтями 598, 599 Цивільного кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом за матеріалами даної справи, незважаючи на закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору, зобов`язання останніх (зокрема, зобов`язання відповідача поставити в повному обсязі оплачений позивачем товар) не були припинені.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Правовий аналіз статті 1212 Цивільного кодексу дає підстави для висновку, що передбачені нею кондикційні зобов`язання виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна чи підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

З огляду на положення ст. 11, 202, 509, 626 Цивільного кодексу України, достатньою підставою для набуття (збереження) майна може бути укладений між відповідними особами договір. Таким чином, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Поряд із цим, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними, необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін майно у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №911/173/22.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

Як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії спірного Договору зобов`язання сторін, що виникли між сторонами до закінчення строку дії цього Договору, не є припиненими (обов`язок продавця повернути невикористану суму попередньої оплати).

Враховуючи те, що відповідач отримав грошові кошти саме на підставі Договору, при цьому така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати, положення ст. 1212 Цивільного кодексу до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума коштів підлягає поверненню в силу положень ст. 693 Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення саме суд, а не позивач, вирішує, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц.

У постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Господарський суд при постановленні судового рішення керується не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами на які посилаються сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому, доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17).

Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов`язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов`язання. Отже після пред`явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов`язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов`язання з повернення коштів.

Водночас аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Як зазначалось судом попередньо, на виконання умов Договору купівлі продажу №24/05-23 від 01.06.2023 позивачем було здійснено попередню оплату вартості товару в розмірі 470 000 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій №110 від 01.06.2023 на суму 400 000 грн та №141 від 20.06.2023 на суму 70 000 грн.

Водночас відповідач згідно із видатковою накладною №1 від 07.06.2023, що підписана та скріплена печатками сторін спору, поставив позивачеві товар (мінеральну воду) лише на суму 163 296 грн.

В подальшому, 05.01.2024 ТОВ СТМ Транс звернулося до відповідача із претензією (датована 04.01.2023), в якій повідомило про відмову від Договору (що, з урахуванням закінчення його строку на момент надіслання претензії, слід розцінити як відмову від прийняття товару) та просило повернути сплачену суму попередньої оплати за товар.

У процесі розгляду справи після ознайомлення зі змістом відзиву на позов, поданого представником відповідача, де, зокрема, зазначено про те, що останній не заперечує проти розгляду вимоги щодо повернення коштів за непоставлений товар, позивач повторно звернувся до відповідача із вказаним проханням, однак таке, за встановлених судом обставин, аналогічно залишено без задоволення.

Таким чином, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не поставив товар у повному обсязі, то в останнього виникло грошове зобов`язання перед позивачем на суму 306 704 грн, що обрахована як різниця між сплаченою позивачем попередньою оплатою (470 000 грн) та вартістю фактично поставленого товару відповідачем (163 296 грн).

З урахуванням наведеного, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми 306 704 грн попередньої оплати за товар, що не був ним поставлений. Позов у цій частині підлягає задоволенню.

Із приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача сум 3767,05 грн інфляційних нарахувань та 2350 грн трьох процентів річних суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

За змістом ст. 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №902/186/21.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, представником позивача нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних здійснено на суму 470 000 грн та протягом періоду 12.02.2024 15.04.2024.

Водночас із урахуванням зроблених судом висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача суми 306 704 грн сплаченої позивачем попередньої оплати за товар, обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на грошові кошти саме в означеному розмірі.

Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму 306 704 грн у межах визначеного позивачем боргового періоду, суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 2458,23 грн та трьох процентів річних у сумі 1608,94 грн. У стягненні решти заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3729,26 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Синевир-Плюс Приватного підприємства Синевир-К, вул. Менделєєва, будинок 1, м. Свалява, Мукачівський район, Закарпатська область, 89300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40258374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТМ Транс, пров. Леонтовича Миколи, будинок 2, квартира 6, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42821085) суму 310 771,17 грн (Триста десять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 17 коп), у тому числі 306 704 грн (Триста шість тисяч сімсот чотири гривні) попередньої оплати, 2458,23 грн (Дві тисячі чотириста п`ятдесят вісім гривень 23 коп) інфляційних нарахувань та 1608,94 грн (Одна тисяча шістсот вісім гривень 94 коп) трьох процентів річних, а також 3729,26 грн (Три тисячі сімсот двадцять дев`ять гривень 26 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя Л.І. Пригара