Рішення

від 06.12.2024 по справі 911/2298/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2024 р. Справа № 911/2298/24

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави

до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області

про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності

за участю представника прокуратури: Наумова К.О. (посвідчення № 069057 від 01.03.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.08.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області (далі прокурор / прокуратура) в інтересах держави з вимогами до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі Славутицька міська рада / відповідач) про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на такі захисні споруди цивільного захисту:

-протирадіаційне укриття № 255021, розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 3, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.;

-протирадіаційне укриття № 255022, розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.;

-протирадіаційне укриття № 255023, розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 5, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.;

-протирадіаційне укриття № 255024, розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 6, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл. (далі протирадіаційні укриття).

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що ним виявлено факт порушення інтересів держави в сфері цивільного захисту населення, що виразилось у бездіяльності Славутицької міської ради щодо вжиття заходів державної реєстрації права комунальної власності на таке майно - протирадіаційні укриття.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.09.2024 у цій справі залишив позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

10.09.2024 через підсистему «Електронний суд» прокурор надіслав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої, з метою усунення виявлених судом недоліків, долучив платіжну інструкцію з доплаченою у встановленому законом розмірі сумою судового збору.

Господарський суд Київської області ухвалою від 16.09.2024 у справі № 911/2298/24, зокрема, прийняв позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області до розгляду та відкрив провадження у справі; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі третя особа / КП «ЖКЦ»); призначив підготовче засідання на 18.10.2024; встановив строк Славутицькій міській раді - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також до закінчення підготовчого провадження - заперечень, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адреси інших учасників справи; встановив строк Комунальному підприємству «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області - до закінчення підготовчого провадження для подання до суду у письмовій формі: пояснень щодо позову або відзиву, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та / або клопотань на адреси інших учасників справи.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.10.2024 у цій справі, зокрема, відклав підготовче засідання на 08.11.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 08.11.2024 закрив підготовче провадження у справі № 911/2298/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.12.2024.

У судове засідання 06.12.2024 представники відповідача та третьої особи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Також відповідач не скористався наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) правом та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.

Водночас судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідних учасників про розгляд цієї справи.

В розрізі зазначеного та можливості як Славутицькою міською радою, так і КП «ЖКЦ» реалізувати свої процесуальні права, зокрема, й щодо участі їх представників в судових засіданнях з розгляду цієї справи, судом враховано, що:

-копії всіх ухвал Господарського суду Київської області в означеній справі суд направив відповідачу та третій особі до їх персональних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа;

-всі постановлені у цій справі ухвали суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua (далі Реєстр), як наслідок, відповідні рішення суду знаходяться у вільному доступі, оскільки за змістом ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі «Судова влада України».

З огляду вказаного суд дійшов висновку, що відповідачу та третій особі надано право бути обізнаними про прийняті у цій справі рішення, зокрема, через доступ до Реєстру та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

У судовому засіданні 06.12.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора:

-21.12.1987 державною приймальною комісією складено акти про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів: 25-квартирного житлового будинку № 5 МБК-5 (Грузинська РСР), 25-квартирного житлового будинку № 6 МБК-5 (Грузинська РСР) та 25-квартирного житлового будинку № 7 МБК-5 (Грузинська РСР), яким станом на дату подання позовної заяви присвоєно адресу: Тбіліський квартал, буд. 3, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.; означені акти затверджено рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 44 від 21.12.1987;

-31.08.1988 державною приймальною комісією складено акти про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів: 25-квартирного житлового будинку № 8 МБК-5 (Грузинська РСР) та 25-квартирного житлового будинку № 9 МБК-5 (Грузинська РСР), яким станом на дату подання позовної заяви присвоєно адресу: Тбіліський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.; означені акти затверджено рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 119 від 31.08.1988;

-30.09.1988 державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - 5-поверхового 30-квартирного житлового будинку № 10 МБК-5 (Грузинська РСР), якому станом на дату подання позовної заяви присвоєно адресу: Тбіліський квартал, буд. 5, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.; означений акт затверджено рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 154 від 30.09.1988;

-у грудні 1988 року та 29.06.1989 державною приймальною комісією складено акти про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів: 5-поверхового 30-квартирного житлового будинку № 11 МБК-5 (Грузинська РСР), 5-поверхового 30-квартирного житлового будинку № 12 МБК-5 (Грузинська РСР) та 5-поверхового 30-квартирного житлового будинку № 13 МБК-5 (Грузинська РСР), яким станом на дату подання позовної заяви присвоєно адресу: Тбіліський квартал, буд. 6, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.; означені акти затверджено рішеннями Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 219 від 30.12.1988 та № 117 від 30.06.1989.

За твердженнями прокуратури, згідно проектної документації на будівництво перелічених вище житлових будинків в підвальних приміщеннях таких будинків запроектовано будівництво протирадіаційних укриттів (далі ПРУ), розрахованих на осіб, кількість яких варіюється від 120 до 130.

Водночас, як стверджує прокурор, згідно п. 1.1 Державних будівельних норм і правил (далі ДБН / СНіП) 3.01.09-84 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд і їх утримання в мирний час», які були чинними станом на дату прийняття в експлуатацію багатоквартирних будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич, разом з основним об`єктом будівництва або його пусковим комплексом державні приймальні комісії окремо приймали в експлуатацію закінчені будівництвом вбудовані в будівлі захисні споруди, що входили до комплексу будівництва об`єктів виробничого або житлово-цивільного призначення, а також, передбачені у складі новозбудованих та реконструйованих копалень та шахт; датою введення в експлуатацію захисних споруд вважалася дата підписання акта державної приймальної комісії.

Враховуючи вказане, за доводами прокуратури, розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 відповідно введені в експлуатацію разом із житловими будинками як окремі об`єкти нерухомого майна, що у мирний час можуть використовуватися згідно установленого порядку для господарських чи побутових потреб, проте без зміни первісного функціонального призначення таких захисних споруд цивільного захисту, та мають постійно перебувати у стані, придатному до використання за первісним призначенням, як основний вид колективного захисту населення від засобів масового ураження в особливий період та надзвичайних ситуацій у мирний час.

На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви копії паспортів сховища (протирадіаційного укриття) № 21, № 22, № 23, № 24, витягів з технічних паспортів на захисні споруди цивільного захисту (протирадіаційні укриття) № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, облікових карток захисних споруд цивільного захисту протирадіаційних укриттів № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, фотокопії витягів з проектної документації щодо ПРУ, розташованих у багатоквартирних будинках № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич та копії актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (багатоквартирних будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич).

Крім того прокурором зазначено, що до 2001 року житловий фонд м. Славутич, зокрема й багатоквартирні будинки № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич, перебували у державній власності та знаходилися у віданні й на балансі ВП «Чорнобильська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», проте надалі, у зв`язку із виконанням затверджених Президентом України 19.10.2000 заходів до закриття Чорнобильської АЕС, здійснено безоплатну передачу низки об`єктів державної власності, зокрема й житлових будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу (інв. № 4061, № 4072, № 4062 та № 4063 відповідно) на підставі актів прийому-передачі відомчих об`єктів у комунальну власність від 31.03.2001, у комунальну власність територіальної громади м. Славутич.

В розрізі викладеного прокуратура зауважила, що Славутицька міська рада Київської області рішенням № 244-32-ХХІІІ від 16.05.2001 «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» затвердила акти прийому-передачі об`єктів права державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Славутич, зокрема й акти про передачу житлових будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу, та передала необоротні активи, зокрема й будинки № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу, на баланс Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», якому надала повноваження безпосереднього управління вказаним майном.

Надалі, за твердженнями прокурора, Виконавчий комітет Славутицької міської ради Київської області рішенням № 534 від 27.10.2003 «Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича» передав житлові будинки № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу з балансу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на баланс КП «ЖКЦ».

В підтвердження своїх доводів прокурор долучив до позовної заяви копії рішення Славутицької міської ради Київської області № 244-32-ХХІІІ від 16.05.2001«Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» та рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 534 від 27.10.2003 «Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича» разом з доданими до них додатками.

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокуратура зазначила, що:

1)на підставі розпорядження Виконавчого комітету Славутицької міської ради № 163 від 25.05.2006 КП «ЖКЦ» як балансоутримувач 21.09.2006 провело інвентаризацію вбудованих у будинки № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу комунальних захисних споруд цивільної оборони - ПРУ № 21, № 22, № 23, № 24, за результатами якої комісією складено акти інвентаризації, які затверджено Славутицьким міським головою Удовиченком В.П. 06.09.2006, відповідальним за здійснення контролю за утриманням вказаних захисних споруд визначено директора КП «ЖКЦ» - Жаболенко І.М.;

2)за даними виготовлених 01.04.2008 відповідно до положень Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 653 від 09.10.2006, паспортів сховища (протирадіаційного укриття):

-№ 21 (255021), останнє: вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів; розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 3, м. Славутич, Київська обл.; перебуває у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію 1988 рік; загальна площа - 467,4 кв. м, місткість осіб - 320; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність - 24 години;

-№ 22 (255022), останнє: вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів; розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 4, м. Славутич, Київська обл.; перебуває у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію 1989 рік; загальна площа - 467,6 кв. м, місткість осіб - 320; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність - 24 години;

-№ 23 (255023), останнє: вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів; розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 5, м. Славутич, Київська обл.; перебуває у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію 1989 рік; загальна площа - 669,8 кв. м, місткість осіб - 440; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність - 24 години; згідно виготовленої 01.04.2008 облікової картки захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття площа ПРУ № 255023 становить 467,8 кв. м, місткість - 320 осіб;

-№ 24 (255024), останнє: вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів; розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 6, м. Славутич, Київська обл.; перебуває у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію 1989 рік; загальна площа - 366,6 кв. м, місткість осіб - 390; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час - господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність - 24 години;

3)аналогічні дані про ПРУ № 255021, № 255022 та № 255024 містяться і у виготовлених 01.04.2008 відповідних облікових картках захисних споруд цивільного захисту (далі ЗСЦО) - протирадіаційних укриттів, скріплених печаткою Виконавчого комітету Славутицької міської ради;

4)на замовлення КП «ЖКЦ» у 2013 та 2016 роках Комунальне підприємство «Агентство регіонального розвитку» склало оновлені технічні паспорти на захисні споруди цивільного захисту - протирадіаційні укриття № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, в яких вказано їх загальні площі у розмірі 1 103,2 кв.м, 716,8 кв. м, 436,6 кв.м та 1 322,46 кв.м відповідно.

Прокурор стверджує, що за даними Вишгородського районного управління Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області, в електронній базі фонду захисних споруд цивільного захисту Київської області у м. Славутич обліковується 44 протирадіаційних укриттів, зокрема й ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, балансоутримувачем яких раніше значилось КП «ЖКЦ», тоді як докази на підтвердження факту виключення вказаних ПРУ із фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні, як наслідок, останні перебувають на обліку органів Державної служби з надзвичайних ситуацій України (далі ДСНС), стан готовності яких до укриття населення визначається як «не готові».

Окремо прокуратура звернула увагу, що Вишгородське районне управління ГУ ДСНС України в Київській області листом № 56.17-721/56.17 від 09.06.2023 повідомило про те, що в ході проведення комісійних оперативних оглядів захисних споруд цивільного захисту м. Славутич фахівцем відділу організації заходів цивільного захисту виявлено 32 безхазяйні захисні споруди цивільного захисту, зокрема й ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, які перебували на балансі КП «ЖКЦ». За доводами прокурора, аналогічну інформацію містять також листи ГУ ДСНС у Київській області № 5601-10272/5611 від 14.12.2023 та № 5605-1618/568 від 22.02.2024, копії яких прокурором також долучено до матеріалів позовної заяви.

До того ж, за твердженнями прокуратури, останньою з`ясовано, що:

-рішенням Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 808-17-VIII від 03.03.2023 погоджено наказ КП «ЖКЦ» № 7 від 01.02.2023 «Про списання з балансу Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків» (далі наказ № 7), згідно якого розпочато процедуру списання багатоквартирних житлових будинків, що знаходились на балансі цього комунального підприємства, з урахуванням вимог Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016;

-згідно п. 6.3 наказу № 7 у разі виявлення під час списання з балансу багатоквартирного будинку квартир та / або нежитлових приміщень, які не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстровано, необхідно здійснити прийняття таких приміщень на баланс КП «ЖКЦ» та повідомити Виконавчий комітет Славутицької міської ради з метою реєстрації права власності на них в установленому законом порядку;

-в усіх актах від 28.03.2023 про списання з балансу КП «ЖКЦ» багатоквартирних будинків зазначено загальну інформацію про дати їх введення в експлуатацію та площу, а саме: будинок № 3 введено в експлуатацію у 1987 році, загальна площа 5 327,4 кв. м; будинок № 4 введено в експлуатацію у 1988 році, загальна площа 3 518,3 кв. м; будинок № 5 введено в експлуатацію у 1988 році, загальна площа 2 092,3 кв.м; будинок № 6 введено в експлуатацію у 1988 році, загальна площа 6295,8 кв.м; однак відсутні відомості про те, що в них розташовується ПРУ, хоча такі відомості були достовірно відомі комунальному підприємству як балансоутримувачу захисних споруд цивільного захисту - ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024;

-згідно листа КП «ЖКЦ» № 448 від 03.07.2023 усі відомості про виявлені під час списання з балансу багатоквартирних будинків нежитлові приміщення, які не перебувають у приватній власності їх мешканців, містяться в актах про списання багатоквартирних будинків, однак такі приміщення на баланс КП «ЖКЦ» не прийняті;

-згідно листа Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 01-12/1909 від 13.09.2023 та актуальних даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за місцем знаходження спірного нерухомого майна - будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич Вишгородського району Київської області випливає, що право комунальної власності на жодне протирадіаційне укриття комунальної власності м. Славутич, зокрема й на ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, наразі не зареєстровано;

-відповідно до актів приймання-передачі від 31.03.2001 з державної в комунальну власність передавався виключно житловий фонд із зазначенням переліку житлових будинків та деяких супутних об`єктів соціальної інфраструктури, тоді як жодне ПРУ як окремий об`єкт нерухомого майна в таких актах не значиться, як наслідок, державою у власність міської громади не передавалося.

Прокурором також повідомлено, що, за твердженнями виконавчого органу міської ради, власниками підвальних приміщень, що раніше обліковувались як ПРУ, балансоутримувачем яких було КП «ЖКЦ», відповідно до норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є мешканці багатоквартирних житлових будинків на праві спільної сумісної власності, оскільки останні мають статус допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та, відповідно, є спільним майном мешканців таких багатоквартирних будинків.

На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви копії паспортів сховища (протирадіаційного укриття) № 21, № 22, № 23, № 24, технічних паспортів на захисні споруди цивільного захисту, листа Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області № 01-685/1 від 19.09.2022, витягу з електронної бази даних споруд цивільного захисту Київської області, листа Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області № 56.17-721/56.17 від 09.06.2023, рішення Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 808-17-VIII від 03.03.2023, наказу КП «ЖКЦ» № 7 від 01.02.2023, актів про списання багатоквартирних будинків з балансу від 28.03.2023, листа КП «ЖКЦ» № 448 від 03.07.2023 та листа Виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 01-12/1909 від 13.09.2023.

За доводами прокуратури, відповідь аналогічного змісту про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права комунальної власності на розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних житлових будинків протирадіаційні укриття Виконавчий комітет Славутицької міської ради надав у листі № 01-12/2614 від 26.12.2023, копія якого також долучена прокуратурою до матеріалів справи.

Вказане, на думку прокурора, свідчить про те, що, незважаючи на факт поінформованості посадових осіб Славутицької міської ради про розташування за вказаними вище адресами окремих об`єктів нерухомого майна комунальної власності, а саме захисних споруд цивільного захисту - ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, органом місцевого самоврядування як дійсним власником цього нерухомого майна комунальної форми власності, а також їх балансоутримувачем, тривалий час не здійснено співмірних заходів до повного виконання вимог п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016 та п. 6.3 наказу КП «ЖКЦ» № 7 щодо необхідності здійснити дії з реєстрації права комунальної власності на такі приміщення в установленому законом порядку та прийняття їх на баланс уповноваженого балансоутримувача, що створює правову невизначеність щодо статусу цих об`єктів цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати їх утримання у придатному до використання за призначенням в особливий період стані - укриття населення.

Прокурором зазначено, що обставини відсутності державної реєстрації права комунальної власності на ПРУ порушують інтереси держави, оскільки такі обставини призводять не лише до ризиків вибуття цього комунального майна у майбутньому, а й ставлять під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення громади, сприяють свідомому невиконанню органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, порушенню встановлених державою гарантій забезпечення цивільного захисту, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди, не забезпечують їх належну правову охорону та експлуатацію.

Враховуючи, що питання створення, обліку та утримання комунальних захисних споруд у готовому до використання стані, на думку прокуратури, відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, збереження життя та здоров`я людей під час військової агресії, тоді як отримана прокурором інформація свідчить про наявність грубих порушень законодавства про державну реєстрацію речових прав та про цивільний захист з боку органу місцевого самоврядування, у цій ситуації наявний виключний випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням відповідачем наданих державою функцій, що призводить в силу норм ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити представницьких заходів на захист інтересів держави в суді, оскільки зволікання з підтвердженням дійсного правового статусу захисної споруди, визначенням її балансоутримувача та подальшим приведенням її у стан готовності може мати наслідки у вигляді загибелі людей.

Положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення цього спору по суті, суд відповідно до ст. 165 ГПК України здійснював розгляд означеної справи за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника прокуратури, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України унормовано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, зокрема, в чому полягає порушення інтересів держави, та необхідність їх захисту.

Водночас інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відтак «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Із системного аналізу ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, тоді як другий - відсутність такого органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Поряд з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 916/1978/21.

Згідно із абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Приписами ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві повинен обґрунтувати визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц наведено правовий висновок, зокрема, про те, що суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 6, пп. 23-31 ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільний захист - це комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту; реалізація заходів, спрямованих на поліпшення пожежної безпеки суб`єктів господарювання комунальної форми власності; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відтак із наведених приписів законодавства випливає, що саме Славутицька міська рада є суб`єктом забезпечення цивільного захисту на відповідній території в умовах введення на території України воєнного стану.

У постанові від 07.11.2018 у справі № 916/749/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень. Захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Так, прокурор подав позов до суду для спонукання органу місцевого самоврядування вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення ПРУ з метою забезпечення здійснення останнім його власних функцій, вказавши, що Славутицька міська рада, яка не вчинила відповідних дій для виправлення допущеного порушення, у такій справі має бути відповідачем, тоді як інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції у спірних правовідносинах, відсутній.

Враховуючи те, що фактично предметом оскарження у цій справі є бездіяльність Славутицької міської ради, яка проявляється у нездійсненні державної реєстрації права комунальної власності на вказані споруди, що, зі свого боку, порушує інтереси держави (територіальної громади), оскільки наслідком такої бездіяльності є невиконання органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, що, відповідно, призводить до порушення встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров`я під час військової агресії, то правомірним є звернення до суду прокурора самостійно в інтересах держави із визначенням Славутицької міської ради відповідачем.

З огляду викладеного, враховуючи те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, визначивши Славутицьку міську раду відповідачем та заявивши вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення ПРУ, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність регулюються Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об`єкти незавершеного будівництва, приміщення).

Передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних і обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Як випливає з матеріалів означеної справи, Славутицька міська рада рішенням № 244-32-ХХІІІ від 16.05.2001 «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» затвердила акти прийому-передачі об`єктів права державної власності, зокрема й акти від 31.03.2001 про передачу будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу (інв. № 4061, № 4072, № 4062 та № 4063 відповідно), в комунальну власність територіальної громади м. Славутич, з одночасною передачею відповідного майна на баланс Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», відтак з 16.05.2001 належні ВП «Чорнобильська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» житлові будинки № 3, № 4, № 5 та № 6 за адресами: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, Тбіліський квартал, 3, 4, 5 та 6 відповідно передано до територіальної громади м. Славутич, як наслідок, така територіальна громада у порядку ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» набула право комунальної власності на означені багатоквартирні будинки разом із підвальними їх приміщеннями.

Надалі Славутицька міська рада рішенням № 534 від 27.10.2003 «Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича» погодила передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Славутич, зокрема й житлових будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 у Тбіліському кварталі м. Славутич, з балансу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на баланс КП «ЖКЦ».

Водночас з наявних в матеріалах справи копій проектної документації на будівництво протирадіаційних укриттів 5-поверхових 25-, 27- та 30-квартирних житлових будинків, паспортів сховища (протирадіаційного укриття) № 21, № 22, № 23 та № 24, складених 01.04.2008 представником Відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Славутицької міської ради, технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційне укриття № 21, виготовленого Славутицьким міським Бюро технічної інвентаризації станом на 06.03.2013, технічних паспортів на захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційні укриття № 255022, № 255023, № 255024, виготовлених Комунальним підприємством «Агентство регіонального розвитку» станом на 20.12.2016, та облікових карток ЗСЦО - протирадіаційних укриттів № 21, № 22, № 23 та № 24, виготовлених 01.04.2008 та скріплених печаткою Виконавчого комітету Славутицької міської ради, випливає, що у підвальних приміщеннях житлових будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 у Тбіліському кварталі м. Славутич Вишгородського району Київської області розміщені споруди цивільного захисту - протирадіаційні укриття № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 відповідно.

Отже, станом на момент передання багатоквартирних будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич у комунальну власність територіальної громади м. Славутич у вказаних будинках були розміщені (вбудовані) приміщення протирадіаційних укриттів, тоді як докази зміни призначення, списання, виключення з обліку вказаних приміщень як приміщень ПРУ в матеріалах справи відсутні.

Згідно пп. 3, 5-8, 10 Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016 (далі Порядок № 301) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за передбаченою додатком до Порядку № 301 формою, який підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

У разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та / або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та / або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Як випливає з наявної в матеріалах справи копії рішення Славутицької міської ради № 808-17-VIII від 03.03.2023, міською радою погоджено наказ КП «ЖКЦ» № 7 від 01.02.2023 «Про списання з балансу Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків», згідно якого було розпочато процедуру списання багатоквартирних житлових будинків, зокрема й будинків № 3, № 4, № 5 та АДРЕСА_1 , що знаходились на балансі цього комунального підприємства, з урахуванням вимог Порядку № 301.

28.03.2023 утвореною згідно наказу № 7 від 01.02.2023 комісією складено акти про списання багатоквартирних будинків, розміщених за адресами: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, Тбіліський квартал, 3, 4, 5 та 6, з балансу КП «ЖКЦ», які підписано всіма членами комісії та затверджено балансоутримувачем - КП «ЖКЦ».

Проте, як підтверджується матеріалами означеної справи, всупереч положень п. 10 Порядку № 301 та п. 6.3 наказу КП «ЖКЦ» № 7 від 01.02.2023, відомості про наявність у багатоквартирних будинках № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, які є комунальною власністю, в актах про списання не зазначалися, відповідно, жодних рішень щодо протирадіаційних укриттів № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 балансоутримувачем, органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом після завершення процедури списання багатоквартирних будинків № 3, № 4, № 5 та АДРЕСА_1 не приймалося, як наслідок, право комунальної власності відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на такі ПРУ не реєструвалося.

В розрізі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття Славутицькою міською радою рішення № 808-17-VIII від 03.03.2023 та затвердження КП «ЖКЦ» актів про списання багатоквартирних будинків з балансу від 28.03.2023 не засвідчують факт списання з балансу комунального підприємства разом із відповідними будинками ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 та, відповідно, їх вибуття з комунальної власності (зміну форми власності), оскільки співмешканці багатоквартирних будинків не можуть набути прав власності на протирадіаційні укриття в силу норм ст. 345 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та ч. 12 ст. 32 КЦЗ України, згідно яких визначено, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності приватизації (відчуженню) не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.

Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Відповідно до ст. 2, ч. 1, 5, 8 ст. 32 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

До захисних споруд цивільного захисту, зокрема, належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості, у тому числі для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають, у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно пп. 9, 10 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017 (далі Порядок № 138) (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У разі використання однієї захисної споруди кількома суб`єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди.

Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-4 зазначила, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Приписами ч. 2 ст. 382 ЦК України унормовано, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18.

Чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (зокрема, об`єкти цивільного захисту), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21.

Так, листом № 16-19085/162 від 21.12.2016 ДСНС зазначила, що з урахуванням листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 7/9-11184 від 09.09.2016, захисні споруди не належать до спільного майна багатоквартирного будинку, утримання таких споруд здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають, та, у випадку передачі багатоквартирних будинків на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ) або управителя, захисні споруди комунальної та державної власності залишаються у попередній власності або в установленому порядку передаються до комунальної власності. Законами України не передбачено завдань та обов`язків ОСББ щодо забезпечення укриття населення та утримання захисних споруд. Виконання зазначених завдань належить до повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. З метою документального закріплення статусу захисних споруд та права комунальної власності на них, вирішення питання щодо їх подальшого утримання, ДСНС рекомендувала провести технічну інвентаризацію зазначених захисних споруд як об`єктів нерухомого майна з виготовленням відповідної технічної документації, в установленому порядку оформити на них документи на право власності, а також визначити їх подальших балансоутримувачів.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що у разі коли приміщення фізично є частиною будівлі, що належить ОСББ, таке приміщення може бути окремим самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Як вже зазначалося судом раніше, відповідно до актів державної приймальної комісії:

-від 21.12.1987, затверджених рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 44 від 21.12.1987;

-від 31.08.1988, затверджених рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 119 від 31.08.1988;

-від 30.09.1988, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 154 від 30.09.1988;

-від 30.12.1988 та від 29.06.1989, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 219 від 30.12.1988 та № 117 від 30.06.1989 відповідно, житлові будинки № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич прийняті в експлуатацію.

Водночас вбудовані у ці житлові будинки протирадіаційні укриття № 21 (255021), № 22 (255022), № 23 (255023), № 24 (255024), що розташовані в їх підвальних приміщеннях, прийняті в експлуатацію одночасно з будинками відповідно до положень СНіП, чинних на момент прийняття в експлуатацію будинків, незважаючи на зазначення в облікових картках захисних споруд цивільного захисту - протирадіаційних укриттів № 255021, № 255022, № 255023, № 255024, паспортах сховища (протирадіаційного укриття) № 21 (255021), № 22 (255022), № 23 (255023), № 24 (255024) та технічних паспортах на захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційні укриття № 255021, № 255022, № 255023, № 255024, виготовлених станом на 06.03.2013 та, відповідно, 20.12.2016, різних років введення в експлуатацію.

Судом враховано, що оскільки під час будівництва багатоквартирних житлових будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич передбачалося розміщення у їх підвальних приміщеннях протирадіаційних укриттів, щодо них визначений спосіб і особливий порядок використання, відтак вони не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень і є самостійними об`єктами цивільних правовідносин.

Поряд з тим співвласники багатоквартирних будинків № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич не можуть набути прав власності на спірні приміщення протирадіаційних укриттів, оскільки останні не призначені для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинків, за своїми функціональними особливостями не є допоміжними, станом на дати побудови будинків, введення їх в експлуатацію і дотепер свого функціонального призначення не змінювали, з комунальної власності за рішеннями уповноважених суб`єктів управління не вибували та на користь співвласників багатоквартирного будинку не відчужувалися.

Згідно приписів ч. 11 ст. 32 КЦЗ України захисна споруда цивільного захисту втрачає цей статус виключно з моменту її виключення із фонду споруд цивільного захисту.

Приписами п. 27 Порядку № 138 визначено, що зняття захисних споруд з обліку фонду захисних споруд здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування після їх виключення за погодженням з ДСНС з фонду захисних споруд.

Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, для прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування рішень щодо виключення за погодженням з ДСНС захисних споруд з фонду таких споруд визначено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.

Зняття захисних споруд з електронного обліку захисних споруд здійснюється ДСНС та її територіальними органами, що ведуть електронний облік на відповідних територіях, після зняття захисних споруд з паперового обліку фонду захисних споруд.

У разі встановлення Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування потреби у захисних спорудах виключення захисних споруд з фонду таких споруд здійснюється з одночасним поповненням фонду захисних споруд.

Однак доказів на підтвердження факту виключення ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 із фонду споруд цивільного захисту матеріали справи не містять, тоді як матеріалами означеної справи підтверджується, що такі ПРУ досі перебувають на обліку органів ДСНС як протирадіаційні укриття, про що свідчить розміщена на офіційному сайті Славутицької міської ради інформація.

З аналізу положень п. 10 Порядку № 301 випливає, що державна реєстрація права власності на комунальні нежитлові чи житлові приміщення у списаному з балансу багатоквартирному будинку має бути проведена після завершення списання з балансу вказаного будинку в розумний строк.

Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вжиття заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірні ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 є обов`язком Славутицької міської ради, яка в силу положень ст. 172, 327 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», реалізує повноваження власника такого нерухомого майна від імені Славутицької міської територіальної громади з метою його належного обліку, утримання та використання за цільовим призначенням.

Відсутність реєстрації права комунальної власності на протирадіаційні укриття № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 свідчить про невиконання Славутицькою міською радою як зазначеного вище обов`язку, так і рішення № 808-17-VIII від 03.03.2023 в частині погодженого п. 6.3 наказу КП «ЖКЦ» № 7 від 01.02.2023.

Відсутність доказів взяття ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 уповноваженим балансоутримувачем на баланс, а також наявність заперечень органу місцевого самоврядування і КП «ЖКЦ» щодо права комунальної власності територіальної громади на зазначені протирадіаційні укриття свідчать про бездіяльність та зволікання відповідача із одержанням доказів офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття права на спірне нерухоме майно через внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак бездіяльність представницького органу місцевого самоврядування щодо державної реєстрації права комунальної власності та відсутність балансоутримувача захисних споруд свідчить про ухилення Славутицькою міською радою від виконання передбаченого законом відповідного обов`язку, що призводить до неможливості забезпечення їх належного технічного стану, що, відповідно, становить небезпеку для життя і здоров`я громадян в умовах воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, виключити подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення - усунути необхідність повторного звернення до суду та здійснити примусове виконання рішення.

У постанові від 18.05.2022 у справі № 580/4257/21 Верховний Суд зазначив, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу / його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій, які на підставі закону та / або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Приписами ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначений такий спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав як примусове виконання обов`язку в натурі.

Судом встановлено, що право комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисні споруди цивільного захисту - протирадіаційні укриття № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 станом на дату розгляду цієї справи не зареєстровано, тоді як захисні споруди цивільного захисту мають спеціальний правовий статус та є нерухомим майном стратегічного значення, про що Славутицькій міській раді відомо, а тому будь-яка відмова територіальної громади від цього майна є неможливою в силу положень ст. 178, 347 ЦК України, ч. 12 ст. 32 КЦЗ України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», п. 3 ч. 1 ст. 1, ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 145 ГК України майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону; зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом; правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що спірні нежитлові приміщення ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024 є самостійними об`єктами цивільних відносин, мають спеціальний правовий статус та порядок використання, передбачена законодавством процедура виключення цих захисних споруд цивільного захисту з обліку не проводилась, в результаті приватизації квартир багатоквартирних житлових будинків їх мешканцями право спільної сумісної власності на такі приміщення не виникло, з метою усунення правової невизначеності статусу об`єктів цивільного захисту та застосування ефективного способу цивільного захисту у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання Славутицької міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення ПРУ № 255021, № 255022, № 255023 та № 255024, розташовані в будинках № 3, № 4, № 5 та № 6 Тбіліського кварталу м. Славутич.

Щодо судових витрат суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги.

2.Зобов`язати Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, пл. Центральна, буд. 7, ідентифікаційний код 26425731) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на такі захисні споруди цивільного захисту:

-протирадіаційне укриття № 255021, розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 3, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.;

-протирадіаційне укриття № 255022, розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.;

-протирадіаційне укриття № 255023, розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 5, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.;

-протирадіаційне укриття № 255024, розташоване за адресою: Тбіліський квартал, буд. 6, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.

3.Стягнути з Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (07101, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, пл. Центральна, буд. 7, ідентифікаційний код 26425731) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 9 689 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 60 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя П.В.Горбасенко