Справа №447/1763/20 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.
Провадження №22-ц/811/1574/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
Провадження №22-ц/811/1575/24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2024 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,
з участю: представника позивача Якубівського І.Є.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за апеляційною скаргою приватної агрофірми ім. Івана Франка на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 квітня 2024 року та на додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 квітня 2024 року у справі за позовом приватної агрофірми ім. Івана Франка до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и в:
30.06.2020 року приватна агрофірма ім. Івана Франка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Новороздільської міської ради Яценко Я.В. про скасування рішень державного реєстратора та витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обгрунтуваннязаявлених позовнихвимог позивачпокликався нате,що розпорядженням представника Президента України у Миколаївському районі Львівської області №169 від 17.08.1992 року передбачено зміну форми господарювання колгоспу імені Івана Франка на виробниче об`єднання селянських господарств (ВОСГ) ім. Івана Франка та зареєстровано статут останнього. На підставі розпорядження голови Миколаївської районної державної адміністрації №300 від 09.07.1997 року виробниче об`єднання селянських господарств ім. Івана Франка перереєстровано на приватну агрофірму (ПАФ) ім. Івана Франка, яка є правонаступником ВОСГ ім. Ів. Франка та знаходиться в с. Берездівці. Цим же розпорядженням перереєстровано статут ПАФ, відповідно до п.1.1 якого, приватна агрофірма ім. Івана Франка створена на базі майнових і земельних паїв ВОСГ ім. Івана Франка рішенням зборів уповноважених членів ВОСГ ім. Івана Франка від 19.02.1997 року, протокол №1, є його правонаступником. Відповідно до п.4.2.1 статуту ПАФ, його майно утворюється, зокрема, за рахунок цілісного майнового комплексу ВОСГ ім. Івана Франка, відтак, приватна агрофірма ім. Івана Франка діє як юридична особа, що є правонаступником колгоспу ім. Івана Франка с. Берездівці.
Протоколом №1 зборів уповноважених власників майнових паїв ПАФ ім. Івана Франка від 01.11.2001 року затверджено пайовий фонд ПАФ. Згідно із встановленим законодавством порядком, керівництвом ПАФ було подано до Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області разом зі списком осіб, які мають право на майновий пай, перелік основних засобів пайового фонду ПАФ ім. Івана Франка. Відповідно до зазначеного документа, до складу основних засобів пайового фонду, що знаходяться у с. Берездівці, віднесені, зокрема, такі позиції: вага, вартістю 2177 грн., введена в експлуатацію у 1988 році; склад міндобрив зерновий склад, вартістю 88804 грн., введений в експлуатацію у 1989 році; зерносклад, вартістю 37131 грн., введений в експлуатацію у 1988 році; навіс зерноскладу, вартістю 88179 грн., введений в експлуатацію у 1997 році; прохідна, вартістю 915 грн., введена в експлуатацію у 1973 році.
Зазначені об`єкти були побудовані господарським способом колгоспом ім. Івана Франка (навіс зернового складу ВОСГ ім. Івана Франка). Право на ці об`єкти перейшло у порядку правонаступництва до ВОСГ ім. Івана Франка, а після нього до ПАФ ім. Івана Франка, і всі вони були включені до його пайового фонду ПАФ.
Рішенням виконавчого комітету Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29.06.2011 року №45 вказаним об`єктам присвоєно номери будівель, а пізніше, рішенням виконавчого комітету Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 30.10.2017 року №22 впорядковано адреси окремих із них нежитлових будівель.
До середини2011року,приватна агрофірмаім.Івана Франка,як правонаступник колишнього колгоспу ім. Івана Франка с. Берездівці, проводила виділення майнових паїв в натурі колишнім членам колгоспу, до числа яких входили: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
30.06.2011 року, на підставі заяви ОСОБА_3 , в рахунок погашення майнового паю, належного йому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ №138005 на суму 233354 грн. 90 коп., зборами уповноважених власників майнових паїв прийнято рішення про виділення йому зерноскладу насіннєвого сховища, залишковою вартістю 88804 грн., збудованого у 1989 році, навісу зерноскладу, залишковою вартістю 88179 грн, збудованого у 1997 році, та прохідної, залишковою вартістю 915 грн., збудованої в 1993 році.
Крім того, рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв від 30.06.2011 року ОСОБА_4 в рахунок погашення майнового паю, належного йому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ЛВ №138006 на суму 67307 грн., було виділено зерносклад, залишковою вартістю 37131 грн., побудований у 1988 році.
Вказував, що керівником ПАФ були підписані акти приймання-передачі зазначених 4 (чотирьох) об`єктів нерухомого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак, зазначені особи так і не зареєстрували у встановленому законом порядку за собою право власності на це майно і рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 28 вересня 2012 року у справі №1313/2605/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року, відмовлено ОСОБА_3 у визнанні за ним права власності на вказані об`єкти.
Наведене свідчить про непогашення виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтв про право власності на майновий пай, у свідоцтвах відсутні відмітки керівника ПАФ про виділення в рахунок майнових паїв зазначених вище об`єктів нерухомого майна в натурі, отже, зазначене нерухоме майно не перейшло у власність вказаних осіб, а залишилось об`єктом пайового фонду приватної агрофірми ім. Івана Франка та перебуває на її балансі.
Зауважив, що починаючи з червня 2011 року і до сьогоднішнього дня жодного рішення про виділення майна загальними зборами не приймалось та керівництвом ПАФ таке не виконувалось, однак, у липні 2017 року з`ясувалось, що право власності на 5 (п`ять) об`єктів нерухомого майна, які належать ПАФ ім. Івана Франка і входять до його пайового фонду, зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме: вага, загальною площею 27,1 кв.м., по АДРЕСА_1 ; прохідна, загальною площею 7,3 кв.м., по АДРЕСА_2 ; зерносклад, загальною площею 1022,1 кв.м., по АДРЕСА_3 ; зерносклад (насіннєве зерносховище), загальною площею 951,8 кв.м., по АДРЕСА_4 ; навіс зерноскладу, загальною площею 1792,7 кв.м., по АДРЕСА_5 .
При цьому, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності на кожен із перерахованих об`єктів зазначено акт приймання-передачі пайового майна від 03.12.2015 року, підписаний ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЛВ №138024, видане 03.12.2015 року. Право власності на ці об`єкти зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Новороздільської міської ради Яценко Я.В. 04.07.2017 року.
Позивач вважає, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 була здійснена з порушенням вимог закону, оскільки відповідно до п.51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації права власності), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна, позаяк, на поданому ОСОБА_2 для державної реєстрації свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновому сертифікаті) серії ЛВ №138024 від 03.12.2015 року не було відповідної відмітки ПАФ ім. Івана Франка, як підприємства-правонаступника колгоспу ім. Івана Франка, про виділення майна в натурі, засвідченої підписом ОСОБА_6 , як керівника ПАФ ім. Івана Франка, згідно з п.7.1 Статуту, та круглою печаткою ПАФ, відповідно до п.3.1 Статуту, а акт приймання-передачі нерухомого майна від 03.12.2015 року був підписаний не уповноваженою особою Петришиним З.Г., оскільки керівником агрофірми та, відповідно, особою, уповноваженою статутом на підписання документів від імені юридичної особи, був ОСОБА_6 , відтак, подані відповідачем для державної реєстрації документи не відповідали вимогам закону, а тому державний реєстратор повинен був відмовити в такій реєстрації.
Окрім того, зазначає, що державна реєстрація права власності на майно за відповідачем відбулася під час чинності постанови державного виконавця про накладення арешту на все майно агрофірми.
Вважаючи, що незаконними діями державного реєстратора щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 5 (п`ять) об`єктів нерухомого майна порушено права ПАФ ім. Івана Франка, як законного володільця спірного майна, та, водночас, порушено майнові права ПАФ ім. Івана Франка у відносинах із власниками майнових паїв, позивач просив: визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області Яценко Я.В. від 07.07.2017 року та проведену на їх підставі державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 5 (п`ять) об`єктів нерухомого, а саме: зерносклад (насіннєве зерносховище), загальною площею 951,8 кв.м., по АДРЕСА_4 , вартістю 88804 грн.; навіс зерноскладу, загальною площею 1792,7 кв.м., по АДРЕСА_5 , вартістю 88179 грн.; прохідну, загальною площею 7,3 кв.м., по АДРЕСА_6 (попередня адреса АДРЕСА_2 ), вартістю 915 грн.; зерносклад, загальною площею 1022,1 кв.м., по АДРЕСА_3 , вартістю 37131 грн.; вагу, загальною площею 27,1 кв.м., по АДРЕСА_7 (попередня адреса АДРЕСА_1 ), вартістю 2177 грн., та витребувати вказане майно з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь приватної агрофірми ім. Івана Франка.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, в задоволенні позову приватної агрофірми ім. Івана Франка відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову приватної агрофірми ім. Івана Франка до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 09лютого 2021року тапостанову Львівськогоапеляційного судувід 28жовтня 2021року вчастині відмовиу задоволенніпозову приватної агрофірмиім.Івана Франкадо ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області Яценко Я.В. про скасування рішень державного реєстратора змінено, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Змінюючи мотививідмови узадоволенні позову приватної агрофірмиім.Івана Франкадо ОСОБА_2 , державного реєстратора виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області Яценко Я.В. про скасування рішень державного реєстратора, Верховний Суд виходив із того, що у даній справі «зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між ПАФ ім. Івана Франка як особою, яка вважає себе законним володільцем спірного майна, та ОСОБА_2 , за яким державним реєстратором зареєстровано право власності на таке майно. Оскількидержавний реєстраторвиконавчого комітету Новороздільської міської ради Яценко Я.В. є неналежним відповідачем в цій справі, в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора, необхідно було відмовити саме з цих підстав». Тобто невдаючись воцінку правомірностірішень державногореєстратора та здійсненої ним державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірні об`єкти нерухомого майна.
Скасовуючи судові рішення в частині вирішення позову приватної агрофірми ім. Івана Франка до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, Верховний Суд вказав на необхідність дослідити обставину правонаступництва колишнього колгоспу ім. Івана Франка с. Берездівці та перевірити факт переходу прав та обов`язків колгоспу до приватної агрофірми ім. Івана Франка, у зв`язку з чим, встановити, які саме права та інтереси позивача порушені відповідачем.
Рішенням Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 08квітня 2024року взадоволенні позову приватної агрофірмиім.Івана Франкадо ОСОБА_2 про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння відмовлено.
Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16 квітня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шнира Я.Б. задоволено.
Стягнуто з приватної агрофірми ім. Івана Франка на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 грн.
У задоволенні заяви представника приватної агрофірми ім. Івана Франка адвоката Якубівського І.Є. відмовлено.
Обидва рішення оскаржив позивач приватна агрофірма ім. Івана Франка, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути понесені позивачем судові витрати.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції встановлено факт правонаступництва від колишнього колгоспу ім. Івана Франка с. Берездівці до приватної агрофірми ім. Івана Франка та факт переходу прав та обов`язків колгоспу до приватної агрофірми, а також те, що спірні об`єкти нерухомого майна включені до складу пайового фонду приватної агрофірми ім. Івана Франка, й тим самим по суті визнав порушення прав позивача, як законного (титульного) володільця, внаслідок незаконної реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірні об`єкти, однак, судом не враховано висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2016 року в справі №612/579/16-ц, про те, що виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюються підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. Майнова комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення в натурі, однак, сама майнова комісія рішення про виділення майна в натурі і передачу його будь-кому у власність не приймає; вирішення такого питання поза межами компетенції майнової комісії. Питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників.
Зауважує, що на необхідності врахування вказаного правового висновку було наголошено Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2022 року в даній справі, а відповідно до ст.417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що суд першої інстанції повинен був ураховувати, що виділення зі складу пайового фонду об`єктів нерухомого майна в натурі відповідачу ОСОБА_2 мало б здійснюватися підприємством-правонаступником (користувачем), тобто приватною агрофірмою ім. Івана Франка, на підставі рішення зборів співвласників, що повністю узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виділення в натурі пайового майна членам колишніх КСП та державної реєстрації права власності на нього.
Зазначає, що виділення спірних об`єктів пайового майна в натурі на користь відповідача ОСОБА_2 відбулося в обхід приватної агрофірми ім. Івана Франка і такими діями порушено не тільки встановлений законодавством порядок виділення в натурі пайового майна та державної реєстрації права власності на нього, але й порушено майнові права приватної агрофірми ім. Івана Франка, як законного (титульного) володільця цього майна.
Додає, що незаконна державна реєстрація права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 порушує майнові приватної агрофірми ім. Івана Франка у відносинах із власниками майнових паїв, адже майновий пай це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду, тому при виділенні майна в натурі підприємство-правонаступник має погашати майновий сертифікат на суму виділеного в натурі пайового майна, для чого законодавством передбачено проставлення на майновому сертифікаті відповідної відмітки цим підприємством-правонаступником.
Зазначає, що суд безпідставно ототожнює право на майновий пай і право власності на об`єкти нерухомого майна, виділені в рахунок такого майнового паю, що призвело до невірної оцінки прав попередніх власників майнових сертифікатів, які придбав ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .
Також позивач вважає, що суд безпідставно покликається на те, що ПАФ ім. Івана Франка в минулому було володільцем спірного майна на підставі договору оренди, договірні відносини за яким є припиненими, оскільки в матеріалах справи немає жодного договору оренди за участю приватної агрофірми ім. Івана Франка і позивач не обгрунтовує свої права титульного володільця спірними об`єктами із посиланням на договір оренди.
На переконання позивача, суд першої інстанції при новому розгляді даної справи не виконав вказівок суду касаційної інстанції і, встановивши факт правонаступництва колишнього колгоспу ім. Івана Франка до приватної агрофірми ім. Івана Франка, не врахував наведений вище висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що виділення із складу пайового майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників, а мотиви, наведені судом першої інстанції в обгрунтування рішення про відмову в позові, не відповідають законодавству та фактичним обставинам справи.
Щодо додаткового рішення суду, то вважає, що таке підлягає скасуванню, як похідне від рішенням суду по суті вирішення спору, окрім того, звертає увагу на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права при вирішенні питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу.
Зазначає, що заперечуючи проти стягнення таких витрат, позивач вказував на порушення відповідачем вимог ч.ч.1-2 ст.134 ЦПК України, оскільки у його першій заяві по суті, поданій при новому розгляді справи, відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Наголошує на невиконанні відповідачем приписів ч.3 ст.137 ЦПК України щодо подання у встановлений процесуальним законом строк детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Додає, що на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, ОСОБА_2 не подав суду до закінчення судових дебатів заяви про подання ним доказів на підтвердження розміру судових витрат.
Наголошує, що відповідач неодноразово подавав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, що призвело до невиправданого затягування судового процесу.
При цьому, зауважує, що 08.04.2024 року у судовому засіданні до закінчення судових дебатів представником позивача було подано заяву щодо подання доказів судових витрат в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, що є підставою для здійснення розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи апеляційним судом.
21.06.2024 року відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Шнира Я.Б. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.
Відповідач зауважує, що свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він є титульним володільцем майна, однак, прохальна частина позовної заяви сформована так, щоб витребувати майно у власність, а не титульне володіння (користування).
Окрім того, за позицією відповідача, факт переходу майнових прав колгоспу до приватної агрофірми ім. Івана Франка не підтверджений, позивач у власність чи статутний капітал не отримав жодного нерухомого майна чи ЦМК (таке майно залишилось у спільному користуванні членів ІНФОРМАЦІЯ_1 , які так і не стали членами ПАФ ім. Івана Франка і не передали свого спільного майна як внеску до статутного фонду ПАФ ім. Івана Франка.
Наголошує, що титульне володіння ПАФ ім. Івана Франка було договірним і строковим (10 років), однак, продовження такого користування позивач не довів, окрім того, ПАФ ім. Івана Франка не здійснювалась реєстрація права власності чи користування спірним нерухомим майно (5 об`єктів) і не оскаржувалась процедура виділення спірних об`єктів ОСОБА_4 , а відтак, вважає, що позивачем не доведено наявність порушеного права.
Відповідач вважає, що на момент спірної державної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_2 , приватна агрофірма ім. Івана Франка не мала жодного відношення до цих об`єктів, що підтверджується рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 28 вересня 2012 року у справі №1313/2605/1212, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року, яким встановлено той факт, що майно у встановленому законом порядку вибуло від ПАФ ім. Івана Франка до громадянина Сапіги (в подальшому це майно ОСОБА_2 придбав саме у Сапіги).
Також відповідач наголошує, що позивач знав про вибуття спірного майна до ОСОБА_3 ще у 2011 році, відтак, саме тоді він мав довідатись про порушення свого права, а тому, звернувшись з позовом у 2020 році, пропустив строк позовної давності для звернення з вимогою про витребування майна, заяву про застосування наслідків спливу якого було подано у суді першої інстанції.
Додає, що відповідно до статуту, приватна агрофірма ім. Івана Франка по відношенню до ВОСГ ім. Івана Франка є його правонаступником в частині боргових зобов`язань, а не майна, права на яке у той час оформлялось на підставі договорів про спільне володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідач допускає, що претензії щодо спірного майна могли б заявляти члени КСП, які не стали і не увійшли до ПАФ ім. Івана Франка, що окремо підтверджує факт неналежного позивача у справі.
Окремо звертає увагу, що обов`язкові вимоги про відмітку про виділення в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства і засвідчення їх підписом керівника підприємства та печаткою були передбачені пунктом 15 наказу Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року №62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств» і стосуються виключно періоду з 29.07.2004 року (дата доповнення п.15) до 11.04.2013 року (дата втрати чинності наказу).
Просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації у виконавчому комітеті районної, міської Ради народних депутатів за місцезнаходженням підприємства. Державна реєстрація підприємства здійснюється непізніше 30 днів з дня подання необхідних документів виконавчому комітету відповідної Ради народних депутатів.
Згідно з п.4 постанови Верховної Ради України від 14.02.1992 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено місцевим Радамнародних депутатів провести безоплатну перереєстрацію статутів колективних сільськогосподарських підприємств з метою приведення їх у відповідність з цим Законом.
Відповідно до п.1 Положення про порядок державної реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1992 року №344, державна реєстрація колективного сільськогосподарського підприємства колгоспу, а також сільськогосподарського кооперативу, спілки селян та іншого агроформування, створених на базі колгоспів, предметом діяльності якого є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка, розвиток інших підсобних виробництв і промислів (надалі підприємство), проводиться в районній державній адміністрації або виконавчому комітеті міської Ради народних депутатів за місцезнаходженням підприємства.
У п.5цього Положеннязазначено, що при зміні основних положень статуту предмета діяльності і форми власності підприємство підлягає перереєстрації, яка провадиться у тому ж порядку, що й реєстрація. Про зміну інших положень статуту підприємство письмово повідомляє районну державну адміністрацію або виконавчий комітет міської Ради народних депутатів, які зареєстрували його.
З виписки з протоколу зборів уповноважених членів виробничого об`єднання селянських господарств імені Івана Франка від 10.02.1992 року (а.с.121 т.2) встановлено, що виробниче об`єднання селянських господарств (ВОСГ) імені Івана Франка створено на базі колгоспу імені Івана Франка та є правонаступником активів і пасивів колгоспу, в тому числі основних засобів на суму 8769655 крб.
На підставі п.2 ст.3 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», п.4 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», прийнято розпорядження представника Президента України в Миколаївському районі Львівської області «Про перереєстрацію колективних сільськогосподарських підприємств» від 17.08.1992 року №169 (а.с.38-39 т.1), яким (п.п.1, 2), за пропозиціями бувших колгоспів про зміну їх форм господарювання, визнано, зокрема, зміну форми господарювання колгоспу імені Івана Франка на виробниче об`єднання селянських господарств ім. Ів. Франка, із реєстрацією статуту даного виробничого об`єднання.
У п.4цього розпорядження вказано керівникам КСП про необхідність змінити настінні вивіски, кутові штампи і печатки у відповідності з новими назвами своїх господарств.
Отже, із прийняттям у 1992 році Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», було змінено форми господарювання колишніх колгоспів Миколаївського району Львівської області, зокрема, новою формоюгосподарювання колгоспуім.Івана Франкастало ВОСГім.Івана Франка,яке створенена базіколгоспу іє правонаступникомйого активіві пасивів (рішення зборів від 10.02.1992 року).
Виробничому об`єднанню селянських господарств ім. Івана Франка присвоєно код ЗКПО 03760786, що відображено на його круглій печатці.
Відтак, відбулася перереєстрація колгоспу ім. Івана Франка у нову форму господарювання ВОСГ ім. Івана Франка.
Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 19.04.1996 року №401 «Про реформування колективних і міжгосподарських підприємств та організацій АПК області» (а.с.122-130 т.2) затверджено план-графік реформування колективних сільськогосподарських підприємств (спілки власників селянських господарств, сільськогосподарські кооперативи, народно-аграрні акціонерні господарства, агрофірми, агроторги та інші) за рішенням загальних зборів їх членів у нові економічно ефективні господарські структури ринкового типу, передбачені чинним законодавством України» (п.1).
КСП ім. І. Франка вказане у п.7 додатку до цього розпорядження.
У п.2 розпорядження передбачено: забезпечити організацію проведення реформування колективних сільськогосподарських підприємств у нові господарські структури на засадах приватної власності на майно і землю.
19.02.1997 року відбулися загальні збори ВОСГ ім. Івана Франка (протокол №1), на яких було прийнято рішення про реформування ВОСГ ім. Івана Франка в агрофірму (а.с.131-139 т.2).
Відповідно до п.15 Положення про державну реєстраціюсуб`єктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію об`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.04.1994 року №276, перереєстрація суб`єктів підприємницької діяльності проводиться у разі зміни назви,організаційної форми або форми власності суб`єктів підприємництва в порядку, встановленому для їх реєстрації.
На підставі даного Положення, було прийнято розпорядження голови Миколаївської районної державної адміністрації «Про перереєстрацію приватної агрофірми ім. Івана Франка» від 09.07.1997 року №300, яким вирішено перереєструвати приватну агрофірму ім. Івана Франка, яка є правонаступником виробничого об`єднання селянських господарств ім. Ів. Франка і знаходиться в с. Берездівці.
На підставі цього розпорядження, було перереєстровано Статут агрофірми (а.с.23-33 т.1), в п.1.1 якого вказано, що приватна агрофірма ім. Івана Франка створена на базі майнових і земельних паїв ВОСГ ім. ІванаФранка рішенням зборів уповноважених членів ВОСГ ім. Івана Франка від 19.02.1997 року, протокол №1, є його правонаступником майна в частині боргових зобов`язань.
Засновником приватної агрофірми ім. Івана Франка та її керівником (директором) є ОСОБА_6 (п.п.1.2, 7.1 Статуту), який, згідно з п.7.2 Статуту, організовує роботу агрофірми, представляє її інтереси та розпоряджається майном та коштами, укладає договори.
Відомості про державну реєстрацію приватної агрофірми ім. Івана Франка 09.07.1997 року, як юридичної особи (ідентифікаційний код 03760786), та її керівника (Вірт М.В.) наявні у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.41-43 т.1).
У п.4.2.1 Статуту вказано, що майно агрофірми утворюється за рахунок цілісного майнового комплексу ВОСГ ім. Івана Франка, який є власністю його членів у формі індивідуальних майнових паїв.
Отже, наведеними вище доказами підтверджено, що приватна агрофірма ім. Івана Франка є правонаступником виробничого об`єднання селянських господарств (ВОСГ) ім. Ів. Франка, яке, в свою чергу, є правонаступником колгоспу ім. Івана Франка, відтак, приватна агрофірма ім. Івана Франка є підприємством-правонаступником колгоспу ім. Івана Франка.
Статтею 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
У разі виходу з підприємствайого членимають правона пайнатурою, грішмиабо ціннимипаперами відповіднодо розмірута структурипайового фонду або в іншій,за згодоюсторін,формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.
Відповідно до частин 6, 7, 8 статті 31 Закону, при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.
У разі реорганізаціїпідприємства паїйого членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, якебуло віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.
Об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Указом Президента України від 29.01.2001 року №62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», повинні бути створені комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, а також для здійснення уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані в натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства, а також встановлення осіб, які є їх власниками; запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); виділення групі осіб (окремим особам) які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» затверджені: Методика уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення; Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки.
Пунктом 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, визначено, що співвласники це членипідприємства,в томучислі реорганізованого,за якимизберігається правона майновіпаї упайовому фондіпідприємства,але якіне отрималийого внатурі чине передалияк внесокдо статутногофонду правонаступника; майновий пай це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
У вказаних нормативно-правових актах передбачено, що кожен зі співвласників має право скористатися своїм майновим паєм, в тому числі отримати свій майновий пай у натурі.
Виділення зіскладу пайовогофонду майнав натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником(користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.
Майнова комісія готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі, однак, сама майнова комісія рішення про виділення майна в натурі і передачу його будь-кому у власність не приймає; вирішення такого питання поза межами компетенції майнової комісії.
Питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року (справа №612/579/16-ц, провадження №14-125цс19) зробила висновок, що: «виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників. Майнова комісія готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі, однак сама майнова комісія рішення про виділення майна в натурі і передачу його будь-кому у власність не приймає; вирішення такого питання поза межами компетенції майнової комісії. Питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників».
Таким чином, підсумовуючи наведене, слід дійти висновку, що саме підприємство-правонаступник,а вданому випадку цеприватна агрофірма ім.Івана Франка була наділена повноваженнями щодо виділення зі складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власниківна підставі рішення зборів співвласників.
Судом встановлено, що рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв ПАФ ім. Івана Франка, оформленим протоколом №1 від 01.11.2001 року (а.с.48-51 т.1), затверджено пайовий фонд ПАФ ім. Івана Франка у розмірі 3017902 (три мільйони сімнадцять тисяч дев`ятсот дві) гривень, а також список осіб, які мають право на майновий пай, за наслідками проведеного перерахунку індивідуальних паїв, згідно доданої відомості.
При цьому, в березні 2000 року в господарстві комісією проведено інвентаризацію майна, що знаходиться на балансі господарства, та ураховано Звіт про експертну оцінку будівель і майна ПАФ ім. І. Франка с. Берездівці Миколаївського району Львівської області (2000 рік), проведену ТОВ «Пошук» м. Радехів (а.с.81-105 т.2).
Керівництвом ПАФ подано до Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області разом зі списком осіб, які мають право на майновий пай, перелік основних засобів пайового фонду ПАФ ім. Івана Франка (а.с.52-53 т.1), згідно з яким, до складу основних засобів пайового фонду, що знаходяться у с. Берездівці, віднесені, зокрема: вага (1988 р.); зерносклад (1988 р.); склад міндобрив зерносклад (1989 р.); навіс зерноскладу (1997 р.) та прохідна (1973 р.).
На вказані об`єкти в матеріалах справи наявні акти прийняття в експлуатацію новозбудованого нерухомого майна, зокрема: вага (1988 р., замовник колгосп ім. Ів. Франка); зерносклад (1988 р., замовник колгосп ім. І. Франка); навіс зерноскладу (1997 р., замовник ВОСГ ім. Ів. Франка) (а.с.58-69 т.1).
Отже,всі спірніоб`єкти нерухомогомайна увійшлидо складупайового фондупідприємства-правонаступника приватної агрофірми ім. Івана Франка.
У зв`язку з цим, доводи сторони відповідача про користування позивачем спірним майном на підставі договору оренди від 15.04.2000 року, строк, якого припинився (а.с.166-168 т.2), є безпідставними.
Рішенням виконавчого комітету Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 29.06.2011 року №45 (а.с.70 т.1) вказаним об`єктам присовоєно номери будівель по АДРЕСА_1 , а саме: вага №80; зерносклад (насіннєве зерносховище) № НОМЕР_1 ; зерносклад №76; навіс зерноскладу №78; прохідна №82.
Рішенням виконавчого комітету Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 30.10.2017 року №22 «Про впорядкування адреси» (а.с.71 т.1) впорядковано адреси нежитлових будівель в с. Гранки-Кути, а саме: стара адреса: с. Берездівці, вул. Боринецька: об`єкту «вага» присвоєно нову адресу АДРЕСА_7 ; об`єкту «прохідна» присвоєно нову адресу АДРЕСА_6 .
Рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв ЦМК ПАФ імені Івана Франка від 30.06.2011 року (протокол №1), на підставі заяви ОСОБА_4 , виділено в рахунок погашення майнового паю, належного йому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ №138006, виданого Берездівецькою сільською радою 20.06.2011 року, на суму 67307 грн., наступний об`єкт нерухомого майна: зерносклад, залишковою вартістю 37131 грн. (а.с.76, 79, 85 т.1, 221 т.2).
Рішенням зборів уповноважених власників майнових паїв ЦМК ПАФ імені Івана Франка від 30.06.2011 року (протокол №1), на підставі заяви ОСОБА_3 , виділено в рахунок погашення майнового паю, належного йому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЛВ №138005, виданого Берездівецькою сільською радою 10.06.2011 року, на суму 233355 грн., наступні об`єкти нерухомого майна: зерносклад насіннєве сховище (1989 р.), залишковою вартістю 88804 грн.; навіс зерноскладу (1997 р.), залишковою вартістю 88179 грн., та прохідну (1973 р.) залишковою вартістю 915 грн. (а.с.77-78, 80-83 т.1, 223 т.2).
Керівником ПАФ ім. Івана Франка ОСОБА_6 підписані акти прийому-передачі від 30.06.2011 року зерноскладу (насіннєве сховище), навісу зерноскладу, прохідної ОСОБА_3 та зерноскладу ОСОБА_4 (а.с.79, 80 т.1).
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Берездівецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, ПАФ ім. Івана Франка про визнання права власності на майно (справа №1313/2605/2012).
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 28 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено (а.с.72-75 т.1).
Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що право власності на нерухоме майно, яке було виділене та передане по актах ОСОБА_3 , колгосп ім. Івана Франка набув у спосіб, який був передбачений чинним на той час законодавством, в матеріалах справи були наявні: акт комісії приймання нових побудованих виробничо-господарських приміщень та культурно-побутових будинків за 1988 рік про прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна зерноскладу, побудованого господарським способом для колгоспу ім. Ів. Франка в с. Берездівці, та аналогічний акт комісії за 1997 рік про прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна піднавісу для зерна, побудованого господарським способом для ВОСГ імені Івана Франка в с. Берездівці, і рішенням виконавчого комітету Берездівецької сільської ради від 29.06.2011 року №45 таким об`єктам присвоєні номери, тому підстави для визнання права власності на вказані об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_3 в судовому порядку відсутні.
Однак, в подальшому, ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 право власності за собою на вказане нерухоме майно, яке їм було виділене на підставі рішення зборів уповноважених власників майнових паїв ЦМК ПАФ ім. Івана Франка від 30.06.2011 року, у встановленому законом порядку не зареєстрували.
У зв`язку з цим, безпідставними є покликання сторони відповідача про набуття права власності ОСОБА_3 на об`єкти спірного нерухомого майна на підставі рішень виконавчого комітету Берездівецької сільської ради №66, №67 та №68 від 28.09.2011 року (а.с.169, 239, 240, 241 т.2).
Таким чином, все вище наведене свідчить про непогашення виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтв про право власності на майновий пай, у свідоцтвах відсутні відмітки керівника ПАФ про виділення в рахунок майнових паїв зазначених вище об`єктів нерухомого майна в натурі (а.с.84, 85 т.1, 221, 223 т.2), а отже, з урахуванням вимог закону про те, що право власності на нерухоме майно набувається з моменту його державної реєстрації, спірне нерухоме майно не перейшло у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а залишилось об`єктом пайового фонду приватної агрофірми ім. Івана Франка та перебувало на балансі ПАФ.
Правильність такого висновку підтверджується й додатково долученими в судовому засіданні апеляційного суду 26.11.2024 року стороною відповідача ОСОБА_2 копіями договорів купівлі-продажу майнового паю, укладених 01.12.2015 року: між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, предметом купівлі-продажу якого є належний продавцю ОСОБА_4 майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства, номінальною вартістю 44044 грн., та між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, предметом купівлі-продажу якого є належний продавцю ОСОБА_3 майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства, номінальною вартістю 177898 грн.
Вказана вартість майнових паїв відповідає їх залишковій вартості, актуальній станом на 01.12.2015 року, з урахуванням вчинених до цієї дати власниками майнових паїв ОСОБА_4 та ОСОБА_3 цивільно-правових угод на користь ОСОБА_7 , що підтверджується витребуваними судом першої інстанції письмовими доказами (а.с.218-219 т.2).
Згідно з п.п.13, 14, Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.
У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду.
Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному
підприємству. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та
підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 23.08.2017 року (а.с.19-22 т.1), 04.07.2017 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 5 (п`ять) об`єктів нерухомого майна, а саме:
вага, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
прохідна, загальною площею 7,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
зерносклад, загальною площею 1022,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;
зерносклад (насіннєве зерносховище), загальною площею 951,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
навіс зерноскладу, загальною площею 1792,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Підставою для виникнення права власності по всіх об`єктах нерухомого майна зазначено: акт приймання-передачі пайового майна б/н, виданий 03.12.2015 року, видавник: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія ЛВ №138024, виданий 03.12.2015 року, видавник: Берездівецька сільська рада.
Підставою для внесення запису по всіх об`єктах нерухомого майна зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.07.2017 року, ОСОБА_8 , виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області (індексні номери: 36045968, 36045629, 36045159, 36043452, 36041186, відповідно).
Частиною другою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності) передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з вимогами пункту 51 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності), для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: 1) свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.
З наданих державним реєстратором Яценко Я.В. документів, на підставі яких нею вчинено державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_2 на спірні об`єкти нерухомого майна (а.с.116-120 т.1), встановлено, що у поданому для державної реєстрації свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновому сертифікаті) серії ЛВ №138024 від 03.12.2015 року, виданому Берездівецькою сільською радою (а.с.116, 179 т.1), немає відмітки приватної агрофірми ім. Івана Франка (як підприємства-правонаступника колгоспу ім. Івана Франка) про виділення майна в натурі, засвідченої підписом керівника цього підприємства Вірта М.В., а акт приймання-передачі пайового майна, виділеного в натурі, від 03.12.2015 року, який виданий на підставі рішення зборів власників майнових паїв цілісного майнового комплексу ПАФ ім. Івана Франка про виділення ОСОБА_2 нерухомого майна, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , залишковою вартістю 6913 грн.; зерносклад, за адресою: АДРЕСА_3 , залишковою вартістю 37131 грн.; склад (зерносклад насіннєве сховище), за адресою: АДРЕСА_4 , залишковою вартістю 88804 грн.; навіс зерноскладу, за адресою: АДРЕСА_5 , залишковою вартістю 88179 грн.; прохідна, за адресою: АДРЕСА_2 , залишковою вартістю 915 грн., всього на загальну суму 221942 грн.) був підписаний головою ЦМК Петришиним З.Г. (сторона, яка передавала майно), та ОСОБА_2 (сторона, яка приймала майно).
Отже, все вище наведене підтверджує, що державна реєстрація права власності на спірні об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_2 була проведена з порушенням вимог діючого на момент вчинення реєстраційних дій законодавства, оскільки виділення майна з пайового фонду відбулось без відома (позаволею)його законноговолодільця приватної агрофірмиім.Івана Франка підприємства-правонаступника, що свідчить про порушення прав останнього на володіння майном.
Правильність висновку про застосування законодавства, чинного на момент здійснення державним реєстратором відповідної реєстраційної дії підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі №307/2382/15-ц.
Доводи сторони відповідача про відсутність порушеного права позивача спростовуються наведеними вище письмовими доказами, якими підтверджено, що всі спірні об`єкти нерухомого майна увійшли до складу пайового фонду підприємства-правонаступника колгоспу ім. Івана Франка приватної агрофірми ім. Івана Франка і, згідно з п.4.2.1 Статуту ПАФ, є майном агрофірми,яке утворилося за рахунок цілісного майнового комплексу ВОСГ ім. Івана Франка, який є власністю його членів у формі індивідуальних майнових паїв.
При цьому, як уже зазначалося вище, згідно з п.1.1 Статуту, приватна агрофірма ім. Івана Франка, яка створена на базі майнових і земельних паїв ВОСГ ім. ІванаФранка рішенням зборів уповноважених членів ВОСГ ім. Івана Франка від 19.02.1997 року, протокол №1, є його правонаступником майна в частині боргових зобов`язань.
Отже, за рахунок майна, яке увійшло до пайового фонду приватної агрофірми ім. Івана Франка, можуть погашатись і боргові зобов`язання підприємства.
Правильність такого висновку підтверджується й актом опису й арешту майна від 12.03.2014 року (а.с.44-47 т.1), складеного державним виконавцем органу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, при примусовому виконанні виконавчого листа №813/3666/130 від 04.08.2013 року.
Окремо, на спростування доводів сторони відповідача, необхідно зазначити, що оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права власності на виділене їм майно за рішенням зборів від 30.06.2011 року не зареєстрували у встановленому законом порядку і продали за договорами купівлі-продажу від 01.12.2015 року належні їм майнові паї відповідачу ОСОБА_2 , правових підстав для висновку про те, що вони можуть бути належними позивачами у даному спорі немає.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно достатті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.
Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності або законного права користування особою відповідним майном у тому числі й земельною ділянкою.
Зокрема, відповідно до закріпленого устатті 387 ЦК Україниправила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.
Віндикація це витребування своєї речі невододіючим власником від вододіючого не власника. Віндикація це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістомстатті 388 ЦК України,випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Подібного змісту висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №755/16890/17, від 16 жовтня 2019 року у справі №644/7281/16-ц та інш.).
Таким чином, ураховуючи наведені вище норми матеріального права і встановлений факт вибуття спірного майна (виділення майназ пайовогофонду)без відома(позаволею)його законноговолодільця приватноїагрофірми ім.Івана Франка (підприємства-правонаступника колгоспу ім Ів. Франка), колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову приватної агрофірми ім. Івана Франка про витребування цього майна з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 .
Безпідставними є доводи сторони відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки порушення права позивача відбулось внаслідок незаконної державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно 04.07.2017 року, тому, звернувшись до суду із вказаним позовом 30.06.2020 року (а.с.92 т.1), позивач не пропустив встановленого законом строку позовної давності.
Суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які їх регулюють, не дав належної правової оцінки доводам сторін та доказам, які є в матеріалах справи, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення даного спору, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення вказаного позову приватної агрофірми ім. Івана Франка з наведених вище мотивів.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).
Враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону й те, що до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції сторона позивача зробила відповідну заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу (а.с.38 т.3) і на підтвердження такого виду витрат подала докази (договір про надання правової допомоги від 06.12.2017 року, додатковий договір №1 від 19.12.2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.04.2024 року, загальною вартістю 30000 грн. (а.с.64-67 т.3), колегія суддів доходить висновку про наявність визначених процесуальним законом підстав для вирішення такої заяви, у зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача за наслідками розгляду справи апеляційним судом.
Разом з тим, колегія суддів вважає розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, необґрунтовано завищеним, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн., що за встановлених обставин буде відповідати принципу співмірності розміру судових витрат із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт на стадії розгляду справи в суді першої інстанції. За встановлених і наведених вище обставин, такий розмір буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду.
Окрім того, відповідно до статті 141 ЦПК України та ураховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору (за одну майнову вимогу) при поданні: позовної заяви в розмірі 3258 грн. 09 коп., апеляційних скарг в розмірі 9774 грн. 28 коп. (4887 грн. 14 коп. судовий збір по одній апеляційній скарзі) та касаційної скарги в розмірі 6516 грн. 18 коп., що сумарно становить 19548 грн. 55 коп.
У зв`язку з наведеним, додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 квітня 2024 року також підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу приватної агрофірми ім. Івана Франка задовольнити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 квітня 2024 року та додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 квітня 2024 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов приватної агрофірми ім. Івана Франка до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь приватної агрофірми ім. Івана Франка такі об`єкти нерухомого майна:
зерносклад (насіннєве зерносховище), загальною площею 951,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 88804 гривень;
навіс зерноскладу, загальною площею 1792,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 88179 гривень;
прохідна, загальною площею 7,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 (попередня адреса АДРЕСА_2 ), вартістю 915 гривень;
зерносклад, загальною площею 1022,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 37131 гривень;
вага, загальною площею 27,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (попередня адреса АДРЕСА_1 ), вартістю 2177 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватної агрофірми ім. Івана Франка судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19548 гривень 55 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватної агрофірми ім. Івана Франка витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 15000 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 грудня 2024 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2024 |
Оприлюднено | 23.12.2024 |
Номер документу | 123921761 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Бойко С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні