Рішення

від 19.12.2024 по справі 910/11575/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2024Справа № 910/11575/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спірітс груп»

про стягнення 39 639, 91 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спірітс груп» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 39 639, 91 грн, з яких: 38 200, 00 грн - основний борг, 125, 25 грн - 3 % річних, 229, 20 грн - інфляційні втрати та 1 085, 46 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № Т-2004 про надання послуг із супроводу та доставки товарів від 20.04.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.09.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

21.10.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спірітс груп» на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що додані позивачем до позовної заяви документи не підтверджують факт направлення позивачем відповідачу рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної, заявки на перевезення на оплату 38 200, 00 грн. у відповідності до п. 3.2 договору, а тому, на думку відповідача, не настав обов`язок з оплати та, відповідно позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал спірітс груп» (далі - замовник) укладено договір № Т-2004 про надання послуг із супроводу та доставки товарів, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО), перевезення вантажів, а також надання інших послуг замовнику, узгоджених в Додаткових угодах до цього Договору.

Умови транспортування, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг виконавця узгоджуються сторонами в заявках встановленої форми, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. договору, виконавець зобов`язується організувати перевезення вантажів замовника, або надання інших послуг замовнику на умовах, узгоджених сторонами в заявці.

В свою чергу, згідно пп. 2.2.4 п. 2.2. договору, замовник зобов`язується своєчасно оплачувати рахунки за послуги виконавця по ставками і розцінками, попередньо узгодженими сторонами.

За умовами п.3.1. договору, перелік послуг, що надаються, а також вартість послуг виконавця узгоджуються сторонами шляхом підписання Заявки встановленої форми, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата послуг проводиться протягом 65 (шістдесяти п`яти) календарних днів від дати надання послуг, після отримання оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товаро-транспортна накладна). Сторони можуть домовитися про інші умови оплати послуг Виконавця, що обмовляється в заявці на надання послуг з ТЕО.

У п. 3.3. договору сторони погодили, що вартість послуг виконавця вказується в заявці замовника на виконання робіт, а також рахунку і включає в себе компенсацію узгоджених сторонами витрат виконавця, а також винагороду виконавцеві з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 3.4. договору, обов`язковою умовою для оплати послуг із супроводу та доставці Товару згідно даного Договору, є наявність у Замовника оформлених в установленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної, товаро-транспортної накладної встановленого зразка, міжнародної товаро-транспортної накладної, коносамента, електронної податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору, а також відповідність узгодженої вартості послуг зазначеної в Актах приймання - передачі наданих послуг сторонами вартості послуг. При відсутності одного із зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення або наявності розбіжностей у відомостях або даних, замовник повинен письмово попередити виконавця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідного Акту приймання - передачі наданих послуг. В такому випадку Виконавець повинен протягом 7 (семи) календарних днів, з моменту отримання такого письмового повідомлення від Замовника, надати Замовнику відповідні виправлені або коригувальні документи.

Відповідно до п. 4.3.3. договору, за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку виконавця.

Цей договір укладено на термін до 31.12.2023 року, вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами договірних зобов`язань (п. 7.9. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані відповідачу послуги із супроводу та доставки вантажу, про що позивачем складено та підписало товарно-транспортну накладну №1577 від 30.05.2024, акт надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн та рахунок на оплату №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов п. 3.4. договору, ним було сформовано податкову накладну №432 від 01.06.2024, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.06.2024 за №9153195826, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, на підтвердження виконання умов п. 3.4. договору щодо надсилання відповідачу акту надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн, рахунку на оплату №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн, товарно-транспортної накладної та податкової накладної, позивачем надано суду експрес-накладну ТОВ «Нова-Пошта» №20450937004212 від 04.06.2024.

За твердженням позивача, відповідачем вказані документи отримано 05.06.2024, проте відповідач за надані послуги не розрахувався, акт надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 38 200, 00 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 38 200, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 125, 25 грн - 3 % річних за період з 09.08.2024 по 17.09.2024, 229, 20 грн - інфляційні втрати за період з 09.08.2024 по 17.09.2024 та 1 085, 46 грн - пені за період з 09.08.2024 по 17.09.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивачем на виконанням умов договору були надані відповідачу послуги із супроводу та доставки вантажу, про що позивачем складено та підписало товарно-транспортну накладну №1577 від 30.05.2024, акт надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн та рахунок на оплату №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата послуг проводиться протягом 65 (шістдесяти п`яти) календарних днів від дати надання послуг, після отримання оригіналів документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, товаро-транспортна накладна). Сторони можуть домовитися про інші умови оплати послуг Виконавця, що обмовляється в заявці на надання послуг з ТЕО.

Згідно п. 3.4. договору, обов`язковою умовою для оплати послуг із супроводу та доставці Товару згідно даного Договору, є наявність у Замовника оформлених в установленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної, товаро-транспортної накладної встановленого зразка, міжнародної товаро-транспортної накладної, коносамента, електронної податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору, а також відповідність узгодженої вартості послуг зазначеної в Актах приймання - передачі наданих послуг сторонами вартості послуг. При відсутності одного із зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення або наявності розбіжностей у відомостях або даних, замовник повинен письмово попередити виконавця протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідного Акту приймання - передачі наданих послуг. В такому випадку Виконавець повинен протягом 7 (семи) календарних днів, з моменту отримання такого письмового повідомлення від Замовника, надати Замовнику відповідні виправлені або коригувальні документи.

Як зазначено судом вище, на виконання п. 3.4. договору, 04.06.2024 позивачем надіслано відповідачу вказані вище документи, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова-Пошта» №20450937004212 від 04.06.2024, в якій зазначено: тип відправлення: документи; опис: документи; плановий час доставки 05.06.2024.

Проте, відповідач підписаний акт надання послуг №432 від 01.06.2024 на суму 38 200,00 грн не повернув, мотивовану відмову від підписання не надав, як і не надав будь-яких заперечень щодо обсягу, якості та вартості наданих послуг, відтак, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал спірітс груп» прийнято надані позивачем послуги по супроводу та доставці товарів на загальну суму 38 200,00 грн без зауважень та заперечень.

Отже, непідписання замовником акта наданих послуг у вказаний вище термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання перевізником своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень, відповідно замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг.

При цьому, судом враховано, що позивачем було сформовано податкову накладну №432 від 01.06.2024, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 06.06.2024 за №9153195826, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням п.3.2 договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги протягом 65 (шістдесяти п`яти) календарних днів від дати надання послуг, після отримання оригіналів документів, тобто до 09.08.2024 включно, тож починаючи з 10.08.2024 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови № Т-2004 про надання послуг із супроводу та доставці товарів від 20.04.2023 року та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 38 200, 00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 125, 25 грн - 3 % річних за період з 09.08.2024 по 17.09.2024, 229, 20 грн - інфляційні втрати за період з 09.08.2024 по 17.09.2024 та 1 085, 46 грн - пені за період з 09.08.2024 по 17.09.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені періоду та, відповідно, розміру нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося починаючи з 10.08.2024. В той же час, розмір інфляційних втрат визначений позивачем вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 122, 11 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.08.2024 по 17.09.2024, а також сума інфляційних втрат у розмірі 229, 20 грн за період з 10.08.2024 по 17.09.2024, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 085, 46 грн - пені за період з 09.08.2024 по 17.09.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.3.3. договору, за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку виконавця.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду та розміру нарахування пені, оскільки як зазначено судом вище прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося починаючи з 10.08.2024.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені в розмірі 1 058, 33 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.08.2024 по 17.09.2024, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» та адвокатом Дієрдієвим Олексієм Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого замовник доручає, а адвокат зобов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу при розгляді в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій справ, що стосуються замовника з усіма правами, передбаченими чинним законодавством України.

Згідно п. 3.1. договору, вартість послуг адвоката за цим договором визначається за домовленістю сторін.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року або до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 5.1. договору).

16.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» та адвокатом Дієрдієвим Олексієм Сергійовичем складено та підписано акт прийому-передачі № 1 наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 01.09.2024 року, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги:

- здійснено консультацію замовнику щодо способу захисту порушених прав, здійснено огляд судової практики у спорах суміжних із предметом спору Замовника, кількість годин - 1, вартість - 2000,00 грн;

- аналіз первинних документів, наданих замовником на підтвердження наявності заборгованості, формування правової позиції шодо предмета спору, кількість годин - 2, вартість - 4000,00 грн;

- зібрано докази, вивчено та проаналізовано документи, надані Замовником для судового захисту інтересів у справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал спірітс груп», а саме: суми основного боргу - 38 200 грн. 00 коп., пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ- 1 085 грн. 46 коп., втрат від інфляції за період прострочення - 229 грн. 20 коп., суми 3 % річних за період прострочення - 125 грн. 25 коп., написання позовної заяви та формування додатків до неі; кількість годин - 2, вартість - 4000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає - 10 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.09.2024 позивачем було здійснено оплату за надані адвокатом послуги з правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 01.09.2024 року у розмірі 10 000, 00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № б/н від 16.09.2024.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний ордер № 1197840 від 16.09.2024 на представництво інтересів позивача адвокатом Діордієвим О.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.03.2014 року № 1405).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000, 00 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія партнер» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал спірітс груп" (вул. Польова, буд. 24, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код - 42735405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія партнер" (просп. Металургів, буд. 12-А, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код - 43204190) 38 200 (тридцять вісім тисяч двісті) грн 00 коп. - основного боргу, 122 (сто двадцять дві) грн 11 коп.- 3 % річних, 229 (двісті двадцять дев`ять) грн 20 коп.- інфляційних втрат, 1 058 (одну тисячу п`ятдесят вісім) грн 33 коп. - пені, 3 025 (три тисячі двадцять п`ять) грн 69 коп.- судового збору та 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков