Рішення

від 19.12.2024 по справі 907/197/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/197/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІТ СТОП», м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун», м. Ужгород

про визнання недійсним рішення та договору купівлі-продажу земельної ділянки,

об`єднану в одне провадження з справою №907/353/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІТ СТОП", м. Ужгород,

до відповідача - 1 Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький,

до відповідача - 2 Ужгородської міської ради, м. Ужгород,

до відповідача - 3 Приватного акціонерного товариства "Ужгородський завод "Електродвигун", м. Ужгород,

про визнання недійсним акта, що порушує право власності

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від позивача Орбан Н.Л., адвокат, Горват Й.Й., директор

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 Міщенко О.О., адвокат

об`єднану в одне провадження з справою №907/353/24

від позивача Орбан Н.Л., адвокат, Горват Й.Й., директор

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 не з`явився

від відповідача 3 - Міщенко О.О., адвокат

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

09.03.2023 до Господарського суду Закарпатської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІТ СТОП» із позовом до Ужгородської міської ради та Публічного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун» в якому просить:

1)визнати недійсним рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 за №1053 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу»;

2)визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2022, який укладений між Ужгородською міською радою та ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк С.В. за реєстраційним номером 516.

Позов заявлено з посиланням на статті 21, 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, статті 12, 112, 127, 128, 134, 155 Земельного кодексу України.

На адресу суду 15.03.2023 надійшло клопотання (вх. №02.3.1-02/1930/23) про приєднання до матеріалів справи №907/197/23 позовної заяви в новій редакції з додатками до неї.

Ухвалою суду від 22.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог від 20.06.2023 вх. № 02.3.1-02/4546/23.

Ухвалою суду від 20.06.2023 заяву позивача про збільшення позовних вимог від 20.06.2023 вх. № 02.3.1-02/4546/23 повернуто заявнику.

На виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №907/197/23 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІТ СТОП» №б/н від 29.06.2023 на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2023 у справі №907/197/23, матеріали справи №907/197/23 було надіслано до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 20.07.2023 зупинено провадження у справі №907/197/23 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Закарпатської області з суду вищої інстанції.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №907/197/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Піт Стоп» б/н від 29.06.2023 (вх. № 01-05/2116/23 від 03.07.2023) залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2023 у справі № 907/197/23 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.09.2023 поновлено провадження у справі №907/197/23.

На адресу суду 17.04.2024 надійшли клопотання позивача від 17.04.2024 (вх. № 02.3.1-02/3122/24), клопотання відповідача 2 від 17.04.2024 (вх. №02.3.1-02/3118/24) про об`єднання справ №907/197/23 та №907/353/24 в одне провадження.

Позивач та відповідач 2 зазначають, що позовні вимоги у справі №907/197/23 та №907/353/24 пов`язані між собою підставою виникнення та співвідносяться як основні та похідні.

Ухвалою суду від 17.04.2024 задоволено вищезазначені клопотання позивача від 17.04.2024 (вх. № 02.3.1-02/3122/24), клопотання відповідача 2 від 17.04.2024 (вх. №02.3.1-02/3118/24) про об`єднання справ №907/197/23 та №907/353/24 в одне провадження.

Дана ухвала мотивована тим, що спільний розгляд справ №907/197/23 та №907/353/24 сприятиме виконанню завдань господарського судочинства, об`єктивному і швидкому розгляду справи, з`ясуванню прав та взаємовідносин сторін, забезпеченню процесуальної економії часу як для суду, так і для сторін спору, оскільки справа №907/197/23 та справа №907/353/24 підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, підсудні господарському суду Закарпатської області, позивачем є одна й та сама особа (ТОВ «Піт Стоп»), а відповідачами виступають Ужгородська міська рада та Приватне акціонерне товариство «Ужгородський завод «Електродвигун», позовні вимоги у даних справах пов`язані між собою підставою виникнення, більшість доказів, які мають бути подані сторонами під час судового розгляду, є ідентичними.

На адресу Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання від Приватного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун» про призначення експертизи від 16.01.2024 вх. № 02.3.1-02/290/24.

Ухвалою суду від 12.06.2024 Клопотання приватного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун» про призначення експертизи задоволено. Призначено судову земельно-технічну експертизу у справі №907/197/23 та доручено її проведення експертній установі Київському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108, код в ЄДРПОУ 23272864). На вирішення експерту поставити наступні питання: - Чи має місце накладення земельної ділянки Приватного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун» загальною площею 14,6 га за кадастровим номером 2110100000:64:001:0115, що розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Блеста, 1, на земельну ділянку, що перебуває у фактичному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Піт Стоп», розташованої за адресою: м. Ужгород, вул. О. Блистіва, 44? - Якщо так, то якими є проміри, площа, конфігурація та розташування на місцевості зони накладення таких земельних ділянок - Чи має місце накладення земельної ділянки приватного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун» загальною площею 14,6 га за кадастровим номером 2110100000:64:001:0115, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на нерухоме майно, що належить ТОВ «ПІТ СТОП» на праві власності, а саме: станцію технічного обслуговування автомобілів «Бош-Автоцентр» після реконструкції власної будівлі (літ. Б), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2794327421100) - Якщо так, то якими є проміри, площа, конфігурація та розташування на місцевості зони накладення земельної ділянки на нерухоме майно? Витрати на проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи покладено на публічне акціонерне товариство «Ужгородський завод «Електродвигун». Зупинене провадження у справі №90ому товариству «Ужгородський завод «Електродви

23.08.2024 до канцелярії суду надійшов лист від Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України щодо погодження строків проведення судової експертизи (вх. № 02.3.1-02/6588/24).

26.08.2024 до канцелярії суду надійшло клопотання від експерта Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про залучення сертифікованих інженерів-геодезистів для проведення топографо-геодезичних робіт (вх. № 02.3.1-02/6609/24).

Крім того, на адресу суду експертною установою надіслано рахунок для здійснення оплати за проведення експертизи (від 16.08.2024 вх. № 02.3.1-02/6421/24). Водночас вказаний експертною установою рахунок був надісланий платнику - публічному акціонерному товариству «Ужгородський завод «Електродвигун».

Ухвалою суду від 02.09.2024 поновлено провадження у справі № 907/197/23, клопотання Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України щодо погодження строків проведення судової експертизи від 23.08.2024 (вх. № 02.3.1-02/6588/24) задоволено, погоджено строк проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 907/197/23 понад 90 календарних днів, клопотання судового експерта про залучення сертифікованих інженерів-геодезистів (від 26.08.2024 вх. № 02.3.1-02/6609/24) задоволено, зобов`язано публічне акціонерне товариство «Ужгородський завод «Електродвигун» здійснити оплату за проведення земельно-технічної експертизи у справі №907/197/23 та надати суду належні докази такої оплати, зупинено провадження у справі №907/197/23.

09.10.2024 до канцелярії суду надійшов лист Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. № 02.3.1-02/8283/24), яким повідомлено, що рахунок про призначення експертизи не сплачено.

Ухвалою від 29.10.2024 суд поновив провадження, повторно зобов`язав публічне акціонерне товариство «Ужгородський завод «Електродвигун» здійснити оплату за проведення земельно-технічної експертизи у справі №907/197/23 та зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою від 20.11.2024 поновлено провадження у справі №907/197/23.

Ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 19.12.2024 о 10 год .00 хв.

В судове засідання з?явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, натомість представник відповідача проти позову заперечив.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

09.03.2023 до Господарського суду Закарпатської області звернулось ТОВ «ПІТ СТОП» із позовом до Ужгородської міської ради та ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» в якому просить:

1)визнати недійсним рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 за №1053 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу»;

2)визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2022, який укладений між Ужгородською міською радою та ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк С.В. за реєстраційним номером 516.

Даній справі присвоєно №907/197/23.

В обґрунтування позову зазначає, що оскільки ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» не є власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:64:001:0115, Ужгородська міська рада, надавши згоду на розробку проекту землеустрою, порушила положення ст.ст. 128, 134 Земельного кодексу України, оскільки ухилилась від продажу землі на конкурентних засадах, що дозволило прийняти оспорюване позивачем рішення від 13.12.2022 про продаж вказаної ділянки ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун».

Відчуживши вказану земельну ділянку ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» Ужгородська міська рада позбавила позивача права на частину земельної ділянки, яка не зайнята будівлями та спорудами ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», та на яку позивач має такі ж самі права, оскільки для обслуговування нерухомого майна позивача також необхідна певна частина земельної ділянки під спільними проїздами, проходами та площадками, а наразі позивач не має можливості звернутися до міської ради з приводу оренди відповідної земельної ділянки площею 0,2173 га, оскільки частина вказаної земельної ділянки вже викуплена ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун». Таким чином, внаслідок прийняття Ужгородською міською радою оскаржуваного рішення від 13.12.2022 №1053 порушуються права позивача як суміжного землекористувача. З огляду на те, що на підставі оскаржуваного рішення Ужгородської міської ради від 13.12.2022 за №1053 між Ужгородською міською радою та ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2022, то позивачем заявлено похідну позовну вимогу про визнання цього правочину недійсним.

09.04.2024 до Господарського суду Закарпатської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІТ СТОП» із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Ужгородської міської ради Закарпатської області та ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», в якому позивач просить:

1)скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 14,6 га (кадастровий номер 2110100000:64:001:0115) по вул. Олександра Блеста, 1, яка була проведена 14 вересня 2022 року Головним управлінням Держгеокадстру у Хмельницькій області шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування;

2)скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки площею 14,6 га (кадастровий номер 2110100000:64:001:0115) та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про скасування запису у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки площею 14,6 га (кадастровий номер 2110100000:64:001:0115);

3)припинити права власності Приватного акціонерного товариства «Ужгородський завод «Електродвигун» на земельну ділянку площею 14,6 га (кадастровий номер 2110100000:64:001:0115) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Олександра Блеста, 1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 грудня 2022р. номер запису про право власності 48734383;

4)припинити обтяження, а саме заборону на земельну ділянку площею 14,6 га (кадастровий номер 2110100000:64:001:0115) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Олександра Блеста, 1, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 грудня 2022 р. номер запису про обтяження 48734488;

5)визнати недійсним рішення Ужгородської міської ради від 10 листопада 2022р. № 980 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення Приватному акціонерному товариству «Ужгородський завод «Електродвигун» земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:64:001:0115) площею 14,6000 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Олександра Блеста, 1, з передачею її в оренду строком на 3 роки.

Даній справі присвоєно №907/353/24.

В обґрунтування цих позовів зазначає, що під час формування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0115 допущено порушення вимог законодавства про землеустрій, внаслідок чого до складу цієї ділянки були протиправно включені ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «ПІТ СТОП».

Правова позиція відповідача.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що наданий ТОВ «ПІТ СТОП» на підставі рішення Ужгородської міської ради від 10.07.2018 за №1153 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2173 га в оренду для обслуговування власної будівлі по вул. Олександра Блистіва, буд. 44, не є гарантією надання такої земельної ділянки у користування в майбутньому і не зобов`язує Ужгородську міську раду прийняти відповідне рішення. Тому, покликаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №2340/4521/18 стверджує, що у позивача не виникло жодних прав на землю, які б могли бути порушені та підлягали судовому захисту.

Стверджує, що висновок експерта №640/06-23 від 03.10.2023 на який покликається позивач не може вважатися належним та допустимим доказом, оскільки він був зроблений без участі відповідача та з грубими порушеннями норм чинного законодавства, а саме: (1)експерт Колчар В. зробив свій висновок, виходячи з наданої позивачем інформації, більша частина якої є недостовірна та документально не підкріплена, (2)експерт виходив не із фактичного використання земельної ділянки, а бажаної для позивача та необхідної на думку експерта, (3)заміри щодо необхідних майданчиків, проїздів, місць для відходів тощо, не можна рахувати обґрунтованими та достовірними.

Вважає, що оскільки позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів внаслідок складання проекту землеустрою, прийняття оскаржуваного рішення Ужгородською міською радою, реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

29.10.2010 між ТОВ «ПІТ СТОП» та ТОВ «МАТЯШ і МАТЯШ» був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Тиводар Н.І. за реєстраційним номером 909, на підставі якого позивач набув у власність нерухоме майно, а саме: станцію технічного обслуговування автомобілів «Бош-Автоцентр», розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Краснодонців, буд. 1.

Право власності позивача зареєстроване КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород» 23.11.2010.

На момент укладання договору купівлі-продажу нерухоме майно було розташоване на земельній ділянці площею 18,078 га, кадастровий номер 2110100000:64:002:0002, яка перебувала у постійному користуванні ПАТ «Ужгородський завод «Електродвигун».

У червні 2018 року позивач звернувся до Ужгородської міської ради із заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2137 га з подальшої її передачею в оренду.

Рішенням Ужгородської міської ради від 10.07.2018 за №1153 позивачеві надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2173 га для обслуговування власної будівлі по вул. Олександра Блистіва, 44.

Доказів того, що на момент звернення ТОВ «ПІТ СТОП» ним виготовлено та затверджено Ужгородською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2173 га для обслуговування власної будівлі по вул. Олександра Блистіва, 44, позивачем суду не надано, а судом не встановлено.

Разом з тим, рішенням Ужгородської міської ради від 22.08.2022 за №855 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» ПрАТ «Ужгородський завод електродвигун» надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14,6 га для розміщення та експлуатації? основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної промисловості по вул. Олександра Блистіва, 1.

На підставі вказаного рішення та заяви ПрАТ «Ужгородськии? завод «Електродвигун» Приватним підприємством «Закарпатськии? інститут землеустрою» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки (кадастровии? номер 2110100000:64:001:0115) з подальшою і?і? передачею в оренду ПрАТ «Ужгородськии? завод «Електродвигун».

14.09.2022 відділ №1 Центру надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькіи? області здіи?снив державну реєстрацію сформованої? земельної? ділянки площею 14,6 га з кадастровим номером 2110100000:64:001:0115.

Рішенням Ужгородськоі? міськоі? ради від 10.11.2022 за №980 затверджено проект землеустрою щодо відведення ПрАТ «Ужгородськии? завод «Електродвигун» земельноі? ділянки (кадастровии? номер 2110100000:64:001:0115) площею 14,6000 га для розміщення та експлуатаціі? основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробноі?, машинобудівноі? та іншоі? промисловості по вул. Олександра Блеста, 1, та вирішено передати і?і? в оренду строком на 3 роки.

На підставі рішення Ужгородськоі? міськоі? ради від 10.11.2022 за №980 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Форкош М.М. 15.12.2022 здіи?снено державну реєстрацію права комунальноі? власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою міста Ужгород в особі Ужгородськоі? міськоі? ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме маи?но (запис про право власності 48717672, реєстраціи?нии? номер об`єкта нерухомого маи?на 2670417421100).

Рішенням Ужгородської міської ради від 13.12.2022 за №1053 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу», серед іншого, затверджено вартість земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:64:001:0115) площею 14,6 га по вул. Олександра Блеста, 1, у сумі 18 997 520,00 грн. з розрахунку 130,12 за 1 кв.м відповідно до висновку експертів від 23.11.2022; вирішено продати ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» земельну ділянку площею 14,6 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної промисловості по вул. Олександра Блеста, 1.

На підставі вказаного рішення між Ужгородською міською радою та ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» укладений договір купівлі-продажу від 16.12.2022 відчужено земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:64:001:0115.

Право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:64:001:0115) площею 14,6 га по вул. Олександра Блеста, 1 зареєстроване за ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2022 (номер запису 48734383).

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Правилами частини першої статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Такі висновки Верховний Суд сформував у постановах від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 у справі № 24/48/19.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. До таких правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, тобто вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту. Подібну позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 18.06.2020 у справі №923/733/19.

З узагальненого змісту заявлених позовних вимог вбачається, що ТОВ «ПІТ СТОП» (позивач), будучи власником нерухомого майна: станції технічного обслуговування автомобілів «Бош-Автоцентр» за адресою: м. Ужгород, вул. Краснодонців, 44., без наявності належно оформлених прав на землю, оспорює законність формування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0115 площею 14,6 га за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Блеста, 1, яка на момент пред?явлення позову на праві приватної власності належить ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», оскільки вважає, що до меж останньої земельної ділянки були протиправно включені ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «ПІТ СТОП».

Тому суд доходить до висновку, що основними є вимоги, які заявлені в межах справи №907/353/24 (щодо формування спірної земельної ділянки та передачі її в оренду), натомість вимоги, що заявлені в межах справи №907/197/23 (щодо подальшої приватизації спірної земельної ділянки) є похідними. Це зумовлено тим, що формування земельної ділянки передувало всім подальшим юридичним фактам та правочинам, які оспорює позивач.

При цьому суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 173 ГПК України передбачено, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, для правильного вирішення спору в даній справі необхідно з?ясувати яке саме право або охоронюваний законом інтерес просить захистити позивача, а також чи дійсно під час формування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0115 площею 14,6 га за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Блеста, 1, яка на праві приватної власності належить ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» включені частини ділянки на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать позивачу.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Проте, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим.

Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, захисту підлягає наявний законний і порушений (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого інтересу та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушений інтерес, і чи цей інтерес порушено відповідачем.

Суд виходить з того, що відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першій статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною другою статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою у цій справі, на виконання у тому числі приписів статті 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав чи інтересів позивача.

В обґрунтування наявності порушення його права, позивач зазначає, що за договором купівлі-продажу від 29.10.2010, укладеного між ТОВ «ПІТ СТОП» та ТОВ «МАТЯШ і МАТЯШ», ним було набуто право власності на нерухоме майно, а саме: будівля станції технічного обслуговування автомобілів «Бош-Автоцентр», розташована за адресою: м.Ужгород, вул. Краснодонців, буд. 44 (тепер Олександра Блистіва, буд. 44).

Позивач вказує, що рішенням Ужгородської міської ради від 10.07.2018 за №1153 йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2173 га в оренду для обслуговування власної будівлі по вул. Олександра Блистіва, буд. 44.

Стверджує, що внаслідок прийняття Ужгородською міською радою рішення Ужгородської міської ради від 10.11.2022 за №980 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0115 площею 14,6 га за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Блеста, 1, були порушені його права, оскільки під час формування цієї земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0115 площею 14,6 га за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Блеста, 1, яка на праві приватної власності належить ПрАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» включені частини ділянки на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать позивачу.

ТОВ «ПІТ СТОП», звертаючись до суду з позовом обґрунтовує вимоги порушенням його прав на отримання земельної ділянки в оренду під обслуговування належної йому на праві власності станції технічного обслуговування автомобілів «Бош-Автоцентр».

За змістом частин 1, 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (статті 142, 143 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом частин 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 3 та частини 15 статті 123 зазначеного Кодексу (у редакції, чинній на час прийняття Львівською міськрадою ухвали від 29.11.2018 № 4288) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

Чинним законодавством України не передбачено таких підстав виникнення речового права на землю, як "законний інтерес" або "виникнення правовідносин щодо надання земельної ділянки у користування", тоді як прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду є виключно правом, а не обов`язком органу місцевого самоврядування щодо розпорядженням землею комунальної власності, оскільки частиною 15 статті 123 ЗК України визначено можливість відмови уповноваженого органу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Більше того, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування наведених норм земельного законодавства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16, від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №2340/4521/18 надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування, оскільки отримання дозволу на розроблення відповідного проєкту землеустрою свідчить про можливі наміри заявника щодо розроблення проєкту землеустрою із відповідним визначенням цільового призначення ділянки в процесі розроблення землевпорядної документації, за результатом її розроблення затвердження такого проєкту відповідним органом і надалі, можливо, отримання земельної ділянки у власність чи користування.

Отже, за висновком Верховного Суду, надання дозволу на розроблення позивачем проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є гарантією надання такої земельної ділянки у користування в майбутньому і не зобов`язує районну державну адміністрацію прийняти відповідне рішення.

Ураховуючи положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №826/5735/16 та №380/624/16-ц, та в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №2340/4521/18, рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та одержання її власником або користувачем документа (державного акту на право власності чи користування земельною ділянкою, чи іншого, що посвідчує таке право).

Станом на момент пред`явлення позову земельна ділянка площею 0,2173 га в м. Ужгороді по вул. Олександра Блистіва, 44, не сформована, кадастровий номер їй не присвоєно та вона не зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

Також, позивачем не надано суду доказів державної реєстрації за ним права власності або права користування на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З огляду на це спростовуються твердження позивача про те, що на підставі рішення Ужгородської міської ради від 10.07.2018 за №1153, яким йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2173 га в оренду для обслуговування власної будівлі по вул. Олександра Блистіва, буд. 44, у ТОВ «ПІТ СТОП» виникло яке небудь право або охоронюваний законом інтерес на отримання земельної ділянки в оренду під обслуговування належної йому на праві власності станції технічного обслуговування автомобілів «Бош-Автоцентр».

Тобто на момент пред`явлення позову у ТОВ «ПІТ СТОП» не виникло жодних прав на спірну землю, які б могли бути захищені в судовому порядку.

Відсутність права або охоронюваного законом інтересу, який би підлягав судовому захисту, що встановлено судом вище, є самостійною підставою для відмови в позові, а тому суд не вдається до невиправданого дослідження інших обставин справи, оскільки такі не стосуються суті позовних вимог, які спрямовані до відповідачів у даній справі.

Окрім того, суд зауважує, що оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про надання у власність земельної ділянки є неналежним способом захисту, оскільки такі рішення вже реалізовані шляхом укладення в подальшому відповідних правочинів, а тому не створюють жодних правових наслідків, як не створить їх і його скасування.

Аналогічні правові висновки викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 18.08.2021 у справі №910/6701/20, від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, від 08.11.2022 у справі №910/18853/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 26.06.2024 у справі №904/4993/20.

Позовна вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21.

Позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на яке воно спрямоване. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19 та постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №910/11383/23, від 26.09.2023 у справі №910/2392/22.

Отже, відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обрання ж ним неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується з численними висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 02.08.2023 у справі №911/665/22, від 16.04.2024 у справі №914/2736/21.

За таких обставин суд вважає, що в цій частині вимог позивач окрім того, що не довів наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу, що підлягав би захист, ще й обрав неналежний спосіб захисту.

З огляду на це суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ПІТ СТОП» з підстав відсутності порушеного права або охоронюваного законом інтересу, а також обрання неналежного способу захисту.

Розподіл судових витрат.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у позові, судовий збір за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 231, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 20.12.2024

Суддя Андрейчук Л.В.